Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Ярослав Оршан - ДОБА НАЦІОНАЛІЗМУ
[В.О.12] – що внутрі німецького народу – нордійська кров мусить бути «бажаною», а не-нордійська кров «менше бажаною»… Таких погляд… не звертається проти поодинокої ненордійської людини… він має на меті охоронити бажану нордійську кров перед загином і цю бажану кров рішуче, як це тільки можливо, попирати. Ствердження науки про дідичність, що вартість одиниці, самої по собі, різна від її вартості, як життєдателя – це ствердження буде основою для всякого розваження. Є й бувала нераз тілесно гірше або зле випосаджена одиниця, що дала німецькому народові високі духовні цінності, але вдумчива людина не схоче, щоб вона оставила чи мала б оставити своєму народові нащадків. Її вартість, як одиниці, є власне різною від вартості, як життєдателя. – що одначе її, як одиницю, не може якось обезцінювати».
Гінтер витягає зо своєї теорії висновки й для розуміння мистецтва[В.О.13] . Так само в ділянці історіознавства – на місце «спіритуалістичної» з одного боку й «матеріялістичної» – з другого, Гінтер видвигає «антропольогічну» історіософію. В ділянці виховання ставить за взірець грецьке «гімназіон»: «Необразованим уважали й того, хто не вмів плавати… хто не міг оцінити людського тіла під оглядом краси й здоровля». Грецьку «кальоскаґатію» ставить він як приклад типово нордійський. Чи злочинець і геній родяться вже собою, чи має взагалі якесь значення виховання? – на ці питання Гінтер дає таку відповідь[В.О.14] : «Виховання має надати осягненій добром людині з високовартісними дідичними нахилами – напрямок, зорієнтований на цілість – народ і державу. Сам добір ще не будує доброї держави».
Гінтер і Розенберг у найгострішій опозиції до християнства. Вони протиставлять нордійський ідеал «чести» християнському ідеалові «любови». В одному зо своїх останніх творів «Побожність нордійського роду[В.О.15] », розвиває Гінтер ідею нордійської релігійності з її цьогосвітньою побожністю, з почуттям батьківщини й прямуванням до шляхетности, з бездоґматичністю й безпосередністю супроти бога, з її культом тіла (однаково чужим як для гріха, так і для спасення), а передусім – звязаністю з вічними законами природи в звичаях, праві й думанні. «Гелєнець почував себе юдиною, що мала творити цінності в божеській природі; середньовічна церква вчила, що людина може творити цінності тільки проти природи, яка видавалася їй небожеською, низькою, що тягне до гріха» – каже він.
Гінтер видвигає нордійство в Заратустри, у греків від Гомера до Плятона, в первісному Римі, в Ісляндії й Норвегії «заґ», в германів з-перед Карла. Майстер Екегард, Кеплеєр, Галалеї, Коперник, Дарвін і Гекель – «окричані орієнтально-римською церквою єретиками»; Фрідріх Великий, Гете, Гебель, Ніцше – ось уособлення нордійської побожності. В нордійця світ це божеський лад, в якому людина живе в роді і тримає в черзі плодження. Расовий культ є для неї безпосереднім наслідком цілого світового ладу. Зате в християнстві земля вважається «падолом сліз», а жінка «посудою гріхів». Побожність християнська «з того світу», «нордійська ж – «з цього».
Індогерманська побожність не ставила ніколи черти біля смерти одиниці: світовий лад був безчасовий… не мало бути кінця світу або настання «божого царства», що змінить усі речі – для здійснення цього люди мають уже сьогодні відвертатися від світа й думати про свою останню годину. Як довго завдяки боротьбі людини по стороні Бога проти протибожеських сил вдержується повний глибокого глузду лад – є для нордійця думка спасення незрозумілою. Спасення від якого лиха і задля якого іншого життя?.. Кращого життя, ніж життя заприязнення з Богом і самозаховання… не могло бути»…
Так, в короткому начерку, представляється німецький расизм. Як наукова теорія, він не видержує критики, але став повновартною наукою для самих німців. Зрештою, йому надається ірраціональний характер міту, і, як такий, він сподіється прокинути «нордійців», де б вони не були. У поодиноких висновках расизму, головно в елементах його реакції на минулу добу, найдемо багато моментів, що звязують його тісно з нашим часом. Расизм у своїй внутрішній політиці, як проблєми популяційної практики, евгеніки, антисемітизму й т. д. у висліді мало чим різниться від кожного другого націоналізму. Але для нашої теми найважливіше наступне: німецький націоналізм оперує ідеольогією, яка просякнена поднаціональними первнями, що дають йому в різних площинах (з релігійною включно) ширшу, ніж національна, рацію спротиву або агресії на окруження. І не йде тут про якінебудь штучно вимудрувані для кожного випадку зокрема аргументи, а про органічну цілість ідеольогії, що обіймає зором усе внутрішнє життя й зовнішні обрії нації.
Так виглядає одна з ідеологій доби націоналізму. Нація, яка б мала стрінутися віч-на-віч з такою чужою ідеольогією – мусить бути спроможна протиставити їй свої концепції, що сягають у понаднаціональну сферу, бо йнакше буде зіпхнута до оборони. Українське розуміння цінностей Европи (які включають у собі й багато з німецького «нордійства» чи італійської «римськости», пропущених крізь суверенну призму) має бути нашими духовними шанцями на заході для криття плечей в наступі на сході. Маємо на думці перш за все наступ проти Москви, яка вже сьогодні користується проти українського націоналізму антирасистськими аргументами; завтра можемо стрінутися з якою небудь пансловянською або подібною аргументацією проти расизму. В протиставленні одному й другому – ми повинні поставити власну розбудовану націоналістичну ідеольогію, де «Европа», до якої Україна все належала й в дусі якої сповняла свої історичні завдання – найшла б своє органічне місце!
3. ДОБА МІТІВ
Вказуючи на понаднаціональні первні націоналістичних ідеольогій, ми підкреслили, що хоч вони є звязані перш за все з ділянкою закордонної політики, то все ж примат унутрішньої політики є основною рисою кожного націоналізму. Остаточно життєвою дійсністю великих природних людських спільнот-нації, є держава. «Державна форма буття є завершенням життєвої туги нації» – як каже Кєллєн
Книга: Ярослав Оршан - ДОБА НАЦІОНАЛІЗМУ
ЗМІСТ
| 1. | Ярослав Оршан - ДОБА НАЦІОНАЛІЗМУ |
| 2. | [В.О.4] й знімченого англійця Г. С. Чемберлена |
| 3. | [В.О.12] – що внутрі німецького народу – нордійська кров мусить... |
| 4. | [В.О.16] – ця «туга» в добі націоналізму мусіла стати перш за все... |
| 5. | [В.О.17] у своїй книжці про Англію) – визиває герольд усіх, хто... |
| 6. | [В.О.18] . «Питання «націоналізації» (себто виховання в... |
| 7. | [В.О.19] ». В такому розумінні, націоналізм є світовим явищем і... |
На попередню
|
|
