Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Станіслав Лем. ФІАСКО
[38]. Однак історія вчить, що Страшний Суд - не найкращий інструмент політики. “Машину Страшного суду”, “Doomsday Machine”, кобальтову супербомбу для шантажування на Землі погрозою тотального знищення винайшло в XX столітті кілька американців, однак ніхто не взявся за цю справу, і то було мудре рішення, бо коли всім уже нема чого втрачати, то відпадає всяка потреба займатися реальною політикою. Апокаліпсис як відплата має дуже малу ймовірність. Чому “Гермес” мав би завдати удару всій планеті, коли на Гепарії знайдеться лиш один камікадзе, який учинить замах на посланця? Ця аргументація японця прозвучала для пілота цілком переконливо. Чому ж її не послухався командир? Усе ще ввічливо нахилений до гостя, японець усміхався:
- Бо в нас немає надійної стратегії. Командирові не хочеться розв’язувати цей вузол. Він хоче його розрубати. Накамура ні на кого не дивиться зверхньо. Накамура думає так, як здатен думати Накамура. Про що він думає? Про три загадки. Перша з них - посланництво. Чи приведе воно до контакту? Тільки символічно. Якщо посланець повернеться живим і неушкодженим, побачивши квінтян і довідавшись від них, що нічого не може від них довідатись, то це буде неабияке досягнення. Пілотові смішно? Планета ця менше доступна, ніж гора Еверест. А проте, хоч на цій горі нема нічого, крім скель і криги, сотні людей упродовж багатьох років ризикували життям, щоб дістатись туди бодай на хвилину, а ті, які повернули назад, бо до підкорення вершини їм забракло сили пройти двісті метрів, почували себе переможеними, хоча висота, на яку зійшли, нітрохи не програвала в порівнянні з тією, якої вони прагнули досягти бодай на кілька хвилин. Спосіб мислення експедиції рівнозначний уже способові мислення цих альпіністів. Це загадка, з якою люди приходять на світ і вмирають - отже, вони вже призвичаїлися до неї. Друга загадка для Накамури - це доля пілота Темпе. Тільки б він повернувся! Але якщо станеться непередбачене, Гепарія доведе, що це було біле, а Норстралія - що чорне. Ця суперечність зведе командирову роль месника до ролі слідчого. Загроза, досить реальна, щоб примусити квінтян прийняти їхнього посланця, повисне в порожнечі. Третя загадка найбільша. Це - невидимість квінтян. До замаху, можливо, не дійдеться. Зате не викликає ніякого сумніву категорична нехіть квінтян показати свій вигляд.
- Може, в них вигляд почвар? - підказав пілот. Накамура весь час усміхався.
- Тут діє закон симетрії. Якщо вони почвари для нас, то ми теж - почвари для них. Даруйте, але так може думати тільки дитина. Якби спрут мав почуття естетики, то найвродливіша жінка Землі була б для нього потворою. Ключ до цієї загадки лежить поза межами естетики...
- Де ж його шукати? - запитав Темпе.
Японцеві пощастило захопити пілота цією розмовою.
- Спільні риси квінтян і землян ми виявили всередині технічно-військової сфери. Ця спільність веде до роздоріжжя: або вони подібні до нас, або вони “монстри зла”. Це роздоріжжя - фікція. Однак зовсім не фікція те, що вони не бажають показати нам свій вигляд.
- Чому?
Накамура скрушно схилив голову.
- Якби я знав чому, вузол було б розв’язано й колезі Поласарові не довелося б готувати сидератори. Я насмілюсь висловити тільки неясне припущення. Наша уява відрізняється від уяви європейців. В глибокій традиції моєї країни лежить маска. Я гадаю, квінтяни, щосили опираючись нашим прагненням, отже не бажаючи допустити людей на планету, з самого початку, однак, рахувалися з ними. Ви ще не бачите тут ніякого зв’язку? Можливо, ви побачите квінтян і не знатимете, що побачили їх. Ми показали планеті казку, в якій виступали людиноподібні герої. Накамура не може додати вам відваги - у вас її більше, ніж досить. Накамура може хіба прислужитись вам однією порадою... - Він урвав і, вже не посміхаючись, поволі, карбуючи кожне слово, сказав: - Раджу бути покірливим. Але не обережним. Не раджу також вам бути й надто довірливим. Раджу бути покірливим, тобто готовим визнати, що все, абсолютно все, що ви побачите, -насправді зовсім не таке, як здається... Оце все, що я мав сказати.
І тільки вже в польоті Темпе відчув, що в порадах Накамури ховається докір. Це він тією своєю ідеєю про казку розповів квінтянам про вигляд людей.
А втім, можливо, це був зовсім не докір.
Роздуми пілота перервав схід планети, її невинно-білий диск, повитий клубами пір’їстих хмар, без жодних слідів льодового кільця й катастрофи, м’яко вплив у півморок, виштовхуючи блідий зоряний пил за рамки монітора. Водночас заграв цифрами й прискорено зацокав віддалемір. Уздовж покраяного фіордами узбережжя Норстралії пласкою стрілою йшов із півночі холодний фронт хмар, а відокремлена од неї океаном Гепарія, сильно стиснена на східній опуклості планети, лежала під темнішими хмарами, і тільки її полярний контур яснів льодовими полями.
З “Гермеса” попередили, що за двадцять вісім хвилин він торкнеться атмосфери, й рекомендували трохи відкоригувати курс. Герберт і Кірстінг стежили із стернової рубки за його серцем, легенями та функціональними струмами мозку, а в навігаторській командир з Накамурою та Поласаром не спускали очей з його ракети, щоб у разі потреби втрутитись.
Хоч ні критичну потребу, ні вид утручання так і не було уточнено, те, що головний енергетик з головним фізиком стояли напоготові біля Стіргарда, зміцнювало добрий, щоправда, сповнений певної напруги настрій на борту корабля. Синхронні телескопи давали чітке зображення срібного веретена “Землі”, регулюючи кратність збільшення так, щоб ракета весь час була на молочному тлі Квінти.
Нарешті ГОД сипнув на порожній досі екран монітора оранжевими цифрами: на висоті двохсот кілометрів над океаном снаряд увійшов у розріджені гази й почав нагріватися. Водночас на моря хмар упала маленька тінь ракети, що летіла по їхній бездоганній білині. Комп’ютер прямого зв’язку залпами імпульсів передавав останні дані польоту, бо за хвилину подушка плазми, зайнявшись від тертя в густих шарах повітря, мала перервати зв’язок.
Золота іскра прокреслила вторгнення “Землі” в іоносферу. Блиск став сліпучим - отже, пілот гальмував реверсом тяги. Тінь ракети зникла, коли ракета пірнула в хмари. Через дванадцять хвилин цезієві годинники проектного часу і часу реального зійшли до одиниць, тоді спектограф, який стежив за реактивним вогнем спускного апарата, став матовим і після низки нулів кинув останнє класичне слово Brennschluss
ЗМІСТ
На попередню
|
|
