Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Фінанси домогосподарств провідних країн світу: Навчальний посібник / М.І. Карлін, І.О. Цимбалюк – Луцьк: Вежа-Друк, 2014. – 172 с.
РОЗДІЛ 11. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ЯПОНІЇ
11.1. Загальні основи функціонування фінансів домогосподарств країни
Низький рівень безробіття (4,7% у 2004 р.) серед найманих робітників пояснюється традиціями соціального партнерства, що характерні для багатьох азійських народів, добре організованим навчанням на робочих місцях, поширенням форми праці за тимчасовими контрактами у сферах послуг і торгівлі. Мінімальна заробітна плата в 2006 р. склала 10 дол. за 1 годину.
Обсяг ВВП на душу населення сягнув 35752 дол. в 2006 р., а обсяг ВВП – 4568 млрд. дол.
Згідно із законом, кожна дитина обов’язково повинна одержати шестирічну освіту у початковій школі і трирічну – у середній школі першого ступеня. В Японії діють понад 650 університетів, найдавніший і найавторитетніший – Токійський (1877), у минулому Перший імператорський університет. Також функціонують університети в Кіото (1895), Сендаї (1907), Саппоро (1918). Понад 90% студентів технічних коледжів – дівчата, а в університетах 75% студентів – юнаки.
У діловій практиці Японії часто виникає питання про те, чи не дуже важкий податковий тягар несе рядовий японський платник податків. Проте необхідно враховувати і той факт, що прибуткове оподаткування фізичних осіб передбачає істотні пільги, насамперед для сімей.
Основними податковими пільгами, якими користується середній платник податків, є “базова пільга” (неоподатковуваний мінімум доходу платника податків, рівний 350 тис. ієн) і аналогічні пільги на дружину (чоловіка) і на кожного утриманця. Крім того, такі види доходів, як заробітна плата, пенсії і виплати соціального страхування мають спеціальні податкові звільнення. Міністерство фінансів Японії при підрахунку бази оподаткування для кожного платника податків надає п’ять пільг і звільнень.
Соціальне забезпечення включає різні види грошових виплат (пенсії, допомоги) і надання пільгових послуг непрацездатним і безробітним. Залежно від джерел фінансування соціальне забезпечення підрозділяється на соціальне страхування – забезпечення непрацездатних за рахунок бюджетних коштів і на виробниче страхування – за рахунок фондів, створюваних на підприємствах для виплати пенсій і допомоги.
Пенсійна система Японії достатньо складна і багатошарова. Коштами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової пенсії. Всі інші доплати виплачуються за рахунок різних пенсійних фондів.
Для отримання базової пенсії по старості необхідний 25-річний трудовий стаж і 65-річний вік. Розмір такої пенсії може бути зменшений до 58% встановленого рівня у випадку виходу на пенсію у 60 років і збільшений до 188% при виході на пенсію у 70 і більше років. У середині 90-х років базова пенсія складала 65 тисяч ієн (приблизно 600 доларів).
Таким чином, дохід подружжя-пенсіонерів складається з базових пенсій чоловіка і дружини, пенсії по страхуванню найманого працівника. У 1994 році у сукупності це становило в середньому вище 2200 доларів на місяць.
Японський уряд звертає велику увагу на створення пристойного рівня життя людям похилого віку. Це пов’язано з тим, що чисельність даної категорії постійно зростає і до 2025 року досягне 5,2 млн. чоловік проти 2 млн. у 1993 році. Крім того, внаслідок зростання тривалості життя і збільшення періоду трудової активності цієї категорії населення, а також нестачі молодої робочої сили старі люди стануть важливим компонентом ринку праці.
За рахунок бюджету фінансується в Японії так звана громадська допомога. Вона охоплює тих, хто сам не в змозі забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога надається на підставі закону про гарантії прожиткового мінімуму і виплачується по семи номінаціях: на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на поховання. У середині 90-х років її отримували 0,7% населення проти 2,4% у 1951 році, коли закон було прийнято. До 2025 року планується підвищити витрати на соціальне забезпечення, а саме, підвищити рівень соціальної захищеності всіх, хто потребує її. 75% виплат по загальній допомозі надається з центрального бюджету, 25% – з бюджету місцевих органів влади.
Негативно позначилися на економіці та на фінансах домогосподарств світова економічна криза 2008-2009 рр. Серед заходів з подолання кризи 2008-2009 рр. привертає увагу досвід Японії щодо стимулювання попиту населення на нові автомобілі. При купівлі гібридних автомобілів, електроавтомобілів і деяких бензинових та дизельних моделей, які відповідають необхідним стандартам, покупці отримували знижку близько 3 тис. дол. США. Купуючи компактні автомобілі з об’ємом двигуна до 600 сантиметрів кубічних, клієнти мали змогу отримати знижку в розмірі близько 1 тис. дол. США. Додаткову знижку в 100 тис. ієн можна було отримати за утилізацію автомобіля віком понад 13 років.
Вкрай важкими для частини домогосподарств Японії стали землетрус і цунамі в березні 2011 р., які призвели до аварії та зупинки АЕС Фукусіма-1. Внаслідок землетрусу утворилося цунамі висотою 30-40 метрів, яке накрило територію загальною площею 561 кв. км. Від водної стихії постраждало 62 міста і села у шести префектурах Японії. Від стихійного лиха загинуло близько 19 тис. осіб. 340 тис. японців були змушені залишити свої будинки. Повна ліквідація наслідків аварії на АЕС Фукусіма-1 займе 30-40 років. Загалом економічні збитки від катастрофи оцінюються в 198-309 млрд. дол. США.
11.2. Особливості оподаткування домогосподарств в Японії
Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок за прогресивною шкалою, що донедавна мав п’ять ставок: 10, 20, 30, 40 і 50%. Крім того, є прибутковий податок префектури по трьох ставках: 5, 10 і 15%. Крім цього існують місцеві прибуткові податки.
Прибутковим податком обкладаються заробітна плата, дарування, доходи селян, осіб вільних професій, доходи від нерухомості (здача в оренду), а також дивіденди, відсотки, випадкове заробітчанство, пенсії і т.д. Всі доходи в Японії діляться на десять категорій:
1. Відсотки по внесках.
2. Дивіденди.
3. Доходи від нерухомості.
4. Доходи від підприємницької діяльності.
5. Заробітна плата.
6. Бонуси.
7. Вихідні допомоги, пенсії;
8. Випадкові доходи.
9. Змішані, різносторонні доходи.
10. Доходи від капіталу.
Для більшості з них (окрім відсотків і дивідендів) встановлені податкові пільги або звільнення від сплати податків. Крім того, незалежно від величини доходу, кожен житель Японії зобов’язаний сплачувати податок на проживання, що становить 3200 ієн в рік.
Для вирахування прибуткового податку підсумовуються доходи платника податків, одержані ним із різних джерел, а потім із загальної суми доходу віднімається неоподатковуваний мінімум, встановлюваний з урахуванням різних знижок (базисної, на утриманців, на внески по соціальному страхуванню, по страхуванню життя і до пенсійного фонду, на витрати на медичне обслуговування, а також спеціальних знижок для інвалідів, престарілих, вдів і т. д.). Наслідком є те, що неоподатковуваний мінімум для сім’ї з 4-х людей в Японії набагато вищий, ніж, наприклад, в США, ФРН, Англії, Франції.
Крім адресних, персональних звільнень, які широко застосовуються до оподаткованого доходу в цілому, існує ряд спеціальних пільг по оподаткуванню доходів, одержаних з різних джерел, введених в податкову систему з ряду важливих причин.
З метою справедливого оподаткування доходів різних категорій населення введена спеціальна знижка, що зменшує оподатковуваний дохід платника податків. Ця знижка застосовується тільки відносно доходів, одержаних найнятим працівником від продажу своєї праці. Розмір знижки рівний сумі спеціально визначених “персональних витрат” (personal expenses). Мета введення цієї знижки – досягнення рівного для цілей оподаткування становища осіб найманої праці з одного боку, і підприємців, – з іншого. Останні мають нагоду списувати частину своїх особистих витрат на “витрати бізнесу” (інакше кажучи, на собівартість) і виводити їх з-під оподаткування, чого особи найманої праці до введення цієї знижки були позбавлені (що, з погляду Податкового управління Японії, не відповідає критерію справедливості оподаткування). Підприємцям, що на практиці використали цю знижку, вдавалося добитися зменшення прибутковим податком бази оподаткування на 28,6%.
Ряд спеціальних інструкцій дозволяє також розділити для цілей оподаткування доходи від бізнесу. Об’єктом оподаткування виступає дохід, одержуваний за вирахуванням з виручки всіх необхідних витрат. Платникам податків, що заповнюють “синю” форму податкової декларації, дозволялося віднімати з оподаткованого доходу вартість підготовки податкової декларації в розмірі не більше ніж 100 тис. ієн. Крім того, були дозволені “вирахування” (спеціальні зниження розмірів особистого оподаткованого доходу бізнесмена) на розмір заробітної плати, сплачуваної членам сім’ї, які були працевлаштовані у нього замість списання їх на витрати, пов’язані з веденням бізнесу. Заробітна плата самого бізнесмена (підприємця), таким чином, мала пільги як дохід, одержуваний від бізнесу, і разом з тим він мав право на пільги по доходах, одержуваних від продажу своєї праці, як для осіб найманої праці (за умови, що фірма для цілей оподаткування зареєстрована як квазікорпорація). Система “подвійного пільгування” була відмінена в 1992 р., проте розмір “спеціального вирахування” з бази оподаткування за умови заповнення “синьої” форми податкової декларації був в той же час збільшений до 350 тис. ієн.
Спеціальні податкові пільги мають різносторонні доходи і доходи від капіталу. Для різносторонніх доходів сума оподаткування зменшується на 400 тис. ієн в рік, якщо індивід має стаж роботи менше 20 років, і додатково до цієї суми на 700 тис. ієн, якщо трудовий стаж перевищує 20 років.
Доходи від капіталу і нерухомості обкладаються окремо від звичного прибуткового податку після вирахування сум відповідних пільг. Крім того, часто надаються податкові кредити для таких цілей, як зовнішні (іноземні) податки, податковий кредит у зв’язку із збільшенням витрат на НДДКР і інші кредити, надання яких обумовлене якими-небудь специфічними політичними цілями.
У податковій системі Японії негрошові доходи (такі, як різниця в орендній платні за житло, надане державою або компанією своєму співробітнику за пільговою ціною, і його ринковою вартістю), що надаються одержувачам заробітної платні і підприємцям, або звільняються від податків взагалі, або обкладаються частково.
Сімейні пари з однаковим річним доходом в Японії платять різний прибутковий податок залежно від того, чи працює один член в сім’ї або двоє. Сучасна податкова система Японії підтримує сім’ї, в яких працюють обидва члени з приблизно однаковими доходами, тому сімейні пари, де працює тільки один член сім’ї, несуть важчий податковий тягар. У таблиці 18.6 представлені розміри податків, які сплачують сім’ї з одним і двома працюючими членами подружжя.
Необхідно відзначити, що приклад приведений при наступній умові: подружжя є найманими робітниками (службовцями); включені стандартні пільги; подружня пара має двоє дітей. Податкові пільги сім’ї в основному одержує чоловік. Для сімей з двома працюючими розрахунок проведений по формулі: дохід 0,5 ставка податку 2. У розрахунок включені персональні пільги і пільги на членів сім’ї.
У таблиці 11.1 розглянемо приклад сплачуваних податків двома категоріями сімей.
Таблиця 11.1
Розміри податків, які сплачуються сім’ями з одним і двома працюючими членами подружжя
|
Шкала доходу, млн. ієн |
Сім’я з одним працюючим |
Сім’я з двома працюючими |
||
|
Сума податку |
Рівень податкового тягаря, % |
Сума податку |
Рівень податкового тягаря, % |
|
|
3 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
4 |
57500 |
1,4 |
57500 |
1,4 |
|
5 |
130500 |
2,6 |
130500 |
2,6 |
|
8 |
469000 |
5,9 |
384500 |
4,8 |
|
10 |
821000 |
8,2 |
560500 |
5,6 |
|
20 |
4282000 |
21,4 |
2836500 |
14,2 |
|
ЗО |
5577500 |
28,6 |
6182000 |
20,6 |
|
50 |
18077500 |
36,2 |
14177500 |
28,4 |
За даними таблиці видно, що сім’ї першої і другої групи сплачують одну і ту ж суму податку і несуть рівний податковий тягар до тих пір, поки їх дохід складає 3, 4 і 5 млн. ієн. Потім при збільшенні доходу сім’я з одним працюючим нестиме вищий податковий тягар в порівнянні з сім’єю іншої категорії.
Внески на соціальне страхування
Внески на соціальне страхування, будучи обов’язковими, представляють форму податкового платежу. Це другий прибутковий податок, причому більший, ніж перший.
Джерелами фінансування соціального забезпечення є автономні фонди державного соціального страхування, кошти державного і місцевих бюджетів, пенсійні фонди підприємств.
Фонди державного соціального страхування створюються за рахунок внесків трудящих, підприємців і дотацій з державного бюджету. Ресурси цих фондів доповнюються також доходами, одержуваними від інвестицій самого фонду.
Внески трудящих до фондів соціального страхування є прямими вирахуваннями із заробітної плати та інших особистих доходів, а внески підприємців за формою – прямі вирахування з їх доходів, а по суті – це непряме обкладення податками всіх споживачів, оскільки через механізм цін ці суми в основному перекладаються на широкі верстви населення.
Джерелом внесків є частина оплати праці трудящих, тобто вирахування з необхідного продукту. Ці внески не зачіпають прибуток і додаткову вартість: вони завжди підприємцем включаються у витрати виробництва.
Податок на майно як вид прямого оподаткування
Юридичні і фізичні особи сплачують податки на майно по єдиній ставці, яка в більшості випадків складає 1,4 % від вартості майна. Переоцінка майна здійснюється 1 раз в три роки. В об’єм оподаткування входять: все нерухоме майно, земля, цінні папери, відсотки по банківських депозитах. Податки сплачуються також у момент переходу власності від одного власника до іншого, тобто при придбанні або продажу майна. До цієї ж групи відносяться податок на реєстрацію ліцензій, гербовий збір, податок на спадок, податок на іригацію і поліпшення земель.
Досить складним питанням в оподаткуванні є оцінка вартості земельних ділянок. З другої половини 80-х років ХХ ст. в Японії почалося різке зростання ціни на землю, що не дивно, враховуючи високу густину населення країни. Але цьому сприяли ще й особливі економічні умови. Саме у вказаний період виник підвищений попит на офіси, оскільки Токіо разом з Нью-Йорком і Лондоном став одним з основних інформаційних і банківських центрів світу. Збільшилася кількість спекулятивних операцій, розрахованих на подальше збільшення попиту на офіси для банків, різних міжнародних компаній. У ці ж роки урядом Японії був оголошений план реконструкції столиці, розрахований до 2000 р., яким передбачалася велика забудова. Після публікації плану почалася гарячкова скупка земель з розрахунку на вигідний перепродаж державним органам. Позначився і ще один чинник. На відміну від іншого нерухомого майна при скупці-продажу землі не стягувалися податки. До того ж банки легко і на пільгових умовах надавали кредити фірмам, що проводили операції із земельними ділянками, зокрема довгострокові кредити. Твердо укорінялося переконання, що земля може тільки дорожчати і ніколи не дешевшає. В результаті за окремі роки були періоди, коли темпи зростання ціни землі в Токіо складали 50-75%. Цей процес торкнувся і інших крупних міст Японії.
Збільшена ціна землі позначається на внутрішньоміській міграції, житлові будинки починають переобладнувати під офіси. Муніципалітети через високу вартість виявилися не в змозі придбавати нові земельні ділянки для суспільних цілей: під дороги, парки, інші споруди, що входять в інфраструктуру міст.
Пропорційно вартості зростаючі податки могли б підсилити негативні явища. У зв’язку з цим був введений порядок, по якому земельний податок не може бути збільшений більш, ніж на 10 %, в порівнянні з останньою переоцінкою.
Велика увага надається в Японії оподаткуванню моменту переходу майнових прав від одного власника до іншого. Передача майна, спадок, подарунки завжди були об’єктами оподаткування. Існують дві головні передумови для обкладення спадків і дарувань.
По-перше, такий податок на передачу майна перешкоджає надмірній концентрації багатства в одних руках і сприяє більш рівномірному розподілу ресурсів;
По-друге, введення цього податку сприяє поповненню бюджету.
Існують дві основні форми обкладення переданої власності – дар і заповіт. Відповідно залежно від моменту передачі існують два подібні податки – податок із спадку і податок з дарувань.
Ставка податку на спадок додатково збільшується на 20 % для спадкоємців, які не є дітьми, батьками, братами і сестрами, хоча загальна податкова ставка, включаючи ці добавки, не повинна перевищувати 75 % фактичної частки спадкоємця.
За наявності додаткових умов спадкоємцям надаються податкові кредити трьох видів:
• власність, одержана в подарунок спадкоємцем від померлого, включається в базу оподаткування; одарований, проте, одержує кредит у розмірі податку з дарувань по такій власності, щоб уникнути подвійного оподаткування. Це податковий кредит по податку на дарування;
• якщо спадкоємцю менше 20 років, сума податку на спадок, яку він повинен сплатити, знижується на 60 тис. ієн за кожен рік спадкоємця, менший 20. Аналогічно, якщо спадкоємець страждає на які-небудь захворювання або має інвалідність, які відображаються на його працездатності, сума податку на спадок, яку він повинен сплатити, знижується на 60 тис. ієн (120 тис. ієн у разі повної втрати працездатності) за кожен рік до 70 років (пенсійний вік);
• по податку з дарувань при обкладенні власності, одержаної в дар протягом календарного року, існує базове звільнення від податку, тобто не оподатковуються подарунки, одержані одарованим, якщо вартість цих подарунків, одержаних протягом одного календарного року, не перевищує 600 тис. ієн.
Вартість власності, що переходить від одного власника до іншого, при таких формах передачі, як спадок або дар, оцінюється за поточними ринковими цінами або за ціною придбання. З бази оподаткування виключається власність, придбана від родичів для отримання освіти і мешкання, і власність, що заповідана добродійним, релігійним, науковим і іншим державним і суспільним організаціям.
Додатково до основного звільнення власність вартістю до двадцяти мільйонів ієн, передана в подарунок чоловіку, з яким дарувальник прожив разом більше 20 років, звільняється від податку.
Крім того, якщо особи, що частково або повністю втратили працездатність, одержують гроші, цінні папери, іншу власність за трастовою угодою в межах суми 60 млн. ієн, податок на дарування не стягується. Податкові ставки застосовуються до кожної частини спадку оподаткування.
Порядок непрямого оподаткування в Японії
З 1 квітня 1989 року в Японії вступила в силу нова система оподаткування. Відносно зменшене пряме оподаткування за рахунок збільшеної ролі непрямих податків.
Серед споживацьких податків Японії основним виступає податок на додану вартість, стягуваний по ставці 3%. У середині 90-х років ХХ ст. почалося обговорення про доцільність підвищення ставки до 5%, що й було зроблено на початку ХХ1 ст.
Податок на додану вартість (VАТ) викликав незадоволеність у японського населення, оскільки він обтяжливий для трудящих і характеризується інфляційними наслідками.
Разом з тим, податок на додану вартість дозволив точно і швидко проводити податкові операції за допомогою досконалої техніки і налагодженої системи документообігу (без технічного оснащення використовування VАТ неможливе).
Податок на додану вартість – це непрямий багатоступінчастий податок, стягуваний з кожного акту продажу, починаючи з виробничого і розподільного циклу і кінчаючи, продажем споживачу. Об’єктом податку є додана вартість. Вона є вартістю, яку, наприклад, виробник в оброблювальному виробництві, підприємець у сфері розподілу, агент реклами, перукар, фермер і т.д. додають до вартості сировини, матеріалів або до вартості тих товарів і продуктів, які він придбав для створення нового виробу і послуги.
Можна побудувати просту схему, в якій фігурують так звані початкові товари (inputs), якими можуть служити сировина, транспорт, рента, реклама і т.д. і товари, що випускаються (out puts).
Істотне поповнення бюджету Японії приносять податки на власників автомобілів, акцизи на спиртне, тютюнові вироби, нафту, газ, бензин, податок на розвиток джерел електроенергії, акцизи за послуги: за мешкання в готелі, купання в гарячих джерелах і т.д. До цієї ж групи відноситься і митний збір. У зв’язку з інтернаціоналізацією господарського життя, зростанням міжнародного розподілу праці, розвитком транснаціональних монополій, зміною структури зовнішньої торгівлі роль митного збору (як джерела доходів) після другої світової війни постійно знижується. Разом з тим, рівень митного збору на багато сільськогосподарських товарів в Японії до середини 80-х років ХХ ст. складав 20% і більше, щоб захистити власних виробників передусім виробників рису.
Акцизне оподаткування в Японії має ряд особливостей. Наприклад, якщо в США і країнах Західної Європи метою введення додаткового оподаткування на алкоголь і тютюнові вироби був контроль за рівнем споживання товарів, то в Японії протягом довгого часу цей вид акцизів розглядався як одне з основних джерел податкових надходжень.
У Японії обговорюється питання про важкість податкового тягаря на пересічного громадянина. Проте, не дивлячись на високі ставки податків, держава надає значний неоподатковуваний мінімум, який враховує сімейний стан людини. Від сплати податків звільняються кошти, витрачені на лікування. Додаткові пільги мають багатосімейні. У сучасній Японії вітаються сім’ї, в яких працюють обидва дорослі члени сім’ї, тому пари, де працює тільки один чоловік, несуть більший податковий тягар.
1.Які основні доходи домогосподарств в Японії?
2.Які основні видатки домогосподарств в Японії?
3.Які податкові пільги мають домогосподарства з дітьми в Японії?
4.Які особливості сплати податку на додану вартість в Японії ви можете назвати?
ЗМІСТ
На попередню
|
|
