Економічний аналіз (конспект лекцій УДПСУ)

Термін “аналіз” походить від грецького слова “analyzis”, що в перекладі означає “роз’єднання”, “розчленування”.

АГД - це комплексне вивчення роботи підприємства шляхом застосування методу дослідження, який базується на розділенні, розкладенні цілого на складові частини з метою вивчення їх взаємозв’язку і взаємозалежності для об’єктивної оцінки результатів діяльності підприємства та виявленні резервів подальшого підвищення ефективності господарювання.

В умовах ринку жоден керівник підприємства не може розраховувати лише на свою інтуїцію і приблизні “прикидки в думці”. Управлінські рішення і дії сьогодні повинні базуватися на точних розрахунках, глибокому і всебічному економічному аналізу. Вони повинні бути науково обгрунтованими, умотивованими, оптимальними. Жоден організаційний, технічний і технологічний захід не повинен здійснюватись до тих пір, поки не обгрунтована його економічна цілеспрямованість. Недооцінка ролі АГД, помилки в планах і управлінських діях призводять до величезних втрат. І навпаки, ті підприємства, які в своїй діяльності базуються на аналізі, мають гарні результати, високу економічну ефективність. Місце аналізу в системі управління спрощено можна представити схемою, зображеною на рис.1

Рис.1 Місце економічного аналізу в системі управління

Зв”язок АГД з іншими функціями зображено на рис.1, або його можна представити схемою, зображеною на рис.2.

Рис.2. Зв’язок АГД з іншими функціями управління.

1) необхідністю підвищення ефективності виробництва у зв’язку із зростанням дефіциту і вартості сировини, підвищенням науко- і капіталомісткості виробництва;

3) утворенням нових форм господарювання (приватизації підприємств, роздержавленням економіки).

1. Оцінка й перевірка результатів господарської діяльності.

3. Визначення ефективності роботи підприємства (використання виробничих потужностей, матеріальних фондів, трудових ресурсів і т.д).

Тема 1. Предмет, метод та види економічного аналізу

1.1. Предмет і об’єкти економічного аналізу.

1.3. Методичні прийоми економічного аналізу.

1.5. Характеристика традиційних прийомів аналітичного опрацювання інформації.

1.5.2. Застосування прийому аналітичних групувань для класифікації факторів.

1.5.4. Характеристика балансового прийому в економічному аналізі.

1.5.6. Використання графічного прийому в АГД.

1.7. Характеристика економіко-математичних методів в аналізі як прийому оптимізації показників.

Література

2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник.- 3-е изд., перераб.- М.: Финансы и статистика, 1996- С.98-188.

4. Савицкая Г.В. Анализ хоз. Деятельности предприятия: 2-е изд., перераб. И доп.- Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997- с. 6-166.

Класифікація АГД має важливе значення для правильного розуміння його змісту і завдань.

Предметом АГД є господарська діяльність підприємств, відображена у планових, звітних, облікових та інших джерелах інформації.

Наприклад, у промисловості до об’єктів АГД належать: виробництво і реалізація продукції, її собівартість; використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; фінансові результати виробництва, фінансовий стан підприємства і т.п.

1.3. Особливості методу економічного аналізу

Метод АГД базується на діалектичному матеріалі (явища вивчаються не відокремлено, а у взаємозалежності, безперервному розвитку).

1. Діалектичний підхід до вивчення процесів і явищ.

3. Вивчення причин, які обумовили зміни тих чи інших господарських показників. Причин (факторів) дуже багато, і вивчити абсолютно всі причини дуже важко, крім того це не завжди необхідно. Завдання полягає в тому, щоб встановити фактори, які найбільше впливають на той чи інший показник.

Жодне явище не може бути зрозумілим, якщо воно розглядається ізольовано, без зв’язку з іншими. Наприклад, вивчаючи вплив упровадження нової техніки на рівень собівартості продукції, потрібно враховувати не лише безпосередньо, але і непрямі зв’язки. Відомо, що з упровадженням техніки збільшуються витрати виробництва, а значить і собівартості продукції. Але при цьому відбувається зростання продуктивності праці, що в свою чергу впливає на економію зарплати і зниженню собівартості продукції. Отже, якщо темпи росту продуктивності праці будуть більшими, ніж темпи росту витрат на утримання і експлуатацію нової техніки, то собівартість продукції буде знижуватись, і навпаки.

1.4 Методичні прийоми економічного аналізу

Який методичний прийом застосовувати залежить від мети аналізу і джерел інформації, від технічних можливостей використання розрахунків і т.д.

Рис.1.4.1.Методичні прийоми АГД

1.5. Характеристика традиційних прийомів аналітичного опрацювання інформації.

1.5.1. Характеристика прийому порівняння і його роль у виявленні резервів

Порівняння - це науковий метод пізнання, в процесі якого вивчаюче явище, предмети співставляються з уже відомими раніше, вивчаються з метою визначення загальних або відмінних рис.

Результати порівняння можуть виражатись в абсолютних і відносних величинах.

Якщо результати порівняння виражені в абсолютних величинах, то використовується спосіб різниць, де факт порівнюється з планом.

Порівнюють дані з плановими даними, звітними даними минулих років, з показниками роботи інших підприємств і т.д.

Порівняння фактичних даних з плановими дозволяє:

2) використовується для перевірки обгрунтованості планових показників;

Приклад

Групування інформації - це поділ сукупності об’єктів, що вивчаються на якісно однорідні групи по відповідним ознакам.

Найбільш поширене і практичне значення в аналізі має групування за факторами, пов’язаними простими моментами процесу праці (фактори, пов’язані з працею, засобами праці), а також групування факторів за розділами плану підвищення ефективності виробництва (рис. 1.5.2.1).

Рис. 1.5.2.1. Застосування прийому аналітичних групувань для класифікації факторів.

Потрібно дуже серйозно звернути увагу на поділ сукупності на групи, вибір кількості груп і інтервалів між ними, бо від цього можуть суттєво змінюватись результати аналізу.

1.5.3. Способи відносних і середніх величин

Відносні величини отримують шляхом ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу.

Середні величини використовуються в АГД для узагальнення кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за певною ознакою.

Види середніх величин зображені на рис. 1.5.3.3.

Рис. 1.5.3.3 Основні види середніх величин.

1.5.4 Характеристика балансового прийому в економічному аналізі

Зокрема, цей прийом застосовують при аналізі забезпеченості використання трудових, фінансових ресурсів, сировини, матеріалів і т.п., для перевірки вихідних даних, на основі яких проводять аналіз, для перевірки правильності аналітичних розрахунків.

Характеристику балансового прийому зображено на рис.1.5.4.1.

Рис. 1.5.4.1 Балансовий прийом економічного аналізу.

У всіх випадках алгебраїчний результат впливу окремих факторів дорівнює загальному відхиленню по явищу в цілому.

Приклад побудови таблиці зображено на рис.1.5.5.1.

Графіки - це масштабне відображення показників, чисел за допомогою геометричних знаків (ліній, квадратів, кола) або умовно - художніх фігур.

Вимоги по побудові графіків

1) естетичну сторону - бути простим і гарним;

3) виразний і контрастний малюнок (кольорові фарби).

1.6. Характеристика прийому елімінування як прийому детермінованого факторного аналізу

Елімінувати – це значить усувати, відхиляти, виключати дію всіх факторів на величину результативного фактору, крім одного. Цей метод базується на тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються незмінними, потім змінюється два і т.п. при незмінності інших. Це дозволяє визначити окремо вплив кожного фактору на величину досліджуваного показника.

Метод ланцюгових підстановок використовується, коли на досліджуване явище діє декілька факторів, кожен з яких потрібно розрахувати.

Цей прийом дозволяє розкрити взаємозв’язок окремих факторів і виміряти вплив їх на зміни аналізованого показника.

Характеристика прийому ланцюгових підстановок (скоригованих показників) зображено на схемі (рис.1.6.1.).

Рис.1.6.1 Схема прийому ланцюгових підставок

Спосіб різниць (абсолютних і відносних)- це спрощенний метод ланцюгових підстановок, коли на досліджуване явища впливає лише 2 фактори: 1 –кількісний, 2 – якісний. Наприклад, на випуск продукції впливає кількість робітників і продуктивність праці 1 робітника

1) для визначення впливу кількісного показника потрібно відхилення по цьому показнику помножити на план якісного;

Характеристика прийому абсолютних різниць зображена на рис. 1.6.2.

Примітка : Схема прийому: абсолютна різниця між фактичним і базовим

Рис. 1.6.2 Схема прийому абсолютних різниць

процентна різниця у виконанні плану (темпи зростання) між кожним наступним і попереднім консуником помножена на базове значення узагальнюючого показника (рис.1.6.3).

1) розрахувати % виконання плану по кожному показнику;

3) визначити суму впливу кожного фактору як добуток отриманої різниці у % на планове значення досліджуваного показника.

Рис.1.6.3. Схема способу процентних (відносних) різниць.

Застосування цих методів це один із напрямів удосконалення ефективності АТД. За рахунок цього методу :

2) більш повний обсяг (вплив) факторів на результати діяльності;

4) всі розрахунки практично виконубться за допомогою техніки.

Тема 2. Організація аналізу та його інформаційне забезпечення

2.2. Основні етапи аналітичної роботи.

2.4. Планування аналітичної роботи.

2.6. Вимоги, пред’явлені до організації інформаційного аналізу.

2.8. Організація комп’ютерного опрацювання економічної інформації.

Література

1. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А. Белобжицкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Дячков и др./ Под редакцией В.А. Белобородовой, - 2-е изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1985 г. - С.20-27.

3. Житна І.П., Нескреба А.М., Економ. аналіз господ. діяльності підприємств, Навч. посібник: Пер. з рос. – Вища школа, 1992 – С. 98-107.

5. Эконом. Анализ хоз. деятельности предприятий и объединений: Учебник / Под редакцией С.Б. Барнгальц і Г.М. Тация. – 3-е. изд., прераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1986. – С. 94-106.

2.1. Основні принципи організації аналізу і їх характеристика

Принципи

2. Обгрунтований розподіл обов’язків між окремими виконавцями – спеціалісти всіх видів служб, які мають відношення до прийнять управлінських рішень повинні аналізувати і обгрунтований розподіл дасть осягнути всі об”єкти аналізу і виключить можливість багаторазового (різними способами) проводити одні й тіж дослідження.

4. Уніфікація – розроблення спеціальних уніфікаційних форм для аналізу.

6. Оперативність – швидко і чітко виконувати завдання.

2.2. Основні етапи аналітичної роботи

2.3. Організаційні форми і виконавці аналізу господарської діяльності

На великих промислових підприємствах діяльністю всіх економічних служб керує головний економіст, який являється зам. Директором по економічним питанням.

Ефективність і дієвість АГД залежить від планування аналітичної роботи, тобто складання плану аналітичної роботи, де вказуються всі розділи і теми аналізу, використані методи і прийоми, строки проведення і відповідальні особи.

Рис.2.4.1. Види планів аналітичної роботи

Класифікація джерел економічного аналізу зображена на рис. 2.5.1.

Для того, щоб аналіз правильно відображав стан господарської діяльності, він повинен використовувати достовірні й узгоджені показники, бо недостовірна інформація – це недостовірні висновки, а отже й управлінські рішення.

Для проведення аналізу необхідні такі форми звітності:

Ф№2 – “Звіт про фінансові результати”;

Ф№1-п – “Річний звіт підприємства по продукції”;

Ф№6 – «Рентабельність окремих видів продукції»;

Ф№22 – “Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємств.”

До інформації, яка використовується в аналізі представлені ряд вимог. (рис. 2.6.1)

Рис.2.6.1. Вимоги, представлені до джерел економічного.

У пояснювальній записці вказуються:

- висновки щодо результати господарської діяльності;

- аналітична частина – обгрунтована, конкретна, мати аналітичні розрахунки, таблиці і т.д.

Безтекстова форма-таблиці повинні бути наглядними і простими для використання. При цій формі зменшується розрив між виконання аналізу і використанням його результатів.

2.8. Організація комп’ютерного опрацювання економічної інформації.

1. Підвищується продуктивність роботи економістів – аналітиків.

3. Підвищується оперативність і якість аналізу, його загальний рівень і дієвість.

Тема 3. Аналіз використання матеріальних ресурсів

2. Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів.

4. Аналіз впливу понадпланових відходів сировини і матеріалів на випуск продукції.

Література

1. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А. Белобжицкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Дячков и др./; Под редакцией В.А. Белобородовой, - 2-е изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1985 г. - С. 163-201.

3. Анализ финансово – хозяйственной деятельности пред. (объединений): Учебник /Под редакцией В.А. Раевская. – 2-е. изд., перераб. и доп. – М.: финансы и статистика, 1988 г. – С. 94-100.

5. Житна І.П., Нескреба А.М., Економ. аналіз господ. діяльності підприємств, Навч. посібник: Пер. з рос. – К.: Вища школа, 1992 – С.59-63.

7. Савицкая Г.В. Анализ хоз. Деятельности предприятия: 2-е изд., перераб. И доп.- Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997-С. 252-259.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами ,в першу чергу ,перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання

1.Перевіряють реальність встановлення норм і нормативів, які покладено в основу розрахунку потреб підприємства у матеріальних ресурсах.

3.Потім необхідно проаналізувати забезпеченість потреб у матеріальних ресурсах джерелами покриття (рис.3.1.1)

Рис.3.1.1 Джерела покриття потреб підприємства в матеріальних ресурсах

Сума джерел покриття потреб = Сума внутрішніх джерел покриття потреб у кожному з видів матеріальних ресурсів + Сума зовнішніх джерел покриття потреб у кожному з видів матеріальних ресурсів

Значну долю в сумі джерел покриття потреб складають зовнішні джерела. Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів зі сторони дорівнюють загальна потреба в певному виді матеріалів мінус сума власних внутрішніх джерел їх покриття.

Забезпеченість потреб матеріальних ресурсів договорами і фактичне їх виконання

З таблиці 3.1.1 видно, що потреба підриємства в сталі забезпечена лише на 90,2 %, тобто план поставки перевиконаний на 9,8% (100 -90,2).

Отже, при аналізі забазпеченості матеріальними ресурсами потрібно визначити:

У процесі аналізу перевіряють виконання плану по строкам поставки (ритмічності). Для оцінки ритмічності поставок використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, методики розрахунку яких наведені в темі “Аналіз ритмічності виробництва”.

При аналізі велику увагу приділяють стану складських запасів сировини і матеріалів. Види запасів зображено на рис. 3.1.2

Рис 3.1.2. Види запасів сировини і матеріалів.

Аналіз стану запасів матеріальних ресурсів

У кінці підраховують втрати продукції через:

1) недопостачання матеріалів;

3) заміни матеріалів;

5) простоїв у зв’язку з порушенням графіку поставок.

Якщо, наприклад норма витрачання сталі на одиницю дорівнює 0.8 m, то зменшення обсягу виробництва продукції в зв’язку з недопоставкою сталі (табл. 3.1.3)

Таблиця 3.1.3

Для визначення втрат в зв’язку з порушенням графіку поставок, потрібно кількість людино – годин простою в зв’язку з відсутністю матеріалів * планову середньогодинну виробітку продукції.

3.2 Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів

Таблиця 3.2.1.

Перевитрати сировини і матеріалів свідчать про нераціональне їх витрачання і потребують з’ясування конкретних причин і винних осіб.

При дотриманні планових норм витрат матеріалів на один виріб можна розрахувати і можливий резерв збільшення випуску продукції.

Вплив надходження і ефективності використання матеріалів на виготовлення продукції визначають по окремим їх видам (таб. 3.2.2.)

Таблиця 3.2.2

1) позапланового надходження матеріалів в кількості 0,9 т при плановій нормі витрат, що забезпечило додатковий випуск продукції (900 : 5) = +180 шт;

3) збільшення залишків на складі на кінець року в порівняні з плановим на 0,2 т., що знизило випуск продукції на 40 шт. (200 : 5).

180+360-40=+500

Таблиця 3.2.3.

Таблиця3.2.2

Розрахунок впливу факторів на використання матеріальних ресурсів.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів використовується система узагальнених і часткових показників.

Рис 3.2.1 Система узагальнюючих показників ефективного використання окремих видів матеріальних ресурсів і методика їх розрахунку

Часткові показники застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сиромісткість, металомісткість, енергомісткість і т. д .) а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (співвідношення вартості всіх використаних матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни.)

Загальна матеріаломісткість залежить від структури виробленої продукції, норми витрат матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію. (табл. 3.3.1).

Аналіз матеріаломісткості продукції.

Факторний аналіз матеріаломісткості продукції можна розрахувати методом ланцюгових підстановок(табл.3.3.2)

Вплив факторів на матеріаломістність продукції.

Потім потрібно вивчити матеріаломісткість окремих видів продукції і причини зміни її рівня. Вона залежить від норм витрат матеріалів, їх вартості і відпускних цін на продукцію. Розрахунок впливу цих факторів можна розрахувати методами елімінування.

На загальну матеріаломісткість товарної продукції значний вплив мають позапланові відходи і випуск бракованої продукції. Сума матеріальних витрат в ф. 5-с. відображається до вирахуванням повернених відходів і браку по ціні можливого використання.

Вплив позапланових відходів на матеріаломісткість продукції визначається шляхом віднесення приросту матеріальних затрат за рахунок позапланових відходів на фактичну вартість випуску ТП. В свою чергу приріст матеріальних затрат визначається множенням різниці фактичної і планової суми повернених відходів по ціні можливого використання на співвідношення цін сировини і можливого використання.

Вплив понадпланових відходів сировини і матеріалів на випуск продукції млн.грн

Витрати від браку і відходи

Випуск ТП в оптових цінах підприємства – 20560 млн.грн.

1.Визначаємо понадпланові відходи сировини і матеріалів

2. Визначаємо, у скільки разів вартість відходів за ціною сировини більша від вартості відходів за ціною можливого використання

3. Приріст матеріальних витрат

4.Визначаємо скільки витрачається сировини (за плановими нормами) на 1 грн. виробництва ТП:

5. Додатковий випуск продукції за умови доведення відходів до планових норм:

Вплив матеріальних ресурсів на обсяг виробництва продукції можна визначити за формулами:

Застосовують усі методи елімінування, індексний метод, інтегральний метод.

Тема 4. Аналіз стану та використання основних фондів, їх впливу на обсяг продукції

4.2. Аналіз ефективності використання основних фондів.

4.4. Аналіз зносу і амортизації основних фондів.

4.6. Узагальнення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

Література

2. Анализ финансово – хозяйственной деятельности предприятий и объединений: Учебник /Под редакцией В.И. Рыбина, - 3-е. изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1989 г. – С. 104-112.

4. Деркач Д.И. Анализ производственно – хозяйственной деятельности промышленных предприятий, Учебное пособие для подготовки и повышения квалификации ст. бух. пром. предприятий, издательство 2-е, дополненное и переработанное М.: Статистика, 1975 г. – С. 33-80.

6. Петров В.И. Анализ хоз. деятельности машиностроительного предприятия: Учебник для техникумов. – М.: Машиностроение, 1988 г. – С. 64-73.

Джерела даних для аналізу є ф.1,2,3,11,22.

Вивчити об’єм основних засобів, їх динаміку і структуру.

а) промислово-виробничі фонди;

в) виробничі основні фонди інших галузей.

Таблиця4.1.1

При аналізі основних фондів потрібно проаналізувати співвідношення активної і пасивної частини.

В економічній літературі відсутня єдина думка про склад активної частині фондів. Одні вважають активною частиною всі фонди за виключенням будівель і споруд, інші – тільки машини і обладнання.

Підвищення питомої ваги активної частини фондів характеризує прогресивність їх структури, сприяє збільшенню випуску продукції, зростанню фондовіддачі.

Таблиця 4.1.2.

2. Вивчити рух і технічний стан основних виробничих фондів, для чого розраховуємо слідуючі показники:

Таблиця 4.2.2

3.Вивчити забезпеченість підприємств основними виробничими фондами.

Показниками, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами є:

Темпи зростання рівня технічної озброєності праці співставляються з темпами зростання продуктивності праці. Бажано, щоб темпи росту продуктивності праці були > ніж темпи зростання технічної озброєності праці.

4.2. Аналіз ефективності використання основних фондів

Фондомісткість – це показник, обернений до фондовіддачі, який характеризує вартість ОФ, що припадає на 1 грн. товарної продукції.

Аналіз фондовіддачі проводиться в 2 напрямках: вивчення і вимірювання впливу окремих факторів на фондовіддачу; виявлення впливу фондовіддачі на об’єм виробництва.

Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів (питомої ваги), від об’єму продукції з гривні. вартості активної частини (рис.4.2.1)

Головна причина зниження фондовіддачі – неефективне використання ОФ (простої обладнання, недовикористання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого обладнання і тощо)

Рис 4.2.1. Схема факторної системи фондовіддачі

Таблиця 4.2.1.

З таблиці 4.2.1 видно, що рівень фондовіддачі знизився з 2,38 грн. до 2,31 грн.

Таблиця4.2.2

На приріст продукції впливає як збільшення обладнання та основних фондів у цілому, так і ефективність використання ОФ (фондовіддача). Важливо окремо визначити вплив кожного з цих факторів. Для цього використовуємо метод абсолютних різниць.

Після аналізу узагальнюючих показників ефективного використання основних фондів більш детально вивчається ступінь використання виробничих потужностей підприємством, окремих видів машин і обладнання.

Виробнича потужність визначається як правило, в тих же одиницях, в яких планується виробництво промислової продукції.

Пк=Пп+Пт+Пр+Пнб±Пз.н-Пв ,

Пк-виробнича потужність на кінець періода;

Пт-приріст потужності в результаті технічного переозброєння діючих підприємств і здійснення інших організаційно-техничних міропрємств;

Пнб-введення в дію нових потужностей за рахунок нових і розширеннядіючих підприємств;

Пв-зменшення потужності в результаті їх вибуття.

При аналізі визначають рівень освоєння потужностей (коефіцієнт використання потужностей)-досягнутий на певну дату % освоєння конкретної потужності.

Підвищення коефіцієнта використання середньорічної потужності може бути досягнуто за рахунок зменшення простоїв обладнання, покращання постачання сировиною, підвищення рівня використання потужностей в цехах, які не досягли проектної потужності, зменшення втрат робочого часу.

Аналіз розпочинається з встановлення питомої ваги діючого обладнання в наявному і встановленому обладнанні, що дозволяє встановити резерви збільшення, випуску продукції за рахунок максимального завантаження всього наявного обладнання.

Таблиця 4.3.1

Якщо можливий фонд часу роботи цих 7 одиниць – 20384 верстато-годин (7ґ1,4ґ8ґ260), плановий випуск продукції за 1верстато-годину – 12,3грн, то резерв збільшення обсягу продукції за рахунок введення в дію цих 7 одиниць – 251 тис.грн. (20384ґ12,3).

Інтенсивне використання обладнання характеризується показниками випуску продукції на 1 верстато-год. (або на 1 грн.), тобто його продуктивністю.

Показником екстенсивного використання обладнання є

Порівняння фактичного і планового фонду часу характеризує ступінь виконання плану по введенню в експлуатацію обладнання.

Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовуються слідуючі коефіцієнти:

Узагальнюючим показником, який комплексно характеризує використання обладнання є

По групам однорідного обладнання розраховується зміна об’єму виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивного і інтенсивного використання за слідуючою формулою:

В спрощеному вигляді:

Розрахунок впливу цих факторів можна здійснювати способами елімінування.

4.4. Аналіз зносу і амортизації основних засобів

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, введеного в дію з 1.07.97 р. прибуток для оподаткування підприємства зменшується на суму амортизаційних відрахувань.

Одним із якісних показників використання основних фондів:

який слід аналізувати в динаміці (табл.4.4.1)

Таблиця 4.4.1

При аналізі потрібно звернути увагу чи правильно на підприємстві застосовується для 3 групи ОФ норми прискореної амортизації в залежності від року експлуатації.

Прискорена амортизація може мати позитивний і негативний ефект. Вона може бути використана, як позитивний фактор відтворення фінансових умов для впровадження у виробництво досягнень науки та техніки. В той же час, якщо відсутній попит на продукцію на ринку збуту, то прискорена амортизація може вплинути на збільшення ціни неконкурентної продукції, що в свою чергу приводить до збитковості виробництва.

Але цей коефіцієнт не відображає фактичного зносу ОЗ, бо не на всі основні засоби нараховується амортизація (знос), але загальна оцінка зносу ОЗ змінюються.

Аналіз зносу основних фондів

Тема 5. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства і витрат на оплату праці

5.2. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

5.4. Аналіз продуктивності праці.

5.6. Аналіз технічного оснащення праці.

5.8. Аналіз впливу трудових факторів на обсяг виробництва.

Література

1. Савицька Г.В. Аналіз хоз. деятельности предприятия: 2 – е изд., перераб. и доп. – Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997 – С. 204 – 234.

3. «Экономич. анализ хоз. деятельности предприят. и объединений: Учебник (Под ред. С.Б. Барнголоц и Т.М. Тация. – 3 – е.изд.; перераб. и доп.. – М.: финансы и статистика, 1986 – С. 153 – 167.

5. Навчально – методичні картки з аналізу госп. діяльності промислових підприємств (Укл.С.І. Шкарабан, І.В. Спільник). – Тернопиль: ТАНГ, 1995 – С.84.

5.1.Мета, завдання та джерела інформації

Мета курсу – розкрити резерви підвищення продуктивності праці.

Джерела інформації: Ф. 2-пв, Ф. 22, данні табельного обліку і відділу кадрів.

5.2. Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою

Показники, що характеризують забезпеченість підприємства робочою силою, зображені на рис.5.2.1.

Рис. 5.2.1. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства робочою силою

При аналізі забезпеченості підприємства робочою силою спочатку аналізуємо виконання плану по чисельності і складу працюючих.

а) визначаємо виконання плану по чисельності по групам і категоріям працюючих;

в) визначаємо абсолютний і відносний залишок чи недостачу робочої сили по групам і категоріям працюючих.

Підприємство планує свою чисельність з певного обсягу випуску ТП. Зміна в обсязі випуску продукції призводить до зміни чисельності працюючих. Тому необхідно обчислити і відносне відхилення.

Аналіз виконання плану по чисельності

План по випуску ТП виконаний на 100,5%

Зробити висновки.

Таблиця 5.2.2.

Але ці дані не відображають по яким категоріям спостерігалась абсолютна недостача робітників. Щоб її визначити, потрібно розглянути відхилення чисельності працюючих по кожній категорії.

Таблиця 5.2.3.

Висновки. З таблиці 3 видно, що забезпеченість по групам персоналом і категоріям робітників нерівномірна. Так, по ПВП забезпеченість становила 99.7%, або недостача 3 чол., а по непромисловому 87.7%, або нестача - 7 чол.

Знаходимо відносне відхилення робітників (по іншим категоріям не обчислюється, бо вони не виготовляють продукцію).

У нашому прикладі план по об’єму випуску ТП виконаний на 100,5% (з умови), тобто відносне відхилення по чисельності робітників:

Отже, відносна нестача робітників на виробництві складають 4 чол. (для випуску фактичної продукції при плановій продуктивності праці потрібно було б 903 робітника (898*100,5%):100), а факт. їх чисельність – 899 чол., або 0.44% ((4*100):898).

3. Потім проаналізують забезпеченість підприємства робочою силою окремих професій, особливо тих, від яких залежить виконання плану, виробничої програми.

Кваліфікація робітників характеризується середнім тарифним розрядом (Стр), який визначається як середньозважена арифметична величина.

Вихідні дані для аналізу кваліфікації робітників

Визначить середній тарифний розряд.

Якщо Стр був би нижче, ніж це передбачено планом, то це означало б, що прийняті на роботу робітники не мають відповідної кваліфікації.

Аналіз структури кадрів за віком і стажем

З даних табл. видно, 54% (20+22+12) мають стаж роботи від 5 до 25 років, а 21% (11+10) більше 20 років. Підприємство приймало на роботу нових працівників, їх питома вага – 10%.

5.3. Аналіз обороту та плинності робочої сили

При аналізі забезпеченості підприємства робочої силою необхідно проаналізувати також оборот і плинність кадрів, бо рух робочої сили впливає на продуктивність праці, використання робочого часу і т.д.

Аналіз обороту і плинності кадрів здійснюють за допомогою розрахунку спеціальних коефіцієнтів (коефіцієнти обороту по прийому, вибуттю, коефіцієнти плинності кадрів і постійності персоналу). Методика розрахунку зображено на рис.2.

5.4. Аналіз використання трудових ресурсів

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин 1 працівника за період, що аналізується, а також за ступенем використання робочого часу.

Раціональне використання робочого часу, тобто зменшення і ліквідація цілоденних та внутрізмінних простоїв - важлива умова збільшення виробництва продукції, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції без додаткових капітальних витрат.

1) виявлення витрат робочого часу (простоїв);

Джерела інформації: ф.-2пв, дані табельного обліку, відділу кадрів.

Для визначення фонду робочого часу використовуємо формулу:

Якщо фактично одним робітником відпрацьовано менше днів і годин, ніж за планом, то можна визначити позапланові втрати робочого часу: цілоденні та внутрізмінні.

Цілоденні втрати робочого часу = (кількість днів, відпрацьованих одним робітником - кількість днів відпрацьованих 1 робітником за планом) х чисельність фактична х середня тривалість робочого дня за планом.

Для аналізу використання трудових ресурсів складаємо таблицб 5.4.1.

Таблиця 5.4.1.

З таблиці 5.4.1. видно, що трудові ресурси підприємства використовуються недостатньо. У середньому 1 робітником відпрацьовано по 237 днів, замість 238, у зв’язку з цим цілоденні витрати робочого часу на 1 робітника складають 1 день, а на всіх 1239(-1х1239) або 9912 годин (1239х8).

Розрахуємо, як на випуск продукції вплинули цілоденні втрати. Для цього відхилення в кількості днів, відпрацьованих 1 робітником помножити на плановий середньоденний виробіток та фактичне число робітників. Отже, у зв’язку з тим, що кожний робітник недопрацював у середньому за рік 1 день, недодано продукції на 13591 тис.грн. (-1х11,05х1239).

Загальні втрати робочого часу складають 53958 годин (9912+44046).

Після визначення позапланових втрат робочого часу необхідно вивчити причини їх утворення.

1) недоліки в організації виробництва (збої, аварії і т.д.);

3) недоліки в організації праці і зарплати;

5) погана організація допоміжних служб.

Проаналізуємо втрати робочого часу, спричинені браком (табл.5.4.2.)

Вихідні дані для аналізу страт робочого часу

Існує декілька варіантів розрахунків, що дають приблизно однакові результати.

1. Визначаємо питому вагу витрат на брак у виробничій собівартості валової продукції. Усі витрати на брак дорівнюють: 19+3=22 (млн.грн.)

2. Визначаємо, на скільки знизився обсяг випуску ТП за рахунок невиробничих втрат часу на виготовлення бракованої продукції та виправлення браку.

3. Визначаємо втрати робочого часу за рахунок браку:

12.04:1345=8952(год.)

1. Визначаємо питому вагу ТП у виробничій собівартості ВП:

2. Визначаємо, на яку суму не додано продукції за рахунок браку:

12,04:1345=8952 (год.)

Продуктивність праці - це кількість продукції, виготовленої за одиницю робочого часу або кількість часу, витраченого та виготовлення одного виробу.

Натуральні - використовуються при визначенні рівня продуктивності праці окремих робітників та їх груп, що випускають однакову продукцію.

Загальна схема аналізу продуктивності праці складається з 2-х етапів:

2) аналіз використання плану продуктивності праці та резерви її зростання (рис.5.5.2.)

Рис. 5.5.1. Перший етап - оцінка виконання плану та динаміки продуктивності праці за даними про виробіток на одного працюючого (за рік, квартал, місяць, день)

Рис. 5.5.2. Другий етап - аналіз виконання плану продуктивності праці та резервів її зростання.

Інтенсивні - фактори, які впливають на продуктивність праці за одиницю часу, тобто на середньогодинний виробіток.

Таблиця 5.5.1.

Для розрахунку впливу фактів на продуктивність праці використовуємо спосіб ланцюгових підстановок (табл.5.5.2.).

Перевірка: факт.-план.=загальне відхилення

Зниження трудомісткості продукції - важливий фактор підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці здійснюється, у першу чергу, за рахунок зниження трудомісткості продукції, а точніше - за рахунок виконання плану оргтехзаходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку тощо.

, де (5.6.1.)

Пn-% росту продуктивності праці;

Між трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотна залежність, яка виражається наступною формулою:

Приклад. Визначити зростання продуктивності праці за наступними даними:

Розрахунок. Застосовуємо нормативний (трудовий) метод визначення зростання продуктивності праці, які дорівнюють обсягу виготовленої продукції, в планових норма-годин поділених на фактично відпрацьований час (табл.5.6.1.).

Аналіз трудомісткості продукції

З таблиці 5.6.1. видно, що трудомісткість знизилась на 450 людино-годин або 5% (450:9000х100), а продуктивність праці збільшилась на 5,26% (9000:8550х100), або якщо трудомісткість знизилась на 5%, то за формулою:

Перевірка за формулою:

На продуктивність праці також впливає і технічний рівень виробництва, який характеризується співвідношенням технічних засобів і витрат праці (технічним оснащенням праці).

Рис. 5.7.1. Показники технічного оснащення праці та методика їх розрахунку

До фонду оплати праці включаються: основна, додаткова зарплата, інші компенсаційні та заохочувальні виплати.

1) систематичний контроль за використанням фонду зарплати;

Джерела інформації - ф.2 пв «Звіт з праці», дані табельного обліку та відділу кадрів.

Абсолютне відхилення - це різниця між фактично виплаченим фондом зарплати і плановим.

Фактичний фонд < планового - економія.

Відносне відхилення в загальних рисах характеризує вплив використання фонду зарплати на рівень собівартості продукції.

У процесі аналізу необхідно вивчити причини відхилень фактичних показників від планових, структуру фонду зарплати за категоріями працюючих, а також проаналізувати вплив факторів на абсолютне і відносне відхилення фонду оплати праці.

1) чисельність робітників;

Для визначення впливу чисельності на абсолютне відхилення фонду зарплати необхідно відхилення від планової чисельності помножити на середню планову зарплати одного робітника у звітному періоді.

Аналіз фонду зарплати

Абсолютне відхилення зарплати- перевитрати 72 тис.грн.

- зменшення середньоспискової чисельності працівників на 4 чол. призвело до економії фонду зарплати на 5760 (-4* 1440) грн.

Перевірка: +77760 + (-5760) = +72000(грн.) = 72 тис. грн.

- виконання плану виробництва продукції;

- чисельність працюючих.

Методика розрахунку впливу зміни 2 інших факторів на відносне відхилення фонду зарплати аналогічна розрахунку впливу змін цих факторів на абсолютне відхилення.

Для визначення відносного відхилення скоригуємо плановий фонд зарплати (1872 тис.грн.) на ступінь виконання плану ТП (105,66%), він становить 1978 тис.грн. (1872х105,66:100).

1) зміна чисельності (-4х1440)=-5760 грн.;

3) ступінь виконання плану виробництва -1872млн.грн.х5,66:100= -105955 грн.

Рис. 5.9.1. Зміна обсягу продукції за рахунок трудових факторів

Схему аналізу впливу на обсяг продукції трудових факторів і підрахунок резервів її зростання зображено на рис. 5.9.2.

Рис. 5.9.2. Схема аналізу впливу на обсяг продукції трудових факторів і підрахунку резервів її зростання

Вихідні данні для розрахунку впливу трудових факторів виконання плану виробництва продукції зображено в табл.5.9.1.

Вихідні дані умовного прикладу

Розрахунок впливу факторів на виконання плану виробництва продукції

Вихідні дані (дивитись попередню табл. 5.9.1.)

План виробництва перевиконано на 495 млн. грн. (5445-4950). На перевиконання плану виробництва продукції вплинули трудові фактори. Для їх визначення проведемо розрахунки.

Розрахунки

804х240х8х2,984=4950 млн.грн.

860х240х8х2,984=4927 млн.грн.

3. Кількість робітників та відпрацьовані ними дні - фактичні, решта показників - планові:

Вплив зміни кількості відпрацьованих днів 1 робітником на виробництво продукції становитиме 4886-4927=-41 млн.грн.

860х288х78х2,984=4764 млн.грн.

5. Усі показники фактичні:

Перевірка

Вихідні дані (табл.5.9.1.)

Розрахунки

- 4х240х8х2,984=-23млн.грн.

- 2х860х8х2,984=-41 млн.грн.

- 0,2х860х238х2,984=-122 млн.грн.

0,427х860х238х7,8=681 млн.грн.

Вихідні дні (див.попередню таблицю 5.9.1.)

Перевірка

-23+(-41)+(-122)+681=495 млн.грн.

Розрахунок впливу факторів на виконання плану середньорічного виробітку одного робітника за допомогою прийому ланцюгових підстановок (цифри умовні)

Тема 6. Аналіз виробництва та реалізації продукції, розрахунків з покупцями

6.2. Аналіз структури продукції.

6.4. Аналіз ритмічності виробництва.

Література

1. Савицькая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий : второе издание переработанное и дополненное – Мн.; ИП «Экоперспектива», 1997 – С. 182 – 203.

3. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А. Белобжецкий, В.А. Белобородова, М.Ф. Долчков и др./; Под редакцией В.А. Белобородовой, - 2-е изд., переработанное и дополненное – М.: Финансы и статистика, 1985 - С. 59-90.

5. Анализ финансово – хозяйственной деятельности пред. (объединений): Учебник /Под редакцией В.А. Раевская. – 2-е. изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1988 г. – С. 60-99.

7. Эконом. анализ хоз. деят. пред. и об.,: Учебник /Под редакцией С.Б. Барнгольц и Г.М. Тация. – 3-е. изд., прераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1986. – С. 48-77.

9. Анализ хоз. деятел. в промышленности: Учебник / Л.А. Богдановская, Г.Г. Виногоров, О.Ф. Мигун и др.; Под общ. ред. В.И Стражева. – 2-е. изд., стереотип – Мн. Виш. шк., 1996. – С. 151-171.

6.1 Аналіз обсягу і асортименту продукції

Від обсягу, складу, асортименту та якості випущеної продукції залежить і обсяг реалізованої продукції, її собівартість, прибутковість, рентабельність, оборотність оборотних коштів, платоспроможність та інші показники, що характеризують виробництво.

1. Оцінка виконання договорів минулого періоду з тим, щоб визначити розширення або пролангування яких договорів при наявних ресурсах може дати підприємству максимальну вигоду;

3. Виявлення внутрішніх і зовнішніх причин невиконання договірних зобов’язань. При виявленні зовнішніх причин, потрібно щоб винні (постачальники, транспортні чи інші організації) відшкодували суму спричиненого збитку за порушення строків та умов договорів;

5. Розроблення пропозицій по провадженню виявлених резервів.

Рис. 6.1.1. Об’єкти аналізу виробництва та реалізації продукції.

Для аналізу використовують такі джерела інформації:

Форма №6 – “Рентабельність окремих видів продукції”

Форма №22 – “Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємств”.

а) накопичувальні відомості здавання готової продукції на склад;

в) реєстри бухгалтерського обліку (Ж/О №11, від 16);

Обсяг виробництва промислової продукції може вимірюватись у натуральних (м,т,шт…), умовно натуральних (пряжа в км., консерви в тис. шт. умовних банок), вартісних (валова товарна реалізована продукція – в оптових цінах) показниках.

Умовно – натуральні – для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції.

Товарна продукція – вартість виробленої продукції, але без залишків незавершеного виробництва і внутрішньогосподарського обороту. Виражається в оптових цінах звітного року. Якщо на підприємстві відсутні залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарських оборотів, то ВП = ТП.

Між реалізованою і виготовленою продукцією існує зв’язок (рис. 6.1.2).

Рис. 6.1.2. Зв’язок між реалізованою та виготовленою продукцією підприємств

Динаміка товарної продукції

Середньорічний темп росту (приросту) можна розрахувати за середньо геометричною або середньоарифметичною зваженою. Розрахуємо його за середньо геометричною:

Примітка Т не в %, а у коефіцієнтах (наприклад: Т2 = 99.2 : 100 = 0.992).

Висновок. За 3 роки обсяг виробництва товарної продукції збільшився на 4.4% (див. 1997 р. – базов. темп. приросту 104.4%-100% = 4.4%). Середньорічний темп приросту складає 2.2% (див. ). Далі аналізуємо виконання плану за звітний період(місяць, квартал, рік). Оцінка виконання плану за звітний період виконується згідно даних, наведеним у таблиці.

Для забезпечення більш повного задоволення потреб населення у продукції, необхідно, щоб підприємство виконало план не лише по загальному обсягу продукції, але й по асортименту (номенклатурі).

Номенклатура – це план випуску виробів у натуральних одиницях (загальносоюзний класифікатор промислової продукції, яка діє на території СНД).

План по номенклатурі виконано – це означає, що підприємство випустило всі назви виробу.

Аналіз виконують шляхом порівняння фактичного і планового випуску продукції по виробу.

а) за способом найменшого відсотку (%);

в) за середнім відсотком, який розраховується шляхом ділення загального фактичного випуску продукції в межах плану на загальний плановий випуск продукції.

Виконання плану по асортименту

Примітка. Продукція, виготовлена позапланом або не передбачена планом, не зараховується у виконання плану по асортименту.

Якщо на підприємстві виготовляється продукція, не передбачена планом, то у виконання зараховується продукція лише в межах, тобто фактичний випуск, але не більше плану.

найменший відсоток виконання плану виробів “А” – 98.82% береться як виконання плану по асортименту; 2)за питомою вагою окремих виробів, за якими не виконано план:

1 – лише один виріб “А”, по якому не виконано план;

Виконання плану по асортименту (100-33.3)=66.7%;

(2000/498000)ґ 100% = 0.40%. 1.За допомогою середнього відсотку асортименту можна знайти резерв випуску продукції = ((середній відсоток асортименту – 100%)ґразом за планом) / 100. 2.Усього зараховано у виконання плану за асортиментом – Разом за планом = Резерв випуску.

-зарахування в межах плану по кожному виду продукції – план по кожному виду (у млн. грн.) = резерв випуску по кожному виду (у млн. грн.);

Рис. 6.1.5. Причини невиконання плану по асортименту

6.2. Аналіз структури продукції

Виконати по структурі – означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих їх видів.

Розрахунок впливу структури виробництва на рівень перерахованих вище показників можна відобразити в табл. 6.2.1.

Аналіз випуску продукції за структурою

Коефіцієнт виконання плану по ТП =(загальна ТП факт / загальну ТП план) = ?8 / ?6 = 46500 / 43000 = 1.0813953

Висновки: у цілому по підприємству план виробництва продукції складає – 108.14% ((46500/43000)ґ100), в тому числі у виконання плану за структурою зараховують 41791 млн. грн., що становить (41791(грн.11) / 43000 (грн.6))ґ100 = 97.19 %

Перевірка 97.19 + 10.95 = 108.14, це свідчить про правильність розрахунків.

Причинами невиконання плану по структурі можуть бути:

2) виробничі неполадки;

Якість — це здатність продукції задовольнити потреби споживача відповідно до її призначення. Показники оцінки якості продукції зображені схемою (рис.6.3.1. )

Рис. 6.3.1. Показники оцінки якості продукції

Індивідуальні показники - характеризують одну з її властивостей. Показники якості продукції впливають на обсяг продукції. Так, наприклад, питома вага продукції вищої категорії якості впливає на збільшення обсягу продукції за рахунок перевищення ціни. Коефіцієнт сортності — на зменшення або зростання суми знижок з ціни. Процент браку на зменшення обсягу, на вартість забракованої продукції за місяць.

1) вивчення динаміки всіх показників якості продукції, виконання плану по їх рівню, причини їх змін, оцінка виконання плану за рівнем якості продукції;

виручка від реалізації (DВ); прибуток (DП).

- бальний метод;

- середньозважені ціни в порівняльних умовах.

При цьому користуються бальною оцінкою, яка використовується іноді при атестації продукції. Наприклад, у верстато-будівельній промисловості виробам вищої категорії присвоюють 5 балів, першої категорії 4 бали, а неатестованої — 0 балів.

Вихідні дані для аналізу якості продукції за бальним методом зображено в табл.6.3.1.

Вихідні дані для аналізу якості продукції за бальним методом

У легкій, харчовій і інших галузях для характеристики якості продукції використовують такі показники:

- середній коефіцієнт сортності;

Підвищення сортності продукції проти плану означає покращення її якості. Випуск продукції понижених сортів більших розмірів, ніж це передбачено планом при інших різних умовах, знижує виконання плану випуску продукції у вартісних показниках і погіршує результати діяльності підприємства.

Таблиця 6.3.2.

Середній коефіцієнт сортності можна визначити 2 способами:

2) відношення вартості всієї продукції до можливої вартості продукції І сорту. (табл. 6.3.2.)

Ксорт. план. = 1920/ (100ґ20) = 1920 / 2000 = 0.96

Виконання плану по якості = 0.9609 / 0.96ґ100 = 100.9%

Середньозважена ціна = ?ТП / ?обсязі випуску продукції

Середньозважена ціна за фактом = 2210 / 115 = 19.217, що по відношенню до плану становить 19.217 / 19.2 ґ100 = 100.09

планова = 1920 / 100 = 19.2; фактична = 2210 / 115 = 19.217

Вартість фактично випущеної продукції, млн. грн.:

за фактичними цінами – 19.217ґ115 = 2209.95

ІІ – й спосіб розрахунку.

19.217 – 19.2 = 0.017

0.017 ґ 115 = 1.95 млн.грн.

0.017 ґ 115 = 1.95 млн. грн.

Прямим показником якості продукції є брак. Зниження браку на виробництві – одна з умов використання внутрішніх резервів збільшення обсягів виробництва.

При аналізі браку у виробництві визначають рівень браку – відношення вартості браку до виробничої собівартості товарної продукції (табл.6.3.3.)

Таблиця 6.3.3.

Визначення кількості недовиготовленої продукції за рахунок браку у виробництві, здійснюється шляхом фактичного рівню браку множимо на ТП факт. і цей результат ділимо на 100, тобто недодано продукції на суму 66.3 тис. грн. (3%ґ2210)/100

1) халатність працівників;

3) дефекти в обладнанні;

5) порушення технологічного процесу;

7) низька трудова дисципліна.

Р = (ТП – С) / С ґ 100, де

ТП – товарна продукція;

Р = (2210 – 1500) / 1500 ґ 100 =47.33%

6.4. Аналіз ритмічності виробництва

Ритмічність - рівномірний випуск продукції у відповідності із графіком в обсязі та асортименті, які передбачені планом.

Для аналізу ритмічності використовують дані оперативно – технічного обліку, відомості або журнали випуску окремих видів продукції, оперативну звітність.

Примітка

ВПні – недовиконання плану по випуску продукції у і-у періоді;

п – число підсумовуючих планових завдань;

Коефіцієнт ритмічності – відхилення обсягу продукції, яка зарахована у виконання плану (фактичний обсяг, але не більше запланованого) до планового випуску продукції.

Коефіцієнт аритмічності – позитивні і негативні відхилення у випуску продукції від плану.

Таблиця 6.4.1.

В процесі аналізу необхідно підрахувати кількість недовипущеної (втраченої) продукції у зв’язку з неритмічною роботою. Для цього:

2) визначаємо кількість продукції, яку підприємство мало б виготовити при ритмічній роботі за місяць 900 ґ 3 = 2700;

Якби підприємство в І і ІІ декаді працювало, так як і в ІІІ декаді, то воно мало б без використання позаурочного часу виготовлення продукції на 500 млн.грн.

1. Несвоєчасне постачання сировини, матеріалів, палива, енергоресурсів з вини постачальника;

а) простої устаткування понад план;

в) недостача робочої сили, у т.ч. кваліфікованих кадрів;

У процесі аналізу необхідно вивчати зміни не лише в обсязі виробництва товарної продукції, але і в обсязі реалізації, бо від цього залежать фінансові результати підприємства, його фінансовий стан, платоспроможність і т.п.

Станом на 1.09.98 р. реалізована продукція - це відвантажена продукція. Фактори, які впливають на обсяг реалізації, наведено на рис. 6.1.5.

Рис. 6.5.1. Структурно-логічна модель факторної системи обсягу реалізації продукції

Рис. 6.5.2. Зв’язок між реалізованою і виготовленою продукцією

Щоб знайти резерви збільшення обсягу реалізації, потрібно:

б) порівняти залишки готової продукції на початок та кінець року з нормативом і виявлений нормативний залишок потрібно реалізувати.

Аналіз факторів зміни обсягу реалізації продукції

З табл.6.5.1. видно, що план по реалізації продукції перевиконано на ((24300 : 22100)ґ100 = 109.95) 9.95% за рахунок збільшення ТП і запасів готової продукції на складі.

Тепер проаналізуємо, як на результат виконання плану обсягу реалізації продукції впливають три фактори:

-запаси ГП на складі на початок року;

1. За рахунок обсягу випуску ТП на 22000 млн. грн. обсяг реалізації збільшився на 9.050% (24000 – 22000) : 22100ґ100 = +9.050.

3. Зниження даного запасу на кінець року на 100 млн. грн. (900 –1000) призвело до збільшення реалізації на 0.45% (100 :22100)ґ100 = +0.45.

Аналіз реалізації продукції тісно пов’язаний з аналізом виконання договірних зобов’язань по поставках продукції. Виконання плану за договорами призводить до зменшення прибутку, виручки, виплати штрафних санкцій. Крім того, в умовах ринку підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить спад виробництва.

У процесі аналізу необхідно визначити виконання плану поставок за місяць із зростаючим підсумком у цілому по підприємству, у розрізі окремих споживачів і видів продукції, з’ясовуються причини недовиконання плану і дається оцінка діяльності по виконанню договірних зобов’язань.

.

Таблиця 6.5.2.

.

Рис. 6.5.3. Основні групи факторів зміни обсягу продукції

Тема 7. Аналіз витрат і собівартості промислової продукції

7.2. Аналіз собівартості продукції за елементами затрат.

7.4. Аналіз витрат на 1 гривню товарної продукції.

7.6. Аналіз трудових витрат.

Література

1. Савицька Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. -2-е. изд., перераб. и доп. -Мн.: ИП «Зкоперспектива», 1997. - С. 252-305.

2. Анализ хозяйственной деятельности: Учебник /И.А.Белобжецкий, В.А.Белобородова, М.Ф.Дьячков и др./ Под редакцией В.А.Белобородовой. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1985.- С. 59-60.

4. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий (объединений): Учебник /Под редакцией В.А.Раевского. - 2-е изд. перераб. и доп. -М.: Финансы и статистика, 1988. –С. 93-204.

6. Петров В.И. Анализ хоз. деятельности машиностроительного предприятия: Учебник для техникумов. -М.: Машиностроение, 1988. - С. 87-128.

7.1. Значення, об’єкти, завдання аналізу собівартості продукції

Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість — це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні.

Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Рис. 7.1.1. Класифікація об'єктів аналізу

Завданнями аналізу собівартості продукції є:

виявлення використаних ресурсів подальшого зниження собівартості продукції;

Групування затрат за елементами - призначено для виявлення всіх затрат на виробництво за їх видам і відображає всі затрати підприємства, пов'язані з виготовленням промислової продукції, включаючи і ту її частину, яка призначена для виконання робіт і послуг непромислового характеру.

Аналіз затрат за елементами дозволяє вивчити вплив на рівень собівартості використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Дані такого аналізу являються базою для:

- визначення завдань по одиниці собівартості продукції;

- розрахунку суми затрат на весь випуск продукції по кожному елементу.

Це дозволяє намітити основні напрями аналізу затрат, знайти резерви зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріально-, трудо-, енерго- фондомісткості.

Для порівняння фактичної структури з плановою складають табл. 7.2.1.

Таблиця 7.2.1.

Групування затрат за економічними елементами дозволяє визначити загальну суму затрат на виробництво по підприємству в цілому і їх структуру, але не дає можливість обчислити собівартість продукції, розподілити затрати по видам продукції і цільовому призначенню. Це досягається шляхом аналізу затрат по статтях калькуляції.

7.3. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції

Основні статті калькуляції перераховані в табл. 7.3.1.

Накладні - це затрати, пов 'язані з виробництвом декількох видів продукції і які відносяться на об'єкт калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, цехові, загальнозаводські витрати). Затрати в сукупності по всім калькуляційним статтям складають повну собівартість товарної продукції (див. табл. 7.3.1.)

Таблиця 7.3.1

У цілому фактична повна собівартість знизилась порівняно з планом на 420 грн. або на 0,8 % (50239:50659 х 100-100).

Отже, на підприємстві необхідно розробляти заходи по ліквідації вказаних перевитрат, що призведе до зниження собівартості продукції не на 420 тис.грн., а на 901 тис.грн.

7.4. Аналіз затрат на 1 гривню товарної продукції (ТП)

1) можна порівняти роботу різних підприємств, дати оцінку собівартості продукції за різні роки;

Аналіз затрат на 1 грн. ТП

Кожна грн. товарної продукції повинна забезпечити 17,6 коп. планового прибутку (1 грн. — 82,4), а фактично прибуток складає 19,9 коп. (1 - 80,1), за минулий рік 13,85 коп. (1 - 86,23).

- асортименту і структури продукції;

- цін на матеріальні ресурси, тарифи на електроенергію, теплоенергію.

Розрахунок впливу факторів на зміну затрат на 1 грн. продукції

7.5. Аналіз прямих матеріальних витрат

Матеріальні витрати мають найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції. Раціональне використання сировини, матеріалів, покупних, напівфабрикатів, палива і енергії являється важливим резервом зниження собівартості продукції.

Рис. 7.5.1. Схема аналізу прямих матеріальних витрат.

Спочатку аналізуємо відхилення у прямих матеріальних витратах в цілому по підприємству і розраховуємо фактори, які на них впливають.

Аналіз прямих матеріальних затрат і розрахунок впливу на них зміни обсягу і структури продукції, рівня витрат можна представити в таблиці 7.5.1.

Аналіз прямих матеріальних витрат

Довідка. Виконання плану випуску продукції - 107,6%

1. За рахунок перевиконання плану з обсягу продукції:

= 2096 млн.грн. або (-209б-1948)=+14

3. За рахунок зміни рівня витрати сировини і матеріалів одержано економію: 2032-2133 =-101 млн.грн.

1. За рахунок зміни обсягу виробництва на = 120 млн.грн.

3. За рахунок зміни рівня витрат -4 млн. грн.

Аналіз впливу матеріальних витрат на конкретні вироби

Аналіз використання матеріальних ресурсів завершується підрахунком всіх резервів зниження витрат на матеріали, а саме:

- запобігання фактам порушень норм витрат сировини і нераціональних замін матеріалів;

- ліквідація перевитрат, транспортно-заготівельних витрат;

Після підрахунку резервів з причин їх виникнення розробляють заходи по їх мобілізації.

7.6. Аналіз прямих трудових витрат

Схему аналізу трудових витрат зображено на рис. 7.6.1.

Рис. 7.6.1. Схема аналізу трудових витрат.

Аналіз використання фонду заробітної плати

Абсолютне відхилення — це різниця між фактичним і плановим фондом. Результати такого аналізу дають загальні дані про використання фонду заробітної плати. Якщо при цьому виявлено перевитрати по фонду зарплати (факт. з/п > планової з/п), то це буде резервом зниження витрат.

Відносне відхилення визначається шляхом порівняння фактичного і скоригованого фондів зарплати (плановий корегується на % виконання плану по обсягу виробництва). Коригується плановий фонд зарплати промислово-виробничого персоналу і робітників. Зарплата інших категорій робітників не залежить від зростання обсягу виробництва і тому не коригується.

Після аналізу загального фонду зарплати аналізуємо прямі трудові витрати, тобто зарплату виробничих робітників і розраховуємо вплив на неї зміни обсягу і структури продукції, рівня витрат (табл. 7.6.2).

Таблиця 7.6.2.

1. За рахунок обсягу продукції:

Фактична різниця між сумою заробітної плати за затвердженим планом і сумою заробітної плати, вирахуваної з планових норм витрат на фактичний випуск продукції, -95 млн.грн (1997-1902). Ця різниця утворилась під впливом двох факторів:

- зміни структури продукції.

3. За рахунок рівня витрат одержано економію 35 млн.грн. (1997-1962).

Рис. 7.6.2. Структурно-логічна модель факторної системи аналізу прямих трудових витрат у собівартості продукції

Потім підраховуємо резерви економії зарплати. При цьому важливим резервом є зниження непродуктивних виплат:

2) доплат за роботу в позаурочний час;

При аналізі ці витрати слід виділити із загального фонду зарплати. Наявність на підприємстві значних сум цих витрат свідчить про недоліки в організації виробництва і праці, порушенні ритмічності виробництва.

Аналіз дотримання співвідношення темпів зростання продуктивності і середньої заробітної плати

Співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої зарплати склало по плану 0,28%, або на кожний % зростання продуктивності праці планувалось зростання середньої зарплати на 0,23 %; фактичне співвідношення — 0,12 %. Таким чином, підприємство добилося позапланованої економії по фонду зарплати і значно покращило співвідношення темпів зростання продуктивності праці і зарплати порівняно з планом. Це призвело до зниження собівартості продукції.

7.7. Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління

Ці витрати ще називають накладними (не прямими) комплексними витратами.

Аналіз витрат на обслуговування виробництва і управління проводиться по статтях затрат. Ці затрати діляться на змінні і умовно- постійні.

Умовно-постійні - це витрати, як і залишаються незмінними або майже не змінюються з збільшенням або зменшенням обсягу виробництва, тобто не залежать від зміни цього обсягу (амортизація, оренда, погодинна оплата праці). При цьому

Затрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання є основними, тобто пов'язаними з технологічним процесом і в більшій своїй частині змінними. Тому при аналізі цих витрат потрібно знайти абсолютне і відносне відхилення. З цих витрат такі статті, як амортизація, % за користування основними засобами (орендна плата), інші витрати вважаються умовно-постійними і за цими статтями не визначається відносне відхилення, всі інші статті — змінні, тобто потрібно визначити відносне відхилення (табл. 7.7.1).

Таблиця 7.7.1

Крім цього по першій статті допущена економія на 12 тис.грн., що може означати неповне введення в дію основних фондів або зміни норм амортизації. Економія по ремонту обладнання і транспортних засобів на 3 тис.грн., означає недовиконання ряду міроприємств по ремонту.

Основні причини, які обумовлюють відхилення за статтями ВУЄМО зображено на рис.7.7.2.

Рис. 7.7.2.Основні причини відхилення за окремими статтями ВУЄМО

При аналізі загальновиробничих (цехових) і загальногосподарських (загальнозаводських) витрат потрібно пам’ятати, що ці витрати належать до комплексних статей і є умовно-постійними, тобто не корегується на обсяг виробництва. Тому аналіз проводимо простим порівнянням фактичних витрат за статтями з плановими, тобто визначаємо абсолютне відхилення. Крім того, можна порівняти ці витрати звітного періоду з минулими роками. Такий аналіз дає можливість розглянути обгрунтованість запланованого зниження або підвищення окремих статей витрат.

Основні причини, які обумовлюють відхилення за окремими статтями загальногосподарських і загальновиробничих витрат зображено на рис. 7.7.3.

Рис. 7.7.З 0сновні причини відхилень за окремими статтями загальновиробничих і загальногосподарських витрат

При аналізі позавиробничих витрат потрібно знайти абсолютне відхилення по кожній статті. Крім того планову величину витрат, пов'язаних з реалізацією продукції (на тару, упаковку, транспортні витрати), корегують на фактичний обсяг реалізованої продукції, виходячи з % виконання плану реалізації.

Аналіз комплексних статей завершується підрахунком резервів зниження витрат по обслуговуванню виробництва і управління, для цього складається розрахунок (табл. 7.7.2.).

Підрахунок резервів зниження собівартості продукції за рахунок комплексних статей

Тема 8. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства розподілу прибутку, формування та використання фондів підприємства.

8.2. Аналіз прибутку від реалізації та факторів, які на нього вплинули.

8.4. Аналіз розподілу та використання прибутку.

8.6. Аналіз формування та використання фондів економічного стимулювання.

8.8. Методика факторного аналізу прибутку за системою “директ-костінг»

Література:

2. Анализ финансово - хозяйственной деятельности предприятий и объединений: Учебник /Под редакцией В.И. Рыбина. - 3-е. изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1989.-С. 149-181.;

4. Деркач Д.И. Анализ производственно — хозяйственной деятельности промышленных предприятий, Учебное пособие для подготовки и повышения квалификации ст. бух. пром. предприятии. Издательство 2-е, допол. и перераб. М; Статистика, 1975.- С. 231-245.

6. Зконом. анализ хоз. деят. пред. и об.,: Учебник /Под редакцией С.Б. Барнгольц и Г.М. Тация. - 3-е. изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика. 1986. — С. 182-203.

8.1. Аналіз складу і динаміки балансового прибутку

Враховуючи неоднорідний якісний склад балансового прибутку, аналіз розпочинається з порівняння його фактичної суми з планом та минулим роком за основними його складовими частинами. Це дозволяє дати загальну оцінку діяльності підприємства (табл.8.1.1.).

Таблиця 8.1.1.

У процесі подальшого аналізу необхідно розглянути прибуток за елементами, з’ясувати як ці елементи впливають на виконання плану прибутку від реалізації та прибутку від іншої реалізації, а також причин виникнення доходів і витрат від позареалізаційних операцій.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції та послуг. У процесі аналізу вивчають динаміку виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначають фактори зміни його суми.

Таблиця 8.2.1.

Потім необхідно проаналізувати вплив факторів на прибуток від реалізації. Прибуток від реалізації продукції вцілому по підприємству залежить від:

собівартості реалізованої продукції;

зміни структури і асортименту продукції.

Аналіз виконання прибутку від реалізації продукції за звітний рік

З даних таблиці видно, що план прибутку від реалізації продукції перевиконано на 12,86% (658/583ґ100-100) або на 75 тис. грн. На це відхилення прибутку від плану вплинули такі фактори:

Вплив обсягу реалізації продукції на прибуток можна розрахувати 2 способами:

Другий спосіб

5996/5920=1,0128

583ґ1,0128=590,46 (тис.грн.)

2) собівартість реалізованої продукції.

За рахунок зміни собівартості реалізованої продукції прибуток збільшився на 61 тис.грн. (5338-5399=-61), в тому числі:

в) за рахунок зміни позавиробничих витрат прибуток зменшився на 2 тис. грн. (3-1=+2).

Вплив цього фактора визначається шляхом порівняння фактичної виручки від реалізації, за виключенням ПДВ, АЗ, з виручкою від тієї ж продукції за цінами, прийнятим в плані (гр.2).

4) зміна структури та асортименту продукції

75=7,5+61+0+Х

Загальний вплив факторів:

Рентабельність – це показник, який характеризує рівень прибутковості. На практиці застосовуються різні показники рентабельності (рис 8.3.1)

Рис. 8.3.1. Показники рентабельності та методика їх розрахунку

Таблиця 8.3.1.

Потім при аналізі розраховуємо вплив різних факторів на рівень рентабельності. Наприклад, на загальну рентабельність впливають такі фактори як балансовий прибуток і середньорічна вартість основних виробничих фондів. Для розрахунку впливу цих факторів на рентабельність застосовуємо метод ланцюгових підстановок (табл. 8.3.2.)

Розрахунок впливу факторів на рентабельність

Баланс факторів – 0,73+0,16=0,89

8.4. Аналіз розподілу і використання прибутку

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, аби при розподілі прибутку було досягнуто оптимальності у задоволенні інтересів держави та робітників.

Таблиця 8.4.1.

Сума відрахувань прибутку до різних фондів дорівнює добутку чистого прибутку та коефіцієнту (частки) відрахувань до відповідних фондів. Отже, для розрахунку впливу факторів можна використати один із прийомів детермінованого факторного аналізу (табл. 8.4.2.).

Таблиця 8.4.2

до фондів підприємства

Аналіз розрахунку прибутку завершується загальною оцінкою ефективності використання та виконання зобов’язань перед бюджетом.

8.5. Аналіз розрахунків з бюджетом та позабюджетних платежів

Джерелами інформації є ф.№2, планові розрахунки, дані аналітичного обліку тощо.

Аналіз складу та структури податків, внесків до бюджету

Аналогічна таблиця складається по розрахунках із позабюджетними платежами.

Фонди економічного стимулювання (ФЕС) – важливий економічний важіль посилення зацікавленості робітників у підвищенні ефективності виробництва. При аналізі слід пам’ятати, що фонди економічного стимулювання (фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення тощо) утворюються з прибутку після розрахунків з бюджетом по податках згідно до чинного законодавства та статуту підприємства. Питання про види фондів, % відрахування вирішується підприємством самостійно, але повинно бути зафіксовано в установчих документах.

При аналізі формування і використання ФЕС необхідно порівняти звітну суму з плановою, з попереднім роком, а потім розрахувати вплив факторів на отримане відхилення.

При аналізі формування коштів розвитку виробництва, науки і техніки необхідно перевірити повноту проведення відрахувань до цього фонду, а також ефективність витрачання його коштів на фінансування робіт по технічному переозброєнню виробництва.

При аналізі використання коштів фонду соціального розвитку необхідно фактичне використання коштів фонду соціального розвитку порівняти за згодою з трудовим колективом, кошторисами, маючи на увазі необхідність забезпечення, перш за все, коштами будівництво житла, дитячих дошкільних закладів, профілакторіїв тощо.

8.7.Методика підрахунку резервів збільшення суми прибутку та підвищення рентабельності підприємства

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції (табл. 8.7.1.) необхідно виявлений раніше резерв помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.

Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції потрібно виявлений раніше резерв зниження собівартості кожного виду продукції помножити на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання (табл. 8.7.2.)

Резерви зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції

Для визначення резервів збільшення прибутку за рахунок покращення якості ТП необхідно зміни питомої ваги кожного сорту помножити на відпускну ціну відповідного сорту, результати додати і отримані зміни середньої ціни помножити на можливий обсяг реалізації продукції (табл. 8.7.3.)

Резерви зростання прибутку за рахунок покращення якості продукції по виробу "Д"

Сума прибутку зросте на 533 млн.грн. (+20ґ26658 (табл. виріб. ”Д”))

Потім необхідно узагальнити всі виявлені резерви зростання прибутку (табл. 8.7.4.)

Таблиця 8.7.

8.8. Методика факторного аналізу прибутку за системою “директ-костінг”

При застосуванні цієї методики у зарубіжних країнах використовують миржинальний аналіз, в основі якого лежить маржинальний доход.

МД=П+Н

За допомогою цієї формули можна розрахувати суму прибутку, якщо відомі величини маржинального доходу та постійних затрат.

Якщо, МД=ВРґДу, то П=ВРґДу-Н

При аналізі прибутку від реалізації одного виду продукції застосовують модифіковану формулу визначення прибутку:

де: К - обсяг продукції у натуральних одиницях (кількість продукції);

V - змінні витрати;

Ця формула дозволяє визначити вплив на прибуток, зміни кількості реалізованої продукції, ціни, рівня перемінних та змінних витрат. Для аналізу складаємо таблицю 8.8.1.

Аналіз факторного аналізу прибутку по виробу А

З даних таблиці 8.8.1. видно, що прибуток по виробу А зменшився порівняно з планом на 2305 млн. грн., у тому числі за рахунок зміни: (табл.8.8.2.)

- ціни реалізації - збільшився на 970 млн. грн.;

- суми постійних витрат - збільшився на 50 млн. грн.

Розрахунок впливу факторів на прибуток

8.9. Методика аналізу рентабельності за системою "директ-костінг”

Діюча методика аналізу рентабельності не відображає взаємозв'язку "обсяг- затрат - прибуток". За даною методикою рівень рентабельності не залежить від обсягу продажу, так як при зміні обсягу продаж рівномірно відбувається зміна прибутку і суми витрат. Насправді й прибуток, і витрати підприємства не змінюється пропорційно обсягу реалізації, так як частина витрат є постійними.

Тому методика аналізу рентабельності за системою "директ-костінг" має переваги, так як при її використанні враховується взаємозв'язок обсягу продажу, витрат і прибутку. Це забезпечує більш точне обчислення впливу факторів, а значить забезпечує більш високий рівень планування і прогнозування фінансових результатів. Розглянемо методику аналізу окремих видів продукції за системою “директ-костінг”.

Пі -прибуток і -виробу ;

Кі - кількість і -виробу ;

Уі - змінні витрати і -виробу ;

Для аналізу впливу факторів на рентабельність за системою "директ-костінг" застосовуємо вихідні дані таблиці 8.8.1.

Таблиця 8.9.1.

- кількості реалізованої продукції - рентабельність знизилась на 6,25%;

- змінних витрат -рентабельність знизилася на 8,21%;