Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Льюїс Керрол. Аліса в Країні Чудес
Розділ сьомий Божевільне чаювання
Перед будинком, під деревом, був виставлений стіл, за яким пили чай Шалений Заєць та Капелюшник. Між ними спав як убитий Сонько-Гризун*, правлячи їм за подушку. Заєць із Капелюшником спиралися на нього ліктями і перемовлялись через його голову.
"Страх незручно для Сонька, - подумала Аліса. - Але, якщо він спить, то, мабуть, йому байдуже".
Стіл був великий, але всі троє тислися з одного його краю.
- Нема місця! Нема місця! - загукали вони, помітивши Алісу.
- Місця скільки завгодно! - обурилася Аліса й сіла у велике крісло кінець столу.
- Скуштуй вина, - люб'язно запропонував Шалений Заєць.
Аліса кинула оком по столу, але, крім чаю, нічого не побачила.
- Не бачу тут ніякого вина, - сказала Аліса.
- А ніякого й нема, - знизав плечима Шалений Заєць.
- Тоді не вельми ґречно мені його пропонувати! - сердито мовила Аліса.
- Так само, як і сідати за стіл без запрошення, - сказав Шалений Заєць.
*Англійська "сонна миша" - гризун, що живе на дереві; нагадує він радше маленьку білку, аніж мишу Назва dormause походить від латинського дієслова dormire (спати) і пояснюється тим, що ці тваринки - нічні, тож сплять удень; взимку вони теж впадають у сплячку.[66]
- А я не знала, що його накрито тільки для вас, - відказала Аліса. - Тут далеко більше, ніж три чашки.
- Тобі слід постригтися, - сказав Капелюшник. (Він уже давненько пас її цікавими очима й ось нарешті озвався.)
- А вам слід навчитися не зачіпати приватних тем, - з притиском мовила Аліса. - Це дуже нечемно!
Капелюшник витріщив на неї очі, але сказав ось що:
- Чим крук схожий на капшук?
"Ну, тепер буде веселіше! - подумала Аліса. - Люблю загадки!"
- Думаю, я розлущу ваш горішок, - промовила вона вголос.
- Ти думаєш, що зумієш знайти відповідь: ти це хотіла сказати? - мовив Шалений Заєць.
- Саме це, - відповіла Аліса.
- Тоді думай, що кажеш, - мовив Заєць.
- Я завжди думаю! - поквапливо сказала Аліса. - Принаймні... принаймні кажу, що думаю... Зрештою, це одне й те саме!
- Аніскілечки! - скрикнув Капелюшник. - Ти ще скажи, ніби: «я бачу, що їм» і «я їм, що бачу» - одне й те саме.
- Ти ще скажи, - докинув Шалений Заєць, - ніби «я люблю те, що маю» і «я маю те, що люблю» - одне й те саме!
- Ти ще скажи, - підпрягся Сонько із заплющеними, мов у сновиди, очима, що «я дихаю, коли сплю» і «я сплю, коли дихаю» - одне й те саме! [67]
- Щодо тебе, друзяко, то це й справді одне й те саме, - зауважив Капелюшник, і на тому розмова урвалася.
Якусь часину товариство сиділо мовчки, й Аліса намагалася пригадати все з тієї дещиці, яку знала про круків та капшуки.
Капелюшник перший порушив мовчанку.
- Яке сьогодні число? - звернувся він до Аліси, добувши з кишені годинника. Він дивився на нього тривожними очима, тоді струснув ним і приклав до вуха.
- Четверте, - хвильку подумавши, мовила Аліса.
- На два дні відстає, - зітхнув Капелюшник, і додав, світячи лихими очима на Шаленого Зайця:
- Я ж тебе застерігав: масло не годиться для годинників.
- Але ж то було масло найвищого ґатунку, - сумирно відповів той.
- Так, але в нього могли потрапити крихти, - буркнув Капелюшник. - Додумався - мастити кухонним ножем!
Шалений Заєць узяв годинника й похмуро вп'явся в нього очима, тоді вмочив його у свій чай і глянув ще раз, після чого не знайшов нічого кращого, як повторити:
- Але ж масло було найвищого ґатунку!
- Який кумедний годинник, - зауважила Аліса, що з цікавістю зазирала Зайцеві через плече. - Показує дні, але не показує годин!
- Ну то й що? - промимрив Капелюшник. - Може, твій годинник показує роки? [68]
- Певне, що ні, - жваво відказала Аліса. - А все тому, що рік триває дуже довго.
- Отак і мій - сказав Капелюшник.
Аліса розгубилася. Капелюшникові слова, здавалось, були позбавлені будь-якого глузду, хоча вона добре розчула кожне слово.
- Я не зовсім вас розумію, - сказала вона якомога чемніше.
- Сонько знову спить, - зауважив Капелюшник і хлюпнув йому на ніс гарячого чаю.
Сонько нетерпляче труснув головою й озвався, не розплющуючи очей:
- Звичайно, звичайно, те самісіньке хотів сказати і я!
- Ну, як там загадка? Ще не відгадала? - запитав Капелюшник, знову повернувшись до Аліси.
- Здаюся! - сказала Аліса. - І яка ж відповідь?
- Уявлення не маю, - сказав Капелюшник.
- Я так само, - озвався Шалений Заєць.
Аліса стомлено зітхнула:
- І треба ж було вбити стільки часу на загадку, яка не має відповіді!
- Якби ти знала Час так, як я, - насупився Капелюшник, - ти б цього не казала, бо Він - живий.
- Не розумію, - сказала Аліса.
- Ще б пак! - зневажливо тріпнув головою Капелюшник. - Ти ж, мабуть, із Часом ніколи й словом не перекинулася!
- Здається, ні... - обережно відповіла Аліса. - Знаю лише, що іноді неправильно його вживаю, коли пишу завдання з мови. [69]
- Ага! Тоді все ясно! - сказав Капелюшник. З Часом треба поводитися правильно! Бач якби ти з ним дружила, він робив би з годинником усе, що захочеш. Ось, припустімо, зараз дев'ята ранку - якраз час початку уроків, а ти береш і шепочеш Часові одне слівце - і стрілки я-ак забігають!.. Пів на другу, час обідати.
- Хотів би я, щоб настав час обіду, - тихенько зітхнув Шалений Заєць.
- Звісно, це було б чудово, - задумливо мовила Аліса, - тільки до того часу я ще, мабуть не встигну зголодніти. '
- Мабуть, - погодився Капелюшник. - Але його можна затримати на половині другої й тримати скільки завгодно.
- Так і ви робите? - запитала Аліса.
Капелюшник скрушно похитав головою.
- Аби ж то... Ми з Часом розбили глека ще в березні, якраз перед тим, коли оцей добродій (він показав чайною ложечкою на Шаленого Зайця) ошалів, - на великому королівському концерті. Я мав співати:
Іди, іди, борщику,
Зварю тобі дощику
В олив'янім горщику...
- Знаєш цю пісню?
- Та наче щось таке чула, - відповіла Аліса.
- Там є ще продовження, - і Капелюшник заспівав:
Мені каша, тобі дощ
Щоб періщив густий борщ!
Іди, іди, борщику...
[70]
Тут Сонько стрепенувся і крізь сон заспівав: «Іди-іди-іди-іди-іди...»
Він співав так довго, аж решті чаєпивців довелося його вщипнути, аби він перестав.
- Ну так от, - повів далі Капелюшник, - доспівую я перший куплет, коли це Королева як підскочить та як зарепетує: «Це марнування Часу! Він убиває Час! Відтяти йому голову!»
- Яке дикунство! - вигукнула Аліса.
- І відтоді, - тоскно додав Капелюшник, - Час для мене пальцем об палець не хоче вдарити! Відтоді у нас завжди шоста година.
Нараз Алісу осяяв здогад.
- І через те стіл накритий до чаю*? - спитала вона.
- Атож, саме через те, - зітхнув Капелюшник. - У нас завжди пора чаю, нам навіть ніколи помити посуд.
- Виходить, ви просто пересуваєтесь по колу, чи не так? - спитала Аліса.
- Достеменно так, - відповів Капелюшник. - Вип'ємо чашку і пересідаємо до другої.
- А що ви робите, коли доходите до того місця, звідки починали? - ризикнула спитати Аліса.
- Давайте міняти тему! - втрутився, позіхаючи, Шалений Заєць. - Це вже починає набридати. Пропоную: нехай наша панянка розкаже нам казку.
-Боюсь, я не знаю жодної, - збентежилася Аліса.
- Тоді розкаже Сонько! - скрикнули обидва чаєпивці. - Гей, Сонько, прокинься! - І вони ущипнули його відразу з обох боків.
*Це було написано ще до того, як звичай пити чай о п'ятій годині дня став у Англії повсюдним.[71]
Сонько спроквола розплющив очі.
- Я не спав, - озвався він хрипким голосочком. - Я чув, хлопці, кожне ваше слово.
- Розказуй казку! - зажадав Шалений Заєць.
- Будь ласка, - підхопила Аліса.
- Але хутко, - докинув Капелюшник, - бо знову заснеш і не докажеш до кінця.
- Колись давно жили собі три сестрички, - швидко заторохтів Сонько, - і звали їх Олша, Асіла і Тільда*. І жили вони на дні криниці.
- І що вони там їли? - запитала Аліса, яку завжди цікавили проблеми харчування.
- Мелясу**, - сказав Сонько, хвилину подумавши.
- Не могло такого бути, - лагідно зауважила Аліса, - адже вони всі були б недужі.
- А вони й були недужі, - сказав Сонько. - Дуже недужі...
Аліса спробувала уявити, як то можна все життя харчуватися самою мелясою, і це тільки посилило її сумніви.
- А чому вони жили на дні криниці? - допитувалася вона далі.
- Чому ти не п'єш більше чаю? - цілком серйозно мовив Шалений Заєць.
- Більше? - образилася Аліса. - Я ще взагалі його не пила!
- Більше чаю вона не хоче, - задумливо сказав Шалений Заєць.
*Тут обігруються імена сестер Ліддел - Лоріна Шарлотта, Аліса, Матільда. **Меляса - солодка тягуча темна маса, що утворюється при виробленні цукру з буряків.[72]
- Ти хочеш сказати, менше чаю вона не хоче, - втрутився Капелюшник, - адже випити більше, ніж нічого, дуже просто.
- А вашої думки ніхто не питав, - зауважила Аліса.
- То хто тут зачіпає приватні теми? - переможно запитав Капелюшник.
Відповісти на це було нічого, тож Аліса взяла собі чаю і хліба з маслом, а тоді знов повернулася до Сонька.
- То чому ж вони жили на дні криниці?
Сонько знову трохи подумав і промовив:
- Бо то була мелясна криниця.
- Таких не буває! - сердито сказала Аліса.
- Тс!.. тс!.. - засичали на неї Капелюшник і Шалений Заєць.
- Як моє не в лад - я з своїм назад! Докінчуй казку сама, - набурмосився Сонько.
- Ні, ні, будь ласка, розказуйте далі! - покірно сказала Аліса. - Я більше не перебиватиму. Мабуть, один такий колодязь усе ж був.
- Один! Аякже! - запирхав Сонько. Проте оповідати далі не відмовився.
- Отже, ці три сестрички... вони, бачте, жили собі, лижучи...
- Лежачи? - засумнівалася Аліса, забувши про свою обіцянку.
- Не лежача, а лижучи - вони лизали мелясу! - випалив Сонько, цього разу без жодних роздумів.
- Мені потрібна чиста чашка, - перебив Капелюшник. - Пересуньмося на одне місце. [73]
І тут-таки пересів на сусідній стілець. Сонько посунувся на його місце, Шалений Заєць - на місце Сонька, й Алісі, хоч-не-хоч, довелося сісти на місце Шаленого Зайця. Капелюшник єдиний виграв від такого переміщення, зате Алісі було найгірше, оскільки Шалений Заєць устиг перекинути у своє блюдце глечик з молоком.
Алісі не хотілося знов ображати Сонька-Гризуна, тож вона спитала дуже обережно.
- І все ж я не розумію: як вони там жили?
- Як, як? - озвався Капелюшник. - Лизнуть меляси, та й точать ляси... Второпала, дурненька?
- Перепрошую, а що таке ляси? - спитала Аліса, пускаючи повз вуха останнє Капелюшникове слово.
- Ляси - це баляндраси, - пояснив Сонько.
Спантеличена такою відповіддю, бідна Аліса аж кілька хвилин не перебивала Сонькової оповіді.
- Отак вони й жили, - вів спроквола Сонько-Гризун, позіхаючи й тручи очі, бо його починав морити сон, - лизнуть меляси, поточать ляси, та й малюють всякі вихиляси - усе, що починається з літери Б.
- Чому саме з Б? - поцікавилася Аліса.
- А чом би й ні? - рвучко підвів голову Шалений Заєць.
Аліса знову вмовкла. Сонько-Гризун став западати в дрімоту, та коли Капелюшник його вщипнув, він тоненько вискнув і заговорив далі:
- ... з літери Б, наприклад: баляндраси, блідий місяць, байдики, багацько... До речі, чи траплялося тобі бачити таку штукенцію, як багацько? [74]
- М... м... м... Як би вам сказати, - остаточно розгубилася Аліса. - Я не думаю...
- То й не кажи нічого! - озвався Капелюшник.
Такої нетактовності Аліса стерпіти вже не могла: вона встала й подалася геть. Сонько миттю заснув, а на решту чаєпивців Алісин відхід не справив належного враження, хоча вона й озиралася раз чи двічі - чи не покличуть її назад.
Оглянувшись востаннє, вона побачила, як Заєць із Капелюшником запихають Сонька у чайник.
- Ну й нехай, усе одно я більше туди не піду! - казала собі Аліса, пробираючись крізь хащі. - Скільки живу, дурнішої компанії не бачила!
Не встигла вона це доказати, як раптом у стовбурі одного з дерев угледіла двері.
- Оце цікаво! - подумала вона. - А втім, сьогодні цікаве все. Гадаю, мені можна туди ввійти?
Вона увійшла, і... знов опинилася у довгому коридорі з тим самим скляним столиком.
- Тепер я вже буду мудріша, - сказала вона подумки і почала з того, що взяла золотого ключика й відчинила дверцята до саду. Далі вона відшукала в кишені шматочок гриба і гризла його доти, доки не зменшилася вдвоє.
І ось, пробравшись крізь вузенький прохід, вона вступила нарешті до чарівного саду з барвистими квітниками й прохолодними водограями. [75]
Книга: Льюїс Керрол. Аліса в Країні Чудес
ЗМІСТ
На попередню
|
|
