Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Надія Ревак

Володимир Сулим

ЛАТИНСЬКА МОВА (для неспеціальних факультетів) / Ревак Н.Г., Cулим В.Т.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

ЛНУ імені Івана Франка

Львів 2006


ББК: 81.470я73

УДК: 811.124(075)

Р 32

Ревак Н.Г., Cулим В.Т. Латинська мова (для неспеціальних факультетів) 2-ге вид., виправлене і доповнене. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 415 с.

У підручнику стисло викладено основи фонетики, морфології, синтаксису і словотвору латинської мови. Подано таблиці відмінкових закінчень іменників та особових закінчень дієслів. Для закріплення граматики вміщено навчальні адаптовані тексти і вправи, які розвивають та поглиблюють теоретичні знання.

Наведено латинські прислів’я і крилаті вислови, які мають відповідники у сучасних європейських мовах, а також латинсько-український та українсько-латинський словники.

Для студентів неспеціальних факультетів університетів, коледжів, ґімназій та ліцеїв.

Рекомендувала до друку Вчена Рада Львівського національного університету імені Івана Франка.

Протокол № 11/3 від 27.03.2002 р.

Рецензенти: Р.О. Домбровський, канд.філол. наук, доцент,

завідувач кафедри класичної філології ЛНУ

імені Івана Франка

Р.П. Зорівчак, доктор філол. наук, професор, завідувач кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики ЛНУ імені Івана Франка

А.О. Содомора, канд. філол. наук, доцент кафедри класичної філології ЛНУ імені Івана Франка

Е.В. Швед, канд. філол. наук, доцент, завідувач кафедри класичної і румунської філології Ужгородського національного університету

Редактор: Мирослава Прихода

ISBN 966-96073-2-9 © Ревак Н., Сулим В., 2005

© ВМГО «Поділля-2000»


ПЕРЕДМОВА

Félix, quí potuít rerúm cognóscere cáusas

Щасливий, хто зумів розпізнати причину речей

Ці слова римського поета І ст. до н.е. Верґілія, адресовані Лукрецієві, авторові поеми «Про природу речей», стали крилатими. Під щастям поет, очевидно, розуміє невтомну працю, яка допомагає людині пояснити те чи інше природне явище, виводить її з вузьких тенет незнання й скеровує до світла і простору. Важко не погодитися із словами, які утвердилися уже впродовж епох, однак розмаїття і мелодійність сучасних мов можуть наштовхнути на думку: навіщо вивчати мову, яка перестала бути засобом активного спілкування майже дві тисячі років тому і вважається сьогодні «мертвою мовою»?

Відповідь на запитання: «Чи латина – мертва мова?» читаємо в Юліана Тувіма: «Яка ж це мертва мова, яка, не в’янучи, пережила тисячоліття?!» Але як, у якій формі «пережила»? Передусім у текстах, у творах, які дійшли до наших днів, як невичерпна скарбниця мудрості та нетлінних істин, що слугували освіченим людям багатьох віків, в історичних пам’ятках й документах середньовіччя, у творіннях епохи Відродження, у романських, германських і слов’янських мовах, у нових наукових медичних, біологічних, юридичних, лінґвістичних та технічних термінах. Упродовж сторіч латина була обов’язковою дисципліною у навчальних закладах, її значення надзвичайно вагоме, адже вона стала класичним підґрунтям терміносистем багатьох мов світу.

Сьогодні латинською мовою майже не розмовляють. Історичні обставини склалися так, що вона втратила свою комунікативну функцію, але не втратила свого великого освітньо-історичного значення, ставши важливим джерелом загальнолюдської культури та сполучною ланкою між античністю і сучасністю. Її вивчення допомагає глибшому засвоєнню знань із багатьох спеціальностей як гуманітарного, так і природничого профілю, – вважає ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, фізик-теоретик, професор Іван Олександрович Вакарчук. Саме за його ініціативою латинську мову запроваджено на усіх факультетах Університету: – «Ми прагнемо відновити перервану традицію класичного Університету, дати змогу кожному студентові оволодіти відповідною науковою термінологією, дізнатися про джерела її походження, творити власну українську терміносистему, а без знання латинської мови – це нереально».

Загальноосвітнє й ужиткове значення латинської мови як навчальної дисципліни привело до появи підручника, мета якого – дати студентам не тільки потрібний обсяг знань із нормативної граматики латинської мови, а й розширити їхній світогляд вивченням латинських прислів’їв та крилатих висловів, які використовуються і в науці, і в побуті.

Підручник укладено за програмою з латинської мови для студентів гуманітарних та природничих факультетів. Він складається з сімнадцяти лекцій, в яких охоплено матеріал із фонетики, морфології, синтаксису; тут є тексти для перекладу з латинської мови на українську і навпаки, з відповідним лексичним мінімумом, а також вправами на закріплення нормативної граматики. З огляду на високу продуктивність латинських афіксів у словотворі нових європейських мов, значну увагу приділено словотворенню.

Підручник збагачують 140 латинських крилатих висловів. Це прислів’я, приказки, афоризми, сентенції, літературні цитати, які мають відповідники або кальки в українській, англійській, німецькій, французькій та іспанській мовах.

Цикл вправ, розроблених до кожного заняття, спрямований на засвоєння лексики та граматики, на самостійну роботу із словником, на оволодіння окремими словотвірними елементами у зіставленні з лексичними паралелями в українській, англійській, німецькій, французькій та іспанській мовах. Для зручності користування подано також латинсько-український та українсько-латинський словники.

Автори.


ВСТУП Коротка історія латинської мови та її значення у міжнародній науковій термінології

Латинська мова (lingua Latīna) – одна з найдавніших мов індоєвропейської сім’ї, що належить до групи італійських мов. Це мова одного із стародавніх племен, які заселяли Апеннінський півострів приблизно три тисячі років тому. Назва цього племені – латини (Latīni), область поширення – Лацій (Latium) у нижній течії ріки Тібру. Столицею цієї області у 754–753 рр. до н.е. стало місто Рим (Roma), побудоване на семи горбах (Septimontium). Пізніше йому дали назву «Вічне місто» – Urbs aeterna. Спочатку латинською мовою говорило невелике плем’я латинів, проте в результаті військових, політичних та економічних успіхів Стародавнього Риму латинська мова поширюється по всій Італії, а, починаючи з ІІ ст. до н.е., виходить за її межі. У І ст. н.е. Рим став столицею наймогутнішої держави стародавнього світу – Римської імперії, до складу якої входили сучасні Франція, Іспанія, Португалія, Швейцарія, деякі частини Німеччини, Південної Англії, Югославії, Хорватії, Болгарії, Румунії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Греції, Туреччини, Лівану, Сирії, Лівії, Тунісу, Алжиру та ін.

Латинська мова звучала майже в усіх країнах Західної Європи, Північної Африки і Західної Азії. У період існування Римської імперії латинська мова була офіційною державною мовою, мовою управління, війська, юриспруденції, торгівлі, школи, науки, літератури.

В історії розвитку латинської мови виокремлюють декілька періодів. Найдавнішими пам’ятками латинської мови є написи, фраґменти обрядових пісень, законів VII–IV ст. до н.е. Історія літературної мови починається 240 р. до н.е., коли військовополонений грек Люцій Лівій Андронік приніс до Риму трагедію і комедію латинською мовою як результат перекладу грецьких творів, зокрема Гомерової «Одіссеї». Цей період в історії мови називають архаїчним (240–81 рр. до н.е.). Видатним представником цього періоду є римський комедіограф Плавт (254–184 рр. до н.е.), від якого до нас дійшло 20 комедій повністю і одна – у фраґментах. Іншим представником архаїчного періоду є Теренцій (190–159 рр. до н.е.), автор шести комедій.

Другий період латинської мови відомий як класичний (81 р. до н.е.–120 р. н.е.). На класичний період, період найвищого розвитку латинської мови, який у науці прийнято ділити на два віки – «золотий» і «срібний», припадає діяльність видатних поетів і прозаїків, які створили латинську літературну мову. Найвизначнішими представниками «золотого» віку (81 р. до н.е. – 14 р. н.е.) є Ціцерон (106–43 рр. до н.е.), Цезар (100–44 рр. до н.е.), Верґілій (70–19 рр. до н.е.), Горацій (65–8 рр. до н.е.), Овідій (43 р. до н.е.–18 р. н.е.) та ін. Вони створили загальноприйнятий канон прозової і поетичної мови. «Сріб­ний» вік, або післякласичний період, (14–120 рр. н.е.) представляє творчість Сенеки (4 р. до н.е.–65 р. н.е.), Марціала (43–104 рр. н.е.), Таціта (55–120 рр. н.е.) та ін.

Період формування і розквіту класичної латинської мови був пов’язаний із перетворенням Риму в наймогутнішу державу Серед­земномор’я, до складу якої ввійшли обширні території на заході та південному сході Європи, у Північній Африці і Малій Азії. До кінця ІІ ст. до н.е. латинська мова панує не тільки на території Італії, а й як офіційна державна мова поширюється на Піренейському півострові і в Південній Франції. Через римських воїнів і купців латинська мова у своїй розмовній формі доходить до місцевого населення і стає засобом романізації завойованих територій.

Третій період у розвитку латинської мови має назву пізній (пізня латина) (ІІІ–VІІ ст. н.е.). Це епоха пізньої імперії і виникнення після її падіння варварських держав. Античні традиції у літературній творчості поступово згасають. Як історичне джерело, зберегли своє значення твори Амміана Марцелліна (330–400 рр. н.е.), св. Ієроніма (348–420 рр. н.е.), св. Авґустина (354–430 рр. н.е.).

Після смерті імператора Феодосія 395 р. н.е. відбувся остаточний поділ Римської імперії на Східну та Західну. На роз’єднаних землях занепадала освіченість, мовні розбіжності між римськими провінція­ми зростали, поступово втрачався латинський елемент. «Вульґарна (народна) латина» стала мовою-основою для нових національних мов (романських). До романських мов належать: італійська, яка виникла на території Апеннінського півострова, французька і провансальська – у Ґаллії, іспанська і португальська – на Піренейському півострові, рето-романсь­ка – на території Швейцарії і Північної Італії, румунська – у Дакії (сучасна Румунія), молдавська – у Молдові та ін. Ці мови розвинулися із народної латини і зберігають у своєму словниковому складі, морфології і синтаксисі латинські ознаки.

Спроби римлян підкорити германські племена в І ст. до н.е. – І ст. н.е. були марними, проте економічні зв’язки з германцями існували тривалий час, вони здійснювалися переважно через римські військові колонії, розміщені вздовж Рейну і Дунаю. Про це нагадують назви німецьких міст: Köln (від лат. colonia – «поселення»), Koblenz (з лат. confluens – «той, що стікається»). Латинське походження в сучасній німецькій мові мають слова Rettich (із лат. radix – «корінь»), Birne (із лат. pirus – «грушка»), Mauer (із лат. murus – «кам’яна стіна»), Fenster (із лат. fenestra – «вікно»), Straβe (із лат. strata via – «брукована дорога») та ін.

У Британії сліди латинської мови збереглися у назвах міст із -chester, -caster чи -castle від лат. castra – «військовий табір» і castellum – «укріплення», foss від fossa – «рів», col(n) від colonia – «поселення», пор.: Manchester, Lancaster, Newcastle, Fossway.

Значення латинської мови для формування нових західноєвропейських мов зберігається і після падіння Західної Римської імперії (476 р. н.е.).

Латинська мова залишається мовою держави, науки і школи у феодальному франкському королівстві (V–VI ст. н.е.). Латинською мовою Григорій Турський (540–594) написав «Історію франків», а Айнеґард – «Життєпис Карла Великого» (810). Карл Великий (742–814), імператор Франкської держави, наприкінці VIІІ – на початку IХ ст., виступив ініціатором реформи, спрямованої на уніфікацію вимови писемної латини, щоб наблизити її до втраченого класичного канону. Саме ця «каролінгська» латина на багато сторіч перетворилася на універсальний засіб міжнародного спілкування, офіційно-ділового, наукового, літературного і церковного обігу в Західній Європі. Карл Великий запросив учених із різних країн Європи, щоб відновити класичні заняття «правильної латини». За його наказом учені збирали і переписували латинські та грецькі рукописи. Створювалися спеціальні приміщення scriptoria, де переписувачі одночасно копіювали один і той самий рукопис. Завдяки невтомній праці переписувачів до нас дійшла більшість творів античних авторів. Поряд із Верґілієм, якого у середні віки вважали взірцем для наслідування, читають Горація і Овідія, звертаються до Ціцерона. Твори Лівія і Светонія, Лукана і Стація, Квінтіліана і Плінія, Ювенала і Катона цінуються на рівні з творами християнських авторів.

Сферою застосування латинської мови в епоху Середньовіччя були юриспруденція, освіта, наука, церква, література, – усі сфери суспільного і культурного життя. Закони перших варварських держав у Західній Європі називалися «правди» (leges) і були написані латинською мовою. Міські статути, якими користувалися в міських управах, були також латиномовні.

Латинська мова стала мовою культурного та інтелектуального життя при монастирях і катедральних соборах. Вона яскраво представлена у творчості італійського філософа й теолога Томи Аквінського (1227–1274), який поєднав учення Арістотеля з християнськими догмами. На базі шкіл ХІІ ст. виникають нові центри культури та освіти – університети. Ці заклади з’являються у Болоньї (1119), Окс­форді (1163), Падуї (1222), Неаполі (1224), Севільї (1254), Парижі (1259), де латина була мовою освіти і спілкування. Книги, які видавалися в університетських скрипторіях, були написані латинською мовою. В університетах вивчали твори Лівія, Лукреція, Таціта, Катулла – класиків римської літератури і культури загалом.

В епоху Середньовіччя латинська мова була фактично єдиним інструментом спілкування і висловлювання думок, зрозумілим для всіх і вигідним для встановлення контактів. Вона була невід’ємною частиною суспільного, політичного, культурного і наукового життя всієї Європи, зразком для нових романських мов, які постійно зверталися до її багатої лексичної скарбниці, шукаючи засобів для позначення нових понять та ідей.

Винятковою була роль класичної латинської мови в епоху Відродження (XІV–XVI ст.), коли просвітники виявили великий інтерес до античної культури, наслідуючи античні зразки. В епоху Відродження латинською мовою пишуть свої твори Еразм Роттердамський (1466–1536) у Голландії, Томас Мор (1478–1535) в Англії, Джордано Бруно (1548–1600), Томазо Кампанелла (1568–1639) в Італії. Латинська мова стає в цей період важливим засобом міжнародного культурного і наукового спілкування.

Багатовікове поширення латинської мови викликало потребу ґрунтовно вивчати її у школах, укладати словники, видавати переклади, що сприяло проникненню відповідної латинської лексики до нових західноєвропейських мов.

У XVІІ–XVІІI ст. латинською мовою писали свої твори філософи, історики, фізики і математики: Фр.Бекон (1561–1626), С.-Ф.Кльо­нович (1545–1602), Р.Декарт (1596–1650), П.Гассенді (1592–1655), Б.Спіноза (1632–1677), І.Ньютон (1643–1727), Г.Ляйбніц (1646–1716). Латинською мовою писали твори українські вчені й пись­менники: Ю.Дрогобич (бл.1450–1494), П.Русин із Коросна (1470–1517), С.Оріховський (1513–1566), І.Домбровський (поч. XVІI ст.), Т.Прокопович (1681–1736), Г.Сковорода (1722–1794), М.Довга­левський (перша половина ХVIII ст.).

Помітну роль відігравала латинська мова на українських землях. Нею користувалися ще з часів Галицько-Волинського князівства. У першій половині XІV ст. у Галичині з’являються перші акти внутрішнього обігу, написані латинською мовою. Це так звана актова латина, яка хронологічно охоплює період від 20-х років XІV ст. до останньої третини XVІIІ ст. Культурна переорієнтація на західноєвропейські освітні принципи, здійснена в Україні наприкінці XVІ ст., сприяла інтенсивному поширенню латини у шкільній практиці. Найважливіші збережені пам’ятки шкільного обігу, написані латинською мовою, пов’язані з Києво-Могилянською академією. До нас дійшло майже 200 рукописних філософських курсів і майже стільки ж курсів поетики та риторики XVІI–ХVІIІ ст., складених чи законспектованих латинською мовою. Цією мовою було написано важливі політичні документи, зокрема Нерчинський договір 1689 року. Б.Хмельницький, І.Мазепа та інші політичні діячі України часто листувалися з іноземцями латинською мовою.

Латинська мова була основною й обов’язковою дисципліною у навчальних закладах багатьох країн світу. Тепер ця традиція відновлюється. У наш час знання латинської мови потрібне спеціалістам різних галузей науки, оскільки соціально-політичні, філологічні, математичні, технічні, медичні, юридичні та інші наукові терміни походять переважно з латинської мови. Лексичними запозиченнями чи словотвірними елементами з латинської і грецької мов рясніє кожна мова, серед них й українська, пор.: календар, конспект, професор, доцент, асистент, студент, факультет, університет, ефект, атестат, стандарт, проґрес, конґрес, інфляція, девальвація, суб’єкт, синус, косинус, траєкторія, фінал та інші.

Значна кількість латинських запозичень є й у побутовій мові: олія (oleum), котел (catillus), скриня (scrinium), сокира (secūris), вино (vinum), комора (camĕra), компот (componĕre).

У наші дні латинська мова – це своєрідний будівельний матеріал, з якого творяться нові терміни. Адже жодна галузь науки не може обійтися без знання основ термінології, яка формується на базі латинської мови.

Значення латинської мови багатогранне. Стародавній Рим залишив людству велику скарбницю художньої і наукової літератури. Афоризми латинських авторів, прислів’я і вислови служать джерелом цитат для ораторів і письменників, учених і державних діячів, журналістів і дипломатів. Наприклад: Homo locum ornat, non locus homĭnem. – Людина прикрашає місце, а не місце людину; Mala herba cito crescit. – Погана трава швидко росте; Non scholae, sed vitae discĭmus. – Не для школи, а для життя вчимося, тощо.

Отже, латинська мова має велике ужиткове застосування у різних ділянках науки. Саме тут доречно навести вислів видатного римського оратора і письменника Ціцерона: «Non tam praeclārum est scire Latīne, quam turpe est nescīre». – Не настільки похвально знати латину, наскільки ганебно – не знати її.

Латинська мова у Львові

Латинська мова почала функціонувати на українських землях у часи Галицько-Волинської держави. Уже під час правління Данила Галицького (12011264), зокрема після того, коли він став королем, латинська мова була однією з офіційних канцелярських мов Галицько-Волинської держави. Актова латина, представлена у XІV–XVIII ст., збереглася у майже семи тисячах томів рукописних судово-адміністративних книг Львова, Галича, Жидачева, Белза, Перемишля та інших міст.

У XIV–XV ст. політичний устрій Львова здобув елементи не тільки латинізації, а й навіть романізації: існували посадові особи, які називалися консулами, книги міського самоврядування вели латинською мовою і називались вони «Acta consularia», офіційні постанови видавались від імені сенату і львів’ян (Senātus populusque Leopoliensis пряма паралель до Senātus populusque Romānus), а львівська міська знать іменувала себе патриціями. Львів перетворився у великий культурний центр Європи. У ньому з’явилося багато шкіл, друкарень, бібліотек, навіть університет.

У документах XVI ст. Львів називають прикрасою держави, оберегом впливової Руси, подругою Атени-Паллади – покровительки мистецтв, матір’ю талантів (ornamentum regni, munimentum primariae Russiae, Leopŏlis аmīca-Pallădi, mater ingeniōrum).

Львівські патриції поступово ставали багатими купцями і піклувалися про красу свого міста. На їхнє запрошення до Львова з’їжджалися іноземні майстри, переважно італійські: Павло Римлянин, Петро Барбон, Петро Красовський та інші. Багатий львівський купець Костянтин Корнякт, родом із Кріту, у 1570–1578 рр. спорудив дзвіницю Успенської церкви в стилі Ренесансу, яка належить до найкращих архітектурних споруд Львова. Родини Боїмів і Камп’янів особливо прославилися спорудженням каплиць. Боїми переселилися до Львова з Угорщини в XVI ст., і були здебільшого купцями або ж медиками. У 1609–1617 рр. поблизу Катедрального собору вони збудували розкішну каплицю у стилі пізнього Ренесансу. На задній стіні каплиці розміщені портрети її засновників з латинськими написами: Georgius Boim, consul Leopoliensis, сapellae istīus fundātor an. 1617. – Георгій Боїм, консул львівський, цієї каплиці засновник, рік 1617. Весь фасад каплиці оздоблений різьбою, в овалах над вікнами вирізьблено латинські цитати із Святого Письма. Усередині каплиці є цікавий напис на гробниці Павла Георгія Боїма, сина засновника каплиці: Hic Paulus Georgius Boim, multārum litterārum virtutumque vir, consul, iudex, medĭcus, phisĭcus; eheu quondam morbōrum terror nunc pulvis et umbra.Тут похований Павло Георгій Боїм, видатний у багатьох науках і чеснотах муж, консул, суддя, лікар, фізик. Гай-гай! Хто був острахом хвороб, тепер – порох і тінь.

Каплицю Камп’янів Катедрального собору побудував Павло Римлянин наприкінці XVI ст. Фасад каплиці прикрашений скульптурними рельєфами, у верхніх медальйонах – латинські написи духовного змісту.

У дворику Вірменського собору збереглись надмогильні написи XVIІ ст., зокрема така цікава епітафія: Domĭno Omnipotenti Maxĭmo (DOM). Terram terrae, anĭmam Deo reddĭdit, anno 1679. – Богу Всемогутньому Найвищому. Повернув землю землі, душу – Богові року 1679.

Поширений у Європі звичай – оздоблювати житлові будинки латинськими афоризмами – був властивий і Львову.

Дуже цікавий триповерховий будинок з трьома вікнами, побудований у стилі Ренесансу 1570 року для лікаря Д. Гепнера. Цей будинок отримав назву «Докторський дім» (площа Ринок, 28). Два його портали і вікна прикрашені латинськими сентенціями.

На головному порталі під трикутником фронтону вирізьблено: Deus meus et omnia.Бог мій і все. На сусідньому порталі, у верхній частині: Quís divés? Qui níl cupiát. Quis paúper? Avárus. – Хто багатий? Той, хто нічого не бажає. Хто бідний? Той, хто жадібний.

Нижче, над самими дверима, читаємо:

Nunquam discrĕpat utĭle a decōro. – Ніколи корисне не розбігається з прекрасним.

Над вікнами третього поверху (зліва направо):

Probus invīdet nemĭni. – Чесний не заздрить нікому.

Domat omnia virtus. – Усе підкоряє чеснота.

Virtūtis praemium – honor. – Повага – нагорода за мужність.

Над вікнами другого поверху вирізьблені слова:

Ubi charĭtas, ibi deus.Де милосердя, там і Бог.

Ubi uber, ibi tuber. – Де достаток, там нещастя (Немає троянди без колючок).

Ubi opes, ibi amīci. – Де багатство, там друзі.

Три останні сентенції прикрашають вікна другого поверху будинку Вольфа Шольца, збудований 1630 р. на площі Ринок, 23. На площу виходить тільки фасад з трьома вікнами, решта будинку звернена до Катедрального собору. Тут, під вікнами другого поверху, написано:

Turris fortissĭma – nomen domĭni. – Наймогутніша вежа – ім’я Господа.

Time domĭnum et recēde a malo. – Бійся Бога і відійди від зла.

Подібні написи збереглись над вікнами Жовківського замку:

Nunquam temerĭtas sapientiae commiscētur. – Ніколи легкодухість не поєднується з мудрістю.

Victoria consilio et virtūte proficiscĭtur. – Перемога супроводжується мудрим рішенням і мужністю.

Ducis in consilio posĭta est virtus milĭtum. – Мужність воїнів – у рішенні полководця.

Quid cupĭmus, facĭle credĭmus. – Легко віримо в те, чого прагнемо.

Будинок 14 на площі Ринок – кам’яниця Массарівська або Венеційська. Назва походить від далматинця Антоніо Массарі, якому цей будинок належав наприкінці XVI ст. Антоніо Массарі приїхав до Львова, прийняв міське громадянство, торгував і виконував обо­в’язки консула Венеції. Ось чому над входом розміщено герб Вене­ції – крилатий лев св. Марка із розгорнутою книгою, в якій зберігся латинський напис: Pax tibi, Marce, evangelista meus dixit, 1600. – Мир тобі, Марку, сказав мій євангелист, 1600 р. Дата побудови цього будинку – 1600 – із латинською сиґнатурою A.D. (Anno Domĭni)Року Божого, зображена на правій стіні вхідного коридору.

Традиція прикрашати будинки латинськими висловами була і в XVIІІ–XIХ ст. До таких споруд належить Домініканський собор (1745–1764), побудований за проєктом військового інженера Яна де Вітте. Цікавий інтер’єр собору, в якому збереглися численні пам’ятки скульптури, серед інших – мармуровий надгробок. Над головним входом собору, вгорі на фронтоні, написано: Soli Deo honor et gloria.Єдиному Богу – честь і хвала.

Дуже ориґінальним є й «будинок Календаря» на вул. Вірменській, 23. На центральному барельєфі – Сатурн у вигляді напівлежачого сивого діда з крилами, лівою рукою він спирається на пісочні ваги, а на долоні правої руки тримає велику кулю.

Над цим барельєфом чорною фарбою написано:

Aúreus hánc vit(am) ín terrís Satúrnus agébat. – Золотий Сатурн проводив це життя на землі.

(Georgĭca. Vergili., liber II, v. 538).

На останньому лівому барельєфі зображена весна. Над барельєфом напис: Ver (весна), а під ним такі рядки:

Ergo age, terrae

Píngue solúm primís extémpl(o) a ménsĭbus ánni

Fórtes ínvertánt tauri.

Отже, до справи!

Нехай негайно з перших місяців року сильні воли перевертають родючу землю.

(Georgĭca. Vergili., liber І, v. 63–64)

На сусідньому барельєфі – напис: Aestas (літо).

Át rubicúnda Cerés medió succíditur aéstu

Ét medió tostás aestú terit área frúges.

І зрізається в середині літа золотисте колосся,

І молотиться на тоці в цю пору сухе зерно.

Далі бачимо барельєф із Сатурном і напис: Autumnus (осінь). Тут зображено збір винограду і написано:

΄Et variós ponít foetús autúmnus et álte

Mítis in ápricís coquitúr vindémia sáxis

І приносить осінь різноманітні плоди,

І дозріває солодкий виноград високо на сонячних пагорбах.

(Georgĭca. Vergili., liber ІІ, v. 521-522 )

Останній барельєф із написом: Hiems (зима):

Frígorĭbús parto ágricolaé plerúmque fruúntur

Mútuaque ínter sé laetí convívia cúrant.

Взимку селяни переважно насолоджуються зібраним урожаєм,

І, втішаючись між собою, турбуються про спільні бенкети.

(Georgĭca. Vergili., liber І, v. 300-301 )

На четвертому поверсі під капітеллю лівої пілястри зображений лелека і написано:

Nuntiat ver. – Сповіщає весну, а під капітеллю правої пілястри – Redūcit hiĕmem. – Відводить зиму.

Латинські написи є і на сучасних будинках. Вхідні двері будинку на вул. Парковій,14, прикрашає барельєф із зображенням воїна, а над барельєфом – напис:

Inimīce, praeteri hanc domum!

Недруже, обминай цей дім!

На вул. М.Конопницької, 3, на будинку, збудованому вже у ХХ ст., між вікнами другого і третього поверхів є п’ять таблиць з латинськими сентенціями із першого афоризму старогрецького лікаря Гіп­пократа (460–370 рр. до н.е.):

Vita brevis.Життя – коротке.

Ars longa.Мистецтво – вічне.

Occasio praeceps.Випадок швидкоплинний.

Experientіa fallax.Досвід обманливий.

Iudіcium difficĭle.Судження важке.

Гіппократ вважав, що опанувати мистецтво не можливо протягом всього життя. І.Франко цей вислів трактував так:

Життя коротке, та безмежна штука

І незглибиме творче ремесло.

Уздовж фасаду бібліотеки технічної літератури на вул. Професорській, 1 є напис: Hic mortui vivunt et muti loquuntur. – Тут живуть мертві і німі розмовляють.

На головному корпусі національного університету «Львівська політехніка» (вул. С.Бандери, 12) читаємо: Littĕris et artĭbus. – Для науки і для мистецтв (Наукою і мистецтвами).

На головному корпусі Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Університетська, 1) написано: Patriae decŏri, civĭbus educandis. – Для слави батьківщини і виховання громадян. Головний корпус університету збудував у 1877–1881 рр. архітектор Ю.Гохберґер. У другій половині ХІХ ст. Львів став столицею Галицького намісництва Австро-Угорщини, тому поряд з іншими установами тут було споруджено будинок Галицького сейму. Відповідно до призначення і уявлень того часу, йому надано величного вигляду, для чого використано форми архітектури італійського ренесансу. Особливо парадно оформлений центральний ризаліт з відкритою лоджією, який поєднує другий та третій поверхи. Його високий атик завершується скульптурною групою з алегоричними постатями Галичини, Дністра та Вісли, а внизу, обабіч входу, розміщено групи «Освіта» і «Праця».

Університет у Львові було засновано 1661 року. До сучасного Львівського національного університету імені Івана Франка – він пройшов дуже складний шлях: історія його розвитку становить частину історії українського народу, української історії. Університет функціонував в умовах феодальної Польщі (до 1772), Австро-Угорської монархії (до 1918), буржуазної Польщі (1939). Мовами викладання у ньому були латинська, німецька, польська.

Коли Львів став частиною УРСР, Університет було названо Львівським державним університетом, а мовою викладання стала головно українська мова. 8 січня 1940 року Університетові присвоєно ім’я великого українського письменника і вченого – Івана Франка.

11 жовтня 1999 року Університетові надано статус національного.

У читальній залі наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, що на вул. Драгоманова, 5, читаємо такі написи:

Праворуч:

1. Dux atque imperātor vitae mortalium anĭmus est. – Душа – пол­ководець і володар життя людей;

2. Labor omnia vincit (Vergilius Maro). – Праця перемагає все (Верґілій Марон);

3. Doctrīna est fructus dulcis radīcis amārae. – Наука – солодкий плід гіркого кореня;

4. Ab omnĭbus libenter disce, quod nescis. – Охоче вчися від усіх того, що не знаєш.

Ліворуч:

1. Felix, qui potuit rerum cognoscĕre causas. – Щасливий, хто зумів розпізнати причину речей;

2. Sapientia sola libertas est. – Єдина свобода – мудрість;

3. Duābus alis homo sublevātur a terrēnis: simplicitāte et puritāte. – Людина піднімається над земним за допомогою двох крил: простоти і чистоти;

4. Ego sum, qui doceo homĭnem scientiam. – Я є той, хто навчає людину знань.

В Університеті здавна викладали філологічні дисципліни, серед яких була і класична філологія. У Львівському університеті працювали вчені зі світовими іменами: Л.Цвіклінський, Т.Сінко, С.Вітков­ський, Р.Ґаншинець, Є.Ковальський, Є.Мантейфель, Є.Курилович та інші. З часом Львівський університет перетворився у центр науково-дослідної роботи, де набували відповідних знань фахівці з проблем античності.

У Львові було засновано журнал філологів-класиків «Eos», професор Р.Ґаншинець редаґував журнали з античності «Kwartalnik klasyczny», «Filomata», «Palaestra». Упродовж 1953–1964 рр. на кафедрі працював грецист із світовим іменем С.Я.Лур’є. Тут вийшли друком його ґрунтовні праці «Незмінювані слова у функції присудка в індоєвропейських мовах», «Мова та культура Мікенської Греції», «Основи історичної фонетики грецької мови», що збагатили світову класичну філологію, тут він працював над своїм «Демокрітом».

У 60-х роках XX ст. з’являються переклади Михайла Білика «Енеїди» Верґілія та «Роксоланії» С.-Ф.Кльоновича. Юрій Мушак переклав байки Езопа, комедії Плавта, окремі латиномовні твори Т.Прокоповича.

Чільне місце у діяльності кафедри посів відомий учений та перекладач Йосип Кобів. Професор увійшов в історію української класич­ної філології як засновник наукової школи, що опрацьовувала граматичну спадщину античних дослідників мови. У перекладі Й.Кобіва вийшли «Поетика» Арістотеля, промови Демосфена і Ціцерона, повість про Херея і Каллірою, діалоги Платона, «Сатирикон» Петронія, «Метаморфози або Золотий осел» Апулея, «Місто Сонця» Т.Кампанелли, «Листи темних людей», «Утопія» Т.Мора, «Паралельні життєписи» Плутарха, Кодекс Канонів Східних Церков та багато інших творів. Йосип Кобів багато років був редактором наукового збірника «Питання класичної філології».

Професор Роман Оленич у 70–90-х роках XX ст. досліджував історію античного мовознавства. Він автор монографії «Прісціан і антична граматика» (1973), що стала важливим етапом у вивченні граматичної спадщини античних мовознавців.

Предметом наукових зацікавлень професора Віталія Маслюка є антична теорія художньої мови та її вплив на розвиток теорії літератури в Україні у XVII – першій половині XVIII ст. 1983 року вийшла друком його монографія «Латиномовні поетики і риторики XVII – першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні». В.Маслюк має чималі здобутки і в галузі художнього перекладу. Він переклав твори: «Портрети» Лукана, «Дафніс і Хлоя» Лонга, «Пісню про зубра» М.Гусовського та інші.

Чимало випускників кафедри класичної філології стали відомими перекладачами з античних мов, зокрема Андрій Содомора (член НСПУ). Він опублікував переклади таких творів: комедій Арістофана (1980), творів Горація (1982), «Метаморфоз» Овідія (1985), «Про природу речей» Лукреція (1988), трагедій Софокла (1989), Есхіла (1990), Евріпіда (1993), «Любовних і скорботних елегій» та «Мистец­тва кохання» Овідія (1999), «Моральних листів до Луцілія» Сенеки (1999), «Розрада від філософії» С.Боеція (2002). Як письменник він є автором книжок «Жива античність» (1983), «Наодинці зі словом» (новели, 1999), «Під чужою тінню» (роман-есе, 2000), «Сивий вітер» (2002), «Лініями долі» (2003).


GAUDEĀMUS (ВЕСЕЛІМОСЬ!) CARMEN SCHOLASTĭCUM

Середньовічна студентська пісня, студентський гімн

Gaudeāmus igĭtur,

Iuvĕnes dum sumus!

Post iucundam iuventūtem,

Post molestam senectūtem,

Nos habēbit humus.

Ubi sunt, qui ante nos

In mundo fuēre?

Transeas ad supĕros,

Transeas ad infĕros,

Hos si vis vidēre.

Vita nostra brevis est,

Brevi finiētur,

Venit mors velocĭter,

Rapit nos atrocĭter,

Nemĭni parcētur.

Vivat Academia,

Vivant professōres!

Vivat membrum quodlĭbet,

Vivant membra quaelĭbet,

Semper sint in flore!

Vivant omnes virgĭnes,

Gracĭles, formōsae!

Vivant et muliĕres

Tenĕrae, amabĭles,

Bonae, laboriōsae!

Vivat et Respublĭca

Et qui illam regit!

Vivat nostra civĭtas,

Maecenātum carĭtas,

Quae nos hic protĕgit!

Pereat tristitia,

Pereant dolōres,

Pereat diabŏlus,

Quivis antiburschius

Atque irrisōres!

Погуляймо, юнаки,

Поки в нас є сила.

Мине молодість щаслива,

Мине старість докучлива,

Вкриє нас могила.

Ми недовго живемо,

Швидко вік минає.

Смерть, не гаючись, прилине,

Без розбору всіх поглине –

Смерть жалю не знає.

Хай живуть нам вузи всі,

Вся наша еліта:

Професори і доценти,

Аспіранти і студенти, –

"Многая їм літа!"

Хай дівчата всі живуть, Негорді, красиві,

Хай живуть нам молодиці,

Наші любі, ніжнолиці,

Добрі, не ліниві!

Хай живе республіка

Й той, хто управляє;

Хай живе наша спільнота

Й благодійників щедрота,

Що про всіх нас дбає.

Всякий смуток геть від нас, Песимізму досить;

Всякий біс нехай сконає,

Що студентам не сприяє

На глум їх підносить.

Переспів Михайла Білика

Гей, повеселімося,

Поки молодії!

Мине молодість квітуча,

Старість нас впов'є, мов туча,

І земля покриє.

Де ті, що жили колись

На розлогім світі?

Треба чи під землю йти,

Чи на небо злинути,

Щоби їх зустріти.

Те життя – лиш мить одна,

Вмить воно й пролине.

Смерть кістлява – тут як тут,

Чинить свій над нами суд:

Всіх – до домовини.

Хай живе науки храм,

Хай живуть учені!

Кожен з них нехай живе.

Процвітає гроно все

У добрі, натхненні!

Хай живуть дівчата всі —

Стрункі та ласкаві!

Хай усі жінки живуть,

Що любов, тепло несуть,

Ніжні, в праці жваві!

Хай живе наш край увесь

І хто править краєм!

Хай живуть мужі ясні,

Що з їх ласки, приязні

Знань тут набуваєм!

Геть, журбо-напаснице,

Болісті, гризоти!

Геть, лукавий зліснику!

Геть, їдкий насмішнику,

З нашої спільноти!

Переклад Андрія Содомори

Слова пісні приписують студентам Гейдельберґу чи Сорбонни. Канонічний текст підготував мандрівний поет Кіндлебен 1781 року. На ноти поклав цей текст нідерландський композитор XV ст. Жан Оккенгейм. П.І.Чайковський переклав мелодію для чотириголосого чоловічого хору з фортеп’яно.

Цю пісню тепер співають на святах і зустрічах студенти усього світу. Це своєрідний символ студентства, молодості.


ПЕРШЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO PRIMA) Фонетика Латинський алфавіт (Alphabētum Latīnum)

Scienta potentia est Знання – сила

Творцями фонетичного письма вважають фінікійців. У ІХ ст. до н.е. фінікійське письмо запозичили греки, які внесли до фінікійського алфавіту істотні доповнення – графеми для позначення голосних звуків.

До кінця V ст. до н.е. у Греції сформувались дві алфавітні системи: східна, як основа грецького алфавіту, і західна (халкідська), яка через етрусків стала основою латинського алфавіту. З часом графеми зазнали змін і до І ст. до н.е. набули вигляду, що відомий як латиниця, і яким досі користується більшість народів.

З уваги на те, що латинська мова тривалий час функціонувала на території Європи поряд з національними мовами, вона зазнала їхнього впливу. Цей вплив позначився на читанні латинських текстів. Існує два види вимови: перший прагне відтворити деякі особливості вимови класичної латини, другий – відображає середньовічну латинську вимову і за традицією – найпоширеніший у практиці викладання.

Латинський алфавіт класичного періоду складається з 24 букв.

Латинські літери

Назва літери

Вимова

Aa

а

а

Bb

бе

б

Cc

це

к, ц

Dd

де

д

Ee

е

е

Ff

еф

ф

Gg

ґе

ґ

Hh

га

г

Ii

і

і, й

Kk

ка

к

Ll

ель

ль

Mm

ем

м

Nn

ен

н

Oo

о

о

Pp

пе

п

Qq

ку

к

Rr

ер

р

Ss

ес

с, з

Tt

те

т

Uu

у

у

Vv

ве

в

Xx

ікс

кс, кз

Yy

іпсилон

і

Zz

зета

з

Вимова голосних

Звуки поділяються на голосні (vocāles) і приголосні (consonantes). У латинській мові є 12 голосних звуків: шість довгих , ē, ī, ō, ū, ] та шість коротких , ĕ, ĭ, ŏ, ŭ, ў], які відповідають шістьом буквам a, e, i, o, u, y. Для позначення довготи і короткості прийнято надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвоє більше часу, ніж для короткого.

а – вимовляється вiдкрито, як український [a]:

arma [арма] – зброя

acĭdum [ацiдум] – кислота

е – вимовляється твердо, як український [е]:

ego [еґ о] – я

erudītus [ерудiтус] – освічений

i – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]:

для позначення голосного вимовляється, як український [i]:

ignis [iґнiс] – вогонь,

для позначення приголосного вимовляється, як український [й] у двох випадках:

а) на початку слова або складу перед голосним:

ianua [йануа] – дверi

iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть

coniunctio [кон’юнкцiо] – сполучник

б) у серединi слова мiж двома голосними:

maior [майор] – бiльший

maiālis [маялiс] – травневий

о – вимовляється, як український [о]:

orīgo [орiґо] – походження

ortus [ортус] – схiд

u – вимовляється, як український [у]:

urbs [урбс] – мiсто

unus [унус] – один

у – вимовляється, як український [i] i вживається у словах грецького походження:

pyrămis [пiрамiс] – пiрамiда

synthĕsis [синтезіс] – набiр, комплекс, синтез.

Дифтонги i диграфи

Сполучення двох голосних, якi вимовляються одним звуком, називається диграфом, а одним складом – дифтонгом. У латинськiй мовi є три дифтонги: au, eu, ei.

Дифтонг au вимовляється, як [aв]:

aurum [аврум] – золото

Aurōra [Аврора] – Аврора, ранкова зоря

Дифтонг eu вимовляються, як [eв]:

Eurōpa [Европа] – Европа (Європа)

pleura [плеура] – плевра

Дифтонг ei вимовляється, як [ей]:

hei [гей] – гей!

Диграфи

Диграф ae означає звук [e]:

aes [ec] – мiдь

aether [етер] – етер (ефiр)

Диграф oe вимовляється, як український [е]:

oeconomia [економiя] – правильне ведення господарства

oenomēlum [еномелюм] – вино з медом.

Примiтка.

1. Якщо ae i oe вимовляються окремо, то над голосним е ставиться двi крапки aë, oë, або риска – aē, oē:

aēna [аена] – мiдний чан

aēneus [аенеус] – мiдний

aër [аер] – повiтря

aloē [алое] – алоє

diploë [дiплое] – губка.

2. У словах, якi закiнчуються на -eus, -eum, сполучення -eu- не є дифтонгом, оскільки воно розбивається на склади:

vit-re-us – скляний

o-le-um – олiя.

Вимова приголосних

У латинськiй мовi – 18 приголосних (consonantes). Бiльшiсть приголосних вимовляється як вiдповiднi звуки українського алфавiту. Зупинімося на тих, якi мають рiзне звучання залежно вiд позицiї у словi.

с – вимовляється, як українськi [ц] i [к].

c перед e, i, y, oe, ae, eu вимовляється, як [ц]:

centenarium [центенарiум] – центнер

cera [цера] – вiск

circŭlus [цiркулюс] – коло

cisterna [цiстерна] – пiдземне водосховище

citrus [цiтрус] – цитрусове дерево

cyclus [цiклюc] – цикл

cyaneus [цiанеус] – темно-синiй

cycnus [цiкнус] – лебiдь

cylindrus [цiлiндрус] – цилiндр, валок

caelum [целюм] – небо

caеremonia [церемонiя] – пошана, культ

coenobīta [ценобiта] – монах

coeptum [цептум] – початок

coetus [цетус] – зв’язок, збори

ceu [цев] – нiби

У рештi випадкiв c вимовляється, як український [к]:

color [кольор] – колiр

calor [кальор] – тепло

culmen [кульмен] – верхiвка, точка

cautio [кавцiо] – обережнiсть

calcium [кальціум] – кальцій

credo [кредо] – вiрю.

Вимова латинського звука «c», як український [ц] традицiйна в українськiй навчальнiй практицi. Встановлено, що в латинськiй мовi класичної епохи c в усiх позицiях звучало, як український [к]. Перехiд до звучання [ц] почався у ранньому середньовiччi.

g – вимовляється, як український [ґ] у словах ґрунт, ґудзик

gravĭtas [ґравiтас] – важкiсть, тягар

granum [ґранум] – зерно

gloria [ґльорiа] – слава

h – вимовляється приблизно, як український [г] у словах глина, огiрок:

hortus [гортус] – сад

habilĭtas [габiлiтас] – придатнiсть

k – вживається для позначення звука [к] i трапляється у декiлькох словах, запозичених з інших мов:

kalium [калiум] – калiй

Kaeso [Кезо] – Кезон, чоловiче iм’я

Kalendae [Калєнде] – Календи, перше число мiсяця

kefir [кефiр] – кефiр

kinesis [кiнезіс] – рух

l – вимовляється м’яко, як український [ль]:

lapis [ляпiс] – камiнь

lac [ляк] – молоко

littĕra [лiттера] – буква, літера

s – вимовляється здебiльшого, як український [с]:

subsidium [субсiдiум] – допомога, пiдтримка, субсидія

sequester [секвестер] – посередник

sal [саль] – сiль

Примiтка.

У серединi слова мiж двома голосними (в iнтерво­кальнiй позицiї) або мiж голосною, з одного боку, i приголосним m або n, – з іншого, s вимовляється, як український [з]:

petrōsus [петрозус] – кам’янистий

lusor [люзор] – спiвець

neoplasma [неоплазма] – новоутворення

suspensio [суспензiо] – суспензiя

Nota bene!

S, що стоїть пiсля префiкса на початку кореня, вимовляється, як український звук [с]:

designatio [десiґнацiо] – позначення

consistentia [консiстенцiя] – консистенцiя

Проте у префiксах dys-, des-, ex- s перед голосним читається, як [з]:

dysenteria [дiзентерiа] – дизентерiя

desinfectio [дезiнфекцiо] – дезинфекцiя

exsaltatio [екзальтацiо] – радiсне збудження

x – вiдповiдає українським словосполученням [кс] i [кз]:

radix [радiкс] – корiнь

lex [лекс] – закон

Примiтка.

На початку слова мiж голосними x вимовляється, як [кз]:

exĭtus [екзiтус] – кiнець

exemplum [екземплюм] – приклад

z – вимовляється, як український [з] і трапляється у словах грецького походження:

zona [зона] – зона, пояс,

zodiācus [зодiакус] – зодiак

zoon [зоон] – тварина

zephyrus [зефiрус] – захiдний вiтер

У словах негрецького походження z читається як [ц]:

zincum [цiнкум] – цинк

influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца (один з видiв грипу).

Лiтера «у»

Лiтера «iпсилон», у математицi «iгрек», запозичена з грецького алфавiту, у будь-яких позицiях вiдповiдає українському звукові [i], трапляється у словах і термiнотворчих елементах грецького походження. Слiд звернути увагу на значення та написання часто вживаних у науковiй термiнологiї грецьких коренiв i префiксiв:

cycl (-o) – вказує на коло, круг i є частиною складних слiв, що вiдповi­дають поняттям «круг», «коло»:

cyclōnum [цiкльонум] – циклон, атмосферний вихор

cyclotrōnum [цiклотронум] – циклотрон, прискорювач заряджених частинок

cyclohexānum [циклогексанум] – циклогексан, органiчна сполука, безбарвна рухлива рiдина

dys – вказує на порушення, розлад, поділ, втрату

dysharmonia [дисгармонiя] – порушення гармонiї, безлад, хаос

dyscinesia [дiскiнезiа] – розлад руху

glyc (-k) – вказує на вмiст цукру:

glycōsum [ґлікозум] – вуглевод групи моносахаридiв

glykaemia [ґлiкемiа] – ґлiкемiя

hydr – вказує на вміст води:

hydrogenium [гiдроґенiум] – водень

hydrologia [гiдрологiя] – наука, що вивчає гiдросферу

hyper – вказує на пiдвищення, надмiрнiсть:

hypergenĕsis [гiпергенезiс] – процес утворення гiрських порiд, мiне­ралiв

hyperinflatio [гiперiнфляцiо] – надмiрне роздування

hyperthermia [гiпертермiа] – перегрiвання

hypo – вказує на зниження, нестачу:

hypotenūsa [гiпотенуза] – гiпотенуза, найбiльша сторона прямокутного трикутника

hypothēca [гiпотека] – застава

hypocentrum [гiпоцентрум] – область виникнення землетрусу

my (-o) – вказує на стосунок до м’язiв:

myoglobīnum [мiоґлобiнум] – складний бiлок м’язiв людини

myс (-k) – вказує на грибок:

mycōsis [мiкозiс] – грибкове захворювання

mycobacteria [мiкобактерiа] – грибкова бактерiя

ox (-y) – вказує на кисень у сполуках:

oxygenium [оксiґенiум] – кисень

oxyliquītum [оксiлiквiтум] – вибухова речовина, просочена рiдким киснем

poly – вказує на численнiсть, багато:

polyamīdum [полiамiдум] – полiамiд, синтетичний полiмер

polygōnum [полiґонум] – многокутник, дiлянка

pyr – вказує на вогонь, жар, термiчний процес:

pyrochlōrum [пiрохльорум] – мiнерал класу оксидiв

pyrolysis [пiролiзiс] – розщеплення складних органiчних сполук

syn-(sym-) – вказує на поєднання, зв’язок із чимось:

synthĕsis [сiнтезiс] – поєднання

synoptĭce [сiноптiце] – синоптика, наука, що вивчає закономiр­ностi розвитку фiзичних процесiв у природi.

symposium [сiмпозiум] – нарада, бенкет

symptōma [сiмптома] – вияв або ознака якогось явища

yl- – вказує на вмiст речовини, матерiї:

acetylsalicylĭcus [ацетiлсалiцiлiкус] – ацетилсалiциловий

phenylīnum [фенiлiнум] – фенiлiн

Буквосполучення з «h»

Сполучення з «h» трапляються здебiльшого у словах грецького походження:

a) ch вимовляється, як український [x]:

charta [харта] – карта

chemĭcus [хемiкус] – хiмiк (хемік)

chlorum [хльорум] – хлор

б) ph вимовляється, як український [ф]:

phyton [фiтон] – рослина

phosphas [фосфас] – фосфат

philosophia [фiльозофiа] – фiлософiя

в) rh вимовляється, як український [p]:

rhombus [ромбус] – ромб

rhythmus [рiтмус] – ритм

rhapsodia [рапсодiа] – пiсня, рапсодiя

г) th вимовляється, як український [т]:

thallium [таллiум] – талiй

theoria [теорiа] – теорiя

thermae [терме] – тепловi джерела

д) sch вимовляється, як український [сх]:

schola [схоля] – школа

schema [схема] – схема

schisma [схiзма] – схизма

Буквосполучення з «ngu», «qu», «su», «ti»

а) ngu перед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [нґв], а перед приголосним – [нґу]:

lingua [лiнґва] – мова

pinguis [пiнґвiс] – жирний

angŭlus [анґулюс] – кут

singulāris [сінґулярiс] – окремий, однина;

б) q вживається у сполученнi з «u» і перед наступним голосним вимовляється, як український [кв]:

quadrātum [квадратум] – квадрат

qualificatio [квалiфiкацiо] – ступiнь i вид професiйної пiдготовки

quantum [квантум] – квант, мiнiмальна кiлькiсть, на яку може змiню­ватись фiзична величина

quorum [кворум] – кiлькiсть присутнiх на зборах, достатня для визнання зборiв правочинними;

в) su перед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [св], а перед приголосним – [су]:

consuetūdo [консветудо] – звичка

suavis [свавiс] – приємний

suasoria [свазорiа] – захист, рекомендацiя

summa [сумма] – сума, пiдсумок

substantia [субстанцiа] – суть, речовина, матерiя;

г) ti у класичнiй латинi у всiх позицiях вимовлялось, як [тi]. У IV–V ст. н.е. перед наступним голосним стало вимовлятися, як [цi], ця традицiя збереглася досі:

lectio [лєкцiо] – читання, вибiр

eruditio [ерудiцiо] – освiта, навчання

ratio [рацiо] – розум

Примiтка.

Якщо перед сполученням ti стоять приголоснi s, t, x, то його слiд вимовляти, як [ті]:

ostium [остiум] – вхiд, гирло

mixtio [мiкстiо] – сумiш

Attius [Аттiус] – Аттiй

«Ti» вимовляється, як [тi], якщо на нього падає наголос, або перед ним стоїть «n»:

totīus [тотiус] – родовий вiдмiнок однини вiд totus – цiлий;

montium [монтiум] – родовий вiдмiнок множини вiд mons – гора.

Наголос (Accentus)

Правило наголосу. Наголос у латинськiй мовi падає на другий склад від кiнця слова, якщо голосний цього складу довгий, якщо ж вiн короткий, то наголос переходить на третiй склад від кiнця слова, незалежно вiд довготи чи короткостi голосного третього складу від кiнця слова.

Подiл на склади

Кількість складiв у словi залежить вiд кiлькостi голосних. У латинськiй мовi подiл на склади буває:

1) мiж двома голосними, наприклад:

praesidium [prae-si-di-um] – захист, засiдання

devalvatio [de-val-va-ti-o] – девальвацiя, зниження курсу грошей;

2) перед окремими приголосними, сполученням qu:

oeconomĭcus [oe-co-no-mĭ-cus] – господарський

maritĭmus [ma-ri-tĭ-mus] – морський

aquōsus [a-quo-sus] – водяний;

3) у групi з двох приголосних у серединi слова:

centum [cen-tum] – сто

inspector [in-spec-tor] – iнспектор, наглядач;

4) у групi з трьох приголосних, у серединi слова, мiж другим i третiм приголосним:

punctum [punc-tum] – крапка

sanctus [sanc-tus] – священний;

5) префiкс видiляється:

transformatio [trans-for-ma-ti-o] – перетворення, передавання

differentia [dif-fer-en-ti-a] – рiзниця, вiдмiннiсть.

Дифтонги i диграфи утворюють один склад:

Euclīdes [Eu-clī-des] – Евклiд

amoenĭtas [a-moe-nĭ-tas] – краса

Довгота i короткiсть складу

I. Правила довготи (Наголос на другому складi від кiнця слова)

1. Голосний довгий, якщо над ним стоїть знак довготи ( ˉ ) (природна довгота):

natūra [na-tū-ra] – природа

longitūdo [lon-gi-tū-do] – довжина.

2. Дифтонги i диграфи завжди довгi:

emphyteuta [em-phy-teu-ta] – орендатор

diaeta [di-ae-ta] – дiєта.

3. Голосний довгий за положенням, якщо вiн стоїть перед двома i бiльше приголосними:

fundamentum [fun-da-men-tum] – основа

instrumentum [in-stru-men-tum] – знаряддя.

4. Голосний завжди довгий перед приголосними х або z:

reflexus [re-fle-xus] – рефлекс

oryza [o-ry-za] – рис.

ІІ. Правила короткостi (Наголос на третьому складi від кiнця слова)

1. Голосний короткий, якщо над ним стоїть знак короткостi ( ˘ ) (природна короткiсть):

littĕra [lit-tĕ-ra] – буква

numĕrus [nu-mĕ-rus] – число.

2. Голосний перед голосним короткий:

obligatio [ob-li-ga-ti-o] – зобов’язання

praemium [prae-mi-um] – нагорода.

3. Голосний короткий перед h i сполученнями ch, ph, th, rh, sch:

contraho [con-tra-ho] – стягую

philosophus [phi-lo-so-phus] – фiлософ.

4. Голосний короткий перед сполученням нiмих приголосних iз плавними: b, p, d, t, c, g з l або r (bl, br, рl, pr, tl, tr, cl, cr, gl, gr, dl, dr):

cerebrum [ce-re-brum] – мозок

centimetrum [cen-ti-me-trum] – сантиметр.

Якщо довготу i короткiсть складу за положенням визначити неможливо, слiд звернутись до словника, де довгота позначається знаком ˉ, а короткiсть – ˘.

Nota bene!

Запам’ятайте довготу та короткiсть деяких суфiксiв, що найчастiше вживаються в науковiй термiнологiї.

Довгi голоснi у таких суфiксах: -āl-, -ār-, -āt-, -īn-, -īv-, -ōs-, -ūr-, ‑ūt-.

1. Суфiкси -āl-, -ār- найчастiше трапляються у прикметниках третьої вiдмiни iз закiнченням -is, -e:

vernālis, e – весняний

cellulāris, e – клiтинний.

2. Суфiкси -āt-, -ūt- найчастiше мають прикметники першої та другої вiдмiни iз закiнченням -us, -a, -um:

cognātus, a, um – спорiднений

cornūtus, a, um – рогатий.

3. Суфiкси -ōs-, -īv- трапляються як в iменниках, так i в прикметниках першої та другої вiдмiни:

viscōsus, a, um – вiскозний, клейкий

aestīvus, a, um – лiтнiй.

4. Суфiкси -īn-, -ūr- є як в iменниках, так i в прикметниках першої та другої вiдмiни:

Alpīnus, a, um – альпiйський

matūrus, a, um – стиглий.

Короткi голоснi у суфiксах: -ĭс-, -ĭd-, -ĭl-, -ĭt-, -ŏl-, -ŭl-.

1. Суфiкси -ĭс-, -ĭd-, -ĭt- властиві прикметникам першої та другої вiдмiни:

aromatĭcus, a, um – запашний

liquĭdus, a, um – рiдкий

disposĭtus, a, um – розташований.

2. Суфiкс -ĭl- трапляється у прикметниках третьої вiдмiни:

stabĭlis, e – постiйний, незмiнний

nobĭlis, e – знатний.

3. Iз суфiксами -ŏl-, -ŭl- утворюються звичайно iменники iз зменшувальним значенням:

alveŏlus – русло

cellŭla – клiтина

granŭlum – зерно.

Вправи

1. Прочитайте слова, пояснiть вимову дифтонгiв i диграфiв:

Aurōra – рання зiрка, saecŭlum – сторіччя, aera – ера, praeda – здобич, aureus – золотий, autumnus – осiнь, oeconomia – економiя, neuter – середнiй, Augustus – серпневий, foetus – плiд, coeruleus – блакитний, proelium – битва, Eurōpa – Европа (Європа), eucharistia – благодiйнiсть, eurus – схiдний вiтер, oenanthium – витяжка iз дикого винограду, aetas – вiк, aër – повiтря, poēma – поема, poēta – поет.

2. Прочитайте слова, пояснiть вимову [у]:

cytus – клiтина, oxydātus – окисний, cyclus – цикл, hydrargўrum – ртуть, oxygenium – кисень, embryo – зародок, clepsydra – водяний годинник, stylus – стиль, mythos – міт (мiф), hydra – гiдра.

3. Прочитайте слова, пояснiть правила вимови приголосного [с]:

acĭdum citrĭcum – лимонна кислота, lucĭdus – свiтлий, calcium – кальцiй, cylindrĭcus – цилiндричний, color – колiр, cursus – курс, cancellarius – секретар, caeremonia – свято, святiсть, insectum – комаха, cucŭlus – зозуля, contumacia – впертiсть, caecus – слiпий, coelicŏla – небожитель.

4. Прочитайте слова, пояснiть, як звучать латинськi [g] i [h]:

homo – людина, genus – рiд, generatio – поколiння, geometria – геометрiя, geographia – географiя, gesticulatio – жестикуляцiя, progres­sus – проґрес, gloria – слава, figūra – фiґура, historia – iсторiя, hоrtus – сад, hora – година.

5. Прочитайте слова, пояснiть, як звучить латинський [l]:

liquor – рiдина, linea – лiнiя, locatio – розмiщення, lacrĭma – сльоза, luna – мiсяць, mel – мед, lac – молоко, laurus – лавр, lacus – озеро, flumen – рiка.

6. Прочитайте слова, пояснiть вимову приголосного [s]:

selectus – вибраний, sulcus – борозна, observatio – спостереження, odiōsus – ненависний, Saturnus – Сатурн, scaena – сцена, civĭtas – держава, basis – основа, sensus – вiдчуття, sulphur – сiрка, plasma – плазма, divisio – подiл, spasmus – спазм, occasio – випадок.

7. Прочитайте слова, пояснiть вимову сполучень qu, ngu, su:

aequālis – рiвний, squamōsus – лускатий, fungŭlus – грибок, unguentum – мазь, oblīquus – косий, quantĭtas – кiлькiсть, qualĭtas – якiсть, sublinguālis – пiд’язиковий, quercus – дуб, suavĭter – приємно, suum cuique – кожному своє, causa sui – рiч у собi.

8. Прочитайте слова, пояснiть вимову [i]:

Ucrainĭcus – український, iuvĕnis – молодий, magister – вчитель, iter – дорога, maior – бiльший, exilium – вигнання, orientālis – схiд­ний, diu – довго, disiunctio – вiдокремлення.

9. Прочитайте слова, пояснiть вимову грецьких сполучень ch, ph, rh, th, sch:

chlorophīlum – хлорофiл, acantha – голка, rhizomorpha – рiзомор­фа, glycyrrhiza – солодка, asthma – астма, aethylĭcus – етиловий, diaphragma – дiафрагма, cochlear – ложка, chamomilla – ромашка, chorda – струна, rhomboideus – ромбоподiбний, concha – раковина, thesaurus – сховище, скарбниця, thronus – трон, престол.

10. Поставте наголос у словах:

convexus – опуклий, adultus – дорослий, diversus – рiзний, sagitta – стрiла, sinister – лiвий, ephedra – хвойник, tabuletta – таблетка, vertebra – хребець, exemplum – приклад, palpebra – повiка, anonў­mus – безiменний, crystallīnus – кришталевий, solĭdus – мiцний, сorpuscŭlum – тiльце, foveŏla – ямка, lacūna – заглиблення, втрата pecunia – грошi, utilĭtas – користь, dilūtus – розчинений, complexus – комплекс, collectio – збiр, luxuria – розкiш, tegimentum – покриття, compactus – скупчений, capsŭla – коробочка, perfectus – досконалий, arēna – пiсок.

11. Пояснiть довготу другого складу вiд кiнця слова:

terrestris – наземний, trigeminālis – трiйчастий, потрійний, agricul­tūra – землеробство, disciplīna – наука, doctrīna – вчення, intervallum – промiжок, octoginta – вiсiмдесят.

12. Пояснiть короткiсть другого складу вiд кiнця слова:

lamĭna – пластинка, maxĭmus – найбiльший, pyrămis – пiрамiда, minĭmus – найменший, frigĭdus – холодний, stipendium – стипендія, платня, secretarius – секретар, colloquium – бесiда, розмова.

13. Згрупуйте слова i поставте наголос:

а) з довгими (наголошеними) суфiксами;

б) з короткими (ненаголошеними) суфiксами:

globŭlus – кулька, valĭdus – здоровий, gelatinōsus – желатиновий, classĭcus – класичний, vaselīnum – вазелiн, oblongātus – продовгуватий, utĭlis – корисний, adrenalīnum – адреналiн, quadrātus – квадратний, verticālis – вертикальний, paraffinātus – парафiнований, normā­lis – нормальний, cardinālis – головний, cylindrĭcus – цилiндричний, fluĭdus – рiдкий, granulōsus – зернистий, machĭna – машина, regŭla – правило, virĭdis – зелений.


ДРУГЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO SECUNDA) Морфологія Дієслово (Verbum) Коротка характеристика граматичної будови латинської мови

Qui quaerit, repĕrit Хто шукає, той знаходить

Латинська мова за своєю граматичною будовою належить до індоєвропейських мов флективного синтетичного типу.

У мовах синтетичного типу слово одночасно виступає як лексична і граматична одиниця, оскільки змінна флексія слова (особові закінчення в системі дієвідмін, відмінкові закінчення в системі відмін тощо) визначає його відношення до інших слів речення. Наприклад, legit (він читає), legĭtis (ви читаєте); форма librum (знахідний відмінок однини іменника liber (книжка) вимагає в реченні перехідного дієслова тощо.

Синтетичні мови протистоять аналітичним мовам, в яких слово переважно є лексичною одиницею, а граматичні зв’язки передаються службовими словами (допоміжні дієслова, особові займенники в системі дієвідмін, прийменники в системі відмін) чи порядком слів у реченні.

У мовах синтетичного типу трапляються аналітичні утворення, зокрема, часи і форми перфектного пасивного ряду, І і ІІ описові дієвідміни в латинській мові.

Аналітичні (описові) утворення в класичній латинській мові були тільки тенденцією розвитку, не змінюючи загального синтетичного характеру мови.

Із сучасних мов до синтетичних належать українська, польська, чеська, російська, німецька та ін., до аналітичних – англійська, фран­цузька та ін.

Частини мови

Частини мови поділяються на змінні й незмінні.

Змінні частини мови Незмінні частини мови

1. Іменник – nomen substantīvum 1. Прислівник – adverbium

2. Прикметник – nomen adiectīvum  2. Прийменник – praepositio

3. Займенник – pronōmen 3. Сполучник – coniunctio

4. Числівник – nomen numerāle 4. Частка – particŭla

5. Дієслово – verbum 5. Вигук – interiectio

Схема частин мови

Граматичні категорії дієслова

Латинське дієслово (verbum) має такі граматичні категорії:

1. Numĕrus (число): singulāris (однина)

plurālis (множина).

2. Genus (стан): actīvum (активний)

passīvum (пасивний).

3. Persōna (особа): prima (перша) – я, ми

secunda (друга) – ти, ви

tertia (третя) – він, вона, воно, вони.

4. Modus (спосіб): indicatīvus (дійсний)

imperatīvus (наказовий)

сoniunctīvus (умовний).

5. Tempus (час): шість – три недоконані часи, три доконані часи.

До недоконаних часів (часів системи інфекта) належать:

а) Praesens (теперішній);

б) Imperfectum (минулий недоконаного виду);

в) Futūrum I (primum) (майбутній недоконаного виду).

До доконаних часів (часів системи перфекта) належать:

а) Perfectum (минулий доконаного виду);

б) Plusquamperfectum (давноминулий);

в) Futūrum IІ (secundum) (майбутній доконаного виду).

6. Coniugatio
(дієвідміна):
prima (перша)

secunda (друга)

tertia (третя)

quarta (четверта).

7. Formae verbāles
(дієслівні форми):
infinitīvus (неозначена форма дієслова)

participium (дієприкметник)

gerundium (віддієслівний іменник)

gerundīvum (віддієслівний прикметник)

supīnum (супін).

Основні форми дієслова

Латинське дієслово має чотири основні форми:

1. 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (persōna prima praesentis indicatīvi actīvi), яка закінчується на ‑о;

2. 1-а особа однини минулого часу доконаного виду активного стану (persōna prima perfecti indicatīvi actīvi), яка закінчується на -і;

3. cупін (supīnum) – віддієслівний іменник, який закінчується на -um;

4. неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitīvus praesentis actīvi), яка закінчується на -re.

Наприклад:

1-а особа однини теперішнього часу

1-а особа однини минулого часу

Супін

Неозначена форма

Значення

laudo

laudāvi

laudātum

laudāre

хвалити

doceo

docui

doctum

docēre

навчати

lego

legi

lectum

legĕre

читати

audio

audīvi

audītum

audīre

слухати

Дієслівні основи

Усі часові форми латинського дієслова утворюються від трьох основ: 1) основи інфекта; 2) основи перфекта; 3) основи супіна.

Вони визначаються за чотирма основними формами дієслова, які подає словник. Основу інфекта одержуємо, відкинувши від неозначеної форми дієслова теперішнього часу закінчення ‑re в І, ІІ, ІV дієвідмінах, ‑ĕre у ІІІ.

Наприклад:

infinitīvus – laudāre – основа інфекта laudā-, docēre – docē-, legĕre – leg-, audīre – audī-.

Від основи інфекта утворюються недоконані часи (praesens, impеrfectum, futūrum I) активного і пасивного стану дійсного, (praesens, futūrum I) наказового та (praesens, impеrfectum) умовного способів; неозначені форми теперішнього часу, ґерундій і ґерундив.

Основа перфекта утворюється відкиданням у 1-й особі однини минулого часу доконаного виду активного стану закінчення , наприклад: 1-а особа перфекта laudāvi – основа перфекта laudāv-, docui – docu-, legi – leg-, audīvi – audiv-.

Від основи перфекта утворюються доконані часи (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II) активного стану дійсного та (perfectum, plusquamperfectum) умовного способів, неозначена форма дієслова минулого часу активного стану (infinitīvus perfecti actīvi).

Основу супіна визначаємо, відкинувши від супіна закінчення -um, наприклад, супін – laudātum – основа супіна laudāt-, doctum – doct-, lectum – lect-, audītum – audīt-. Від основи супіна утворюється дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (participium perfecti passīvi), який є частиною доконаних часів пасивного стану, і діє­прикметник майбутнього часу активного стану (participium futūri actīvi).

Усі часи і форми, утворені від основи супіна (крім дієприкметників), аналітичні (описові).

Дієвідміни латинського дієслова

Відповідно до закінчення основи інфекта всі дієслова діляться на чотири дієвідміни.

Основа інфекта закінчується:

у І дієвідміні на ;

у ІІ дієвідміні на ;

у ІІІ дієвідміні на приголосний, -ĭ, -ŭ;

у ІV дієвідміні на .

Дієвідміна

Іnfinitīvus

Основа інфекта

Закінчення основи

І

laudāre

laudā-

-ā-

II

docēre

docē-

-ē-

III

legĕre

leg-

приголосний

IV

audīre

audī-

-ī-

Примiтка.

До ІІІ дієвідміни належать також дієслова із закінченням основи на : statuĕre – постановляти, tribu­ĕre – ділити. Крім того, група дієслів з основою на :

cupio, ĕre – бажати

cаpio, ĕre – брати

facio, ĕre – робити

Nota bene!

Щоб розрізняти дієслова ІІ і ІІІ дієвідмін, треба звернути увагу на те, що у дієсловах ІІ дієвідміни в неозначеній формі ē довге і наголошене. У словах ІІІ дієвідміни голосний ĕ короткий і наголос переходить на третій склад від кінця слова:

exercēre (II) – тренувати, вправляти

agĕre (III) – діяти, робити

habēre (II) – мати

defendĕre (III) – захищати

Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicatīvi actīvi)

Теперішній час дійсного способу активного стану утворюється додаванням до основи інфекта особових закінчень активного стану:

Singulāris

Plurālis

1. -o

1. -mus

2. -s

2. -tis

3. -t

3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens indicatīvi actīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Praesens indicatīvi actīvi

Singulāris

1.

laudo

doce-o

leg-o

audi-o

2.

lauda-s

doce-s

leg-i-s

audi-s

3.

lauda-t

doce-t

leg-i-t

audi-t

Plurālis

1.

laudā-mus

docē-mus

leg-ĭ-mus

audī-mus

2.

laudā-tis

docē-tis

leg-ĭ-tis

audī-tis

3.

lauda-nt

doce-nt

leg-u-nt

audi-u-nt

Примiтка.

1. У дієсловах І, ІІ, ІV дієвідмін особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта.

2. У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини відбулося злиття кінцевої голосної основи із особовим закінченням -о: ā+о = о. (laudā-o = laudo – я хвалю).

3. У дієсловах ІІІ дієвідміни між основою і особовим

закінченням вставляються короткі тематичні голосні:

а) перед -s, -t, -m – -ĭ-;

б) перед -nt -ŭ-.

4. У дієсловах ІV дієвідміни у 3-й особі множини між основою і особовим закінченням вставляється -ŭ- за аналогією до ІІІ дієвідміни.

Дієслово sum, esse (бути)

У цьому дієслові у системі інфекта є чергування основ es-/s-. Отже, різні форми утворюються від різних основ. При основі es- 3-я особа однини і 2-а особа множини теперішнього часу утворюються атематично (без вставних голосних), інші форми – тематично, наприклад:

Singulāris

Plurālis

1. sum

1. sumus

2. es

2. estis

3. est

3. sunt

Nota bene!

У латинській мові при дієсловах відсутні особові займенники. Їхню роль виконують особові закінчення дієслів.

Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperatīvus praesentis)

Цей спосіб має форму 2-ї особи однини і 2-ї особи множини. Друга особа однини наказового способу утворюється відкиданням від неозначеної форми дієслова закінчення -re в усіх дієвідмінах. Друга особа множини наказового способу утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -te (пор.: укр. розповідай-те!).

У дієсловах ІІІ дієвідміни у 2-й особі однини до основи інфекта додається закінчення , а у 2-й особі множини між основою і закінченням -te ставиться поєднувальна голосна .

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін в imperatīvus praesentis:

Дієвідміна

Неозначена форма дієслова

Singulāris

Plurālis

I

laudāre

2. lauda!

2. laudā-te!

II

docēre

2. doce!

2. docē-te!

III

legĕre

2. leg-e!

2. leg-ĭ-te!

IV

audīre

2. audi!

2. audī-te!

Nota bene!

Наказовий спосіб 2-ї особи однини від дієслів ducĕre – вести, dіcĕre – говорити, facĕre – робити, ferre – нести закінчується на приголосний: duc! веди!, dic! говори!, fac! роби!, fer! неси!

Щоб виразити заперечення у наказовому способі в латинській мові вживається аналітична форма, яка складається із поєднання слів noli (singulāris) – не смій!, nolīte (plurālis) – не смійте! і неозначеної форми дієслова.

Noli – наказовий спосіб 2-ї особи однини від дієслова nolle – не хотіти, nolīte – наказовий спосіб 2-ї особи множини від того ж дієслова.

Дієвідміна

Неозначена форма дієслова

Singulāris

Plurālis

I

laudare

2. noli laudāre!

2. nolīte laudāre!

II

docēre

2. noli docēre!

2. nolīte docēre!

III

legĕre

2. noli legĕre!

2. nolīte legĕre!

IV

audīre

2. noli audīre!

2. nolīte audīre!

Наказовий спосіб дієслова esse: es! – будь!, este! – будьте!

Тексти

1. Перекладіть українською мовою:

1. Latīne scribĭmus. 2. Cogĭtant. 3. Quid legis? 4. Cur tacētis? 5. Semper bene laborāmus. 6. Dum docēmus, discĭmus. 7. Cum tacent, clamant. 8. Latīne multum lego et scribo. 9. Veto. 10. Credo. 11. Ausculta et perpende! 12. Fide, sed сui vide! 13. Persta atque obdūra! 14. Vive valeque! 15. Salve! Salvēte! 16. Vale! Valēte! 17. Nolīte tacēre, si dicĕre debētis!

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Ми повинні добре працювати. 2. Ви завжди повинні вчитися. 3. Він не тільки добре читає по-латинськи, а й пише. 4. Що ти розповідаєш? 5. Не пиши погано! 6. Не мовчіть!

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Cogĭto, ergo sum.Я мислю, отже, я існую. Цитата з «Основ філософії» 1, 7, 9 (1644) французького мислителя Р.Декарта (1596-1650). Л.Українка у листі до О.П.Косач, 08–12.08.1898 р. писала: Scribo, ergo sum.Я пишу, отже живу.

2. Dum spiro, spero.Поки дихаю, сподіваюсь. Подібне висловлювання трапляється у «Листах до Аттіка» Ціцерона, ІХ, 10,3: Aegrōto, dum anĭma est, spes esse dicĭtur.Поки у хворого є дихання, кажуть, є і надія. В іншій формі цю думку висловлює Сенека у «Моральних листах до Луцілія» LXX, 7: Omnia homĭni, dum vivit, speranda sunt.Людині, поки вона жива, слід на все надіятись. Римський поет Овідій (47 р. до н.е.–18 р. н.е.) у «Скорботних елегіях», ІІ, р.145 пише:

ĺpse licét speráre vetés, sperábimus úsque:

Хай сподіватися ти не велиш, – сподіваюсь одначе.

Переклад А.Содомори.

Л.Українка змінила вислів Овідія і назвала одну із своїх поезій «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь»).

3. Vivĕre est militāre.Жити – значить боротися. Цей вислів належить Сенеці (4 р.до н.е. – 65 р. н.е.) («Моральні листи до Луцілія», XCVI, 5): Vivĕre, mi Lucili, militāre est.

4. Qui tacet, consentit.Хто мовчить, той погоджується.

5. Qui scribit, bis legit.Хто пише, той двічі читає.

6. Qui quaerit, repĕrit.Хто шукає, той знаходить.

7. Bis dat, qui cito dat.Двічі дає той, хто дає швидко. Вислів належить Піблілієву Сіру (І ст. до н.е.), авторові збірки «Сентенцій», 245: Inopі beneficium bіs dat, qui dat celerĭter. – Двічі робить послугу бідному той, хто робить її швидко.

8. Nota bene!Добре зауваж! Зверни увагу!

9. Divĭde et impĕra!Поділяй і пануй! Походження вислову не з’ясоване. На нього натрапляємо у текстах італійського політика кін­ця XV – початку XVI ст. Мак’явеллі. Деякі вчені його автором вважають французького короля Людовіка ХІ (XV ст.), а інші – царя Філіппа, батька Олександра Македонського (IV ст. до н.е.).

10. Festīna lente!Поспішай повільно! Латинський переклад грецького прислів’я σπεύδε βραδέως, яким користувався Октавіан Авґуст (31 р. до н.е.–14 р. н.е.), про що згадує Светоній (І ст. н.е.) у «Божественному Авґусті», 25.

Лексичний мінімум

Латинські слова

atque – також, і

ausculto, āvi, ātum, āre – вислуховувати

bene – добре

bis – двічі

cito – швидко

clamo, āvi, ātum, āre – кричати

cogĭto, āvi, ātum, āre – думати

consentio, sensi, sensum, īre – погоджуватись

credo, dĭdi, dĭtum, ĕre – вірити

cum – коли

cur – чому

debeo, ui, ĭtum, ēre – бути зобов’язаним, мусити

declamo, āvi, ātum, āre – заявляти

dico, dixi, dictum, ĕre – говорити

disco, didĭci, – , ĕre – вчитися

divĭdo, divīsi, divīsum, ĕre – ділити

do, dedi, datum, āre – давати

doceo, ui, ctum, ēre – навчати

dum – поки

ergo – отже

et – і

festīno, āvi, ātum, āre – поспішати

fido, fisus sum, ĕre – вірити, довіряти

impĕro, āvi, ātum, āre – наказувати

labōro, āvi, ātum, āre – працювати

Latīne – по-латинськи

lente – повільно

male – погано

milĭto, āvi, ātum, āre – боротися

multum – багато

narro, āvi, ātum, āre – розповідати

non solum,...sed etiam – не тільки, а й

noto, āvi, ātum, āre зауважувати, звертати увагу

obdūro, āvi, ātum, āre – мати витримку, терпіння

perpendo, pendi, pensum, ĕre – зважувати

persto, stiti, (statum), āre – триматися, твердо стояти

quaero, sīvi, sītum, ĕre – шукати

que – і

qui – хто

quid – що

reperio, reppĕri, repertum, īre – знаходити

salveo, ēre, – , – бути здоровим

scribo, scripsi, scriptum, ĕre – писати

sed – але

semper – завжди

spero, āvi, ātum, āre – сподіватися

spiro, āvi, ātum, āre – дихати

taceo, ui, cĭtum, ēre – мовчати

valeo, ui, ĭtum, ēre – бути здоровим, мати силу

veto, ui, ĭtum, āre – забороняти

video, vidi, visum, ēre – бачити

vivo, vixi, victum, ĕre – жити

Українські слова

бути повинним, мусити – debeo, ui, ĭtum, ēre

вчитися – disco, didĭci, – , ĕre

добре – bene

завжди – semper

мовчати – taceo, ui, cĭtum, ēre

не тільки..., а й – non solum, ...sed etiam

писати – scribo, scripsi, scriptum, ĕre

погано – male

працювати – labōro, āvi, ātum, āre

розповідати – narro, āvi, ātum, āre

Вправи

1. Знайдіть основу інфекта і визначіть дієвідміну:

festīno, āre fido, ĕre quaero, ĕre

valeo, ēre taceo, ēre veto, āre

spiro, āre consentio, īre debeo, ēre

video, ēre reperio, īre divĭdo, ĕre

2. Провідміняйте в praesens indicatīvi actīvi й утворіть наказовий спосіб від таких дієслів:

vivo, ĕre video, ēre

ausculto, āre consentio, īre

3. Перекладіть українською мовою:

valēmus, spirant, scribis, consentiunt, dividĭtis, clamas, vetat, credunt, taceo, vide!, sperāte!, noli clamāre!, nolīte festināre!

4. Перекладіть латинською мовою:

Ти говориш, вони розповідають, ми надіємось, ви бачите, я пра­цюю, він мовчить, вони кричать, шукай!, забороняйте!, не мовчи!, не пишіть!

5. Прочитайте і перекладіть граматичні терміни:

numĕrus singulāris; coniugatio tertia; tempus imperfectum indicatīvi passīvi; persōna prima; modus imperatīvus; infinitīvus praesentis passīvi.

6. Від дієслів narrāre, discĕre, tacēre, reperīre, perpendĕre утворіть praesens indicatīvi actīvi 3-ї особи однини і множини.

7. Від яких латинських слів походять українські деривати:

лаборант, дисципліна, дебет, валентність, віварій, нотація, декламація, консенсус, дивіденд, дивізія.


ТРЕТЄ ЗАНЯТТЯ (LECTIO TERTIA) Іменник (Nomen substantīvum) Прикметник (Nomen adiectīvum) Граматичні категорії іменника (прикметника)

Nulla est doctrīna sine lingua Latīna Не має жодної науки без латинської мови

Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).

У латинській мові є:

1. Три роди (Genĕra):

а) masculīnum (m) – чоловічий рід

б) feminīnum (f) – жіночий рід

в) neutrum (n) – середній рід.

2. Два числа (Numĕri):

а) singulāris – однина

б) plurālis – множина.

3. Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):

nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)

genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)

datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)

accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)

ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)

vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.

Примiтка.

Латинський аблатив поєднав значення трьох самостійних індоєвропейських відмінків:

1) instrumentālis (інструментальний або орудний відмінок), що означає знаряддя або засіб дії;

2) locatīvus (місцевий відмінок), що означає місце дії;

3) ablatīvus (віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого щось віддаляється).

Свою назву ablatīvus отримав від останнього значення.

4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.

Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):

Перша відміна – основа на

Друга відміна – основа на – -ŏ /-ĕ

Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ

Четверта відміна – основа на -ŭ

П’ята відміна – основа на -ē.

Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).

Закінчення genetīvus singulāris першої – п’ятої відмін:

Відміна

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Закінчення

-ae

-ĭs

-ūs

-ēi

Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:

Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.

Основні (словникові) форми іменника (прикметника)

Іменники та інші змінні частини мови запам’ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників – це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.

Наприклад:

terra, terrae, feminīnum – земля;

popŭlus, popŭli, masculīnum – народ;

acĭdum, acĭdi, neutrum – кислота;

homo, homĭnis, masculīnum – людина;

status, status, masculīnum – стан;

res, rei, feminīnum – річ, справа.

Скорочена форма запису:

terra, ae, f; popŭlus, i, m; acĭdum, i, n; homo, ĭnis, m;

status, us, m; res, rei, f.

Nota bene!

Форма називного відмінка – це назва об’єкта чи явища, позначуваного цим словом. Крім того, за закінченням називного відмінка визначається граматичний рід іменника. За формою родового відмінка визначається: а) відміна; б) основа. Якщо від форми родового відмінка однини відкинути закінчення, то отримаємо основу, яка називається практичною. В іменникові terra, ae, f практична основа – terr-, історична – terrā-.

Прикметник слід запам’ятати у трьох формах: masculīnum (чоловічий рід), feminīnum (жіночий рід), neutrum (середній рід), наприклад, magnus, a, um – великий, а, е.

Перша відміна (Declinatio prima)

До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на , у Gen. sing. – на -ае. Історична основа .

Іменники:

terra, ae, f – земля stella, ae, f – зірка

silva, ae, f – ліс aqua, ae, f – вода

via, ae, f – дорога forma, ae, f – форма

gutta, ae, f – крапля cellŭla, ae, f – клітина

charta, ae, f – папір, карта esca, ae, f – їжа

farīna, ae, f – борошно natūra, ae, f – природа

pecunia, ae, f – гроші magistra, ae, f – вчителька

Прикметники:

magna (f) – велика parva (f) – мала

clara (f) – славна recta (f) – пряма

alta (f) – висока conĭca (f) – конічна

Присвійні займенники:

mea (f) – моя nostra (f) – наша

tua (f) – твоя vestra (f) – ваша

sua (f) – своя

Порядкові числівники:

prima (f) – перша tertia (f) – третя

secunda (f) – друга quarta (f) – четверта.

Примiтка.

До першої відміни, як винятки, належать деякі іменники чоловічого роду, що є назвами чоловічих професій, імен, народів, рік:

agricŏla, ae, m – землероб, Catilīna, ae, m – Катіліна

collēga, ae, m – друг, колега, Belga, ae, m – бельгієць

nauta, ae, m – моряк, Persa, ae, m – перс

athlēta, ae, m – атлет, Scytha, ae, m – скит (скіф)

poēta, ae, m – поет, Harumna, ae, m – ріка Гарумна

Iugurtha, ae, m – Юґурта, Sequăna, ae, m – ріка Сена

Numa, ae, m – Нума

Відмінкові закінчення першої відміни:

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

 -ă

 -ae

Gen.

 -ae

 -ārum

Dat.

 -ae

 -is

Acc.

 -am

 -as

Abl.

 -ā

 -is

Voc.

 -ă

 -ae

Відмінювання словосполучень: aqua liquĭda (f) – прозора вода; terra magna (f) – велика земля:

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

aqu- a liquĭd-a

aqu- ae liquĭd-ae

Gen.

aqu- ae liquĭd-ae

aqu- ārum liquid-ārum

Dat.

aqu- ae liquĭd-ae

aqu- is liquĭd-is

Acc.

aqu- am liquĭd-am

aqu- as liquĭd-as

Abl.

aqu- ā liquĭd- ā

aqu- is liquĭd-is

Voc.

aqu- a liquĭd-a

aqu- ae liquĭd-ae

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

terr- a magn-a

terr- ae magn-ae

Gen.

terr- ae magn-ae

terr- ārum magn-ārum

Dat.

terr- ae magn-ae

terr- is magn -is

Acc.

terr- am magn-am

terr- as magn-as

Abl.

terr- ā magn- ā

terr- is magn -is

Voc.

terr- a magn-a

terr - ae magn-ae

Примiтка.

Прикметник у латинській мові переважно стоїть після іменника і узгоджується з ним у роді, числі та відмінкові.

Словотворення іменників першої відміни

Іменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних.

1. Іменникові основи.

Від основи іменника за допомогою формантів:

а) -ŭla, -cŭla, -ŏla, -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням:

lingua, ae, f – язик, мова – lingŭla, ae, f – язичок

forma, ae, f – вид, зовнішність – formŭla, ae, f – формула

pars, partis, f – частина – particŭla, ae, f – частинка

cutis, is, f – шкіра – cuticŭla, ae, f – шкірочка

arteria, ae, f – артерія – arteriŏla, ae, f – артерійка

filia, ae, f – донька – filiŏla, ae, f – донечка

capra, ae, f – коза – capella, ae, f – кізонька;

б) за допомогою форманта -īna утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officīna, ae, f – аптека, doctrīna – вчення, наука.

2. Прикметникові основи.

Від основи прикметника за допомогою формантів -ia, -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети:

concors, concordis – згідний – concordia, ae, f – згода

miser, ĕra, ĕrum – нещасний – miseria, ae, f – нещастя

iners, inertis – бездіяльний – inertia, ae, f – бездіяльність

potens, potentis – сильний – potentia, ae, f – сила

avārus, a, um – жадібний – avaritia, ae, f – жадібність.

3. Дієслівні основи:

а) від основи інфекта із словотвірними формантами -(e)ntia, ‑(a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану:

consistĕre – гуснути, застигати – consistentia, ae, f – стан рухомості високов’язких рідин і напівтвердих речовин

differre – розрізняти – differentia, ae, f – різниця

intellegĕre – розуміти – intellegentia, ae, f – розуміння, здатність сприйняття

substāre – існувати – substantia, ae, f – суть, сутність;

б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів ‑(t)ūra, -(s)ūra утворюються іменники із значенням результату дії:

struo, struxi, structum, ĕre – будувати – structūra, ae, f – структура

metior, mensus sum, īri – виміряти – mensūra, ae, f – міра, вимір.

Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:

лат. natūra, cultūra, censūra, doctrīna, medicīna;

укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;

фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;

англ. nature, culture, doctrinе, medicine;

нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.

Прийменники (Praepositiōnes)

У латинській мові прийменники вживаються з акузативом, аблативом, акузативом і аблативом, рідко з ґенетивом.

1. Найуживаніші прийменники з акузативом:

ad – до, біля, для; ante – перед, до; apud – в, біля, при; contra – проти, напроти; extra – ззовні, поза, за; infra – нижче, під, після; intra – всередині, протягом; inter – між; ob – перед, внаслідок; praeter – мимо, крім; per – через, крізь; post – після, позаду; trans – через, за, по той бік; supra – вище, над.

2. Найуживаніші прийменники з аблативом:

a (ab) – від; de – з, про, по; pro – попереду, перед, за, замість; sine – без; cum – з; e (ex) – із, з; prae – перед, через.

3. Прийменники з акузативом і аблативом:

in – в, на, до

sub – під

super – над чим, на чому, на що.

На питання де? керують аблативом, на питання куди? – акузативом.

Два прийменники causa, gratia – заради, для, із-за керують ґенетивом і вживаються постпозитивно.

Синтаксис простого поширеного речення

1. Порядок слів у латинській мові такий:

а) підмет (subiectum) стоїть на першому місці;

б) присудок (praedicātum) – переважно на останньому;

в) прямий додаток стоїть тільки в акузативі без прийменника перед присудком;

г) узгоджене означення стоїть переважно після означуваного слова.

2. Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускається, за винятком прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.

3. Іменна частина складеного присудка виражається іменником, прикметником, дієприкметником, займенником і стоїть у номінативі, узгоджуючись із підметом.

4. Заперечення при дієсловах не змінює дієслівного керування і побудови речення.

5. У латинському заперечному реченні може бути тільки одне заперечення. Якщо в реченні є два заперечення, то все висловлювання набуває позитивного змісту.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De terris Eurōpae

Multae terrae in Eurōpa sunt. Varia est terrārum Eurōpae natūra, nam aliae terrae, ut Hungaria, Niderlandia multaeque aliae terrae, plerumque planae sunt, aliae autem, ut Graecia, Italia, Helvetia, montuōsae. Aliae terrae silvis abundant, aliae silvis fere carent. Nonnullae Eurōpae terrae, ut Britannia, Hibernia, Islandia, in insŭlis sitae sunt, nonnullae, ut Italia, Graecia, Hispania – in paeninsŭlis. Forma Britanniae insŭlae triquetra est.

In terris Eurōpae plurĭmae fabrĭcae et fodīnae sunt, ferriviae atque stratae totam terram dense cooperiunt. Fabrĭcae multas res ad vitam cotidiānam necessarias prodūcunt. Etiam agricultūrae multārum Eurōpae terrārum incŏlae student. Agricŏlae terram magnā cum curā colunt et incŏlas terrārum suārum alunt. In silvis Eurōpae bestiae multae habĭtant et plantae variae crescunt. Silvae materiam multam et variam praebent.

Patria nostra est Ucraīna (Roxolania). In patria nostra silvae multae sunt, quae bestiis et plantis abundant. Ucraīna in Eurōpa sita est. Terrae patriae nostrae finitĭmae sunt Polonia, Hungaria, Dacoromania, Moldovia et cetĕrae. Multis pugnis et multis victoriis Ucraīna clara est. Nota est audacia incolārum Ucraīnae. Patria nostra doctrīna et littĕris egregia est.

ІІ. De luna

Forma lunae rotunda est. Luna terrae propinqua est. Luna et stellae noctu terram illustrant. Luna saepe figūram littĕrae «C» habet. Non semper lunam vidēmus. Umbra terrae interdum lunam obscūrat. Luna plena nautis grata est. Luna et stellae nautis viam monstrant. Nautis stellae multae notae sunt. Dea lunae est Diāna.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Ми любимо свою батьківщину.

2. У лісах нашої батьківщини є багато різних звірів.

3. Історія нашої батьківщини славна багатьма перемогами.

4. Багатство – не в грошах, а в розумі.

5. Зорі вказують дорогу морякам.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Scientia est potentia.Знання – сила. Слова належать англійському філософові Ф.Бекону (1561-1626), «Новий органон», І, 3: Scientia et potentia humāna in idem coincĭdunt.Людські знання і сила збігаються в одному і тому ж.

2. Historia magistra vitae est.Історія – вчителька життя. Ціцерон, «Про оратора», ІІ, 9, 36: Historia vero testis tempŏrum, lux veritātis, vita memoriae, magistra vitae, nuntia vetustātis.Історія насправді – свідок часів, світло істини, життя пам’яті, учителька життя, вісниця старовини.

3. Ubi concordia, ibi victoria.Де згода, там – перемога.

4. Aurōra Musis amīca est.Аврора – подруга муз. (Ранок сприятливий для занять науками і мистецтвами).

5. Experientia est optĭma magistra.Досвід – найкращий вчитель.

6. Amicitia vitam ornat. – Дружба прикрашає життя.

7. Natūra nihil sine causa gignit.Природа нічого без причини не народжує.

8. Charta (Epistŭla) non erubescit.Папір не червоніє. Ціцерон, «Листи до близьких, V, 12, 1: Epistŭla non erubescit.Лист не червоніє.

9. Mala herba cito crescit.Погана трава швидко росте.

10. Aquĭla non captat muscas.Орел не ловить мух.

11. Nemo patriam suam amat, quia magna, sed quia sua est.Ніхто не любить своєї батьківщини за те, що вона велика, а за те, що вона його.

Лексичний мінімум

Латинські слова

abundo, āvi, ātum, āre (+Abl.) – мати в достатній кількості

agricŏla, ae, m – землероб

agricultūra, ae, f – сільське господарство, землеробство

alius, a, ud – інший, а, е

alo, ui, ĭtum, ĕre – годувати

amīca, ae, f – подруга

amicitia, ae, f – дружба

amo, āvi, ātum, āre – любити

aquĭla, ae, f – орел

audacia, ae, f – сміливість, відвага

Aurōra, ae, f – Аврора, ранкова зірка

autem – а, аж, але

bestia, ae, f – тварина

Britannia, ae, f – Британія

capto, āvi, ātum, āre – ловити, хапати

careo, ui, –, ēre (+Abl.) – не мати, бути позбавленим

causa, ae, f – причина

cetĕrus, a, um – інший, а, е

charta, ae, f – папір, карта (мапа)

cito – швидко

clarus, a, um – славний, а, е

colo, ui, cultum, ĕre – обробляти, шанувати

concordia, ae, f – згода

cooperio, perui, pertum, īre – покривати

cotidiānus, a, um – повсякденний, а, е

cresco, crevi, cretum, ĕre – рости

cum (Abl.) – з

cura, ae, f – турбота

Dacoromania, ae, f – Румунія

dea, ae, f – богиня

dense – густо

Diāna, ae, f – Діана, богиня полювання у Cтародавньому Римі

doctrīna, ae, f – вчення, наука

egregius, a, um – видатний, а, е, відомий, а, е

erubesco, erubui, –, ĕre – червоніти

etiam – навіть, те ж

Eurōpa, ae, f – Европа (Європа)

experientia, ae, f – досвід

fabrĭca, ae, f – майстерня, фабрика

fere – майже

ferrivia, ae, f – залізниця

figūra, ae, f – фіґура, зображення

finitĭmus, a, um – сусідній, я, є

fodīna, ae, f – рудник

forma, ae, f – вид, форма

gigno, genui, genĭtum, ĕre – творити, народжувати

gratus, a, um – бажаний, а, е, вдячний, а, е

habeo, ui, ĭtum, ēre – мати

habĭto, āvi, ātum, āre – жити, проживати

Helvetia, ae, f – Швейцарія

herba, ae, f – трава

Hibernia, ae, f – Ірландія

historia, ae, f – історія

Hungaria, ae, f – Угорщина

ibi – там

illustro, āvi, ātum, āre – освітлювати

incŏla, ae, m – мешканець, житель

interdum – іноді

littĕrae, ārum, f (Plur.) – наука

luna, ae, f – місяць

magistra, ae, f – учителька

magnus, a, um – великий, а, е

malus, a, um – поганий, а, е

materia, ae, f – сировина, матерія

monstro, āvi, ātum, āre – показувати

montuōsus, a, um – гористий, а, е

multus, a, um – численний, а, е

Musa, ae, f – Муза, покровителька мистецтв

musca, ae, f – муха

nam – бо

natūra, ae, f – природа, натура

nauta, ae, m – моряк

necessarius, a, um – необхідний, а, е

nemo – ніхто

Niderlandia, ae, f – Нідерланди

nihil – ніщо

noctu – вночі

nonnullus, a, um – деякий, а, е

noster, tra, trum – наш, а, е

notus, a, um – відомий, а, е

obscūro, āvi, ātum, āre – затемнювати

optĭmus, a, um – найкращий, а, е

orno, āvi, ātum, āre – прикрашати

paeninsŭla, ae, f – півострів

planta, ae, f – рослина

planus, a, um – плаский, а, е, рівний, а, е

plenus, a, um – повний, а, е

plerumque – переважно, здебільшого

plurĭmus, a, um – численніший, а, е

Polonia, ae, f – Польща

potentia, ae, f – сила

praebeo, ui, ĭtum, ēre (+Dat.) – постачати

prodūco, duxi, ductum, ĕre – виробляти, створювати

propinquus, a, um – близький, а, е

pugna, ae, f – битва

qui, quae, quod – який, а, е

quia – тому що, через те, що

res, rei, f – річ, справа

rotundus, a, um – круглий, а, е

saepe – часто

scientia, ae, f – знання

semper – завжди

silva, ae, f – ліс

sine (Abl.) – без

situs, a, um – розміщений, а, е

stella, ae, f – зірка

strata, ae, f – бруківка

studeo, ui, – , ēre (+Dat.) – займатися, старатися, намагатися

suus, a, um – свій, своя, своє

terra, ae, f – земля, країна

totus, a, um – весь, вся, все

triquetrus, a, um – трикутний, а, е

ubi – де

umbra, ae, f – тінь

ut – як

varius, a, um – різний, а, е

via, ae, f – шлях, дорога

victoria, ae, f – перемога

video, vidi, visum, ēre – бачити

vita, ae, f – життя

Українські слова

багатство – divitiae, ārum, f

батьківщина – patria, ae, f

вказувати – monstro, āvi, ātum, āre

гроші – pecunia, ae, f

дорога – via, ae, f

звір – bestia, ae, f

зірка – stella, ae, f

історія – historia, ae, f

ліс – silva, ae, f

моряк – nauta, ae, m

перемога – victoria, ae, f

планета – stella, ae, f

проживати – habĭto, āvi, ātum, āre

розум – sapientiа, ae, f

Вправи

1. Провідміняйте словосполучення:

а) terra incognĭta (f) – невідома земля;

б) tabŭla rasa (f) – чиста дошка;

в) persōna grata (f) – бажана особа;

г) nostra victoria magna (f) – наша велика перемога.

2. Визначіть відмінкову форму і число іменників та перекладіть їх українською мовою:

pro forma, sine cura, sub terra, in luna, vitae causa, amicārum gratia, per experientias, extra figūram, de terris, contra natūram, apud magistras.

3. Визначіть, з яким відмінком вживаються прийменники:

ad, sub, trans, ob, de, ante, super, post, apud, in, causa.

4. Перекладіть латинською мовою:

в лісах, на батьківщині, на островах, в дорозі, із планет, через знання.

5. Поясніть латинське походження та значення слів:

варіант, терарій, територія, студент, продукція, культура, план, тоталітарний, ілюстрація, ґрація, потенціал, музей, орнамент, нігілізм.

6. Доберіть з української (англійської, німецької, французької та іспанської) мов слова, що утворилися за допомогою латинської флексії -tūra, -sūra. Доповніть ними ряд:

укр.: структура, література, ....

анг.: structure, literature, ….

фр.: structure, litterature, ….

нім.: Struktur, Literatur, ….

ісп.: еstructura, literatura, ….


ЧЕТВЕРТЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO QUARTA) Друга відміна (Declinatio secunda) Парадигма другої відміни

Per aspĕra ad astra Через терни до зірок

До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er і один іменник на -ir (vir, i, m – чоловік, муж, воїн), а середній рід – на -um.

Наприклад:

Іменники

discipŭlus, i, m – учень

oeconōmus, i, m – економіст

mathematĭcus i, m – математик

hortus, i, m – сад

vesper, ĕrі, m – вечір

sequester, tri, m – посередник

puer, ĕri, m – хлопець

liber, bri, m – книжка

ager, agri, m – поле

magister, tri, m – вчитель

acĭdum, i, n – кислота

bellum, i, n – війна

debĭtum, i, n – зобов’язання, борг

credĭtum, i, n – позика, борг

oppĭdum, i, n – укріплене місто.

Прикметники

albus, a, um – білий, а, е

longus, a, um – довгий, а, е

altus, a, um – високий, а, е

asper, ĕra, ĕrum – важкий, а, е

liber, ĕra, ĕrum – вільний, а, е

niger, gra, grum – чорний, а, е.

Присвійні займенники

meus, a, um – мій, я, є

tuus, a, um – твій, я, є

suus, a, um – свій, я, є

noster, tra, trum – наш, а, е

vester, tra, trum – ваш, а, е.

Числівники

primus, a, um – перший, а, е

secundus, a, um – другий, а, е

tertius, a, um – третій, я, є.

Примiтка.

До другої відміни належать деякі іменники жіночого роду на -us у називному відмінку однини:

a) назви країн, островів, міст, дерев:

Aegyptus, i, f – Єгипет; Cyprus, i, f – Кіпр; Rhodus, i, f – Родос; Corinthus, i, f – Корінт (Корінф); malus, i, f – яблуня; cerāsus, i, f – вишня.

б) загальні іменники: alvus, i, f – живіт; colus, i, f – прядка; vannus, i, f – віялка; atŏmus, i, f – атом; bolus, i, f – глина; humus, i, f – земля, ґрунт; crystallus, i, f – кристал; methŏdus, i, f – метод; periŏdus, i, f – період; diamĕtros, tri, f – діаметр.

До другої відміни належать деякі іменники середнього роду із закінченням -us у називному відмінку однини: virus, i, n – отрута; pelăgus, i, n – море; vulgus, i, n – натовп, юрба.

Відмінкові закінчення другої відміни:

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

-us, -er, -ir (m), -um (n)

-i (m), -a (n)

Gen.

-i (m,n)

-ōrum (m, n)

Dat.

-o (m,n)

-is (m,n)

Acc.

-um (m,n)

-os (m), -a (n)

Abl.

-ō (m, n)

-is (m,n)

Voc.

-e (m), -er (m), -um (n)

-i (m), -a (n)

Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:

а) liber novus (m) – нова книжка;

б) debĭtum pecuniarium (n) – грошовий борг

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

liber nov-us

libr-i nov-i

Gen.

libr-i nov-i

libr-ōrum nov-ōrum

Dat.

libr-o nov-o

libr-is nov-is

Acc.

libr-um nov-um

libr-os nov-os

Abl.

libr-ō nov-ō

libr-is nov-is

Voc.

liber nov-e

libr-i nov-i

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

debĭt-um pecuniari-um

debĭt-a pecuniari-a

Gen.

debĭt-i pecuniari -i

debit-ōrum pecuniari-ōrum

Dat.

debĭt-o pecuniari-o

debĭt-is pecuniari-is

Acc.

debĭt-um pecuniari-um

debĭt-a pecuniari-a

Abl.

debĭt-ō pecuniari-ō

debĭt-is pecuniari-is

Voc.

debĭt-um pecuniari-um

debĭt-a pecuniari-a

Особливості іменників (прикметників) другої відміни

1. У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.

2. Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають ‑е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.

3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, ‑аі: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.

4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ‑ōrum.

Вони означають:

а) вагу і міру:

iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 м², Gen. plur. – iugerum

modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium

nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum

sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;

б) назви посад і визначення службового становища:

decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum

faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.

5. Іменник deus, i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини – dei або di; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deōrum.

Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення ‑а. Порівняйте: озера, міста, вікна.

Латинські назви найважливіших хімічних елементів

Усі латинські назви хімічних елементів є іменниками середнього роду другої відміни (тобто в Nom. Sing. закінчуються на -um). Винятки: Phosphŏrus, i, m – фосфор; Sulphur, ŭris, n – сірка.

Латинська назва

Символ

Українська назва

Aluminium

Argentum

Arsenĭcum

Aurum

Barium

Bismŭthum

Borum

Bromum

Calcium

Carboneum

Chlorum

Cuprum

Ferrum

Fluōrum

Iodum

Hydrogenium

Nitrogenium

Oxygenium

Hydrargўrum

Kalium

Lithium

Magnesium

Mangănum

Natrium

Phosphŏrus

Plumbum

Silicium

Stibium

Sulphur

Thallium

Zincum

Al

Ag

As

Au

Ba

Bi

B

Br

Ca

C

Cl

Cu

Fe

F

I

H

N

O

Hg

K

Li

Mg

Mn

Na

P

Pb

Si

Sb

S

Ti

Zn

алюміній

арґентум

арсен

аврум

барій

бісмут

бор

бром

кальцій

карбон

хлор

купрум

ферум

флуор

йод

гідроґен

нітроґен

оксиґен

меркурій

калій

літій

магній

марганець

натрій

фосфор

плюмбум

сіліцій

стибій

сульфур

талій

цинк

1. Назви кислот

Кислоти (acĭda) бувають кисневі й безкисневі.

1. Назви кисневих кислот утворюються приєднанням відповідного суфікса (який характеризує ступінь окислення) до основи кислотоутворювального елемента.

На найвищий ступінь окислення кислотоутворювального елемента вказує суфікс -ĭc -um:

H2SO4 Acĭdum sulphurĭcum – сульфатна кислота

HNO3 Acĭdum nitrĭсum – нітратна кислота.

Якщо елемент утворює дві кислоти, то назва кислоти з нижчим ступенем окислення утворюється за допомогою суфікса -ōs -um:

H2SO3 Acĭdum sulphurōsum – сульфітна кислота

HNO2 Acĭdum nitrōsum – нітритна кислота.

Якщо ж є не два, а більше ступенів окислення, то кожен з них характеризується відповідними префіксами і суфіксами:

1) HClO4 Acĭdum per-chlor-ĭc-um – хлорна кислота;

2) HClO3 Acĭdum chlor-ĭc-um – хлорнувата кислота;

3) HClO2 Acĭdum chlor-ōs-um – хлориста кислота;

4) HClO Acĭdum hypo-chlor-ōs-um – хлорнуватиста кислота.

2. Назви безкисневих кислот утворюються за допомогою префікса hydro- і суфікса -ĭc -um:

HCl Acĭdum hydrochlorĭcum – хлороводнева (соляна) кислота

HI Acĭdum hydroiodĭcum – йодоводнева кислота

HCN Acĭdum hydrocyanĭcum – ціанистоводнева кислота.

Запам’ятайте латинські назви кислот

Acĭdum acetĭcum – оцтова кислота

Acĭdum acetylsalicylĭcum – ацетилсаліцилова кислота

Acĭdum adipinĭcum – адипінова кислота

Acĭdum barbiturĭcum – барбітурова кислота

Acĭdum benzoĭcum – бензойна кислота

Acĭdum borĭcum – борна кислота

Acĭdum butyrĭcum – масляна кислота

Acĭdum chlorĭcum – хлорнувата кислота

Acĭdum chromĭcum – хромова кислота

Acĭdum citrĭcum – лимонна кислота

Acĭdum folĭcum – фолієва кислота

Acĭdum formicĭcum – мурашина кислота

Acĭdum carbolĭcum – карболова кислота

Acĭdum carbonĭcum – вугільна кислота

Acĭdum glutaminĭcum – ґлютамінова кислота

Acĭdum lactĭcum – молочна кислота

Acĭdum lipoĭcum – ліпоєва кислота

Acĭdum maleĭcum – малеїнова кислота

Acĭdum nicotinĭcum – нікотинова кислота

Acĭdum nucleinĭcum – нуклеїнова кислота

Acĭdum oleĭcum – олеїнова кислота

Acĭdum oxalĭcum – щавлева кислота

Acĭdum pantothenĭcum – пантотенова кислота

Acĭdum propionĭcum – пропіонова кислота

Acĭdum phthalĭcum – фталева кислота

Acĭdum salicylĭcum – саліцилова кислота

Acĭdum salicĭcum – кремнієва кислота

Acĭdum stearĭcum – стеaринова кислота

Acĭdum tartarĭcum – винна (виннокам’яна) кислота

Acĭdum phosphorĭcum – фосфорна кислота

Acĭdum succinĭcum – бурштинова кислота

Acĭdum undecylenĭcum – ундециленова кислота

2. Назва оксидів, пероксидів, гідроксидів, закисів

Оксид позначається іменником oxўdum, i, n.

Пероксид позначається іменником peroxўdum, i, n.

Гідроксид позначається hydroxўdum, i, n.

Закис позначається прикметником oxydulātus, a, um.

Назви оксидів, пероксидів і гідроксидів складаються з двох іменників: перший з них – назва елемента – завжди стоїть у родовому відмінку, другий – назва оксиду (пероксиду, гідроксиду), що є іменником другої відміни середнього роду у називному відмінку.

Наприклад:

Calcii oxўdum – оксид кальцію

Hydrogenii peroxўdum – пероксид гідроґену

Calcii hydroxўdum – гідроксид кальцію

Назви закисів складаються з іменника (назва катіона) і прикметника oxydulātus, a, um – закисний.

Наприклад:

Nitrogenium oxydulātum – закис нітроґену .

3. Назви солей безкисневих кислот

Назви солей безкисневих кислот з неорганічними основами утворюються так: на першому місці ставиться назва катіона в родовому відмінку, а далі – назва аніона, що стоїть у називному відмінку однини, виражена іменником другої відміни середнього роду. Назви аніонів утворюються за допомогою суфікса -ĭd -um:

Наприклад:

Kalii chlorĭdum – хлорид калію

Natrii bromĭdum – бромід натрію

Hydrargўri iodĭdum – йодид меркурію.

При утворенні назв солей безкисневих кислот з органічними основами до назви аніона додається префікс hydro- :

Наприклад:

Morphīni hydrochlorĭdum – гідрохлорид морфіну

Pachycarpīni hydroiodĭdum – гідройодид пахікарпіну.

4. Назви деяких вуглеводневих і кислотних радикалів

Латинські назви вуглеводневих і кислотних радикалів утворюються додаванням до кореня назви відповідних вуглеводнів або кислот суфікса -ўl- і закінчення -ium.

Вуглеводень

Methānum

Aethānum

Pentānum

Радикал

Methylium – метил

Aethylium – етил

Pentylium – пентил

Кислота

Acĭdum acetĭcum

Acĭdum formicĭcum

Радикал

Acetylium – ацетил

Formylium – форміл

5. Словотворення

Слово-твірний елемент

Походить від:

Значення і
характеристика

Приклади

-aeth-

аether (гр.) – етер (ефір)

вказує на наявність етилового та етинілового радикала

Aethazōlum

-benz-

benzoë (араб.) – ароматичний сік

вказує на наявність ароматичного ядра в молекулі препарату

Benzylii benzoas

Benzolānum

-meth-

methy (гр.) – вино

вказує на наявність метилового або метиленового радикала

Methylii salicўlas

Methyltestos-terōnum

-phen-

phaino (гр.) – світити, фенол був виділений з відходів світильного газу

вказує на наявність фенілу або фенілену

Phenamīnum

-naphth-

naphtha(гр.) – нафта

засоби, що містять в молекулі нафталінове ядро

Naphthamōnum

Naphthyzīnum

-barb-

acĭdum barbiturĭcum – барбітурова кислота

барбітурати – похідні барбітурової кислоти із заспокійливим, сно­дійним або наркотич­ним результатом

Barbamylum

Phenobarbitālum

Про солі кисневих кислот – у третій відміні.

Словотворення другої відміни

Більшість іменників другої відміни утворюються від двох основ:

1) іменникових; 2) дієслівних.

Іменникові основи

Від іменникових основ за допомогою форманта (формант – сполучення суфікса із закінченням):

а) -arius утворюються іменники чоловічого роду, що означають професію або заняття:

antīqua, ōrum, n – старовина – antiquarius, ii, m – антиквар, знавець старовинних речей;

secrētum, i, n – таємниця, секрет – secretarius, ii, m – секретар, учасник таємних нарад;

б) за допомогою формантів -ŭlus, -ŏlus, -cŭlus, -ellus утворюються іменники із зменшувальним значенням:

mus, muris, m – миша – muscŭlus, i, m – м’яз;

filius, ii, m – син – filiŏlus, i, m – синок;

flos, floris, m – квітка – floscŭlus, i, m – квіточка;

liber, bri, m – книжка – libellus, i, m – книжечка;

в) за допомогою форманта -arium утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають сховище або місце дії:

tabella, ae, f – дощечка, запис – tabularium, ii, n – архів;

aes, aeris, n – мідь, гроші – aerarium, ii, n – скарбниця;

г) за допомогою форманта -bŭlum утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають знаряддя, іноді місце:

vox, vocis, f – голос, звук – vocabŭlum, i, n – слівце, назва, словник.

Дієслівні основи

Від основи інфекта:

а) за допомогою форманта -mentum утворюються іменники середнього роду, що означають знаряддя або результат дії:

instruĕre – будувати – instrumentum, i, n – знаряддя;

arguĕre – доказувати – argumentum, i, n – доказ;

б) за допомогою форманта -ium утворюються іменники середнього роду, що означають дію або стан:

studēre – займатися – studium, ii, n – заняття;

consulĕre – радити, обговорювати – consilium, ii, n – нарада, консиліум.

Від основи супіна за допомогою форманта -(t)orium, ‑(s)orium утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають місце дії:

labōro, āvi, ātum, āre – працювати – laboratorium, ii, n – лабораторія;

audio, īvi, ītum, īre – слухати – auditorium, ii, n – авдиторія (аудиторія).

Граматичний аналіз частин мови

Граматичний аналіз частин мови виявляє вміння студента записувати словникову форму слова, визначати частини мови, належність до відміни чи дієвідміни, визначати рід, число, відмінок (іменників, прикметників, займенників), час, спосіб, стан, особу, число (дієслів).

Зразок граматичного аналізу

Discipŭli studiōsi in schola natūram variam terrārum et mundi discunt. – Старанні учні вивчають у школі різноманітну природу землі та всесвіту.

Discipŭli – іменник, основна (словникова форма) discipŭlus, i, m, друга відміна, називний відмінок множини;

studiōsi – прикметник, словникова форма studiōsus, a, um, друга відміна, називний відмінок множини;

in – прийменник, керує орудним відмінком;

schola – іменник, словникова форма schola, ae, f, перша відміна, орудний відмінок однини;

natūram – іменник, словникова форма natūra, ae, f, перша відміна, знахідний відмінок однини;

variam – прикметник, словникова форма varius, a, um, перша відміна, знахідний відмінок однини;

terrārum – іменник, словникова форма terra, ae, f, перша відміна, родовий відмінок множини;

et – сполучник;

mundi – іменник, словникова форма mundus, i, m, друга відміна, родовий відмінок однини;

discunt – дієслово, основні форми disco, didĭci, –, ĕre, третя дієвідміна, теперішній час дійсного способу активного стану, третя особа множини.

Це речення схематично можна зобразити так:

Схема граматичного аналізу

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. In schola

Schola nostra haud procul a foro oppĭdi nostri sita est. De fenestris scholae discipŭli aedificia alta et pulchra, vias latas et rectas, theatrum novum et hortum publĭcum vident.

In schola multa auditoria sunt, ubi puĕri littĕras discunt, in bibliothēca autem discipŭli libros legunt et ad litterārum studium se praepărant. Nostra bibliothēca magna est multosque libros habet. Varia sunt librōrum argumenta. Multi libri de mundi ac terrārum natūra, de caelo et stellis, de aqua et terra, de bestiis et plantis narrant. Discipŭli ex libris natūram variam terrārum ac mundi cognoscunt. Loca plana et montuōsa, terras amplas, silvas densas, fluvios longos et latos, rivos parvos discunt.

Libri saepe tabŭlis pictis ornāti sunt. In una pagĭna libri oppĭdum antīquum pictum est. Oppĭdum in loco alto situm est. Muri alti et fossae profundae oppĭdum cingunt. In alia tabŭla agricŏlae agrum arant et frumentum serunt. In prato herbōso rustĭci bestias domestĭcas: vaccas, equos, agnos, capras pascunt. Nonnulli puĕri in fluviis se lavant.

ІІ. De metallis

Aurum, argentum, ferrum metalla sunt. Metalla sunt in terra. Multi fluvii auro abundant. Ferrum est metallum necessarium. Aurum et argentum apud popŭlos magnum pretium habent. E ferro duro popŭli instrumenta varia parant.

ІІІ. De vera amicitia

Veri amīci semper sunt rari. Amicitia bonōrum firma et certa est. Amīcus amīco carus est. Amicitia vitam humānam multis bonis ornat. Amīci probi amīcis exempla industriae et diligentiae sunt. Amicitia improbōrum amicōrum non certa est. Exempla mala saepe causae malōrum magnōrum et vitiōrum multōrum sunt. Via vitiōrum est lata. Divitiae stultis viris periculōsae sunt. Divitiae magnae curas magnas et pericŭla multa parant. In pericŭlis amīci veri praesidium firmum sunt.

ІV. De Graecōrum et Romanōrum deis

Graeci et Romāni antīqui non unum deum, ut Christiāni, sed multos deos deasque colunt. Primus in numĕro deōrum et maxĭmus Iuppĭter, filius Saturni et Rheae, est. Locus, ubi Iuppĭter sedet et mundi imperium tenet, est Olympus altus, stellis vicīnus. Inde deus deōrum, domĭnus caeli et mundi tonat et fulmĭnat: equi rapĭdi dei per totum mundum volant. Si clipeo quatit, ventos et procellas in terram mittit. Idem gratiā suā natūram tranquillat.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Наші міста прикрашають високі й красиві будівлі.

2. Учитель розповідає учням про храми греків і римлян.

3. Наша країна має багато лісів, рік, лугів, металів і тварин.

4. Учень показує на карті острови, що розміщені між Італією та Грецією.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Lupus non mordet lupum.Вовк вовка не кусає.

2. Mala gallīna, malum ovum. – Погана курка, погане яйце.

3. Ignorantia non est argumentum.Незнання – не доказ. Цей вислів є в «Етиці», ч. 1. Додатку і повторюється у «Трактаті про вдосконалення розуму» Б.Спінози.

4. Errāre humānum est.Людині властиво помилятися. Сенека Старший, «Контроверсії», 4, 3. Вислів повторюється у багатьох античних авторів. Грецький поет Теогнід (VI ст. до н.е.) писав, що «помилки переслідують смертних». Цю думку висловив Евріпід (485-406 рр. до н.е.) у трагедії «Іпполіт» (615), Софокл (496-406 рр.до н.е.) у трагедії «Антігона» (1024). У «Філіппіках», ХІІ, 2, 5 Ціцерон риторично розширив думку: Cuiusvis homĭnis est errāre, nullīus, nisi insipientis in errōre perseverāreКожній людині власти­во помилятися, але нікому, хіба що дурневі, наполягати на помилці.

5. De mortuis aut bene, aut nihil.Про мертвих або добре, або нічого. Вислів Хілона (IV ст. до н.е.), одного із семи мудреців, про якого згадує Діоген Лаертський у «Житті, вченні і думках уславлених філософів», І, 3, 2, §70.

6. Tres faciunt collegium.Троє утворюють товариство. Положення римського права, сформульоване в «Діґестах» Юстиніана, XXCVII, 56, 10, збірникові уривків із творів римських юристів (IV ст. н.е.).

7. Elephantum e musca facis.Робиш із мухи слона.

8. Verba movent, exempla trahunt.Слова повчають, приклади поривають.

9. Aut cum scuto, aut in scuto. Або зі щитом, або на щиті. Грецький історик Плутарх (50-120) розповідає про спартанку, яка, проводжаючи сина на війну, подала йому щит зі словами «З ним, або на ньому», тобто повернись переможцем, або загинь (у спартанців існував звичай виносити загиблого воїна з поля бою на щиті).

10. Sine ira et studio.Без гніву і пристрасті. Цей вислів належить римському історикові Таціту (50-120) («Аннали», І, 1).

11. Ab ovo usque ad mala.Від початку до кінця. Обід у стародавніх римлян починався з яйця і закінчувався фруктами. Горацій, «Сатири» І, 3, 6-7:

Quícquam próficerét: Si cóllibuísset ab óvo

Úsqu(e) ad mála citáret: «Ió Baccháe!» Modo súmma.

Сам же він, тільки-но з’явиться хіть, від яйця аж до яблук

Ні на хвилину не мовкне, то високо пнеться: «О Вакху!»

Переклад А.Содомори

12. Ex libris.Із книг.

13. Curricŭlum vitae.Життєпис.

14. Anno Domĭni (А.D.).Року Божого (тобто від Різдва Христового). Anno mundi (A.m.).Року від створення світу.

15. Deus ex machĭna.Бог із машини. (Несподівана розв’язка).

16. Per aspĕra ad astra. – Через терни до зірок. Сенека «Несамовитий Геркулес», 441: Non est ad astra mollis e terris viaНе є м’яким шлях від землі до зірок.

17. Енеус ностер маґнус панус

І славний троянорум князь,

Шмигляв по морю, як циганус,

Ад те, о рекс, прислав нунк нас.

Роґамус, доміне Латине,

Нехай наш капут не загине,

Пермітте жить в землі своєй,

Хоть за пекунії, хоть ґратіс,

Ми дякувати будем сатіс

Бенефіценції твоєй.

І.Котляревський «Енеїда»

Лексичний мінімум

Латинські слова

a (ab) (+Abl) – від

aedificium, ii, n – будівля, споруда

ager, agri, m – поле, земля, область

agnus, i, m – ягня

altus, a, um – високий, а, е

amīcus, i, m – друг, колега

amplus, a, um – обширний, а, е

annus, i, m – рік

antīquus, a, um – стародавній, я, є

argumentum, ii, n – зміст, доказ, висновок

aro, āvi, ātum, āre – орати

auditorium, ii, n – приміщення, авдиторія (аудиторія)

aut – або

bibliothēca, ae, f – бібліотека

bonus, a, um – добрий, а, e, чесний, а, е

caelum, i, n – небо

carus, a, um – дорогий, а, е

certus, a, um – надійний, а, е, вірний, а, е

cingo, cinxi, cinctum, ĕre – оточувати

clipеus, i, m – щит

cognosco, novi, nĭtum, ĕre – пізнавати, дізнаватися

collegium, ii, n – товариство, колегія

cum (+Abl) – з

curricŭlum, i, n – біг, шлях

de (+Abl) – з, про

deus, i, m – бог

diligentia, ae, f – старанність, ретельність, акуратність

discipŭlus, i, m – учень

divitiae, ārum, f (Pl) – багатство

domestĭcus, a, um – домашній, я, є

domĭnus, i, m – володар, господар

durus, a, um – твердий, а, е

elephantus, i, m – слон

equus, i, m – кінь

erro, āvi, ātum, āre – помилятися

exemplum, i, n – приклад, зразок

facio, fēci, factum, ĕre – робити, діяти

fenestra, ae, f – вікно

filius, ii, m – син

firmus, a, um – міцний, а, е

fluvius, ii, m – ріка

forum, i, n – площа

fossa, ae, f – рів

frumentum, i, n – хліб, зерно

fulmĭno, āvi, ātum, āre – кидати блискавки, блищати

gallīna, ae, f – курка

Graecus, i, m – грек

gratia, ae, f – вдячність, подяка

haud – не

herbōsus, a, um – трав’янистий, а, е

hortus, i, m – сад

humānus, a, um – людський, а, е

idem, eădem, idem – той самий, та сама, те саме, він же, вона ж, воно ж

ignorantia, ae, f – незнання

imperium, ii, n – влада, сила

imprŏbus, a, um – нечесний, а, е

inde – звідти

industria, ae, f – старанність, працелюбність, пильність

insŭla, ae, f – острів

inter (+Acc) – між, серед

ira, ae, f – гнів

Iuppĭter, Iovis, m – Юпітер, цар неба, богів і людей

latus, a, m – широкий, а, е

lavo, lavi, ātum, āre – мити

liber, bri, m – книжка

loca, ōrum, n – місцевість

locus, i, m – місце, посада, тема

longus, a, um – довгий, а, е

lupus, i, m – вовк

machĭna, ae, f – видумка, машина

magister, tri, m – учитель

malum, i, n – нещастя, лихо, зло

malum, i, n – яблуко

maxĭmus, a, um – найбільший, а, е

metallum, i, n – метал

mitto, mīsi, missum, ĕre – посилати

mordeo, momordi, morsum, ēre – кусати

mortuus, a, um – мертвий, а, е

moveo, movi, motum, ēre – рухати, зворушувати

mundus, i, m – світ, всесвіт

murus, i, m – стіна, мур

nonnullus, a, um – деякий, а, е

novus, a, um – новий, а, е

numĕrus, i, m – число

Olympus, i, m – Олімп, місце проживання богів

oppĭdum, i, n – фортеця, місто

ornātus, a, um – прикрашений, а, е

ovum, i, n – яйце

pagĭna, ae, f – сторінка

paro, āvi, ātum, āre – виготовляти

pasco, pavi, pastum, ĕre – пасти

periculōsus, a, um – небезпечний, а, е

pericŭlum, i, n – небезпека

pictus, a, um – намальований, а, е, зображений, а, е

popŭlus, i, m – народ

praepăro, āvi, ātum, āre – готувати

praesidium, ii, n – захист, охорона

pratum, i, n – луг

pretium, ii, n – ціна, вартість

primus, a, um – перший, а, е

probus, a, um – добрий, а, е, чесний, а, е, скромний, а, е

procella, ae, f – сильна буря, злива

procul – далеко

profundus, a, um – глибокий, а, е

publĭcus, a, um – громадський, а, е

puer, ĕri, m – хлопець

pulcher, chra, chrum – гарний, а, е

quatio, (quassi), quassum, ĕre – трясти, махати

rapĭdus, a, um – швидкий, а, е

rarus, a, um – рідкісний, а, е, незвичайний, а, е

rectus, a, um – прямий, а, е

Rhea, ae, f – Рея, мати Юпітера

rivus, i, m – струмок, потічок

Romānus, i, m – римлянин

rustĭcus, i, m – селянин

Saturnus, i, m – Сатурн, батько Юпітера

schola, ae, f – школа

scutum, i, n – щит

se – себе

se lаvāre – купатися

sedeo, sedi, sessum, ēre – сидіти

sero, sevi, satum, ĕre – сіяти

si – якщо

sine (+Abl) – без

studium, ii, n – заняття, пристрасть, навчання

stultus, a, um – дурний, а, е, нерозумний, а, е

tabŭla, ae, f – дошка, картина

templum, i, n – храм

teneo, ui, tentum, ēre – тримати, володіти

theatrum, i, n – театр

tono, ui, –, āre – гриміти

traho, traxi, tractum, ĕre – тягнути

tranquillo, āvi, ātum, āre – заспокоювати

tres, tria – три

unus, a, um – один, одна, одне

usque – аж до

vacca, ae, f – корова

ventus, i, m – вітер

verbum, i, n – слово

verus, a, um – справжній, я, є, істинний, а, е

vicīnus, a, um – сусідній, я, є

vitium, ii, n – недолік, вада, хиба

volo, āvi, ātum, āre – літати

Українські слова

будівля – aedificium, ii, n

високий, а, е – altus, a, um

грек – Graecus, i, m

карта – charta, ae, f

гарний, а, е – pulcher, chra, chrum

ліс – silva, ae, f

луг – pratum, i, n

мати в достатку – abundo, āvi, ātum, āre (+Abl)

місто – oppĭdum, i, n

наш, а, е – noster, tra, trum

острів – insŭla, ae, f

показувати – monstro, āvi, ātum, āre

прикрашати – orno, āvi, ātum, āre

римлянин – Romānus, i, m

ріка – fluvius, ii, m

розміщений, а, е – situs, a, um

тварина – bestia, ae, f

учень – discipŭlus, i, m

учитель – magister, tri, m

храм – templum, i, n

Вправи

1. Провідміняйте словосполучення:

а) circŭlus vitiōsus (m) – блудне коло;

б) noster collēga doctus (m) – наш вчений колега;

в) tuum praemium magnum (n) – твоя велика нагорода;

г) vestrum desiderium pium (n) – ваше добре побажання.

2. Провідміняйте дієслова в praesens indicatīvi actīvi і утворіть imperatīvus:

teneo, ui, tentum, ēre;

mitto, misi, missum, ĕre.

3. Визначіть відмінок і виділіть основу іменників:

insulārum, equos, exempla, locis, imperia, frumentō, metalli, discipŭlum, caelum, amīcos, rusticōrum.

4. Утворіть форму називного, знахідного і кличного відмінків множини іменників середнього роду:

pratum, templum, curricŭlum, aedificium, studium.

5. Перекладіть українською мовою:

a foro, de elephantis, inter domĭnos, sine loco, in hortum, apud popŭlos.

6. Поставте закінчення і перекладіть:

Mult… agricŏl… prope silv… habĭtant.

Discipŭl… fabŭl… de lup… avĭd… narrat.

7. Доберіть з української, англійської, німецької, французької, іспанської мов слова, що утворилися за допомогою латинських суфіксів -arius, -orium, ‑mentum. Доповніть ними ряд:

укр.: нотаріус, коментарій, лабораторія, арґумент, ...

aнгл.: notary, ...

нім.: Notar, ...

фр.: notaire, ...

іспан.: notario, ...

8. Від яких латинських слів утворені українські деривати:

аґрарний, коґнітивний, колегія, дисципліна, домінант, філіал, ґрація, локальний, тон, транквілізатор, вентиляція, уніфікація.


П’ЯТЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO QUINTA) Третя відміна (Declinatio tertia) Загальна характеристика третьої відміни

Homo locum ornat, non locus homĭnem Людина прикрашає місце, а не місце – людину

Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний . Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни.

Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).

1. Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:

Nom. sing.

Gen. sing.

основа

rex

lux

civĭtas

palus

reg-is

luc-is

civitāt-is

palūd-is

reg- (rec + s > rex)

luc- (luc + s > lux)

civitāt- (civitāt + s > civĭtas)

palūd- (palūd + s > palus)

2. Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:

Nom. sing.

Gen. sing.

основа

consul

victor

flumen

flos

consŭl-is

victōr-is

flumĭn-is

flor-is

consŭl-

victōr-

flumĭn-

flor-

Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris. За формою gеnеtīvus singulāris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:

Nom. sing

Gen. sing

основа

homo

homĭnis

homĭn-

radix

radīcis

radīc-

regio

regiōnis

regiōn-

tempus

tempŏris

tempŏr-

У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris, але у gеnеtīvus singulāris звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, ōnis, f – функція; latus, ĕris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара.

Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:

Число

Singulāris

Plurālis

Casus

рід

рід

m

f

n

m

f

n

Nom.

-s (-x) або нульове

-s (-x) або нульове

нульове

-es

-es

-a, -ia

Gen.

 -is

-is

-is

-um

-ium

-um

-ium

-um

-ium

Dat.

 -i

-i

 -i

-ĭbus

 -ĭbus

 -ĭbus

Acc

 -em

-em

 =Nom.

 -es

 -es

-a, -ia

Abl.

 -e, -i

-e, -i

 -e, -i

 -ĭbus

 -ĭbus

-ĭbus

Voc.

 =Nom.

 =Nom

 =Nom.

=Nom.

=Nom.

=Nom.

Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtīvus plurālis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.

Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану.

Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:

Група

Відмінки

Abl. sing

Gen. plur

Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід)

приголосна

-e

-um

-a

голосна

-i

-ium

-ia

мішана

-e

-ium

-a

Третя приголосна відміна (Classis consŏnans)

До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів, основа яких закінчується на один приголосний: auctor, ōris, m – творець; aetas, ātis, f – вік; genus, ĕris, n – рід, вид.

Зразок відмінювання іменників приголосної відміни:

homo, ĭnis, m – людина; lex, legis, f – закон; corpus, ŏris, n – тіло:

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

homo, lex, corpus

homĭn-es, leg-es, corpŏr-a

Gen.

homĭn-is, leg-is, corpŏr-is

homĭn-um, leg-um, corpŏr-um

Dat.

homĭn-i, leg-i, corpŏr-i

homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus

Acc.

homĭn-em, leg-em, corpus

homĭn-es, leg-es, corpŏr-a

Abl.

homĭn-e, leg-e, corpŏr-e

homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus

Voc.

homo, lex, corpus

homĭn-es, leg-es, corpŏr-a

Третя голосна відміна (Classis vocālis)

До третьої голосної відміни належать переважно прикметники, невелика кількість іменників жіночого і середнього роду з основою на -ĭ:

1. Прикметники третьої відміни

Прикметники третьої відміни поділяються на три групи. До першої групи належать прикметники з основою на -ri- з трьома родовими закінченнями: -er (m), -is (f), -e (n): celĕber, bris, bre – знаменитий, а, е; acer, acris, acre – гострий, а, е.

До другої групи належать прикметники з двома родовими закінченнями: -is (m,f), -e (n): brevis, e – короткий, а, е; levis, e – легкий, а,е.

До третьої групи входять прикметники з основою на -nt- або -c- з одним родовим закінченням, спільним для трьох родів. Відмінюються як прикметники третьої відміни з основою на : ingens, ingentis – величезний, а, е; felix, īcis – щасливий, а, е.

Зразок відмінювання прикметників третьої відміни:

а) з трьома родовими закінченнями: acer (m), acris (f), acre (n)

Числа

Singulāris

Plurālis

Рід

m

f

n

m, f

n

Відмінки

Nom.

аcer

аcr-is

аcr-e

аcr-es

аcr-ia

Gen.

аcr-is

acr-is

acr-is

acr-ium

acr-ium

Dat.

аcr-і

acr-і

acr-і

acr-ĭbus

acr-ĭbus

Acc.

аcr-em

acr-em

acr-e

acr-es

acr-ia

Abl.

аcr-і

acr-і

acr-і

acr-ĭbus

acr-ĭbus

Voc.

аcer

аcr-is

аcr-e

аcr-es

аcr-ia

б) з двома закінченнями: brevis (m, f), breve (n)

Числа

Singulāris

Plurālis

Рід

m, f

n

m, f

n

Відмінки

Nom.

brev-is

brev-e

brev-es

brev-ia

Gen.

brev-is

brev-is

brev-ium

brev-ium

Dat.

brev-і

brev-і

brev-ĭbus

brev-ĭbus

Acc.

brev-em

brev-e

brev-es

brev-ia

Abl.

brev-і

brev-і

brev-ĭbus

brev-ĭbus

Voc.

brev-is

brev-e

brev-es

brev-ia

в) з одним родовим закінченням: ingens (m, f, n), ingentis (Gen. Sing.)

Числа

Singulāris

Plurālis

Рід

m, f

n

m, f

n

Відмінки

Nom.

ingens

ingens

ingent-es

ingent-ia

Gen.

ingent-is

ingent-is

ingent-ium

ingent-ium

Dat.

ingent-і

ingent-і

ingent-ĭbus

ingent-ĭbus

Acc.

ingent-em

ingens

ingent-es

ingent-ia

Abl.

ingent-і

ingent-і

ingent-ĭbus

ingent-ĭbus

Voc.

ingens

ingens

ingent-es

ingent-ia

Із прикметників третьої відміни найпродуктивнішими для європейських мов є прикметники з двома родовими закінченнями на ‑ālis, -ĭlis, ‑bĭlis, -āris.

Наприклад:

criminālis, e – кримінальний, а, е

morālis, e – моральний, а, е

fatālis, e – фатальний, а, е

naturālis, e – натуральний, а, е

formālis, e – формальний, а, е

nominālis, e – номінальний, а, е

fundamentālis, e –

фундаментальний, а, е

originālis, e – ориґінальний, а, е

generālis, e – ґенеральний, а, е

personālis, e – персональний, а, е

geniālis, e – ґеніальний, а, е

rationālis, e – раціональний, а, е

intellectuālis, e –

інтелектуальний, а, е

mobĭlis, e – рухомий, а, е

legālis, e – леґальний, а, е

stabĭlis, e – постійний, а, е

liberālis, e – ліберальний, а, е

populāris, e – народний, а, е

locālis, e – локальний, а, е

disciplināris, e –

дисциплінарний, а, е

manuālis, e – мануальний, а, е

regulāris, e – реґулярний, а, е

memoriālis, e – меморіальний, а, е

civīlis, e – цивільний, а, е

2. Іменники третьої голосної відміни

До голосної відміни належать іменники середнього роду, що в називному відмінку однини закінчуються на -e, -al, -ar. Наприклад: mare, maris, n – море; anĭmal, ālis, n – тварина; exemplar, āris, n – зразок, приклад.

Зразок відмінювання іменників голосної відміни:

Числa

Singulāris

Plurālis

Відмінки

n

n

n

n

n

n

Nom.

mare

anĭmal

exemplar

mar-ia

animal-ia

exemplar-ia

Gen.

mar-is

animāl-is

exemplār-is

mar-ium

animal-ium

exemplar-ium

Dat.

mar-і

animāl-і

exemplār-і

mar-ĭbus

animal-ĭbus

exemplar-ĭbus

Acc.

mare

anĭmal

exemplar

mar-ia

animal-ia

exemplar-ia

Abl.

mar-і

animāl-і

exemplār-і

mar-ĭbus

animal-ĭbus

exemplar-ĭbus

Voc.

mare

anĭmal

exemplar

mar-ia

animal-ia

exemplar-ia

3. Рівноскладові іменники жіночого роду

1. До третьої голосної відміни належить невелика кількість рівноскладових іменників жіночого роду, які у називному відмінку однини закінчуються на -is:

turris, is, f – вежа, башта puppis, is, f – корма

secūris, is, f – сокира febris, is, f – гарячка

sitis, is, f – спрага tussis, is, f – кашель.

2. За голосною відміною відмінюються також рівноскладові назви міст і річок на -is:

Neapŏlis, is, f – Неаполь; Tibĕris, is, m – Тібр (усі назви річок – чоловічого роду).

3. За голосною відміною відмінюються рівноскладові іменники жіночого роду грецького походження на -sis: basis, is, f – основа; dosis, is, f – доза; prognōsis, is, f – прогноз: analysis, is, f – аналіз та ін.

Знахідний відмінок однини цих іменників закінчується на -im.

Зразок відмінювання іменників:

secūris, is, f; Neapŏlis, is, f; analysis, is, f

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom

secūr-is

Neapŏl-is

аnalys-is

secūr-es

analys-es

Gen.

secūr-is

Neapŏl-is

analys-is

secur-ium

analys-ium

Dat.

secūr-i

Neapŏl-i

analys-i

secur-ĭbus

analys-ĭbus

Acc.

secūr-im

Neapŏl-im

analys-im

secūr-es

analys-es

Abl.

secūr-i

Neapŏl-i

analys-i

secur-ĭbus

analys-ĭbus

Voc.

secūr-is

Neapŏl-is

аnalys-is

secūr-es

analys-es

До голосної відміни належить іменник vis, fсила, могутність із основою в однині на vi-, де – довге. У цьому іменникові відсутні форми родового і давального відмінків однини. Форми множини утворені від називного відмінка однини, що вважається основою, причому ‑s переходить в -r за законом ротацизму (vises переходить у vires).

Відмінювання іменника vis:

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom

vis

vires

Gen.

virium

Dat.

virĭbus

Acc.

vim

vires

Abl.

vi

virĭbus

Voc.

vis

vires

Третя мішана відміна (Classis mixta)

До третьої мішаної відміни належать:

а) рівноскладові іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на -es, -is.

sedes, is, f – житло

clades, is, f – поразка

navis, is, f – корабель

testis, is, m, f – свідок;

б) нерівноскладові іменники, які перед закінченням родового відмінка однини -is мають дві приголосні букви:

urbs, urbis, f – місто

ars, artis, f – мистецтво, ремесло

fons, fontis, m – джерело

os, ossis, n – кістка.

Зразок відмінювання іменників:

civis, is, m, f – громадянин (ка); nubes, is, f – хмара; pars, partis, f – частина; os, ossis, n – кістка

Casus

Singulāris

Nom.

civ-is

nub-es

pars

os

Gen.

civ-is

nub-is

part-is

oss-is

Dat.

civ-i

nub-i

part-i

oss-i

Acc.

civ-em

nub-em

part-em

os

Abl.

civ-e

nub-e

part-e

oss-e

Voc.

civ-is

nub-es

pars

os

Casus

Plurālis

Nom.

civ-es

nub-es

part-es

oss-a

Gen.

civ-ium

nub-ium

part-ium

oss-ium

Dat.

civ-ĭbus

nub-ĭbus

part-ĭbus

oss-ĭbus

Acc.

civ-es

nub-es

part-es

oss-a

Abl.

civ-ĭbus

nub-ĭbus

part-ĭbus

oss-ĭbus

Voc.

civ-es

nub-es

part-es

oss-a

Мішана відміна відрізняється від приголосної тільки формою родового відмінка множини на -ium.

Примiтка.

За приголосною відміною, як виняток, відмінюються:

а) іменники: pater, tris, m – батько; mater, tris, f – мати; frater, tris, m – брат; iuvĕnis, is, m, f – юнак, дівчина; canis, is, m, f – собака та інші;

б) прикметники: dives, ĭtis – багатий, а, е; pauper, ĕris – бідний, а, е; vetus, ĕris – старий, а, е; princeps, ĭpis – перший, а, е; partĭceps, ĭpis – причетний, а, е та інші.

Ознаки роду іменників третьої відміни

Оскільки Nom. sing. третьої відміни відзначається різноманітністю закінчень, визначити рід іменника важко. Часто рід визначається за значенням: uxor, ōris, f – дружина, virgo, ĭnis, f – дівчина, pater, tris, m – батько.

Назви країн, островів, дерев – жіночого роду, незалежно від закінчень.

Закінчення nominatīvus i genetīvus singulāris у третій відміні

Чоловічий рід – genus masculīnum:

Nom. sing.

Gen. sing.

Nom. sing.

Gen. sing.

-o

-ōnis

sermo

sermōnis

-ĭnis

homo

homĭnis

-or

-ōris

victor

victōris

-os

-ōris

mos

moris

-er

-ĕris

carcer

carcĕris

-es

-tis

miles

milĭtis

-dis

pes

pedis

-ex

-ĭcis

apex

apĭcis

Жіночий рід – genus feminīnum:

Nom. sing.

Gen. sing.

Nom. sing.

Gen. sing.

-as

-ātis

civĭtas

civitātis

-us

-ūtis

virtus

virtūtis

-ūdis

pecus

pecūdis

-is рівноскладові

-is

navis

navis

-es рівноскладові

-is

nubes

nubis

-s з попередньою

приголосною

-tis

ars

artis

-x

-cis

arx

arcis

-gis

lex

legis

-do

-ĭnis

fortitūdo

fortitudĭnis

-go

-ĭnis

imāgo

imagĭnis

-io

-ōnis

oratio

oratiōnis

Середній рід – genus neutrum:

Nom. sing.

Gen. sing.

Nom. sing.

Gen. sing.

-ma

-ătis

poēma

poēmătis

-al

-ālis

vectīgal

vectigālis

-ar

-āris

exemplar

exemplāris

-c

-tis

lac

lactis

-e

-is

ovīle

ovīlis

-en

-ĭnis

carmen

carmĭnis

-ur

-ŭris

-ŏris

fulgur

robur

fulgŭris

robŏris

-us

-ŏris

-ĕris

tempus

onus

tempŏris

onĕris

-t

-ĭtis

caput

capĭtis

Найважливіші винятки з правил про рід іменників третьої відміни

1. Іменники чоловічого роду закінчуються на -o, -or, -os, -er, -es (нерівноскладові), -ex.

Винятки

Feminīna

Neutra

arbor, arbŏris, f – дерево

aequor, aequŏris, n – море

cor, cordis, n – серце

marmor, marmŏris, n – мармур

dos, dotis, f – посаг

os, ossis, n – кістка

os, oris, n – уста

linter, lintris, f – човен

ver, veris, n – весна

gaster, gastris, f – живіт

iter, itinĕris, n – дорога

tuber, tubĕris, n – горбок

cadāver, cadаvĕris, n – труп

papāver, papavĕris, n – мак

piper, pipĕris, n – перець

merces, mercēdis, f – плата

seges, segĕtis, f – посів

quies, quiētis, f – спокій

2. Іменники жіночого роду закінчуються на -as, -us (Gen. -ūtis, ‑ūdis), -is (рівноскладові), -es (рівноскладові), -s (з попереднім приголосним), ‑x, -do, -go, -io.

Винятки

Masculīna

Neutra

ordo, ordĭnis, m – порядок

pugio, pugiōnis, m – кинджал

elephas, elephantis, m – слон

as, assis, m – ас (монета)

calix, calĭcis, m – кубок

cortex, cortĭcis, m – кора

grex, gregis, m – стадо

amnis, amnis, m – річка

crinis, crinis, m – волос

collis, collis, m – пагорб

fascis, fascis, m – пучок, в’язка

finis, finis, m – кінець, межа

mensis, mensis, m – місяць

ignis, ignis, m – вогонь

orbis, orbis, m – круг

panis, panis, m – хліб

piscis, piscis, m – риба

cinis, cinĕris, m – попіл

lapis, lapĭdis, m – камінь

pulvis, pulvĕris, m – порох, пил

sanguis, sanguĭnis, m – кров

dens, dentis, m – зуб

fons, fontis, m – джерело

mons, montis, m – гора

pons, pontis, m – міст

рondo, n (невідмінюване) – тягар

fas, n (невідмінюване) – моральне право; те, що годиться

nefas, n (невідмінюване) – те, що не годиться, беззаконність

vas, vasis, n – посудина

3. Іменники середнього роду закінчуються на -ma, -l (-al), -ar, -c, -e, ‑en, -ur, -us, -t.

Винятки

Masculīna

Feminīna

sal, salis, m – сіль

sol, solis, m – сонце

vultur, vultŭris, m – шуліка

lepus, lepŏris, m – заєць

mus, muris, m – миша

tellus, tellūris, f – земля

Є ще низка інших винятків щодо роду іменників. У третій відміні є деякі іменники, які у множині набувають іншого значення, ніж в однині: aedes, aedis, f – храм, aedes, aedium, f – дім, будинок, finis, finis, m – межа, кордон, fines, finium, m – область, територія, pars, partis, f – частина, partes, partium, f – роль актора, партія та ін.

Особливості відмінювання іменників третьої відміни

1. До третьої відміни належать також деякі слова з основами на «u», «ov», які походять від дифтонга «ou», наприклад: bos (корова, віл), Iuppĭter (Юпітер). Іменник vas, vasis, n (посудина) в однині відмінюється за третьою відміною, а в множині – за другою.

2. Іменники середнього роду грецького походження на -ma в давальному і орудному відмінках множини мають закінчення -is замість -ĭbus.

Singulāris

Nom.

bos, m, f – корова, віл

vas, n – посудина

systema, n –

система

Iuppĭter, m –

Юпітер

Gen.

bovis

vasis

systemătis

Iovis

Dat.

bovi

vasi

systemăti

Iovi

Acc.

bovem

vas

systema

Iovem

Abl.

bove

vase

systemăte

Iove

Voc.

bos

vas

systema

Iuppĭter

Plurālis

Nom.

boves

vasa

systemăta

Gen.

boum

vasōrum

systemătum

Dat.

bubus (bobus)

vasis

systemătis

Acc.

boves

vasa

systemăta

Abl.

bubus (bobus)

vasis

systemătis

Voc.

boves

vasa

systemăta

Утворення латинських назв солей

Назви солей містять: назву катіона (на першому місці завжди в родовому відмінку однини), назву аніона (у називному відмінку однини).

1. Назва аніона солей кисневих кислот з найбільшим ступенем окислення виражається іменником чоловічого роду третьої відміни, який у називному відмінку однини закінчується на -аs (у родовому відмінку однини на -ātis).

Наприклад:

Nominatīvus singulāris

Genetīvus singulāris

Natrii sulfas

Codeīni phosphas

Natrii sulfātis

Codeīni phosphātis

2. Назва аніона солей кисневих кислот з меншим ступенем окислення виражається іменником чоловічого роду третьої відміни, який у називному відмінку однини закінчується на -is (у родовому відмінку однини на -ītis).

Наприклад:

Nominatīvus singulāris

Genetīvus singulāris

Kalii arsēnis

Natrii nitris

Kalii arsenītis

Natrii nitrītis

Назви аніонів із закінченнями -as, -is є іменниками третьої відміни чоловічого роду (винятки з жіночого роду).

3. Назва аніона солей безкисневих кислот виражається іменником середнього роду другої відміни, який у називному відмінку однини закінчується на -ĭdum (у родовому відмінку однини закінчення ).

Наприклад:

Nominatīvus singulāris

Genetīvus singulāris

Kalii iodĭdum

Natrii bromĭdum

Kalii iodĭdi

Natrii bromĭdi

4. Назви кислих солей утворюються від назв середніх солей приєднанням до назви аніона префікса hydro-.

Наприклад:

Natrii carbōnas

Natrii hydrocarbōnas

5. Назви основних солей утворюються від назв середніх солей приєднанням до назви аніона префікса sub-.

Наприклад:

Bismŭthi nitras

Bismŭthi subnitras

Латинські назви солей перекладають на українську мову іменниками з такими суфіксами:

-as (ātis) = ат:

sulfas, ātis, m

сульфат

-is (ītis) = іт, ит:

arsēnis, ītis, m

nitris, ītis, m

арсеніт

нітрит

-ĭdum (i) = ід, ид:

sulfĭdum, i, n

iodĭdum, i, n

сульфід

йодид

Словотворення третьої відміни

Більшість іменників третьої відміни утворюється від дієслівних основ (інфекта і супіна). Найпродуктивніші типи утворення віддієслівних іменників:

1. Від основи супіна за допомогою суфікса -tor, -sor утворюються іменники чоловічого роду, що означають особу, яка діє:

condūco, duxi, ductum, ĕre – супроводжувати – conductor, ōris, m – кондуктор;

collĭgo, legi, lectum, ĕre – збирати – collector, ōris, m – збирач, з’єднувач;

comprĭmo, pressi, pressum, ĕre – збирати – compressor, ōris, m – стискач.

Цей тип латинського словотворення засвоївся в українській (англійській, німецькій, французькій, іспанській) мовах: новатор, раціоналізатор, індикатор, респіратор, конденсатор, телевізор та ін.

2. Від основи інфекта за допомогою суфікса -or утворюються іменники чоловічого роду із значенням стану чи діяльності:

odōro, āvi, ātum, āre – пахнути – odor, ōris, m – запах;

caleo, ui, –, ēre – бути теплим – calor, ōris, m – теплота.

3. Від основи супіна за допомогою суфікса -tio, -sio утворюються іменники жіночого роду із значенням назви дії чи стану:

ago, egi, actum, ĕre – робити, діяти – actio, ōnis, f – діяльність, рух;

concipio, cepi, ceptum, ĕre – сприймати – conceptio, ōnis, f – сприйняття;

praecēdo, cessi, cessum, ĕre – йти попереду – praecessio, ōnis, f – передування, прецесія.

Іменники цього типу засвоєні новими мовами. У західноєвропейські мови слова ввійшли у формі основи: латинський називний відмінок однини – demonstratio – показ – родовий однини – demonstra­tiōnis – основа demonstration – порів. нім. die Demonstration, англ. – the demonstration, фр. – la démonstration. В українській мові латинським іменникам такого типу відповідають іменники жіночого роду на -ція: інфляція, еволюція.

4. Від основи прикметника за допомогою суфікса -(i)tāt утворюються абстрактні іменники жіночого роду із значенням якості:

liber, ĕra, ĕrum – вільний, a, e – libertas, ātis, f – свобода;

verus, a, um – істинний, a, e – verĭtas, ātis, f – істина.

5. Від основи прикметника за допомогою суфікса -(i)tūdo утворюються іменники жіночого роду із значенням властивості чи якості:

amplus, a, um – обширний, a, е – amplitūdo, ĭnis, f – величина;

longus, a, um – довгий, a, e – longitūdo, ĭnis, f – довжина.

6. Від основи прикметника за допомогою суфікса -tas утворюються іменники жіночого роду, що означають якість:

universus, a, um – загальний, a, e – universĭtas, ātis, f – цілісність, сукупність;

humānus, a, um – людяний, a, e – humanĭtas, ātis, f – гуманізм, людяність.

7. Від основи інфекта за допомогою суфікса -men утворюються іменники середнього роду із значенням засобу або наслідку дії:

nomĭno, āvi, ātum, āre – називати – nomen, ĭnis, n – назва, ім’я;

medĭco, āvi, ātum, āre – виготовляти, лікувати – medicāmen, ĭnis, n – засіб лікування, ліки.

8. Від основи іменника за допомогою форманта -ālis, e утворюються прикметники третьої відміни із значенням властивості, належності до чогось:

natūra, ae, f – природа – naturālis, e – природний, а, е;

locus, i, m – місце – locālis, e – місцевий, а, е;

natio, ōnis, f – нація, народ – nationālis, e – національний, а, е.

9. Від основи іменника за допомогою форманта -āris, e утворюються прикметники третьої відміни із значенням ознаки, якості, належності:

militia, ae,f – військова служба – militāris, e – військовий, а, е;

popŭlus, i, m – народ – populāris, e – народний, а, е.

10. Від дієслівних основ інфекта за допомогою форманта -ĭlis, e утворюються прикметники із значенням стану:

frango, fregi, fractum, ĕre – ламати, кришити – fragĭlis, e – ламкий, a, e, крихкий, a, e;

utor, uti, usus sum – користуватися – utĭlis, e – корисний, a, e.

11. Від основи інфекта за допомогою суфікса -bĭlis, e утворюються прикметники зі значенням якості, можливості:

sto, steti, ātum, āre – стояти – stabĭlis, e – постійний, а, е.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De conditorĭbus Romae

Titus Livius, scriptor Romanōrum, fabŭlam de Romŭlo et Remo, conditorĭbus Romae, narrat. In Latio rex Numĭtor regnat. Amulius fratrem Numitōrem, regem Albae Longae, regno privat. Amulius quoque nepōtes Numitōris Romŭlum et Remum in flumĭne demergĕre iubet. Ministri regis Amulio non parent et puĕros parvŭlos in flumĭnis ripa ponunt. Ibi lupa puĕros invĕnit et nutrit. Postea pastor regius puĕros edŭcat. Puĕri paulātim adolescent. Pastor Romŭlo et Remo veritātem apĕrit. Fratres Amulium occīdunt et regnum avo Numitōri reddunt. Romŭlus postea rex civitātis fit et oppĭdum novum nomĭne Roma condit.

II. De patria nostra

Patria nostra Ucraīna (Roxolania) est terra Eurōpae. In patria nostra multae silvae sunt, quae bestiis abundant. Montes metalla contĭnent: aurum, argentum, ferrum. Campi fertĭles sunt. In patria nostra varia animalia habĭtant: tauri, vaccae cum vitŭlis, oves cum agnis, caprae cum haedis, gallīnae. Alia animalia in terra, alia in aēre, alia in aqua vivunt. In silvis betŭlae, fagi, fraxĭni et quercus sunt. In hortis nostris pruni, mali, cerāsi crescunt.Omnes incŏlae patriae nostrae impigre labōrant. Homĭnes terras perăgunt, altos montes supĕrant. Agricŏlae laetas segĕtes parant. Incŏlae terrae nostrae urbes magnas aedifĭcant. Nomĭna scriptōrum in patria nostra honorāta sunt. Poetae artes litterasque colunt et amoenitātem arvōrum cantant. Carmĭna poetārum multis hominĭbus patriae nostrae magnam delectatiōnem parant, ideo in ore et pectŏre homĭnum sunt. Poētae clari non modo patriam suam honōrant, sed genĕrі humāno ornamenta sunt. Caput patriae nostrae Kiovia est. Kiovia est urbs magna et clara. Ibi multa et pulchra aedificia, templa, theatra et monumenta sunt.

ІІ. De mari

Magna est pulchritūdo maris, magna utilĭtas. Aqua maris salsa est. Multa flumĭna in maria influunt. Rupes litŏrum maris saepe altae sunt. In mari multae plantae crescunt et mira animalia vivunt. Ităque poētae non recte mare infecundum appellant. Natūra marium varia est: alia maria calĭda, alia frigĭda sunt. Inter Eurōpam et Afrĭcam est mare Internum. Multa maria Graecis et Romānis ignōta sunt. Deus flumĭnum et marium est Neptūnus.

III. De avĭbus

In silvis multae aves sunt. Aves alas habent. Plumae sunt quasi vestis avium. Vere voces multārum avium aures homĭnum delectant. Aves nonnullae nuntii sunt veris. Autumno aves in alias regiōnes avŏlant, nonnullae autem hiĕme in regionĭbus frigĭdis manent. Ibi saepe famem extrēmam tolĕrant.Ut leo rex bestiārum, ita aquĭla regīna avium est. Aquĭlam regīnam avium appellāmus, nam nulla avis aquĭlam robŏre supĕrat.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Білі сніги покривають вершини гір.

2. Наука і мистецтво процвітають у мирний час (під час миру), отже, мир – матір мистецтв.

3. Згода громадян зміцнює державу, незгода – руйнує.

4. Моря отримують назви або від провінцій, або від островів, або від держав.

Запам’ятайте такі латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Salus popŭli suprēma lex est.Благо народу – найвищий закон. Ціцерон «Про закони», ІІІ, 3, 8: Illis salus popŭli suprēma lex estoНайвищим законом для них нехай буде благо народу.

2. Dura lex, sed lex.Суворий закон, але – закон.

3. Repetitio mater studiōrum est.Повторення – мати навчання.

4. Consuetūdo est altĕra natūra.Звичка – друга природа. Ціцерон «Про вище благо і вище зло», V, 25, 74: Consuetudĭne quasi altĕra quaedam natūra efficĭtur. – Звичкою немовби створюється якась інша природа. Арістотель, «Риторика», І, 11, 1370а.

5. Amīcus Plato, sed magis amīca verĭtas est.Платон мені друг, але істина дорожча. Платон, «Федон», 91 с: Якщо ви мене послухаєте, то менше будете думати про Сократа, а більше про істину. Арістотель, «Нікомахова етика», І, 4, 1096: Наш обов’язок – віддати перевагу істині. Коментатор Арістотеля Аммоній у «Житті Арістотеля» пише: Сократ мені друг, але найближча подруга – істина.

6. Amīci fures tempŏris sunt. – Друзі – викрадачі часу.

7. Quot capĭta, tot sententiae (sensus).Скільки голів, стільки думок. (Всяк імеєт свой ум голова – Г.Сковорода). Теренцій, «Форміон», ІІ, 4, 14: Quot homĭnes, tot sententiaeСкільки людей, стільки думок. Горацій, «Сатири», ІІ, 1, 26-27:

Cástor gáudet equís, ovó prognátus eódem

Púgnis: quót capitúm vivúnt, totidém studiórum

Mília…

Кастор – кіньми живе; його брат, що з яйця того ж вийшов, –

Боєм кулачним. Скільки голів – стільки й нахилів різних.

Переклад А.Содомори.

8. O tempŏra, o mores!О часи, о звичаї! Ціцерон, «Промова проти Катіліни», І, 1.

9. Ab imo pectŏre.Від щирого серця.

10. Aurea mediocrĭtas. Золота середина. Формула практичної моралі, головні засади житейської філософії Горація (65-8 рр. до н.е.), які відображені в «Оді», ІІ «До Ліцінія Мурени», 10, 9-10:

Aúreám quisquís mediócritátem

Díligit tutús caret óbsoléti

Sórdibús tectí caret ínvidénda

Sóbrius aúla.

Золотій середині хто довіривсь,

Той не стане жить ні в злиденній хижі,

Ні палацом він у людей не буде

Заздрість будити.

Переклад А.Содомори.

Пошуки «золотої середини» сприймаються як провідна ідея не лише Горація, а й усієї римської античності. За кожною одою Горація стоїть якась поетична тема чи філософська ідея з доробку античної Греції. Друга ода «До Ліцінія Мурени», 10 є математично стислим гімном на честь ідеально гармонійного піфагорейського світу, універсальні закони якого діють як у математиці та філософії, так і в поезії і навіть у щоденному житті.

11. Alma mater.Мати-годувальниця.

12. Sancta simplicĭtas.Свята простота.

13. Ultĭma ratio regum.Останній доказ королів.

14. Ars longa, vita brevis est. – Мистецтво вічне, життя коротке.

15. Mens sana in corpŏre sano.Здорова думка – в здоровому тілі. Ювенал (60-127) «Сатири», Х, 356: Órandúm (e)st ut sít mens sán(a) in córpore sáno.Треба просити, щоб у здоровому тілі був здоровий дух.

16. Quod licet Iovi, non licet bovi.Що дозволено Юпітерові, те не дозволено бикові.

17. Lege artis.За законом мистецтва.

18. Panem et circenses!Хліба і видовищ!

19. Urbi et orbi.Місту (тобто Риму) і світові (формула благословення Папи Римського католицькому світу).

Лексичний мінімум

Латинські слова

аbundo, āvi, ātum, āre (+Abl.) – мати в достатку

accipio, cepi, ceptum, ĕre отримувати

adolesco, olēvi (olui), ultum, ĕre – підростати, рости

aedifĭco, āvi, ātum, āre – будувати, споруджувати

aër, aëris, m – повітря

ala, ae, f – крило

Alba Longa, ae, f – Альба Лонга, найдавніше місто в Лації на південний схід від Рима

almus, a, um – годувальний, а, е

alter, ĕra, ĕrum – інший, а, е, один, а, е із двох

amoenĭtas, ātis, f – краса

Amulius, ii, m – Амулій, брат Нумітора

anĭmal, ālis, n – тварина

aperio, perui, pertum, īre – відкривати

apex, apĭcis, m – вершина

appello, āvi, ātum, āre – називати

ars, artis, f – мистецтво

arvum, i, n – нива, поле

aureus, a, um – золотий, а, е

auris, is, f – вухо, слух

avis, is, f – птах

avŏlo, āvi, ātum, āre – відлітати

avus, i, m – дід

betŭla, ae, f – береза

bos, bovis, m, f – віл, бик

brevis, e – короткий, а, е

caelestis, e – небесний, а, е

calĭdus, a, um – теплий, а, е

canto, āvi, ātum, āre – співати

capra, ae, f – коза

caput, ĭtis, n – голова, столиця

carmen, ĭnis, n – вірш, пісня

cerāsus, i, f – вишня

circenses, ium, m – видовище

civis, is, m, f – громадянин

civĭtas, ātis, f – держава

commūnis, e – спільний, а, е

condĭtor, ōris, m – засновник

condo, di, tum, ĕre – засновувати

consuetūdo, ĭnis, f – звичка

contineo, tinui, tentum, ēre – містити, тримати

corpus, ŏris, n – тіло, корпус

cresco, crevi, cretum, ĕre – рости

delectatio, ōnis, f – насолода, задоволення

deleo, ēvi, ētum, ēre – руйнувати

demergo, mersi, mersum, ĕre – опускати, встромлювати, топити

discordia, ae, f – незгода

edŭco, āvi, ātum, āre – виховувати

extrēmus, a, um – крайній, я, є

fabŭla, ae, f байка, легенда

fagus, i, f – бук

fames, is, f – голод

fertĭlis, e – урожайний, а, е

fio, factus sum, ĕri – ставатися, бувати

firmo, āvi, ātum, āre – зміцнювати

floreo, ui, –, ēre – цвісти

flumen, ĭnis, n – ріка

fons, fontis, m – джерело

frater, tris, m – брат

fraxĭnus, i, f – ясен

frigĭdus, a, um – холодний, а, е

fur, furis, m – злодій

generālis, e – основний, а, е

genus, ĕris, n – рід, вид

grandis, e – великий, а, е

gravis, e – важкий, а, е

haedus, i, m – козел

hiems, hiĕmis, f – зима

homo, ĭnis, m – людина

honorātus, a, um – поважний, а, е, шанований, а, е

honōro, āvi, ātum, āre – вшановувати, поважати

ibi – там

ideo – тому, з тієї причини

ignōtus, a, um – невідомий, а, е

impigre – невтомно

imus, a, um внутрішній, я, є, найнижчий, а, е

infecundus, a, um – неврожайний, а, е

influo, fluxi, fluxum, ĕre – впадати, вливатися

invenio, veni, ventum, īre – знаходити

iubeo, iussi, iussum, ēre – наказувати, веліти

labor, ōris, m – праця, труд

laetus, a, um – щасливий, а, е, родючий, а, е

Latium, ii, n – Лацій, область поміж Тірренським морем, Етрурією та Кампанією

leo, ōnis, m – лев

lex, legis, f – закон

licet, licuit, ēre – дозволено, можна

litus, ŏris, n – берег моря

lupa, ae, f – вовчиця

magis – більше

malus, i, f – яблуня

maneo, mansi, mansum, ēre – залишатися

mare, is, n – море

mater, tris, f – мати

mediocrĭtas, ātis, f – середина

mens, mentis, f – думка, розум

minister, tri, m – слуга

mirus, a, um – дивний, а, е

mons, montis, m – гора

monumentum, i, n – пам’ятник

mos, moris, m – звичай

narro, āvi, ātum, āre – розповідати

nepos, ōtis, m – онук, нащадок

Neptūnus, i, m – Нептун, бог моря

nix, nivis, f – сніг

nomen, ĭnis, n – назва, ім’я

non modo…, sed etiam – не тільки..., а й

novus, a, um – новий, а, е

nullus, a, um – ніякий, а, е, жодний, а, е

Numĭtor, ōris, m – Нумітор, легендарний правитель Альби Лонги, дід Ромула і Рема

nutrio, īvi, ītum, īre – годувати

occīdo, di, sum, ĕre – вбивати

omnis, e – весь, вся, все

oppĭdum, i, n – місто

orbis, is, m – земна куля, світ

ornamentum, i, n – прикраса

os, oris, n – уста, рот

ovis, is, f – вівця

panis, is, m – хліб

pareo, ui, ĭtum, ēre (+Dat) – підкорятися

paro, āvi, ātum, āre – готувати

parvŭlus, a, um – маленький, а, е, крихітний, а, е

pastor, ōris, m – пастух

paulātim – потроху, поступово

pax, pacis, f – мир

pectus, ŏris, n – груди, серце

perăgo, ēgi, actum, ĕre – обробляти, рихлити

Plato, ōnis, m – Платон (427–347 рр. до н.е.), грецький філософ V ст. до н.е.

pluma, ae, f – пір’я

pono, posui, posĭtum, ĕre – класти

popŭlus, i, m – народ

privo, āvi, ātum, āre (+Abl) – позбавляти

provincia, ae, f – провінція

prunus, i, f – слива

puer, ĕri, m – хлопець, дитина

pulchritūdo, ĭnis, f – краса

quasi – немовби

quercus, us, f – дуб

quoque – також

quot…, tot – скільки..., стільки

ratio, ōnis, f – розум, думка

recte – правильно

reddo, di, tum, ĕre –повертати

regīna, ae, f – цариця

regio, ōnis, f – район, реґіон

regius, a, um – царський, а, е

regno, āvi, ātum, āre – правити, царювати

Remus, i, m – Рем, брат-близнюк Ромула

repetitio, ōnis, f – повторення

rex, regis, m – цар

ripa, ae, f – берег

robur, ŏris, n – сила

Romŭlus, i, m – Ромул, легендарний засновник Риму

rupes, is, f – скеля, скала

salsus, a, um – солоний, а, е

salūber, bris, bre – цілющий, а, е, здоровий, а, е

salus, ūtis, f – благо, добробут, здоров’я

sanctus, a, um – священний, а, е

sanus, a, um – здоровий, а, е

scriptor, ōris, m – письменник

seges, ĕtis, f – посів

sententia, ae, f – думка, вислів, судження

sidus, ĕris, n – сузір’я

simplicĭtas, ātis, f – простота

summus, a, um – найвищий, а, е

supĕro, āvi, ātum, āre – перевищувати, перемагати

suprēmus, a, um – найвищий, а, е

taurus, i, m – віл, бик

tego, texi, tectum, ĕre – покривати

tempus, ŏris, n – час

Titus Livius, i, ii, m – Тит Лівій (59 р. до н.е. – 17 р. н.е.), римський письменник

tolĕro, āvi, ātum, āre – переносити, терпіти

ultĭmus, a, um – найвіддаленіший, а, е, останній, а, е

urbs, urbis, f – місто

ut…, ita – як..., так

utilĭtas, ātis, f – користь

vectīgal, ālis, n – прибуток, податок

ver, veris, n – весна

verĭtas, ātis, f – правда, істина

vestis, is, f – одяг

vitŭla, ae, f – телиця

vox, vocis, f – звук, голос

Українські слова

або... або – aut… aut

білий, а, е – albus, a, um

вершина – apex, ĭcis, m

громадянин – civis, is, m, f

держава – civĭtas, ātis, f

згода – concordia, ae, f

зміцнювати – firmo, āvi, ātum, āre

мир – pax, pacis, f

найвищий, а, е – summus, a, um

незгода – discordia, ae, f

отримувати – accipio, cepi, ceptum, ĕre

покривати – tego, texi, tectum, ĕre

провінція – provincia, ae, f

руйнувати – deleo, ēvi, ētum, ēre

сніг – nix, nivis, f

так, отже – ităque

Вправи

1. Провідміняйте словосполучення:

labor gravis (m) – важка праця; salus commūnis (f) – спільне благо; ars generālis (f) – основне мистецтво; sidus caeleste (n) – небесне сузір’я; vectīgal grande (n) – великий прибуток; fons salūber (m) – цілюще джерело.

2. Визначіть відмінкові форми і групу іменників третьої відміни:

carminĭbus, in apĭce, per carmĭna, sine delectatiōne, famium, ex aëre, trans montem, mentem, tempŏrum, apud aves, in pace, orbi, fluminĭbus, panem, per os, regiōnes, consuetudĭnis, in maria.

3. Знайдіть форму називного відмінка однини іменників третьої відміни за формою родового відмінка однини:

а) чоловічого і жіночого роду: aëris, amoenitātis, apĭcis, artis, auris, avis, civis, civitātis, consuetudĭnis, famis, furis, hiĕmis, leōnis, moris, nivis, pacis, ratiōnis, scriptōris;

б) середнього роду: animālis, capĭtis, carmĭnis, corpŏris, flumĭnis, genĕris, litŏris, maris, nomĭnis.

4. Утворіть форму називного відмінка множини:

tempus, ŏris, n; civis, is, m, f; repetitio, ōnis, f; regio, ōnis, f; homo, ĭnis, m; mare, is, n; litus, ŏris, n.

5. Визначіть, від яких латинських слів утворилися українські деривати:

альтернатива, апеляція, авіація, бревіарій, кантата, цивілізація, континент, ґенерація, гонорар, ментальність, монтаж, монумент, номінація, нуль, популярний, рація, репетиція, реґіон, санаторій, урбанізація, утилізація.

6. Доберіть з української, англійської, німецької, французької та іспанської мов слова, що утворилися за допомогою латинських суфіксів -tor, -sor, -or, -tio, -sio. Доповніть ними ряд:

укр: лектор, ...

англ: lecturer, ...

нім: der Lektor, ...

фр: lecteur, ...

ісп: lector, ...


ШОСТЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO SEXTA) Часи системи інфекта Минулий час недоконаного виду дійсного способу активного стану (Imperfectum indicatīvi actīvi)

Non sсholae, sed vitae discĭmus Не для школи, а для життя вчимось

Imperfectum indicatīvi actīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -bā- (для I–II дієвідмін) i -ēbā- (для III–IV дієвідмін) та особових закінчень:

Singulāris

Plurālis

1. -m

1. -mus

2. -s

2. -tis

3. -t

3. -nt

Зразок відмінювання дієслів I-IV дієвідмін в іmperfectum indicatīvi actīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudā-ba-m

docē-ba-m

leg-ēba-m

audi-ēba-m

2.

laudā-ba-s

docē-ba-s

leg-ēba-s

audi-ēba-s

3.

laudā-ba-t

docē-ba-t

leg-ēba-t

audi-ēba-t

Plurālis

1.

lauda-bā-mus

doce-bā-mus

leg-ebā-mus

audi-ebā-mus

2.

lauda-bā-tis

doce-bā-tis

leg-ebā-tis

audi-ebā-tis

3.

laudā-ba-nt

docē-ba-nt

leg-ēba-nt

audi-ēba-nt

Відмінювання допоміжного дієслова sum, esse (бути)

Особа

Singulāris

Plurālis

1.

er-a -m

er-ā -mus

2.

er-a -s

er-ā -tis

3.

er-a -t

er-a -nt

Майбутній час (перший) дійсного способу активного стану (Futūrum I (primum) indicatīvi actīvi)

Futūrum I (primum) indicatīvi actīvi утворюється:

а) для дієслів І-ІІ дієвідмін додаванням до основи інфекта суфікса -b- i вставних тематичних голосних (див. praesens indicatīvi actīvi для ІІІ дієвідміни) та особових закінчень теперішнього часу:

Singulāris

Plurālis

1. -o

1. -mus

2. -s

2. -tis

3. -t

3. -nt

б) для дієслів ІІІ-IV дієвідмін додаванням до основи інфекта суфікса -a- (для 1-ї особи однини) і суфікса -ē- (для всіх інших осіб) та особових закінчень минулого недоконаного часу:

Singulāris

Plurālis

1. -m

1. -mus

2. -s

2. -tis

3. -t

3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у futūrum I (primum) indicatīvi actīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudā-b-o

docē-b-o

leg-a-m

audi-a-m

2.

laudā-b-i-s

docē-b-i-s

leg-e-s

audi-e-s

3.

laudā-b-i-t

docē-b-i-t

leg-e-t

audi-e-t

Plurālis

1.

lauda-b-ĭ-mus

doce-b-ĭ-mus

leg-ē-mus

audi-ē-mus

2.

lauda-b-ĭ-tis

doce-b-ĭ-tis

leg-ē-tis

audi-ē-tis

3.

laudā-b-u-nt

docē-b-u-nt

leg-e-nt

audi-e-nt

Відмінювання допоміжного дієслова sum, esse (бути)

Особа

Singulāris

Plurālis

1.

er-o

er-ĭ-mus

2.

er-i-s

er-ĭ-tis

3.

er-i-t

er-u-nt

Пасивний стан часів системи інфекта

Пасивний стан часів системи інфекта (praesens, іmperfectum, futūrum I (primum) відрізняється від активного стану тільки особовим закінченням. Особливості утворення ті самі, що й в активному стані.

Особові закінчення часів системи інфекта пасивного стану:

Singulāris

Plurālis

1. -or/-r

1. -mur

2. -ris

2. -mĭni

3. -tur

3. -ntur

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens, іmperfec­tum, futūrum I (primum) indicatīvi passīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Praesens indicatīvi passīvi

Singulāris

1.

laudā-or =laud-or

doce-or

leg-or

audi-or

2.

laudā-ris

docē-ris

leg-ĕ-ris

audī-ris

3.

laudā-tur

docē-tur

leg-ĭ-tur

audī-tur

Plurālis

1.

laudā-mur

docē-mur

leg-ĭ-mur

audī-mur

2.

lauda-mĭni

doce-mĭni

leg-i-mĭni

audi-mĭni

3.

lauda-ntur

doce-ntur

leg-u-ntur

audi-u-ntur

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Іmperfectum indicatīvi passīvi

Singulāris

1.

laudā-ba-r

docē-ba-r

leg-ēba-r

audi-ēba-r

2.

lauda-bā-ris

doce-bā-ris

leg-ebā-ris

audi-ebā-ris

3.

lauda-bā-tur

doce-bā-tur

leg-ebā-tur

audi-ebā-tur

Plurālis

1.

lauda-bā-mur

doce-bā-mur

leg-ebā-mur

audi-ebā-mur

2.

lauda-ba-mĭni

doce-ba-mĭni

leg-eba-mĭni

audi-eba-mĭni

3.

laudа-ba-ntur

doce-ba-ntur

leg-eba-ntur

audi-eba-ntur

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Futūrum I (primum) indicatīvi passīvi

Singulāris

1.

laudā-b-or

docē-b-or

leg-a-r

audi-a-r

2.

lauda-b-ĕ-ris

doce-b-ĕ-ris

leg-ē-ris

audi-ē-ris

3.

lauda-b-ĭ-tur

doce-b-ĭ-tur

leg-ē-tur

audi-ē-tur

Plurālis

1.

lauda-b-ĭ-mur

doce-b-ĭ-mur

leg-ē-mur

audi-ē-mur

2.

lauda-b-i-mĭni

doce-b-i-mĭni

leg-e-mĭni

audi-e-mĭni

3.

lauda-b-u-ntur

doce-b-u-ntur

leg-e-ntur

audi-e-ntur

Неозначена форма дієслова теперішнього часу пасивного стану (Infinitīvus praesentis passīvi):

І

ІІ

ІІІ

IV

laudā-ri

docē-ri

leg-i

audī-ri

Особливості утворення часів системи інфекта

1. У дієсловах першої дієвідміни у першій особі однини теперішнього часу кінцевий голосний основи інфекта зливається з особовим закінченням в одне .

2. У теперішньому часі в дієсловах третьої дієвідміни та у майбутньому часі в дієсловах першої та другої дієвідмін між основою (суфіксом) та особовим закінченням вставляються тематичні голосні: перед -s, -t, ‑m вставляється -ĭ-; перед -r – -ĕ-; перед -n – -u-.

3. У дієсловах четвертої дієвідміни в теперішньому часі в третій особі множини між основою і особовим закінченням вставляється ‑u-.

Висновки до теми «Часи системи інфекта»

Система інфекта містить:

1. praesens – теперішній час;

2. іmperfectum – минулий час недоконаного виду;

3. futūrum I (primum) – майбутній час (перший).

Для цих часів характерні спільні ознаки:

а) утворення від однієї основи – основи інфекта (основи незавершеної дії);

б) однакові особові закінчення інфектного ряду.

Відмінність між цими часами виражається за допомогою суфіксів. Порівняйте таблиці:

Час

Основа

Суфікс

Особові закінчення

praesens

інфекта

 –

інфектного ряду

іmperfectum

інфекта

-- (І–ІІ дієв.)

-ēbā- (ІІІ–ІV дієв.)

інфектного ряду

futūrum I (primum)

інфекта

-b- (І–ІІ дієв.)

-a-, -ē- (ІІІ–ІV дієв.)

інфектного ряду

Синтаксис відмінків у пасивній конструкції

1. Для позначення знаряддя дії у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus instrumenti (орудний знаряддя). Він відповідає на запитання чим?, яким знаряддям виконується дія? Наприклад: Monumenta homĭnum illustrium florĭbus ornantur. – Пам’ятники знатним людям прикрашають квітами.

2. Для позначення особи, яка діє, у пасивній конструкції вживається відмінок ablatīvus auctōris (орудний дійової особи), який вживається з прийменником a (ab). Він відповідає на запитання, хто виконує дію? і перекладається на українську мову називним відмінком однини у зв’язку з перекладом пасивної конструкції активною. Наприклад: Patria nostra a poētis laudātur. – Поети прославляють нашу батьківщину. (Наша батьківщина прославляється поетами).

Займенники (вказівні, відносні, зворотний)

1. Вказівні займенники (Рronomĭna demonstratīva)

До вказівних займенників належать:

а) ille, illa, illud – той, та, те (вказує на найвіддаленіший предмет);

б) iste, ista, istud – цей, ця, це; той, та, те (вказує на предмет поблизу особи);

в) is, ea, id – цей, ця, це; той, та, те; він, вона, воно;

г) hic, haec, hoc – цей, ця, це (вказує на предмет, який найближчий до того, хто говорить).

Вказівні займенники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни (чоловічий і середній рід за другою відміною, жіночий – за першою) з двома особливостями:

а) у родовому відмінку однини вони мають закінчення -īus (m, f, n);

б) у давальному відмінку однини закінчення -і (m, f, n).

Зразок відмінювання займенника is, ea, id:

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

is (m), ea (f), id (n)

e-i (ii) (m), e-ae (f), e-a (n)

Gen.

e-īus (m, f, n)

e-ōrum (m, n), e-ārum (f)

Dat.

e-ī (m, f, n)

e-is (iis, is) (m, f, n)

Acc.

e-um (m), e-am (f), id (n)

e-os (m), e-as (f), e-a (n)

Abl.

e-ō (m, n), e-ā (f)

e-is (iis, is), (m, f, n)

2. Відносні займенники (Рronomĭna relatīva)

До відносних займенників належать: qui (m), quae (f), quod (n) – який, яка, яке; чий, чия, чиє; котрий, котра, котре.

Відмінювання відносних займенників qui (m), quae (f), quod (n):

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

qui (m), quae (f), quod (n)

qu-i (m), qu-ae (f), qu-ae (n)

Gen.

cu-īus (m, f, n)

qu-ōrum (m, n), qu-ārum (f)

Dat.

cu-ī (m, f, n)

qu-ĭbus (m, f, n)

Acc.

qu-em (m), qu-am (f), quod (n)

qu-os (m), qu-as (f), qu-ae (n)

Abl.

qu-ō (m, n), qu-ā (f)

qu-ĭbus (m, f, n)

3. Зворотний займенник (Рronōmen reflexīvum – sui (себе)

Casus

Singulāris

Nom.

 –

Gen.

sui

Dat.

sibi

Acc.

se

Abl.

se

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De nummis Romanōrum

In multis Romanōrum nummis unā e parte Minervae caput, ex altĕra – navis imāgo erat. Ităque puĕri Romāni ludum, qui «caput aut navis» nominabātur, agēbant. Pro exemplo Marcus, nummum in terram iaciēbat et clamābat: «Navis!», sed nummus altĕra parte cadēbat.

Tum Lucius nummum iaciēbat iterumque «Navis!» clamābat; nunc autem nummus eā partē cadēbat, ubi imāgo navis erat. Ob eam rem Lucius victoriam reportābat.

Erant etiam alii nummi. In una parte eōrum littĕrae erant, quae verbum «ROMA» formābant, ex adversa parte – Victoriae deae imāgo, quae duos aut tres equos agēbat.

Nummi Romanōrum erant aēnei, argentei et aurei. Usitāti nummi apud Romānos erant: as, sestertius et denarius. As erat nummus aēneus, monēta minĭma. Nummus assē maior erat sestertius, id est libra. Quinque asses pares erant duōbus sestertiis; decem asses – denario. Denarius erat nummus argenteus.

II. De arte libraria Romae

Apud vetĕres Romānos opĕra scriptōrum a servis transcribebantur. Unus ex illis dictābat, relĭqui calămis, atramento tinctis, scribēbant. Ita uno tempŏre multa exemplaria librōrum parabantur. Alii libri erant in charta scripti, ex papyro parāta, alii in membrāna, ex corio facta.

Singŭlae pagĭnae, inter se conglutinātae, in umbilīcum volvebantur, unde libri appellabantur «volumĭna»; ea in scriniis servabantur. In foro Romāno erant multae tabernae bibliopolārum, ex quĭbus libri in ultĭmas terras imperii Romāni dimittebantur. Romae homĭnes divĭtes saepe cum summo studio magnas bibliothēcas sibi comparābant.

III. De Euclīde

Euclīdes Megarensis saepe Athēnas visitābat. In Athēnis sermōnes Socrătis audiēbat. Athenienses magnō odiō in Megarenses flagrābant. Cives Athenārum Megarensĭbus Athēnas visitāre vetābant. Incŏlae Athenārum dicēbant: «Si vir Megarensis in urben venĕrit, gravĭter puniētur.» At Euclīdes poenam gravem non timēbat. Mathematĭcus longam vestem muliĕbrem induēbat, caput velābat et Athēnas properābat, ubi cum Socrăte disputābat. Deinde, sub lucem, in longa veste muliebri et cum capĭte velāto Megăram revertebātur.

IV. Aetas aurea reddĭtur (Vergilius)

Nunс aetas magna atque nova incĭpit. Puer nascĭtur ac gens aurea venit. Mundus metū gravī liberabĭtur. Puer ille deōrum vitam accipiet deosque vidēbat et ipse videbĭtur ab illis. Mundum virtutĭbus antīquis reget. Simul atque laudes et facta parentis legĕre et virtūtem scire potĕrit, agri beāti fructus dulces hominĭbus omnĭbus parābunt. Remanēbunt tamen pauca scelĕra. Homĭnes mare navĭbus temptābunt et urbes muris cingent. Erunt etiam altĕra bella, atque itĕrum Trōiam Achilles magnus mittētur.

Ubi autem aetas fortis hunc puĕrum virum faciet, maria relinquentur a vectorĭbus, nec nautae pecuniae causā merces mutābunt. Agricŏla robustus tauros iugo liberābit; non rastris humus tangētur; omnis terra omnia feret.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Вчителі завжди хвалили, хвалять і будуть хвалити скромність старанних учнів.

2. Згода зміцнювала, зміцнює і буде зміцнювати дружбу громадян.

3. Дружба громадян зміцнювалась, зміцнюється і буде зміцнюватися згодою.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Clavus clavo pellĭtur.Клин клином вибивають.

2. De te fabŭla narrātur.Про тебе байка мовиться.

3. Tertium non datur.Третього не дається.

4. Nullum pericŭlum sine pericŭlo vincĭtur.Ніяка небезпека без небезпеки не перемагається.

5. Ferrum ferro acuĭtur.Залізо гостриться залізом.

6. Avaritia neque copia, neque inopia minuĭtur. – Скупість не зменшується ні статками, ані нестатками.

7. Contraria contrariis curantur.Протилежне лікується протилежним.

8. Diabŏlus non est tam ater, ac pingĭtur.Не такий страшний чорт, як його малюють.

9. Quaerĭte et inveniētis.Шукайте і знайдете.

10. Magna est verĭtas et praevalēbit.Велика істина і вона переможе.

11. Aut inveniam viam, aut faciam. Або знайду дорогу, або прокладу (її сам).

12. Qui semĭnat mala, metet mala.Хто сіє зло, той зло і пожне.

13. Ut salūtas, ita salutabĕris.Як ти вітаєшся, так і тебе привітають.

Лексичний мінімум

Латинські слова

accipio, cepi, ceptum, ĕre – отримувати

Achilles, is, m – Ахілл, син Пелея і Фетіди, герой Троянської війни

acuo, acui, acūtum, ĕre – гострити

adversus, a, um – протилежний, а, е

aēneus, a, um – мідний, а, е

aetas, ātis, f – вік

ager, gri, m – поле, земля

ago, ēgi, actum, ĕre – вести, діяти, гнати

alter, ĕra, ĕrum – другий, а, е, інший, а, е

alter, ĕra, ĕrum – один із двох, інший, а, е

apud (Acc) – у, серед

argenteus, a, um – срібний, а, е

as, assis, m – ас, римська монета, дорівнює 327,45 г

ater, tra, trum – темний, а, е, страшний, а, е

Athēnae, ārum, f – Атени (Афіни), центр Аттіки

atramentum, i, n – чорнило

aureus, a, um – золотий, а, е

avaritia, ae, f – скупість

beātus, a, um – процвітаючий, а, е, щасливий, а, е

bibliopōla, ae, m – книготорговець

cado, cecĭdi, casūrus, ĕre – падати

calămus, i, m – перо

caput, ĭtis, n – голова

castīgo, āvi, ātum, āre – карати

centum – сто

cingo, cinxi, cinctum, ĕre – оточувати, оперізувати

clamo, āvi, ātum, āre – кричати

clavus, i, m – клин, цвях

compăro, āvi, ātum, āre – порівнювати, готувати

conglutinātus, a, um – склеєний, а, е

contrarius, a, um – протилежний, а, е

copia, ae, f – кількість, багатство

corium, ii, n – шкіра

curo, āvi, ātum, āre – лікувати, турбуватися

decem – десять

deinde – потім, згодом

denarius, ii, m – денарій, римська срібна монета, дорівнює 10 або 16 асам

diabŏlus, i, m – чорт, диявол

dico, dixi, dictum, ĕre – говорити

dicto, āvi, ātum, āre – читати вголос, диктувати

dimitto, dimīsi, dimissum, ĕre – розсилати

dispŭto, āvi, ātum, āre – вести розмову, сперечатися

dives, ĭtis – багатий, а, е

dulcis, e – солодкий, а, е, свіжий, а, е

duo, duae, duo – два

emendo, āvi, ātum, āre – виправляти

Euclīdes, is, m – Евклід (444–369 рр. до н.е.), засновник Меґарської філософської школи, учень Сократа, математик, творець наукової геометрії V–IV ст. до н.е.

exemplum, i, n – приклад; pro exemplo – наприклад

fabŭla, ae, f – байка, леґенда

facio, feci, factum, ĕre – робити

factum, i, n – факт, вчинок, дія

factus, a, um – виготовлений, а, е

fero, tuli, latum, ferre – нести, носити

flagro, āvi, ātum, āre – горіти, палати

formo, āvi, ātum, āre – утворювати, формувати

fortis, e – хоробрий, а, е, суворий, а, е

fructus, us, m – плід, користь

gens, gentis, f – народ

gravis, e  – важкий, а, е

gravĭter – важко

humus, i, f – земля, грунт

iacio, ieci, iactum, ĕre – кидати

imāgo, ĭnis, f – зображення, картина

incipio, cepi, ceptum, ĕre – починати

induo, dui, dūtum, ĕre – одягати

inopia, aе, f – бідність

invenio, veni, ventum, īre – знаходити

ităque – отже, таким чином

itĕrum – ще раз, знову, з іншого боку

iugum, i, n – ярмо

laus, laudis, f – хвала, слава, честь, подвиг

liber, bri, m – книжка

libĕro, āvi, ātum, āre – звільняти

libra, ae, f – римський фунт, дорівнює 327,45 г

librarius, a, um – книжковий, а, е

ludus, i, m – гра

maior, maius – більший, а, е

mare, is, n – море

mathematĭcus, i, m – математик

Megăra, ae, f – Меґара, місто на заході від Атен (Афін)

Megarensis, e – меґарський, а, е

membrāna, ae, f – тонкий пергамент

merces, ēdis, f – плата, винагорода, підкуп

meto, messui, messum, ĕre – жати

metus, us, m – страх

Minerva, ae, f – Мінерва, богиня, покровителька наук і мистецтв, ремесел, війни

minĭmus, a, um – найменший, а, е

minuo, minui, minūtum, ĕre – зменшувати

mitto, misi, missum, ĕre – посилати

monēta, ae, f – монета, гроші

muliebris, e – жіночий, а, е

mundus, i, m – світ, всесвіт

murus, i, m – стіна, захист

muto, āvi, ātum, āre – змінюватися, перетворювати, покращувати, відтискати

narro, āvi, ātum, āre – розповідати

nascor, natus sum, nasci – народжуватися, виникати

navis, is, f – корабель, судно

nomĭno, āvi, ātum, āre називати

nummus, i, m – монета, гроші

nunc – тепер

ob eam rem – з тієї причини

odium, ii, n – ненависть

omnis, e – кожний, а, е, всякий, а, е, увесь, цілий, а. е

opus, ĕris, n – твір

oro, āvi, ātum, āre – просити, благати

pagĭna, ae, f – сторінка

papyrus, i, m – папірус

par, paris – рівний, а, е

parātus, a, um – виготовлений, а, е

parens, entis, m, f – родоначальник, засновник, родич

paro, āvi, ātum, āre – готувати, наживати

pars, partis, f – частина

paucus, a, um – малий, а, е, нечисленні, декотрі, деякі, дехто, декілька

pello, pepŭli, pulsum, ĕre – бити, вибивати

pericŭlum, i, n – небезпека

pingo, pinxi, pictum, ĕre – малювати, зображати

poena, ae, f – кара

possum, potui, posse – могти

praevaleo, ui, –, ēre – мати перевагу, бути сильним

propĕro, āvi, ātum, āre – спішити

puer, ĕri, m – дитина, хлопець

punio, īvi, ītum, īre – карати

quinque – п’ять

raster, tri, m – мотика

rego, rexi, rectum, ĕre – керувати, управляти

relinquo, liqui, lictum, ĕre – залишати, дозволяти, кидати

relĭquus, a, um – інший, а, е, решта

remaneo, nsi, nsum, ēre – залишатися, зберігатися

reporto, āvi, ātum, āre – нести назад, здобувати;

revertor, rti, rti (reversus sum) – повертатися

robustus, a, um – сильний, а, е

salūto, āvi, ātum, āre – вітати

scelus, ĕris, n – злочин, підступ

scio, īvi, ītum, īre – знати

scrinium, ii, n – скриня

scriptor, ōris, m – письменник

scriptus, a, um – написаний, а, е

semĭno, āvi, ātum, āre – сіяти

sermo, ōnis, m – бесіда, розмова

servo, āvi, ātum, āre – зберігати

servus, i, m – раб

sestertius, ii, m – сестерцій, римська срібна монета, до 217 р. до н.е. дорівнювала 2,5 асам, пізніше 4 асам

signum, i, n – знак, сиґнал, зображення

simul – одночасно, разом, спільно

singŭlus, a, um – окремо взятий, а, е

Socrătes, is, m – Сократ (469–399 рр. до н.е.), грецький філософ

solus, a, um – тільки один, а, е, єдиний, а, е

taberna, ae, f – ятка, крамничка

tam – настільки

tango, tetĭgi, tactum, ĕre – доторкатися, зачіпати

taurus, i, m – віл, бик

tempto, āvi, ātum, āre – доторкатися, випробовувати

timeo, ui, –, ēre – боятися

tinctus, a, um – змочений, а, е

transcrībo, scripsi, scriptum, ĕre – переписувати

tres, tria – три

Troia, ae, f – Троя, місто у Малій Азії, розташоване на півострові Гіссарлик

ubi – коли

ultĭmus, a, um – найвіддаленіший, а, е, останній, я, є

umbilīcus, i, m – середина, центр

unde – звідти

urbs, urbis, f – місто

usitātus, a, um – загальновживаний, а, е

ut..., ita – як..., так

vector, ōris, m – мореплавець

velo, āvi, ātum, āre – покривати

venio, veni, ventum, īre – приходити

verĭtas, ātis, f – істина

vestis, is, f – одяг

vetus, ĕris – старий, а, е

victoriam reportāre – приносити перемогу

vinco, vici, victum, ĕre – перемагати

vir, i, m – чоловік

virtus, ūtis, f – сила, мужність

virtūtes, um, f – героїчні подвиги, доблесні справи

visĭto, āvi, ātum, āre – відвідувати

volvo, volvi, volūtum, ĕre – обертати, крутити

Українські слова

вчитель – magister, tri, m

громадянин – civis, is, m, f

дружба – amicitia, ae, f

завжди – semper

згода – concordia, ae, f

зміцнювати – firmo, āvi, ātum, āre

скромність – modestia, ae, f

старанний, а, е – studiōsus, a, um

учень – discipŭlus, i, m

Вправи

1. Продовжіть відмінювання дієслів:

а) в imperfectum indicatīvi actīvi:

clamāre I

timēre II

dicĕre III

punīre IV

clamābam

timēbam

dicēbam

puniēbam

б) в futūrum I indicatīvi actīvi:

narrāre I

praevalēre II

vincĕre III

sentīre IV

narrābo

praevalēbo

vincam

sentiam

2. Провідміняйте дієслова в praesens, іmperfectum, futūrum I indicatīvi actīvi et passīvi:

salutāre I – вітати; exercēre II – вправляти; scribĕre III – писати; invenīre IV – знаходити.

3. Визначіть часові форми дієслів і перекладіть українською мовою:

еmendor, flagrabāmus, formātur, induuntur, metētis, minuebantur, nominabĕris, ages, castigātur, comparābis, curāmur, dimittit, disputa­mĭni, pellĭtur, servabātur.

4. Провідміняйте словосполучення:

ea imāgo praeclāra (f) – те прекрасне зображення

qui iuvĕnis nobĭlis (m) – який благородний юнак

id nomen immortāle (n) – те безсмертне ім’я.

5. Від яких латинських слів походять українські деривати:

акція, аврипігмент, каламар, декларація, контрактний, декан, денарій, диспут, ґравітація, градус, мембрана, монета, номінал, опера, оператор, партія, превалювати, пеня, реліквія, релікт, скриня, скрипторій, сиґнал, сиґналізація, ультиматум, ветеран, візит, візитація, валюта.


СЬОМЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO SEPTĬMA) Іменник. Четверта і п’ята відміни (Nomen substantīvum. Declinatio quarta et quinta) Іменники четвертої відміни (Declinatio quarta)

Radīces litterārum amārae sunt, fructus dulces Коріння науки – гірке, плоди – солодкі

До четвертої відміни належать іменники чоловічого і середнього роду з основою на ‑ŭ. У називному відмінку однини іменники чоловічого роду закінчуються на -us , середнього роду на -u. Практичною ознакою відміни є закінчення родового відмінка однини -us (m, n).

Наприклад:

casus, us, m – випадок, відмінок genu, us, n – коліно, рід

usus, us, m – вживання, досвід cornu, us, n – ріг, фланг

contractus, us, m – контракт veru, us, n – дротик.

Винятки:

До четвертої відміни належать деякі іменники жіночого роду на ‑us, як наприклад:

acus, us, f – голка anus, us, f – стара жінка

manus, us, f – рука portĭcus, us, f – колонада, портик

nurus, us, f – невістка socrus, us, f – свекруха

quercus, us, f – дуб pinus, us, f – сосна

tribus, us, f – триба, район Idus, uum, f – Іди (13 або 15 число місяця)

domus, us, f – дім

Зразок відмінювання іменників четвертої відміни:

fructus, us, m – плід, фрукт; cornu, us, n – ріг

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

fruct -us, corn -u

fruct -us, corn -ua

Gen.

fruct -us, corn -us

fruct -uum, corn-uum

Dat.

fruct -ui, corn -u

fruct -ĭbus, corn -ĭbus

Acc.

fruct -um, corn -u

fruct -us, corn-ua

Abl.

fruct -u, corn -u

fruct -ĭbus, corn -ĭbus

Voc.

fruct -us, corn -u

fruct -us, corn-ua

Відмінювання іменника domus, us, f:

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

dom -us

dom -us

Gen.

dom -us

dom -uum (dom -ōrum)

Dat.

dom -ui

dom -ĭbus

Acc.

dom -um

dom -os

Abl.

dom -o

dom -ĭbus

Voc.

dom -us

dom -us

Деякі форми іменника domus вживаються у значенні прислівників місця: domum – додому; domo – з дому; domi – вдома.

У давальному і орудному відмінках множини закінчення -ŭbus мають такі іменники:

artus, us, m – член, сустав

tribus, us, f – триба, район

lacus, us, m – озеро

quercus, us, f – дуб

specus, us, m – печера

Іменники quercus, us, f – дуб і specus, us, m – печера в давальному й орудному відмінках множини можуть мати паралельні форми -ĭbus та ‑ŭbus.

Nota bene!

Запам’ятайте! Закінчення -us у називному відмінку однини широко вживається у латинській мові. Це закінчення мають іменники чоловічого роду другої відміни, іменники жіночого і середнього роду третьої відміни, а також іменники чоловічого роду четвертої відміни. Тому при відмінюванні іменників слід звертати увагу на закінчення родового відмінка однини.

Четверта відміна іменників – продуктивна для української мови. Українські слова, які закінчуються на -кт, -(и)т, -с, – запозичені з латинської мови. Наприклад: акт, факт, конспект, проспект, авдит, культ, апарат, контракт, курс, проґрес, реґрес, конґрес, тракт, формат, об’єкт, суб’єкт, проект, інтелект, маґістрат, препарат, прес, реквізит, манускрипт, атрибут та інші.

Іменники п’ятої відміни (Declinatio quinta)

До п’ятої відміни належать іменники жіночого роду з основою на -ē. У називному відмінку однини іменники п’ятої відміни закінчуються на -es.

Практичною ознакою п’ятої відміни є закінчення -ēі (-ĕі) у рoдовому відмінку однини.

Наприклад:

series, ēi, f – низка, серія

species, ēi, f – явище, вид, ідея

planities, ēi, f – рівнина, долина

fides, ei, f – віра

spes, spei, f – надія

res, rei, f – справа, річ.

Винятки.

До п’ятої відміни належать два іменники чоловічого роду:

1. dies, diēi, m, f – день (dies, ēi, f у значенні термін, строк – жіночого роду), наприклад: dies certa (певний день), dies constitūta (встановлений день), але dies festus (святковий день);

2. meridies, ēi, m – полудень, південь.

Іменники res і dies мають однину і множину. Всі інші іменники або зовсім не відмінюються у множині, або мають лише називний і знахідний відмінки.

Зразок відмінювання іменників п’ятої відміни:

res, rei, f; dies, ēi, m, f

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

r -es, di-es

r -es, di-es

Gen.

r -ei, di-ēi

r -erum, di-ērum

Dat.

r -ei, di-ēi

r -ebus, di-ēbus

Acc.

r-em, di-em

r -es, di-es

Abl.

r -ē, di-ē

r -ebus, di-ēbus

Voc.

r -es, di-es

r-es, di-es

У родовому та давальному відмінках однини «е» між двома голосними зберігає свою довготу: diēi, але fidĕi.

Словосполучення з іменником res, rei, f – справа, річ:

res publĭca – суспільна справа, республіка, держава

res secundae (plur.) – сприятливі обставини, щастя

res adversae (plur.) – несприятливі обставини, нещастя

res gestae (plur.) – здійснені обставини, подвиг

res novae (plur.) – нові обставини, державний переворот

res bonae (plur.) – цінні речі, цінності

res summae (plur.) – найважливіші справи, верховна влада

res frumentaria – продукти

res rustĭca – сільське господарство

res divīnae (plur.) – релігія

res familiāris – майно

scriptor rerum gestārum – історик

de rerum natūra – про природу речей.

Словосполучення з іменником dies, ēi, m, f – день:

dies ater – чорний день

dies natālis – день народження

diem vidēre – народитися

in dies – з дня на день

cum die – з приходом дня

dies tranquillus – погода

ad certam diem – у встановлений термін.

Деякі іменники п’ятої відміни мали дублети в першій і третій відмінах:

canities, ēi,f – canitia, ae, f – сивина

materies, ēi,f – materia, ae, f – матерія, речовина

luxuries, ēi,f – luxuria, ae, f – розкіш

plebes, ei, f – plebs, plebis, f – плебс, простий народ.

Словотворення четвертої та п’ятої відмін

Більшість іменників четвертої відміни, зокрема тих, що означають стан, дію, відчуття, утворюються від основи супіна за допомогою формантів -tus, -sus, -xus:

audio, īvi, ītum, īre – слухати – audītus,us, m – слух

sto, steti, statum, āre – стояти – status,us, m – стан, положення

sentio, sensi, sensum, īre – відчувати – sensus, us, m – відчуття

plecto, plexi, plexum, ĕre – плести – plexus, us, m – сплетіння.

Більшість іменників п’ятої відміни утворюються за допомогою формантів -ies, -ities і вказують на якість:

durus, a, um – твердий, a, e – durities, ēi, f – твердість

amārus, a, um – гіркий, a, e – amarities, ēi, f – гіркота

planus, a, um – рівний, a, e – planities, ēi, f – площина, рівнина

pauper, ĕris – бідний, a, e – pauperies, ēi, f – бідність.

Таблиця відмінкових закінчень п’яти відмін іменників

SINGULĀRIS

Відмі-на

I

II

III

IV

V

Рід

f

m

n

приголосна

m, f, n

голосна

n, (f)

мішана

m, f, n

m

n

f

Nom.

a

us, er, ir

um

різні (m, f)

різні (n)

e, al, ar (n)

is (f)

is, es,

x, s

(m, f)

s (n)

us

u

es

Gen.

ae

i

i

is

is

is

is

is

is

us

us

ei

Dat.

ae

o

o

i

i

i

i

i

i

ui (u)

ui (u)

ei

Acc.

am

um

um

em

n = Nom.

e, al, ar

im

em

n = Nom.

um

u

em

Abl.

ā

ō

ō

ē

ē

ī

ī

ē

ē

ū

ū

ē

Voc.

a

e, er

um

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

= Nom.

PLURĀLIS

Відміна

I

II

III

IV

V

Рід

f

m

n

приголосна

m, f, n

голосна

n, (f)

мішана

m, f, n

m

n

f

Nom.

ae

i

a

es (m,f)

a (n)

ia (n)

es (f)

es (m,f)

a (n)

us

ua

es

Gen.

ārum

ōrum

ōrum

um

um

ium

ium

ium

ium

uum

uum

ērum

Dat.

is

is

is

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ēbus

Acc.

as

os

a

es

a

ia

es

es

a

us

ua

es

Abl.

is

is

is

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ĭbus

ēbus

Voc.

ae

i

a

es

a

ia

es

es

a

us

ua

es

Займенники (особові, вказівні, неозначені, заперечні)

А. Особові займенники (Pronomĭna personalia):

ego – я; tu – ти; nos – ми; vos – ви

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

ego, tu

nos, vos

Gen.

mei, tui

nostri (nostrum), vestri (vestrum)

Dat.

mihi, tibi

nobis, vobis

Acc.

me, te

nos, vos

Abl.

me, te

nobis, vobis

Voc.

ego, tu

nos, vos

Nota bene!

Запам’ятайте!

mecum – зі мною; tecum – з тобою;

nobiscum – з нами; vobiscum – з вами.

Б. Вказівні займенники (Pronomĭna demonstratīvа):

hic (m), haec (f), hoc (n) – цей, ця, це

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

hic (m), haec (f), hoc (n)

hi (m), hae (f), haec (n)

Gen.

huius (m,f, n)

horum (m, n), harum (f)

Dat.

huic (m, f, n)

his (m, f, n)

Acc.

hunc (m), hanc (f), hoc (n)

hos (m), has (f), haec (n)

Abl.

hoc (m, n), hac (f)

his (m, f, n)

Voc.

hic, haec, hoc

hi (m), hae (f), haec (n)

В. Неозначені займенники (Pronomĭna indefinīta):

quidam (m), quaedam (f), quoddam (n) – якийсь, якась, якесь

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

quidam (m), quaedam (f),

quoddam (n)

quidam (m), quaedam (f),

quaedam (n)

Gen.

cuiusdam (m, f, n)

quorundam (m, n),

quarundam (f)

Dat.

cuīdam (m, f, n)

quibusdam (m, f, n)

Acc.

quendam (m), quandam (f),

quoddam(n)

quosdam (m), quasdam(f),

quaedam(n)

Abl.

quōdam (m, n), quādam (f)

quibusdam (m, f, n)

Voc.

quidam (m), quaedam (f),

quoddam (n)

quidam (m), quaedam (f),

quaedam (n)

Г. Заперечні займенники (Pronomĭna negatīva):

nemo – ніхто; nihil – ніщо

Casus

Singulāris

Nom.

nemo

nihil

Gen.

nullīus (nemĭnis)

nullīus rei (nihĭli)

Dat.

nemĭni (nulli)

nulli rei

Acc.

nemĭnem

nihil (nil, nihĭlum)

Abl.

nullo (nemĭne)

nullā rē (nihĭlo)

Voc.

nemo

nihil

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De amicitia

Libĕri matrem rogant: «Mater, multae et pulchrae fabŭlae tibi notae sunt. Narra nobis fabŭlam!». Tum mater: «Si vobis, – inquit, – fabŭlae meae placent, de duōbus amīcis hodie vobis narrābo. Tacēte!»

Duo amīci per silvam ingentem ambulābant. Subĭto procul ursum magnum vidēbant. Sextus gradu celĕri fugit et arbŏrem ascendit. Publius solus manet et mortem ante ocŭlos habet; sed magistri verba memoriā tenet: «Ursus mortuōrum corpŏra non attingit». Ităque in terra ut mortuus se prosternit spiritumque contĭnet. Ursus adveniēbat, corpus Publii spectābat, sed homĭnem mortuum putābat et intactum relinquēbat. Ita casu felīci puĕri pericŭlo liberabantur. Tum Sextus per iocum amīcum interrogābat: «Quid tibi ursus in aurem dicēbat?» Et Publius: «Proverbium pulchrum: amīcus certus in re incerta cernĭtur».

Libĕri matri gratias agēbant et mater: «Et vos, libĕri, – inquit, proverbium aliud memoriā tenēte: res secundae amīcos parant, sed res adversae amīcos probant».

II. De mutatiōne rerum

Nemo nostrum idem in senectūte, qui erat iuvĕnis. Nemo est mane, qui erat pridie. Corpŏra nostra flumĭnis more rapiuntur: quidquid vides, currit cum tempŏre, nihil ex his, quae vidēmus, manet. Hoc est, quod ait Heraclītus: «In idem flumen bis non descendĭmus». Manet idem flumĭnis nomen, aqua transmissa est (Senĕca).

III. De Alexandro Macedonio

Fortūna Philippo, Macedŏnum regi, uno die tres iucundas res donābat. Regis aurīga in Olympiis vincēbat; unus e Macedŏnum ducĭbus acri impĕtu hostium exercĭtum superābat; valĭdus filius, Alexander, regi natus erat. Tum sacerdōtes Philippo dicēbant: «Omĭna Alexandro secunda sunt. Infans tuus, inter victorias natus, magna faciet: omnes hostes vincet, regnum tuum augēbit. Alexandri fama per orbem terrārum volābit».

Philippus sacerdōtum omĭna magno gaudio accipiēbat. Alexandri autem vires in dies crescēbant, quod puer corpus suum saepe exercēbat. Ita valĭdus et fortis adulescens erat.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. У римлян були такі назви днів: день Сонця, день Місяця, день Марса, день Меркурія, день Юпітера, день Венери, день Сатурна.

2. Скільки днів, стільки й випадків долі.

3. Деякі громадяни в щасті зберігають спокійний розум, а в нещасті – сильну душу.

4. Біг життя – короткий, слави – вічний.

5. На знаменах римських військ були слова: «Сенат і римський народ».

6. Латинська мова довго була у широкому вжитку серед народів Європи.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Usus est optĭmus magister.Досвід – найкращий учитель. Ціцерон, «Промова на захист Рабірія», IV, 9.

2. Natūra incĭpit, ars dirĭgit, usus perfĭcit.Природа починає, мистецтво спрямовує, досвід завершує.

3. Longae sunt regĭbus manus.У царів довгі руки.

4. E fructu arbor cognoscĭtur.Дерево пізнається з плоду.

5. Amīcus verus amōre, more, ore, re cognoscĭtur.Вірний друг пізнається з любові, з поведінки, з мови і зі справ.

6. Dies diem docet.Один день навчає інший. Коротке формулювання думки у вірші Публілія Сіра («Сентенції», 123): Discípulus est prióris posteriór dies. – Наступний день – учень попереднього дня.

7. Nulla dies sine linea.Жодного дня без рядка. Пліній Cтарший (23-79 рр.) у «Природничій історії», XXXV, 36, 10 повідомляє, що грецький художник Апеллес (IV ст. до н.е.) мав звичку – щодня малювати на картині бодай одну лінію.

8. Pax huic domui.Мир цьому дому.

9. Ést modus ín rebús; sunt cérti dénique fínes.Все має міру якусь, повсюди межі є певні. Горацій, «Сатири», ІІ, 1, 106.

Переклад А.Содомори.

10. Omnia mea mecum porto.Все своє ношу з собою.

11. Suum cuīque.Кожному своє. Положення римського права – кожному належить те, що належить за правом.

12. Ex nihĭlo nihil fit. З нічого ніщо не виникає. Парафраза основного положення епікурейської філософії у Лукреція «Про природу речей», І, 145:

Núllam r(em) é nihiló fierí divínitus únquam.

З волі богів, із нічого ніщо народитись не може.

Переклад А.Содомори.

13. Quisque est faber suae fortūnae.Кожен – творець своєї долі. Ці слова належать Аппієві Клавдієві (IV-III ст. до н.е.), першому авторові латинської прози, відомому політичному діячеві, який побудував перший у Римі водопровід і Аппієву дорогу, що пролягала від Капуї до Риму.

14. Carpe diem!Лови момент! Девіз епікурейської філософії, про який згадує Горацій у першій книзі «Од», І, «До Левконої», 11:

Spém longám resecés. Dúm loquimúr, fúgerit ínvida

Áetas: cárpe diém, quám minimúm crédula póstero.

Довгу мрію діли: заздрісний час, поки говорим тут,

Вже у безвість летить. День цей лови! У майбуття – не вір.

Переклад А.Содомори.

15. Contra spem spero.Без надії сподіваюсь.

Лексичний мінімум

Латинські слова

accipio, cēpi, ceptum, ĕre – сприймати, одержувати

acer, cris, cre – сильний, а, е

adulescens, entis, m, f – юнак, дівчина

advenio, vēni, ventum, īre – підходити

aequus, a, um – рівний, а,е, спокійний, а,е

ait – каже

Alexander, dri, m – Олександр Великий, цар Македонії (356–323 рр. до н.е.)

alius, alia, aliud – інший, а, е

ambŭlo, āvi, ātum, āre – гуляти

amor, ōris, m – любов

anĭma, ae, f – душа

ante (+Acc) – перед

arbor, ŏris, f – дерево

ascendo, ndi, nsum, ĕre – підніматись

attingo, tĭgi, tactum, ĕre – доторкатися, чіпати

augeo, auxi, auctum, ēre – збільшувати, збагачувати

aurīga, ae, m – візник

auris, is, f – вухо

casus, us, m – випадок

celer, ĕris, ĕre – швидкий, а, е

cerno, crevi, cretum, ĕre – пізнавати

certus, a, um – вірний, а, е, певний, а, е

contineo, tinui, tentum, ēre – стримувати, містити

cresсo, crevi, cretum, ĕre – рости

curro, cucurri, cursum, ĕre – бігти

cursus, us, m – біг, марш

descendo, ndi, nsum, ĕre – входити, зануритись

dirĭgo, rexi, rectum, ĕre – спрямовувати

dono, āvi, ātum, āre – дарувати

dux, ducis, m – полководець

exerceo, cui, cĭtum, ēre – тренувати

exercĭtus, us, m – військо

faber, bri, m – творець

fama, ae, f – чутка, плітка

felix, īcis – щасливий, а,е

filius, ii, m – син

flumen, ĭnis, n – ріка

fortis, e – хоробрий, а, е

fructus, us, m – плід

fugio, fugi, fugitūrus, ĕre – втікати

gaudium, ii, n – радість

gradus, us, m – ступінь, крок

gratias agĕre – дякувати

hodie – сьогодні

hostis, is, m – ворог

idem, eădem, idem – той самий, а, е

impĕtus, us, m – наступ, напад

incertus, a, um – ненадійний, а, е, непевний, а, е

incipio, cēpi, ceptum, ĕre – починати

infans, infantis, m, f – дитина, немовля

inquam, inquit – казати, говорити

intactus, a, um – недоторканий, а, е, цілий, а, е

interrŏgo, āvi, ātum, āre – питати

iocus, i, m – жарт, насмішка

iucundus, a, um – щасливий, а, е, приємний, а, е

Iuppĭter, Iovis, m – Юпітер, верховний бог

iuvĕnis, e – молодий, а, е

libĕri, ōrum, m – діти

libĕro, āvi, ātum, āre – звільняти

linea, ae, f – лінія, риска

Luna, ae, f – Луна, богиня місяця

Macĕdo, ŏnis, m – македонець

Macedonius, a, um – македонський, а, е

maneo, mansi, mansum, ēre – залишатися

Mars, Martis, m – Марс, бог війни у давньоримській мітології (міфології)

mater, tris, f – мати

memoriā tenēre – пам’ятати

mens, mentis, f – думка, розум

Mercurius, ii, m – Меркурій, вісник богів

modus, i, m – міра, спосіб

mors, mortis, f – смерть

mos, moris, m – поведінка, звичай

mutatio, ōnis, f – зміна

natus, a, um – народжений, а, е

nomen, ĭnis, n – назва

nonnullus, a, um – деякий, а, е

notus, a, um – відомий, а, е

ocŭlus, i, m – око

Olympia, ōrum, n – Олімпійські ігри

omen, omĭnis, n – знак, прикмета, провіщення

optĭmus, a, um – найкращий, а, е

orbis terrārum – земля, світ

os, oris, n – уста, розмова

pax, pacis, f – мир

perficio, fēci, fectum, ĕre – завершувати

Philippus, i, m – Філіпп, македонський цар

placeo, ui, ĭtum, ēre – подобатись

porto, āvi, ātum, āre – нести

pridie – напередодні

probo, āvi, ātum, āre – випробовувати, схвалювати

procul – далеко

prosterno, strāvi, strātum, ĕre – простягати

proverbium, ii, n – прислів’я

pulcher, chra, chrum – гарний, а, е

puto, āvi, ātum, āre – вважати, думати

quis, quid – хто, що

quisque, quaeque, quidque – кoжен, а, е

quisquis, quaequae, quidquid – хто би ні, що би ні, будь-хто, будь-що

quod – тому що

quot – скільки

rapio, rapui, raptum, ĕre – брати, хапати, захопити

regnum, i, n – царство

relinquo, līqui, lictum, ĕre – залишати, покидати

rex, regis, m – цар

rogo, āvi, ātum, āre – питати

sacerdos, ōtis, m, f – жрець, жриця

Saturnus, i, m – Сатурн, бог землеробства

se prosternĕre – простягнутися

secundus, a, um – щасливий, а, е

sempiternus, a, um – вічний, а, е

senātus, us, m – сенат

senectus, ūtis, f – старість

servo, āvi, ātum, āre – зберігати

signum, i, n – знамено, знак

Sol, Solis, m – бог Сонця

specto, āvi, ātum, āre – оглядати

spirĭtus, us, m – дихання, дух

subĭto – раптово

supĕro, āvi, ātum, āre – перемагати, перевищувати

taceo, ui, ĭtum, ēre – мовчати

talis, e – такий, а, е

tempus, ŏris, n – час

tot – стільки

transmitto, misi, missum, ĕre – переходити, перетікати

tres, tria – три

tum – тоді

ursus, i, m – ведмідь

usus, us, m – досвід

valĭdus, a, um – сильний, а, е, здоровий, а, е

Venus, ĕris, f – Венера, богиня кохання

video, vidi, visum, ēre – бачити

vinco, vici, victum, ĕre – перемагати

volo, āvi, ātum, āre – літати

Українські слова

біг – cursus, us, m

великий, а, е – magnus, a, um

Венера – Venus, ĕris, f

вжиток – usus, us, m

випадок – casus, us, m

військо – exercĭtus, us, m

вічний a, е – sempiternus, a, um

громадянин – civis, is, m, f

день – dies, ēi, m, f

деякий, а, е – nonnullus, a, um

довго – diu

доля – fortūna, ae, f

душа – anĭma, ae, f

зберігати – servo, āvi, ātum, āre

знамено – signum, i, n

і – que

короткий, а, е – brevis, e

Марc – Mars, Martis, m

Меркурій – Mercurius, ii, m

місяць – luna, ae, f

назва – nomen, ĭnis, n

народ – popŭlus, i, m

нещастя – res adversae, f (Plur.)

римлянин – Romānus, i, m

розум – mens, mentis, f

Сатурн – Saturnus, i, m

сенат – senātus, us, m

серед – apud (+Acc.)

сильний, а, е – fortis, e

скільки – quot

слава – gloria, ae, f

слово – verbum, i, n

сонце – sol, solis, m

спокійний, а, е – aequus, a, um

стільки – tot

такий, а, е – talis, e

щастя – res secundae, f (Plur.)

Юпітер – Iuppĭter, Iovis, m

Вправи

1. Провідміняйте словосполучення:

haeс urbs illustris (f) – це знамените місто; is cursus celer (m) – той швидкий біг; ea series generālis (f) – той основний ряд; hoc gelu acre (n) – цей сильний холод.

2. Узгодьте відмінкові форми іменників з прикметниками:

fructĭbus (amārus, a, um), casu (felix, īcis), auditui (acer, acris, acre), manu (firmus, a, um), sensuum (omnis, e), rebus (incertus, a, um), diem (festus, a, um), res (publĭcus, a, um).

3. Утворіть іменники четвертої відміни від дієслів:

audio, īvi, ītum, īre – слухати

video, vidi, visum, ēre – бачити

consentio, sensi, sensum, īre – погоджуватись

cado, cecĭdi, casūrus, ĕre – падати

colo, colui, cultum, ĕre – шанувати

rideo, risi, risum, ēre – сміятися

progredior, grĕdi, gressus sum – йти вперед

4. Перекладіть займенники. Визначіть їхній відмінок і число:

quosdam, nullīus, his, tibi, nos, mei, me, quendam, nemĭnem, huic, haec, quas, idem, eis, quos, sibi, nobis, horum, nulli.

5. Від яких латинських слів походять українські деривати:

еквівалент, такт, курс, казуальний, дирекція, фабрика, інфантильний, лінія, меморіал, модуль, модус, мораль, мутація.


ВОСЬМЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO OCTĀVA) Ступені порівняння прикметників (Gradus comparatiōnis adiectivōrum) Дієприкметники (Participia) Вищий ступінь порівняння прикметників (Gradus comparatīvus)

Imperāre sibi – maxĭmum imperium est Володіти собою – найбільша сила

Якісні прикметники утворюють три ступені порівняння:

1. звичайний ступінь – gradus positīvus;

2. вищий ступінь – gradus comparatīvus;

3. найвищий ступінь – gradus superlatīvus.

Вищий ступінь утворюється додаванням до основи прикметника у звичайному ступені суфікса -ior (m, f), -ius (n).

Positīvus

Comparatīvus

Nom.

Основа

m, f

n

latus, a, um – широкий

lat-

lat-ior

lat-ius

tener, ĕra, ĕrum – ніжний

tener-

tener-ior

tener-ius

acer, cris, cre – гострий

acr-

acr-ior

acr-ius

brevis, e – короткий

brev-

brev-ior

brev-ius

felix, īcis – щасливий

felic-

felic-ior

felic-ius

Прикметники у вищому ступені відмінюються за третьою відміною іменників приголосної групи.

Зразок відмінювання прикметників у вищому ступені:

Casus

Singulāris

Plurālis

m

f

n

m

f

n

Nom.

latior

latior

latius

latiōr-es

latiōr-es

latiōr-a

Gen.

latiōr-is

latiōr-is

latiōr-is

latiōr-um

latiōr-um

latiōr-um

Dat.

latiōr-i

latiōr-i

latiōr-i

latior-ĭbus

latior-ĭbus

latior-ĭbus

Acc.

latiōr-em

latiōr-em

latius

latiōr-es

latiōr-es

latiōr-a

Abl.

latiōr-e

latiōr-e

latiōr-e

latior-ĭbus

latior-ĭbus

latior-ĭbus

Voc.

latior

latior

latius

latiōr-es

latiōr-es

latiōr-a

Найвищий ступінь порівняння прикметників (Gradus superlatīvus)

Найвищий ступінь утворюється додаванням до основи прикметника у звичайному ступені суфікса -issĭm- та родових закінчень -us, ‑a, -um.

Positīvus

Superlatīvus

Nom.

Основа

m

f

n

latus, a, um

lat-

lat-issĭm-us

lat-issĭm-a

lat-issĭm-um

brevis, e

brev-

brev-issĭm-us

brev-issĭm-a

brev-issĭm-um

felix, īcis

felic-

felic-issĭm-us

felic-issĭm-a

felic-issĭm-um

Прикметники у найвищому ступені відмінюються як прикметники першої і другої відмін.

Особливості утворення найвищого ступеня порівняння прикметників

А. Прикметники, які в чоловічому роді закінчуються на -er, утворюють найвищий ступінь додаванням до форми чоловічого роду в називному відмінку однини суфікса -rĭm- та родових закінчень -us, ‑a, -um.

Positīvus

Superlatīvus

Nom.

Чоловічий рід на -er

m

f

n

tener, ĕra, ĕrum

tener

tener-rĭm-us

tener-rĭm-a

tener-rĭm-um

acer, cris, cre

acer

acer-rĭm-us

acer-rĭm-a

acer-rĭm-um

Б. Шість прикметників третьої відміни, які у називному відмінку однини закінчуються на -ĭlis, утворюють найвищий ступінь за допомогою суфікса -lĭm-, який додається до основи звичайного ступеня, та родових закінчень -us, -a, -um.

Positīvus

Comparatīvus

Superlatīvus

m, f

n

facĭlis, e – легкий

facil-ior

facil-ius

facil-lĭm-us, -a, -um

difficĭlis, e – важкий

difficil-ior

difficil-ius

difficil-lĭm-us, -a, -um

simĭlis, e – подібний

simil-ior

simil-ius

simil-lĭm-us, -a, -um

dissimĭlis, e –
неподібний

dissimil-ior

dissimil-ius

dissimil-lĭm-us, -a, -um

gracĭlis, e – стрункий

gracil-ior

gracil-ius

gracil-lĭm-us, -a, -um

humĭlis, e – низький

humil-ior

humil-ius

humil-lĭm-us, -a, -um

Решта прикметників на -ĭlis утворюють найвищий ступінь за загальним правилом:

mirabĭlis, e – дивовижний, а, е – mirabilior (m, f), -ius (n) – дивовижніший, а, е – mirabilissĭmus, a, um – найдивовижніший, a, e.

Неправильні ступені порівняння прикметників

1. Суплетивні ступені порівняння

П’ять прикметників утворюють ступені порівняння від різних основ (суплетивно):

Positīvus

Comparatīvus

Superlatīvus

m, f

n

bonus, a, um – добрий

melior

melius

optĭmus, -a, -um

malus, a, um – поганий

рeior

peius

pessĭmus, -a, -um

magnus, a, um – великий

maior

maius

maxĭmus, -a, -um

parvus, a, um – малий

minor

minus

minĭmus, -a, -um

multi, ae, a – численні

рlures

plura

plurĭmi, -ae, -a

2. Описовий спосіб утворення ступенів
порівняння прикметників

Прикметники першої і другої відмін з основою на голосний перед закінченням -us, -a, ‑um утворюють вищий ступінь додаванням до звичайного ступеня прислівника magis – більше, а найвищий сту­пінь – за допомогою прислівника maxĭme – найбільше.

Positīvus

Comparatīvus

Superlatīvus

idoneus, a, um – вигідний

magis idoneus, a, um

maxĭme idoneus, a, um

arduus, a, um – стрімкий

magis arduus, a, um

maxĭme arduus, a, um

necessarius, a, um – необхідний

magis necessarius, a, um

maxĭme necessarius, a, um

3. Складні прикметники на -dĭcus, -fĭcus, -vŏlus

Складні прикметники на -dĭcus, -fĭcus, -vŏlus утворюють вищий ступінь за допомогою суфікса -entior (m, f), -entius (n), а найвищий – за допомогою -entissĭm- та родових закінчень -us, -a, -um.

Positīvus

Comparatīvus

Superlatīvus

maledĭcus, a, um – лихослівний

maledicentior (m,f), ‑ius (n)

maledicentissĭmus, a, um

benevŏlus, a, um – доброзичливий

benevolentior (m,f), ‑ius (n)

benevolentissĭmus, a, um

magnifĭcus, a, um – величавий

magnificentior (m,f), ‑ius (n)

magnificentissĭmus, a, um

Неповні ступені порівняння

Деякі прикметники, що походять від прийменників, мають тільки вищий і найвищий ступені порівняння:

Praepositiōnes

Comparatīvus

Superlatīvus

рrae (з abl.) – перед

prior, prius –
попередній, я, є

primus, a, um – перший, а, е

prope (з acc.) – близько

propior, propius – ближчий, а, e

proxĭmus, a, um – найближчий, а, е

post (з acc.) – після

posterior, posterius – наступний, а, е

postrēmus, a, um; postŭmus a, um – останній, я, є

extra (з acc.) – зовні

exterior, exterius – зовнішній, я, є

extrēmus, a, um;

extĭmus, a, um – крайній, я, є

intra (з acc.) – всередині

interior, interius – внутрішній, я, є

intĭmus, a, um – найглибший, а, е

supra (з acc.) – вгорі

superior, superius – вищий, а, е

suprēmus, a, um; summus, a, um – найвищий, а, е

infra (з acc.) – внизу

inferior, inferius – нижчий, а, е

infĭmus, a, um; imus, a, um – найнижчий, а, е

ultra (з acc.) – по той бік

ulterior, ulterius – потойбічний, а, е

ultĭmus, a, um – останній, я, є

Звичайний ступінь цих прикметників трапляється рідко і у специфічному значенні: supĕri, ōrum, m – небесні боги, infĕri, ōrum, m – підземні боги, extĕri, ōrum, m – іноземці, postĕri, ōrum, m – нащадки.

Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників

1. Орудний порівняння (Ablatīvus comparatiōnis)

У латинській мові при вищому ступені порівняння можливі дві конструкції:

а) предмети, які порівнюють, ставлять у називному відмінку і між ними – сполучник quam – ніж, як:

Nihil est celerius, quam mens humāna. – Ніщо не швидше, ніж людська думка.

Aurum gravius est, quam argentum. – Золото – важче, ніж срібло;

б) предмет, з яким порівнюють, стоїть в орудному відмінку без прийменника і такий орудний називається Ablatīvus comparatiōnis (орудний порівняння). Українською мовою перекладається родовим відмінком з прийменником «за» або «від».

Nihil mente humāna celerius est. – Ніщо не є швидше за людську думку.

Aurum argentо gravius est. – Золото – важче від срібла.

2. Родовий частковий (Genetīvus partitīvus)

У латинській мові при найвищому ступені порівняння прикметників, коли із кількох предметів треба виокремити якийсь один, вживається родовий частковий (Genetīvus partitīvus), українською мовою перекладається родовим відмінком з прийменником з (із).

Omnium metallōrum aurum pretiosissĭmum est. – З усіх металів найцінніше золото.

Omnium oratōrum Cicĕro clarissĭmus erat. – З усіх ораторів най­славнішим був Ціцерон.

Дієприкметники (Participia)

1. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis actīvi)

Participium praesentis actīvi утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -ns (m, f, n) для дієслів I–II дієвідмін і закінчення -ens (m, f, n) для дієслів III–IV дієвідмін. У родовому відмінку однини закінчення -is (m, f, n).

Зразок утворення рarticipium praesentis actīvi від дієслів І-ІV дієвідмін:

Дієвідміна

І

ІІ

ІІІ

ІV

laudā-re

docē-re

leg-ĕre

audī-re

Participium praesentis actīvi

lauda-ns, lau­dant-is (m, f, n) – той, та, те, що хвалить, хвалячий, а, е

doce-ns, docentis (m, f, n) – той, та, те, що навчає, навчаючий, а, е

leg-ens, legent-is (m, f, n) – той, та, те, що читає, читаючий, а, е

audi-ens, audi­ent-is (m, f, n) – той, та, те, що слухає, слухаючий, а, е

Participium praesentis actīvi відмінюється за третьою голосною відміною, як прикметники третьої відміни з одним закінченням, спільним для трьох родів.

Зразок відмінювання рarticipium praesentis actīvi:

Casus

Singulāris

Plurālis

m

f

n

m

f

n

Nom.

legens

legens

legens

legent-es

legent-es

legent-ia

Gen.

legent-is

legent-is

legent-is

legent-ium

legent-ium

legent-ium

Dat.

legent-i

legent-i

legent-i

legent-ĭbus

legent-ĭbus

legent-ĭbus

Acc.

legent-em

legent-em

legens

legent-es

legent-es

legent-ia

Abl.

legent-i (-e)

legent-i (-e)

legent-i (-e)

legent-ĭbus

legent-ĭbus

legent-ĭbus

Voc.

legens

legens

legens

legent-es

legent-es

legent-ia

Якщо рarticipium praesentis actīvi виступає в незалежній синтаксичній конструкції «Орудний незалежний» або як іменник, то в ablatīvus singulāris вживається закінчення -е. В усіх інших випадках – закінчення .

Рarticipium praesentis actīvi узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку: discipŭlus audiens (m) – учень, що слухає; magistra docens (f) – вчителька, що навчає.

В українській мові слова, які закінчуються на -ант, -ент, походять від латинських дієприкметників теперішнього часу активного стану: аспірант, докторант, студент, президент, доцент, інцидент, асистент, конкурент, фабрикант, референт тощо.

2. Дієприкметник минулого часу доконаного виду
пасивного стану (Рarticipium perfecti passīvi)

Рarticipium perfecti passīvi утворюється додаванням до основи супіна родових закінчень -us (m), -a (f), -um (n).

Зразок утворення рarticipium perfecti passīvi:

Дієвідміна

Основні форми дієслова

Основа супіна

Рarticipium perfecti passīvi

І

laudo, laudāvi, laudātum, laudāre

laudāt-

laudāt-us, a, um – похвалений, а, е

ІІ

doceo, docui, doctum, docēre

doct-

doct-us, a, um – навчений, а, е

ІІІ

lego, legi, lectum, legĕre

lect-

lect-us, a, um – прочитаний, а, е

ІV

audio, audīvi, audītum, audīre

audīt-

audīt-us, a, um – вислуханий, а, е

Основа супіна утворюється відкиданням від третьої основної форми дієслова (супіна) закінчення -um.

Рarticipium perfecti passīvi відмінюється як прикметники першої і другої відміни. Він є частиною трьох доконаних часів (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II (secundum)) пасивного стану.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

I. De Solōne et Croeso

Solo, ille sapiens, qui leges utilissĭmas Atheniensĭbus scribēbat, terras aliēnas libenter visitābat. Aliquando Croesus, Lydiae rex, Solōnem invitābat et divitias suas viro sapienti ostendēbat. Croesus Solōne divitior, sed Solo Croeso sapientior erat. Croesus, qui se ipsum felicissĭmum putābat, nam divitissĭmus erat, Solōnem interrogābat: «Quem tu, vir sapiens, omnium homĭnum felicissĭmum putas?» Solo respondēbat: «Tellum Atheniensem felicissĭmum puto, nam filios optĭmos et honestissĭmos educābat et ipse pro patria pugnans morte honestissĭma vitam finiēbat». Alios quoque viros, qui mortem honestiōrem habēbant, nominābat. Tum rex irātus: «Nonne me felicissĭmum omnium homĭnum putas? Quis enim pulchriōres vestes, splendidiōres gemmas, aedificia ampliōra habet?» «O rex,— inquit Solo,— nunc te divĭtem et regem video, sed felīcem non prius te nominābo, quam vitam bonā et honestā mortē finivĕris». Hoc responsum minĭme regi placēbat, et Solo regnum eius relinquēbat.

II. De Spartānis

Athenienses artĭbus et littĕris illustriōres erant, Spartāni autem omnium Graecōrum fortissĭmi. Asperrĭmis enim morĭbus puĕri educabantur et ad belli labōres maxĭme idonei erant. Etiam hiĕme acerrĭma, levissĭma veste induebantur. Attămen frigŏra atrocissĭma tolerābant quotidie in frigĭda Eurōtae aqua natantes et, pedĭbus nudis, celerrĭmo gradu, montes maxĭme arduos ascendentes. Sitim quoque et famem patiebantur. Ităque in bello plerumque superiōres, raro inferiōres erant.

III. De Italia

Fertilissĭma et felicissĭma regio Italiae est Campania. Sed omnium urbium Italiae clarissĭma et florentissĭma erat Roma. Graeci fama litterārum et artium praestantiōres erant; Romani perīti rei militāris et fortitudĭne erant. Romāni fortiōres erant, quam Graeci. Popŭli Romāni exercĭtus fortissĭmi et audacissĭmi erant, duces belli peritissĭmi. Popŭlus Romānus potentissĭmus domĭnus erat multārum regiōnum multorumque fortium et bellicosōrum et audacium populōrum Eurōpae. Clariōra sunt nomĭna poetārum Graecōrum, quam Romanōrum. Clarissĭmus poetārum Latinōrum erat Horatius.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Приклади – корисніші, ніж поради.

2. Своєю працею прагнемо зробити життя людей безпечнішим і багатшим.

3. Набагато ліпше мати добре здоров’я, аніж багатство.

4. З усіх поетів найзнаменитішим був Гомер.

5. Почесна смерть краща, ніж ганебне життя.

6. Нічого немає кращого для людини, як розум.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Optĭma legum interpres consuetūdo.Звичай – найкращий тлумач законів.

2. Honōres mutant mores, sed raro in meliōres.Почесті міняють звичаї, але рідко – на кращі. Плутарх (50–120) у «Житті Сулли», 30 повідомляє, що Сулла, який у дитинстві був ніжним і співчутливим, у зрілому віці став грубим і жорстоким.

3. Ferro nocentius aurum est.Золото – злочинніше від заліза.

4. Consultor homĭni tempus utilissĭmus.Час – найкорисніший порадник людині.

5. Firmissĭma est inter pares amicitia.Між рівними дружба – найміцніша.

6. Tunĭca propior pallio est.Туніка ближча, ніж плащ. (Своя сорочка ближча до тіла). Плавт (250–184 рр. до н.е.), «Три монети», 1154.

7. Citius, altius, fortius.Швидше, вище, сильніше.

8. Intra bonus, exi melior.Увійди добрий, вийди кращий (до храму).

9. A posteriōri.На підставі досвіду.

10. A priōri.Заздалегідь (незалежно від досвіду).

Лексичний мінімум

Латинські слова

aliēnus, a, um – чужий, а, е

arduus, a, um – крутий, а, е, обривистий, а, е

ascendo, ndi, nsum, ĕre – підніматися

asper, ĕra, ĕrum – важкий, а, е, трудний, а, е

Atheniensis, is, m, f – атенянин (афінянин)

atrox, ōcis – страшний, а, е

attămen – але, проте, однак

audax, ācis – сміливий, а, е

bellicōsus, a, um – войовничий, а, е

bellum, i, n – війна

consultor, ōris, m – порадник

Croesus, i, m – Крез, цар Лідії (VI ст. до н.е.)

dives, ĭtis – багатий, а, е

edŭco, āvi, ātum, āre – виховувати

Eurōtas, ae, m – Еврот, ріка у Спарті

exeo, ii, ĭtum, īre – виходити

fames, is, f – голод

felix, īcis – щасливий, а, е

fertĭlis, e – урожайний, а, е, родючий, а, е

finio, īvi, ītum, īre – закінчувати

firmus, a, um – міцний, а, е

floreo, ui, –, ēre – процвітати

fortitūdo, ĭnis, f – хоробрість

frigus, ŏris, n – холод

gemma, ae, f – річ, оздоблена коштовним камінням

hiems, hiĕmis, f – зима

honestus, a, um – почесний, а, е, чесний, а, е

honor, ōris, m – почесть, честь

idoneus, a, um – вигідний, а, е

ille, illa, illud – той, та, те

illustris, e – знаменитий, а, е

induo, ui, ūtum, ĕre – одягати

inferior, ius – нижній, я, є

interpres, ĕtis, m, f – тлумач

interrŏgo, āvi, ātum, āre – питати

intro, āvi, ātum, āre – входити

invīto, āvi, ātum, āre – запрошувати

ipse, ipsa, ipsum – сам, а, е

irātus, a, um – розгніваний, а, е

labor, ōris, m – праця

lex, legis, f – закон

libenter – охоче

Lydia, ae, f – Лідія, держава у Малій Азії

militāris, e – військовий, а, е

mos, moris, m – звичай

muto, āvi, ātum, āre – змінювати

noceo, ui, ĭtum, ēre – шкодити

nomĭno, āvi, ātum, āre – називати

non prius…, quam – не раніше..., ніж

nudus, a, um – голий, а, е

omnis, e – весь, вся, все

ostendo, ndi, ntum, ĕre – показувати

pallium, ii, n – грецький плащ

peritia, ae, f – досвід

pes, pedis, m – нога, стопа

potens, entis – могутній, я, є

praesto, stĭti, stĭtum, āre – перевищувати

propior, ius – ближчий, а, е

pugno, āvi, ātum, āre – боротися

quoque – теж

quotidie – щодня

raro – рідко

respondeo, ndi, nsum, ēre – відповідати

responsum, i, n – відповідь

sapiens, entis – розумний, а, е

sapiens, entis, m – мудрець

sitis, is, f – спрага

Solo, ōnis, m – Солон (640–560 рр. до н.е.), атенський (афінський) мудрець (VI ст. до н.е.)

Spartānus, i, m – спартанець

splendĭdus, a, um – блискучий, а, е

superior, ius – верхній, я, є

Tellus, i, m – Телл, чоловіче ім’я

tolĕro, āvi, ātum, āre – терпіти, переносити

utĭlis, e – корисний, а, е

vestis, is, f – одяг

vir, i, m – чоловік, муж

Українські слова

багатий, а, е – opulentus, a, um

безпечний, а, е – tutus, a, um

ганебний, а, е – turpis, e

здоров’я – valetūdo, ĭnis, f

знаменитий, а, е – illustris, e

корисний, а, е – utĭlis, e

набагато – multo

настанова – praeceptum, i, n

ніж – quam

почесний, а, е – honestus, a, um

прагнути – studeo, ui, –, ēre (+Dat.)

праця – labor, ōris, m

приклад – exemplum, i, n

розум – mens, mentis, f

смерть – mors, mortis, f

Вправи

1. Утворіть рarticipium praesentis actīvi і рarticipium perfecti passīvi від дієслів:

ascendo, ndi, nsum, ĕre

interrŏgo, āvi, ātum, āre

edŭco, āvi, ātum, āre

ostendo, ndi, ntum, ĕre

finio, īvi, ītum, īre

respondeo, ndi, nsum, ēre

induo, ui, ūtum, ĕre

praesto, stĭti, stĭtum, āre

2. Провідміняйте словосполучення і перекладіть:

mos mutans (m); puer ascendens (m); lex praestans (f); frigus finiens (n).

3. Утворіть ступені порівняння прикметників і перекладіть:

arduus, a, um

fertĭlis, e

illustris, e

asper, ĕra, ĕrum

simĭlis, e

idoneus, a, um

atrox, ōcis

bonus, a, um

felix, īcis

bellicōsus, a, um

firmus, a, um

malus, a, um

audax, ācis

honestus, a, um

facĭlis, e

4. Провідміняйте словосполучення і перекладіть:

is consultor melior (m); hic labor honestior (m); ea peritia utilior (f); quod responsum splendidissĭmum (n).

5. Поставте замість крапок закінчення:

ad minor …. partem; in monte altissĭm ….; inter mores honestiōr ….; ex urbĭbus pulcherrĭm …..

6. Визначіть ступінь порівняння прикметника, рід, відмінок, число і перекладіть:

meliorĭbus, pessĭmus, optĭmo, tutior, utiliōri, maxĭmum, opulentius, sapientiōrem, magis arduo.

7. Визначіть, від яких латинських слів походять українські деривати:

консультація, кореспондент, толерантність, песимізм, майор, меліорація, максималіст.


ДЕВ’ЯТЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO NONА)Числівник (Nomen numerāle) Кількісні й порядкові числівники (Numeralia cardinalia et ordinalia)

Unum castigābis, centum emendābis Одного покараєш, сотню виправиш

У латинській мові є чотири розряди числівників:

1. Кількісні (numeralia cardinalia) – відповідають на питання скільки?

2. Порядкові (numeralia оrdinalia) – відповідають на питання який, а, е?

3. Розділові (numeralia distributīva) – відповідають на питання по скільки?

4. Прислівникові (numeralia adverbia) – відповідають на питання скільки разів?

Арабські цифри

Римські цифри

Cardinalia

Кількісні

Ordinalia

Порядкові

1

I

unus, una, unum

primus, -a, -um

2

II

duo, duae, duo

secundus -a, -um; alter, ‑ĕra, -ĕrum

3

III

tres, tres, tria

tertius, -a, -um

4

IV

quattuor

quartus, -a, -um

5

V

quinque

quintus, -a, -um

6

VI

sex

sextus, -a, -um

7

VII

septem

septĭmus, -a, -um

8

VIII

octo

oсtāvus, -a, -um

9

IX

novem

nonus, -a, -um

10

X

decem

decĭmus, -a, -um

11

XI

undĕcim

undecĭmus, -a, -um

12

XII

duodĕcim

duodecĭmus, -a, -um

13

XIII

tredĕcim

tertius decĭmus, -a, -um

14

XIV

quattuordĕcim

quartus decĭmus, -a, -um

15

XV

quindĕcim

quintus decĭmus, -a, -um

16

XVI

sedĕcim

sextus decĭmus, -a, -um

17

XVII

septendĕcim

septĭmus decĭmus, -a, -um

18

XVIII

duodeviginti

duodevicesĭmus, -a, -um

19

XIX

undeviginti

undevicesĭmus, -a, -um

20

XX

viginti

vicesĭmus, -a, -um

21

XXI

unus et viginti; viginti unus

unus et vicesĭmus, -a, -um; vicesĭmus primus, -a, -um

22

XXII

duo et viginti; viginti duo

alter et vicesĭmus, -a, -um; vicesĭmus alter, -ĕra, -ĕrum

28

XXVIII

duodetriginta

duodetricesĭmus, -a, -um

29

XXIX

undetriginta

undetricesĭmus, -a, -um

30

XXX

triginta

tricesĭmus, -a, -um

40

XL

quadraginta

quadragesĭmus, -a, -um

50

L

quinquaginta

quinquagesĭmus, -a, -um

60

LX

sexaginta

sexagesĭmus, -a, -um

70

LXX

septuaginta

septuagesĭmus, -a, -um

80

LXXX

octoginta

octogesĭmus, -a, -um

90

XC

nonaginta

nonagesĭmus, -a, -um

98

XCVIII

octo et nonaginta; nonaginta octo

octavus et nonagesĭmus, -a, ‑um; nonagesĭmus octāvus, ‑a, -um

99

XCIX

novem et nonaginta; nonaginta novem

nonus et nonagesĭmus, -a, ‑um; nonagesĭmus nonus, ‑a, ‑um

100

C

centum

centesĭmus, -a, -um

200

CC

ducenti, -ae, -a

ducentesĭmus, -a, -um

300

CCC

trecenti, -ae, -a

trecentesĭmus, -a, -um

400

CD

quadringenti, -ae, -a

quadringentesĭmus, -a, -um

500

D

quingenti, -ae, -a

quingentesĭmus, -a, -um

600

DC

sescenti, -ae, -a

sescentesĭmus, -a, -um

700

DCC

septingenti, -ae, -a

septingentesĭmus, -a, -um

800

DCCC

octingenti, -ae, -a

octingentesĭmus, -a, -um

900

CM

nongenti, -ae, -a

nongentesĭmus, -a, -um

1000

M

mille

millesĭmus, -a, -um

2000

MM

duo milia

bis millesĭmus, -a, -um

3000

ĪĪĪ

tria milia

ter millesĭmus, -a, -um

4000

ĪV

quattuor milia

quater millesĭmus, -a, -um

5000

V

quinque milia

quinquies millesĭmus, -a, ‑um

10000

ĪXĪ

decem milia

decies millesĭmus, -a, -um

100000

C

centum milia

centies millesĭmus, -a, -um

1. Утворення кількісних числівників

Кількісні числівники від 1 до 10, 20 (viginti), 100 (centum) і 1000 (mille) – основні. Назви десятків і сотень – похідні, утворені від основних числівників із деякими фонетичними змінами. Назви десятків з одиницями, сотень із десятками і одиницями і т.д. – складені похідні.

1) Числівники від 11 до 17 утворюються додаванням до основного числівника слова -dĕcіm (із decem), що означає десять: undĕcim, duodĕcim і т.д.

2) Складені числівники з останньою цифрою 8 або 9 утворюються відніманням від наступного десятка відповідно 2 або 1:

18 – duodeviginti

28 – duodetriginta

19 – undeviginti

29 – undetriginta

Числівники від 30 до 90 утворюються додаванням до основного числівника слова ‑ginta, що означає десяток: triginta, quinquaginta і т.д.

3) Двозначні числівники від 21 до 99 можна позначати двояко: або спочатку називаються десятки, а потім одиниці, або спочатку одиниці, далі сполучник et, а тоді десятки: 22 – viginti duo або duo et viginti.

4) Числівники від 200 до 900 утворюються додаванням до основного числівника -centi (із centum): sescenti або -genti: octingenti.

5) Числівники більше 100 позначаються так: спочатку йдуть сотні, далі десятки, потім одиниці: 847 – octingenti quadraginta septem.

2. Утворення порядкових числівників

Порядкові числівники, крім primus, -a, -um, secundus -a, -um або alter, -ĕra, -ĕrum, утворюються від відповідних кількісних числівників за допомогою родових закінчень -us (m), ‑a (f), -um (n): tertius, a, um.

Порядкові числівники, починаючи з 18, утворюються за допомогою суфікса -esĭm-: vicesĭmus, -a, -um (від viginti – 20). У складених порядкових числівниках усі частини є порядковими (в українській мові – тільки остання).

435 – quadringentesĭmus tricesĭmus quintus – чотириста тридцять п’ятий.

Відмінювання числівників

Із кількісних числівників відмінюються 1, 2, 3, сотні від 200 до 900 і тисячі.

а) Зразок відмінювання кількісних числівників:

unus, a, um; duo, duae, duо:

Casus

Singulāris

Plurālis

m

f

n

m

f

n

Nom.

unus

una

unum

duo

duae

duo

Gen.

unīus

unīus

unīus

duōrum

duārum

duōrum

Dat.

uni

uni

uni

duōbus

duābus

duōbus

Acc.

unum

unam

unum

duos

duas

duo

Abl.

unō

unā

unō

duōbus

duābus

duōbus

Voc.

une

una

unum

duo

duae

duo

б) Числівники tres (m, f), tria (n) відмінюються за третьою голосною відміною у множині:

Casus

Plurālis

m

f

n

Nom.

tres

tres

tria

Gen.

trium

trium

trium

Dat.

tribus

tribus

tribus

Acc.

tres

tres

tria

Abl.

tribus

tribus

tribus

Voc.

tres

tres

tria

в) Сотні від 200 до 900 відмінюються за першою і другою відміною іменників у множині:

Casus

Plurālis

m

f

n

Nom.

quingenti

quingentae

quingenta

Gen.

quingentōrum

quingentārum

quingentōrum

Dat.

quingentis

quingentis

quingentis

Acc.

quingentos

quingentas

quingenta

Abl.

quingentis

quingentis

quingentis

Voc.

quingenti

quingentae

quingenta

г) Числівник mille (тисяча) не відмінюється; для множини служить слово milіа (тисячі) і відмінюється за третьою голосною відміною:

Casus

Plurālis

Nom.

milіа

Gen.

milіum

Dat.

milіbus

Acc.

milіа

Abl.

milĭbus

Voc.

milіа

д) Порядкові числівники відмінюються, як прикметники першої і другої відміни в однині та множині.

Узгодження числівників з іменниками

1) Кількісні числівники до mille (тільки в однині у значенні одна тисяча) у латинській мові виступають означенням до іменника.

2) Відмінювані числівники 1, 2, 3 і назви сотень від 200 до 900 узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку:

duo viri (m) – два чоловіки

tres regiōnes (f) – три райони

ducenti libri (m) – 200 книжок

tria oppĭda (n) – три міста.

3) Невідмінювані кількісні числівники від 4 до 100, а також числівник 1000 (mille) не впливають на відмінок іменника:

sex nomĭna – 6 назв

decem arbŏres – 10 дерев.

4) Від числівника milіа (тисячі), як і від іменника, залежить інший іменник у родовому відмінку:

quattuor milia milĭtum – чотири тисячі воїнів.

5) Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку, як і в українській мові:

annus millesĭmus nongentesĭmus nonagesĭmus nonus – 1999 рік;

annus bis millesĭmus secundus – 2002 рік.

Розділові та прислівникові числівники (Numeralia distributīva et adverbia)

Розділові числівники відповідають на питання по скільки? (quotēni?), прислівникові – на питання скільки разів? (quotiens?). Розділові та прислівникові числівники утворюються від відповідних кількісних, за винятком перших двох. Розділові числівники мають родові закінчення множини першої і другої відмін.

Розділові числівники утворюються за допомогою суфікса -n-, а прислівникові, починаючи від п’яти, – за допомогою суфікса -ies.

Розділові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку.

Розділові числівники

(Numeralia distributīva)

Прислівникові числівники

(Numeralia adverbia)

singŭli, ae, a

по одному

semel

раз

bini, ae, a

по два

bis

два рази, двічі

terni, ae, a

по три

ter

тричі

quaterni, ae, a

по чотири

quater

чотири рази

quini, ae, a

по п’ять

quinquies

п’ять разів

seni, ae, a

по шість

sexies

шість разів

septēni, ae, a

по сім

septies

сім разів

octōni, ae, a

по вісім

octies

вісім разів

novēni, ae, a

по дев’ять

novies

дев’ять разів

deni, ae, a

по десять

decies

десять разів

undēni, ae, a

по одинадцять

undecies

одинадцять разів

vicēni, ae, a

по двадцять

vicies

двадцять разів

centēni, ae, a

по сто

centies

сто разів

singŭla milia

по одній тисячі

milies

тисяча разів

1) За допомогою порядкових числівників утворюються дробові: 1/4 – quarta pars; 1/6 – sexta pars; 1/9 – nona pars; 3/5 – tres quintae; 5/9 – quinque nonae; 8/10 – octo decĭmae; 4/15 – quattuor quintae decĭmae.

2) Розділові і прислівникові числівники вживаються при множенні:

2 ´ 2 = 4 bis bina sunt quattuor;

5 ´ 6 = 30 quinquies sena sunt triginta;

3 ´ 8 = 24 ter octōna sunt viginti quattuor.

3) При додаванні вживаються кількісні числівники:

5 + 3 = 8 quinque et tres sunt octo

21 + 34 = 55 viginti unus et triginta quattuor sunt quinquaginta quinque.

4) Порядкові числівники, кратні тисячам, виражаються за допомогою прислівникових числівників, наприклад:

quinquies millesĭmus – п’ять разів тисячний, 5000.

5) Цілі числа процентів виражаються кількісними числівниками, узгодженими з іменником pars або partes (частина, частини):

3% – tres partes pro centum

20% – viginti partes pro centum

100% – centum partes pro centum

0,5% – dimidia pro centum (половина, півпроцента).

Якщо є ціле число з половиною, то висловлюємося так:

4,5% quattuor partes dimidia pro centum.

6) Проценти, виражені десятковими дробами, у латинській мові позначаються порядковими числівниками жіночого роду, узгодженими із словами pars, partes:

0,1% decima (pars) pro centum

0,3% tres decĭmae (partes) pro centum

0,01% centesĭma (pars) pro centum

0,2% duae centesĭmae (partes) pro centum

0,003% ter millesĭmae (partes) pro centum

7) Визначення ваги:

1,0 gramma unum

0,4 decigrammăta quattuor

2,0 grammăta duo

0,01 centigramma unum

5,0 grammăta quinque

0,06 centigrammata sex

0,1 decigramma unum

0,001 milligramma unum

0,007 milligrammata septem

Синтаксис відмінків при числівниках

При числівниках у латинській мові вживаються відмінки з такими значеннями:

1. Ablatīvus tempŏris (аблятив часу) вказує на час виконання дії, відповідаючи на запитання коли?, у який час? Вживається без прийменника при словах: annus – рік; tempus – час; aetas – вік; aera – епоха; saecŭlum – сторіччя; mensis – місяць; dies – день; hora – година; ver – весна; nox – ніч та ін.

Roma anno septingentesĭmo quinquagesĭmo tertio ante aeram nostram condĭta est. – Рим був заснований 453 р. до н.е.

2. Accusatīvus tempŏris (знахідний часу) вказує на час тривалості дії, а також вік, відповідаючи на питання як довго?, протягом якого часу? Інколи accusatīvus tempŏris вживається з прийменником per (протягом). Перекладається українською мовою знахідним або родовим відмінком зі словом «протягом»:

Graeci decem annos Troiam expugnābant. – Греки здобували Трою протягом десяти років.

Словотворення за допомогою латинських числівників

Латинський
словотворчий елемент

Значення

Грецький словотворчий елемент

1. uni-

universĭtas, ātis, f – сукупність, університет

unĭcus, a, um – єдиний у своєму роді, унікум

одно-, перший, первинний

mono-, proto-

monocrystallus, i, f – монокристал

protozoa, ōrum, n – найпростіші тваринні організми

2. bi-

biquadrātus, a, um – біквад­ратний, четвертого ступеня

bimetallum, i, n – біметал, металевий виріб із двох сплавів

дво-

di-, dicho-

dichloretānum, i, n – ди­хлоретан

dichroismus, i, m – дво­  барвність

3. tri-

trigonālis, e – трикутний

trimestris, e – тримісячний

trisectio, ōnis, f – трисекція, поділ на три частини

три-

tri-

trigonometria, ae, f – тригонометрія

4. quadri- (a)-

quadrātum, і, n – чотирикутник, квадрат

чотири-

tetra-

tetramĕter, tri, m – тетраметр

5. quint-

quinta essentia – п’ята сутність, квінтесенція

quinta – квінта

п’ять-

pent-

pentoxylum, i, n – пентоксил

6. sex-

sextans, antis, m – секстант, кутомірний прилад

шість-

hex- (-a)

hexachlorānum, i, n – гексахлоран

8. octo-

october, bris, e – восьмий, жовтень

вісім-

octo-

octoestrōlum, i, n – октоестрол

9. dec- (-em)

december, bris, bre – десятий, грудень

decimĕter, tri, m – дециметр, десята частина метра

десять-

dec- (-a)

decas, decados, f – декада, десятиденний проміжок часу

10. mill- (-i)

millenium, ii, n – тисячоліття

milligramma, ătis, n – міліграм

тисяча-

Римський календар

У Стародавньому Римі з початку республіки (510–509 рр. до н.е.) аж до часу Октавіана Авґуста (16 р. до н.е.) літочислення велося за списками консулів – fasti consulāres. З епохи Авґуста (16 р. до н.е.) поряд з датуванням за вибраними консулами, приймається літочислення від часу заснування Риму (ab Urbe condĭta), тобто від 753 р. до н.е.

Після падіння Римської імперії, з поширенням християнства в Європі, церква запровадила літочислення від народження Христа. Так виникло поняття наша ера – aera nostra у християнському світі.

Рік, місяці

Спочатку римляни ділили рік на десять місяців, і першим місяцем року був березень (mensis Martius), присвячений Марсові, богові війни. Свідченням того, що Martius був першим місяцем року, є назви місяців, які походять від числівників: вересень – September (від septem – сім), жовтень – Octōber (від octo – вісім), листопад – November (від novem – дев’ять), грудень – December (від decem – десять). З кінця VII – початку VI ст.до н.е. з Етрурії був запозичений календар, в якому рік ділився на 12 місяців. У 46 р. до н.е. Юлій Цезар з допомогою грецьких і єгипетських астрономів та александрійського математика Сосігена провів реформу календаря. Це так званий юліанський календар. В основу реформи був покладений чотирирічний цикл (365-365-365-366=1461 день). Кількість днів кожного місяця збереглася досі (30 і 31день, у лютому – 28 днів протягом трьох років і 29 – у високосному). Ця система почала діяти з 1 січня 45 р. до н.е. Першим місяцем року став січень. Початок року Цезар переніс на 1 січня тому, що з цього дня консули вступали на свою посаду і починався римський господарський рік. У римо-католиць­кій церкві 1582 року юліанський календар був витіснений так званим григоріанським календарем папи Григорія ХІІІ.

Назви перших шести місяців походять від імен богів або релігійних обрядів, а далі – від назв числівників:

1. Mensis Ianuarius – січень, від імені бога початку і входу Януса.

2. Mensis Februarius – лютий, від februa – очищення, релігійного свята.

3. Mensis Martius – березень, від імені бога війни Марса.

4. Mensis Aprīlis – квітень, місяць Венери.

5. Mensis Maius – травень, від імені богині родючості Майї.

6. Mensis Iunius – червень, від імені Юнони.

7. Mensis Quintīlis – липень, п’ятий, а з 44 р. до н.е. Iulius, від імені Гая Юлія Цезаря.

8. Mensis Sextīlis – серпень, шостий, з 8 р. до н.е. – Augustus, від імені імператора Авґуста.

9. Mensis September – вересень, сьомий місяць.

10. Mensis Octōber – жовтень, восьмий місяць.

11. Mensis November – листопад, дев’ятий місяць.

12. Mensis December – грудень, десятий місяць.

У кожному місяці римляни виділяли три головні дні, які були встановлені відповідно до фаз місяця:

1. Kalendae, ārum, f – Календи, перше число місяця, «день плати».

2. Nonae, ārum, f – Нони, 5 або 7-е число місяця (сьомий день – у березні, травні, липні, жовтні і п’ятий день в інших місяцях). Свою назву цей день одержав від порядкового числівника nonus, a, um – дев’ятий, тому що Нони були дев’ятим днем перед наступною основною датою.

3. Idus, uum, f – Іди, «повний місяць», тринадцяте або п’ятнад­цяте число місяця (15-й день у березні, травні, липні, жовтні і 13-й день в інших місяцях).

Для визначення головної дати назви днів ставили в аblatīvus tempŏris:

Kalendis Ianuariis – 1 січня;

Nonis Februariis – 5 лютого;

Idĭbus Martiis – 15 березня.

День, який передував Календам, Нонам, Ідам позначався за допомогою слова pridie (напередодні) з accusatīvus tempŏris цих дат:

pridie Kalendas Ianuarias – 31 грудня;

pridie Nonas Martias – 6 березня;

pridie Idus Aprīles – 12 квітня.

Інші дати визначались залежно від того, скільки днів залишалось до найближчої головної дати. Ставилось словосполучення ante diem з порядковим числівником і accusatīvus tempŏris головного дня. Відповідний порядковий числівник рахувався від головного дня назад, причому зараховувався головний день і день, який визначався:

21 січня (31–21+2)=12–й день перед лютневими Календами – ante diem duodecĭmum Kalendas Februarias.

3 березня (7–3+1)=5–й день перед березневими Нонами – ante diem quintum Nonas Martias.

11 травня (15–11+1)=5–й день перед травневими Ідами – ante diem quintum Idus Maias.

Дати позначались скорочено: a.d.V.Id.Mai, тобто 11 травня.

Високосного року, коли у лютому 29 днів, після 24 лютого (a.d.VI. Kal. Mart.) вставляли ще один день (bis sextus) і позначали так: ante diem bissextum Kalendas Martias – повторний день перед березневими Календами.

Дні тижня

Староримський тиждень налічував вісім днів. Дев’ятий день називався nundīnae, ārum, f. Цього дня відбувався торг, налагоджувались урядові справи. З часів Авґуста було запроваджено семиденний, так званий планетний тиждень, його узаконив імператор Констянтин 321 р. Імператор Констянтин Великий узаконив вільний від праці день – dies Solis (неділя).

Назви днів тижня.

1. Dies Solis – день Сонця, неділя. Неділю за часів християнства називали dies dominĭca, що означає «господній день».

2. Dies Lunae – день Місяця, понеділок.

3. Dies Martis – день Марса, вівторок.

4. Dies Mercurii – день Меркурія, середа.

5. Dies Iovis – день Юпітера, четвер.

6. Dies Venĕris – день Венери, п’ятниця.

7. Dies Saturni – день Сатурна, субота.

Доба ділилась на 24 години (hora): 12 годин день і 12 годин ніч. Тривалість години була різною, залежно від пори року, тому що день вважався від сходу і до заходу сонця, а ніч – відповідно від заходу до сходу сонця.

Ніч ділилась на чотири варти (vigilia). Кожна варта складалась із трьох годин:

prima vigilia – з 6 до 9 години вечора

secunda vigilia – з 9 до 12 години ночі

tertia vigilia – з 12 години ночі до 3 години ранку

quarta vigilia – з 3 до 6 години ранку.


Pимський календар

березень

травень

липень

жовтень

січень

серпень

грудень

квітень

червень

вересень

листопад

лютий

1

1

Kalendis

2

a.d.VI Nonas

3

a.d.V Nonas

4

2

a.d.IV Nonas

5

3

a.d.III Nonas

6

4

pridie Nonas

7

5

Nonis

8

6

a.d. VIII Idus

9

7

a.d. VII Idus

10

8

a.d. VI Idus

11

9

a.d. V Idus

12

10

a.d. IV Idus

13

11

a.d. III Idus

14

12

рridie Idus

15

13

Idibus

14

a.d. XIX Kalendas

15

14

a.d. XVIII Kalendas

16

16

15

a.d. XVII Kalendas

17

17

16

14

a.d. XVI Kalendas

18

18

17

15

a.d. XV Kalendas

19

19

18

16

a.d. XIV Kalendas

20

20

19

17

a.d. XIII Kalendas

21

21

20

18

a.d. XII Kalendas

22

22

21

19

a.d. XI Kalendas

23

23

22

20

a.d. X Kalendas

24

24

23

21

a.d. IX Kalendas

25

25

24

22

a.d. VIII Kalendas

26

26

25

23

a.d. VII Kalendas

27

27

26

24

a.d. VI Kalendas

28

28

27

25

a.d. V Kalendas

29

29

28

26

a.d. IV Kalendas

30

30

29

27

a.d. III Kalendas

31

31

30

28

pridie Kalendas

Римські міри і грошові одиниці

Міри

а) міри довжини:

pes (римський фут, стопа) » 29,57 см

cubĭtus (лікоть) = 44,4 см

passus (подвійний крок) = 5 стопам »147,85 см

mille passus (римська миля) = 1478,5 м.

Основною одиницею довжини була стопа (римський фут).

б) міри поверхні:

pes quadrātus (квадратний фут) = 0,087 м2

scrupŭlum (скрупул) = 8,75 м2

actus (акт) = 1259,44 м2

iugĕrum (югер) = 2519 м2

Найменшою одиницею виміру площі був квадратний фут. Часто вживаною одиницею виміру площі був скрупул, що дорівнював 100 квадратним футам; акт = 144 скрупулам, а юґер = 2 актам.

в) міри об’єму:

congius (конґій) = 3,275 л

sextarius (секстарій) = 0,547 л

quartarius (квартарій) = 0,137 л

urna (урна) = 13,13 л

modius (модій) = 8,754 л

Одиницею об’єму був конґій. Його шоста частина називалась секстарій, а четверта – квартарій, 24 секстарії становили урну, що використовувалися для виміру рідин. 16 секстаріїв дорівнювали одному модієві, який використовувався для сипучих речовин.

Ваги

scrupŭlum (скрупул) = 1,137 г

drachma (драхма) = 3,411 г

uncia (унція) = 27,3 г

libra (фунт) = 327,45 г.

Часто вживаною одиницею ваги був фунт, який ділився на 12 унцій.

Найменшою ваговою одиницею був скрупул.

Libra (лібра), pondus (римський фунт), as (ас) дорівнювали » 327,45 г. Половина цієї ваги називалась semis. Кратні унції мали назву sextans, antis, m = 1/6 аса або 2 унції;

triens, entis, m = 1/3 аса або 4 унції

quadrans, antis, m = 1/4 аса або 3 унції.

Монети

а) мідні монети:

аs (ас), фунт міді = 327,45 г

1/6 фунта = 54,575 г

1/12 фунта = 27,287 г

1/24 фунта = 13,643 г;

б) срібні монети:

denarius (денарій), спочатку = 10 асам, пізніше = 16 асам = 218,28 г (1 ас = 13,643 г)

quinarius (квінарій, південарія), спочатку = 5 асам, пізніше = 8 асам

sestertius (сестерцій, чверть денарія), спочатку = 2,5 аса, а пізніше = 4 асам;

в) золоті монети:

aurеus (золотий) = 25 денаріям = 100 сестерціям = 5457 г.

Пізніше замість aurеus була введена в обіг золота монета (солід), яка дорівнювала 25 денаріям.

Важко порівняти вартість античних монет з монетами іншої епохи. У Ціцерона зустрічаємо, що модій пшениці (» 6,6 кг) коштував 4 сестерції (218,28 г срібла).

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De Romae descriptiōne

In antīqua descriptiōne urbis Romae, orbis terrārum capĭtis, omnia aedificia enumerantur. Romae erant octo pontes, duodĕcim fora, octo campi, triginta septem portae, inter quas clarissĭma Porta Appia, quadringenti viginti tres vici, mille nongentae domus, multae insŭlae, duo macella in Coelio et Esquilīno sita, ducenta horrea, decem thermae, viginti aquaeductus, octoginta balnea, mille putei, duo Capitolia, altĕrum in monte Capitolio, altĕrum in colle Quirināli, quadraginta templa, duo amphitheatra, tria theatra, duo circi, quinque naumachiae, triginta arcus e marmŏre.

ІІ. Calendarium Romanōrum

Apud Romānos initio Martius primus anni mensis erat, Aprīlis alter, Maius tertius, Iunius quartus. Quintīli, quinto mensi, postea, quod G.Iulius Caesar hoc mense natus erat, nomen erat Iulius, Sextīlis, sextus, ex imperatōre Augusto Augustus nominabātur. Menses proxĭmi olim, ut nomĭna ipsa docent, erant menses septĭmus, octāvus, nonus, decĭmus. Primo mensis diēi nomen erat Kalendae, septĭmo diēi mensium Martii, Maii, Iulii, Octobris nomen Nonae, quinto decĭmo diēi eorundem mensium nomen Idus. Ceterōrum mensium Nonae erant quinto mensis die, Idus tertio decĭmo. Anno ante aeram nostram quadragesĭmo sexto temporĭbus G.Iulii Caesăris annus trecentos sexaginta quinque dies habebat, quarto autem cuīque anno dies trecentesĭmus sexagesĭmus sextus adiciebātur. Hoc ordĭne annōrum Romāni atque gentes Christiānae utebantur usque ad aetātem Papae Gregorii tertii decĭmi. Qui anno millesĭmo quingentesĭmo octogesĭmo altĕro ordĭnem annōrum confūsum corrigēbat.

ІІІ. De diēbus

Annus est longa series diērum. Causa diēi et noctis motus terrae est. In regionĭbus nostris aestāte sunt dies longi, noctes breves; hiĕme dies breves, noctes longae. Meridie tempus in omnĭbus terrae partĭbus diversum est.

Nomĭna diērum apud Romānos erant: dies Solis, dies Lunae, dies Martis, dies Mercurii, dies Iovis, dies Venĕris, dies Saturni.Primum diem mensis Romāni Kalendas appellābant. In serie diērum dies festi sunt. Popŭli antīqui Diem natālem Solis invicti celebrābant. Diēbus festis homĭnes pompis intersunt. Aspectus pompae mirabĭlis est.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Є чотири пори року: зима, весна, літо, осінь.

2. Година – двадцять четверта частина доби.

3. Місяць вересень має назву від числа сім, місяць жовтень – від числа вісім, місяць листопад – від числа дев’ять, місяць грудень – від числа десять.

4. 97 додати 18 дорівнює 115.

5. 5 помножити на 3 дорівнює 15.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Una hirundo non facit ver.Одна ластівка не робить весни. Езоп (VI ст. до н.е.), грецький байкар, розповідає про молодого марнотратника і ластівку. Легковажний юнак прогуляв усі гроші, що отримав від батька. Якось, ідучи вулицею, побачив високо в небі першу ластівку. Зрадівши, що скоро настане літо, юнак продав свій теплий плащ. Проте невдовзі стало ще холодніше, ластівка замерзла, а хлопець почав її лаяти, нібито вона його обдурила.

2. Unus testis – nullus testis.Один свідок – не свідок.

3. Conscientia – mille testes.Совість – тисяча свідків.

4. Vox unīus, vox nullīus.Один голос – не голос.

5. Primus inter pares.Перший серед рівних.

6. Unus dies gradus est vitae.Один день – це крок життя.

7. Semel scriptum, decies lectum.Раз написано, десять разів прочитано.

8. Non bis in idem. – Не двічі про те саме. Формула римського права – не може бути двох висловлювань стосовно однієї провини.

Лексичний мінімум

Латинські слова

adicio, iēci, iectum, ĕre – додавати, приєднувати

aestas, ātis, f – літо

aetas, ātis, f – вік

amphitheatrum, i, n – амфітеатр, споруда круглої форми для видовищ

annus, i, m – рік

appello, āvi, ātum, āre – називати

Aprīlis, e – квітневий, a, е

aquaeductus, us, m – водопровід

arcus, us, m – склепіння, арка

aspectus, us, m – вигляд

Augustus, a, um – серпневий, а, е, присвячений Октавіанові Авґусту, першому римському імператорові

Augustus, i, m – Авґуст (63 р. до н.е. – 12 р. н.е.), прізвисько Октавіана «високий, священний, великий»

balneum, i, n – лазня, ванна

brevis, e – короткий, а, е

G.Iulius Caesar, G.Iulii Caesăris, m – Ґай Юлій Цезар (100–44 рр. до н.е.) – римський письменник, військовий і державний діяч

calendarium, ii, n – календар

campus, i, m – поле

Capitolium, ii, n – Капітолій

causa, ae, f – причина

celebro, āvi, ātum, āre – шанувати

circus, i, m – цирк

Coelius mons, Coelii montis, m – горб Целія, один із семи горбів Риму на південному сході від Капітолію

collis, is, m – горб, гора

confūsus, a, um – змішаний, а, е, заплутаний, а, е

conscientia, ae, f – совість

corrĭgo, rexi, rectum, ĕre виправляти

decĭmus, a, um – десятий, а, е

descriptio, ōnis, f – опис

dies natālis (m) – день народження

diversus, a, um – різний, а, е

domus, us, f – будинок

enumĕro, āvi, ātum, āre – перелічувати

Esquilīnus mons, Esquilīni montis, m – Есквілінський горб, найвищий із семи горбів Риму на північному сході від Капітолію

festus, a, um – святковий, а, е

forum, i, n – форум

gens, gentis, f – народ

gradus, us, m – крок, ступінь

hiems, hiĕmis, f – зима

hirundo, ĭnis, f – ластівка

horreum, i, n – комора, склад, житниця

Idus, um, f – Іди, 13-й або 15-й день місяця

imperātor, ōris, m – імператор

initium, ii, n – початок

intersum, esse, fui (+Dat.) – брати участь

invictus, a, um – непереможний, а, е

ipse, ipsa, ipsum – сам, а, е

Iulius, a, um – липневий, а, е, присвячений Ґ. Юлієві Цезареві

Iunius, a, um – червневий, а, е, присвячений Юноні

Kalendae, ārum, f – Календи, перше число місяця

lectus, a, um – прочитаний, а, е

longus, a, um – довгий, а, е

macellum, i, n – продовольчий ринок

Maius, a, um – травневий, а, е, присвячений Майї

marmor, ŏris, n – мармур

Martius, a, um – березневий, a, е, присвячений богові Марсу

mensis, is, m – місяць

mirabĭlis, e – дивовижний, а, е

mirus, a, um – дивний, а, е

motus, us, m – рух

naumachia, ae, f – місце інсценування морського бою, навмахія

nomen, ĭnis, n – назва, ім’я

nomĭno, āvi, ātum, āre називати

Nonae, ārum, f – Нони, 5-й або 7-й день місяця

nonus, a, um – дев’ятий, а, е

nox, noctis, f – ніч

octāvus, a, um – восьмий, а, е

olim – колись

ordo, ĭnis, m – порядок

Papa, ae, m – батько, отець, Папа Римський

par, paris – рівний, а, е

pars, partis, f – частина

pompa, ae, f – процесія

pons, pontis, m – міст

porta, ae, f – ворота

postea – згодом

proxĭmus, a um – найближчий, а, е

puteus, i, m – колодязь

Quintīlis, e – п’ятий, а, е

Quirinālis mons, Quirinālis montis, m – Квіринальський горб, один із семи горбів Риму на північному сході від Капітолію

scriptus, a, um – написаний, а, е

septĭmus, a, um – сьомий, а, е

Sextīlis, e – шостий, а, е

templum, i, n – храм

testis, is, m, f – свідок

theatrum, i, n – театр

thermae, ārum, f – теплі джерела, купальня

usque – аж до

ut – як

vicus, i, m – село

vox, vocis, f – голос

Українські слова

весна – ver, veris, n

година – hora, ae, f

зима – hiems, hiĕmis, f

літо – aestas, ātis, f

назва – nomen, ĭnis, n

осінь – autumnus, i, m

пора – tempus, ŏris, n

Вправи

1. Запишіть латинськими словами:

19; 23; 37; 45; 52; 68; 74; 112; 233; 326; 491; 899; 974; чотирнадцятий; двадцять дев’ятий; сотий; сто двадцять четвертий; по п’ять; одинадцять разів; 0,09; 1/4; 6/7.

2. Прочитайте числа:

IX et III sunt XII

XXI et X sunt XXXI

LX et XI sunt LXXI

D et D sunt M

LXXX et XX sunt C

3. Провідміняйте словосполучення і перекладіть українською мовою:

tres colles (m), ducenti vici (m), una porta (f), duo aquaeductus (m), terni arcus (m), unus mensis (m), quini anni (m).

4. Перекладіть українською мовою:

septēni, ae, a; undecies; ducenti, ae, a; millesĭmus, a, um; sescentesĭmus octogesĭmus tertius; triginta septem; centies; singŭli, ae, a; anno bis millesĭmo secundo; Kalendis Februariis; pridie Kalendas Maias; Nonis Octobrĭbus; pridie Idus Martias; Idĭbus Iuliis.

5. Визначте, від яких латинських слів походять українські деривати:

порт, акведук, ініціатива, арка, аннали, ордер, ординарний, корекція, конфузія, унія, дует, тріо, кварта, квінтет, секстент.


ДЕСЯТЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO DECĬMA) Система перфекта (система доконаних часів) Часи системи перфекта дійсного способу активного стану

Veni, vidi, vici Прийшов, побачив, переміг

Три часи: perfectum (минулий доконаний час), plusquam­perfectum (давноминулий час) і futūrum II (secundum) (майбутній доконаний час) утворюють систему перфекта (систему доконаних часів) і виражають завершену дію.

Морфологічно ці часи належать до одного типу: активний стан утворюється синтетичним шляхом від основи перфекта, пасивний стан – аналітичним шляхом за допомогою дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi), що утворюється від основи супіна, і дієслова esse – бути.

1. Минулий час доконаного виду дійсного способу
активного стану (Рerfectum indicatīvi actīvi)

Минулий час доконаного виду дійсного способу активного стану (perfectum indicatīvi actīvi) утворюється додаванням до основи перфекта таких особових закінчень:

Singulāris

Plurālis

1.

2. -isti

3. -it

1. -ĭmus

2. -istis

3. -ērunt

Основа перфекта визначається через відкинення від другої основної форми дієслова закінчення .

Діє­відміна

Основні форми дієслова

Друга основна форма дієслова

Основа перфекта

I

laudo, laudāvi, laudātum, laudāre – хвалити

laudāvi

laudāv-

II

doceo, docui, doctum, docēre – навчати

docui

docu-

III

lego, legi, lectum, legĕre – читати

legi

leg-

IV

audio, audīvi, audītum, audīre – слухати

audīvi

audīv-

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у perfectum indicatīvi actīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudāv-i

docu-i

leg-i

audīv-i

2.

laudav-isti

docu-isti

leg-isti

audiv-isti

3.

laudāv-it

docu-it

leg-it

audīv-it

Plurālis

1.

laudav-ĭmus

docu-ĭmus

leg-ĭmus

audiv-ĭmus

2.

laudav-istis

docu-istis

leg-istis

audiv-istis

3.

laudav-ērunt

docu-ērunt

leg-ērunt

audiv-ērunt

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути) в perfectum indicatīvi:

Singulāris

Plurālis

1. fu-і

2. fu-isti

3. fu-it

1. fu-ĭmus

2. fu-istis

3. fu-ērunt

2. Давноминулий час дійсного способу активного стану (Рlusquamperfectum indicatīvi actīvi)

Давноминулий час дійсного способу активного стану (plus-quamperfectum indicatīvi actīvi) утворюється додаванням до основи перфекта суфікса -ĕrā- і особових закінчень минулого часу недо-конаного виду активного стану:

Singulāris

Plurālis

1. -m

1. -mus

2. -s

2. -tis

3. -t

3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у plusquamperfectum indicatīvi actīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudav-ĕra-m

docu-ĕra-m

leg-ĕra-m

audiv-ĕra-m

2.

laudav-ĕra-s

docu-ĕra -s

leg-ĕra-s

audiv-ĕra-s

3.

laudāv-ĕra-t

docu-ĕra-t

leg-ĕra-t

audiv-ĕra-t

Plurālis

1.

laudav-erā-mus

docu-erā- mus

leg-erā- mus

audiv-erā-mus

2.

laudav-erā-tis

docu-erā- tis

leg-erā- tis

audiv-erā- tis

3.

laudav-ĕra-nt

docu-ĕra- nt

leg-ĕra-nt

audiv-ĕra- nt

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути) в plusquamperfectum indicatīvi:

Singulāris

Plurālis

1. fu-ĕra-m

2. fu-ĕra-s

3. fu-ĕra-t

1. fu-erā-mus

2. fu-erā-tis

3. fu-ĕra-nt

3. Майбутній час доконаного виду дійсного способу
активного стану (Futūrum II (secundum) indicatīvi actīvi)

Майбутній час доконаного виду дійсного способу активного стану (futūrum II (secundum) indicatīvi actīvi) утворюється додаванням до основи перфекта суфікса -ĕr- в першій особі однини і суфікса -ĕrĭ- в усіх інших особах і особових закінчень теперішнього часу активного стану:

Singulāris

Plurālis

1. -o

1. -mus

2. -s

2. -tis

3. -t

3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у futūrum II (secun­dum) indicatīvi actīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudav-ĕr-o

docu-ĕr-o

leg-ĕr-o

audiv-ĕr-o

2.

laudav-ĕri-s

docu-ĕri-s

leg-ĕri-s

audiv-ĕri-s

3.

laudāv-ĕri-t

docu-ĕri-t

leg-ĕri-t

audiv-ĕri-t

Plurālis

1.

laudav-erĭ-mus

docu-erĭ-mus

leg-erĭ-mus

audiv-erĭ-mus

2.

laudav-erĭ-tis

docu-erĭ-tis

leg-erĭ-tis

audiv-erĭ-tis

3.

laudav-ĕri-nt

docu-ĕri- nt

leg-ĕri-nt

audiv-ĕri-nt

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути) у futūrum II (secundum) indicatīvi:

Singulāris

Plurālis

1. fu-ĕr-o

2. fu-ĕri-s

3. fu-ĕri-t

1. fu-erĭ-mus

2. fu-erĭ-tis

3. fu-ĕri-nt

Часи системи перфекта дійсного способу пасивного стану

1. Минулий час доконаного виду дійсного способу
пасивного стану (Рerfectum indicatīvi passīvi)

Минулий час доконаного виду дійсного способу пасивного стану (perfectum indicatīvi passīvi) складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в теперішньому часі дійсного способу.

Рarticipium perfecti passīvi утворюється додаванням до основи супіна родових закінчень -us (m), -a (f), -um (n).

Зразок утворення рarticipium perfecti passīvi:

Дієвідміна

Основні форми дієслова

Основа супіна

Рarticipium perfecti passīvi

І

laudo, laudāvi, laudātum, laudāre

laudāt-

laudāt-us, a, um – похвалений, а, е

ІІ

doceo, docui, doctum, docēre

doct-

doct-us, a, um – навчений, а, е

ІІІ

lego, legi, lectum, legĕre

lect-

lect-us, a, um – прочитаний, а, е

ІV

audio, audīvi, audītum, audīre

audīt-

audīt-us, a, um – вислуханий, а, е

Основа супіна утворюється відкиданням від третьої основної форми дієслова (супіна) закінчення -um.

Рarticipium perfecti passīvi відмінюється як прикметники першої і другої відміни. Він виступає складовою частиною трьох доконаних часів (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II (secundum)) пасивного стану.

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у perfectum indicatīvi passīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudātus, a, um sum

doctus, a, um sum

lectus, a, um sum

audītus, a, um sum

2.

laudātus, a, um es

doctus, a, um es

lectus, a, um es

audītus, a, um es

3.

laudātus, a, um est

doctus, a, um est

lectus, a, um est

audītus, a, um est

Plurālis

1.

laudāti, ae, a sumus

docti, ae, a sumus

lecti, ae, a sumus

audīti, ae, a sumus

2.

laudāti, ae, a estis

docti, ae, a estis

lecti, ae, a estis

audīti, ae, a estis

3.

laudāti, ae, a sunt

docti, ae, a sunt

lecti, ae, a sunt

audīti, ae, a sunt

2. Давноминулий час дійсного способу пасивного стану (Рlusquamperfectum indicatīvi passīvi)

Давноминулий час дійсного способу пасивного стану (plusquamperfectum indicatīvi passīvi) складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в минулому часі недоконаного виду дійсного способу.

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у plusquamperfectum indicatīvi passīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudātus, a, um eram

doctus, a, um eram

lectus, a, um eram

audītus, a, um eram

2.

laudātus, a, um eras

doctus, a, um eras

lectus, a, um eras

audītus, a, um eras

3.

laudātus, a, um erat

doctus, a, um erat

lectus, a, um erat

audītus, a, um erat

Plurālis

1.

laudāti, ae, a erāmus

docti, ae, a erāmus

lecti, ae, a erāmus

audīti, ae, a erāmus

2.

laudāti, ae, a erātis

docti, ae, a erātis

lecti, ae, a erātis

audīti, ae, a erātis

3.

laudāti, ae, a erant

docti, ae, a erant

lecti, ae, a erant

audīti, ae, a erant

3. Майбутній час доконаного виду дійсного способу
пасивного стану (Futūrum II (secundum) indicatīvi passīvi)

Майбутній час доконаного виду дійсного способу пасивного стану (futūrum II (secundum) indicatīvi passīvi) складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в майбутньому першому часі дійсного способу.

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у futūrum II (secundum) indicatīvi passīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudātus, a, um ero

doctus, a, um ero

lectus, a, um ero

audītus, a, um ero

2.

laudātus, a, um eris

doctus, a, um eris

lectus, a, um eris

audītus, a, um eris

3.

laudātus, a, um erit

doctus, a, um erit

lectus, a, um erit

audītus, a, um erit

Plurālis

1.

laudāti, ae, a erĭmus

docti, ae, a erĭmus

lecti, ae, a erĭmus

audīti, ae, a erĭmus

2.

laudāti, ae, a erĭtis

docti, ae, a erĭtis

lecti, ae, a erĭtis

audīti, ae, a erĭtis

3.

laudāti, ae, a erunt

docti, ae, a erunt

lecti, ae, a erunt

audīti, ae, a erunt

1) Перфект виражає дію, що закінчилась у минулому, незалежно від її тривалості (perfectum historĭcum).

2) Перфект означає те, що дія відбулась і результат її триває в теперішньому часі (perfectum praesens).

3) Плюсквамперфект вказує на дію, яка відбулася раніше від іншої минулої дії.

4) Футурум ІІ виражає дію, яка відбудеться у майбутньому раніше, ніж дія, виражена майбутнім першим.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De Prometheo

Prometheus auxilio Minervae homĭnes ex aqua et terra fecĕrat ac de genĕre humāno bene meruit. Di saepe Prometheum ad epŭlas suas invitābant. Ităque consilium Iovis, qui omnes homĭnes necāre constituit, ei notum erat. Prometheus aliquando in coelum venit et ignem de OIympo subduxit et hominĭbus donāvit. Quamquam ira Iovis magna erat, genus humānum non delēvit. Prometheum autem Vulcānus iussu Iovis in monte Caucăso ferreis catēnis ad saxum alligāvit cotidiēque aquĭla iecur Promethei devorābat. Iecŏris pars, quam aquĭla mane devoravĕrat, noctu crescēbat. Ita Prometheus ingentes dolōres tolerābat. Postea Hercŭles aquĭlam sagitta necāvit Prometheumque liberāvit.

ІІ. De talo Achillis

Achilles, fortissĭmus omnium Graecōrum, qui contra Troiānos bellavērunt, filius Pelei et deae Thetĭdis fuit. Mater Thetis infantem suum in fluvium Stygem, qui apud infĕros fluit, immersit. Aqua fluvii corpus eīus invulnerabĭle effēcit. Attămen talus pedis dextri vulnerabĭlis mansit. Nam Thetis, cum filium in fluvio immergēbat, manu sua corpus eīus talo dextri pedis tenēbat. Ităque talus dextri pedis aqua fluvii intactus ideoque vulnerabĭlis permansit.

Troiāni autem, qui de vulnerabĭli talo Achillis nihil audivĕrant, frustra Thetĭdis filium telis petēbant; eum nullo modo vulnerāre potĕrant. Postrēmo Apollo sagittam Parĭdis in talum dextri pedis Achillis direxit atque herōem occīdit.

ІII. Galli Romam expugnant

Quarto saecŭlo ante aeram nostram Roma in magno pericŭlo erat. Galli enim cum copiis Romanōrum ad fluvium Alliam contendĕrant et Romānos fugĕrant. Multi Romāni cecidĕrant. Tum Romāni Capitolium defendĕre constituĕrant. Galli in portas irrupĕrant. Tecta incendĕrant. Marcus Manlius fortĭter defendit neque se dedit. Sed magna inopia frumenti Romānos premēbat. Manlius cum Gallis de indutiis egit. Regŭlus Gallōrum magnum auri pretium poposcĕrat. «Si aurum, inquit, pependerĭtis, decēdam. Si pretium non solverĭtis, neque viris, neque femĭnis, neque puĕris parcam». Romāni aurum suum tradidērunt, tamen Galli contenti non erant.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Місто Рим заснували брати Ромул і Рем у 753 р. до н.е.

2. Письмо винайшли фінікійці в ІХ ст. до н.е.

3. Діти стануть міцною опорою батьків, якщо будуть добре виховані.

4. Ваше місто буде в безпеці, якщо воїни будуть хоробрими.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Antīqua fuērunt olim nova.Старе було колись новим.

2. Féci, quód potuí, faciánt melióra poténtes.Я зробив, що міг, нехай ті, що можуть, зроблять краще. Віршована парафраза формули, якою римські консули передавали свої повноваження. Ціцерон, «Листи», ХІ, 14: Ego plus, quam feci, facĕre non possum. – Я більше, ніж зробив, зробити не можу.

3. Dixi et anĭmam meam levāvi.Я сказав і полегшив свою душу. (Біблія, книга пророка Єзекиїла, 33, 9).

4. Exēgi monumentum.Я спорудив собі пам’ятник. Початок третьої оди Горація «До Мельпомени» (ІІІ, 30), що викликав низку перекладів і переспівів у поезії:

Éxegí monumént(um) aére perénniús

Régalíque sitú pýramid(um) áltiús,

Quód non ímber edáx, nón Aquil(o) ímpoténs

Póssit díruer(e) aút ínnumerábilís

Ánnorúm seriés ét fuga témporúm.

Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,

Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких –

Часу біг коловий – в прах не зітре його.

Переклад А.Содомори.

5. Ut sementem fecĕris, ita metes.Як посієш, так і будеш жати (Що посієш, те й пожнеш).

6. Calamitāte doctus sum.Біда мене навчила.

7. Post scriptum (P.S.).Після написаного. Пост скриптум.

8. Post factum.Після зробленого.

9. Vae victis!Горе переможеним!

10. Littĕra scripta manet.Написана буква залишається.

Лексичний мінімум. Латинські слова

ac – і

Achilles, is, m – Ахілл, герой Троянської війни

ago, egi, actum, ĕre – вести

Allia, ae, f – ріка Алія

allĭgo, āvi, ātum, āre – прив’язувати

anĭma, ae, f – душа

antīqua, ōrum, n – старовина

Apollo, ĭnis, m – Аполлон

aquĭla, ae, f – орел

attămen – але, проте

auxilium, ii, n – допомога

bello, āvi, ātum, āre – воювати

caedo, cecīdi, caesum, ĕre – вбивати

calamĭtas, ātis, f – біда

catēna, ae, f – ланцюг

Caucăsus, i, m – Кавказ

coelum, i, n – небо

consilium, ii, n – план, намір

constituo, ui, ūtum, ĕre – вирішувати, постановляти

contendo, ndi, ntum, ĕre – напружувати, боротися

contentus, a, um – задоволений, а, е

contra (+Асс.) – проти

copiae, ārum, f – військо

corpus, ŏris, n – тіло

cotidie – щодня

cresco, crēvi, cretum, ĕre – рости

cum – коли

dea, ae, f – богиня

defendo, ndi, nsum, ĕre – захищати

deleo, ēvi, ētum, ēre – нищити, руйнувати

devŏro, āvi, ātum, āre – поїдати

dexter, tra, trum – правий, а, е

dirĭgo, rexi, rectum, ĕre – направляти

dolor, ōris, m – біль

dono, āvi, ātum, āre – дарувати

efficio, feci, fectum, ĕre – робити, досягати

epŭlae, ārum, f – бенкет

exĭgo, egi, actum, ĕre – споруджувати

expugno, āvi, ātum, āre – здобувати

facio, feci, factum, ĕre – робити

femĭna, ae, f – жінка

ferreus, a, um – залізний, а, е

fluvius, i, m – ріка

fortis, e – хоробрий, а, е

fortĭter – хоробро

frumentum, i, n – хліб, зерно

frustra – марно

fugio, fugi, fugitūrus, ĕre – втікати

Gallus, i, m – ґалл

genus, ĕris, n – рід

Hercŭles, is, m – Геракл

heros, herōis, m – герой

ideo – тому, з тієї причини

iecur, ŏris, n – печінка

ignis, is, m – вогонь

immergo, mersi, mersum, ĕre – занурювати

incendo, ndi, nsum, ĕre – запалювати

indutiae, ārum, f – переговори

infans, antis, m, f – немовля, дитя

infĕri, ōrum, m – підземне царство

ingens, ingentis – величезний, а, е

inopia, ae, f – невелика кількість

intactus, a, um – неторканий, а, е

invīto, āvi, ātum, āre – запрошувати

invulnerabĭlis, e – невразливий, а, е

ira, ae, f – гнів

irrumpo, rupi, ruptum, ĕre – вриватися

iussus, us, m – наказ

levo, āvi, ātum, āre – полегшувати

libĕro, āvi, ātum, āre – звільняти

maneo, mansi, mansum, ēre – залишатися

manus, us, f – рука

mater, tris, f – мати

mereo, ui, ĭtum, ēre – служити

meto, messui, messum, ĕre – жати

modus, i, m – спосіб, міра

mons, montis, m – гора

monumentum, i, n – пам’ятник

neco, āvi, ātum, āre – вбивати

noctu – вночі

occīdo, cīdi, cīsum, ĕre – вбивати

olim – колись

Olympus, i, m – Олімп

parco, peperci, –, ĕre (+Dat.) – щадити, берегти

Paris, ĭdis, m – Паріс, син царя Пріама

Peleus, i, m – Пелей, батько Ахілла

pendo, pependi, nsum, ĕre – відважувати

pericŭlum, i, n – небезпека

permaneo, mansi, mansum, ēre – залишатися

pes, pedis, m – нога

peto, īvi, ītum, ĕre – домагатися, просити

posco, poposci, –, ĕre – вимагати

possum, potui, posse – могти

postea – згодом

postrēmo – нарешті

premo, pressi, pressum, ĕre – притискати, пригнічувати

Prometheus, i, m – Прометей, один із титанів

puer, ĕri, m – хлопець

quamquam – хоч

regŭlus, i, m – цар

saecŭlum, i, n – сторіччя, вік

sagitta, ae, f – стріла

saxum, i, n – скеля

sementis, is, f – насіння, посів

si – якщо

solvo, solvi, ūtum, ĕre – розв’язувати, платити

Styx, Stygis, f – Стікс, ріка у підземному царстві

subdūco, duxi, ductum, ĕre – красти

talus, i, m – п’ята

tamen – однак

tectum, i, n – будівля, дах

telum, i, n – стріла, зброя, дротик

teneo, ui, tentum, ēre – тримати

Thetis, Thetĭdis, f – Тетіда (Фетіда), морська богиня, мати Ахілла

tolĕro, āvi, ātum, āre – терпіти, переносити

trado, dĭdi, dĭtum, ĕre – передавати

Troiānus, i, m – троянець

vae! – горе!

venio, veni, ventum, īre – приходити

vinco, vici, victum, ĕre – перемагати

Vulcānus, i, m – Вулкан, бог вогню в римській мітології (міфології)

vulnerabĭlis, e – вразливий, а, е

vulnĕro, āvi, ātum, āre – ранити

Українські слова

брат – frater, tris, m

винаходити – invenio, veni, ventum, īre

виховувати – edŭco, āvi, ātum, āre

воїн – miles, ĭtis, m

діти – libĕri, ōrum, m

до н.е. – ante aeram nostram

засновувати – condo, dĭdi, dĭtum, ĕre

місто – urbs, urbis, f

міцний, а, е – firmus, a, um

опора – praesidium, ii, n

письмо – littĕrae, ārum, f

Рем – Remus, i, m

Ромул – Romŭlus, i, m

укріплювати – munio, īvi, ītum, īre

фінікієць – Phoenix, īcis, m

хоробрий – audax, ācis

якщо – si

Вправи

1. Провідміняйте в доконаних часах активного стану і перекладіть:

teneo, ui, tentum, ēre invīto, āvi, ātum, āre

peto, īvi, ītum, ĕre invenio, veni, ventum, īre.

2. Провідміняйте в доконаних часах пасивного стану і перекладіть:

dirĭgo, rexi, rectum, ĕre mereo, ui, ĭtum, ēre

libĕro, āvi, ātum, āre venio, veni, ventum, īre.

3. Визначіть часові форми дієслів і перекладіть :

egit; constituerāmus; subductus est; donavĕrit; delēti erant; toleravĭmus; liberāti erĭmus.

4. Провідміняйте словосполучення і перекладіть:

id genus humānum (n) qui dolor ingens (m)

ea pars minor (f) hoc pretium maius (n)

5. Від яких латинських слів походять українські деривати:

петиція, директор, лібералізація, конституція, фемінізм.


ОДИНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (Lectio undecĭma). Дієслівні форми:(Gerundium, gerundīvum, supīnum I et II, participium) Ґерундій (Gerundium)

Gútta cavát lapidém non ví, sed saépе cadéndo;

Síc homo fít sapiéns non ví, sed saépe legéndo

Ovidius

Крапля довбе камінь не силою, а частим падінням;

Так само людина стає мудрою не силою, а завдяки частому читанню.

Ґерундій – віддієслівний іменник, що означає процес дії. Він утворюється додаванням до основи інфекта суфіксів nd – для дієслів І-ІІ дієвідмін та end – ІІІ –IV дієвідмін і закінчення i:

Infinitīvus

Основа інфекта

Gerundium

I laudāre

II docēre

III legĕre

IV audīre

lauda-

doce-

leg-

audi-

lauda-nd-i

doce-nd-i

leg-end-i

audi-end-i

Ґерундій перекладається:

1. неозначеною формою дієслова; ars scribendi – мистецтво писати;

2. віддієслівним іменником: occasio legendi – нагода читання;

3. дієприслівником, якщо виконує функцію ablatīvus modi: docendo discĭmus – навчаючи вчимось.

Ґерундій володіє двома ознаками: іменника та дієслова.

Іменникові ознаки ґерундія

Ґерундій відмінюється за другою відміною середнього роду однини. Він не має називного відмінка. Логічним називним відмінком ґерундія служить infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану). Ґерундій має чотири відмінки: genetīvus, datīvus, accusatīvus, ablatīvus.

Відмінювання ґерундія:

Nom.

Gen.

Dat.

Acc.

Abl.

(laudāre)

lauda-nd-i

lauda-nd-o

ad lauda-nd-um

lauda-nd-o

(docēre)

doce-nd-i

doce-nd-o

ad doce-nd-um

doce-nd-o

(legĕre)

leg-end-i

leg-end-o

ad leg-end-um

leg-end-o

(audīre)

audi-end-i

audi-end-o

ad audi-end-um

audi-end-o

Відмінки ґерундія мають обмежене коло значень.

Genetīvus ґерундія вживається як genetīvus obiectīvus:

a) після іменників: ars, artis, f (мистецтво), causa, ae, f (причина), consensio, ōnis, f (згода), consuetūdо, ĭnis, f (звичка), cupidĭtas, ātis, f (бажання), difficultas, ātis, f (труднощі), facultas, ātis, f (можливість), genus, ĕris, n (вид), libīdo, ĭnis, f (пристрасть), metus, us, m (страх), modus, i, m (спосіб), occasio, ōnis, f (випадок), potestas, ātis, f (сила), ratio, ōnis, f (думка), scientia, ae, f (знання), spes, ei, f (сподівання), studium, ii, n (старання), vis, f (сила), voluntas, ātis, f (воля), auctor, ōris, m (засновник), magister, tri, m (вчитель), dux, ducis, m (ватажок), princes, ĭpis, m, f (володар);

б) після прикметників, що керують genetīvus obiectīvus:

avĭdus, a, um – жадібний, а, е

cupĭdus, a, um – скупий, а, е

insuētus, a, um – незвиклий, а, е

studiōsus, a, um – старанний, а, е

ignārus, a, um – недосвідчений, а, е

perītus, a, um – досвідчений, а, е

memor, ŏris – який, а, е пам’ятає

immĕmor, ŏris – який, а, е не пам’ятає

expers, pertis – непричетний, а, е, позбавлений, а, е

plenus, a, um – повний, а, е

partĭceрs, cĭpis – який бере участь, причетний, а, е

inānis, e – порожній, я, є, даремний, а, е

inops, ŏpis – безсилий, а, е, немічний, а, е

в) із постпозитивними прийменниками causa та gratia – заради, із-за, для, через.

1. Sapientia ars vivendi putātur. – Мудрість вважається мистецтвом життя.

2. Beāte vivendi cupiditāte incensі omnes sumus (Cic.) –Всі ми – запалені пристрастю жити щасливо.

3. Multi nostrum cupĭdi sunt carmĭna poētārum Romanōrum legendi. – Багато з нас є пристрасними читати вірші римських поетів.

4. Athēnas erudiendi gratia missus est. – Заради навчання він був посланий в Атени.

Datīvus вживається:

а) для позначення мети після дієслів із значенням „служити”, „давати”, „наділяти”, „посилати” та ін.:

sum, fui, esse– бути; do, dedi, datum, āre – давати; tribuo, ui, ūtum, ĕre – наділяти; mitto, misi, missum, ĕre – посилати; relinquo, reliqui, lictum, ĕre – залишати; dono, āvi, ātum, āre – дарувати;

б) після прикметників, що керують давальним відмінком:

necessarius, a, um – необхідний, а, е

utĭlis, e – корисний, а, е

nocīvus, a, um – шкідливий, а, е

suavis, e – приємний, а, е

simĭlis, e – подібний, а, е

facĭlis, e – легкий, а, е

diffĭcilis, e – важкий, а, е

1. Quisque locum pugnando cepit. – Кожен вибрав місце для бою.

2. Aqua utĭlis bibendo est. – Вода – корисна для пиття.

Accusatīvus ґерундія вживається з прийменником ad і виражає мету, призначення:

а) Homo ad intellegendum et agendum natus est. – Людина народжена для мислення і діяння.

б) Nulla aetas ad perdiscendum sera est. – Жоден вік не є пізнім для навчання.

Ablatīvus ґерундія має значення знаряддя, способу дії і виступає як ablativus instrumenti або modi (орудний знаряддя або способу). Він вживається без прийменника або з прийменником.

Ablativus без прийменника виступає як ablativus instrumenti або modi:

1.  Homĭnis mens discendo et cogitando alĭtur. – Людський розум живиться вченням і мисленням.

2. Lycurgi leges laborĭbus erudiunt iuventūtem venando, currendo, esuriendo, sitiendo, algendo, aestuendo. – Закони Лікурга виховують молодь полюванням (полюючи), бігом, голодом, спрагою, холодом, спекою.

Ablativus ґерундія вживається із прийменниками: a (ab), de, e (ex), in, інколи pro.

1. Qui ingenuis studiis atque artĭbus delectantur, ex discendo voluptātem capiunt. – Ті, які захоплюються благородними науками і мистецтвами, отримують задоволення від навчання.

Дієслівні ознаки ґерундія

Як дієслово ґерундій керує відмінками (тобто вимагає прямого чи непрямого додатка). Ґерундій вимагає того ж відмінка, що й дієслово, від якого він утворений: E terrae cavernis ferrum elicĭmus, rem ad colendum agros necessariam. – Із надр землі видобуваємо залізо, матеріал, що є необхідним для обробітку землі.

Як дієслово визначається прислівником: Saepe dubitando ad veritātem pervenīmus. – Часто сумніваючись, приходимо до істини.

Ґерундій не має часів і пасивного стану, значення його – активне.

Орудний способу дії (Ablatīvus modi)

Ablatīvus modi – це аблатив іменника з прийменником cum або без прийменника. Означає спосіб, яким виконується дія. Відповідає на питання як?, яким способом?, яким чином? Може вживатися в адвербіальних виразах: consilio – з наміром, ratiōne, arte – методично, vi – силоміць, iure – справедливо, merīto – заслужено, casu – випадково.

Перекладається орудним відмінком із прийменником „з”, „із” чи прислівниково.

1. Audendo virtus crescit, tardando timor. – Із сміливості мужність зростає, а із зволікання – страх.

2. Daedălus casu homĭnem necāvit. – Дедал випадково вбив людину.

Орудний знаряддя (Ablatīvus instrumenti)

Ablatīvus instrumenti означає знаряддя або засіб, за допомогою якого що-небудь робиться. Якщо знаряддям служить особа, тоді вживається accusatīvus із прийменником per . До ablatīvus instru-menti належать назви осіб, які розглядаються як інструмент чи знаряддя. Перекладається орудним відмінком і відповідає на питання ким? чим?:

1. Pyrrhus lapĭde ictus interiit. – Пірр загинув, будучи вдарений каменем.

2. Cornĭbus tauri, apri dentĭbus, morsu leōnes se tutantur. – Бики захищаються рогами, кабани – іклами, леви – укусом.

3. Caesar militĭbus murum perdūcit. – Цезар зробив стіну воїнами.

Ґерундив (Gerundīvum)

Gerundīvum або participium futūri passīvi (дієприкметник майбутнього часу пасивного стану) – це віддієслівний прикметник, що має значення повинності, необхідності у пасивному стані. Він утворюється додаванням до основи інфекта суфікса –nd для дієслів І-ІІ дієвідмін та -end ІІІ-ІV дієвідмін і родових закінчень І-ІІ відміни –us (m), –a (f), –um (n):

I lauda-nd-us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід хвалити

II doce-nd- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід навчати

III  leg-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід читати

IV audi-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід слухати

Ґерундив відмінюється за І-ІІ відмінами і виконує в реченні дві функції:

1) предикативну;

2) атрибутивну.

Предикативна функція

Описова дієвідміна пасивного стану

(Coniugatio periphrastĭca passīva)

Ґерундив у предикативній функції виступає частиною складено-го присудка та виражає повинність, необхідність. Він виступає як прикладка до додатка після таких дієслів: do – даю, trado – передаю, habeo – маю, relinquo – залишаю, curo – турбуюсь, suscipio – беру на себе. У такій функції ґерундив перекладається інфінітивом або віддієслівним іменником із прийменниками на, для:

1. Popŭlus Romānus Crasso bellum gerendum dedit. – Римський народ доручив Крассу вести війну.

2. Caesar obsĭdes Aeduis custodiendos tradit. – Цезар доручає едуйцям охороняти заручників.

Ґерундив поєднується з формами дієслова sum, fui, esse в усіх часах і способах та утворює описову дієвідміну пасивного стану (сoniugatio periphrastĭca passīva):

Praesens: laudandus, a, um sum – я повинен бути хваленим

Imperfectum: laudandus, a, um eram – я повинен був бути похва-леним

Perfectum: laudandus, a, um fui – я повинен був бути похваленим

Plusquamperfectum: laudandus, a, um fuĕram – я повинен був бу-ти похваленим

Futurum I: laudandus, a, um ero – я повинен буду бути похвале-ним

Futurum II: laudandus, a, um fuĕro – я повинен буду бути похва-леним

Coniugatio periphrastĭca passīva виражає повинність, необхідність і перекладається словами „слід”, „треба”, „необхідно” плюс інфінітив основного дієслова:

1. Patria аmanda et defendenda est. – Батьківщину треба любити і захищати.

2. Pacta sunt servanda. – Договорів слід дотримуватись.

3. Quod erat demonstrandum. – Що й треба було доказати.

4. Pax quaerenda erit. – Мир необхідно буде здобувати.

При сoniugatio periphrastĭca passīva іноді вказується діюча осо-ба, яка передається давальним відмінком – datīvus auctōris (даваль-ний відмінок діючої особи). Datīvus auctōris перекладається назив-ним відмінком:

1. Liber mihi legendus est. – Я повинен читати книжку.

2. Amīci vobis amandi erant. – Ви повинні були любити друзів.

Безособова описова дієвідміна пасивного стану складається із ґе-рундива середнього роду однини і дієслова sum, fui, esse в будь-яко-му часі, узгодженого в особі і числі:

1. Vincendum aut moriendum est. – Слід перемагати або вмерти.

2. Parendum est legĭbus. – Треба підкорятися законам.

Атрибутивна функція ґерундива

Ґерундив як означення узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку і, як правило, не виражає повинності, необхідності. Він перекладається віддієслівним іменником із прийменником „для” або без нього чи неозначеною формою дієслова.

Відмінки ґерундива виконують ті ж самі синтаксичні функції, що й ґерундія:

1. Vivis et vivis non ad deponendam, sed ad confirmandam audaciam. – Ти живеш, живеш не для усунення, а для зміцнення відваги.

2. Dux urbe defendenda magnam gloriam sibi parāre studuit. – Полководець прагнув підготувати собі велику славу захистом міста.

Від латинського ґерундива утворена низка українських слів: легенда, референдум, меморандум, пропаганда та ін.

Заміна ґерундія на ґерундив

Ґерундив в атрибутивній функції є еквівалентом ґерундія з прямим додатком:

Consilium urbem capiendi. – План захоплення міста.

При заміні ґерундія на ґерундив прямий додаток ґерундійної конструкції ставиться у відмінку ґерундія, а сам ґерундій заміню-ється ґерундивом та узгоджується з додатком в роді, числі та відмін-ку:

Ґерундій

Ґерундив

Consilium urbem capiendi.

План захоплення міста.

Consilium urbis capiendae.

План захоплення міста.

Супін (Supīnum)

Супін (віддієслівний іменник) має два відмінки: accusatīvus на –um – супін І, ablatīvus на –u – супін ІI. Супін як віддієслівний імен-ник має ознаки іменника та дієслова. Як іменник має відмінки, як дієслово – стан (супін І – активний, супін ІІ – пасивний), керує від-мінками і визначається прислівником.

Супін І вживається після дієслів „руху” для позначення мети: eo, ii, itum, ire – йти, venio, veni, ntum, īre – приходити, proficiscor, profectus sum, proficisci – відправлятись, mitto, misi, missum, ĕre – посилати.

Супін І перекладається інфінітивом зі сполучником „щоб” або без нього чи віддієслівним іменником із прийменником „для”:

1. Legāti a Croeso, rege Lydōrum, missi Delphos venērunt oracŭlum consultum. – Легати, послані Крезом, лідійським царем, прибули в Дельфи, щоб порадитися з оракулом (для поради з оракулом).

2. Totīus fere Galliae legāti ad Caesărem gratulātum convenērunt. – Ле-гати майже всієї Галлії зійшлися до Цезаря, (щоб) привітати його.

Супін ІІ вживається після прикметників для позначення „обмеження”: iucundus, a, um – приємний, facĭlis, e – легкий, а, е; di-fficĭlis, e – важкий, а, е; optĭmus, a, um – найкращий, а, е; incredi-bĭlis, e – неймовірний, а, е; turpis, e – ганебний, а, е та ін.

Він вживається після зворотів: fas est – можливо, nefas est – не-можливо.

Оскільки, супін ІІ має пасивне значення, то він утворюється тільки від перехідних дієслів і перекладається інфінітивом або від-дієслівним іменником із прийменником „для”.

1. Quod optĭmum factu videbĭtur, facies. – Що буде здаватися найкращим зробити, те будеш робити.

2. Omnia praeterībo, quae mihi turpia dictu videbuntur. – Я буду пропускати все те, що мені буде здаватися сказати ганебно.

Примiтка.

Запам’ятайте найбільш вживані супіни ІІ:

dictu – сказати, factu – зробити, audītu – почути, visu – побачити, cognĭtu – дізнатись, inventu – знайти, memorātu – згадати.

Дієприкметник майбутнього часу активного стану

(Participium futūri actīvi)

Описова дієвідміна активного стану

(Coniugatio periphrastĭca actīva)

Participium futūri actīvi утворюється додаванням до основи супіна суфікса ūr і родових закінчень І-ІІ відміни –us (m), -a (f), -um (n):

I laudatr-us, a, um – той, та, те, що має намір хвалити

II doctr- us, a, um – той, та, те, що має намір навчати

III  lect-ūr- us, a, um – той, та, те, що має намір читати

IV  auditr- us, a, um – той, та, те, що має намір слухати

Participium futūri actīvi відмінюється за І-ІІ відмінами. З дієсло-вом sum, fui, esse – „бути” в усіх часах і способах утворює описову дієвідміну активного стану (сoniugatio periphrastĭca actīva), яка ви-ражає намір, готовність що-небудь здійснити.

Praesens: laudatūrus, a, um sum – я маю намір хвалити

Imperfectum: laudatūrus, a, um eram – я мав намір хвалити

Perfectum: laudatūrus, a, um fui – я мав намір хвалити

Plusquamperfectum: laudatūrus, a, um fuĕram – я мав намір хвалити

Futurum I: laudatūrus, a, um ero – я буду мати намір хвалити

Futurum II: laudatūrus, a, um fuĕro – я буду мати намір хвалити

1. Qui iniuriam factūrus est, iam facit. – Той, хто має намір здійснювати несправедливість, вже її робить.

2. Irascĭmur saepe non illis, qui laesērunt, sed iis, qui laesūri sunt. – Ми часто гніваємось не на тих, які пошкодили, а на тих, які мають намір шкодити.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

I. De Archimēdis morte

Marcellus, Romanōrum consul, ad Syracūsas, urbem Siciliae nobilissĭmam, oppugnandas missus est. Marcellus urbem cito occupatūrus erat, sed obsidio diuturna fuit. Ea tempestāte Syracūsis Archimēdes fuit. Mathematĭcus egregius opĕra Romanōrum multis machĭnis urbis defendendae causa inventis disturbāvit. Syracūsae a Marcello captae erant. Consul Romānus prudentiā Archimēdis delectātus capĭti illīus pepercit. Archimēdes discendi causa in pulvĕre quasdam formas describēbat. Archimēdes de pericŭlo patriae nescīvit. Miles quidam in domum Archimēdis praedandi causa irrupĕrat. Cupidĭtas luxuriae investigandae in milĭtem invasĕrat. Archimēdes milĭti respondit: “Noli turbāre circŭlos meos!”. Ităque a milĭte obtruncātus est.

II. De bello cum Belgis gesto

Anno quinquagesĭmo septĭmo ante aeram nostram Caesări bellum cum Belgis gerendum erat. Belgae fortissĭmi omnium hostium fuērunt. Belgae subĭto omnĭbus copiis ex silvis procurrērunt impetumque in equĭtes Romānos fecērunt. Caesări omnia uno tempŏre erant agenda: vexillum proponendum, ab opĕre revocandi milĭtes, qui paulo longius aggĕris petendi causa processĕrant, arcessendi, acies instruenda, milĭtes monendi, signum tuba dandum.

Milĭtes Romāni propter propinquitātem et celeritātem hostium non iam Caesăris imperium exspectant, sed per se – incredibĭle dictum est – omnia administrābant.

Caesar ad milĭtes monendos decurrit et ad legiōnem decĭmam devēnit. Militĭbus signum proelii committendi dedit. Anĭmus milĭtum ad pugnandum parātus erat. Tempus ad galeas induendas defuit. Diu proelium anceps erat. Postrēmo Caesar ipse in primam aciem processit. Cuīus adventu hostium impĕtus tardātus est. Hostes legātos ad Caesărem pacem petītum misērunt.

ІІІ. De Marco Antonio

M. Antonius, quasi imperātor copias suas collŏcans, omnia verba ponēbat in maxĭme opportūnis suae oratiōnis partĭbus. Gestĭbus non verbōrum exprimendōrum, sed sententiārum illuminandārum causa utebātur. Etsi vox eīus subrauca natūra, etiam hoc vitium in bonum ille convertēbat. Habēbat enim flebĭle quiddam optumque et ad fidem faciendam et ad misericordiam movendam.

Oratōri animōrum flectendōrum cupīdo necesse est, ut Demosthĕnes ait, in dicendo plurimi aestimāre.

Antonius aut sedandis anĭmis aut excitandis incredibĭlem vim habēbat. In interpretando, in definiendo, in explicanda aequitāte nemo erat melior, quam Antonius.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Не тільки мистецтво говорити, а й мистецтво мовчати є найважчим.

2. Багато з нас є пристрасними (палкими) до читання віршів римських поетів.

3. Друзі завжди були готові для допомоги.

4. Слід вислуховувати поради розумних мужів.

5. Батьківщину у небезпеках слід захищати славними мужами.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Ave, Caesar, moritūri te salūtant!Тішся, Цезарю, ті що приречені на смерть тебе вітають!

У Гая Светонія Транквілла (69-141) у творі „Життя дванадцяти Цезарів” читаємо: „Такими словами повинні були вітати імператора Клавдія раби-гладіатори, які направлялись на морський бій, влаштований з приводу закінчення спорудження каналу для спуску води з фуцинського озера в річку Ліріс”. Цей вислів римляни запозичили в етрусків, в яких існував звичай: на могилі знатної людини примушувати битися на смерть полонених воїнів або рабів, бо це було частиною тризни. Спочатку і римляни влаштовували гладіаторські бої лише на поминках, та пізніше ними відзначалися й радісні події: військові перемоги, завершення побудови храму, дні народження імператора. Виходячи на арену цирку перед боєм, гладіатори повинні були вітати імператора вигуком: „Ave, Caesar, moritūri te salūtant!

2. Quod erat demonstrandum (скорочено Q.e.d.) – Що треба бу-ло довести. Традиційна формула, що завершує математичне доведе-ння.

3. Ars amandi – „Мистецтво кохання” – назва твору римського поета Овідія (43 р. до н.е. – 18 р. н.е.)

4. E duōbus malis minĭmum eligendum est.Із двох лих слід виби-рати найменше.

5. Aequo anĭmo audienda sunt imperitōrum convicia.Слід спо-кійно вислуховувати лайки недосвідчених. Сенека „Листи” LXXVI, 4.

6. Aliis inserviendo consūmоr.Слугуючи іншим, виснажуюсь сам. Напис під свічкою як символ самопожертвування, який міс-титься у збірці символів і емблем 16 ст.

7. Patriae in serviendo consūmоr.Я виснажуюсь від служіння батьківщині. (Бісмарк)

8. Memento moriendum esse.Пам’ятай, що треба вмирати. Формула вітання, якою обмінювались при зустрічі монахи ордену траппістів, заснованого 1664 року.

9. Argumenta non numeranda, sed ponderanda sunt.Докази треба не рахувати, а зважувати. Положення формальної логіки.

10. Verbis ut nummis utendum est. Словами треба користуватися як грошима (економно).

11. Serum est cavendi tempus in mediis malis.Пізнім є час для застереження у розпалі нещастя.

12. Silendo nemo peccat.Мовчки ніхто не грішить.

13. Equi donāti dentes non sunt inspiciendi.Дарованому коневі в зуби не треба дивитися.

14. Cum his versāre, qui te meliōrem factūri sunt. Будь з тими, які мають намір зробити тебе кращим.

15. Commūne pericŭlum concordia propulsandum est.Спільну небезпеку слід відбивати згодою.

16. Nihil facĭle scitu est.Ніщо не є легким для знань.

17. Difficĭle dictu est.Важко сказати.

Лексичний мінімум Латинські слова

acies, ēi, f – військо, бойовий порядок

administro, āvi, ātum, āre – здійснювати, виконувати

adventus, us, m – прихід

aequĭtas, ātis, f – справедливість

agger, ĕris, m – насип, вал

ago, egi, actum, ĕre – робити

alius, alia, aliud – інший, а, е

amo, āvi, ātum, āre – любити

anceps, cipĭtis – двосторонній, я, є

anĭmus, i, m – дух

annus, i, m – рік

Antonius, ii, m – М.Антоній, тріумвір (83-30 рр.до н.е.), прихильник Цезаря

aptus, a, um – залежний, а, е, впорядкований, а, е, вигідний, а, е

arcesso, īvi, ītum, ĕre – закликати, запрошувати

Archimēdes, is, m – Архімед, грец. математик (287-212рр. до н.е.)

argumentum, i, n – доказ

aveo, –, –, ēre – бути здоровим, тішитися

Belgae, ārum, m – бельги, галльське плем’я

bellum gerĕre – вести війну

bellum, i, n – війна

bonum, i, n – добро, чеснота, талант, користь

Caesar, ăris, m – Г. Ю. Цезар (100-44рр.до н.е.), рим. полководець, політичний діяч

capio, cepi, captum, ĕre – брати, взяти

caput, ĭtis, n – голова

caveo, cavi, cautum, ēre – остерігатися

celerĭtas, ātis, f – швидкість

circŭlus, i, m – круг, коло

cito – швидко

collŏco, āvi, ātum, āre – ставити, розставляти, розташовувати

committo, mīsi, missum, ĕre – розпочинати, зводити разом

commūnis, e – спільний, а, е

consūmo, sumpsi, sumptum, ĕre – витрачати, вичерпувати

converto, verti, versum, ĕre – повертати, обертати, перетворювати

convincium, ii, n – крик, сварка, лайка

copiae, ārum, f – військові сили

decurro, curri, cursum, ĕre – збігати, сходити вниз

defendo, ndi, nsum, ĕre – захищати

definio, īvi, ītum, īre – визначати

delecto, āvi, ātum, āre – тішитися, захоплювати

demonsrto, āvi, ātum, āre – доводити, доказувати

descrībo, scripsi, scriptum, ĕre – змальовувати, описувати

desum, defui, deesse – бракувати, не брати участі

detraho, traxi, tractum, ĕre – витягати, руйнувати

devenio, veni, ventum, īre – приходити, прибувати

disturbo, āvi, ātum, āre – руйнувати, порушувати

diu – довго

diuturnus, a, um – тривалий, а, е; затяжний, а, е

dono, āvi, ātum, āre – дарувати

duo, duae, duo – два

egregius, a, um – видатний, а, е

elĭgo, lēgi, lectum, āre (e+legĕre) – викорінювати, вибирати

eques, ĭtis, m – вершник

equus, i, m – кінь

etsi – хоч

excĭto, āvi, ātum, āre – збуджувати, спонукати, заохочувати

expecto, āvi, ātum, āre – очікувати, чекати

explĭco, āvi, ātum, āre – розкривати

exprĭmo, pressi, pressum, ĕre – витискати, перекладати, чітко висловлювати

fides, ei, f – віра, довіра, чесність, запевнення

flebĭlis, e – плачевний, а, е, жалісливий, а, е

fortis, e – хоробрий, а, е

galea, ae, f – шолом

gero, gessi, gestum, ĕre– вести

gestus, us, m – жест, позиція

hostis, is, m – ворог

iam – вже

illumĭno, āvi, ātum, āre – освітлювати, робити яскравим, прикрашати

imperātor, ōris, m – полководець, володар

imperium, ii, n – наказ

impĕtum facĕre – нападати

impĕtus, us, m – набіг, натиск

incredibĭle dictum est  –неймовірно сказати

induo, ui, ūtum, ĕre – одягати

inservio, īvi, ītum, īre – служити

inspicio, spexi, spectum, ĕre – дивитися, розглядати

instruo, struxi, structum, ĕre – розставляти, оснащувати, озброювати

interprĕtor, ātus sum, āri – тлумачити, пояснювати

invenio, vēni, ventum, īre – створювати, видумувати

irrumpo, rūpi, ruptum, ĕre – вриватися, вторгатися

legio, ōnis, f – легіон

machĭna, ae, f – машина

malum, i, n – лихо, зло, нещастя

Marcellus, i, m – Марцелл, римський консул, завойовник Сіракуз 212 р. до н.е.

medius, a, um – проміжний, а, е, посередній, я, є

memĭni, meminisse (memento imperat.sing.) – пам’ятати, згадувати

minĭmus, a, um – найменший, а, е

misericordia, ae, f – милосердя, співчуття, жалість

mitto, misi, missum, ĕre – посилати

moneo, ui, ĭtum, ēre – нагадувати, переконувати

morior, mortuus sum, mori (part.futūri act. moritūrus, a, um) – вмирати, гинути

mors, mortis, f – смерть

moveo, movi, motum, ēre – зворушувати

nescio, īvi, ītum, īre – не знати

nobĭlis, e – славний, а, е; знатний, а, е

numĕro, āvi, ātum, āre – рахувати

nummus, i, m – гроші, монета

obsidio, ōnis, f – облога

obtrunco, āvi, ātum, āre – рубати, убивати

occŭpo, āvi, ātum, āre – захоплювати, підкоряти

opportūnus, a, um – зручний, а, е, вигідний, а, е, придатний, а, е

oppugno, āvi, ātum, āre – атакувати, нападати

opus, ĕris, n – зусилля, напруження

oratio, ōnis, f – промова

parco, peperci, -, ĕre (+Dat.) – берегти, жаліти

paro, āvi, ātum, āre – готувати, укладати

pars, partis, f – частина

paulo – дещо, небагато, ледь-ледь

pax, pacis, f – мир, спокій

pecco, āvi, ātum, āre – грішити

per se – сам по собі

pericŭlum, i, n – небезпека

peto, īvi, ītum, ĕre – намагатися, прагнути, домагатися, просити

pondĕro, āvi, ātum, āre – зважувати

pono, posui, posĭtum, ĕre – класти, кидати, опускати

postrēmo – нарешті

praedor, ātus sum, āri – грабувати

procēdo, cessi, cessum, ĕre – виходити, виступати, доходити

procurro, curri, cursum, ĕre – вибігати наперед, спішити

proelium committĕre – розпочинати битву

proelium, ii, n – битва

propinquĭtas, ātis, f – близькість

propter (+Acc.) – через

propulso, āvi, ātum, āre – відбивати

prudentia, ae, f – розсудливість, мудрість

pugno, āvi, ātum, āre – битися

pulvis, ĕris, m – порох, пісок

quasi – неначе, подібно

respondeo, ndi, nsum, ēre – відповідати

revŏco, āvi, ātum, āre – відкликати назад, відмовляти

scutum, i, n – щит

sedo, āvi, ātum, āre – стримувати, заспокоювати, залагоджувати

sententia, ae, f – думка, вислів, погляд

serus, a, um – пізній, я, є, запізнілий, а, е

signum, i, n – знак, сигнал

sileo, ui, -, ēre – мовчати

subĭto – раптово

subraucus, a, um – хрипкуватий, а, е, глухуватий, а, е

Syracūsae, ārum, f – м. Сиракузи на Сицилії

tardātus, a, um – сповільнений, а, е, затриманий, а, е

tegimentum, i, n – одяг, обшивка, навіс

tempestas, ātis, f – час, період

tempus, ōris, n – час

tuba, ae, f – труба

turbo, āvi, ātum, āre – турбувати, хвилювати

unus, a, um – один, а, е

utor, usus sum, uti – користуватися

verba ponĕre – висловлюватися

verbum, i, n – слово

versor, ātus sum, āri – перебувати, знаходитися

vexillum, i, n – стяг, прапор

vexillum proponĕre – підняти сигнальний стяг

vitium, ii, n – хиба, вада, помилка

vox, vocis, f – голос

Українські слова

багато з нас – multi nostrum

важкий, а, е – difficĭlis, e

вірш – carmen, ĭnis, n

говорити – dico, dixi, dictum, ĕre

готовий, а, е – parātus, a, um

допомагати – iuvo, iuvi, iutum, āre

друг – amīcus, i, m

завжди – semper

захищати – defendo, ndi, nsum, ĕre

мистецтво – ars, artis, f

мовчати – taceo, tacui, tacĭtum, ēre

муж – vir, i, m

не тільки, ... а й – non modo, sed etiam

небезпека – pericŭlum, i, n

поет – poēta, ae, m

порада – consilium, ii, n

пристрасний, а, е – cupĭdus, a, um

розумний, а, е – prudens, entis

славний, а, е – clarus, a, um

Вправи

1.  Утворіть gerundium, gerundīvum, supīnum I et II від дієслів:

salūto, āvi, ātum, āre – вітати

caveo, cavi, cautum, ēre – остерігатися

pono, posui, posĭtum, ĕre – класти

definio, īvi, ītum, īre – визначати

2. Провідміняйте словосполучення:

liber legendus (m) – книга, яку слід читати

oratio audienda (f) – промова, яку слід слухати

carmen dictandum (n) – вірш, який слід складати

3.  Перекладіть:

facultas docendi, modus vivendi, ad referendum, amandus, amanda, memorandum, agenda.

4. Визначіть синтаксичні функції відмінків ґерундія і перекладіть:

interdum ars scribendi difficĭlis est;

adulescentes discendi causa in universitātem litterārum veniunt;

legendo et scribendo studet;

ad veniendum parāti sumus;

libros ad legendum idoneos mihi dat;

bene discendo mox perītus linguae erit.

5. Перекладіть ґерундивні конструкції:

liber legendus – liber legendus est – liber mihi legendus est;

diligenter discendum erat – mihi diligenter discendum erat;

spes puĕri servandi magna est;

spes puĕrum servandi magna est;

linguae discendae causa ad te venit.

6. Визначіть супіни і перекладіть:

Legāti ad senātum auxilium postulātum venērunt.

Hoc est incredibĭle dictu et difficĭle intellectu.

7. Замініть ґерундій на ґерундив у першому реченні тексту “De Archimēdis morte”.

8. Від яких латинських слів походять українські:

легенда, меморандум, пропаганда, референдум.

ДВАНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (Lectio DUO decĭma). СИНТАКСИС ДІЄСЛОВА. Інфінітивні синтаксичні звороти


Homo sum: humāni nihil

a me aliēnum puto (Terentius)

Я – людина: вважаю,

що ніщо людське мені не чуже

(Accusatīvus cum infinitīvo et nominatīvus cum infitīvo)

Функції інфінітива

Синтаксичні функції інфінітива визначаються ознаками дієслова та іменника.

Як дієслово інфінітив може:

1) керувати відмінком, якого вимагає дієслово: Quem nemo ferro potuit superāre nec auro. – Якого ніхто не зміг подолати ні мечем, ні золотом;

2) визначатися прислівником: Felix, qui, quod amat, defendĕre fortĭter audet. – Щасливий той, хто наважується сміливо захи-щати те, що любить;

3) замінювати особові форми дієслова (infinitīvus historĭcus).

Як іменник інфінітив може:

1) виступати у функції підмета, іменної частини присудка і до-датка: Vivĕre est cogitāre. – Жити – значить мислити. Amo legĕre. – Люблю читати;

2) мати означення, яке виражене прикметником чи займенни-ком середнього роду: Meum intellegĕre nulla pecunia vendo. – Свій талант я не продаю за жодні гроші;

3) вживатися з прийменниками: Multum interest inter dare et acсipĕre. – Є велика різниця між давати і отримувати.

Види інфінітивів

У синтаксичних зворотах для позначення часових відношень вживаються шість видів інфінітивів (три – для активного стану і три – для пасивного):

1) Infinitīvus praesentis actīvi et passīvi (інфінітив теперішнього часу активного і пасивного стану);

2) Infinitīvus perfecti actīvi et passīvi (інфінітив минулого часу активного і пасивного стану);

3) Infinitīvus futūri actīvi et passīvi (інфінітив майбутнього часу активного і пасивного стану);

Інфінітив теперішнього часу виражає  одночасну дію з дією ос-новного дієслова, інфінітив минулого – попередню, інфінітив май-бутнього – майбутню.

Таблиця видів інфінітивів:

Стан

Infinitīvus praesentis

Infinitīvus perfecti

Infinitīvus futūri

Аctīvum

I laudā-re

I laudav-isse

I laudatūrus, a, um esse

II docē-re

II docu-isse

II doctūrus, a, um esse

III leg-ĕre

III leg-isse

III lectūrus, a, um esse

IV audī-re

IV audiv-isse

IV auditūrus, a, um esse

Спосіб творення

Основа інфекта +

-re (I, II, IV), + -ĕre (III)

Основа перфекта + -isse

Participium futūri actīvi + esse

Passīvum

I laudā-ri

I laudātus, a, um esse

I laudātum iri

II docē-ri

II doctus, a, um esse

II doctum iri

III leg-i

III lectus, a, um esse

III lectum iri

IV audī-ri

IV audītus, a, um esse

IV audītum iri

Спосіб творення

Основа інфекта +

-ri (I, II, IV), +

-i (III)

Participium perfecti passīvi + esse

Supīnum + iri

Iri - infinitīvus praesentis passīvi від дієслова eo, ii, itum, ire – йти.

Знахідний відмінок з інфінітивом

(Accusatīvus cum infinitīvo)

Інфінітивний зворот аccusatīvus cum infinitīvo виступає поширеним додатком або підметом після дієслів і дієслівних сполучень зі значенням „говорити”, „повідомляти”, „відчувати”, „бажати” і т.д. Він складається з іменника, субстантивованого прикметника або займенника в аccusatīvus і дієслова в infinitīvus. Аccusatīvus виступає в ролі логічного підмета, infinitīvus – у ролі логічного присудка. Перекладається підрядними додатковими або з’ясувальними реченнями зі сполучником що (щоб, як), де аccusatīvus стає підметом, а infinitīvus – присудком. У звороті вживаються всі види інфінітива. Іnfinitīvus praesentis вказує на одночасну дію, іnfinitīvus perfecti – на попередню, іnfinitīvus futūri – на майбутню:

1. Magister videt (vidēbat, vidēbit) discipŭlos littĕras scribĕre. (infinitīvus praesentis) – Вчитель бачить (бачив, буде бачити), що учні пишуть букви. (дія одночасна).

2. Magister videt (vidēbat, vidēbit) discipŭlos littĕras scripsisse. (infinitīvus perfecti) – Вчитель бачить (бачив, буде бачити), що учні написали букви. (дія попередня).

3. Magister videt (vidēbat, vidēbit) discipŭlos littĕras scriptūros esse. (infinitīvus futūri) – Вчитель бачить (бачив, буде бачити), що учні напишуть букви. (дія майбутня).

Примiтка.

1. Іменна частина присудка стоїть в аccusatīvus і узгоджується з логічним підметом в роді, числі та відмінку.

2. У звороті при одному інфінітиві буває два знахідних відмінки: аccusatīvus логічного підмета і аccusatīvus прямого додатка. Аccusatīvus логічного підмета перекладається називним відмінком, а аccusatīvus прямого додатка – знахідним:

Scio puĕrum librum legĕre. – Знаю, що хлопець читає книжку.

Інфінітивний зворот аccusatīvus cum infinitīvo є залежною синтаксичною конструкцією активного стану. Він залежить від окремих груп дієслів і безособових зворотів.

Аccusatīvus cum infinitīvo у ролі поширеного додатка вживається після дієслів, що стосуються сфери духовної діяльності людини і мають значення:

1) думати, вважати (verba putandi): puto, āvi, ātum, āre – вважати, cogĭto, āvi, ātum, āre – думати, мислити, credo, dĭdi, dĭtum, ĕre – вірити, scio, ivi, itum, ire – знати, spero, āvi, ātum, āre – споді-ватися, iudĭco, āvi, ātum, āre – думати, судити, censeo, ui, nsum, ēre – вважати, оцінювати, intellĕgo, lexi, lectum, ĕre – розуміти;

2) говорити, стверджувати (verba dicendi): dico, dixi, dictum, ĕre – говорити, promitto, misi, missum, ĕre – обіцяти, respondeo, ndi, nsum, ēre – відповідати, trado, dĭdi, dĭtum, ĕre – передавати, declāro, āvi, ātum, āre – заявляти, nuntio, āvi, ātum, āre – повідом-ляти, affirmo, āvi, ātum, āre – стверджувати;

3) відчувати (verba sentiendi): sentio, sensi, sensum, īre – відчу-вати, audio, īvi, ītum, īre – слухати, video, vidi, visum, ēre – бачити, animadverto, verti, versum, ĕre – звертати увагу;

4) бажати, дозволяти, забороняти (verba studii et voluntatis): studeo, ēre, studui – прагнути, cupio, īvi, ītum, ĕre – бажати, volo, ve-lle, volui – хотіти, nolo, nolle, nolui – не хотіти, malo, malle, malui – веліти, iubeo, iussi, iussum, ēre – наказувати, prohibeo, bui, bĭtum, ēre – забороняти, veto, vetui, vetĭtum, āre – забороняти, sino, sivi, si-tum, ĕre – дозволяти;

5) страдати, переживати, веселитися (verba affectuum): doleo, ui, ēre – сумувати, страдати, gaudeo, gavīsus sum, ēre – радіти, весе-литися, laetor, ātus sum, āri – веселитися, maereo, ui, ēre – сумувати, тужити;

Аccusatīvus cum infinitīvo у ролі поширеного підмета вживається після безособових дієслів і зворотів зі значенням „говорити”, „відчувати”: constat – відомо, notum est – відомо, interest – важливо, fama est – існує чутка, oportet – треба, appāret – очевидно, placet – подобається, decet – годиться, praestat – краще, necesse est – необхідно, proverbium est – існує прислів’я.

1. Iam antīqui putābant victoriam amāre curam. – Вже античні люди вважали, що перемога любить турботу.

2. Romāni tradunt multas urbes a Caesăre expugnātas esse. – Римляни передають, що багато міст були завойовані Цезарем.

3. Audio sorōrem meam carmen cantāre. – Я чую, що моя сестра співає пісню.

4. Belgae nolēbant Germānos diutius in Gallia versāri. – Бельґи не хотіли, щоб ґерманці довше перебували в Ґаллії.

5. Gaudeo te in Britanniam profectum non esse. – Я тішуся, що ти не відпривився у Британію.

6. Vetus proverbium est gladiatōrem in arēna consilium capĕre. – Існує старе прислів’я, що гладіатор приймає рішення на арені.

Називний відмінок з інфінітивом

(Nominatīvus cum infinitīvo)

Інфінітивний зворот nominatīvus cum infinitīvo – це залежна синтаксична конструкція пасивного стану, що складається з підмета, вираженого іменником, субстантивованим прикметником або займенником у  nominatīvus та присудка, вираженого дієсловом в інфінітиві будь-якого часу. Якщо присудок є складним, то іменна частина теж стоїть у nominatīvus. Nominatīvus cum infinitīvo виконує роль поширеного підмета. Nominatīvus виступає підметом речення і звороту, infinitīvus – логічним присудком звороту.

Інфінітивний зворот nominatīvus cum infinitīvo вживається після тих груп дієслів, що й аccusatīvus cum infinitīvo, тільки у пасивному стані.

Особливістю звороту  nominatīvus cum infinitīvo є те, що дієслово, від якого залежить зворот, узгоджується з підметом в особі і числі головного речення. Перекладається підрядними додатковими або з’ясувальними реченнями зі сполучниками що або щоб.

Nominatīvus cum infinitīvo часто вживається після таких дієслів у пасивному стані:

1) dicor, trador, feror – говорять, що я ...

2) putor, iudĭcor, existĭmor – думають, що я ...

3) iubeor – велять, щоб я ...

4) vetor – забороняють, щоб я ...

5) prohibeor – перешкоджають, щоб я ...

6) sinor – дозволяють, щоб я ...

7) videor – здається, що я ...

8) habeor – вважають, що я ...

Примiтка.

У звороті особові займенники, що виступають у ролі підмета, опускаються і визначаються особовим закінченням дієслова-присудка:

videor ribĕre – здається, що я пишу

vidēris scripsisse – здається, що ти написав

vidētur scriptūrus esse – здається, що він напише

vidēmur ribĕre – здається, що ми пишемо

videmĭni scripsisse – здається, що ми написали

videntur scriptūri esse – здається, що вони напишуть

1. Dicĭtur vita nostra brevis esse. – Кажуть, що наше життя – ко-ротке.

Putātur Cicĕro orātor clarissĭmus fuisse. – Вважають, що Цице-рон був найславнішим оратором. Qui tacet, consentīre vidētur. – Здається, хто мовчить, той по-годжується. Videntur milĭtes victūri esse. – Здається, що воїни переможуть.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De Colosseo

Romae multas columnas, arcus, templa theatrăque antīqua delēta esse cuncti dolēmus. Notum est hodie quoque nonnullas reliquias Romae antīquae ostentāri posse. Homĭnes putant Romam urbem aeternam esse. Dicĭtur illud theātrum conservātum esse, quod Amphitheātrum Flavium nominabātur. Hoc amphitheātrum postea Colosseum appellātum esse ex colossea statua Nerōnis, quae hic collocāta erat, constat. Quo verbo nunc theātrum significātur. Scriptōres antīqui tradunt in Colosseo ludos magnifĭcos per centum dies perfectos esse. Quibus diēbus permultas bestias necātas esse notum est. Dicuntur alti muri eīus theātri, quod ovi formam habet, magnifĭcis columnis ornāti esse.  Narrant Colosseum nimis amplum fuisse et a quinquaginta milĭbus Romanōrum complētum esse. Servos quoque iussu dominōrum pugnavisse constat.

IІ. De Ennio poēta et de Nasīca

Dicĭtur Nasīca aliquando Ennium poētam visitavisse. Cui ancilla dixit domĭnum domi non esse et sero domum ventūrum esse. Sed Nasīca ei non credĭdit, nam sensit Ennium domi esse. Postridie poēta Ennius consilium cepit Nasīcam visitāre. Is ostiarium rogāvit: “Estne domi domĭnus tuus?” Tum Nasīca, qui domi erat, clamāvit se domi non esse. Tum Ennius: “Credis me vocem tuam non cognoscere?” At Nasīca: “Ego ancillae tuae credĭdi et tu mihi ipsi non credis me domi non esse?”

IІI. De Parrhasio et Zeuxĭde, celeberrĭmis pictorĭbus Graecis

Traduntur Parrhasius et Zeuxis celeberrĭmi pictōres Graeci fuisse. Parrhasius cum Zeuxĭde de arte pingendi certavisse dicĭtur. Notum est Zeuxĭdem uvas simĭles veris uvis pinxisse. Ad tabŭlam Zeuxĭdis etiam aves advolābant. Parrhasius linteum simĭle vero pinxit. Zeuxis desiderābat linteum removēre et ostendĕre tabŭlam. Zeuxis errōrem suum intellexit et palmam Parrhasio concessit. Et recte: ipse enim volucres fefellit, Parrhasius autem artifĭcem.

Narrātur Zeuxis puĕrum uvas ferentem pinxisse; ad eas uvas etiam aves advolābant, ut ad veras. Pictor tamen contentus non erat et irātus: “Uvas, - inquit, - melius quam puĕrum pinxi; puer vero puĕro simĭlis esse non vidētur, si aves ad eum advolāre non timent”.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Катон сказав, що коріння науки – гіркі, плоди – солодкі.

2. Талес вважав, що вода є початком речей.

3. Відомо, що на Місяці не має життя.

4. Здається, що Цицерон перевищив красномовством усіх ораторів.

5. Передають, що вже до Гомера були поети.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Scio me nihil scire.Я знаю, що нічого не знаю.  (Сократ).

2. Mendācem memŏrem esse oportet.У брехуна має бути добра пам’ять.

3. Homĭnem te esse memento!  – Пам’ятай, що ти людина! 

4. Legem brevem esse oportet.Закон повинен бути коротким. (Цицерон).

5. Nec scire fas est omnia.Не можливо знати все.

6. Notum est amōrem caecum esse.Відомо, що кохання сліпе.

7. Dic, hospes, Spartae nos te hic iacentes vidisse, patriae fidēles. – Скажи, чужинцю, що бачив нас тут у Спарті полеглими, але вірними батьківщині.

Лексичний мінімум

Латинські слова

advŏlo, āvi, ātum, āre – прилітати

aeternus, a, um – вічний, а, е

altus, a, um – високий, а, е

amor, ōris, m – кохання

amphitheātrum, i, n – амфітеатр

amplus, a, um – обширний, а, е, великий, а, е

ancilla, ae, f – служанка, слуга

arcus, us, m – склепіння, дуга, арка

ars, artis, f – мисцецтво

artĭfex, ĭcis, m – митець, майстер

avis, is, f – птах

brevis, e – короткий, а, е

caecus, a, um – сліпий, а, е

celĕber, bris, bre – славний, а, е, знаменитий ,а, е

certo, āvi, ātum, āre – змагатися

clamo, āvi, ātum, āre – кричати

cognosco, nōvi, nĭtum, ĕre – пізнавати

collŏco, āvi, ātum, āre – розміщувати

Colossēum, ii, n Колізей

colossēus, a, um – колосальний, а, е, величезний, а, е

columna, ae, f – стовп, колона

compleo, ēvi, ētum, ēre – наповнювати

concēdo, cessi, cessum, ĕre – уступати

conservo, āvi, ātum, āre – зберігати, рятувати

contentus, a, um – задоволений, а, е

credo, dĭdi, dĭtum, ĕre – вірити

cunctus, a, um – весь, вся, все

deleo, ēvi, ētum, ēre – руйнувати, нищити

desidĕro, āvi, ātum, āre – бажати, хотіти

doleo, ui, - , ēre – сумувати, страждати

domĭnus, i, m – господар, власник

Ennius, ii, m – Енній, римський поет (239-169 рр. до н.е.)

error, ōris, m – помилка

fallo, fefelli, falsum, ĕre – обманювати

fas est – дозволено, можливо

fero, tuli, latum, ferre – нести

fidēlis, e – вірний, а, е

Flavius, a, um – Флавіїв, побудований Тітом Флавієм  Веспасіаном, римським імператором (68-79 рр.)

hic – тут

hodie – сьогодні

hospes, ĭtis, m – чужинець

iaceo, cui, cĭtum, ēre – лежати

intellĕgo, lexi, lectum, ĕre – розуміти

irātus, a,um – розгніваний, а, е

lex, legis, f – закон

linteum, i, n – полотно, завіса

ludus, i, m – видовище, гра

magnifĭcus, a, um – розкішний, а, е, славний, а,е

memento (imperatīvus до memĭni) – пам’ятай

memĭni, meminisse – пам’ятати, згадувати

memor, ŏris – передбачливий, а, е, який, а, е пам’ятає

mendax, ācis – брехливий, а, е

murus, i, m – стіна, мур

Nasīca, ae, m – Назіка, римський консул (191 р. до н.е.)

neco, āvi, ātum, āre – вбивати

Nero, ōnis, m – Нерон, римський імператор (54-68 рр.)

nunc – тепер

orno, āvi, ātum, āre – прикрашати

ostendo, tendi, tentum, ĕre – показувати, виставляти

ostento, āvi, ātum, āre – виставляти на показ, показувати

ostiarius, ii, m – ключник, черговий

ovum, i, n – яйце, овал

palma, ae, f – пальмова гілка, слава

Parrhasius, ii, m – Паррасій, афінський художник (IV ст. до н.е.)

perficio, fēci, fectum, ĕre – здійснювати, влаштовувати

permultus, a, um – багаточисленний, а, е

pictor, ōris, m – художник

pingo, pinxi, pictum, ĕre – малювати, зображати

postea – згодом

postridie – наступного дня

puer, ĕri, m – хлопець

pugno, āvi, ātum, āre – битися, боротися

quoque – теж

recte – правильно

reliquiae, ārum, f – залишки, рештки

removeo, mōvi, mōtum, ēre – відсувати

rogo, āvi, ātum, āre – питати

scio, ivi, itum, ire – знати

scriptor, ōris, m – письменник

sentio, sensi, sensum, īre – відчувати

sero – пізно

servus, i, m – раб

signifĭco, āvi, ātum, āre – відзначати

simĭlis, e – подібний, а, е

tabŭla, ae, f –картина

tamen – однак

templum, i, n – храм

theātrum, i, n – театр

timeo, timui, - , ēre – боятися

uva, ae, f – виноград

venio, veni, ventum, īre – приходити

verus, a, um – справжній, я, є

visĭto, āvi, ātum, āre – відвідувати

volŭcris, is, f – птах

vox, vocis, f – голос

Zeuxis, ĭdis, m – Зевксід, грецький художник (IV ст. до н.е.)

Українські слова

Катон – Cato, ōnis, m, римський письменник (234-149 рр. до н.е.)

говорити – dico, dixi, dictum, ĕre

корінь – radix, īcis, f

наука – littĕrae, ārum, f

плід – fructus, us, m

гіркий, а, е  – amārus, a, um

солодкий а, е – iucundus, a, um

Талес, грецький філософ, один із семи мудреців (VII-VI ст. до н.е.) – Thales, ētis, m

початок – initium, ii, n

вважати – existĭmo, āvi, ātum, āre

річ – res, rei, f

місяць – luna, ae, f

Цицерон – Cicĕro, ōnis, m, римський письменник (106-43 рр. до н.е.)

перевищувати – supĕro, āvi, ātum, āre

красномовство – eloquentia, ae, f

оратор – orātor, ōris, m

до – ante (+Acc)

вже – iam

Вправи

1. Напишіть основні форми і провідміняйте в усіх часах системи інфекта активного і пасивного стану:

pingo, advŏlo, removeo, scio.

2. Утворіть infinitīvus praesentis, perfecti, futūri actīvi et passīvi; провідміняйте дієслова в часах системи перфекта активного і пасивного стану:

intellĕgo, desidĕro, compleo, sentio.

3. Провідміняйте словосполучення:

is pictor celĕber (m) – цей знаменитий художник;

illa tabŭla admirabĭlis (f) – ця дивовижна картина;

hoc theatrum magnifĭcum (n) – цей славний театр.

4. Утворіть ступені порівняння прикметників від:

celĕber, bris, bre; admirabĭlis, e; magnifĭcus, a, um.

5. Визначіть, від яких латинських числівників походять слова:

унія, дует, тріо, квартет, квінтет, сантиметр, процент.

6. Утворіть аccusatīvus singulāris і plurālis від іменників:

columna, murus, ovum, domĭnus, vox, ars, avis, linteum, error, artĭfex, lex, fructus, species.

7. Від яких латинських слів походять українські деривати:

колосальний, вокал, овал, орнамент, сенс, реліквія, консервант, сиґніфікація, перфект, домінант, інтелект, меморіал.

8. Випишіть із текстів інфінітивні звороти аccusatīvus cum infinitīvo та nominatīvus cum infinitīvo.


ТРИНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (Lectio TERTIA decĭma). ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ

Labōre peracto quies iucunda est

Зробив діло, гуляй сміло!

ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ

Функції дієприкметника

Дієприкметник у латинській мові виконує дві функції: 1) атрибу-тивну (participium coniunctum (attributīvum)); 2) предикативну (participium prae-dicatīvum).

У дієприкметникових зворотах вживаються дієприкметники тепе-рішнього і минулого часу: participium praesentis actīvi вказує на од-ночасну дію із дією присудка,  participium perfecti passīvi – на попе-редню.

Дієприкметникові звороти можуть бути узгодженими та незалежними. Незалежний дієприкметниковий зворот виступає в орудному відмінку і називається аblatīvus absolūtus. Узгоджені дієприкметникові звороти (participium coniunctum та participium praedicatīvum) виступають у будь-якому відмінку, узгоджуються з підметом чи додатком у роді, числі та виконують дві функції: 1) розгорнутого означення; 2) розгорнутої обставини.

Рarticipium coniunctum (attributīvum)

Рarticipium coniunctumдієприкметник або дієприкметниковий зворот, що виконує функцію простого чи розгорнутого означення і перекладається підрядними означальними реченнями або дієприкметниковими зворотами:

1. Puer, librum legens, frater est mei amīci. – Хлопець, що читає книгу, є братом мого друга.

2. Puella, interrogāta a magistro, mea soror est. – Дівчина, яку за-питав учитель, моя сестра.

Рarticipium praedicatīvum

Рarticipium praedicatīvumдієприкметник або дієприкмет-никовий зворот, що виконує функцію простої чи розгорнутої обстави-ни часу, причини, допусту, умови, способу дії і перекладається під-рядними обставинними реченнями часу, причини, допусту, умови, способу дії або дієприкметниковими зворотами:

1. Ad Caesărem, bellum in Gallia gerentem, legāti multārum civitā-tum veniēbant. – До Цезаря, що вів війну у Галлії, прибували посли ба-гатьох общин.

2. Progressus septem milia passuum, imperātor castra posuit. – Полководець, пройшовши сім тисяч миль, розбив військовий табір.

Рarticipium coniunctum (attributīvum) та рarticipium praedicatī-vum за формою не відрізняються. Однак, у реченні виконують різні функції: рarticipium coniunctum (attributīvum) – функцію означен-ня, рarticipium praedicatīvum – обставини.

Орудний незалежний (самостійний)

Ablatīvus absolūtus

Ablatīvus absolūtus (орудний незалежний або самостійний) – це незалежний виокремлений дієприкметниковий зворот, який виконує у реченні функцію розгорнутої обставини часу, причини, допусту, умови, способу дії.

Він складається з двох частин, узгоджених між собою в орудному відмінку: іменника (субстантивованого прикметника чи займенника), який виконує функцію логічного підмета звороту, та дієприкметника, що є логічним присудком звороту. Зворот називається незалежним (absolūtus) тому, що іменник, з яким узгоджується дієприкметник, не залежить від жодного члена речення. У звороті вживаються два види дієприкметників: participium praesentis actīvi (дієприкметник теперішнього часу активного стану) для вираження одночасної дії з дією дієслова-присудка та participium perfecti passīvi (дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану) – для попередньої дії.

1. Рarticipium praesentis actīvi:

Romŭlo regnante bellum cum Sabīnis fuit. – Коли царював Ромул, була війна із сабінянами (За царювання Ромула була війна із сабінянами).

2. Рarticipium perfecti passīvi:

Imperātor hostĭbus victis in castra properāvit. – Коли вороги були переможені, полководець поспішив до військового табору (Після перемоги над ворогами полководець поспішив до військового табору. – Перемігши ворогів, полководець поспішив до військового табору).

Зворот аblatīvus absolūtus може вживатися без дієприкметника. В такому випадку до його складу входять:

1) два іменники: Cicerōne consŭle, coniuratio Сatilīnae reperta est. – За консульства Цицерона була розкрита змова Катіліни;

2) іменник та прикметник: Caesăre vivo Romāni multas victorias paravērunt. – За життя Цезаря римляни здобули багато перемог;

3) займенник та іменник (прикметник): Te auctōre hoc fecĭ-mus. – Ми зробили це під твоїм керівництвом;

4) тільки іменник або субстантивований дієприкметник: Auspicāto tribūni creāti sunt. – Після ворожби з лету птахів вибрали трибунів.

Перше слово виконує роль логічного підмета, друге – виступає іменною частиною логічного присудка звороту. Дієслівна частина складеного присудка відсутня, оскільки, дієслово “sum, fui, esse” не утворює дієприкметників, що входять до складу звороту.

Ablatīvus absolūtus перекладається:

1) підрядними обставинними реченнями (часу, причини, допус-ту, умови, способу дії);

2) віддієслівним іменником із прийменником;

3) дієприслівниковим зворотом, коли до складу звороту входить рarticipium perfecti passīvi та граматичний підмет в основній частині речення і логічний підмет у звороті один і той.

1. Bello Helvetiōrum confecto, totīus Galliae legāti ad Caesărem con-venērunt. – Після того, коли війна з гельветами закінчилась, посли всієї Ґаллії зійшлися до Цезаря (перекладається підрядним реченням часу);

2. Galli, nec portis urbis clausis, nec stationĭbus pro muris et portis disposĭtis, in urbem intraverunt. – Так як ворота міста не були зачинені і не були розміщені вартові перед стінами і воротами, ґалли увійшли в місто (перекладається підрядним реченням причини) ;

3. Omnĭbus rebus amissis, vir sapiens non desperāvit. – Хоч все майно було втрачене, розумна людина не зневірилась (перекладається підрядним допустовим реченням);

4. Te adiuvante opus celerĭter finiam. – Якщо ти допомагатимеш, я швидко закінчу роботу (перекладається підрядним умовним речен-ням).

Відкладні дієслова (Verba deponentia)

Відкладними називаються дієслова, які мають пасивну форму, а значення активне. Відкладні дієслова мають три основні форми: 1) praesens, 2) perfectum, 3) infinitīvus praesentis:

I. moror, morātus sum, ārі – зволікати;

II. vereor, verĭtus sum, ēri – боятися;

III. sequor, secūtus sum, sequi – переслідувати;

IV. orior, ortus sum, īri – виникати.

Відкладні дієслова мають деякі форми активного стану: рarticipium praesentis, рarticipium futūri та ін.

Відкладні дієслова відмінюються як звичайні, але у пасивному стані.

Напіввідкладні дієслова (Verba semideponentia)

Напіввідкладними називаються дієслова, які часи системи інфекта утворюють в активному стані, а часи системи перфекта – у пасивному, або навпаки:

gaudeo, gavīsus sum, ēre – радіти;

soleo, solĭtus sum, ēre – мати звичку;

confīdo, confīsus sum, ĕre – довіряти;

revertor, reverti, reverti – повертатись.

Неправильне дієслово eo, ii, itum, ire – йти

Особливістю відмінювання дієслова „ео” є те, що у часах системи інфекта перед приголосними виступає голосний основи „і”, перед голосними – „е”.

Praesens indicatīvі actīvі: Imperfectum indicatīvі actīvі:

Singulāris

Plurālis

Singulāris

Plurālis

1. eo

1. imus

1. ibam

1. ibāmus

2. is

2. itis

2. ibas

2. ibātis

3. it

3. eunt

3. ibat

3. ibant

Futūrum I indicatīvі actīvі: Perfectum indicatīvі actīvі:

Singulāris

Plurālis

Singulāris

Plurālis

1. ibo

1. ibĭmus

1. ii (ivi)

1. imus

2. ibis

2. ibĭtis

2. isti (iisti)

2. istis (iistis)

3. ibit

3. ibunt

3. iit

3. iērunt

Plusquamperfectum indicatīvі actīvі:   Futūrum II indicatīvі actīvі:

Singulāris

Plurālis

Singulāris

Plurālis

1. iĕram

1. ierāmus

1. iĕro

1. ierĭmus

2. iĕras

2. ierātis

2. iĕris

2. ierĭtis

3. iĕrat

3. iĕrant

3. iĕrit

3. iĕrint

Imperatīvus praesentis: i! – йди!,  ite! – йдіть!

Infinitīvus praesentis: ire, iri.

Participium praesentis actīvі: iens, euntis.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De Caesăre duce

Caesar, equitātu praemisso, sex legiōnes ducēbat. Post eas totīus exercĭtus impedimenta collocavĕrat. Equĭtes, flumĭne transĭto, cum hostium equitātu proelium commisērunt. Signo dato, milĭtes Romāni in hostes impĕtum faciēbant. Hostes equitĭbus pulsis, incredibĭli celeritāte ad flumen cucurrērunt. Vexillo proposĭto, militĭbus revocātis a labōre, acie parāta Caesar hostes secūtus est et victoriam accēpit.

IІ. De Alexandro rege Macedŏnum

Philippo, rege Macedŏnum, occīso Alexander regnum occupāvit. Gentĭbus finitĭmis domĭtis a rege exercĭtus adversus Persas parātus est. Alexandro bellum gerente Graeci bellum movērunt, sed devicti sunt. Hellesponto traiecto Persas ad Granĭcum flumen vicit; plurĭma oppĭda maritĭma portas Alexandro aperuērunt. Rex urbĭbus maritĭmis captis magnam partem Asiae occupāvit.

IІI. De Ulīxe

Graeci Troia incensa rursus Graeciam petivērunt. Multi eōrum variis errorĭbus factis in patriam revertērunt. Ulīxes tempestāte cursum prohibente in insŭlam, cui nomen Ogygia erat, delātus est. Ibi nympha amōre impulsa Ulīxem immortalitātem promittens retinēbat. Ulīxes septem annos in insŭla morātus Athēna adiutrīce navigium aedificāvit et patriam navigāvit. Sed ventis adversis ad Phaeācum insŭlam deferebātur.

Ibi benigne a rege Alcinoo receptus est. Tandem deis auctorĭbus ad oram patriae tam diu desiderātae versus est. Procis occīsis una cum Penelōpe multos annos suis civĭbus iustus praefuit.

IV. De Augusto

Octavius Antonio victo Aegyptōque ad imperium Romānum adiecta, in Italiam rediit Romamque triumphans ingressus est. Tum bellis toto orbe composĭtis, Iani gemĭni portas, sua manu, clausit, quae tantummŏdo bis antea clausae fuĕrant, primo Numa regnante, itĕrum post primum bellum Punĭcum. Tunc omnes praeteritōrum malōrum oblivio cepit populusque Romānus praesentis otii laetitia perfructus est. Octavio maxĭmi honōres a Senātu delāti sunt. Ipse Augustus cognominātus est et Senātus Populusque Romānus, consensu omnium, cognōmen Patris Patriae ei tribuērunt. Nonne, anno ante quam decessit, scripsit Horatius poēta popŭli universi amōrem elŏquens:

“Divis orte bonis optĭme Romŭlae

Custos gentis”.

Augustus obiit Nolae, in oppĭdo Campaniae, sextum et sexagesĭmum annum agens.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. З приходом весни повертаються птахи.

2. Підготувавши продукти, полководець зняв військовий табір.

3. Коли вороги були переможені, полководець розбив військовий табір.

4. У твоїй присутності було прийняте правильне рішення.

5. За полководця Цезаря велася Галльська війна.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Curru levāto vertĭtur citius rota.Коли на возі зменшується вантаж, колесо швидше обертається. (Баба з воза – кобилі легше).

2. Subtracto fundamento in aēre aedificāre.Відмовившись від фундаменту, будувати в повітрі. (Будувати повітряні замки).

3. Túrbā meliús capiúntur flúmine písces.  – У каламутній воді риба ловиться краще.

4. Duōbus litigantĭbus tertius gaudet.Де два сваряться, третій користає.

5. Etiam sanāto vulnĕre cicatrix manet.Хоч навіть рана виліку-валась, рубець залишається.

6. Grege amisso, septa claudĕre.Замикають огорожу, коли ста-до втрачене. (Замкнув стайню, як коней вкрали).

7. Iove nondum barbāto. – Коли ще Юпітер був без бороди. (За ца-ря Панька, як була земля тонка).

8. Deo iuvante. – З Божою допомогою.

9. Inventa lege, inventa fraude. – Коли винайдено закон, винайдено і обман. (І закон обійти можна).

10. Auro loquente omnis sermo inānis est. – Коли говорять гроші, будь-яка балачка недоречна. (Коли гроші говорять, то всі мусять губи постулювати).

11. Deo volente. – На все Божа воля.

12. Flagrante delicto. – Коли злочин розпалюється. (На місці зло-чину).

13. Ruīnis imminentĭbus muscŭli permigrant. – Перед катастро-фою миші утікають. (Пацюки перші покидають корабель, що тоне).

14. Me mortuo terra miscētur. – Після моєї смерті земля змішу-ється з вогнем. (Після нас – хоч потоп).

15. Terra mutāta non mutantur mores. – Хоч земля змінилась, зви-чаї не змінюються.

Лексичний мінімум

Латинські слова

accipio, cēpi, ceptum, ĕre – отримувати, сприймати

aciem parāre – готувати військо

adicio, iēci, iectum, ĕre – приєднувати, додавати

adiutrix, īcis, f – помічниця, прибічниця

adversus (+Acc.) – проти

adversus, a, um – протилежний, а, е, ворожий, а, е

aedifĭco, āvi, ātum, āre – будувати

Aegyptus, i, f – Єгипет

aer, aēris, m – повітря

Alcinous, i, m – Алкіной, цар феаків

Alexander, dri, m – Олександр Великий

amitto, mīsi, missum, ĕre – відпускати, втрачати

amor, ōris, m – кохання, любов

annus, i, m – рік

antea – перед тим, раніше

aperio, perui, pertum, īre – відкривати

auctor, ōris, m – творець, автор

Augustus, i, m – Октавіан Август, римський імператор (63 до н.е. – 12 р. н.е.)

aurum, i, n – золото, гроші

barbātus, a, um – бородатий, а, е

bellum gerĕre – вести війну

bellum movēre – починати війну

benigne – мило, люб’язно, щедро

bonum, i, n – добро, щастя, благо

capio, cepi, captum, ĕre – брати, ловити

celerĭtas, ātis, f – швидкість

cicatrix, īcis, f – рубець, рана

citius – швидше

claudo, clausi, clausum, ĕre – зачиняти, замикати

cognōmen, ĭnis, n – прізвисько, звичка

cognomĭno, āvi, ātum, āre – прозивати, давати прізвисько

collŏco, āvi, ātum, āre – розміщати, розставляти

compōno, posui, posĭtum, ĕre – складати, примирити, заспокоюва-ти

consensus, us, m – згода, одностайність

curro, cucurri, cursum, ĕre – бігати, поспішати

currus, us, m – колісниця, візок

custos, ōdis, m – сторож, захисник

decēdo, cessi, cessum, ĕre – відійти, померти

defĕro, tŭli, lātum, ferre – надавати, передавати, доручати, перено-сити, зносити

delictum, i, n – злочин

desidĕro, āvi, ātum, āre – бажати, тужити, втрачати

devinco, vīci, victum, ĕre – перемагати

divus, a, um – божественний, а, е

domo, ui, ĭtum, āre – приборкувати, підкоряти

duco, duxi, ductum, ĕre – вести

elŏquor, locūtus sum, loqui – промовляти, висловлювати

eques, ĭtis, m – вершник

equitātus, us, m – кіннота

error, ōris, m – блукання, хитання

etiam – навіть

exercĭtus, us, m – військо

finitĭmus, a, um – сусідній, я, є

flagro, āvi, ātum, āre – запалювати, навіювати

flumen, ĭnis, n – ріка

fraus, fraudis, f – брехня, обман

fundamentum, i, n  – основа

gaudeo, gavīsus sum, ēre – радіти, веселитися

gemĭnus, a, um – подвійний, а, е

gens, gentis, f – народ

Granĭcus, i, m – Гранік, ріка в Малій Азії, де 334 р. до н.е. Олек-сандр Великий отримав перемогу над персами

grex, gregis, m –  стадо

Hellespontus, i, m – Геллеспонт

honor, ōris, m – почесть

hostis, is, m – ворог

Ianus, i, m – Янус, бог початку і кінця, входу і виходу, дверей і во-ріт

ignis, is, m – вогонь

immineo, -, - , ēre – загрожувати, наближатися

immortalĭtas, ātis, f – безсмертя

impedimenta, ōrum, n – військовий обоз, багаж

impello, pŭli, pulsum, ĕre – приводити в рух, гнати

impĕtum facĕre – нападати

inānis, e – порожній, я, є, даремний, а, е

incendo, cendi, censum, ĕre – підпалювати, нищити, руйнувати

incredibĭlis, e – неймовірний, а, е

ingredior, gressus sum, grĕdi – вступати, входити

invenio, vēni, ventum, īre – знаходити, винаходити

itĕrum – ще раз, повторно

iustus, a, um – справедливий, а, е, чесний, а, е

iuvo, iuvi, iutum, āre – допомагати

labor, ōris, m   праця, труднощі

laetitia, ae, f – радість, веселість, втіха

legio, ōnis, f – легіон

levo, āvi, ātum, āre – полегшувати, послаблювати

litĭgo, āvi, ātum, āre – сперечатися, сваритися

Macĕdo, ŏnis, m – македонянин

malum, i, n – зло, лихо

maneo, mansi, mansum, ēre –  залишатися

manus, us, f – рука

maritĭmus, a, um – морський, а, е

miles, ĭtis, m – воїн

misceo, miscui, mixtum, ēre – мішати, змішувати

moror, ātus sum, āri – затримувати, зволікати

mortuus, a, um – мертвий, а, е

mos, moris, m – звичай

muscŭlus, i, m – миша

muto, āvi, ātum, āre – міняти, змінювати

navigium, ii, n – судно

navĭgo, āvi, ātum, āre – плисти, перепливати

Nola, ae, f – м. Нола

nondum – ще не

nympha, ae, f – німфа

obeo, ii, ĭtum, īre – помирати

oblivio omnes cepit – всі забули

oblivio, ōnis, f – забуття

occīdo, cīdi, cīsum, ĕre – вбивати, мучити

occŭpo, āvi, ātum, āre – займати, захоплювати, окупувати

Ogygius, a, um – Огігів, фіванський, а, е

oppĭdum, i, n – місто, укріплення

optĭmus, a, um – найкращий, а, е

ora, ae, f – берег

orbis, is, m – світ, земля

ortus, a, um – народжений, а, е

otium, ii, n – спокій, відпочинок

pello, pepŭli, pulsum, ĕre – бити, вражати, потрясати

Penelōpe, es, f – Пенелопа, дружина Одіссея

perfruor, fructus sum, frui – насолоджуватись

permigro, āvi, ātum, āre – переселятися, втікати

peto, īvi, ītum, ĕre – відправлятися, направлятися

Phaeāces, um, m – феаки, плем’я мореплавців на острові Коркіра

Philippus, i, m – Філіпп, батько Олександра Македонського

piscis, is, m – риба

plurĭmus, a, um – величезний, а, е

porta, ae, f – ворота

praemitto, mīsi, missum, ĕre – висилати наперед

praesens, entis – присутній, я, є

praesum, fui, esse (+Dat.) – очолювати

praeterĭtus, a, um – минулий ,а, е

primo – вперше, по-перше

procus, i, m – наречений

proelium committĕre – заводити битву

prohibeo, ui, ĭtum, ēre – перешкоджати

promitto, mīsi, missum, ĕre – обіцяти

Punĭcus, a, um – пунічний, а, е

recipio, cēpi, ceptum, ĕre – відносити назад

redeo, ii, ĭtum, īre – йти назад, повертатися

retineo, tinui, tentum, ēre – затримувати, тримати

revertor, reversus sum, reverti – повертатися назад

revŏco, āvi, ātum, āre – відкликати, відхиляти

rota, ae, f – колесо

ruīna, ae, f – руїна, нещастя, загибель, крах

rursus – назад

saepta, ōrum, n – огорожа, загата, гребля

sano, āvi, ātum, āre – лікувати

septem – сім

sequor, secūtus sum, sequi – слідувати, переслідувати

sermo, ōnis, m – розмова, бесіда

sex – шість

signum, i, n –  знак

subtraho, traxi, tractum, ĕre – витягати, відхиляти

tandem – нарешті

tantummŏdo – тільки, тільки лиш

tempestas, ātis, f – погода, негода, буря

totus, a, um – весь, вся, все, цілий, а, е

traicio, iēci, iectum, ĕre – переправляти, перекидати

transeo, ii, ĭtum, īre – переходити, переправляти

tribuo, bui, būtum, ĕre – наділяти, присвячувати

triumpho, āvi, ātum, āre – торжествувати, перемагати

turbo, āvi, ātum, āre – хвилювати, каламутити

Ulīxes, is, m – Улісс, Одіссей

una – разом

universus, a, um – весь, вся, все

varius, a, um – різний, а, е

ventus, i, m – вітер

verto, verti, versum, ĕre – повертати, перевертати

vertor, versus sum, verti – обертатися, крутитися

vexillum proponĕre – підняти сигнальний стяг

volens, entis – доброзичливий, а, е, ласкавий, а, е

vulnus, ĕris, n – рана

Українські слова

бути присутнім – praesum, fui, esse (+Dat.)

весна – ver, veris, n

вести війну – bellum gerĕre

ворог – hostis, is, m

гальський, а, е – Gallĭcus, a, um

готувати – compăro, āvi, ātum, āre

знімати військовий табір – castra mоvēre

перемагати – vinco, vici, victum, ĕre

повертатися – revertor, versus sum, verti

полководець – imperātor, ōris, m

правильний, а, е – certus, a, um

приходити – adnvenio, vēni, ventum, īre

продукт – res frumentaria

птах – avis, is, f

розбивати військовий табір – castra ponĕre

Цезар – Caesar, ăris, m

Вправи

1. Випишіть із текстів звороти „аblatīvus absolūtus”.

2. Утворіть рarticipium praesentis actīvi та рarticipium perfecti passīvi:

occŭpo, āvi, ātum, āre – займати, захоплювати;

aperio, perui, pertum, īre – відкривати;

retineo, tinui, tentum, ēre – затримувати, тримати;

promitto, mīsi, missum, ĕre – обіцяти.

3. Провідміняйте відкладні дієслова:

moror, ātus sum, āri – затримувати, зволікати;

sequor, secūtus sum, sequi – слідувати, переслідувати;

orior, ortus sum, īri – з‘являтися.

4. Провідміняйте словосполучення:

bellum gerens (n)  – війна, що ведеться;

tempestas prohĭbens (f) – буря, яка перешкоджає;

impĕtus pulsus (m) – відбитий наступ.

5. Поясність латинське походження та значення слів:

коллокація, транзит, сигнал, імпульс, курс, концепція, окупація, домінант, петиція, варіант, рецепція, навіґація, компонент, юстиція, університет, децесія, коґномінація, мікстура, мораль.


ЧОТИРНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ(Lectio quarta Decĭma). Вживання кон’юнктива у незалежних реченнях

Gaudeāmus igĭtur

Iuvenĕs,dum sumus!

Гей, повеселімося

Поки молодії!

Утворення кон’юнктива

Кон’юнктив виражає відношення дії до реального здійснення. Він вказує на бажану, можливу, очікувану та нереальну дію. Кон’юнктив утворюють чотири часи: praesens, imperfectum, perfectum, plusquamperfectum.

Теперішній час умовного способу активного і пасивного стану (Praesens coniunctīvi actīvi et passīvi)

Praesens coniunctīvi утворюється заміною кінцевого голосного ос-нови інфекта ā на ē для дієслів І дієвідміни і додаванням до основи ін-фекта суфікса ā для дієслів ІІ, ІІІ, ІV дієвідмін та особових закінчень (-m, -s, -t, -mus, -tis, -nt) для активного стану та (-r, -ris, -tur, -mur, -mĭni, -ntur) для пасивного стану.

Praesens coniunctīvi actīvi

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens coniunctīvi actīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laude-m

doce-a-m

leg-a-m

audi-a-m

2.

laude-s

doce-a-s

leg-a-s

audi-a-s

3.

laude-t

doce-a-t

leg-a-t

audi-a-t

Plurālis

1.

laudē-mus

doce-ā-mus

leg-ā-mus

audi-ā-mus

2.

laudē-tis

doce-ā-tis

leg-ā-tis

audi-ā-tis

3.

laude-nt

doce-a-nt

leg-a-nt

audi-a-nt

Praesens coniunctīvi passīvi

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens coniunctīvi passīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laude-r

doce-a-r

leg-a-r

audi-a-r

2.

laudē-ris

doce-ā-ris

leg-ā-ris

audi- ā-ris

3.

laudē-tur

doce-ā-tur

leg-ā-tur

audi- ā-tur

Plurālis

1.

laudē-mur

doce-ā-mur

leg-ā-mur

audi-ā-mur

2.

laude-mĭni

doce-a-mĭni

leg-a-mĭni

audi-a-mĭni

3.

laude-ntur

doce-a-ntur

leg-a-ntur

audi-a-ntur

Дієслово sum, fui, esse (бути):

Особа

Singulāris

Plurālis

1.

sim

simus

2.

sis

sitis

3.

sit

sint

Минулий час недоконаного виду умовного способу активного та пасивного стану (Imperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi)

Imperfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -- (для I, II, IV дієвідмін) i -ĕre- (для III дієвідміни) та особових закінчень:

Singulāris

Plurālis

1. -m

1. -mus

2. -s

2. -tis

3. -t

3. -nt

Зразок відмінювання дієслів I-IV дієвідмін в іmperfectum coniunctīvi actīvi:

Особа

І

ІІ

ІІІ

IV

Singulāris

1.

laudā-re-m

docē-re-m

leg-ĕre-m

audī-re-m

2.

laudā-re-s

docē-re-s

leg-ĕre-s

audī-re-s

3.

laudā-re-t

docē-re-t

leg-ĕre-t

audī-re-t

Plurālis

1.

lauda-rē-mus

doce-rē-mus