Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Ярослав Оршан - ДОБА НАЦІОНАЛІЗМУ
[В.О.18] . «Питання «націоналізації» (себто виховання в національну спільноту – прим Я. О.) даного народу є в першій мірі питанням створення здорових соціяльних відносин, як основи можливостей виховання одиниці. Бо тільки той, хто завдяки вихованню й школі пізнає культурну, господарську, і передусім політичну велич власної батьківщини, зможе здобути й здобуде внутрішню гордість із того, що він має честь належати до такого народу. Бо боротися я можу тільки за те, що я шаную, а шанувати те, що я принаймні знаю».
Тому, що націоналізм верстає свій історичний шлях не тільки в боротьбі з протинаціональними ворогами, але й в боротьбі з протисоціяльною, ліберралістичною реакцією, що в різних країнах своєю політикою нехтування соціяльних моментів уможливила й вможливлює стати Марксові, Лєнінові чи Сталінові адвокатами соціяльно пригнічених верств – то націоналістичну революцію можна назвати теж революцією з-права й з-ліва одночасно. Соціяльність націоналізму приходить на практиці до вислову в новому ладі соціяльного життя, організації продуктивних сил і функціях держави в ділянці господарства й багацтва – все це під аспектом інтересів цілості.
Демократія розглядає масу, як агрегат поодиноких індивідів, що їх протилежні особисті інтереси мусить хоронити держава. Комунізм звужує наперед інтереси всіх одиниць у партикулярний інтерес одної кляси, яка протиставиться державі, а потім, (як бачимо в СССР) доводить коли не до гієрархії посідання, то гієрархії влади розпоряджатися людьми й річами, що паралелю хіба в деспотії Ксеркса чи Джінгісхана. В нинішніх совєтах бачимо на ділі три кляси, як у давніх Атенах: клясу 100-відсоткових громадян, аполітичну клясу метеків вповні безправну клясу невільників. Націоналізм визнає індивідуальний і частковий інтерес тільки постільки, поскільки він не суперечить загальним інтересам нації; він ставить одиницю в цілість маси й робить її творчим елементом. Тільки свобідна нація запевнює максимум свободи всіх її верств і членів – що можливе взагалі в наставленому на тривалість і поступ в суспільному житті.
Націоналістична держава визнає різнородність членів нації й їхніх груп. Їхню працю визнає вона також важною й вартісною для національної спільноти, здаючи собі водночас справу, що досягнення поодинокого робітника (мізґу чи мязів) є різні. Ця природна різнорідність творчости членів нації мусить – при захворюванні здорового духового й господарського суперництва на службі національній спільноті – вести до щасливої гармонії сил цілої нації. «Корпоративне сумління», «соціялізм», «загальне добро понад особисте» - всі ці принципи, що є нічим іншим, як різними висловами однієї засади – наказують націоналістичним державам органічну гієрархізацію національної спільноти.
Соціяльність націоналізму походить не з мотивів співчуття й добродійства, а має на меті зробити справедливість основою, опанованої етносом, нації. В «корпоративній», «становій», чи в зближеній до цього принципу державі – націоналізми бачать ідеал зорґанізованої національної спільноти. Конкретні ж форми будівництва в поодиноких націй різна, в залежності від умовин, вимог хвили, національної психольогії, тощо.
Корпоративна чи станова держава стоїть на перехресті між державною й господарською політикою. Органічна сполука обоїх, що не визнає ніякої так назв. Своє законности й виводить «закони» тільки зо змінливих потреб нації – це спільна прикмета всіх націоналізмів і опанованих їхнім світоглядом державних ідей. Господарство є функцією, і підпорядковане державній політиці, яку треба в свою чергу провадити, оглядаючися на господарські завдання нації. В націоналістичній державі органічна сполука між господарською й державною політикою знаходить свій клясичний вислів.
6. НАЦІОНАЛІЗМ У СВІТІ
Слово «націоналізм» означає (в найширшому розумінні) визнання нації за фактор історії, при чрму й саме розуміння нації, і концепції її життя, і цілость світогляду, в якому нація є певним елементом – можуть бути якнайрізнородніші. В такому розумінні, міг казати Донцов, що він декадентському націоналізмові ХІХ століття свій – волевий. В такому розумінні, говориться в Італії чи Німеччині, що націоналізм – це фашизм, чи націонал-соціялізм. Але тому теж на практиці не каже в Німеччині націонал-соціяліст про себе, що він націоналіст. Бо націоналізм – розуміється тут націоналізм ХІХ століття – це нота династицизму, нехтування соціяльних моментів, «вічно-міщанське», опортуністичне. Альфред Розенберг оперує таким зіставленням: «Націоналізм наших днів це націонал-соціялізм». І в такому розумінні, кажеться, говориться напр. про «націонал-соціялізм у світі», або про епоху «націонал-соціялізму», підрозуміваючи італійський, англійський, і т. д. націонал-соціялізм, еспанський фалянґізм і т. д. Так само уживають італійці слово «фашизм».
Український націоналізм оперує терміном «націоналізм»у тому розумінні, як націоналізми німецький і італійський терміном «націонал-соціялізм» чи «фашизм». Сталося це тому, що коли в других націй існувала потреба відмежуватися – то в нас її немає, або майже немає. Духовий рух та його політично-організаційний вислів, що створили поняття «український націоналізм», були коли не першим, то в дану добу одиноким фактором, що вплив на націоналізм ув Україні. Так залишилося й сьогодні, а коли десь виявляється якась конюктурна спроба конкуренційного «руху», то він мусить відмежовуватися, а не від нього. Завдяки всьому цьому, існує в нас м. ін. можливість оперувати найвлучнішим терміном, що окреслює явище націоналізму ХХ. Століття, як ув українському, так і світовому масштабі, терміном – націоналізм.
Націоналізм: фашизм, націонал-соціялізм, український націоналізм і т. д. це різні національні форми одного духа, що в наступі своїх противників (демолібералізму з одного, і комуно-большевізму з другого боку) боряться революційним шляхом за найвищий розвиток власної нації в імя нового власного світогляду – основаного на цінності нації – і власних суспільно-устроєвих концепцій, які в загальному можна окреслити словом «націократія
Книга: Ярослав Оршан - ДОБА НАЦІОНАЛІЗМУ
ЗМІСТ
На попередню
|