Термін “аналіз” походить від грецького слова “analyzis”, що в перекладі означає “роз’єднання”, “розчленування”.
Становлення АГД як науки відбулося в 30-і роки ХХ ст.АГД - це комплексне вивчення роботи підприємства шляхом застосування методу дослідження, який базується на розділенні, розкладенні цілого на складові частини з метою вивчення їх взаємозв’язку і взаємозалежності для об’єктивної оцінки результатів діяльності підприємства та виявленні резервів подальшого підвищення ефективності господарювання.
Значення АГД – це важливий елемент у системі управління виробництвом, діючий засіб виявлення внутрішньогосподарських резервів, основа роздроблення науково обгрунтованих планів управлінських рішень.В умовах ринку жоден керівник підприємства не може розраховувати лише на свою інтуїцію і приблизні “прикидки в думці”. Управлінські рішення і дії сьогодні повинні базуватися на точних розрахунках, глибокому і всебічному економічному аналізу. Вони повинні бути науково обгрунтованими, умотивованими, оптимальними. Жоден організаційний, технічний і технологічний захід не повинен здійснюватись до тих пір, поки не обгрунтована його економічна цілеспрямованість. Недооцінка ролі АГД, помилки в планах і управлінських діях призводять до величезних втрат. І навпаки, ті підприємства, які в своїй діяльності базуються на аналізі, мають гарні результати, високу економічну ефективність. Місце аналізу в системі управління спрощено можна представити схемою, зображеною на рис.1
Рис.1 Місце економічного аналізу в системі управління
Система управління складається з наступних взаємопов’язаних функцій: планування, обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень.Зв”язок АГД з іншими функціями зображено на рис.1, або його можна представити схемою, зображеною на рис.2.
Рис.2. Зв’язок АГД з іншими функціями управління.
Роль аналізу як засобу управління з кожним роком зростає і це пов’язано з рядом обставин:1) необхідністю підвищення ефективності виробництва у зв’язку із зростанням дефіциту і вартості сировини, підвищенням науко- і капіталомісткості виробництва;
2) переходом від командно-адміністративної системи управління до ринкових відносин;3) утворенням нових форм господарювання (приватизації підприємств, роздержавленням економіки).
Завдання АГД1. Оцінка й перевірка результатів господарської діяльності.
2. З’ясування, вивчення причин відхилення від плану та поділ їх на залежні і незалежні від підприємства.3. Визначення ефективності роботи підприємства (використання виробничих потужностей, матеріальних фондів, трудових ресурсів і т.д).
4. Підготовка аналітичних альтернатив (варіантів) для прийняття оптимальних управлінських рішень.
1.1. Предмет і об’єкти економічного аналізу.
1.2. Особливості методу економічного аналізу.1.3. Методичні прийоми економічного аналізу.
1.4. Характеристика традиційних прийомів аналітичного опрацювання інформації.1.5. Характеристика традиційних прийомів аналітичного опрацювання інформації.
1.5.1. Характеристика прийому порівняння і його роль у виявленні резервів.1.5.2. Застосування прийому аналітичних групувань для класифікації факторів.
1.5.3. Способи відносних і середніх величин.1.5.4. Характеристика балансового прийому в економічному аналізі.
1.5.5. Прийоми табличного відображення аналітичних даних.1.5.6. Використання графічного прийому в АГД.
1.6. Характеристика прийому елімінування як прийому детермінованого факторного аналізу (ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць.)1.7. Характеристика економіко-математичних методів в аналізі як прийому оптимізації показників.
Література
1. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А. Белобжицкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Дячков и др./; Под редакцией В.А. Белобородовой, - 2-е изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1985 г. - С.3-36.2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник.- 3-е изд., перераб.- М.: Финансы и статистика, 1996- С.98-188.
3. Житна І.П., Нескреба А.М., Економ. аналіз господарської діяльності підприємств. Навч. посібник: Пер. з рос. – К.: Вища школа, 1992. – С. 98-107.4. Савицкая Г.В. Анализ хоз. Деятельности предприятия: 2-е изд., перераб. И доп.- Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997- с. 6-166.
5. Эконом. Анализ хоз. деятельности предприятий и объединений: Учебник / Под редакцией С.Б. Барнгальц и Г.М. Тация. – 3-е. изд., прераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1986. – с. 3-34. 1.1.Види аналізу господарьської діяльностіКласифікація АГД має важливе значення для правильного розуміння його змісту і завдань.
В економічній літературі АГД класифікують за різними ознаками (рис.1.1.1).Предметом АГД є господарська діяльність підприємств, відображена у планових, звітних, облікових та інших джерелах інформації.
Об’єктами АГД є економічні результати господарської діяльності.Наприклад, у промисловості до об’єктів АГД належать: виробництво і реалізація продукції, її собівартість; використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; фінансові результати виробництва, фінансовий стан підприємства і т.п.
1.3. Особливості методу економічного аналізу
Метод АГД це системне, комплексне вивчення різних сторін діяльності підприємств на основі показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва.Метод АГД базується на діалектичному матеріалі (явища вивчаються не відокремлено, а у взаємозалежності, безперервному розвитку).
Характерні особливості методу АГД1. Діалектичний підхід до вивчення процесів і явищ.
2. Використання системи показників при вивченні господарських явищ і процесів. Ці показники формуються, як правило, при плануванні, розробці систем і підсистем економічної інформації, але під час аналізу можуть використовуватись нові показники, які необхідні для аналізу.3. Вивчення причин, які обумовили зміни тих чи інших господарських показників. Причин (факторів) дуже багато, і вивчити абсолютно всі причини дуже важко, крім того це не завжди необхідно. Завдання полягає в тому, щоб встановити фактори, які найбільше впливають на той чи інший показник.
4. Вивчення і вимірювання взаємозв’язків, і взаємозалежності між показниками шляхом спеціальних прийомів.Жодне явище не може бути зрозумілим, якщо воно розглядається ізольовано, без зв’язку з іншими. Наприклад, вивчаючи вплив упровадження нової техніки на рівень собівартості продукції, потрібно враховувати не лише безпосередньо, але і непрямі зв’язки. Відомо, що з упровадженням техніки збільшуються витрати виробництва, а значить і собівартості продукції. Але при цьому відбувається зростання продуктивності праці, що в свою чергу впливає на економію зарплати і зниженню собівартості продукції. Отже, якщо темпи росту продуктивності праці будуть більшими, ніж темпи росту витрат на утримання і експлуатацію нової техніки, то собівартість продукції буде знижуватись, і навпаки.
1.4 Методичні прийоми економічного аналізу
Використання методу АГД виявляється через ряд методичних прийомів аналітичного дослідження.Який методичний прийом застосовувати залежить від мети аналізу і джерел інформації, від технічних можливостей використання розрахунків і т.д.
Система основних методичних прийомів АГД зображена на рис. 1.4.1.Рис.1.4.1.Методичні прийоми АГД
1.5. Характеристика традиційних прийомів аналітичного опрацювання інформації.
1.5.1. Характеристика прийому порівняння і його роль у виявленні резервів
Це найважливіший прийом. За його допомогою проводиться оцінка ефективності господарювання, вивчається вплив окремих факторів на виконання плану і виявляються резерви.Порівняння - це науковий метод пізнання, в процесі якого вивчаюче явище, предмети співставляються з уже відомими раніше, вивчаються з метою визначення загальних або відмінних рис.
Обов’язкова умова для порівняння - однорідність економічного змісту, вимірів і оцінки показників, що порівнюються, тобто співставлення показників.Результати порівняння можуть виражатись в абсолютних і відносних величинах.
Абсолютні (виражені сумою) - характеризують обсяг виробництва, чисельність, отриманий прибуток, відносні в %, коефіцієнтах.Якщо результати порівняння виражені в абсолютних величинах, то використовується спосіб різниць, де факт порівнюється з планом.
Відносні величини відображають ступінь виконання планових показників динаміки виробництва, його структуру, темпи росту і приросту.Порівнюють дані з плановими даними, звітними даними минулих років, з показниками роботи інших підприємств і т.д.
Порівняння фактичних даних з плановими дозволяє:
1) визначити ступінь виконання плану за певний період;2) використовується для перевірки обгрунтованості планових показників;
3) для виявлення резервів виробництва. Якщо план не виконаний, то це можна розглянути, як невикористаний резерв.Приклад
|
Показники |
1998 |
Відхилення | ||
|
план |
факт. |
абсолютне +,- |
відносне, % | |
|
1 |
2 |
3 |
4=3-2 |
5=(3/2)*100 -100 або 5=4/2*100 |
|
Реалізована продукція |
1860 |
1385 |
-475 |
-25.5 |
Групування інформації - це поділ сукупності об’єктів, що вивчаються на якісно однорідні групи по відповідним ознакам.
У статистиці цей прийом використовують для узагальнення і типізація явищ, а в аналізі групування допомагає пояснити зміст середніх величин, використовуються для вивчення взаємозв’язку між показниками, використовується для виявлення впливу окремих одиниць на середні величини.Найбільш поширене і практичне значення в аналізі має групування за факторами, пов’язаними простими моментами процесу праці (фактори, пов’язані з працею, засобами праці), а також групування факторів за розділами плану підвищення ефективності виробництва (рис. 1.5.2.1).
Рис. 1.5.2.1. Застосування прийому аналітичних групувань для класифікації факторів.
Потрібно дуже серйозно звернути увагу на поділ сукупності на групи, вибір кількості груп і інтервалів між ними, бо від цього можуть суттєво змінюватись результати аналізу.
Методика побудови групування зображена на рис . 1.5.2.21.5.3. Способи відносних і середніх величин
Відносні величини відображають співвідношення величини явища, предмета з величиною якого-небудь іншого явища , предмета або з їх величиною, але за інший період або по іншому об’єкту.Відносні величини отримують шляхом ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу.
Форми вираження відносних величин зображено на рис. 1.5.3.1.Середні величини використовуються в АГД для узагальнення кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за певною ознакою.
Вони дають узагальнену характеристику явищам, базуючись на масових даних. Недолік - за середніми даними не видно досягнень і негативних сторін.Види середніх величин зображені на рис. 1.5.3.3.
Рис. 1.5.3.3 Основні види середніх величин.
1.5.4 Характеристика балансового прийому в економічному аналізі
Балансовий прийом використовується для відображення двох груп взаємопов’язаних і рівнозначних економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожніми.Зокрема, цей прийом застосовують при аналізі забезпеченості використання трудових, фінансових ресурсів, сировини, матеріалів і т.п., для перевірки вихідних даних, на основі яких проводять аналіз, для перевірки правильності аналітичних розрахунків.
Характеристику балансового прийому зображено на рис.1.5.4.1.
Рис. 1.5.4.1 Балансовий прийом економічного аналізу.
Балансовий прийом застосовується для перевірки правильності визначення впливу різних факторів на відхилення в явищах.У всіх випадках алгебраїчний результат впливу окремих факторів дорівнює загальному відхиленню по явищу в цілому.
1.5.5 Прийоми табличного відображення аналітичних даних Аналітичні таблиці складають при опрацюванні аналітичних даних. Вони повинні вірно характеризувати питання, які вивчаються, бути короткими, зрозумілими та зручними для використання.Приклад побудови таблиці зображено на рис.1.5.5.1.
Таблиця 1.Графіки - це масштабне відображення показників, чисел за допомогою геометричних знаків (ліній, квадратів, кола) або умовно - художніх фігур.
За допомогою матеріал стає більш дохідливим і зрозумілим, краще запам’ятовується ті закономірності, що містить числова інформація.Вимоги по побудові графіків
Графіки повинні мати:1) естетичну сторону - бути простим і гарним;
2) масштаб, який забезпечив би наочність і легко читався;3) виразний і контрастний малюнок (кольорові фарби).
1.6. Характеристика прийому елімінування як прийому детермінованого факторного аналізу
Елімінування – один із прийомів детермінованого факторного аналізу (див. рис.1.4.1.).Елімінувати – це значить усувати, відхиляти, виключати дію всіх факторів на величину результативного фактору, крім одного. Цей метод базується на тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються незмінними, потім змінюється два і т.п. при незмінності інших. Це дозволяє визначити окремо вплив кожного фактору на величину досліджуваного показника.
До способів елімінування (див. рис. 1.4.1) відносять ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні величини, індексний метод.Метод ланцюгових підстановок використовується, коли на досліджуване явище діє декілька факторів, кожен з яких потрібно розрахувати.
Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні планових показників фактичними і в порівнянні результатів, які послідовно отримують при кожній такій заміні, тобто із результату кожної наступної підстановки віднімають результат попередньої.Цей прийом дозволяє розкрити взаємозв’язок окремих факторів і виміряти вплив їх на зміни аналізованого показника.
Умовою для застосування прийому є наявність прямої і зворотної пропорційної залежності між досліджуваними факторами.Характеристика прийому ланцюгових підстановок (скоригованих показників) зображено на схемі (рис.1.6.1.).
Рис.1.6.1 Схема прийому ланцюгових підставок
Спосіб різниць (абсолютних і відносних)- це спрощенний метод ланцюгових підстановок, коли на досліджуване явища впливає лише 2 фактори: 1 –кількісний, 2 – якісний. Наприклад, на випуск продукції впливає кількість робітників і продуктивність праці 1 робітника
Суть способу різниць:1) для визначення впливу кількісного показника потрібно відхилення по цьому показнику помножити на план якісного;
2) для визначення впливу якісного показника потрібно відхилення по якісному показнику помножити на факт кількісного.Характеристика прийому абсолютних різниць зображена на рис. 1.6.2.
Примітка : Схема прийому: абсолютна різниця між фактичним і базовим
значенням даного часткового показника часткового показника помножена на абсолютне значення решти часткових показників дорівнює впливу даного часткового показника на узагальнюючий (а х б х в х г = Т).Рис. 1.6.2 Схема прийому абсолютних різниць
Схему прийому практичних (відносних) різниць можна зобразити так:процентна різниця у виконанні плану (темпи зростання) між кожним наступним і попереднім консуником помножена на базове значення узагальнюючого показника (рис.1.6.3).
Іншими словами, при визначенні впливу за допомогою факторів цього методу необхідно зробити:1) розрахувати % виконання плану по кожному показнику;
2) визначити різницю у % між попереднім і наступними показниками;3) визначити суму впливу кожного фактору як добуток отриманої різниці у % на планове значення досліджуваного показника.
Рис.1.6.3. Схема способу процентних (відносних) різниць.
1.7. Характеристика економічно – математичних методів аналізу як прийомів оптимізації показниківЗастосування цих методів це один із напрямів удосконалення ефективності АТД. За рахунок цього методу :
1) зменшується строк проведення аналізу;2) більш повний обсяг (вплив) факторів на результати діяльності;
3) нетогні або спрощені розрахунки замінюються точними розрахунками;4) всі розрахунки практично виконубться за допомогою техніки.
Приблизну схему економіко-математичних методів зображено на рис. 1.7.1.
2.2. Основні етапи аналітичної роботи.
2.3. Організаційні форми і виконавці аналізу господарської діяльності підприємства.2.4. Планування аналітичної роботи.
2.5. Класифікація джерел економічного аналізу, їх характеристика.2.6. Вимоги, пред’явлені до організації інформаційного аналізу.
2.7. Документальне оформлення результатів аналізу.2.8. Організація комп’ютерного опрацювання економічної інформації.
Література
1. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А. Белобжицкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Дячков и др./ Под редакцией В.А. Белобородовой, - 2-е изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1985 г. - С.20-27.
2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник.- 3-е изд., перераб.- М.: Финансы и статистика, 1996- С.76-97.3. Житна І.П., Нескреба А.М., Економ. аналіз господ. діяльності підприємств, Навч. посібник: Пер. з рос. – Вища школа, 1992 – С. 98-107.
4. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 2-е изд., перераб. И доп.- Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997-С. 234-251.5. Эконом. Анализ хоз. деятельности предприятий и объединений: Учебник / Под редакцией С.Б. Барнгальц і Г.М. Тация. – 3-е. изд., прераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1986. – С. 94-106.
2.1. Основні принципи організації аналізу і їх характеристика
Під організацією аналізу розуміють систему дій по проведенню аналізу господарської діяльності.Принципи
1. Науковий характер – аналіз повинен базуватись на найновіших досягненнях науки з використанням науково обгрунтованих методів.2. Обгрунтований розподіл обов’язків між окремими виконавцями – спеціалісти всіх видів служб, які мають відношення до прийнять управлінських рішень повинні аналізувати і обгрунтований розподіл дасть осягнути всі об”єкти аналізу і виключить можливість багаторазового (різними способами) проводити одні й тіж дослідження.
3. Ефективність – витрати на проведення повинні бути найменшими при оптимальній глибині аналізу і його комплексності. Для цього використовують передові методи, що полегшують працю.4. Уніфікація – розроблення спеціальних уніфікаційних форм для аналізу.
5. Об’єктивність – дані аналізу повинні бути документально підтверджені.6. Оперативність – швидко і чітко виконувати завдання.
7. Масові та ін. – залучення до аналізу ІТР, службовців, робітників.2.2. Основні етапи аналітичної роботи
Основні етапи наведені на рис.2.2.1.
2.3. Організаційні форми і виконавці аналізу господарської діяльності
Організаційні форми АГД визначаються складом апарату і технічним рівнем управління.На великих промислових підприємствах діяльністю всіх економічних служб керує головний економіст, який являється зам. Директором по економічним питанням.
Приблизна схема розподілу обов'язків з економічного аналізу зображена на рис.2.3.1.Ефективність і дієвість АГД залежить від планування аналітичної роботи, тобто складання плану аналітичної роботи, де вказуються всі розділи і теми аналізу, використані методи і прийоми, строки проведення і відповідальні особи.
Рис.2.4.1. Види планів аналітичної роботи
Контроль за виконанням планів аналізу покладено на заступника керівника з економічних питань або на особу, а відповідальна за управління аналізом у цілому. 2.5. Класифікація джерел економічного аналізу, їх характеристикаКласифікація джерел економічного аналізу зображена на рис. 2.5.1.
Для того, щоб аналіз правильно відображав стан господарської діяльності, він повинен використовувати достовірні й узгоджені показники, бо недостовірна інформація – це недостовірні висновки, а отже й управлінські рішення.
Основні способи перевірки достовірності джерел економічного аналізу відображено на .2.5.2.Для проведення аналізу необхідні такі форми звітності:
Ф№1 – «Баланс»;Ф№2 – “Звіт про фінансові результати”;
Ф№3 – “Звіт про фінансово – майновий стан підприємства”;Ф№1-п – “Річний звіт підприємства по продукції”;
Ф№2-пв – “ Звіт з праці”;Ф№6 – «Рентабельність окремих видів продукції»;
Ф№11 - «Звіт про наявність та рух основних фондів”;Ф№22 – “Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємств.”
Ф№5-с – “Звіт про витрати на виробництво продукції”.До інформації, яка використовується в аналізі представлені ряд вимог. (рис. 2.6.1)
Рис.2.6.1. Вимоги, представлені до джерел економічного.
Певні вимоги також пред’являються і до організації інформаційного забезпечення аналізу.У пояснювальній записці вказуються:
- загальні поняття ( економічний рівень розвитку підприємства, умови господарювання, результати виконання плану по напрямках діяльності);- висновки щодо результати господарської діяльності;
- пропозиції щодо покращенню господарської діяльності (всесторонньо обгрунтовані, спрямовані на освоєння внутрігосподарських резервів);- аналітична частина – обгрунтована, конкретна, мати аналітичні розрахунки, таблиці і т.д.
У довідках і заключенні – не обов’язково висвітлювати загальні питання, зміст повинен бути більш конкретним, акцентованим на відображені недоліків або досягнень, виявлених резервів, способів їх освоєння.Безтекстова форма-таблиці повинні бути наглядними і простими для використання. При цій формі зменшується розрив між виконання аналізу і використанням його результатів.
2.8. Організація комп’ютерного опрацювання економічної інформації.
В умовах ринкової економіки автоматизація аналітичних розрахунків стала об’єктивною необхідністю, бо потреба в аналітичній інформації збільшується (потрібно розробляти і обгрунтовувати перспективні бізнес – плани, давати комплексну оцінку ефективності короткострокових і довгострокових управлінських рішень). Роль автоматизації полягає в наступному:1. Підвищується продуктивність роботи економістів – аналітиків.
2. Більш глибоко і всебічно досліджуються економічні явища і процеси, більш повно вивчаються фактори і виявляються резерви підвищення ефективності виробництва.3. Підвищується оперативність і якість аналізу, його загальний рівень і дієвість.
Можна виділити такі етапи організації автоматизованого опрацювання інформації.(рис. 2.8.1)
2. Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів.
3. Аналіз впливу факторів на матеріаломісткість продукції.4. Аналіз впливу понадпланових відходів сировини і матеріалів на випуск продукції.
5. Аналіз впливу на обсязі підрахунок резервів її зростання з групи предметів праці.Література
1. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А. Белобжицкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Дячков и др./; Под редакцией В.А. Белобородовой, - 2-е изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1985 г. - С. 163-201.
2. Анализ финансово – хозяйственной деятельности предприятий и объединений: Учебник /Под редакцией В.И. Рыбина, - 3-е. изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1989 г. – С. 112-119.3. Анализ финансово – хозяйственной деятельности пред. (объединений): Учебник /Под редакцией В.А. Раевская. – 2-е. изд., перераб. и доп. – М.: финансы и статистика, 1988 г. – С. 94-100.
4. Деркач Д.И. Анализ производственно – хозяйственной деятельности промышленных предприятий, Учебное пособие для подготовки и повышения квалификации ст. бух. пром. предприятий, издательство 2-е, дополненное и переработанное М.: Статистика, 1975 г. – С. 160-170.5. Житна І.П., Нескреба А.М., Економ. аналіз господ. діяльності підприємств, Навч. посібник: Пер. з рос. – К.: Вища школа, 1992 – С.59-63.
6. Петров В.И. Анализ хоз. деятельности машиностроительного предприятия: Учебник для техникумов. – М.: Машиностроение, 1988 г. – С. 77-80.7. Савицкая Г.В. Анализ хоз. Деятельности предприятия: 2-е изд., перераб. И доп.- Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997-С. 252-259.
8. Эконом. Анализ хоз. деят. пред. и об.: Учебник /Под редакцией С.Б. Барнгальц и Г.М. Тация. – 3-е. изд., прераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1986. – С. 106-121. 3.1. Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання і складу запасівПри аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами ,в першу чергу ,перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання
Для цього:1.Перевіряють реальність встановлення норм і нормативів, які покладено в основу розрахунку потреб підприємства у матеріальних ресурсах.
2.Перевіряють відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм витрат матеріалів.3.Потім необхідно проаналізувати забезпеченість потреб у матеріальних ресурсах джерелами покриття (рис.3.1.1)
Рис.3.1.1 Джерела покриття потреб підприємства в матеріальних ресурсах
Сума джерел покриття потреб = Сума внутрішніх джерел покриття потреб у кожному з видів матеріальних ресурсів + Сума зовнішніх джерел покриття потреб у кожному з видів матеріальних ресурсів
Значну долю в сумі джерел покриття потреб складають зовнішні джерела. Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів зі сторони дорівнюють загальна потреба в певному виді матеріалів мінус сума власних внутрішніх джерел їх покриття.
У процесі аналізу необхідно перевірити забезпеченість потреб в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх поставку і фактичне їх виконання. (Табл. 3.1.1) Таблиця 3.1.1Забезпеченість потреб матеріальних ресурсів договорами і фактичне їх виконання
З таблиці 3.1.1 видно, що потреба підриємства в сталі забезпечена лише на 90,2 %, тобто план поставки перевиконаний на 9,8% (100 -90,2).
Отже, при аналізі забазпеченості матеріальними ресурсами потрібно визначити:
У процесі аналізу перевіряють виконання плану по строкам поставки (ритмічності). Для оцінки ритмічності поставок використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, методики розрахунку яких наведені в темі “Аналіз ритмічності виробництва”.
Порушення строків поставки призводить до невиконання плану виробництва і реалізації продукції.При аналізі велику увагу приділяють стану складських запасів сировини і матеріалів. Види запасів зображено на рис. 3.1.2
Рис 3.1.2. Види запасів сировини і матеріалів.
При аналізі перевіряють відповідність фактичного розміру запасів нормативному. Для цього розраховують фактичну забезпеченість матеріалів в днях і порівнюють її з нормативною (табл.3.1. 2). Таблиця 3.1.2Аналіз стану запасів матеріальних ресурсів
У кінці підраховують втрати продукції через:
1) недопостачання матеріалів;
2) низьку якість матеріалів;3) заміни матеріалів;
4) зміни цін на матеріали;5) простоїв у зв’язку з порушенням графіку поставок.
Зменшення об’єму виробництва продукції визначається так:
Якщо, наприклад норма витрачання сталі на одиницю дорівнює 0.8 m, то зменшення обсягу виробництва продукції в зв’язку з недопоставкою сталі (табл. 3.1.3)
Таблиця 3.1.3
Аналіз впливу факторів на обсяг продукції.Для визначення втрат в зв’язку з порушенням графіку поставок, потрібно кількість людино – годин простою в зв’язку з відсутністю матеріалів * планову середньогодинну виробітку продукції.
3.2 Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів
При аналізі необхідно проаналізувати витрачання матеріалів на одиницю продукції, для цього фактичне витрачання потрібно порівняти з нормами. Наприклад для виготовлення 800 виробів витрачаються матеріли в таких обсягах (таб. 3.2.1).Таблиця 3.2.1.
Аналіз витрачення матеріалів на виготовлення продукції.Перевитрати сировини і матеріалів свідчать про нераціональне їх витрачання і потребують з’ясування конкретних причин і винних осіб.
Економія досягається в результаті використання більш дешевих матеріалів, заміни одних матеріалів іншими, більш економними, впровадження нової техніки і передової технології тощо.При дотриманні планових норм витрат матеріалів на один виріб можна розрахувати і можливий резерв збільшення випуску продукції.
Вплив надходження і ефективності використання матеріалів на виготовлення продукції визначають по окремим їх видам (таб. 3.2.2.)
Таблиця 3.2.2
Розрахунок впливу надходження і використання матеріалів на виготовлення продукції1) позапланового надходження матеріалів в кількості 0,9 т при плановій нормі витрат, що забезпечило додатковий випуск продукції (900 : 5) = +180 шт;
2) економії матеріалів на 1 виріб 0,4 кг а на весь випуск – 1800 кг (0,4х4500), що дало можливість додатково виготовити 360 шт (1800 : 5);3) збільшення залишків на складі на кінець року в порівняні з плановим на 0,2 т., що знизило випуск продукції на 40 шт. (200 : 5).
Перевірка:180+360-40=+500
При аналізі використання матеріальних ресурсів аналізують також як 2 фактори “норма витрат” і «ціна за одиницю» впливають на матеріальні витрати (табл. 3.2.3).
Таблиця 3.2.3.
Аналіз впливу факторів на використання матеріальних резервівТаблиця3.2.2
Розрахунок впливу факторів на використання матеріальних ресурсів.
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів використовується система узагальнених і часткових показників.
Система узагальнених показників і методика їх розрахунку зображена на рис. 3.2.1Рис 3.2.1 Система узагальнюючих показників ефективного використання окремих видів матеріальних ресурсів і методика їх розрахунку
Часткові показники застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сиромісткість, металомісткість, енергомісткість і т. д .) а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (співвідношення вартості всіх використаних матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни.)
В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановими, вивчають їх динаміку і причини змін (рис 3.2.2), а також їх вплив на обсяг виробництва продукції.Загальна матеріаломісткість залежить від структури виробленої продукції, норми витрат матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію. (табл. 3.3.1).
Таблиця 3.3.1Аналіз матеріаломісткості продукції.
Факторний аналіз матеріаломісткості продукції можна розрахувати методом ланцюгових підстановок(табл.3.3.2)
Таблиця 3.3.2Вплив факторів на матеріаломістність продукції.
Потім потрібно вивчити матеріаломісткість окремих видів продукції і причини зміни її рівня. Вона залежить від норм витрат матеріалів, їх вартості і відпускних цін на продукцію. Розрахунок впливу цих факторів можна розрахувати методами елімінування.
3.4. Аналіз впливу понадпланових відходів сировини і матеріалів на випуск продукціїНа загальну матеріаломісткість товарної продукції значний вплив мають позапланові відходи і випуск бракованої продукції. Сума матеріальних витрат в ф. 5-с. відображається до вирахуванням повернених відходів і браку по ціні можливого використання.
Чим більше відходів і бракованих деталей, виробів, тим більше матеріальних витрат буде віднесено на одиницю виробів і товарний випуск продукції.Вплив позапланових відходів на матеріаломісткість продукції визначається шляхом віднесення приросту матеріальних затрат за рахунок позапланових відходів на фактичну вартість випуску ТП. В свою чергу приріст матеріальних затрат визначається множенням різниці фактичної і планової суми повернених відходів по ціні можливого використання на співвідношення цін сировини і можливого використання.
Таблиця 3.4.1.Вплив понадпланових відходів сировини і матеріалів на випуск продукції млн.грн
Витрати від браку і відходи
Випуск ТП в оптових цінах підприємства – 20560 млн.грн.
Розрахунок:1.Визначаємо понадпланові відходи сировини і матеріалів
55 - 50 = +5 (млн.грн)2. Визначаємо, у скільки разів вартість відходів за ціною сировини більша від вартості відходів за ціною можливого використання
1500 : 500 = 3 рази3. Приріст матеріальних витрат
5 * 3 = 15 млн.грн.4.Визначаємо скільки витрачається сировини (за плановими нормами) на 1 грн. виробництва ТП:
5410 : 20560 = 0.2636 грн.5. Додатковий випуск продукції за умови доведення відходів до планових норм:
15 : 0.2636 = 56.9 млн. грн. 3.5 Аналіз впливу на обсяг продукції і підрахунок резервів її зростання з групи предметів праці Схема аналізу зображена на рис.3. 5.1Вплив матеріальних ресурсів на обсяг виробництва продукції можна визначити за формулами:
І. Валова продукція = матеріальні затрати * матеріаловіддачуЗастосовують усі методи елімінування, індексний метод, інтегральний метод.
ІІ. Валова продукція
4.2. Аналіз ефективності використання основних фондів.
4.3. Аналіз використання обладнання і виробничих потужностей підприємства.4.4. Аналіз зносу і амортизації основних фондів.
4.5. Аналіз оборотності і ефективного використання нематеріальних активів.4.6. Узагальнення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.
Література
1. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А. Белобжицкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Дячков и др./; Под редакцией В.А. Белобородовой, - 2-е изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1985 г. - С. 137-162.2. Анализ финансово – хозяйственной деятельности предприятий и объединений: Учебник /Под редакцией В.И. Рыбина, - 3-е. изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1989 г. – С. 104-112.
3. Анализ финансово – хозяйственной деятельности пред. (объединений): Учебник /Под редакцией В.А. Раевская. – 2-е. изд., перераб. и доп. – М.: финансы и статистика, 1988 г. – С. 84-94.4. Деркач Д.И. Анализ производственно – хозяйственной деятельности промышленных предприятий, Учебное пособие для подготовки и повышения квалификации ст. бух. пром. предприятий, издательство 2-е, дополненное и переработанное М.: Статистика, 1975 г. – С. 33-80.
5. Житна І.П., Нескреба А.М., Економ. аналіз господ. діяльності підприємств, Навч. посібник: Пер. з рос. – Вища школа, 1992 – С.98-107.6. Петров В.И. Анализ хоз. деятельности машиностроительного предприятия: Учебник для техникумов. – М.: Машиностроение, 1988 г. – С. 64-73.
7. Эконом. Анализ хоз. деят. пред. и об.,: Учебник /Под редакцией С.Б. Барнгальц и Г.М. Тация. – 3-е. изд., прераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1986. – С. 94-106. 4.1. Аналіз складу і технічного стану основних фондів Виконання плану виготовлення продукції залежить від того, як підприємство забезпечене основними фондами.Джерела даних для аналізу є ф.1,2,3,11,22.
При аналізі складу і технічного стану основних фондів потрібно:Вивчити об’єм основних засобів, їх динаміку і структуру.
При цьому необхідно пам’ятати, що основні фонди в залежності від участі в процесі виробництва діляться на три групи:а) промислово-виробничі фонди;
б) невиробничі основні фонди;в) виробничі основні фонди інших галузей.
При аналізі складу основних фондів звітні дані розглядаються в динаміці (табл.4.1.1).Таблиця4.1.1
Аналіз наявності і руху основних фондівПри аналізі основних фондів потрібно проаналізувати співвідношення активної і пасивної частини.
Активна частина безпосередньо діє на предмет праці. Пасивну частину утворюють фонди, які створюють умови для здійснення процесу виробництва.В економічній літературі відсутня єдина думка про склад активної частині фондів. Одні вважають активною частиною всі фонди за виключенням будівель і споруд, інші – тільки машини і обладнання.
У більшості галузей промисловості до активної частини фондів відносять машини і обладнання (силові і робочі машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі пристрої, лабораторне обладнання, інші машини і обладнання), а також транспортні засоби. Здійснюючи підрахунки, ми виходимо з того, що до активної частини відносимо машини і обладнання.Підвищення питомої ваги активної частини фондів характеризує прогресивність їх структури, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі.
При аналізі структури основних фондів складають аналітичну таблицю 4.1.2.Таблиця 4.1.2.
Аналіз структури основних фондів2. Вивчити рух і технічний стан основних виробничих фондів, для чого розраховуємо слідуючі показники:
Таблиця 4.2.2
Аналіз використання складу обладнання3.Вивчити забезпеченість підприємств основними виробничими фондами.
Це досягається шляхом порівняння фактичної її наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану по випуску продукції.Показниками, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами є:
Темпи зростання рівня технічної озброєності праці співставляються з темпами зростання продуктивності праці. Бажано, щоб темпи росту продуктивності праці були > ніж темпи зростання технічної озброєності праці.
4.2. Аналіз ефективності використання основних фондів
Ефективність використання основних фондів можна виявити за допомогою показників фондовіддачі і фондомісткості, рентабельність.
Фондомісткість – це показник, обернений до фондовіддачі, який характеризує вартість ОФ, що припадає на 1 грн. товарної продукції.
Аналіз фондовіддачі проводиться в 2 напрямках: вивчення і вимірювання впливу окремих факторів на фондовіддачу; виявлення впливу фондовіддачі на об’єм виробництва.
На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов’язані як з зміною об’єму продукції, так і з ефективністю використання ОВФ, особливо активної її частини.Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів (питомої ваги), від об’єму продукції з гривні. вартості активної частини (рис.4.2.1)
Підвищення долі активної частини фондів у загальній її вартості є стимулюючим фактором росту фондовіддачі.Головна причина зниження фондовіддачі – неефективне використання ОФ (простої обладнання, недовикористання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого обладнання і тощо)
Рис 4.2.1. Схема факторної системи фондовіддачі
Для аналізу впливу факторів використовуємо табл.4.2.1Таблиця 4.2.1.
Аналіз фондовіддачіЗ таблиці 4.2.1 видно, що рівень фондовіддачі знизився з 2,38 грн. до 2,31 грн.
Розрахунок впливу факторів можна виконати за допомогою способу ланцюгових підстановок (табл.4.2.2)Таблиця4.2.2
Розрахунок впливу факторів на фондовіддачуНа приріст продукції впливає як збільшення обладнання та основних фондів у цілому, так і ефективність використання ОФ (фондовіддача). Важливо окремо визначити вплив кожного з цих факторів. Для цього використовуємо метод абсолютних різниць.
Розрахунок впливу змін на обсяг продукції:Після аналізу узагальнюючих показників ефективного використання основних фондів більш детально вивчається ступінь використання виробничих потужностей підприємством, окремих видів машин і обладнання.
Виробнича потужність підприємства – максимально можливий випуск продукції при повному використанні виробничого обладнання і площ з врахуванням передової технології, покращення організації праці.Виробнича потужність визначається як правило, в тих же одиницях, в яких планується виробництво промислової продукції.
Аналіз використання всього виробничого потенціалу підприємства здійснюється по даним планового і звітного балансу виробничих потужностей, який розраховується по формулі:Пк=Пп+Пт+Пр+Пнб±Пз.н-Пв ,
де:Пк-виробнича потужність на кінець періода;
Пп-виробнича потужність на початок періода;Пт-приріст потужності в результаті технічного переозброєння діючих підприємств і здійснення інших організаційно-техничних міропрємств;
Пр-приріст потужностей в результаті реконструкції діючих підприємств;Пнб-введення в дію нових потужностей за рахунок нових і розширеннядіючих підприємств;
±Пз.н-збільшення або зменшення потужності в результаті зміни номенклатури і асортименту продукції;Пв-зменшення потужності в результаті їх вибуття.
Наявність таких балансів дозволяє здійснювати контроль за правильністю розрахунків виробничих потужностей, дотриманням норм їх освоєння, виявити резерви підвищення використання наявних виробничих потужностей.При аналізі визначають рівень освоєння потужностей (коефіцієнт використання потужностей)-досягнутий на певну дату % освоєння конкретної потужності.
Підвищення коефіцієнта використання середньорічної потужності може бути досягнуто за рахунок зменшення простоїв обладнання, покращання постачання сировиною, підвищення рівня використання потужностей в цехах, які не досягли проектної потужності, зменшення втрат робочого часу.
Все обладнання ділиться на наявне, встановлене і діюче (рис.4.3.1)Аналіз розпочинається з встановлення питомої ваги діючого обладнання в наявному і встановленому обладнанні, що дозволяє встановити резерви збільшення, випуску продукції за рахунок максимального завантаження всього наявного обладнання.
Оцінку складу обладнання може представити в табл.4.3.1.Таблиця 4.3.1
Аналіз складу обладнанняЯкщо можливий фонд часу роботи цих 7 одиниць – 20384 верстато-годин (7ґ1,4ґ8ґ260), плановий випуск продукції за 1верстато-годину – 12,3грн, то резерв збільшення обсягу продукції за рахунок введення в дію цих 7 одиниць – 251 тис.грн. (20384ґ12,3).
Підвищення ефективності експлуатації діючого обладнання забезпечується 2 шляхами: ексенсивним (по часу) і інтенсивним (по потужності).Інтенсивне використання обладнання характеризується показниками випуску продукції на 1 верстато-год. (або на 1 грн.), тобто його продуктивністю.
Показником екстенсивного використання обладнання є
Кекстенсивного використання=Порівняння фактичного і планового фонду часу характеризує ступінь виконання плану по введенню в експлуатацію обладнання.
Порівняння календарного і режимного фонду часу характеризує можливості кращого обладнання за рахунок підвищення Кзмінності, де
Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовуються слідуючі коефіцієнти:
Узагальнюючим показником, який комплексно характеризує використання обладнання є
Кінтегрального завантаження обладнання=Кінтенсивного ґ Кекстенсивного В процесі аналізу вивчається динаміка цих показників, виконання плануі причини їх змін.По групам однорідного обладнання розраховується зміна об’єму виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивного і інтенсивного використання за слідуючою формулою:
В спрощеному вигляді:
Розрахунок впливу цих факторів можна здійснювати способами елімінування.
4.4. Аналіз зносу і амортизації основних засобів
Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, введеного в дію з 1.07.97 р. прибуток для оподаткування підприємства зменшується на суму амортизаційних відрахувань.
Тому важливе значення має аналіз нарахування амортизаційних відрахувань. Для цього вибірково перевіряється правильність застосування норм амортизаційних відрахувань по окремих групах основних фондів.Одним із якісних показників використання основних фондів:
який слід аналізувати в динаміці (табл.4.4.1)
Таблиця 4.4.1
Розрахунок амортизаційної віддачіПри аналізі потрібно звернути увагу чи правильно на підприємстві застосовується для 3 групи ОФ норми прискореної амортизації в залежності від року експлуатації.
Аналізуючи порядок застосування прискореної амортизації, потрібно звернути увагу на питому вагу законсервованого обладнання, по якому нараховується амортизація (що знижує оподатковуваний прибуток), але випуск продукції по цьому обладнанню не проводиться.Прискорена амортизація може мати позитивний і негативний ефект. Вона може бути використана, як позитивний фактор відтворення фінансових умов для впровадження у виробництво досягнень науки та техніки. В той же час, якщо відсутній попит на продукцію на ринку збуту, то прискорена амортизація може вплинути на збільшення ціни неконкурентної продукції, що в свою чергу приводить до збитковості виробництва.
При аналізі зносу потрібно визначити коефіцієнт зносу на початок і кінець звітного періоду.
Але цей коефіцієнт не відображає фактичного зносу ОЗ, бо не на всі основні засоби нараховується амортизація (знос), але загальна оцінка зносу ОЗ змінюються.
Аналіз зносу основних засобів основних засобів можна представити в табл.4.4.2 Таблиця 4.4.2Аналіз зносу основних фондів
5.2. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.
5.3. Аналіз обороту і плинності робочої сили.5.4. Аналіз продуктивності праці.
5.5. Аналіз трудомісткості продукції.5.6. Аналіз технічного оснащення праці.
5.7. Аналіз фонду оплати праці і його використання.5.8. Аналіз впливу трудових факторів на обсяг виробництва.
5.9. Аналіз використання трудових ресурсів.Література
1. Савицька Г.В. Аналіз хоз. деятельности предприятия: 2 – е изд., перераб. и доп. – Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997 – С. 204 – 234.
2. «Анализ хозяйственной деятельности в промышленности»; Учебник (А.А.Богдановский, Г.Т. Викогоров, О.Ф. Мигун и др.); Под общ. редакцией В.И. Стражева, - 2-е изд., стериот. - Мн. Высш. школа, 1996 – С. 200 – 257.3. «Экономич. анализ хоз. деятельности предприят. и объединений: Учебник (Под ред. С.Б. Барнголоц и Т.М. Тация. – 3 – е.изд.; перераб. и доп.. – М.: финансы и статистика, 1986 – С. 153 – 167.
4. Житна У. П., Нескреба А.М. “Еконономічний аналіз госп. діяльності підприємств”, Навчал. посібник: Пер. з рос. – Віща шк.,1992 - С. 77 – 97.5. Навчально – методичні картки з аналізу госп. діяльності промислових підприємств (Укл.С.І. Шкарабан, І.В. Спільник). – Тернопиль: ТАНГ, 1995 – С.84.
5.1.Мета, завдання та джерела інформації
Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами – одна з найважливіших умов його успішної роботи.Мета курсу – розкрити резерви підвищення продуктивності праці.
Завдання аналізу зображено на рис.5.1.1.Джерела інформації: Ф. 2-пв, Ф. 22, данні табельного обліку і відділу кадрів.
5.2. Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою
Це аналіз передбачає оцінку виконання плану щодо чисельності і складу працюючих.Показники, що характеризують забезпеченість підприємства робочою силою, зображені на рис.5.2.1.
Рис. 5.2.1. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства робочою силою
Увесь персонал підприємства поділяється на 2 групи (рис.5.2.2.)При аналізі забезпеченості підприємства робочою силою спочатку аналізуємо виконання плану по чисельності і складу працюючих.
Для цього потрібно: проаналізувати загальну забезпеченість підприємства робочою силою. Для цього:а) визначаємо виконання плану по чисельності по групам і категоріям працюючих;
б) визначаємо питому вагу ПВП і непромислового персоналу до загальної чисельності. При цьому більш висока забезпеченість підприємства ПВП, являється позитивним фактором, бо ПВП виробляє продукцію, а непромисловий персонал лише допомагає її випуску;в) визначаємо абсолютний і відносний залишок чи недостачу робочої сили по групам і категоріям працюючих.
Абсолютне відхилення – це різниця між факт. і плановою чисельністю по кожній категорії ПВП.Підприємство планує свою чисельність з певного обсягу випуску ТП. Зміна в обсязі випуску продукції призводить до зміни чисельності працюючих. Тому необхідно обчислити і відносне відхилення.
Відносне відхилення повинно бути скориговане на % виконання плану по обсягу продукції. Відносне відхилення обчислюється лише по категорії робітників, бо лише вони приймають участь в виробництві. Обчислюється: фактична чисельність мінус скоригована планова чисельність.
Аналіз виконання плану по чисельності
План по випуску ТП виконаний на 100,5%
Визначити за планом виконання по чисельності абсолютне і відносне відхилення.Зробити висновки.
Спочатку ми аналізуємо співвідношення між ПВП і непромисловим персоналом, тобто питому вагу ПВП і непромисловим персоналу до загальної чисельності працюючих.Таблиця 5.2.2.
Аналіз чисельності працюючихАле ці дані не відображають по яким категоріям спостерігалась абсолютна недостача робітників. Щоб її визначити, потрібно розглянути відхилення чисельності працюючих по кожній категорії.
Визначаємо виконання плану по чисельності і абсолютне відхилення.Таблиця 5.2.3.
Висновки. З таблиці 3 видно, що забезпеченість по групам персоналом і категоріям робітників нерівномірна. Так, по ПВП забезпеченість становила 99.7%, або недостача 3 чол., а по непромисловому 87.7%, або нестача - 7 чол.
Більш висока забезпеченість ПВП порівняно з непромисловим являється позитивним фактором, бо ПВП являється виробником продукції, а непромисловий персонал лише допомагає її випуск.Знаходимо відносне відхилення робітників (по іншим категоріям не обчислюється, бо вони не виготовляють продукцію).
Відносне відхилення по чисельності – це факт мінус скоригований план (план помножений на % виконання ТП поділений на 100).У нашому прикладі план по об’єму випуску ТП виконаний на 100,5% (з умови), тобто відносне відхилення по чисельності робітників:
Отже, відносна нестача робітників на виробництві складають 4 чол. (для випуску фактичної продукції при плановій продуктивності праці потрібно було б 903 робітника (898*100,5%):100), а факт. їх чисельність – 899 чол., або 0.44% ((4*100):898).
2. Після встановлення загальної забезпеченості підприємства робочою силою, потрібно забезпечити робочою силою цехи, дільниці.3. Потім проаналізують забезпеченість підприємства робочою силою окремих професій, особливо тих, від яких залежить виконання плану, виробничої програми.
Аналіз виконується порівнянням фактичної чисельності з плановою проблемою по кожній професії працюючих окремо. Для цього використовуємо дані відділу кадрів, пояснювальної записки до річного звіту. При цьому важливо встановити забезпеченість підприємства кваліфікованими робітниками.Кваліфікація робітників характеризується середнім тарифним розрядом (Стр), який визначається як середньозважена арифметична величина.
Вихідні дані для аналізу кваліфікації робітників
Визначить середній тарифний розряд.
Якщо Стр був би нижче, ніж це передбачено планом, то це означало б, що прийняті на роботу робітники не мають відповідної кваліфікації.
4. В процесі аналізу вивчають і структуру кадрів по віку та стажу роботи. Це означає, що потрібно встановити стабільність кадрів, яка визначається питомою вагою по стажу неприривної роботи в загальній чисельності працюючих. Таблиця 5.2.5.Аналіз структури кадрів за віком і стажем
З даних табл. видно, 54% (20+22+12) мають стаж роботи від 5 до 25 років, а 21% (11+10) більше 20 років. Підприємство приймало на роботу нових працівників, їх питома вага – 10%.
Аналіз забезпеченості робочої сили необхідно доповнити аналізом обороту і плинності кадрів.5.3. Аналіз обороту та плинності робочої сили
При аналізі забезпеченості підприємства робочої силою необхідно проаналізувати також оборот і плинність кадрів, бо рух робочої сили впливає на продуктивність праці, використання робочого часу і т.д.
Оборотом робочої сили називається зміна складу кадрів в результаті прийому на постійну роботу і звільнення працівників.Аналіз обороту і плинності кадрів здійснюють за допомогою розрахунку спеціальних коефіцієнтів (коефіцієнти обороту по прийому, вибуттю, коефіцієнти плинності кадрів і постійності персоналу). Методика розрахунку зображено на рис.2.
При визначенні коефіцієнта плинності не включають: вибулих на пенсію, в армію на навчання, оформлення по переводу на інші підприємства.5.4. Аналіз використання трудових ресурсів
Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин 1 працівника за період, що аналізується, а також за ступенем використання робочого часу.
Такий аналіз проводиться по кожній категорії робітників, по кожному виробничому підрозділі і у цілому по підприємству.Раціональне використання робочого часу, тобто зменшення і ліквідація цілоденних та внутрізмінних простоїв - важлива умова збільшення виробництва продукції, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції без додаткових капітальних витрат.
Аналіз використання робочого часу здійснюється за двома напрямами:1) виявлення витрат робочого часу (простоїв);
2) виявлення невиробничого витрачення робочого часу.Джерела інформації: ф.-2пв, дані табельного обліку, відділу кадрів.
Дані про фактично відпрацьованих людино-годинах, людино-днях отримують по даним табличного обліку. Дані про різні види фонду зарплати і методика їх розрахунку на рис.5.4.1.Для визначення фонду робочого часу використовуємо формулу:
Якщо фактично одним робітником відпрацьовано менше днів і годин, ніж за планом, то можна визначити позапланові втрати робочого часу: цілоденні та внутрізмінні.
Цілоденні втрати робочого часу = (кількість днів, відпрацьованих одним робітником - кількість днів відпрацьованих 1 робітником за планом) х чисельність фактична х середня тривалість робочого дня за планом.
Внітрішньозмінні втрати робочого часу = (середня тривалість робочого дня фактично-середня тривалість робочого дня планова) х кількість днів, відпрацьованих 1 робітником фактично х чисельність фактична.Для аналізу використання трудових ресурсів складаємо таблицб 5.4.1.
Таблиця 5.4.1.
Аналіз використання трудових ресурсів|
Показники |
Минулий |
Звітний рік |
Відхилення +, - | ||
|
рік |
план |
факт |
від мину-лого року |
від плану | |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5=4-2 |
6=4-3 |
|
1. Обсяг продукції у порівняльних цінах, млн,грн |
3800,00 |
3240,00 |
3100,00 |
-700,00 |
-140,00 |
|
2. Середньорічна чи-сельність робітників, чол. |
1230,00 |
1232,00 |
1239,00 |
+9,00 |
+7,00 |
|
3. Кількість днів, відпрацьованих 1 робітником, днів (5:4) |
230,00 |
238,00 |
237,00 |
+7,00 |
-1,00 |
|
4. Середня три-валість робочого дня, год. (5:3) |
7,70 |
8,00 |
7,85 |
+0,15 |
-0,15 |
|
5. Кількість годин, відпрацьованих 1 робітником, год (3х4) |
1771,00 |
1904,00 |
1860,00 |
+89,00 |
-44,00 |
|
6. Фонд робочого часу, тис. год. ((2х3):100) |
2178,30 |
2345,70 |
2305,20 |
+126,80 |
-40,60 |
|
7. Відпрацьовано всіма робітниками людино-днів (2х3) |
282900,00 |
293216,0 |
293643,0 |
+13743,0 |
+427,00 |
|
8. Середньорічний виробіток одного робітника, (1:2х1000) тис.грн. |
3089,00 |
2630,00 |
2502,00 |
-587,00 |
-128,00 |
|
9. Середньоденний виробіток одного робітника, (1:7х1000) тис.грн. |
13,43 |
11,05 |
10,56 |
-2,87 |
-0,49 |
|
10. Кількість люди-но-годин, відпра-цьованих усіма робітниками за рік, тис.люд.-год. (2х5):1000 |
2178,33 |
2345,73 |
2304,54 |
||
|
11. Середньогодин-ний виробіток 1 робітника, грн. (1:10х1000) |
1744,00 |
1381,00 |
1345,00 |
||
З таблиці 5.4.1. видно, що трудові ресурси підприємства використовуються недостатньо. У середньому 1 робітником відпрацьовано по 237 днів, замість 238, у зв’язку з цим цілоденні витрати робочого часу на 1 робітника складають 1 день, а на всіх 1239(-1х1239) або 9912 годин (1239х8).
Розрахуємо, як на випуск продукції вплинули цілоденні втрати. Для цього відхилення в кількості днів, відпрацьованих 1 робітником помножити на плановий середньоденний виробіток та фактичне число робітників. Отже, у зв’язку з тим, що кожний робітник недопрацював у середньому за рік 1 день, недодано продукції на 13591 тис.грн. (-1х11,05х1239).
На підпримстві також існують внутрішньозмінні втрати робочого часу - за день вони складають 0,15 год., а за всі дні, відпрацьовані всіма робітниками - 44046(-0,15х237х1239).Загальні втрати робочого часу складають 53958 годин (9912+44046).
Розрахуємо, як на випуск продукції вплинули внутрішньозмінні втрати робочого часу. Для цього відхилення по середній тривалості робочого дня помножити на плановий середньогодинний виробіток 1 робітника та фактичну кількість відпрацьованих усіма робітниками 0,15 год. Втрачено продукції на суму 60, 828 тис.грн. (-0,15ї1381х293643:10000).Після визначення позапланових втрат робочого часу необхідно вивчити причини їх утворення.
Основні причини втрат робочого часу:1) недоліки в організації виробництва (збої, аварії і т.д.);
2) нерегулярне постачання сировини і матеріалів;3) недоліки в організації праці і зарплати;
4) низька трудова дисципліна (запізнення, простої);5) погана організація допоміжних служб.
Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити невиробничі затрати праці, які складаються із затрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції та виправлення браку, а також у зв’язку з відхиленням від технологічного процесу. Це приховані втрати. Розрахувати їх кількість можна за допомогою додаткових розрахунків.Проаналізуємо втрати робочого часу, спричинені браком (табл.5.4.2.)
Таблиця 5.4.2.Вихідні дані для аналізу страт робочого часу
|
Показники |
Сума |
|
1. Собівартість остаточно забракованої продукції, млн.грн. |
19 |
|
2. Втрати на виправлення браку, млн.грн. |
3 |
|
3. Виробнича собівартість валової продукції, илн.грн |
5671 |
|
4. Фактично виготовлено товарної продукції, млн.грн. |
3100 |
|
5. Фактичний середньогодинний виробіток одним робітником, грн. |
1345 |
Існує декілька варіантів розрахунків, що дають приблизно однакові результати.
І варіант1. Визначаємо питому вагу витрат на брак у виробничій собівартості валової продукції. Усі витрати на брак дорівнюють: 19+3=22 (млн.грн.)
Питома вага = 22/5671х100=0,387.2. Визначаємо, на скільки знизився обсяг випуску ТП за рахунок невиробничих втрат часу на виготовлення бракованої продукції та виправлення браку.
3. Визначаємо втрати робочого часу за рахунок браку:
12.04:1345=8952(год.)
Отже, за рахунок браку не додано продукції на 12.04 млн.грн., втрати робочого часу за рахунок браку складають 8952 (год.) ІІ варіант1. Визначаємо питому вагу ТП у виробничій собівартості ВП:
2. Визначаємо, на яку суму не додано продукції за рахунок браку:
12,04:1345=8952 (год.)
Потрібно мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди приводять до зменшення обсягу виробництва продукції, бо вони можуть бути компенсовані підвищенням продуктивності праці. 5.5. Аналіз продуктивності праціПродуктивність праці - це кількість продукції, виготовленої за одиницю робочого часу або кількість часу, витраченого та виготовлення одного виробу.
Продуктивність праці визначаємо у натуральних та грошових одиницях.Натуральні - використовуються при визначенні рівня продуктивності праці окремих робітників та їх груп, що випускають однакову продукцію.
Грошові - при оцінці використання плану продуктивності праці на підприємстві, у галузі.Загальна схема аналізу продуктивності праці складається з 2-х етапів:
1) оцінка використання плану та динаміки продуктивності праці за даними про виробіток на 1 робітника / за рік, квартал, місяць, день/ (рис.5.5.1.);2) аналіз використання плану продуктивності праці та резерви її зростання (рис.5.5.2.)
Рис. 5.5.1. Перший етап - оцінка виконання плану та динаміки продуктивності праці за даними про виробіток на одного працюючого (за рік, квартал, місяць, день)
Розклад формул середнього виробуткуРис. 5.5.2. Другий етап - аналіз виконання плану продуктивності праці та резервів її зростання.
Примітка. Екстенсивні - фактори, які впливають на використання фонду робочого часу.Інтенсивні - фактори, які впливають на продуктивність праці за одиницю часу, тобто на середньогодинний виробіток.
Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, часткових і додаткових показників (рис.5.5.3.).Таблиця 5.5.1.
Вихідні дані для аналізу продуктивності праціДля розрахунку впливу фактів на продуктивність праці використовуємо спосіб ланцюгових підстановок (табл.5.5.2.).
Таблиця 5.5.2.Перевірка: факт.-план.=загальне відхилення
6332,2-5729,2=+603. 5.6. Аналіз трудомісткості продукціїЗниження трудомісткості продукції - важливий фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці здійснюється, у першу чергу, за рахунок зниження трудомісткості продукції, а точніше - за рахунок виконання плану оргтехзаходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку тощо.
Знизити трудомісткість - значить зменшити витрати на виготовлення продукції. Чим менше витрат при тому ж результаті, тим ефективніша праця, тим вища її продуктивність. Ступінь зростання продуктивності праці (у %) за рахунок зниження трудомісткості виготовленої продукції визначається: , де (5.6.1.)
Пn-% росту продуктивності праці;
А-% зниження трудомісткості виготовленої продукціїМіж трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотна залежність, яка виражається наступною формулою:
Приклад. Визначити зростання продуктивності праці за наступними даними:
Розрахунок. Застосовуємо нормативний (трудовий) метод визначення зростання продуктивності праці, які дорівнюють обсягу виготовленої продукції, в планових норма-годин поділених на фактично відпрацьований час (табл.5.6.1.).
Таблиця 5.6.1.Аналіз трудомісткості продукції
З таблиці 5.6.1. видно, що трудомісткість знизилась на 450 людино-годин або 5% (450:9000х100), а продуктивність праці збільшилась на 5,26% (9000:8550х100), або якщо трудомісткість знизилась на 5%, то за формулою:
Перевірка за формулою:
На продуктивність праці також впливає і технічний рівень виробництва, який характеризується співвідношенням технічних засобів і витрат праці (технічним оснащенням праці).
Показники, що характеризують технічне оснащення праці та методику їх розрахунку, наведено на рис. 5.7.1.Рис. 5.7.1. Показники технічного оснащення праці та методика їх розрахунку
При підрахунку показників береться кількість працюючих тієї зміни, в якій зайнята найбільша частина робітників. 5.8. Аналіз фонду оплати праці та його використанняДо фонду оплати праці включаються: основна, додаткова зарплата, інші компенсаційні та заохочувальні виплати.
Завданнями аналізу фонду оплати праці є:1) систематичний контроль за використанням фонду зарплати;
2) виявлення можливостей економії коштів за рахунок росту продуктивності і зниження трудомісткості продукції.Джерела інформації - ф.2 пв «Звіт з праці», дані табельного обліку та відділу кадрів.
При аналізі визначають абсолютне та відносне відхилення по фонду зарплати.Абсолютне відхилення - це різниця між фактично виплаченим фондом зарплати і плановим.
Фактичний фонд > планового - перевитрати.Фактичний фонд < планового - економія.
Відносне відхилення це - різниця між фактично виплаченим фондом зарплати та плановим, скоригованим на % виконання плану по продукції (плановий фонд помножити на % виконання плану): 100%Відносне відхилення в загальних рисах характеризує вплив використання фонду зарплати на рівень собівартості продукції.
Безпосередню участь у виробництві продукції беруть тільки робітники, тому при аналізі фонду зарплати робітників непромислових господарств та неспискового складу, їх плановий фонд не коригують на % виконання плану виробництва, а для їх характеристики визначають питому вагу промислово-виробничого і непромислового персоналу.У процесі аналізу необхідно вивчити причини відхилень фактичних показників від планових, структуру фонду зарплати за категоріями працюючих, а також проаналізувати вплив факторів на абсолютне і відносне відхилення фонду оплати праці.
На абсолютне відхилення фонду зарплати впливає два фактори (5.8.1.):1) чисельність робітників;
2) середньорічна зарплата одного робітника.Для визначення впливу чисельності на абсолютне відхилення фонду зарплати необхідно відхилення від планової чисельності помножити на середню планову зарплати одного робітника у звітному періоді.
Для визначення впливу зміни середньої зарплати на абсолютне відхилення фонду зарплати необхідно суму відхилень від планової середньорічної зарплати помножити на фактичну чисельність робітників. Таблиця 5.8.1.Аналіз фонду зарплати
Абсолютне відхилення зарплати- перевитрати 72 тис.грн.
На абсолютні перевитрати фонду зарплати вплинули 2 фактори:- зменшення середньоспискової чисельності працівників на 4 чол. призвело до економії фонду зарплати на 5760 (-4* 1440) грн.
- підвищення середньорічної зарплати одного робітника призвело до перевитрат фонду зарплати на 77760 (+60*1296) грн.Перевірка: +77760 + (-5760) = +72000(грн.) = 72 тис. грн.
Відносне відхилення фонду зарплати залежить від:- виконання плану виробництва продукції;
- середньої зарплати одного працюючого;- чисельність працюючих.
Щоб знайти вплив ступеню виконання плану виробництва на відносне відхилення фонду зарплати, необхідно плановий фонд зарплати помножити на % перевиконання планових завдань помножити на 100 %.Методика розрахунку впливу зміни 2 інших факторів на відносне відхилення фонду зарплати аналогічна розрахунку впливу змін цих факторів на абсолютне відхилення.
Розглянуто розрахунок на прикладі (вихідні дані табл.).Для визначення відносного відхилення скоригуємо плановий фонд зарплати (1872 тис.грн.) на ступінь виконання плану ТП (105,66%), він становить 1978 тис.грн. (1872х105,66:100).
Тоді на економію фонду зарплати в сумі 34 тис.грн.вплинули наступні фактори:1) зміна чисельності (-4х1440)=-5760 грн.;
2) зміна середньорічної зарплати 1 робітника (+60х1296)=+77760 грн.;3) ступінь виконання плану виробництва -1872млн.грн.х5,66:100= -105955 грн.
Перевірка: -5760+77760+(-105955)=33960(грн.) = 34 млн.грн. 5.9. Аналіз впливу трудових факторів на обсяг виробництва продукціїРис. 5.9.1. Зміна обсягу продукції за рахунок трудових факторів
Схему аналізу впливу на обсяг продукції трудових факторів і підрахунок резервів її зростання зображено на рис. 5.9.2.
Рис. 5.9.2. Схема аналізу впливу на обсяг продукції трудових факторів і підрахунку резервів її зростання
Вихідні данні для розрахунку впливу трудових факторів виконання плану виробництва продукції зображено в табл.5.9.1.
Таблиця 5.9.1.Вихідні дані умовного прикладу
Розрахунок впливу факторів на виконання плану виробництва продукції
А. Спосіб ланцюгових підстановок.Вихідні дані (дивитись попередню табл. 5.9.1.)
План виробництва перевиконано на 495 млн. грн. (5445-4950). На перевиконання плану виробництва продукції вплинули трудові фактори. Для їх визначення проведемо розрахунки.
Розрахунки
1. Усі показники планові:804х240х8х2,984=4950 млн.грн.
2. Середньорічна чисельність робітників - фактична, всі інші показники - планові:860х240х8х2,984=4927 млн.грн.
Вплив зміни середньорічної чисельності на виробництво продукції становитиме 4927-4950=-23 млн.грн.3. Кількість робітників та відпрацьовані ними дні - фактичні, решта показників - планові:
860х238х8х2,984=4886 млн.грн.Вплив зміни кількості відпрацьованих днів 1 робітником на виробництво продукції становитиме 4886-4927=-41 млн.грн.
4. Кількість робітників, кількість відпрацьованих ними днів і годин - фактичні, середньогодинний виробіток - плановий:860х288х78х2,984=4764 млн.грн.
Вплив зміни кількості відпрацьованих днів за рік 1 робітником на виробництво продукції становитиме 4764-4886=122 млн.грн.5. Усі показники фактичні:
860х238х7,8х1,50=5445млн.грн.Перевірка
Б. Спосіб абсолютних різниць.Вихідні дані (табл.5.9.1.)
Розрахунки
1. Вплив зміни числа робітників на виробництво продукції:- 4х240х8х2,984=-23млн.грн.
2. Вплив зміни кількості відпрацьованих днів 1 робітником за рік:- 2х860х8х2,984=-41 млн.грн.
3. Вплив зміни кількості відпрацьованих годин за 1 день одним робітником:- 0,2х860х238х2,984=-122 млн.грн.
4. Вплив зміни середньогодинного виробітку (продуктивності праці) на виробництво продукції:0,427х860х238х7,8=681 млн.грн.
В) Спосіб процентних різниць.Вихідні дні (див.попередню таблицю 5.9.1.)
Перевірка
-23+(-41)+(-122)+681=495 млн.грн.
Розрахунок впливу факторів на виконання плану середньорічного виробітку одного робітника за допомогою прийому ланцюгових підстановок (цифри умовні)
6.2. Аналіз структури продукції.
6.3. Аналіз якості виробленої продукції.6.4. Аналіз ритмічності виробництва.
6.5. Аналіз реалізації продукції.Література
1. Савицькая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий : второе издание переработанное и дополненное – Мн.; ИП «Экоперспектива», 1997 – С. 182 – 203.
2. Деркач Д.И. Анализ производственно–хозяйственной деятельности промышленных предприятий: Учебное пособие для подготовки и повышения квалификации ст. бух. пром. Предприятий: издательство 2-е, дополненное и переработанное М.: Статистика, 1975 – С. 33-80.3. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А. Белобжецкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Долчков и др./; Под редакцией В.А. Белобородовой, - 2-е изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1985 - С. 59-90.
4. Анализ финансово – хозяйственной деятельности предприятий и объединений: Учебник /Под редакцией В.И. Рыбина, - 3-е. изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1989– С. 33-181.5. Анализ финансово – хозяйственной деятельности пред. (объединений): Учебник /Под редакцией В.А. Раевская. – 2-е. изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1988 г. – С. 60-99.
6. Житна І.П., Нескреба А.М., Економ. аналіз господ. діяльності підприємств: Навч. посібник: Пер. з рос. – Вища школа, 1992 – С. 28-77.7. Эконом. анализ хоз. деят. пред. и об.,: Учебник /Под редакцией С.Б. Барнгольц и Г.М. Тация. – 3-е. изд., прераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1986. – С. 48-77.
8. Петров В.И. Анализ хоз. деятельности машиностроительного предприятия: Учебник для техникумов. – М.: Машиностроение, 1988 – С. 40-64.9. Анализ хоз. деятел. в промышленности: Учебник / Л.А. Богдановская, Г.Г. Виногоров, О.Ф. Мигун и др.; Под общ. ред. В.И Стражева. – 2-е. изд., стереотип – Мн. Виш. шк., 1996. – С. 151-171.
6.1 Аналіз обсягу і асортименту продукції
Аналіз діяльності підприємства потрібно розпочинати з вивчення обсягу виробництва, бо від цього залежить розвиток економіки країни, задоволення потреб населення продукцією, яку випускає підприємство.Від обсягу, складу, асортименту та якості випущеної продукції залежить і обсяг реалізованої продукції, її собівартість, прибутковість, рентабельність, оборотність оборотних коштів, платоспроможність та інші показники, що характеризують виробництво.
Основними завданнями аналізу обсягу виробництва та реалізації продукції є:1. Оцінка виконання договорів минулого періоду з тим, щоб визначити розширення або пролангування яких договорів при наявних ресурсах може дати підприємству максимальну вигоду;
2. Оцінка виконання договорів за обсягом і ритмічністю поставок, якістю та комплектністю продукції. Визначаються розміри втрат у результаті несвоєчасного або неповного виконання згідно договорів, їх вплив на основні економічні показники діяльності підприємств: обсяг реалізації, прибуток, рентабельність та інше;3. Виявлення внутрішніх і зовнішніх причин невиконання договірних зобов’язань. При виявленні зовнішніх причин, потрібно щоб винні (постачальники, транспортні чи інші організації) відшкодували суму спричиненого збитку за порушення строків та умов договорів;
4. Виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення виробництва і реалізації продукції;5. Розроблення пропозицій по провадженню виявлених резервів.
Рис. 6.1.1. Об’єкти аналізу виробництва та реалізації продукції.
Для аналізу використовують такі джерела інформації:
Форма 1П – “Річний звіт підприємства по продукції”Форма №6 – “Рентабельність окремих видів продукції”
Форма 5С – “Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг”Форма №22 – “Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємств”.
Інші джерела:а) накопичувальні відомості здавання готової продукції на склад;
б) оперативні плани – графіки;в) реєстри бухгалтерського обліку (Ж/О №11, від 16);
г) інші.Обсяг виробництва промислової продукції може вимірюватись у натуральних (м,т,шт…), умовно натуральних (пряжа в км., консерви в тис. шт. умовних банок), вартісних (валова товарна реалізована продукція – в оптових цінах) показниках.
Натуральні показники використовуються при аналізі обсягів виробництва за окремими видами однорідної продукції.Умовно – натуральні – для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції.
Валова продукція – вартість усієї виробленої продукції, включаючи незавершене виробництво, виражається, як правило, у порівняльних цінах.Товарна продукція – вартість виробленої продукції, але без залишків незавершеного виробництва і внутрішньогосподарського обороту. Виражається в оптових цінах звітного року. Якщо на підприємстві відсутні залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарських оборотів, то ВП = ТП.
Реалізована продукція – відвантажена продукція, визначається у діючих цінах (оптових, договірних).Між реалізованою і виготовленою продукцією існує зв’язок (рис. 6.1.2).
Рис. 6.1.2. Зв’язок між реалізованою та виготовленою продукцією підприємств
Аналіз обсягу виробництва починається з вивчення динаміки валової і товарної продукції, розрахунку базових і ланцюгових темпів росту та приросту (табл.6.1.1.). Таблиця 6.1.1Динаміка товарної продукції
Середньорічний темп росту (приросту) можна розрахувати за середньо геометричною або середньоарифметичною зваженою. Розрахуємо його за середньо геометричною:
Примітка Т не в %, а у коефіцієнтах (наприклад: Т2 = 99.2 : 100 = 0.992).
Висновок. За 3 роки обсяг виробництва товарної продукції збільшився на 4.4% (див. 1997 р. – базов. темп. приросту 104.4%-100% = 4.4%). Середньорічний темп приросту складає 2.2% (див. ). Далі аналізуємо виконання плану за звітний період(місяць, квартал, рік). Оцінка виконання плану за звітний період виконується згідно даних, наведеним у таблиці.
Аналіз виконання плану по випуску товарної продукції заводу “Маяк” за 1997рік
Для забезпечення більш повного задоволення потреб населення у продукції, необхідно, щоб підприємство виконало план не лише по загальному обсягу продукції, але й по асортименту (номенклатурі).
Особливо важливе значення має для підприємства виконання контрактів на поставку товарів для державних потреб. Це гарантує підприємству збут продукції, своєчасну її оплату, пільгу по податкам і т.п..Номенклатура – це план випуску виробів у натуральних одиницях (загальносоюзний класифікатор промислової продукції, яка діє на території СНД).
Асортимент – перелік найменувань продукції із зазначенням її обсягу випуску по кожному виду чи обсяг, встановлений планом, або це сукупність виробів, що випускаються за різними властивостями і в різній кількості. Асортимент може бути повним і груповим.План по номенклатурі виконано – це означає, що підприємство випустило всі назви виробу.
План по асортименту вважається виконаним, якщо він виконаний або перевиконаний за всіма без винятку видами продукції. Якщо хоча б по одному виробу план не виконано, то і в цілому план по асортименту не виконано.Аналіз виконують шляхом порівняння фактичного і планового випуску продукції по виробу.
Оцінка виконання плану по асортименту може виконуватись:а) за способом найменшого відсотку (%);
б) за питомою вагою окремих виробів, за якими не виконано план;в) за середнім відсотком, який розраховується шляхом ділення загального фактичного випуску продукції в межах плану на загальний плановий випуск продукції.
Розглянемо це на прикладі (табл.6.1.3) Таблиця 6.1.3Виконання плану по асортименту
Примітка. Продукція, виготовлена позапланом або не передбачена планом, не зараховується у виконання плану по асортименту.
Якщо на підприємстві виготовляється продукція, не передбачена планом, то у виконання зараховується продукція лише в межах, тобто фактичний випуск, але не більше плану.
Способи оцінки виконання плану по асортименту: 1) за способом найменшого відсотку :найменший відсоток виконання плану виробів “А” – 98.82% береться як виконання плану по асортименту; 2)за питомою вагою окремих виробів, за якими не виконано план:
(1ґ100)/3=33.3%;1 – лише один виріб “А”, по якому не виконано план;
3 – усього виробів – 3 штукиВиконання плану по асортименту (100-33.3)=66.7%;
3) за середнім відсотком :
(2000/498000)ґ 100% = 0.40%. 1.За допомогою середнього відсотку асортименту можна знайти резерв випуску продукції = ((середній відсоток асортименту – 100%)ґразом за планом) / 100. 2.Усього зараховано у виконання плану за асортиментом – Разом за планом = Резерв випуску.
Ці два розрахунки дають резерв випуску продукції у цілому по підприємству. 3.У тому числі за видами продукції резерв складає:-зарахування в межах плану по кожному виду продукції – план по кожному виду (у млн. грн.) = резерв випуску по кожному виду (у млн. грн.);
-або В % резерв випуску по кожному виду (млн. грн.) / разом плановий випуск. На рис.6.1.5. зображено причини невиконання плану по асортименту.
Рис. 6.1.5. Причини невиконання плану по асортименту
6.2. Аналіз структури продукції
Структура продукції – відношення питомої ваги окремих видів виробів до загального їх випуску (який приймається за 100%).Виконати по структурі – означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих їх видів.
Зміна структури виробництва впливає на обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріалоємність, собівартість продукції, прибуток, рентабельність. Наприклад, якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її виробництва у вартісному вираженні зростає і навпаки.Розрахунок впливу структури виробництва на рівень перерахованих вище показників можна відобразити в табл. 6.2.1.
Таблиця 6.2.1Аналіз випуску продукції за структурою
Коефіцієнт виконання плану по ТП =(загальна ТП факт / загальну ТП план) = ?8 / ?6 = 46500 / 43000 = 1.0813953
Висновки: у цілому по підприємству план виробництва продукції складає – 108.14% ((46500/43000)ґ100), в тому числі у виконання плану за структурою зараховують 41791 млн. грн., що становить (41791(грн.11) / 43000 (грн.6))ґ100 = 97.19 %
Невиконання плану за структурою відбулося внаслідок невиконання плану по продукції “С” на 4709 млн. грн. або на 10.95 % (4709*100)/43000.Перевірка 97.19 + 10.95 = 108.14, це свідчить про правильність розрахунків.
У випуску інших видів продукції відбулися структурні зрушення в напрямку збільшення виробництва в цілому на 4700 млн. грн. (46500-41791).Причинами невиконання плану по структурі можуть бути:
1) невиконання плану матеріально – технічного забезпечення;2) виробничі неполадки;
3) прагнення підприємства замінити випуск працемісткої продукції, менш працемісткою, але прибутковою. 6.3. Аналіз якості виготовленої продукціїЯкість — це здатність продукції задовольнити потреби споживача відповідно до її призначення. Показники оцінки якості продукції зображені схемою (рис.6.3.1. )
Рис. 6.3.1. Показники оцінки якості продукції
Загальні показники - характеризують якість усієї продукції незалежно від її виду і призначення.Індивідуальні показники - характеризують одну з її властивостей. Показники якості продукції впливають на обсяг продукції. Так, наприклад, питома вага продукції вищої категорії якості впливає на збільшення обсягу продукції за рахунок перевищення ціни. Коефіцієнт сортності — на зменшення або зростання суми знижок з ціни. Процент браку на зменшення обсягу, на вартість забракованої продукції за місяць.
Завданням аналізу якості продукції є:1) вивчення динаміки всіх показників якості продукції, виконання плану по їх рівню, причини їх змін, оцінка виконання плану за рівнем якості продукції;
2) визначення впливу якості продукції на вартісні показники діяльності підприємства: випуск товарної продукції (DТП);виручка від реалізації (DВ); прибуток (DП).
Для узагальненої оцінки виконання плану по якості використовують різні методи:- бальний метод;
- середній коефіцієнт сортності;- середньозважені ціни в порівняльних умовах.
Суть бального методу оцінки полягає у визначені середньозваженого балу якості продукції; шляхом порівняння фактичного та планового його рівня знаходять відсоток виконання плану по якості.При цьому користуються бальною оцінкою, яка використовується іноді при атестації продукції. Наприклад, у верстато-будівельній промисловості виробам вищої категорії присвоюють 5 балів, першої категорії 4 бали, а неатестованої — 0 балів.
При виведенні середнього балу береться до уваги лише атестована по вищій і першій категорії частина виготовленої продукції.Вихідні дані для аналізу якості продукції за бальним методом зображено в табл.6.3.1.
Таблиця 6.3.1Вихідні дані для аналізу якості продукції за бальним методом
У легкій, харчовій і інших галузях для характеристики якості продукції використовують такі показники:
- питома вага кожного сорту в загальному об’ємі випущеної продукції;- середній коефіцієнт сортності;
- середньозважена ціна.Підвищення сортності продукції проти плану означає покращення її якості. Випуск продукції понижених сортів більших розмірів, ніж це передбачено планом при інших різних умовах, знижує виконання плану випуску продукції у вартісних показниках і погіршує результати діяльності підприємства.
Методику аналізу розглянемо на наступному прикладі (таблиця 6.3.2.)Таблиця 6.3.2.
Аналіз якості продукції за допомогою середнього коефіцієнта сортності
Середній коефіцієнт сортності можна визначити 2 способами:
1) відношення кількості продукції І сорту до загальної кількості;2) відношення вартості всієї продукції до можливої вартості продукції І сорту. (табл. 6.3.2.)
Ксорт. = ?(Viґ Ö³) / (Vзаг.ґЦІсорту) ґ (?ТП / (?обяг випуску продукції ґ ціна вищого сорту))Ксорт. план. = 1920/ (100ґ20) = 1920 / 2000 = 0.96
Ксорт. факт. = 2210 / (115ґ20) = 2210 / 2300 = 0.9609Виконання плану по якості = 0.9609 / 0.96ґ100 = 100.9%
Середній коефіцієнт сортності збільшився на 100 – 100.09%= = 0.009%Середньозважена ціна = ?ТП / ?обсязі випуску продукції
Середньозважена ціна за планом = 1920 / 100 = 19.2Середньозважена ціна за фактом = 2210 / 115 = 19.217, що по відношенню до плану становить 19.217 / 19.2 ґ100 = 100.09
При аналізі якості продукції важливо визначити як впливає сортність на виконання плану обсягу виробництва продукції. Для цього визначаємо середню ціну (середньозважену):планова = 1920 / 100 = 19.2; фактична = 2210 / 115 = 19.217
1 – й спосіб розрахунку.Вартість фактично випущеної продукції, млн. грн.:
за плановими цінами - 19.2ґ115 (Vзаг.фак.) = 2208за фактичними цінами – 19.217ґ115 = 2209.95
Зростання обсягу виготовленої продукції – 2209.95 - 2208 = 1.95ІІ – й спосіб розрахунку.
Підвищення середньої ціни внаслідок підвищення сортності:19.217 – 19.2 = 0.017
Зростання обсягу продукції внаслідок підвищення сортності:0.017 ґ 115 = 1.95 млн.грн.
Зростання обсягу продукції внаслідок підвищення сортності:0.017 ґ 115 = 1.95 млн. грн.
Чим ближче Ксорт. до 1, тим вища сортність, тим краща якість. Якщо Ксорт. = 1, то це означає, що вся продукція першого сорту.Прямим показником якості продукції є брак. Зниження браку на виробництві – одна з умов використання внутрішніх резервів збільшення обсягів виробництва.
Існує брак зовнішній і внутрішній (виправний і невиправний). При аналізі використовуємо акти про брак, доповідні записки, форму №1 – С. Брак підвищує собівартість продукції, знижує обсяг продукції, прибуток і рентабельність.При аналізі браку у виробництві визначають рівень браку – відношення вартості браку до виробничої собівартості товарної продукції (табл.6.3.3.)
Таблиця 6.3.3.
Аналіз рівня браку
Визначення кількості недовиготовленої продукції за рахунок браку у виробництві, здійснюється шляхом фактичного рівню браку множимо на ТП факт. і цей результат ділимо на 100, тобто недодано продукції на суму 66.3 тис. грн. (3%ґ2210)/100
Основними причинами браку є:1) халатність працівників;
2) недостатня кваліфікація робітників;3) дефекти в обладнанні;
4) низька якість інструментів;5) порушення технологічного процесу;
6) помилки в технічній документації;7) низька трудова дисципліна.
Визначити кількість недовиготовленої продукції за рахунок браку можна також за фактичним рівним рентабельності, який визначається за формулою:Р = (ТП – С) / С ґ 100, де
Р – рентабельність;ТП – товарна продукція;
С – собівартість;Р = (2210 – 1500) / 1500 ґ 100 =47.33%
Витрати товарної продукції = витрати від браку (факт.) ґ на фактичний рівень рентабельності в коефіцієнтах = 45 ґ (47.33 + 100) / 100 =45 ґ 1.4733 = 66.36.4. Аналіз ритмічності виробництва
Ритмічність - рівномірний випуск продукції у відповідності із графіком в обсязі та асортименті, які передбачені планом.
Рівномірний випуск не означає виробництво продукції в однаковій кількості. Неритмічна робота безпосередньо впливає на обсяг реалізації продукції, бо продукцію, яка виготовлена наприкінці періоду важко реалізувати в цьому ж періоді. Неритмічна робота є однією з причин невиконання плану. Якщо робота неритмічна, то це означає недовикористання робочої сили і виробничих потужностей, погіршення якості продукції. Все це призводить до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.Для аналізу ритмічності використовують дані оперативно – технічного обліку, відомості або журнали випуску окремих видів продукції, оперативну звітність.
Для оцінки виконання плану по ритмічності використовують прямі і непрямі показники (рис 6.4.1.).
Примітка
ВПплі – плановий випуск продукції за і-і періоди;ВПні – недовиконання плану по випуску продукції у і-у періоді;
- квадратичне відхилення від середньодекадного завдання;п – число підсумовуючих планових завдань;
- середньодекадне завдання по плану.Коефіцієнт ритмічності – відхилення обсягу продукції, яка зарахована у виконання плану (фактичний обсяг, але не більше запланованого) до планового випуску продукції.
Коефіцієнт варіації – відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду місяць, квартал) до середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) планового випуску продукції.Коефіцієнт аритмічності – позитивні і негативні відхилення у випуску продукції від плану.
Методика розрахунку основних показників наведено в табл. 6.4.1.Таблиця 6.4.1.
Ритмічність випуску продукції по декадам
В процесі аналізу необхідно підрахувати кількість недовипущеної (втраченої) продукції у зв’язку з неритмічною роботою. Для цього:
1) визначаємо обсяг випущеної продукції за ІІІ декаду (за виключенням позаурочних робіт) 1100 – 200 = 900;2) визначаємо кількість продукції, яку підприємство мало б виготовити при ритмічній роботі за місяць 900 ґ 3 = 2700;
3) визначаємо кількість втраченої продукції через неритмічну роботу: 2700- 2200 = 500 (млн.грн.).Якби підприємство в І і ІІ декаді працювало, так як і в ІІІ декаді, то воно мало б без використання позаурочного часу виготовлення продукції на 500 млн.грн.
Причини неритмічної роботи:1. Несвоєчасне постачання сировини, матеріалів, палива, енергоресурсів з вини постачальника;
2. Низький рівень організації, технології та матеріально – технічного забезпечення виробництва:а) простої устаткування понад план;
б) незадовільна якість продукції;в) недостача робочої сили, у т.ч. кваліфікованих кадрів;
г) незадовільна робота обладнання. 6.5. Аналіз реалізації продукціїУ процесі аналізу необхідно вивчати зміни не лише в обсязі виробництва товарної продукції, але і в обсязі реалізації, бо від цього залежать фінансові результати підприємства, його фінансовий стан, платоспроможність і т.п.
Аналіз реалізації продукції проводиться щомісяця, щокварталу, кожне півріччя, щороку. У процесі його фактичні данні порівнюють з плановими, за попередні періоди, розраховують процент виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи росту і приросту за проміжок часу, що аналізується, абсолютне значення однопроцентного приросту.Станом на 1.09.98 р. реалізована продукція - це відвантажена продукція. Фактори, які впливають на обсяг реалізації, наведено на рис. 6.1.5.
Рис. 6.5.1. Структурно-логічна модель факторної системи обсягу реалізації продукції
Рис. 6.5.2. Зв’язок між реалізованою і виготовленою продукцією
З рис. 6.5.2. видно, що ГПп + ТП = РП + ГПк. Звідси РП = ГПп+ТП-ГПк.Щоб знайти резерви збільшення обсягу реалізації, потрібно:
а) проаналізувати, чи виконується план виробництва товарної продукції;б) порівняти залишки готової продукції на початок та кінець року з нормативом і виявлений нормативний залишок потрібно реалізувати.
Для цього складемо баланс товарної продукції (табл. 6.5.1.). Таблиця 6.5.1.Аналіз факторів зміни обсягу реалізації продукції
З табл.6.5.1. видно, що план по реалізації продукції перевиконано на ((24300 : 22100)ґ100 = 109.95) 9.95% за рахунок збільшення ТП і запасів готової продукції на складі.
Тепер проаналізуємо, як на результат виконання плану обсягу реалізації продукції впливають три фактори:
-обсяг випуску товарної продукції;-запаси ГП на складі на початок року;
-запаси ГП на складі на кінець року.1. За рахунок обсягу випуску ТП на 22000 млн. грн. обсяг реалізації збільшився на 9.050% (24000 – 22000) : 22100ґ100 = +9.050.
2. На початок року на складі спостерігалося зростання ТП на 100 млн. грн. (1200 – 1100), цей зріст призвів до збільшення у реалізації продукції на 0.45% (100 : 22100) ґ100 = +0.45.3. Зниження даного запасу на кінець року на 100 млн. грн. (900 –1000) призвело до збільшення реалізації на 0.45% (100 :22100)ґ100 = +0.45.
Баланс факторів дає процент перевиконання плану по РП: (9.050 + 0.45 + 0.45) = 9.95, що підтверджує правильність розрахунку.Аналіз реалізації продукції тісно пов’язаний з аналізом виконання договірних зобов’язань по поставках продукції. Виконання плану за договорами призводить до зменшення прибутку, виручки, виплати штрафних санкцій. Крім того, в умовах ринку підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить спад виробництва.
У виконання плану зараховується фактично реалізована продукція в межах запланованої суми лише за умови, що план поставок виконаний за всіма без винятку споживачами і продукцію поставлено у відповідні строки, відповідного асортименту та якості.У процесі аналізу необхідно визначити виконання плану поставок за місяць із зростаючим підсумком у цілому по підприємству, у розрізі окремих споживачів і видів продукції, з’ясовуються причини недовиконання плану і дається оцінка діяльності по виконанню договірних зобов’язань.
Щоб строки % виконання договірних зобов’язань, потрібно від планової суми відняти вартість недопоставленої продукції і отриманий результат поділити на план поставок(РПпл): .
Таблиця 6.5.2.
Аналіз виконання договірних зобов’язань по реалізації продукції за жовтень місяць .
Рис. 6.5.3. Основні групи факторів зміни обсягу продукції
7.2. Аналіз собівартості продукції за елементами затрат.
7.3. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції.7.4. Аналіз витрат на 1 гривню товарної продукції.
7.5. Аналіз прямих матеріальних витрат.7.6. Аналіз трудових витрат.
7.7. Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління.Література
1. Савицька Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. -2-е. изд., перераб. и доп. -Мн.: ИП «Зкоперспектива», 1997. - С. 252-305.
2. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А.Белобжецкий, В.А.Белобородова, М.Ф.Дьячков и др./ Под редакцией В.А.Белобородовой. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1985.- С. 59-60.
3. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий и объединений: Учебник /Под редакцией В.И.Рыбина. - 3-е изд. перераб. и доп. -М.: Финансы и статистика, 1989.-С. 121-149.4. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий (объединений): Учебник /Под редакцией В.А.Раевского. - 2-е изд. перераб. и доп. -М.: Финансы и статистика, 1988. –С. 93-204.
5. Житна І.П., Нескреба А.М., Економ. аналіз господ. діяльності підприємств: Навч. посібник: Пер. з рос. К.: Вища школа, 1992. –С. 107-135.6. Петров В.И. Анализ хоз. деятельности машиностроительного предприятия: Учебник для техникумов. -М.: Машиностроение, 1988. - С. 87-128.
7. Анализ хоз. деятельности в промышленности: Учебник /Л.А.Богдановская, Г.Г.Виногоров, О.Ф.Мигун и др./ Под общ. ред. В.И.Стражева - 2-е изд., стереотип. -Мин. : Вищ. шк., 1996.-С. 41-46, 172-199.7.1. Значення, об’єкти, завдання аналізу собівартості продукції
Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість — це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні.
Від рівня собівартості залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан підприємства.Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.
Об’єкти аналізу собівартості продукції можна класифікувати за певними ознаками (рис. 7.1.1.)Рис. 7.1.1. Класифікація об'єктів аналізу
Схема аналізу собівартості продукції і джерела їх даних для проведення аналізу зображено на рис. 7.1.2.
Завданнями аналізу собівартості продукції є:
оцінка виконання плану по собівартості за звітний рік;виявлення використаних ресурсів подальшого зниження собівартості продукції;
розроблення заходів по мобілізації резервів економного витрачення матеріальних, трудових, грошових ресурсів. 7.2. Аналіз собівартості продукції за елементами затратГрупування затрат за елементами - призначено для виявлення всіх затрат на виробництво за їх видам і відображає всі затрати підприємства, пов'язані з виготовленням промислової продукції, включаючи і ту її частину, яка призначена для виконання робіт і послуг непромислового характеру.
В цьому групуванню збережений принцип однорідності витрат, незалежно від спрямування затрат, які не можуть бути розподілені на складові частини.Аналіз затрат за елементами дозволяє вивчити вплив на рівень собівартості використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Дані такого аналізу являються базою для:
- встановлення потреб підприємства в матеріальних ресурсах, оборотних засобах, матеріально-технічному постачанню;- визначення завдань по одиниці собівартості продукції;
- складання кошторису витрат на плановий період;- розрахунку суми затрат на весь випуск продукції по кожному елементу.
Для виявлення причин зміни рівня собівартості вивчають склад і структуру затрат на виробництво. З цією метою визначають питому вагу кожного елементу в загальній сумі затрат на виробництво в %.Це дозволяє намітити основні напрями аналізу затрат, знайти резерви зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріально-, трудо-, енерго- фондомісткості.
При цьому порівнювати затрати в абсолютних величинах не має сенсу, так як вони обчислені на різний обсяг продукції чи робіт.Для порівняння фактичної структури з плановою складають табл. 7.2.1.
Таблиця 7.2.1.
Аналіз структури затрат за елементамиГрупування затрат за економічними елементами дозволяє визначити загальну суму затрат на виробництво по підприємству в цілому і їх структуру, але не дає можливість обчислити собівартість продукції, розподілити затрати по видам продукції і цільовому призначенню. Це досягається шляхом аналізу затрат по статтях калькуляції.
7.3. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції
Класифікація затрат за статтями калькуляції, тобто за призначенням, дозволяє вивчити затрати по місцю їх виникнення, виявити їх зміни по окремим підрозділам підприємства, а також дає можливість розподілити витрати по видам продукції і визначити собівартість одиниці продукції.Основні статті калькуляції перераховані в табл. 7.3.1.
Таке групування затрат враховує їх поділ на прямі і накладні. Витрати, які безпосередньо включаються в собівартість окремих видів продукції називаються прямими (сировина, матеріали, покупні вироби, основна і додаткова з/п робітників, зайнятих виробництвом продукції).Накладні - це затрати, пов 'язані з виробництвом декількох видів продукції і які відносяться на об'єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, цехові, загальнозаводські витрати). Затрати в сукупності по всім калькуляційним статтям складають повну собівартість товарної продукції (див. табл. 7.3.1.)
Таблиця 7.3.1
Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляціїУ цілому фактична повна собівартість знизилась порівняно з планом на 420 грн. або на 0,8 % (50239:50659 х 100-100).
Це відбулося за рахунок економії затрат на сировину і матеріали (406 тис.грн.), на основну і додаткову зарплату з відрахуваннями (197,4 тис.грн.), на витрати по утриманню і експлуатацію машин і обладнання, загальновиробничих витрат, та ін. у цілому на 901 тис.грн. Проте, по таких статтях як покупні вироби, загальногосподарські витрати, втрати від браку, комерційні витрати та інших, допущено перевитрати на 481 тис.грн.Отже, на підприємстві необхідно розробляти заходи по ліквідації вказаних перевитрат, що призведе до зниження собівартості продукції не на 420 тис.грн., а на 901 тис.грн.
7.4. Аналіз затрат на 1 гривню товарної продукції (ТП)
Затрати на 1 грн. ТП — це узагальнений показник собівартості продукції, за допомогою якого:1) можна порівняти роботу різних підприємств, дати оцінку собівартості продукції за різні роки;
2) можна побачити прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.
Аналіз затрат на 1 грн. ТП
Кожна грн. товарної продукції повинна забезпечити 17,6 коп. планового прибутку (1 грн. — 82,4), а фактично прибуток складає 19,9 коп. (1 - 80,1), за минулий рік 13,85 коп. (1 - 86,23).
На відхилення в затратах на 1 грн. товарної продукції впливають такі фактори (табл. 7.4.2.) як зміни:- асортименту і структури продукції;
- рівня собівартості продукції;- цін на матеріальні ресурси, тарифи на електроенергію, теплоенергію.
Таблиця 7.4.2.Розрахунок впливу факторів на зміну затрат на 1 грн. продукції
7.5. Аналіз прямих матеріальних витрат
Матеріальні витрати мають найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції. Раціональне використання сировини, матеріалів, покупних, напівфабрикатів, палива і енергії являється важливим резервом зниження собівартості продукції.
Схема аналізу прямих матеріальних витрат зображена на рис. 7.5.1.Рис. 7.5.1. Схема аналізу прямих матеріальних витрат.
Спочатку аналізуємо відхилення у прямих матеріальних витратах в цілому по підприємству і розраховуємо фактори, які на них впливають.
Аналіз прямих матеріальних затрат і розрахунок впливу на них зміни обсягу і структури продукції, рівня витрат можна представити в таблиці 7.5.1.
Таблиця 7.5.1.Аналіз прямих матеріальних витрат
Довідка. Виконання плану випуску продукції - 107,6%
1. За рахунок перевиконання плану з обсягу продукції:
= 2096 млн.грн. або (-209б-1948)=+14
3. За рахунок зміни рівня витрати сировини і матеріалів одержано економію: 2032-2133 =-101 млн.грн.
Покупні вироби і напівфабрикати.1. За рахунок зміни обсягу виробництва на = 120 млн.грн.
2. За рахунок структурних зрушень + 40млн.грн.3. За рахунок зміни рівня витрат -4 млн. грн.
Потім порівнюємо фактичні матеріальні витрати з плановими на конкретний вид продукції і розраховуємо вплив на їх зміну норми і ціни (табл. 7.5.2). Таблиця 7.5.2.Аналіз впливу матеріальних витрат на конкретні вироби
Аналіз використання матеріальних ресурсів завершується підрахунком всіх резервів зниження витрат на матеріали, а саме:
- додаткова економія від ліквідації порушень строків впровадження оргтехміроприємств;- запобігання фактам порушень норм витрат сировини і нераціональних замін матеріалів;
- ліквідація втрат від позапланових відходів;- ліквідація перевитрат, транспортно-заготівельних витрат;
- розширення спеціалізації підприємств, збільшення частки покупних напівфабрикатів у загальному обсязі сировини і матеріалів.Після підрахунку резервів з причин їх виникнення розробляють заходи по їх мобілізації.
7.6. Аналіз прямих трудових витрат
Витрати на зарплату складають значну частку витрат на виробництво.Схему аналізу трудових витрат зображено на рис. 7.6.1.
Рис. 7.6.1. Схема аналізу трудових витрат.
Спочатку аналізуємо загальний фонд заробітної плати (табл. 7.6.1) Таблиця 7.6.1Аналіз використання фонду заробітної плати
Абсолютне відхилення — це різниця між фактичним і плановим фондом. Результати такого аналізу дають загальні дані про використання фонду заробітної плати. Якщо при цьому виявлено перевитрати по фонду зарплати (факт. з/п > планової з/п), то це буде резервом зниження витрат.
З таблиці 7.6.1. видно, що допущено перевитрати по зарплаті робітників і інженерно-технічних працівників на 213 млн.грн, а економія по зарплаті учнів і службовців становить 21 млн.грн., тобто за рахунок недопущення перевитрат можна знизити витрати на 213 млн.грн.Відносне відхилення визначається шляхом порівняння фактичного і скоригованого фондів зарплати (плановий корегується на % виконання плану по обсягу виробництва). Коригується плановий фонд зарплати промислово-виробничого персоналу і робітників. Зарплата інших категорій робітників не залежить від зростання обсягу виробництва і тому не коригується.
При аналізі також розрахуємо вплив факторів на зміну у фонді зарплати (див. табл. 7.6.1.).Після аналізу загального фонду зарплати аналізуємо прямі трудові витрати, тобто зарплату виробничих робітників і розраховуємо вплив на неї зміни обсягу і структури продукції, рівня витрат (табл. 7.6.2).
Таблиця 7.6.2.
Аналіз заробітної плати виробничих робітників (млн.грн.)1. За рахунок обсягу продукції:
Фактична різниця між сумою заробітної плати за затвердженим планом і сумою заробітної плати, вирахуваної з планових норм витрат на фактичний випуск продукції, -95 млн.грн (1997-1902). Ця різниця утворилась під впливом двох факторів:
- відхилення від плану обсягу виготовленої продукції;- зміни структури продукції.
Отже, за рахунок структурних зрушень у напрямі збільшення випуск менш трудомістких виробів при до її зниження на 50 млн. грн.3. За рахунок рівня витрат одержано економію 35 млн.грн. (1997-1962).
Вплив на зміну прямих трудових витрат різних факторів зображено на рис. 7.6.2.Рис. 7.6.2. Структурно-логічна модель факторної системи аналізу прямих трудових витрат у собівартості продукції
Потім підраховуємо резерви економії зарплати. При цьому важливим резервом є зниження непродуктивних виплат:
1) доплат за роботу у зв'язку зі зміною умов праці;2) доплат за роботу в позаурочний час;
3) оплата цілодобових і годин внутрізмінних простоїв.При аналізі ці витрати слід виділити із загального фонду зарплати. Наявність на підприємстві значних сум цих витрат свідчить про недоліки в організації виробництва і праці, порушенні ритмічності виробництва.
При аналізі використання фонду заробітної плати важливо перевірити дотримання запланованого співвідношення темпів зростання продуктивності праці, середньої зарплати (табл. 7.6.3) Таблиця 7.6.3Аналіз дотримання співвідношення темпів зростання продуктивності і середньої заробітної плати
Співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої зарплати склало по плану 0,28%, або на кожний % зростання продуктивності праці планувалось зростання середньої зарплати на 0,23 %; фактичне співвідношення — 0,12 %. Таким чином, підприємство добилося позапланованої економії по фонду зарплати і значно покращило співвідношення темпів зростання продуктивності праці і зарплати порівняно з планом. Це призвело до зниження собівартості продукції.
7.7. Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління
Витрати на обслуговування виробництва і управління складають значну частину витрат в собівартості продукції. До них, крім перерахованих (рис. 7.7.1.) належать також витрати на підготовку і освоєння виробництва.
Ці витрати ще називають накладними (не прямими) комплексними витратами.
Комплексними — тому, що складаються з витрат різних за економічним змістом (сировина, матеріали, зарплата...) і участі в формуванні собівартості продукції.Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління проводиться по статтях затрат. Ці затрати діляться на змінні і умовно- постійні.
Змінні витрати — це витрати, що залежать від зміни обсягу виробництва (зарплата робітників з відрядною формою оплати праці, сировина і матеріали, паливо).Умовно-постійні - це витрати, як і залишаються незмінними або майже не змінюються з збільшенням або зменшенням обсягу виробництва, тобто не залежать від зміни цього обсягу (амортизація, оренда, погодинна оплата праці). При цьому
Затрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання є основними, тобто пов'язаними з технологічним процесом і в більшій своїй частині змінними. Тому при аналізі цих витрат потрібно знайти абсолютне і відносне відхилення. З цих витрат такі статті, як амортизація, % за користування основними засобами (орендна плата), інші витрати вважаються умовно-постійними і за цими статтями не визначається відносне відхилення, всі інші статті — змінні, тобто потрібно визначити відносне відхилення (табл. 7.7.1).
Таблиця 7.7.1
Аналіз витрат на утримання і експлуатацію машин і обладнанняКрім цього по першій статті допущена економія на 12 тис.грн., що може означати неповне введення в дію основних фондів або зміни норм амортизації. Економія по ремонту обладнання і транспортних засобів на 3 тис.грн., означає недовиконання ряду міроприємств по ремонту.
Основні причини, які обумовлюють відхилення за статтями ВУЄМО зображено на рис.7.7.2.
Рис. 7.7.2.Основні причини відхилення за окремими статтями ВУЄМО
При аналізі загальновиробничих (цехових) і загальногосподарських (загальнозаводських) витрат потрібно пам’ятати, що ці витрати належать до комплексних статей і є умовно-постійними, тобто не корегується на обсяг виробництва. Тому аналіз проводимо простим порівнянням фактичних витрат за статтями з плановими, тобто визначаємо абсолютне відхилення. Крім того, можна порівняти ці витрати звітного періоду з минулими роками. Такий аналіз дає можливість розглянути обгрунтованість запланованого зниження або підвищення окремих статей витрат.
Номенклатури витрат статей загальногосподарських і загальновиробничих витрат вказується в Типовому положенні № 473.Основні причини, які обумовлюють відхилення за окремими статтями загальногосподарських і загальновиробничих витрат зображено на рис. 7.7.3.
Рис. 7.7.З 0сновні причини відхилень за окремими статтями загальновиробничих і загальногосподарських витрат
При аналізі позавиробничих витрат потрібно знайти абсолютне відхилення по кожній статті. Крім того планову величину витрат, пов'язаних з реалізацією продукції (на тару, упаковку, транспортні витрати), корегують на фактичний обсяг реалізованої продукції, виходячи з % виконання плану реалізації.
При аналізі витрат на підготовку і освоєння виробництва необхідно встановити, за рахунок яких витрат допущені перевитрати або економія коштів. При цьому слід пам'ятати, що ці витрати залежать від обсягу продукції, тому потрібно розрахувати абсолютне і відносне відхилення.Аналіз комплексних статей завершується підрахунком резервів зниження витрат по обслуговуванню виробництва і управління, для цього складається розрахунок (табл. 7.7.2.).
Таблиця 7.7.2.Підрахунок резервів зниження собівартості продукції за рахунок комплексних статей
8.2. Аналіз прибутку від реалізації та факторів, які на нього вплинули.
8.3. Аналіз рентабельності.8.4. Аналіз розподілу та використання прибутку.
8.5. Аналіз розрахунків з бюджетом та позабюджетними платежами.8.6. Аналіз формування та використання фондів економічного стимулювання.
8.7. Методика підрахунку резервів збільшення суми прибутку та підвищення рентабельності підприємства.8.8. Методика факторного аналізу прибутку за системою “директ-костінг»
Література:
1. Анализ хозяиственнои деятельности: Учебник /И.А. Белобжецкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Дьячков и др./; Под редакцией ВА. Белобородовой, - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1985. - С. 247-238.2. Анализ финансово - хозяйственной деятельности предприятий и объединений: Учебник /Под редакцией В.И. Рыбина. - 3-е. изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1989.-С. 149-181.;
3. Анализ финансово — хозяйственной деятельности пред. (обьединений); Учебник /Под редакцией Б.А. Раевского. — 2-е. изд., перераб. и доп. —М.: Финансы и статистика, 1988 . — С. 122-1554. Деркач Д.И. Анализ производственно — хозяйственной деятельности промышленных предприятий, Учебное пособие для подготовки и повышения квалификации ст. бух. пром. предприятии. Издательство 2-е, допол. и перераб. М; Статистика, 1975.- С. 231-245.
5. Савицкая Г.В. Анализ хоз. деятельности предприятия: 2-е изд., перераб. и доп.-Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997.-С. 325-375.6. Зконом. анализ хоз. деят. пред. и об.,: Учебник /Под редакцией С.Б. Барнгольц и Г.М. Тация. - 3-е. изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика. 1986. — С. 182-203.
8.1. Аналіз складу і динаміки балансового прибутку
Балансовий прибуток включає в себе результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.Враховуючи неоднорідний якісний склад балансового прибутку, аналіз розпочинається з порівняння його фактичної суми з планом та минулим роком за основними його складовими частинами. Це дозволяє дати загальну оцінку діяльності підприємства (табл.8.1.1.).
Таблиця 8.1.1.
Аналіз складу балансового прибуткуУ процесі подальшого аналізу необхідно розглянути прибуток за елементами, з’ясувати як ці елементи впливають на виконання плану прибутку від реалізації та прибутку від іншої реалізації, а також причин виникнення доходів і витрат від позареалізаційних операцій.
При аналізі необхідно також вивчити динаміку балансового прибутку. При цьому необхідно врахувати інфляційні фактори зміни її суми. Для цього виручку корегують на середньозважений індекс зростання цін на продукцію в середньому по галузі, а затрати по реалізованій продукції зменшують на їх приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за період, що аналізується. 8.2. Аналіз прибутку від реалізації продукції та факторів, які на нього вплинулиОсновну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції та послуг. У процесі аналізу вивчають динаміку виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначають фактори зміни його суми.
Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції необхідно розпочати з перевірки обгрунтованості планових показників собівартості та прибутку, випуску та реалізації продукції. Це дасть можливість встановити причини відхилень фактичного прибутку від реалізації від планового. Для цього складають баланс ТП та її собівартості (табл. 8.2.1. )Таблиця 8.2.1.
Баланс товарної продукціїПотім необхідно проаналізувати вплив факторів на прибуток від реалізації. Прибуток від реалізації продукції вцілому по підприємству залежить від:
обсягу реалізації продукції;собівартості реалізованої продукції;
зміни оптових цін на матеріальні ресурси і ТП;зміни структури і асортименту продукції.
Для аналізу складаємо табл.8.2.2. Таблиця 8.2.2.Аналіз виконання прибутку від реалізації продукції за звітний рік
З даних таблиці видно, що план прибутку від реалізації продукції перевиконано на 12,86% (658/583ґ100-100) або на 75 тис. грн. На це відхилення прибутку від плану вплинули такі фактори:
1) обсяг реалізованої продукції.Вплив обсягу реалізації продукції на прибуток можна розрахувати 2 способами:
Перший спосіб. Вплив зміни обсягу реалізації продукції визначається шляхом множення % перевиконання плану реалізації на плановий прибуток. % виконання плану визначається шляхом порівняння фактичного обсягу реалізації продукції в цінах плану /гр.2/ без ПДВ, АЗ з планом /гр.1/ = 5996/5920ґ100=101,28%. Тобто план перевиконано на 1,28% (101,28-100), що забезпечило підприємству додатковий прибуток 7,5% тис.грн. (1,28ґ583)/100)).Другий спосіб
1. Знаходимо % виконання плану по реалізації5996/5920=1,0128
2. Плановий прибуток корегуємо на виконання плану за обсягом реалізації583ґ1,0128=590,46 (тис.грн.)
3. Різниця між отриманою сумою прибутку та плановим прибутком показує вплив прибутку на зростання обсягу реалізації 590,46-583=7,46»7,5 тис.грн.2) собівартість реалізованої продукції.
Вплив цього фактору визначається шляхом порівняння фактичної собівартості (гр.3) з плановою, перерахованої на фактично реалізовану продукцію (гр.2).За рахунок зміни собівартості реалізованої продукції прибуток збільшився на 61 тис.грн. (5338-5399=-61), в тому числі:
а) за рахунок зміни виробничої собівартості прибуток збільшився на 63 тис. грн. (5335-5398=-63);в) за рахунок зміни позавиробничих витрат прибуток зменшився на 2 тис. грн. (3-1=+2).
3) зміна оптових цін на матеріальні ресурси і ТПВплив цього фактора визначається шляхом порівняння фактичної виручки від реалізації, за виключенням ПДВ, АЗ, з виручкою від тієї ж продукції за цінами, прийнятим в плані (гр.2).
У даному випадку за рахунок зміни оптових цін прибуток не збільшився (5996-5996=0).4) зміна структури та асортименту продукції
Вплив цього фактору знаходимо за допомогою сальдового методу:75=7,5+61+0+Х
х=75-7,5-61=6,5 (тис. грн.)Загальний вплив факторів:
7,5+61+0+6,5=75 тис. грн. 8.3. Аналіз рентабельностіРентабельність – це показник, який характеризує рівень прибутковості. На практиці застосовуються різні показники рентабельності (рис 8.3.1)
Рис. 8.3.1. Показники рентабельності та методика їх розрахунку
При аналізі рентабельності необхідно порівняти фактичний їх рівень з плановим (табл. 8.3.1. ).Таблиця 8.3.1.
Аналіз рентабельностіПотім при аналізі розраховуємо вплив різних факторів на рівень рентабельності. Наприклад, на загальну рентабельність впливають такі фактори як балансовий прибуток і середньорічна вартість основних виробничих фондів. Для розрахунку впливу цих факторів на рентабельність застосовуємо метод ланцюгових підстановок (табл. 8.3.2.)
Таблиця 8.3.2.Розрахунок впливу факторів на рентабельність
Баланс факторів – 0,73+0,16=0,89
8.4. Аналіз розподілу і використання прибутку
Після сплати податків прибуток розподіляється так: одна частина використовується на розширене виробництво, інша – на матеріальне заохочення робітників. Створюється також резервний фонд.Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, аби при розподілі прибутку було досягнуто оптимальності у задоволенні інтересів держави та робітників.
У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану по розподілу та використанню прибутку, для того фактичні дані про виконання прибутку за всіма напрямами порівнюються з даними плану та з’ясовуються причини відхилення від плану за кожним напрямом використання прибутку (табл. 8.4.1. ).Таблиця 8.4.1.
Аналіз розподілу та використання прибуткуСума відрахувань прибутку до різних фондів дорівнює добутку чистого прибутку та коефіцієнту (частки) відрахувань до відповідних фондів. Отже, для розрахунку впливу факторів можна використати один із прийомів детермінованого факторного аналізу (табл. 8.4.2.).
Таблиця 8.4.2
Розрахунок впливу факторів на розмір відрахуваньдо фондів підприємства
Аналіз розрахунку прибутку завершується загальною оцінкою ефективності використання та виконання зобов’язань перед бюджетом.
8.5. Аналіз розрахунків з бюджетом та позабюджетних платежів
Підприємства розраховуються з бюджетом по податку на прибуток, ПДВ, АЗ і т.д., сплачує внески до фонду сприяння зайнятості тощо.Джерелами інформації є ф.№2, планові розрахунки, дані аналітичного обліку тощо.
При аналізі необхідно проаналізувати склад і структуру всіх податків, внесків до бюджету (табл. 8.5.1. ) Таблиця 8.5.1.Аналіз складу та структури податків, внесків до бюджету
Аналогічна таблиця складається по розрахунках із позабюджетними платежами.
У процесі подальшого аналізу необхідно розрахувати вплив факторів на кожен вид податків. Ці фактори будуть різні на кожен вид податків, так як останні відрізняються між собою за базою та ставками оподаткування. 8.6.Аналіз формування та використання фондів економічного стимулюванняФонди економічного стимулювання (ФЕС) – важливий економічний важіль посилення зацікавленості робітників у підвищенні ефективності виробництва. При аналізі слід пам’ятати, що фонди економічного стимулювання (фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення тощо) утворюються з прибутку після розрахунків з бюджетом по податках згідно до чинного законодавства та статуту підприємства. Питання про види фондів, % відрахування вирішується підприємством самостійно, але повинно бути зафіксовано в установчих документах.
У процесі аналізу вивчається структура фондів, визначаються причини відхилень від плану.При аналізі формування і використання ФЕС необхідно порівняти звітну суму з плановою, з попереднім роком, а потім розрахувати вплив факторів на отримане відхилення.
Методика аналізу формування ФЕС розглянута при аналізі розподілу та використання прибутку.При аналізі формування коштів розвитку виробництва, науки і техніки необхідно перевірити повноту проведення відрахувань до цього фонду, а також ефективність витрачання його коштів на фінансування робіт по технічному переозброєнню виробництва.
При аналізі використання фонду матеріального заохочення необхідно вивчити основні напрями його використання з урахуванням завдань, що постають перед трудовим колективом, а також проаналізувати розподіл коштів фонду за категоріями працюючих і структурним підрозділам.При аналізі використання коштів фонду соціального розвитку необхідно фактичне використання коштів фонду соціального розвитку порівняти за згодою з трудовим колективом, кошторисами, маючи на увазі необхідність забезпечення, перш за все, коштами будівництво житла, дитячих дошкільних закладів, профілакторіїв тощо.
8.7.Методика підрахунку резервів збільшення суми прибутку та підвищення рентабельності підприємства
Резерви збільшення суми прибутку визначаються за кожним видом товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості продукції тощо (рис. 8.7.1.).
Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції (табл. 8.7.1.) необхідно виявлений раніше резерв помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.
Таблиця 8.7.1.Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції
Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції потрібно виявлений раніше резерв зниження собівартості кожного виду продукції помножити на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання (табл. 8.7.2.)
Таблиця 8.7.2Резерви зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції
Для визначення резервів збільшення прибутку за рахунок покращення якості ТП необхідно зміни питомої ваги кожного сорту помножити на відпускну ціну відповідного сорту, результати додати і отримані зміни середньої ціни помножити на можливий обсяг реалізації продукції (табл. 8.7.3.)
Таблиця 8.7.3.Резерви зростання прибутку за рахунок покращення якості продукції по виробу "Д"
Сума прибутку зросте на 533 млн.грн. (+20ґ26658 (табл. виріб. ”Д”))
Потім необхідно узагальнити всі виявлені резерви зростання прибутку (табл. 8.7.4.)
Таблиця 8.7.
Узагальнення резервів збільшення суми прибутку
8.8. Методика факторного аналізу прибутку за системою “директ-костінг”
Аналіз прибутку за системою “директ-костінг” базується на поділі всіх затрат на змінні та постійні та на категорії маржинального доходу. Ця методика широко застосовується у країнах з розвинутими ринковими відносинами і дозволяє більш вірно обчислювати вплив факторів на зміну суми прибутку, так як вона враховує взаємозв'язок обсягу виробництва (продаж), собівартості та прибутку.При застосуванні цієї методики у зарубіжних країнах використовують миржинальний аналіз, в основі якого лежить маржинальний доход.
Маржинальний доход (МД) - це сума прибутку (П) і постійних затрат підприємства (Н).МД=П+Н
Звідси П= МД-НЗа допомогою цієї формули можна розрахувати суму прибутку, якщо відомі величини маржинального доходу та постійних затрат.
Замість маржинального доходу можна використати виручку (ВР) питому вагу маржинального доходу в ній (Ду).Якщо, МД=ВРґДу, то П=ВРґДу-Н
Ця формула застосовується коли необхідно проаналізувати прибуток від реалізації кількох видів продукції.При аналізі прибутку від реалізації одного виду продукції застосовують модифіковану формулу визначення прибутку:
П= К(Ц- V)-Нде: К - обсяг продукції у натуральних одиницях (кількість продукції);
Ц - ціна;V - змінні витрати;
Н - постійні витрати.Ця формула дозволяє визначити вплив на прибуток, зміни кількості реалізованої продукції, ціни, рівня перемінних та змінних витрат. Для аналізу складаємо таблицю 8.8.1.
Таблиця 8.8.1.Аналіз факторного аналізу прибутку по виробу А
З даних таблиці 8.8.1. видно, що прибуток по виробу А зменшився порівняно з планом на 2305 млн. грн., у тому числі за рахунок зміни: (табл.8.8.2.)
- кількості реалізованої продукції - зменшився на 1870 млн. грн.;- ціни реалізації - збільшився на 970 млн. грн.;
- змінних витрат - зменшився на 1455 млн. грн.;- суми постійних витрат - збільшився на 50 млн. грн.
Таблиця 8.8.2.Розрахунок впливу факторів на прибуток
8.9. Методика аналізу рентабельності за системою "директ-костінг”
Діюча методика аналізу рентабельності не відображає взаємозв'язку "обсяг- затрат - прибуток". За даною методикою рівень рентабельності не залежить від обсягу продажу, так як при зміні обсягу продаж рівномірно відбувається зміна прибутку і суми витрат. Насправді й прибуток, і витрати підприємства не змінюється пропорційно обсягу реалізації, так як частина витрат є постійними.
Тому методика аналізу рентабельності за системою "директ-костінг" має переваги, так як при її використанні враховується взаємозв'язок обсягу продажу, витрат і прибутку. Це забезпечує більш точне обчислення впливу факторів, а значить забезпечує більш високий рівень планування і прогнозування фінансових результатів. Розглянемо методику аналізу окремих видів продукції за системою “директ-костінг”.
При аналізі рентабельності по системі "директ-костінг" застосовують факторну модель:
Пі -прибуток і -виробу ;
Зі- затрати і -виробу ;Кі - кількість і -виробу ;
ІЦ- ціна і -виробу ;Уі - змінні витрати і -виробу ;
Ні - постійні витрати і -виробу.Для аналізу впливу факторів на рентабельність за системою "директ-костінг" застосовуємо вихідні дані таблиці 8.8.1.
Для розрахунку впливу факторів на рентабельність складемо аналітичну таблицю 8.9.1.Таблиця 8.9.1.
Аналіз впливу факторів на рентабельність за системою “директ-костінг”- кількості реалізованої продукції - рентабельність знизилась на 6,25%;
- ціни реалізації - рентабельність зросла на 4,75%;- змінних витрат -рентабельність знизилася на 8,21%;
- постійних витрат -рентабельність зросла на 0,26%.