Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Льюїс Керрол. Аліса в Країні Чудес

Розділ одинадцятий Хто вкрав пиріжки

Коли вони надбігли, Чирвовий Король з Королевою вже сиділи на троні в оточенні всілякого птаства та звірини, а також цілої колоди карт. Попереду під охороною двох вояків стояв закутий у кайдани Чирвовий Валет, а поруч із Королем - Білий Кролик, з ріжком в одній руці та сувоєм пергаменту в другій. Посеред судової зали красувався стіл, а на ньому - повний таріль пиріжків із фруктами, таких смаковитих на вигляд, що в Аліси аж слинка потекла.

"Хай би швидше кінчався суд і починалося частування", - подумала вона. Але думати про це, здавалося, було ще рано, тож вона почала роззиратися по залі, щоб якось згаяти час.

Бувати в судах їй досі не випадало, проте вона дещо знала про них із книжок і, на превелику свою радість, упевнилася, що може назвати посади майже всіх присутніх.

"Он суддя, - сказала вона подумки, - це видно з його величезної перуки".

Суддею, до речі, був Король, а що він нап'яв корону поверх перуки, то, видно, почувався не надто зручно; до того ж, перука зовсім йому не личила.

- А он лава присяжників, - розмірковувала Аліса. - А отих дванадцять птахотварів (вона, бачте, мусила вжити саме це слово, бо серед них були і птахи, й тварини), мабуть, і є присяжники. [105]

Це останнє слово вона вимовила на різні лади, сама собою пишаючись, гадаючи (і справедливо), що серед її ровесниць мало хто знається на таких речах. (Хоча, зауважмо, слово «присяжні» було б тут не менш доречне.) Усі дванадцятеро присяжних вельми зосереджено писали щось на грифельних табличках.

- Що вони пишуть? - пошепки запитала Аліса в Грифона. - Адже суд іще не почався?

- Вони записують свої імена, - шепнув у відповідь Грифон. - Бояться, що до кінця суду забудуть.

- От пришелепкуваті! - вголос обурилася Аліса, та зразу ж і прикусила язика, бо саме в цей час Білий Кролик вигукнув: "Прошу дотримуватись тиші!", а Король начепив окуляри і став водити очима по залі, вишукуючи балакунів.

Дивлячись на присяжних, Аліса бачила так виразно, мовби стояла в них за плечима, як усі вони виводять на табличках слово «пришелепкуваті»; один з них явно не знав, як воно пишеться, тож мусив питати розуму в сусіди.

"Уявляю собі їхні записи на кінець суду!" - подумала Аліса.

В одного з присяжних немилосердно шкрябало перо. Це було нестерпно, тож Аліса, обійшовши залу, зайшла йому за спину і, прихитрившись, вихопила в нього перо. Вона зробила це так спритно, що горопаха присяжний (не хто інший, як ящур Крутихвіст) так і не збагнув, куди воно поділося. Після марних пошуків він до кінця дня мусив писати пальцем, з чого було дуже мало [106] пуття, бо палець не лишав на табличці жодного сліду.

- Оповіснику, читай оскарження! - звелів Король.

По цих словах Білий Кролик дмухнув тричі в ріжок, розгорнув пергаментовий сувій і зачитав:

Краля Чирвова спекла пиріжки,

А також спекла рулет.

Та ті пиріжки, як і той рулет,

Украв Чирвовий Валет!...

- Ваш вирок! - звернувся Король до присяжних.

- Не тепер! Не тепер! - хапливо перебив Кролик. - До вироку ще далеко!

- Викликати першого свідка! - звелів Король.

Кролик тричі дмухнув у ріжок і проголосив:

- Перший свідок!

За першого свідка був Капелюшник. Він з явився, тримаючи в одній руці чашку чаю, а в другій - шматок хліба з маслом.

- Перепрошую, ваша величносте, - озвався він, - що я приніс усе це сюди, але, бачте, коли по мене прислали, я саме допивав чай...

- Ти мав би вже допити, - сказав Король. - Коли ти почав?

Капелюшник глипнув на Шаленого Зайця, який попідручки з Соньком-Гризуном супроводив його до судової зали.

- Здається, чотирнадцятого березня, - відповів той.

- П'ятнадцятого, - уточнив Капелюшник. [107]

- Шістнадцятого, - поправив Сонько-Гризун.

- Занотуйте, - звернувся Король до присяжних, і вони запопадливо записали на табличках усі три дати, тоді додали їх і одержану суму перевели в шилінги та пенси.

- Скинь свого капелюха, - звелів Капелюшникові Король.

- Це не мій капелюх, - відповів Капелюшник.

- Крадений! - проголосив Король, і присяжні миттю запрацювали перами.

- Я - капелюшник, у мене всі капелюхи на продаж, - пояснив Капелюшник, - своїх нема.

Тут вже й Королева нап'яла окуляри і так прикипіла до нього поглядом, аж Капелюшник сполотнів і затупцював на місці.

- Складай свої свідчення, - звелів Король, - але без нервів, бо зараз же скараємо на горло!

Видно, свідкові ці слова аж ніяк не додали мужності: він і далі переступав з ноги на ногу, кидаючи тривожні погляди на Королеву, і зопалу замість хліба надкусив чашку.

Тієї ж миті Аліса відчула, що з нею діється щось дивне, і тільки згодом збагнула: вона знову росла! Першим її бажанням було встати і вийти із зали, але потім вона вирішила, що сидітиме доти, доки їй вистачить на лаві місця.

- Був би вельми вдячний, якби ви мене так не тисли! - озвався Сонько, що сидів поруч неї. - Я й так ледве дихаю.

- Нічого не можу вдіяти, - якомога лагідніше відказала Аліса. - Я росту.

- Тут рости не дозволено! - сказав Сонько. [108]

- Не меліть дурниць! - посміливішала Аліса. - Ви ж так само ростете, правда?

- Правда, - сказав Сонько. - Але я росту з розумною швидкістю, а не пнуся отак зі шкіри.

Він сердито встав і перейшов на другий кінець зали. Увесь цей час Королева не зводила очей з Капелюшника і (якраз, коли Сонько намірився сідати) наказала одному з підсудків:

- Принеси мені список усіх, хто співав на останньому концерті!

Тут бідного Капелюшника так шалено затіпало, що він вискочив із власних черевиків.

- Складай свої свідчення, - грізно повторив Король, - або зараз же будеш скараний на горло - з нервами чи без!

- Я... бідний неборака, ваша величносте... зацокотів зубами Капелюшник. - Я тільки-но сів пити чай... десь тиждень тому, не раніше... Хліба з маслом у мене майже не залишилось... У казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... Я зварив з нього чай, і з тих пір час для мене закінчується на ча...

- На "ча"? - перепитав Король.

- На ча...

- Ти що - мене за дурня маєш? Час починається, а не закінчується на "ча" - гостро сказав Король, і слово «чаювання» так і залишилось недоказаним. - Далі!

- Я... бідний неборака, - знову завів Капелюшник. - В казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... але, як сказав Шалений Заєць...

- Я не казав, - вихопився Шалений Заєць. [109]

- Казав! - наполягав Капелюшник.

- Я заперечую! - заявив Шалений Заєць.

- Він заперечує, - сказав Король. - Не вносьте до протоколу.

- В усякому разі, як сказав Сонько-Гризун... - правив своєї Капелюшник, занепокоєно озирнувшись на свого супутника.

Але Сонько не заперечував нічого, позаяк міцно спав.

- Після того, - повів далі Капелюшник, - я врізав собі ще хліба з...

- Але що сказав Сонько-Гризун? - запитав один із присяжних.

- Не пригадую, - сказав Капелюшник.

- Доведеться пригадати, - зауважив Король, - бо інакше скараємо на горло!

Сердега Капелюшник випустив із рук чашку з чаєм та хліб з маслом і впав на одне коліно.

- Я... бідний неборака, ваша величносте... - почав він.

- Ти бідний, бо дурний, - хмикнув Король.

Тут одна з морських свинок зааплодувала, і її негайно придушили судові виконавці.

(Оскільки слово це непросте, я поясню його описово: виконавці взяли великого полотняного мішка, запхали в нього свинку сторч головою і сіли зверху.)

"Тепер знатиму, як це виглядає, - подумала Аліса. - Бо в газетах не раз пишуть про судові засідання: «Окремі спроби зірвати оплески були негайно придушені судовими виконавцями", - але досі я не розуміла, в чому тут суть". [110]

- Це все, що ти мав сказати? Тоді - рухайся! - промовив Король.

- Чухайся? - не зрозумів Капелюшник. - У мене зайняті руки! (Хліб з маслом та чашку він уже встиг підібрати.)

- А ти зроби так, щоб були зайняті твої ноги, - сказав Король.

Тут зааплодувала друга морська свинка, і її теж було придушено.

"Ну ось, зі свинками покінчено! - подумала Аліса. - Тепер справа піде краще".

- Я хотів би допити свій чай, - промовив Капелюшник, тривожно зиркнувши на Королеву, яка вивчала реєстр співаків.

- Можеш іти, - сказав Король, і Капелюшник чкурнув із зали, не взувши черевиків.

- І зітніть йому голову на виході, - наказала Королева одному з виконавців.

Та поки той добіг до дверей, за Капелюшником уже й слід прохолов.

- Покличте наступного свідка! - звелів Король.

Наступним свідком виявилася Герцогинина кухарка. В руці вона тримала коробочку з перцем. Ще до її появи в залі Аліса здогадалася, хто зараз увійде: всі, хто сидів біля дверей, почали дружно чхати.

- Складай свої свідчення! - наказав Король.

- Не буду! - відказала кухарка.

Король збентежено глянув на Білого Кролика.

- Цього свідка, ваша величносте, треба піддати перехресному допитові, - півголосом озвався Кролик. [111]

- Перехресному, то й перехресному, - зітхнув Король. Він схрестив руки на грудях і так сильно зсунув брови, аж очі йому зійшлися на переніссі, а тоді, втупившись у кухарку, спитав густим басом:

- З чого печуть пиріжки?

- Переважно з перцю, - відповіла кухарка.

- З меля-а-си, - озвався позад неї сонний голосок.

- Взяти Сонька за барки! - заверещала Королева. - Зітнути йому голову! Витурити із зали! Придушити! Защипати! Повискубувати йому вуса!

Кілька хвилин у залі панував несусвітній розгардіяш - виганяли Сонька-Гризуна. А коли всі знову втихомирились, виявилося, що кухарка зникла.

- Плакати не будемо! - з величезною полегкістю мовив Король. - Викличте наступного свідка!

І, повернувшись до Королеви, пошепки додав:

- Знаєш, золотко, наступний перехресний допит слід провести тобі. Мені вже в голові гуде!

Кролик тим часом водив пальцем по списку, й Аліса не спускала з нього очей.

"Цікаво, хто буде наступним свідком, - подумала вона. - Поки що доказів у них - жодних."

Який же був її подив, коли Білий Кролик крикнув своїм тонким верескучим голосом:

- АЛІСА! [112]

Книга: Льюїс Керрол. Аліса в Країні Чудес

ЗМІСТ

1.	Льюїс Керрол. Аліса в Країні Чудес
2.	Розділ перший Униз і...
3.	Розділ другий Озеро сліз...
4.	Розділ третій Гасай-Коло та...
5.	Розділ четвертий Кролик крутить...
6.	Розділ п'ятий Що...
7.	Розділ шостий Порося...
8.	Розділ сьомий Божевільне...
9.	Розділ восьмий Королевин...
10.	Розділ дев'ятий Розповідь...
11.	Розділ десятий Омарова...
12.	Розділ одинадцятий Хто вкрав...
13.	Розділ дванадцятий Свідчить...

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate