Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Станіслав Лем. ФІАСКО
[17], - шепнув Араго.
- Темпе має слушність, - погодився командир. - Самою вже своєю появою ми могли їх стривожити. Особливо, якщо вони ще не здатні до галактодромії, але вже знають, які потужності в ній необхідні... Аж до запуску “Посла” ми вважали, ніби вони про нас нічого не знають. Якщо помітили наш “Гермес” набагато раніше - а ми кружляємо тут уже третій місяць - то наша мовчанка й маскування могли викликати в них жах.
- Перебільшуєш, астрогаторе, - роздратовано знизав плечима Гаррах.
- Нітрохи. Уяви собі, що над Землею тисяча дев’ятсот п’ятдесятого чи тисяча дев’ятсот дев’яностого року повисли міжгалактичні крейсери завдовжки в милю. Навіть якби з них сипався самий шоколад, виникло б неймовірне сум’ятгя, переполох, політичні кризи, паніка. Кожна цивілізація на стадії великодержавності не може не мати безлічі внутрішніх конфліктів. Не треба ніякої демонстрації сили, бо саме вже подолання ста парсеків є такою демонстрацією...
- Ну гаразд, командире. Що, по-твоєму, нам тепер треба робити? Як ми повинні їм довести, що прибули з мирними й дружелюбними намірами? Як ми можемо їх запевнити, що нічим їм не загрожуємо, що ми - екскурсія добрих скаутів під опікою священика, коли чотири їхні найдосконаліші бойові машини, в п’ятдесят разів важчі за нашого архангела, “Гавриїл” здмухнув у позачасовий простір, мов ті порошинки? Ель-Салям і я, бачу, помилялися. Прийшли гості з квіточками, в дворі на них напав господарів собака, один з гостей замахнувся на нього парасолем і нехотячи штрикнув господареву тітку. Нічого розводитися про демонстрацію сили, бо це все одно, що балакати про торішній сніг. Демонстрація вже відбулася! - не без роздратування провадив Гаррах, широко всміхаючись до командира й дивлячись на ченця.
- Асиметрія зовсім не там, де вам здається, - сказав домініканець. - Тим, хто нас не розуміє, ми не можемо принести добрих новин. Янгольських намірів не можна довести, поки це тільки наміри. Замість цього можна довести ЗЛО, завдаючи шкоди. Це circulus vitiosus: аби порозумітись, ми повинні переконати квінтян у наших миролюбних намірах, а для того, щоб переконати їх у наших миролюбних намірах, з ними спершу треба порозумітися...
- Як же всього того, що сталося й що ще може статися, не враховували наші великі мислителі, автори проекту й директори СЕТІ і SETI? - запитав Темпе, розлютившись. - І тепер це впало на нас як грім з ясного неба? Просто якесь нечуване безглуздя!
Каюту виповнювали запальні голоси. Стіргард мовчав. Він думав про тс, що, не усвідомлюючи всієї серйозності справи, в цій безглуздій суперечці вони дають вихід злості, неспроможні налагодити контакт із Квінтою. Це було наслідком тривожних ночей, марних сподівань від досліджень Місяця, будування гіпотез, які, замість дати доступ до незнайомої цивілізації, розсипалися, мов карткові будиночки. Одні відчували себе через це в тісному кільці нерозв’язних загадок, а інших надихнула підозра “тих” у колективній паранойї. Якщо на Квінті й справді панувала паранойя, то в заразній формі.
Стіргард помітив: індикатор над його столиком біля ліжка в глибині каюти темний. Хтось ішов до нього й перекинув у рубці керування рубильник, відрізаючи центральний мозок корабля від його кабіни, немовби бажав уникнути моторошної й логічної присутності ГОДа.
Стіргард не спитав, хто це зробив. Знав, що серед екіпажу немає боягуза чи брехуна, який відперся б од цього вчинку; це могло бути просто неусвідомленим актом, як, скажімо, прикриття власної наготи перед сторонніми, інстинктивне й швидше, ніж почуття сорому. Отож командир нічого не сказав, але ввімкнув терміналь і зажадав від ГОДа оптимального прогнозу рішень.
ГОД застеріг, що бракує даних для оптимізації заходів. Підтекст - Неминучий антропоцентризм. Люди висловлюються про себе й про інших добре або погано. Те ж саме стосується й їхньої історії. Багато хто вважає її нагромадженням жорстокості, безглуздих завоювань, безглуздих навіть з погляду етики, бо ні нападникам, ні жертвам вони не приносили нічого, крім плюндрування культур, занепаду імперій, на руїнах яких виростали нові. Одне слово, безліч людей ставиться до своєї історії зі зневагою, але майже ніхто не вважає її кошмарним, найстрахітливішим з можливих психозоїчних ексцесів у всьому Всесвіті не вважає Землю планетою вбивць, єдиним з мільйонів небесних тіл, залитим кров’ю і кривдою, як наслідками Розуму. Загалом люди в глибині душі несвідомо, бо ніколи не вдаються до таких роздумів, усю земну історію від палеопітеків й австралопітеків аж до сучасності вважають “нормальною”, типовим елементом, що нібито часто проявляється в усьому космічному безмірі. Однак у цьому питанні нічого ще невідомо й не існує методу, який дозволяв би з інформаційного нуля вивести щось більше, ніж нуль. Діаграма Ортеги-Нейссла показує тільки середній час, який відділяє народження протокультури від технологічного вибуху. Крива діаграми, так звана головна лінія психозоїків, не враховує ні біологічних, ні соціальних, ні культурних, ні політичних факторів, які спільно формують конкретну історію Розумних. На цю виключність дає право земний досвід, бо впливи різних вірувань і культур, суспільних форм й ідеології, колонізації й деколонізації, розквіту й занепаду земних імперій ні в чому не порушили руху кривої технічного зростання. Це - параболічна крива, байдужа в своєму розвитку до всіх перешкод - нашесть, епідемій, геноциду, оскільки технологія, зміцнівши один раз, стає змінною, незалежною від цивілізаторського підґрунтя, інтегрованою логічною кривою автокаталізу. Видимі в мікроскопічному масштабі відкриття і винаходи здійснювали люди, поодинці або групами, тільки бухгалтерія може вивести творців за дужки, бо винаходи породжують винаходи, відкриття приводять до нових відкриттів, і цей прискорений рух творить власне параболу, яка позірно злітає в нескінченність. Ця крива згинається завжди в критичній точці, бо якщо технологіям експансії не прийдуть на допомогу технології порятунку або заміни біосфери, дана цивілізація входить у фазу знищення як криза криз. Коли стане нічим дихати, не буде кому робити нові відкриття й одержувати Нобелівські премії.
Отже, за даними космології й астрофізики, головна лінія Ортеги-Нейссла враховує тільки граничну несучість даної біосфери, яка називається також її граничною технологічною вантажопідйомністю, але межа несучості залежить не від анатомії чи суспільних форм колективного життя, а від фізико-хімічних властивостей планети, її екосферичного розташування та інших космічних факторів, включаючи зоряні, галактичні впливи і так далі. Там, де біосфера має межу вантажопідйомності, головна лінія розривається. Це означає, що окремі цивілізації змушені приймати глобальні рішення з приводу своєї подальшої долі, а коли вони не хочуть чи не можуть їх прийняти задля самопорятунку, то гинуть. Розрив головної лінії збігається з так званою горішньою рамою вікна контакту. Ця рама, або межа, що має назву також бар’єру зростання, свідчить про те, що від суцільного стовбура, яким є головна лінія, відходять відгалуження, бо різноманітні цивілізації в неоднаковий спосіб продовжують своє дальше існування. Хоч досі справа ще не дійшла до обміну інформацією з жодним психозоїком, з розрахунків відомо, що не існує тільки одне оптимальне рішення як найдосконаліший вихід з небезпеки, спричиненої пошкодженням біосфери з боку техносфери. Об’єднана цивілізація також не має перед собою єдиного шляху, що якнайкращим чином рятує її від усіх нагромаджених дилем та небезпек.
Ну, а дана ситуація - то наслідок неправильних дій, викликаних відхиленням од програми експедиції. Згідно з ГОДом, зроблено низку хибних кроків з тієї простої причини, що коли їх робили, вони не здавалися хибними, їхній досить-таки фатальний баланс виявився лише в ретроспекції. Коротше кажучи, “Гермес” було введено в парадокс Аррова, який полягає ось у чому: той, хто на щось відважується, намагається реалізувати конкретні цінності, причому кожна з них вельми важлива, але вони однаковою мірою нездійсненні. В габариті між максимальним ризиком і максимальною обережністю виникла рівнодіюча, з якої нелегко буде вибратись. ГОД не вважав, що командир має нести відповідальність за безвихідь, у якій вони опинилися, бо він, командир, прагнув поєднати ризик із завбачливістю. Після захоплення квінтянських орбітерів за Юноною і виявлення їхніх віроїдів Стіргард упав у надмірну обережність - маскував корабель і не посилав Квінті сигналів, котрі сповіщали про візит із Космосу. Ціна такої завбачливості проявляється зараз.
Другою помилкою було надання “Гавриїлові” надто великої автономії, тобто надмірної самостійності. Цей парадокс також виник від зайвої обережності й хибної передумови, ніби “Гавриїл”, переважаючи швидкістю орбітери чи ракети Квінти, здійснить посадку, не давши себе перехопити. Щоб він міг розвинути таку швидкість, його оснастили тератронним приводом. А щоб міг він після посадки належно реагувати на несподівану поведінку господарів, його забезпечили аж надто розумним комп’ютером. Програма SЕТІ передбачала послання перших легких зондів, але від цього довелося відмовитись, коли дипломатичні радіооперації “Посла” скінчилися крахом. Хоча ніхто й не думав, що “Гавриїл” перетворить свій приводний агрегат у сидеральну ядерну гармату, це все-таки сталося. Через надмірну винахідливість “Гавриїлового” комп’ютера, замість виконати програму, всі опинилися в пастці. Тепер уже не можна було посилати нових зондів, так ніби нічого й не сталося. Нова ситуація вимагала нової тактики. Для її обміркування ГОДові знадобиться двадцять годин. На тому й порішили.
Після вечірнього чергування пілот не міг заснути. Він вертався думками до наради, з якої нічого для себе не виніс, крім посиленої відрази до ГОДа. Цей найвищий електронний розум, може, й володів прекрасною логікою, проте ефекти її були вкрай фарисейські. Внаслідок допущених помилок вони відхилилися від програми, але в цьому не завинив ні командир, ні ГОД, що він зумів дуже швидко довести. Парадокси Аррова, багатий лихими наслідками камуфляж унаслідок надмірної підозріливості квінтян, викликаної “саботажницькою” гіпотезою походження віроїдів, тепер це блискуче довів ГОД... А хто весь час прислужувався своїми порадами командирові?
Прив’язаний до ліжка, бо на кораблі панував стан невагомості, Темпе зрештою так розлютився, що про сон не могло бути й мови. Тоді він увімкнув над узголів’ям індивідуальну лампу, витяг з-під ліжка “Програму корабля “Гермес” і заходився читати. Спершу переглянув загальні положення, які стосувались Квінти. Книжку цю видрукував комп’ютер перед самісіньким стартом з “Еврідіки”, на основі зібраних й оброблених астрофізичних спостережень: квінтяни володіють енергією приблизно в 1030 ергів. Отже, їхня цивілізація перебуває на досидеральному рівні. Головні джерела енергії - очевидно, термоядерні реакції зоряного типу, але силові установки НЕ виведено в космічний простір.
Імовірно, їхня енергетика після вичерпання викопних видів палива, як і земна, пройшла період використання уранідів, подальша експлуатація яких після освоєння циклу Бете виявилася нерентабельною. Здається малоймовірним, щоб планета протягом останніх ста років пройшла через війни з застосуванням ядерної зброї. Холодна екваторіальна пляма не могла бути наслідком такої війни. Постатомна ядерна зима огорнула б практично всю планету, оскільки підняті в стратосферу маси пилу збільшують альбедо всієї кулі. Причини припинення будівництва льодового кільця з океанічних вод невідомі.
Темпе пропустив під пальцями сторінки, повні діаграм і таблиць, аж поки знайшов розділ “Рівень цивілізації. Гіпотези”.
“І. Квінту роздирають внутрішні конфлікти, значною мірою спричинені технологічними факторами. На таку думку наводить наявність антагоністичних держав або інших агрегацій. Ера явних збройних інцидентів уже минула й до васлідку типу “переможці - переможені” не призвела, а повільно перейшла у фазу таємного військового протистояння”.
В цьому місці, вже на борту “Гермеса”, було вклеєно вставку ГОДового авторства: “Один з аргументів на користь криптовоєнного конфлікту - паразити двох супутників Місяця. При цій інтерпретації блоки супротивників співіснують у такому стані, який не є ні класичним миром, ні класичною війною в розумінні Клаузевіца.
Крім боротьби на фронтах криптомахічного типу, вони обмінюються кліматичними ударами, взаємною каталітичною ерозією технопродукуючих потенціалів. Це могло зірвати творення льодового кільця, оскільки тут потрібне було загальне співробітництво”.
Наступний висновок походив знову з “Еврідіки”: “Якщо існують такі антагоністичні групи й вони змагаються між собою некласичним способом, то контакт із будь-яким космічним пришельцем може бути значно утруднений. Апріорі здобуття космічного союзника - малоймовірний шанс для кожної із сторін, якщо їх тільки дві. Бо інопланетяни не матимуть жодної вигоди ставати в конфлікті на той чи той бік. Контакт може відразу ж виявитись капсулем, який тиха, постійно тліюча і вперта криптомахічна війна оберне на лобове зіткнення обох сторін і сил. Приклад: хай на планеті існують блоки А, Б й В, які воюють між собою. Якщо Б вступить у контакт із пришельцем, то це буде викликом для А і В, які відчують для себе велику небезпеку. Вони можуть або атакувати пришельця - щоб він не збільшив потенціалу Б - або разом атакують Б. Бо ситуація стане нестабільною, а в будь-якій нестабільності достатньо стороннього фактора з великим технічним потенціалом (таким потенціалом повинен володіти пришелець, якщо він зумів здійснити галактичний стрибок) - щоб справа дійшла до ескалації ворожих дій”,
“2. Квінта - федерація або протекторат. На ній немає рівносильних антагоністів, оскільки одна великодержавна сторона підкорила всю планету. Таке підкорення - чи то внаслідок переможної війни, чи внаслідок мирних дій - також не створює передумов для контакту з галактичним пришельцем. Не треба приписувати всепланетній державі ні демонічних, ні імперіалістичних намірів щодо інопланетян. У намірах змодельованої в такий спосіб Квінти - не знищення пришельця, а розладнання його планів установити контакт - зокрема висадитись на планеті. Технологічні дари, яких можна сподіватися від пришельця, легко можуть виявитись дарами згубними. Спроби утримати пришельця в послуху, аби не порушив пануючої соціополітичної рівноваги, можуть рикошетом ударити саме по цій рівновазі. Отож і в такій системі можливе небажання контакту. Це - спрямована в Космос політика під назвою PERFIS (Perfect Isolation
ЗМІСТ
На попередню
|
|
