Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Ярослав ГАШЕК ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА
— В Їндржиховім Градці, — обізвався Швейк, — був колись ковбасник Иозеф Лінек. У нього на полиці стояли дві коробки. В одній була мішанина, всякого коріння, яке він додавав до ліверних ковбасок та кров’янок, а в другій — порошок від паразитів, бо ковбасник уже кілька разів переконувався, що його покупці разом з ковбасами хрумкають то блощиць, то прусаків. Щодо блощиць, то вони, як завжди казав ковбасник, мають присмак гіркого мигдалю, який кладуть до кексу, а ось прусаки в ковбасах смердять, як стара запліснявіла біблія. Тому він завжди приділяв багато уваги чистоті й порядку в своїй ковбасні і всюди сипав той порошок від паразитів. Якось одного разу готував він кров’яну ковбасу і як на гріх мав саме на той час нежить. Ухопив він ту коробку з порошком від паразитів і всипав у фарш. Так щоб ви знали, відтоді в Їндржиховому Градці за кров’яними ковбасками ходили тільки до Лінека, люди просто валом валили до його крамниці, а він був людина розумна, здогадався, що вся справа в тому порошку від паразитів, і почав замовляти цілі ящики того порошку, заздалегідь попросивши фірму, в якої той товар купував, писати на ящиках: «Індійське коріння». Це була його таємниця, і з нею він зійшов у могилу. А найцікавіше було ось що: з тих домів, які купували в нього ковбаски, повтікали геть усі прусаки й блощиці. Відтоді Їндржихів Градець належить до найчистіших міст у всій Чехії.
— Ти вже скінчив? — спитав однорічник Марек. Він, мабуть, хотів також втрутитися в розмову,
— Про це я вже скінчив, — відповів Швейк, — але такий самий випадок стався в Бескидах. Та про нього я вам розповім, аж коли підемо в бій.
Однорічник Марек почав:
— Кухарське мистецтво найкраще можна пізнати під час війни, особливо на фронті. Я дозволю собі зробити невеличке порівняння. У мирні часи ми читали й чули про так звані льодові юшки, тобто про юшки, до яких додають лід. Це улюблена страва в Північній Німеччині, Данії й Швеції. Але ось прийшла війна, і цієї зими в Карпатах солдати мали стільки мерзлої юшки, що вони її навіть і не їли. А тим часом це ж делікатес.
— Мерзлий гуляш іще так-сяк можна їсти, — зауважив фельдфебель Ванек, — але не більше тижня. Через цей гуляш наша дев’ята рота залишила позиції.
— Ще в мирний час, — з незвичайною для нього серйозністю сказав Швейк, — уся військова служба оберталася навколо кухні й навколо всіляких страв. Був у нас у Будейовицях обер-лейтенант Закрейс. Він весь час вештався коло офіцерської кухні, а коли якийсь вояк, бувало, щось устругне, він ставив його струнко й починав: «Якщо, гультяю, це ще раз повториться, я з твоєї пики зроблю ромштекс, розтовчу тебе на картопляне пюре, а потім тебе ж цим нагодую. Полізуть із тебе гусячі тельбухи з рисом, ти будеш схожий на нашпигованого зайця на сковороді. Мусиш виправитись, коли не хочеш, щоб люди думали, що я з тебе зробив фаршировану печеню з капустою».
Дальша лекція і цікава розмова про використання меню у вихованні солдатів перед війною були перервані страшенним галасом нагорі, де кінчився урочистий обід.
Із хаотичної мішанини голосів вирізнявся різкий голос Біґлера:
— Солдат повинен іще в мирний час знати, чого вимагає війна, а під час війни не забувати того, чого навчився на учбовому плацу.
Потім почулось сопіння поручника Дуба:
— Прошу констатувати, мене вже втретє ображають.
Нагорі відбувалися великі справи.
Поручника Дуба, який плекав уже відомі інтриґанські наміри щодо кадета Біґлера й саме тому потяг його до батальйонного командира, офіцери зустріли неймовірним ревом. Єврейська горілка діяла на всіх неперевершено.
Перебиваючи один одного, вони кричали, як скажені, натякаючи на кавалерійське мистецтво поручника Дуба: «Без конюха ні кроку!», «Наполоханий мустанґ!», «Чи довго ви, колего, пробули серед ковбоїв на Заході?», «Цирковий наїзник».
Капітан Саґнер швидко налив Дубові чарку клятої горілки, і ображений поручник сів за стіл. Він підсунув старий поламаний стілець до надпоручника Лукаша, який привітав Дуба співчутливими словами:
— Ми вже, друже, все з’їли.
На смутну постать кадета Біґлера ніхто не звертав уваги, хоч він, згідно з приписами, офіціально доповів про себе капітанові Саґнеру й іншим офіцерам навколо столу, повторюючи кілька разів підряд:
— Кадет Біґлер прибув до штабу батальйону.
Біґлер налив собі повну склянку, сів скромно біля вікна і чекав на відповідну хвилину, щоб пустити в повітря фейєрверк деяких відомостей, вичитаних із підручників.
Поручник Дуб, якому жахливий трунок ударив у голову, стукаючи пальцем по столу, ні сіло ні впало звернувся до капітана Саґнера:
— Ми з окружним начальником завжди, бувало, говорили: «Патріотизм, почуття обов’язку, самовдосконалення — це найкраща зброя на війні». Нагадую вам про це саме сьогодні, коли наші війська вже ось-ось перейдуть кордони.
* * *
До цих слів продиктував уже хворий Ярослав Гашек «Пригоди бравого вояка Швейка під час світової війни». 3 січня 1923 року смерть навіки замкнула його уста і не дала скінчити один з найвидатніших і найпопулярніших романів, написаних після першої світової війни.
ПРИМІТКИ
Ерцгерцоґ Фердінанд (1863 — 1914) — Франц-Фердінанд фон Есте, племінник австро-угорського імператора Франца-Йосифа І; спадкоємець трону; був убитий разом із дружиною в Сараєві 28 червня 1914 р. Конопіште — замок ерцгерцоґа Фердінанда неподалік Праги. Не треба було відбирати в них тієї Боснії та Герцеговини. — 1878 р. після російсько-турецької війни Австро-Угорщина зайняла Боснію та Герцеґовину, а 1908 р. анексувала їх.
...пам’ятаєте того пана Луккені, що проштрикнув терпугом нашу небіжчицю Єлизавету. — Луїджі Луккені 10 вересня 1898 р. вбив імператрицю Єлизавету, дружину Франца-Йосифа І.
Пам’ятаєте, як оті португальці підстрелили свого короля? — 1 лютого 1908 р. в Лісабоні було вбито португальського короля Карла, що був надзвичайно гладкий. ...радив кожному прочитати, що саме написав про цю другу річ Віктор Гюґо, переказуючи останню відповідь старої ґвардії Наполеона англійцям у битві під Ватерлоо. — Наполеонівська ґвардія на пропозицію англійців здатися відповіла словами: «Merde! (Лайно!) Гвардія вмирає, але не здається!»
Панкрац — в’язниця для політичних в’язнів у районі Праги.
...Лазар, зв’язаний «козлом» — покарання в австро-угорській армії: солдатам прив’язували короткими мотузками руки до ніг і примушували так лежати добу, а то й більше. Карлак — народна назва Карлової площі в Празі.
Младочех — член буржуазної партії младочехів в Австро-Угорщині. Бржетіслав Людвік — невигаданий персонаж. У Будейовицях справді був такий торговець худобою, але нещастя, описаного Гашеком у романі, з ним не траплялося. Він був другом Гашека з дитинства. Щоб помститись за свою вигадану ганебну смерть, описану в романі, Б. Людвік видав 1946 р. сумнівні спогади про автора «Швейка».
Глибока — містечко в південній Чехії, де розташований замок Глубока. Мидловари — село біля Чеських Будейовиць. Звідти походив батько Я. Гашека. ...порадили Яреша, сторожа з Ражицької загати. — Яреш — Гашеків дід. Він доглядав ставки князя Шварценберґа, Втратив сина Рудольфа ще молодим, у розквіті сил. — Єдиний син Франца-Йосифа І — Рудольф — трагічно загинув 1889 р. за нез’ясованих обставин. ...пропав його брат Ян Орт... — Ерцгерцоґ австрійський, принц тосканський Йоганн 1889 р. зрікся свого титулу і взяв собі прізвище Орт; через рік пропав безвісти. ...брата — мексиканського цісаря — розстріляли в якійсь фортеці під муром. — Ерцгерцоґ Фердінанд-Максиміліан Габсбурґ, імператор Мексіки з 1864 по 1867 р., імператорський трон здобув за допомогою французьких найманців. Мексиканські республіканці взяли його в полон і розстріляли у фортеці Кверетаро.
...показав ... орлика... — В Австро-Угорщині на значку агентів таємної поліції було зображено герб з двоголовим австрійським орлом.
«Гей, слов’яни» — пісня, текст якої написав 1834 р. Само Томашик, надрукована 1838 р. у Словаччині; співали її на мотив польської мазурки. Пісня мала велику популярність і вважалася гімном слов’янських народів.
Ломброзо Чезаре (1835 — 1909) — італійський професор психіатрії, що вивчав різні типи злочинців і в своїх працях намагався довести, ніби причини злочинів криються в успадкованих психологічних особливостях. Проте книги під назвою «Про типи злочинців» серед його праць немає. «Народна політіка» — «сучка» — буржуазна газета (виходила з 1883-го по 1945 р.); одна з найреакційніших чеських газет, завжди стояла на сторожі інтересів чеської буржуазії, церкви, австро-угорської монархії. За безпринципність і підлабузництво її в народі прозвали «сучкою».
Іспанські чоботи — середньовічне знаряддя тортур. Ян Непомуцький — католицький святий, покровитель Чехії. За легендами, Ян з Помук (1340 — 1393) був вікарієм Празького єпископату, за наказом короля Вацлава IV його втопили у Влтаві за те, що він відмовився виказати таємницю сповіді королеви. Еліщин міст — міст через Влтаву в Празі. Швейк помиляється, кажучи, що святого скинули з цього мосту, оскільки Еліщин міст побудований у 1865 — 1867 рр., а Непомуцький жив у XIV ст.
«Зелений Антон» — поліцейський фургон, що в ньому перевозили заарештованих. Своєю назвою фургон завдячує тому, що був зеленого кольору, а першим візником на ньому був Антон Доуше. «Тессіг» — празький ресторан.
Геверох Антонін (1869 — 1928), відомий чеський професор психіатрії. «Банзет» — празький ресторан.
Каллерсон, Вейкінґ — прізвища, очевидно, вигадані Я. Гашеком. ...під Вишеградською скелею у Влтаві. — Найглибше місце на річці Влтаві.
Святий Вацлав (907 — 929) — чеський князь. Запровадив християнство в Чехії. Загинув від руки брата Болеслава; після смерті його канонізували; вважали покровителем Чехії. Крконоше — гори в північно-східній Чехії.
«Де моя батьківщина» — чеська патріотична пісня (слова написав Й. К. Тил, музику Ф. Шкроуп); вперше її було виконано 1834 р. в п’єсі Й. К. Тила «Фідловачка». Набула широкої популярності серед чеського народу. Після першої світової війни стала державним чеським гімном. Віндішгрец — генерал, командуючий австрійськими військами; в 1848 р. жорстоко придушив революційні виступи в Празі й Відні. «Боже, цісаря крани нам» — державний гімн старої Австрії. «Як ми йшли у Яромір» — чеська солдатська пісня.
«Чхав я на вас, півні!» — «Півнями» в Чехії прозивали поліцаїв, що за часів австро-угорської монархії носили каски, прикрашені півнячим пір’ям.
«Бендловка» — празьке нічне кафе.
...один з тих хижаків чорно-жовтої породи... — Державними кольорами Австрії були чорний і жовтий.
Градчани — район Праги, де розташований Празький кремль — Град.
...прострелив там корону. — Гра слів: чеське «коруна» — крона — означає і грошову одиницю, і імператорську корону.
Вршовіці, Дейвіці — райони Праги.
Чорно-жовтий орел - — герб австро-угорської монархії.
Шпик Калоус — відомий австрійський детектив у роки першої світової війни.
П’ємонт — гірський край на півночі Італії. Тут цим словом називається італійське військо, що боролося в 1859 р. проти Австрії. Бій під Сольферіно. — Під м. Сольферіно Австрія зазнала поразки у бою з військом сардінського короля Віктора-Еммануїла. Виногради — район Праги.
«Празька офіційна газета» — урядова газета того часу. «Прагер тагеблатт» — буржуазна газета, що виходила в Празі німецькою мовою. «Богемія» — празька газета німецької націоналістичної буржуазії з виразною протичеською орієнтацією.
Мала Страна — район Праги. Фельдмаршал Радецький — Ян Иозеф Радецький (1766 — 1858), австрійський полководець, чех з походження.
Бржевнов — район Праги.
Пештяни — курорт у Словаччині.
Бабінський Вацлав (1796 — 1879) — розбійник, про якого в Чехії складено багато легенд.
«Чехословацька республіка» — буржуазна урядова газета, виходила в Празі.
Принц Євгеній Савойський (1663 — 1736) — австрійський полководець, воював проти Туреччини, Франції, Баварії і Голландії, С. 69. Кліма, Славічек — агенти австрійської, пізніше чехословацької поліції.
Фельдкурат — полковий священик у австрійській армії, мав чин і права офіцера. Архієпископ Кон — Теодор Кон, єврей з походження, був на початку XX ст. архієпископом в Оломоуці. ...приятель Мажара. — Й. С. Махар (1864 — 1942), відомий чеський поет, сатирик, журналіст. Написав статтю, у якій захищав архієпископа Кона й викривав інтриги церковних діячів проти нього.
...грав у «фербля». — Азартна гра в карти, дуже поширена в колишній Австрії.
...грали в «ляща». — Груба гра, коли солдати по черзі били один одного по заду, вгадуючи, котрий вдарив.
Франціск Салеський (Франсуа Сальський, 1567 — 1662) — женевський єпископ, засновник жіночого чернечого ордену, канонізований,
Виногради, Лібень — райони Праги в протилежних кінцях міста.
Національний соціаліст — член чеської дрібнобуржуазної партії.
Сокіл — член відомої чеської спортивної організації «Сокіл». «Репрезентяк» — так у празьких демократичних колах називали ресторан «Репрезентаційний дім», де було приміщення для урочистих зустрічей і концертів.
«Шлапак» — чеський народний танець.
«Шуги» — ресторан у Празі.
«Пані, дайте мені перший клас». — П’яний фельдкурат уявляв, що розмовляє з прибиральницею в громадському платному туалеті.
«Aurea prima sata est aetas, quae vindice nullo» — «Першим був посіяний вік золотий, який не знав відплати» (лат.) — цитата з книги «Метаморфози» римського поета Публія Овідія Назона.
Горгонзола — італійський сир.
Доктор Олександр Батек — борець з алкоголізмом, пропагандист абстиненції й вегетаріанства. Вршовиці і Градчани — райони, розташовані в протилежних кінцях Праги.
Божена Нємцова (1820 — 1862) — видатна чеська письменниця, автор оповідань і повістей з народного життя. Їй належать також кілька збірок народних чеських і словацьких казок. Копайський бальзам — лікувальна мазь, виготовлена із смоли тропічного американського дерева.
«Екснери» — ресторан у Празі.
...штурмували Сокаль, Дубно, Ніш, Піаву. — Сокаль, Дубно — міста в Західній Україні. Ніш — місто в Сербії. Піава — річка в Італії, де австрійські війська 1914 — 1915 рр. вели важкі бої.
«Літопис світової війни» — празький ілюстрований тижневик.
Вшенори — дачна місцевість під Прагою.
...армії центральних держав — тобто армії Австро-Угорщини та Німеччини. Галі-бей, Алі-бей, Джевад-паша, Енвер-паша — турецькі політичні та військові діячі часів першої світової війни. Ліман фон Зандерс (віце-адмірал), Гольц-паша, Уседон-паша (німецькі генерали) служили під час першої світової війни в турецькій армії.
Комбр-а-Вевр біля Марша — місто в центрі Бельгії.
«Манліхерівки» — ґвинтівки системи Ф. Манліхера, взяті на озброєння багатьма арміями на початку XX ст.
Пршикопи, Панська — вулиці в центрі Праги.
Наход — місто у північній Чехії.
«Марширує Ґреневіль» — чеська солдатська пісня, марш гренадерів. Прашна брана — старовинна Порохова башта в центрі Праги.
Неказанка — провулок у центрі Праги, де розташовано кілька нічних закладів для розваг.
Доктор Гут — Іржі Станіслав Гут-Ярковський, автор книжок про світські манери; за часів буржуазної Чехословацької республіки — церемоніймейстер на Празькому Граді.
Пані Лаудова — Марія Лаудова-Горжіцова (1868 — 1931), відома чеська артистка, журналістка, автор багатьох статей про світські манери, що друкувалися в газеті «Венков» («Село»). Ольга Фастрова — чеська журналістка, друкувала в буржуазній газеті «Народна політіка» статті з питань виховання дітей, моди, жіночої емансипації.
«Neue Freie Presse» — («Нойє фрейе прессе») — віденська націоналістична ліберально-буржуазна газета (виходила з 1864 р.).
Штірія — провінція в Австрії; Леобен, Марібор — містечка в цій провінції.
...Наполеон під Ватерлоо спізнився на п’ять хвилин. — Початок битви під Ватерлоо затримався на кілька годин тому, що війська Наполеона переправлялися по розгрузлих дорогах; це вплинуло на результат битви, оскільки підійшли підкріплення австрійського генерала Блюхера, і Наполеон програв битву.
. ...як у Сегеді, коли туди прибув їхній двадцять восьмий полк... — Більша частина цього полку була взята в полон у Галичині й Сербії, тому його вважали ненадійним. Крайова оборона (ландвер). — Австро-Угорська армія складалась із спільної (для обох частин австро-угорської імперії) цісарсько-королівської армії, австрійської крайової оборони і гонведів — угорської крайової оборони.
Анабасис (грецьк.) — військовий похід до якоїсь країни, як правило, тривалий і важкий. Я. Гашек пародіює офіціозну версію походу чехословацьких легіонерів через Сибір на батьківщину. Цей похід чехословацькі націоналісти назвали «сибірським анабасисом». Ксенофонт — грецький історик, філософ і політик (430 — 353 рр. до н. е.). Брав участь у поході Кіра Молодшого до Азії, після його смерті вів грецькі війська з Персії до Європи.
Ярешів син. — Страчений — Яреш був прадідом Ярослава Гашека.
...не схотів коронуватися на короля чеського. — 1871 р. Франц-йосиф І обіцяв чеським депутатам коронуватися королем Чехії (як це завжди робили його попередники), але обіцянки не виконав.
Ліпніці — містечко в південно-східній Чехії, де прожив останні роки Я. Гашек і написав II, III та IV частини роману «Пригоди бравого вояка Швейка». У Ліпніцях письменника й поховано.
Старий Прохазка — прізвисько Франца-Иосифа І, яке йому дали в Чехії («прохазка» по-чеському — «прогулянка»).
Контушівка — польська міцна солодка горілка.
Микола Миколайович — великий князь з династії Романових, на початку першої світової війни був головнокомандувачем російської армії.
Шеннбрун — палац у Відні, резиденція австрійських імператорів.
...матір божа Скочицька — ікона богородиці, яку дуже шанували чеські католики.
Палацький Франтішек (1798 — 1876) — видатний чеський історик XIX ст., політичний діяч, автор «Історії чеського народу в Чехії і на Моравії». В Празі йому встановлено пам’ятник.
Ніневія — столиця стародавньої Ассірійської імперії, знищена в 612 р. до н. е. вавілонянами. «Міщанська бесіда» — старовинний празький ресторан.
Шумава — гори і місцевість у південно-західній Чехії.
Терезіанська військова академія — спеціальна військова школа, заснована імператрицею Марією-Терезією.
Фельдмаршал Конрад фон Гетцендорф — начальник генерального штабу австрійської армії під час першої світової війни. Наш... головнокомандувач також німець... — Верховним головнокомандувачем австро-угорської армії вважався імператор Франц-Йосиф І.
...в час затвердження парламентом законопроекту про військову повинність... — У австрійському парламенті була сильна чеська опозиція, і шовіністичні випади проти чехів могли спричинитися до неприйняття законопроекту.
«Чеська бесіда» — чеське патріотичне товариство, засноване в XIX ст. Рудольфінум — палац, збудований 1880 р. в центрі Праги на честь австрійського принца Рудольфа. Під час першої світової війни там відбувалися лекції, виставки, концерти; з 1918 р. у Рудольфінумі засідав парламент; з 1945 р. — Будинок діячів мистецтв.
Шабац — сербське місто на річці Саві; австрійські війська 1914 р. тричі його захоплювали і тричі залишали.
Міст-на-Літаві — місто в Чехії. У 1914 р. умовно-адміністративний кордон між Австрією та Угорщиною проходив по річці Літаві (німецька назва річки Лейта); правобережна, угорська частина цього прикордонного міста називалася КіральТіда.
Штваніце — острів на р. Влтаві у Празі, де влаштовували розваги, атракціони, ярмарки. «Лада» — празький дрібнобуржуазний журнал для жінок. Катержінки — психіатрична лікарня в Празі,
«Світ тварин» — журнал, який виходив у Празі; видавали його Ладислав Гаєк і Вацлав Фукс. Певний час редактором цього журналу був Я. Гашек.
...«блоха інженера Купа». — Перекладач інженер Кун був багаторічним приятелем Я. Гашека.
«Час» — чеська буржуазно-лібецальна газета «народної» партії, чи партії «реалістів». «Чех» — реакційна газета правого крила чеської католицької партії.
«Маленький читач» — чеський ілюстрований журнал для школярів.
Штурса Ян (1880 — 1925) — видатний чеський скульптор XX ст.
...ми мали йти на Сербію через консула Прокажу. — Прохазка був австрійським консулом у м. Прізрені, яке до 1912 р. належало Туреччині. Під час першої Балканської війни між Туреччиною та Сербією консула Прохазку сербська сторона кілька днів протримала під арештом за те, що він закликав магометанське населення до збройного опору сербським військам. Ці події призвели до різкого загострення взаємин між Австро-Угорщиною та Сербією.
...стратили через якусь там прагматичну санкцію. — Імператор Карл IV видав 1713 р. так звану прагматичну санкцію, згідно з якою землі Габсбурґів, якщо не буде нащадків чоловічої статі, могла успадкувати дочка імператора.
Ісав — за біблійною легендою, син Ісаака; він продав своє первородство братові Якову за миску сочевиці. Ісав, за біблією, був рудий. «Кур’єр» — празький журнал реакційного напрямку. В ньому публікувалися різні сенсаційні повідомлення про бійки і вбивства.
Трафіки — крамничка, у якій продають тютюн, цигарки, марки, листівки. В Австро-Угорщині існувала державна монополія на тютюн. Концесія на трафіку була свого роду пенсією, яку давали інвалідам, вдовам загиблих військових тощо.
Ціслейтанія і Транслейтанія — перша — назва для австрійських земель, друга — для угорських після поділу 1867 р. габсбурзької монархії на австро-угорську. Річка Літава, чи Лейта, була кордоном між цими частинами імперії. Дрина — притока річки Сави, що відділяє Боснію від Сербії. Через Дрину й Саву в 1914 — 1915 рр. австрійські війська йшли на Сербію.
Біла гора — місцевість поблизу Праги (тепер у межах Праги).
Єврейські печі — пустир на околиці Праги. Шащинська бестія. — Гашек або помилково, або навмисне пише «шащинська бестія», замість «чахтіцька бестія», як називали володарку замку в Чахтіце (в Словаччині), яка нібито купалася в крові молодих дівчат, щоб зберегти красу й молодість. Шащин — місцевість на території Словаччини, куди ходили прочани до «чудотворної» ікони богородиці.
Врхліцький Ярослав (1853 — 1912) — відомий чеський поет.
«Пестер-Ллойд» — будапештська буржуазна газета.
Земля корони святого Стефана — так називалась Угорщина за ім’ям засновника середньовічної Угорської держави Стефана з династії Арпадів (997 — 1038); після смерті його проголошено святим. До складу земель корони святого Стефана входила й Словаччина. «Пешті-Гірлап» — буржуазно-націоналістична газета, що виходила в Будапешті. «Шопроні-Напло» — угорська буржуазна газета, що виходила в місті Шопронь.
«Папужачий полк» — так прозивали дев’яносто перший полк через зелені петлиці, що їх мали на мундирах офіцери й солдати цього полку. ...пресбурзькі газети — братіславські. Комарно — місто в Австро-Угорщині; після першої світової війни відійшло до Чехословаччини.
Дейчмейстери — солдати і офіцери привілейованого четвертого піхотного полку.
Богніце — район Праги, де розташована лікарня для психічнохворих.
Павла Моудра (1861 — 1936) — чеська письменниця й публіцистка, діячка жіночого руху, засновниця журналу «Лада». Картоузи — велика тюрма біля міста Їчина в західній Чехії.
«У Флеків» — старовинна, дуже популярна пивниця у Празі.
Гумбольдт Александр (1769 — 1859) — відомий німецький дослідник, природознавець, мандрівник.
Крконош — гірський дух, міфічна істота, що живе в Крконоських горах.
Нейзідлерське озеро — озеро в Угорщині.
Дукла — Дукельський перевал у Карпатах, де під час першої світової війни велися запеклі бої. Під Дуклею двадцять восьмий піхотний чеський полк здався в полон росіянам.
«У милосердних» — одна з найбільших празьких лікарень, яку обслуговували ченці ордену «Милосердні брати».
Крамарж, Шейнер і Клофач — чеські політичні діячі буржуазних партій.
С. 375. «Небесні кози» — народне прізвисько богомільних жінок.
...бій під Кустоццою. — Кустоцца — селище в Північній Італії. Тут 26 липня 1848 р. австрійські війська під командуванням фельдмаршала Радецького перемогли армію короля Сардінії Карла Альберта (Радецькому тоді йшов 83-й, а не 84-й рік).
Асперн — село на лівому березі Дунаю (неподалік Відня), 21 — 22 травня 1809 р. там відбулася велика битва між австрійськими й наполеонівськими військами; перемогли австрійці. ...бився й під Лейпціґом, за що маю гарматний хрест. — Після поразки Наполеона у битві під Лейпціґом 16 — 19 жовтня 1813 р. австрійці із захоплених французьких гармат почали виготовляти «гарматні хрести», якими нагороджували тих, хто особливо відзначився в боях проти наполеонівських військ у 1813 р.
Осієк — місто у східній Хорватії. Капошвар — місто у південно-західній Угорщині.
Музейна бібліотека — бібліотека Національного музею, одна з найкращих у Празі.
...має... детективну контору з усевидющим оком святої трійці... — приватна детективна контора Штепана Ходоунського у центрі Праги, на її марці було зображено трикутник з великим оком, від якого розходились промені. Ця марка була копією католицької емблеми святого духа в божественній трійці.
Людвіг Ганггофер (1855 — 1920) — німецький письменник, автор розважальних романів про щасливе кохання.
...під час воєн за Сардінію і Савойю... — Мова йде про війни між представниками народно-визвольного руху в Італії та Австрією в 1848 — 1849 і 1859 — 1861 рр. ...під час «боксерського повстання» в Китаї... — Антиімперіалістичне, народне повстання (1899 — 1901 рр.), яке було жорстоко придушене об’єднаними силами восьми держав.
...війну в шістдесят шостому році... — ідеться про австро-прусську війну 1866 року, що поклала край боротьбі між Австрією і Пруссією за керівну роль у Німецькому союзі.
Станція Раб (Дьєр) — знаходиться за 110 км. на схід від Будапешта, в Угорщині, а містечко Сокаль — у Західній Україні, на північ від Львова, тобто приблизно на відстані 500 км від станції Раб. Едуард Грей (1862 — 1933) — англійський міністр закордонних справ (з 1905-го по 1916 р.).
Бенедек — Людвіг Авгуєтин фон Бенедек (1804 — 1881), австрійський генерал; жорстоко придушував революційні виступи 1848 р. Під час війни Австрії з Пруссією був головнокомандувачем, після поразки Австрії в цій війні Бенедека було з ганьбою звільнено у відставку.
Адже нічого іншого досі не виробляють... — Тридцятивосьмисантиметрові гарматні набої (або, як їх називали в армії, «тридцятивосьмисантиметрівки») випускав воєнний завод Круппа в Німеччині, а сорокадвохсантиметрові — шкодівські воєнні заводи в Пльзені.
Карл-Франц-Йосиф — спадкоємець австрійського трону, після смерті Франца-Иосифа І став під іменем Карла І останнім імператором Австро-Угорщини. Генерал Віктор Данкель — командувач австро-угорськими військами, що воювали на Східному фронті в Галичині. Прославився своїми незліченними смертними вироками над українським населенням Галичини. Ерцгерцоґ Фрідріх — головнокомандувач австрійською армією у першій світовій війні; відомий своєю жорстокістю й ненавистю до слов’ян.
«Simplicissimus» («Сімпліціссімус») — проґресивний німецький гумористичний і сатиричний журнал (виходив з 1896 р.), в якому працювали відомі німецькі письменники й художники. Цей журнал піддавав нищівній критиці клерикалізм, монархію, дворянські, офіцерські, буржуазні передсуди.
Гедельйо — королівський замок із заповідником, а також залізнична станція поблизу Будапешта.
...говорилося ...про дивовижну поведінку Італії... — Італія на початку першої світової війни, відповідно до угоди 1882 р. з Австро-Угорщиною та Німеччиною, зберігала нейтралітет. Однак після успішних переговорів з представниками Антанти 23 травня 1915 р. Італія оголосила війну Австро-Угорщині, а 26 серпня 1916 р. — Німеччині. Віченца — італійське місто, яке 1848 р. повстало проти австрійців, але невдовзі змушене було здатися фельдмаршалу Радецькому. Новара — 23 березня 1849 р. під Новарою була битва між сардінською та австрійською арміями, в якій перемогли австрійці. Після цього король Сардінії Карл-Альберт зрікся престолу на користь свого сина Віктора-Еммануїла.
...учнів страшили імператор Максиміліан, який виліз на скелю, а злізти з неї не зміг, Йосиф II Орач, Фердінанд Добрий. — Максиміліан І (1459 — 1519) — імператор Священної Римської імперії; в шкільних хрестоматіях його зображали як вправного мисливця на сарн. Йосиф II (1741 — 1790) владарював разом з Марією-Терезією, після її смерті став імператором. Иосифа II прославляли як друга народу, за переказами, він сам орав землю. Фердінанд I, якого прозвали Добрим, — австрійський імператор, правив з 1835-го по 1848 р., помер 1875 р. в Празі. Міст Франца-Йосифа I в Празі — міст через Влтаву, збудований у 1865 — 1868 рр.
Книга: Ярослав ГАШЕК ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА
ЗМІСТ
На попередню
|
|
