Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ПЕРЕДМОВА
РОЗДІЛ 19. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ У ПАР
19.1. Загальні основи функціонування фінансів домогосподарств країни
Рівень економічної нерівності в умовах апартеїду був надзвичайно високим: від 1960 р. до 1987 р. дохід на душу білого населення перевищував аналогічний показник для темношкірого населення майже вдесятеро. Ця економічна нерівність відбилась у просторовій організації органів місцевого самоврядування. У “білих” районах місцева влада забезпечувала заможним мешканцям високоякісні суспільні блага. Ринки землі, житла та іншого майна в цих районах були високорозвиненими, а місцеві податки на власність служили основним джерелом доходів для фінансування місцевих суспільних благ. Натомість у бідних районах, таких як Соуето, ринки землі та житла були слабо розвиненими і в них не було ефективного механізму місцевого фінансування. Якість надання суспільних послуг поза межами районів проживання білого населення була значно нижчою. Загалом кажучи, місцева фіскальна система в умовах апартеїду характеризувалася ситуацією, коли багаті домогосподарства, розташовані в заможних районах, сплачували великі податки й отримували високоякісні місцеві суспільні блага, натомість малозабезпечені домогосподарства були зосереджені в бідних районах, сплачували менше податків і отримували гірші місцеві суспільні блага.
Скасування расових обмежень на вибір місця проживання дало змогу малозабезпеченим домогосподарствам, принаймні певною мірою, переселитися в ті райони, доступ до яких раніше їм був заборонений. В цих районах вони почали “споживати” меншу кількість житла, ніж попередні мешканці з високими доходами, а з погляду місцевих надходжень від податку на власність забезпечували порівняно незначний обсяг місцевих доходів. Щодо місцевих суспільних благ, забезпечуваних мешканцям незалежно від рівня доходів, малозабезпечені новоприбулі мають змогу користуватися послугами, вартість яких перевищує отримувані від них доходи. Цим вони створюють додаткове фіскальне навантаження на місцеві органи влади. Надання місцевих суспільних послуг у бідних районах Південної Африки (таких, як, наприклад, Соуето) ускладнюється низьким рівнем розвитку місцевих систем доходів частково внаслідок слабкого розвитку ринків землі та житла, виникненням незаконних самозахоплень поселень і труднощів зі стягненням платежів за надані послуги, зокрема електроенергію. Політичні реформи, відбиті в новій конституції, змусили уряд розширити надання послуг і забезпечити житлом та основними комунальними послугами бідне населення. Багато зроблено в ПАР й щодо досягнення гендерної рівності. Так, п’ятьма (з дев’яти) провінціями у ПАР керують жінки, їх також багато в уряді, інших органах влади. Разом з тим, в сімейному житті зберігається принижене становище багатьох жінок. Достатньо сказати про те, що президент ПАР Д. Зума має 6 дружин та 20 дітей, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Останній факт викликає незадоволення навіть у правлячій партії.
Мільйони людей своєю багаторічною самовідданою боротьбою зруйнували систему апартеїду і привели до влади союз демократичних сил на чолі з АНК. І маси мають право вимагати, якщо не миттєвого, то досить швидкого покращання свого життя. Уряд АНК, починаючи з 1994 р., зробив для цього чимало.
Це, перш за все, ліквідація неписемності, електрифікація і телефонізація бідних темношкірих, особливо сільських районів. Вже більше 80% населення забезпечено електроенергією.
Ще більш важлива проблема, яку вирішувала нова влада, постачання сільських районів чистою водою. Уряд АНК добився забезпечення 88% населення чистою водою.
Пенсійна реформа дозволила усунути попередню величезну різницю в доходах білих і чорних людей похилого віку. Причому не за рахунок зниження пенсій білих, а за рахунок збільшення пенсій темношкірих громадян ПАР. А широка програма будівництва поліклінік в чорних передмістях і сільських районах дозволила зробити сучасну охорону здоров’я доступною для мільйонів людей, які споконвіку користувались лише послугами знахарів. До речі, чималу роль у просуненні медицини в сільську місцевість відіграють кубинські лікарі, які самовіддано працюють у найвіддаленіших районах.
Тим не менше, найбільшою проблемою все ще залишається широке розповсюдження СНІДу. В ПАР зараз нараховується близько 5,7 млн. чоловік (або майже 10 % населення), заражених СНІДом. Заходи, які вживає уряд для боротьби з цим захворюванням, багато хто вважає неефективними, хоча асигнування на охорону здоров’я в ПАР вище, ніж в будь-якій іншій країні континенту.
Очевидні успіхи в сфері освіти, яка стала доступною для всіх дітей – білих і темношкірих. Початкова освіта повністю безплатна. Школярів забезпечують гарячими сніданками, що дозволило вирішити гостру проблему недоїдання дітей із бідних сімей.
Дуже багато зроблено для подолання житлової кризи – ще одного сумного спадку режиму апартеїду. За минулі 15 років було збудовано 2,6 млн. будинків і квартир, що дозволило покращити умови життя більш ніж 13 млн. чоловік (населення країни близько 50 млн.). А якщо поки немає можливості забезпечити житлом всіх нужденних, то, по крайній мірі, в найбідніших селищах здійснюються програми дорожнього будівництва (що дозволяє “швидкій допомозі” і поліції при необхідності швидко прийти на допомогу), освітлення вулиць, що знижує злочинність, повсюди з’являються вуличні водорозбірні колонки. Не остання справа й вуличні туалети. Отже завдання підвищення рівня життя вирішується не тільки за рахунок підвищення доходів темношкірих південноафриканців, а й за рахунок покращання умов їх життя в цілому.
Разом з тим, уряд недостатньо швидкими темпами справляється, перш за все, з безробіттям. Ця гостра проблема успадкована від режиму апартеїду. “Біла” економіка поглинала частину працездатного темношкірого населення, доля ж тих, хто не був в неї включений, режим апартеїду практично не цікавила. Звідси тодішнє безробіття населення – 35% населення. Новій владі вдалось знизити його до 23-25%. Але цей показник все одно дуже високий за будь-якими мірками.
Можливості уряду АНК у вирішенні цієї проблеми були дуже обмежені, адже держсектор національної економіки не настільки великий, а великий бізнес не зацікавлений у створенні нових робочих місць. Нездатність уряду справитися з безробіттям стала однією з причин падіння уряду Табо Мбекі.
Між тим, безробіття породжує інше зло – високу злочинність. Вона досягла особливої гостроти в 2000-2003 рр. Уряду вдалось знизити рівень злочинності більш ніж на чверть: якщо в 2003 р., на піку розгулу криміналу, в ПАР було здійснено 5764,9 тис. злочинів, то в 2008 р. – 4225,4 тис. Але вона, як і раніше, висока, що викликає законне невдоволення населення.
Досить часто злочини носять економічний характер і здійснюються проти заробітчан з сусідніх країн, які погоджуються працювати за нижчу плату, ніж громадяни ПАР, а також проти заможного білого населення, значна частина якого вже емігрувала з країни. Тому ПАР змушена запрошувати все більше фахівців з країн, що розвиваються, а також професуру з країн колишнього СРСР, насамперед викладачів з природничих наук.
Існує значне протистояння й в профспілковому русі за контроль над профспілковими організаціями у високоприбуткових галузях. Так, в серпні 2012 р. відбулася бійка між членами двох конкуруючих профспілок на платиновій шахті під Йоганесбургом, в результаті якої кілька людей загинуло, а десятки було поранено.
Викликає незадоволення суспільства і корупція. Не можна сказати, що вона досягла рівня світових “лідерів” типу Нігерії. Найбільші корупційні справи вимірюються кількома сотнями тисяч або мільнами рандів (10 рандів – приблизно 1 дол. США). Уряд не сидить, склавши руки. В останні роки крупні чиновники, в тому числі в держапараті і керівництві АНК, були засуджені за хабарництво. Однак у чималої частини активістів АНК і у його союзників існує відчуття, що влада не досить ефективно бореться з корупцією, особливо у її вищих ешелонах.
Загрози і перешкоди, які ПАР долає, можуть змусити впасти духом навіть сильного реформатора: процвітаюча корупція і патронаж в державному секторі; один із найвищих в світі рівень безробіття, коли не має роботи кожний четвертий житель країни; кожний восьмий – інфікований ВІЧ/СНІДом; державні лікарні власний міністр охорони здоров’я називає не інакше як “смертельні пастки”. До того ж 80% шкіл в країні працюють дуже погано, населення надзвичайно зловживає наркотиками і алкоголем, інфраструктура розвалюється на очах, а пересування по дорогах часто рівнозначно самогубству. Завдяки тому, що поліцейські функції передані темношкірому населенню, в країні почав з’являтися невеликий темношкірий середній клас, але більше 40% населення до цього часу живе на менш як 2 дол. в день. І як це не трагічно, але з часу завершення епохи апартеїду нерівність в ПАР тільки зросла.
Нерівність доходів у ній одна з найбільших у світі. Прірва між багатими і бідними розширилася з часу, як до влади прийшов Африканський національний конгрес, навіть попри запровадження конкретних механізмів перерозподілу доходів на кшталт Програми економічного стимулювання чорношкірого населення (Black economic empowerment – ВЕЕ).
ВЕЕ є унікальним винаходом постапартеїдної ПАР, коли рейтинг і авторитет компанії на ринку залежить від того, скільки її акцій належить чорношкірим власникам, які керівні посади вони обіймають, наскільки вони впливають на прийняття рішень тощо. Експерти стверджують, що це реально працює, зокрема сприяє формуванню нової еліти чорношкірого населення країни, яке за своїми статками може вже позмагатися з білими мультимільярдерами з кварталів розкішних міст провінції Мпумаланга. Проте соціальна, майнова нерівність у ПАР і досі чітко збігається з расовими поділами.
Фактично ВЕЕ породила лише скоробагатьків, які спиралися на зв’язки в політичних колах, аби отримувати держзамовлення й вигравати тендери. Натомість притік іноземних інвестицій у ПАР залишається, на думку експертів, недостатнім. Хоча на зорі нової ери в історії країни, що почалася 18 років тому з перших всезагальних демократичних виборів, США й Європа вклали чимало коштів у її економіку. Пізніше напрочуд великий кредит довіри до нових чорношкірих керманичів, здобутий за часів президентства Нельсона Мандели (1994-1999), вичерпався. Почав розкручуватися маятник корупції та зневіри у владі. Сьогодні ПАР потрібно докласти чимало зусиль, аби вийти на докризові показники економічного зростання та подолати надмірну нерівність в доходах.
19.2. Особливості оподаткування домогосподарств у ПАР
Прибутковий податок з громадян (30 %) сплачується з усіх доходів фізичних осіб. Його в 2011 р. сплачували 13,7 млн. громадян, значно більше, ніж 5 років назад. Цей податок не має відмінностей для резидентів ПАР та нерезидентів. Звільняються від сплати цього податку фізичні особи, які фактично проживають за межами ПАР понад 183 дні.
Податок на додану вартість сплачується за ставкою 14 %. За 2010 - 2011 фінансовий рік (він закінчився 31 березня 2011 р.) сума зібраного ПДВ зросла на 2,02 млрд. рандів у порівнянні з попереднім роком.
У ПАР також стягуються акцизні податки, об’єктами оподаткування яких є алкоголь, тютюн, паливно – мастильні матеріали тощо. За 2010 – 2011 фінансовий рік збір акцизів зменшився на 1,4 млрд. рандів.
Нові податки
ПАР приєдналася до міжнародних конвенцій, якими передбачено введення податку за вуглецеві викиди в атмосферу. Цей податок планувалося ввести 2012 р., але поки не вдалося встановити погодженої ставки.
З 2012 р. у ПАР планувалося ввести податок на азартні ігри в розмірі 15 % від виграшу. На думку експертів, цей податок не доцільно вводити, оскільки десятки тисяч зайнятих у цьому бізнесі втратять роботу, а ряд видів діяльності взагалі припинить своє існування (кінний спорт насамперед).
Дуже багато противників введення у ПАР податку на багатих, який пропонує уряд. Абсолютна більшість експертів виступають проти цього податку, оскільки він може призвести до відтоку з ПАР висококваліфікованих фахівців, яких і так не вистачає в країні. У певній мірі це пов’язано з масовим від’їздом кваліфікованих білих працівників та вихідців з азіатських країн, які відчувають дискомфорт при проживанні в провінції (особливо білі фермери). Експерти називають це явище апартеїдом навпаки, хоча уряд досить жорстко бореться з цією проблемою. Керівництво ПАР не хоче повторити приклад Зімбабве, коли у білих фермерів була забрана земля та інша власність, а їх змушено до виїзду з країни (а багатьох з них було вбито чи покалічено), в результаті чого сільське господарство країни різко деградувало.
1. Які основні доходи домогосподарств у ПАР?
2. Які основні видатки домогосподарств у ПАР?
3. Які податкові пільги мають домогосподарства у ПАР?
4. Які страхові внески сплачують члени домогосподарств у ПАР?
5. В чому полягають особливості Програми стимулювання активності чорношкірого населення у ПАР?
ЗМІСТ
На попередню
|
|
