Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: ЛІНА КОСТЕНКО / Вибране
Сахно Черняк
(кричить навздогін Павлюку і Томиленку)
Я все одно вас дожену... Це ж вам не у степу верхи..,
Так той же тих... за стремена хапав...
А мені вас що... за кайдани хапати?..
Що ж ви мене... покинули... як обмерзлого журавля
' на дорозі..!
Мені ж там... з вами... тепліше...
Повз нього пролітають стовпи високовольтної
мережі — як скелети зачаклованих лицарів.
532
ІНКРУСТАЦІЇ
Мене сьогодпі голуб розбудив.
Він прилетів і плакав на балконі.
Я не прошу поблажливості Долі
Хіба це мало — незабутня мить?
Художнику, ти пілігрим віків.
Йдеш по святих місцях людського духу.
Уздовж твоєї смертної дороги
зелені очі заздрості горять.
Непереможна безборонність —-
твій меч єдиний і єдиний щит.
Ішов ночей повільний караван.
Мигтіли дні, як п'яти марафонця.
Слова уже не вірили словам
і мружились од правди, як од сонця.
Не переможе істина без нас.
Ой, скільки люду збіглось на Парнас!
Таке розвели тирло,
мені з моїм коником ніяк і підступитися.
Доведеться шукати гірське озеро.
Не люблю каламутного слова,
534
Не треба заздрити Шекспіру,
він жив у дуже темний час.
Кров з ешафотів бризкала на сцену.
Вони писали кожен свою п'єсу,
Шекспір — свою, а королева — іншу.
Протистояння генія і влади.
Слух королівський ласий на рулади.
Душа вертає на свої руїни.
Тим часом там уже виросла квітка.
Я слухаю нечутні голоси
серед німої музики мозаїк.
Усе було на світі позавчора.
В зіницях Часу предковічний лід.
Людино, людино, людино, людино!
Збери себе всю у собі воєдино.
Я втомлена, як квіти восени,
котрі вже часом хочуть залишитись
лише в далекій пам'яті дощів.,,
Стихії смутку і любовь
Великий соя душі, не втілений у слові.
Гіркий міраж ілюзій і оман.
Силуети лицарів крізь туман...
535
Ох, не повчайте молодих! Нехай побудуть молодими*
Кожне покоління відкоркує своє шампанське.
Кожне покоління вип'є свою чашу.
Але чому вони повинні пити ще й нашу?!
Причому вона ж і не наша,
це ж нам залишена чаша.
Як сірничок, припалений від сонця,
день спалахнув, обвуглився, погас.
Верба — мов чорний покруч ікебани.
Минав день. Иу, от ми й піднялись
ще на одну щаблиночку страждання.
Як чорно тіні впали від тополь
на добрий сум озимої пшениці!
Останні вже дукатики береза
на пальцях лічить, літу віддав.
Пробач мені, життя, дароване так щедро!
Обов'язком загнуздана свобода
не визнає ніяких виправдань.
Утопленість в морі плебейства
то ще не є демократія.
Хоч піднімай його домкратом,
а хам не стане демократом.
Ненавидить простота простоту.
Тримай від себе хама на версту.
536
Негр купує разок бурштину.
Переломим навпіл гіркий хліб мислі.
Хай Марі Андерсон ридає свої спірічуелс.
У людини з фашизмом генетична несумісність.
Скажіть, будь ласка, фантасте Уеллс,
чи буває фантазія похмуріша, ніж дійсність?
Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах,
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив.
Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо наука потребує жертв,—
чому ж не вас вона перековтала?!
537
Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.
То хто ж ви в, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
1 мертві, і живі, і ненароджені
нікого з вас довіку не простять!
Страшний скрипаль підняв уже смичок.
Вів буде грати реквієм річок.
Хто вдарив землю в сонячпе сплетіння
і спричинив конвульсії стихій?
Я чую увертюру апокаліпсису.
Вчора на базарі дядько
продавав хрест з двома ангелами.
Бувають збіги дивні і страшпі.
Не вірте збігам, збіги випадкові.
Діапазон мети і метушні
поету мстить в неправедному слові.
Той чоловік з-під темної зорі.
Він вам сказав і потирає руки.
Бувають душі — наче пні старі,
що пишуть стежку почерком гадюки.
538
Вночі літак гуде у небі сумно.
Маленький джміль у просторі. Летить.
Зівсюди землю зорі обступили.
І Всесвіт в лупу дивиться на нас.
Хто ми йому? І що він бачить звідти?
Чумацький Шлях чи зоряну чалму?
Земля, що крутить хула-хуп орбіти,
мабуть, ще зовсім дівчинка йому.
Колись буди Орфеї, а тепер корифеї,
А як же він став корифеем, як не був Орфеєм?
СамОрфейне був корифей.
Він навіть не бував у Спілці.
Сидів собі і грав на сопілці.
І його розтерзали менади,
бо не піддався на їхні принади.
Цитринове сонце, смарагдовий ліс!
Заломлене літо крізь тисячі лінз.
Моя душа у цьому літі —
як скалка сонця в хризоліті.
Чи ти питала свою Долю, жінко,
коли ти перестанеш бути гарною?
Коли перестану любити,—
казала Доля.
А коли ти перестанеш любити?
Коли перестану бути гарною.
Мені здається, музика — космічна.
Найбільш космічна із усіх мистецтв.
Я часом думаю, що музика походить
ще з позивних із космосу крізь хаос.
А особливо — скрипка і орган.
В його акордах чутно кроки Бога.
Мене дивує, що в дитинстві
мене нічого не дивувало.
Ходив гарбуэ по городу.
На яблуні сиділа Жар-птиця.
Під вікном у нас на травичці
жабка, мишка і півник жили в рукавичці.
А тепер — якийсь листочок осінній,
і вже стоїш в потрясінні.
Мені снилась бабуся. Що вона ще жива.
Підійшла як у церкві. Засвітила слова.
І свят-вечір у хаті, і з медом кутя.
Всі зайці ще вухаті, і я ще дитя.
Стіни білі-пребілі, і натоплена піч.
Інкрустований місяць в заворожену ніч.
Всі ми про щось мріяли у дитинстві.
Хто про іграшку, хто про казкові пригоди.
А я — щоб мати до ранку не збожеволіла.
Вперше казку про Попелюшку
я почула на попелищі.
540
Одну сосонку вишиває
сріблястим шовком павучок.
Із цих озер пили ще динозаври.
1 плив туман Великоднів русальних.
Але ж біда народу, де на завтра
уже не залишається казок!
Тепер Жар-птиці не буває.
Жар-птицю будень убиває.
Людина знівельована юрбою.
Заснути. Все забуть. Прокинутись собою.
Як давить світ, як обступає,
як приголомшує, як мне!
Як зберегти в собі це серце,
коли воно не кам'яне?
Як зберегти в собі цю душу
в глобальнім клекоті біди?
Кити хоч викидаються на сушу.
А людству викидатися куди?!
Ми поранені люди, ми дуже поранені люди.
Але хто наші вбивці? — не цей, не цей і не ця.
їх нема, вони є, і все це ще тільки прелюди.
541
Ті, що нас убивали, змінили вираз лиця.
Древо мислі вродило — цитати, цитати, цитати.
Як втомилась душа у суспільній своїй німоті!
Хто віддасть нам жнрття?
А немає ж у кого спитати.
Ті, що нас убивали, іще раз уже не ті.
Те, що принижує,— пронизує.
Душа образ не забува.
Все, чим образили поета,
акумулюється в слова.
А слове — струм. А слово — зброя.
А віще слово — вічове.
Душа, зруйнована, як Троя,
своїх убивць переживе.
Поет не може бути власністю.
Це так йому вже на роду.
Не спокушайте мене гласністю.
Я вдруге в пастку не піду.
Працюю в кратерах вулканів.
Я завелика для капканів.
Вириваюсь, як Лаокоон.
Змії тепер метиковані.
То душили,
тепер обнімають.
542
У Люксембурзі або десь в Монако,
мабуть, немає мислячих інако.
Бо де бувають мислячі інако?
Мабуть, лиш там, де мислять всі однако.
Але ж навіщо мв&вжти однако,
та ще в країні, більшій за Монако?
Не живемо, а вибачаємось.
Хтось завжди зазирає у вікно.
Хтось потайки обнишпорює душу.
Хтось на людей нацьковує юрму.
Я все щось цушу, мушу, мушу, мушу!
А, власне, що я винна і кому?!
Поезія і популярність —
у цьому завжди в якась полярність.
Це — шлях од гідності до принагідності
Це — учта слави при духовній бідності.
Мені довелося бачити
найввдатніших поетів світу —
всі вони були не естрадники, а страдники.
Не треба все валити на Прокруста,
коли не маєш дару Златоуста.
Гріх сіяти недобре зерно.
Дешевий успіх — це мана.
Самозаслуханото бевзя
шляхетна муза обмина.
Все важче знаходити квіти,
мед яких обіцяє бути цілющим.
Недаром європейська бджола
брала нектар з квіток Андалузії.
І космічний пилок носила в свій древній вулик,
Також пил архаїчний si всіх книгозбірень світу.
Мед новітній гіркий,
стільники уже синтетичні.
На телеграфних дротах не зіграєш
свій плач гітари*
Стоять озера в пригорщах долин.
Луги цвітуть у придорожній смузі.
І царствений цибатий чорногуз
поважно ходить в ранній кукурудзі.
Дівча козу на вигоні пасе.
Машини мчать, баранки крутять аси.
Малина спіє... І на все, на все
лягав пил чорнобильської траси.
Жоржини на чорнобильській дорозі
вже другий рік як струшують біду.
Прозорий жах обмацує ворота —
чи можна людям в хату увійти?
Роса — як смертний піт на травах,
на горіхах,
Але найбільше стронцію — у стріхах*
Хто це казав, що стріхи — традиційні?
У нас і стріхи вже радіаційні.
544
Летючі крони голубих дерев.
Із року в рік дожити до неділі.
Ріка. Палатка. Озеро. Курінь.
Аборигени Острова Надії.
Босоніж дітки бігають малі.
Пройшла гроза і не була озонною.
А де тепер не зона на землі?
І де межа між зоною й не зоною?!
Перегнали конку експресом.
Одвінчали геніїв лавром.
і
Те, що вчора було прогресом,
завтра стане іхтіозавром.
Але чи так уже й по висхідній
іде фантазія людства?
Від крилатого коня до крилатої ракети.
Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.
Не бий на сполох в невідлитий дзвін.
В дитинстві я літала над жоржинами.
Та й виросла, літаючи — літа.«~
Тепер ходжу стежками і стежинами
і прикладаю шлях крізь болота.
545
Втомилось мое серце калатати.
Терплю і мовчки прокладаю шлях.
Я, що у снах навчилася літати...
Я, що могла б ходити по шпилях.,.
Болото цмокав губами.
Болотяні класики кумкають на купині.
Я знаю тут свого безвихідь.
Але куди подітися мені?
Податись можна, а подітись — та.
Дев'ятий вал болотяних емоцій.
Мистецтво подивитися не в суть.
І жеищини, схвильовані собою,
у тривіальність бюсти понесуть.
Чутки, плітки, патетика, промови.
Апофеоз дрімучої гризні.
Колись напишуть спогади про море
ті, що тепер сидять на купині.
Сліпучо усміхнулася гроза.
Всесвітнє дерево струснулося дощами.
Що мав почувати горобещ. угоробину иіч?
546
Чи страх пропорційний до маси тіла?
На цьому дереві і людство — горобець.
Але ми знаєм виміри легенди.
Од звичайного погляду скрите
відкривається лиш дивакам.
Прочитай золоті манускрипти,
подивися у вічі вікам.
Чуєш гул космодромів прадавніх?
Ошелешений розум притих.
...Нетутешні обриси храмів.
...Нерозгадані німби святих.
Такий туман, аж піють сірі півні.
Людина йде з туману у туман.
Ми всі, по суті, живемо
якоюсь мірою в тумані.
Прозріння нам уже не притаманні.
Нема прозрінь в тумані підозрінь.
Потрібна філософія. Натомість —
всі форми напливання на свідомість.
їмо плоди із дерева незнання.
Мучено. Мічено. В душу насмічено.
Долю окрадено й плівку засвічено.
Втомилась я від філіалів пекла.
547
Що, крім страждання? Крім страждання, що?1
Оптимістичні пасторалі.
А головне, що — по спіралі.
Фенікс вилітає з попелу.
Зі сміття він ще ніколи не вилітав.
Ескіз до портрета епохи.
Секс-бомба. Приміряв атомні сережки.
На скронях вінок з колючого дроту.
Крок — рок. Починала з фокстроту.
Літав в космос. Усміхається в телекамери.
Грає блискавичні пасажі
на клавішах електронної апаратури.
На маскараді ідей.— Хто ви, маско?
Тулить до обличчя респіратор.
Плаче кислотними дощами.
Ми — спадкоємці спадків розграбованих.
Ми — власники сплюндрованих святинь.
Ми вже як тіні на своїй землі.
Хто зрозумів нашу ностальгію?
Ми любимо тих, що знали нас молодимо.
їхня пам'ять — музей коштовностей,
які ми колись розгубили.
548
Хто дивиться нам вслід,
той плаче за собою.
Віддай людині крихітку себе.
8а це душа поповнюється світлом.
Які слова страхітливі — дволикість,
дворушництво, двозначність, двоєдушність!
Двомовність — як роздвоєне жало.
Віки духовної руйнації.
Змія вжалила серце нації.
О мово, ти іще жива. Тяжкі твої тортури.
Колись творилися слова,
тепер — абревіатури.
Читаєш: «СНІД*, і давишся сніданком.
В чім порятунок? Гумор — не Гомер.
Як тій дитині зватися Богданком,
коли епоха зветься НТР?!
Усі усіх не люблять. Це біда.
Це чорний дим невидимого пекла.
Ми вчаділи за декілька століть.
В цій п'єсі диригує сам диявол.
Просніться, люди! Це погані сни.
549
Нове століття в шибку заглядав.
Той самий чад, ті ж самі казани,
лиш інший диявол дрова підкидає*
А спробуй подивитися на все
очима соціального прозріння.
Це місто — монстр. Воно себе пасе.
Воно не знав, де його коріння.
Не стукне в браму лицар Ланселот.
Козак Мамай прибути погордує.
Зневажені тут мова і народ,
який міщан століттями годує.
Історія проситься в сни нащадків.
Поет — це медіум історії.
На спіритичних сеансах пам'яті
найголосніше говорять мертві
Чудовисько розтисло щелепи.
Першими випали інтелігенти.
Деякі ще живі,
інші частково.
Випали з його пащі, а впали до його ж барлогу.
Між гігантськими кігтями
навпомацки шукаем дорогу.
550
Нове століття, ба, тисячоліття!
Тривожний історичний Рубікон.
Такий рубіж — це завжди катаклізми.
Держави, не махайте кулаком!
Політики, позбудьтеся апломбу.
І не ведіть до світлої мети.
Щоб якось» пе спіткнувшися об бомбу,
поріг тисячоліття перейти.
Не любить слово стимулів плечистих,
бо п'є натхнення тільки з рік пречистих.
Народ шукас в геніях себе.
ЗМІСТ
КРІЗЬ РОКИ І ПЕЧАЛІ
«І засміялась провесінь: — Пора[..»
лПй ні, що рано душіти ііро вееТ .
Страшний калопдооиодщ»
«Відмикаю світанок скрипичним ключем»
«Вечірнє сонце, дякую за день!»
«Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить»
«Криши, ламай, трощи стереотипи!»
.«Шукайте цензора в собі» . . .
Пісенька з варіаціями ....
«Очима ти сказав мені: люблю» .
«Затінок, сутінок, день золотий»
Повернення Шевченка ....
«Я вранці голос горлиці люблю»
«Гроза проходила десь поруч» .
Старий годинникар .....
«І дощ, і сніг, і віхола, і вітер»
«Я .хочу на озеро Світязь...» . ,
Цавет танем!.......# .
Казочка про трьох велетнів . . , ,
«В маєтку гетьмана Івана Сулими...»
«Шалені темпи» . .......
«Стоїть у ружах золота колиска» .
Три принцеси........,
«Мені завжди здавалося, що у Греції...»
«Мійлешдий вірш написаний в окопі...»
[ол.
плачу, земля моя, планета...»
«Ті, що народжуються раз на століття
Незнятий кадр незіграної ролі
іШ- треба думати мДзерно»
Українське-адьіЬреска . .
• 4
• • Ч
спиляному осокорі......
«Дзвенять у відрах крижані кружальця»
,~вшшвів. дісолок»—. . .
«На конвертики хат...»......«
«Щасливиця, я маю трохи неба...» . ,
Акварелі - дитинетва--........
Пелюстки старовинного романсу . . ,
Музики............
Сувид .............
«Шне ізмалку люблять всі дерева...» .
«Цей ліс живий».......♦
«0, не взискуй гіркого меду слави!» .
«Щ$ назва в, а річки вже немає» .
4
5
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
21
~22
23
25
26
27
*28
29
ЗО
31
34
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
50
51
52
53
552
«Ластівки тікають із Європи» . .••.••• 54
«Прощай* морська корово...»........ 55
«Чоловіче мій, запрягай коня!»......< . 56
4см,,оь пам'ятаю, що річка звалася Леглич» . . 67
піоли вже люди обляглися спати...» « .... 58
«Ще вчора була я висока, як вежа»......59
«Стоять жоржини мокрі-мокрі» .... і ... 60
«Пишіть листи і надсилайте вчасно...» ..... 61
«Готичні смереки над банями буків...» . . * . . 62
«Ой, із загір'я сонечко, з загір'я...»......63
«Мабуть, ще людство дуже молоде»......64
«Пливли ми ввечері лиманом»........65
«Вже почалось, мабуть, майбутнє»......,66
«Іду в полях. Нікого і ніде»........67
Слайди.................68
«Навіщо ж декламація? Все значно...».....69
Львівські голуби.............70
«Я виросла у Київській Венеції».......71
«У Корчуватому, під Києвом...»........72
«Колись давно, в сумних біженських мандрах...» . 73
Смертельний падеграс..........#74
«Одкам'янійте, статуї античні...» .... 4 . 76
«Мені відкрилась істина печальна...»......77
«Ти знов прийшла, моя печальна музо» .... 78
«Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня?» 79
Апологія лицарства............80
«Будь щедрою, хай плаче твоє листя...» f ... 81
«Не треба класти руку на плече»......82
«Отак, як зроду, потаємно, з тилу...».....83
Причмелені гномики........ . , . 84
«Настане день, обтяжений плодами» ...... 85
«І місячну сонату уже створив Бетховен» ... 86
Маркова скрипка.............87
«Що доля нелегка,— в цім користь і своя f> . . 88
«Ми виїхали в ніч. І це було шаленство» .... 89
«Буває мить якогось потрясіння...»......90
«Поетів ніколи не був мільйон».......91
«Дощ полив, і день такий полив'яний» .... 92
«Яка різниця — хто куди пішов?».....« . 93
Зонька.................94
Мати..................96
«Заворожили ворони світанок...»......98
«Коли у тузі вічної розлуки...»........99
«Кобзарю...»...............100
22...................101
«Ми прилетіли вранці у Європу».......102
«Блискоче ніч перлиною Растреллі»......103
Шпиль туги...............104
Ота сама ївга..........., . . 105
Підмосковний етюд.............106
«Умирають майстри...»...........107
«Сосновий ліс перебирав струни».......108
«У селі одному на Поділлі...» ........ 109
«Майбутні злочинці іще в личинці» ...... 110
«Здається, часу і не гаю...».........111
553
«Летять на землю груші, як з рогаток» . , . .112
«Після дощів смарагдова діброва...»......113
Іспанка Карменсіта.........♦.♦ 114
«Старої казки пісня лебедина...» ..,.♦.. 115
«Велосипед ночує на балконі...»........116
Досвід, Акація.............. 117
«Посмішки...»...............118
Розпусна вдовиця /Фрагмент іа поеми «Мандрівки
серця»/................J |0
«Люблю чернігівську дорогу...» . »......123
Ліс............,......124
«В нустелі сизих вечорів...».........125
Біла симфонія..............11?б
«Боюся екзальтованих подруг...»......12В
Відозва до балакучого гостя........129
Папороть................130
Гранітні риби............ . . 131
Хуртовини................132
«В дні, прожиті нечально і просто...».....133
«Спинюся я...» . . •......, . . . . 134
Лист..................135
Сміх , . ...»............ 136
«Д&цщне можна вітер змалювати...».....J3Z-
[«Страшні еловат кили "вони мовчать.,,}
....
«~Н в людей не проси і йму Сили...» . ....
АЛЬТЕРНАТИВА БАРИКАД
«Вирлооке сонце...» *..........; і «2
«Біле біле-біле поле» * , f.........144
Альтернатива барикад..........145
«6 вірші — квіти»............Щ
Міс істина*........,.....147
«Життя — як вокзал» *...........148
Голуба дистанція............ . 149
Коректна ода ворогам...........150
«І скаже світ...» . . ...........151
Зоряний інтеграл /Уривки і поеми/*.....152
Літо 1963-го року*............158
Мимовільний парафраз* . . , ..,..». 160
Біль єдиної зброї *............161
««Заворожи мені, волхве!» *.........163
«Що ж, авторучка це не шабля з піхов»* .... 165
«Співучі обриси роденівської Музи...» *..♦.. 166
«О мастаки пристосувати крок!» * ...... 167
«Десь-не-десь, в якомусь царстві...»*.....168
Червоні краплі глоду*........... 169
Райська елегія*..........• . . 170
«День за днем, вони вже ввуться — дати» * . . .172
«Йоезія згубила камертон» *......, . . 173.
«Карташинський лиман...»*......г . , 174
«Великі поети не вміють писати віршів»* . . . 175
Балада моїх ночей *.........» . . *76
«У драмі людській небагато дій...»*/......178
«Затишно дітям в пазусі казок» *.......*79
554
•Тінь Сізіфа* . ,........
«Син білявого дня і чорнявої ночі...» *
«Природа мудра. Все створила мовчки»
«Обстуии мене, ліс...» *.....,
«Не знав, не знав звіздар гостробородий..
«Старесенька, іде по тій дорозі» * . .
Дощі.............
«Марную день на пошуки незримої...» *
Хутір Вишневий *.......
І*..............
Балада про здоровий цинізм * . . .
Між іншим *..........
«Душа моя, знайдйбіда!» * . . . .
Дума про шлях *........
«Під горою Машук...» *......
«Одгородила доля шматочок поля...» *
«Я пішла як на дно» *......
«Було нам важко і було нам зле» * .
«Та нічого. Тільки от що» * . . . .
«За чорно-синьою горою...» * . . . .
«Ведмеже вухо» *........
Майже переклад з провансальської * .
«А затишок співає, мов сирена» * . .
«Ну, мідь, ну, золото» *......
«Усі вже звикли: геніїв немає» * . .
«Покремсали життя моє на частки...» *
«І тільки злість буває геніальна» * .
«Я, що прийшла у світ не для корид...» *
«Ми мовчимо — поезія і я» * ... .
«Так часом тяжко, що мені здається...»*
«Всі ми — яблуні, облиті купоросом» * .
«Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці»
«Виходжу в ніч. Іду пазустріч долі*
Давидові псалми
Псалом 1 * «......
Псалом 16*......
Псалом 22*.......
»
. 180
. 181
. 182
. 183
. 184
. 185
. 186
. 187
. 188
. 190
. 191
. 193
. 194
. 195
. 196
. 197
. 198
. 199
. 200
. 201
. 202
. 204
. 205
. 206
. 207
. 208
. 209
. 210
. 211
. 212
. 213
. 214
. 215
216
217
217
СИЛУЕТИ
Художник................220
Лідія Кбйдула на чужині........, # 222
Ван-Гог.................223
«Під вечір виходить на вулицю він» . • « . • . 224
«Чекаю дня, коли собі скажу...».......225
«Чи зрікся Галілео Галілей?»........227
«Хлопчичок прийшов із Шарлевілю» *..... 228
Діалог у паризькому Салоні *........229
Концерт Ліста........... . , . 231
Тінь Марії...............233
Дотик лечалі..........« . ♦ . . 235
Астральний 8ойк............. 236
Княжа гора...............237
«Кобзар співав в пустелі Косаралу...».....239
Пам'ятник І. М. Сошенку..........240
Іма Сумак ,*...,. ........ . 242
555
Алея тиші , . »........• . * . . 243
Гілочка печалі на могилу Пастернака *..♦.. 244
Балада про дим............, , 246
Скрипка Страдіварі ...*...*..... 248
«Учора в дощ зайшов до мене Блок» .«.«.. 249
Finita la tragedia.............250
Любов Нансена.........« .... 251
«Високий норвежець, фіорди чистого розуму...» * 253
Pyau..................255
«...І натовпом розтерзана Гіпатія...» *...... 256
Климена............■ ...» 237
«Вітри гули віолончеллю...» ......... 258
ЛЕТЮЧІ КАТРЕНИ* 259
БЕЗСМЕРТНИМ РУХОМ СКРИПАЛЯ
«Такий чужий і раптом — неминучий» » . . . » 270
«Напитись голосу твого...»..........271
«Ти половець, ти правнук печеніга...» * . 8 , , . 272
«Сахається розгублена душа...»....... , 273
«У світі злому і холодпому...» .....,„♦. 274
«Пекучий день... лісів солодка млява...».....275
«Не говори печальними очима...» ....... 276
Шнг-ионг............ . . . . 277
Шз тяжко Вами відболіла» ....... 278
де легІИГ-ДО'гйКОМ шШ ..•,... 279
Солумбіана........•..«. 280
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні» .,««.». 281
«Нічого такого не сталось» ......
.« , 282
*«І як тепер гебе забути?».....• • « • «$$
«Ти —Шіва. Ти —індуське божество» • « • . . 284
«І не минає, не минає!» .......... 285
«Ти дивишся А я вже —як на трапі» ..... 286
«Я кину все. Я вірю в кілометри...» ...... 287
«Отак пройду крізь твій великий подив...» , . . 288
\«Недумано, негадано,..А......, . « . . 289
«Вже третій день ншву у лісі...» ....... 290
«Які щасливі очі у казок!» •••••• 291
«Я не скажу і в пам'яті — коханий» ,.....292
«Гуде вогонь — веселий сатана...» .......293
«І я не я, і ти мені не ти»..........294
«А що? І я спочину на хвилинку» ....... 29сі
«JJ хочу знати, любиш ти мене...» *,,.... 206
«Весна. А вітер — наче восени» *.......297
«Дорогий мій, сонячний, озвися!» * ...... 298
«У присмеркові доброї дібровості...»......299
«.,.1 ие дивуй, що я прийду эненацька» * . . . . 300
«Спини мене, отямся і отям...»........ 301
«]\ десь, і ніч, і мить, і вічність...» .««... 302
«Божевілля моє, божемилля...» ........ 303
Екзотика.................304
«Ті* пам'ятаєш, ти прийшов із пристані» .... 305
«Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином» , 306
«Біля білої вежі чорне дерево. Спи»......307
Чуже весілля.............. . . 30$
«Ти вчора поїхав, ти ж тільки поїхав учора,...» . . 309
556
«Що в нас було? Любов і літо»......, , 310
Лейтмотив щастя.............311
«Я ніколи не звикну»............312
Епілог *.................313
знову пролог.....__.........314
ЛІОООВеї Я ПереТТ TOf>OIO»J........315-
«Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання» 316
«Місто, премісто, прамісто моє!».......317
ОСІННІ КАРНАВАЛИ
«Ставить осінь на землю свою золоту жирандоль» * 320
«Осінній день, осінній день, осінній!» . , . . . 321
«Самі на себе дивляться ліси...» *....;... 322
«Красива осінь вишиває клени...» * ...... 323
«Двори стоять у хуртовині айстр».......324
«Ті журавлі, і їх прощальні сурми...».....325
«На цямру монастирської кринички...».....326
«Марнували літечко, марнували».......327
«Несе Полісся в кошиках гриби».......328
«Вдень ще літо, а надвечір — осінь» *.....329
«Розвиднилось траві — упали такі роси!» .... 330
Листопад.................331
Осінь дикунська *.............332
Осінь жагуча *..............333
Осінь убога................334
«Рожеві сосни... Арфа вечорова...».......335
«Шипшина важко віддає плоди» *......336
«Вже в стільниках стерні пемае меду сонця» . . 337
«Фанерні журавлі не полетять у вирій» .... 338
«Стриптизи осені...»............339
«Осінній сад ще яблучка глядить...» ...... 340
«На оболонях верби у болоньях...»......341
ьихоДЖу в сад, він чорний і худий/..».....342'
«Чатуй вітер на останнє лисїЯ...».......343
«Осінній день березами почавсь».......344
«Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів!» . . . 345
«Старі дуби, спасибі вам за осінь...»......346
ДУША ТИСЯЧОЛІТЬ ШУКАЄ СЕБЕ В СЛОВІ
Пращур.................348
«Погасли кострища стоянок».........349
Книга: ЛІНА КОСТЕНКО / Вибране
ЗМІСТ
На попередню
|
|
