Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Джоан К. Ролінг. ГАРРІ ПОТТЕР І В’ЯЗЕНЬ АЗКАБАНУ
- Та... нічого... він був старий, - заспокоював її Рон, щасливий, що вона випустила його з обіймів. - З нього й так не було вже великої користі. Хтозна, а раптом мама з татом тепер куплять мені сову.
* * *
Через заходи безпеки, що їх запровадили після другого вторгнення Блека, Гаррі, Рон і Герміона вже не могли відвідувати вечорами Геґріда. Тепер єдиною нагодою порозмовляти з ним були уроки догляду за магічними істотами.
Було видно, що суворий вирок Геґріда приголомшив.
- Це всьо моя вина. Мене гейби заціпило. Вони там повсідалися в чорних мантіях, а я всьо наплутав... Усі ті цифри, що ти мені записала, Герміонко, вилетіли з голови. А далі встав Луціус Мелфой та й почав забивати їм баки, і Комітет зробив так, як він їм сказав...
- Ми подамо апеляцію! - рішуче мовив Рон. - Не здавайся, ми вже цим займаємося!
Разом з іншими учнями вони поверталися до замку. Попереду йшов Мелфой з незмінними Кребом та Ґойлом. Він постійно озирався і глузливо реготав.
- Нічого не вийде, Роне, - засмучено сказав Геґрід біля замкових сходів. - Увесь Комітет у кишені Луціуса Мелфоя. Я тілько си постараю, щоб останні Вікові дні були найфайніші в його житті. То мій борг перед ним...
Геґрід повернувся і поспіхом пішов до своєї хатини, затуливши обличчя хустинкою‑як‑скатертинкою.
Мелфой зі свитою стояв біля головних дверей замку
- Дивіться, реве як бугай! Ви бачили когось нікчемнішого? - глузував Мелфой. - І він ще хоче, тіпа, бути вчителем!
Гаррі з Роном кинулися до Мелфоя, але їх випередила Герміона - ЛЯСЬ!.. Вона заліпила Мелфоєві такого дзвінкого ляпаса, що Мелфой аж захитався. Гаррі, Рон, Креб і Ґойл остовпіли, а Герміона замахнулася знову.
- Не смій так казати про Геґріда, ти, смердючий вилупку...
- Герміоно! - Рон намагався схопити її за руку.
- Відійди, Роне! - вихопила чарівну паличку Герміона.
Мелфой позадкував. Заціпенілі Креб і Ґойл чекали вказівок.
- Ходімо, - буркнув Мелфой, і вся трійця зникла в переході, що вів до підвалів.
- Герміоно!.. - не знаходив слів приголомшено‑захоплений Рон.
- Гаррі, ти мусиш обіграти його в фінальному матчі! - відчайдушно вигукнула Герміона. - Просто мусиш! Я не переживу слизеринської перемоги!
- Уже почалися замовляння, - нагадав їм Рон, що й далі вражено зиркав на Герміону. - Побігли.
Вони поспіхом піднялися мармуровими сходами до класу професора Флитвіка.
- Запізнюєтеся, хлоп’ята! - дорікнув Флитвік. - Швиденько заходьте і виймайте чарівні палички. Сьогодні експериментуємо з підбадьорливими чарами. Уже всі розбилися на пари...
Гаррі й Рон поспішили до задньої парти й відкрили свої портфелі. Рон озирнувся.
- А де ділася Герміона?
Гаррі теж озирнувся. Герміони в класі не було, але коли він відчиняв двері, вона стояла поруч.
- Дивно, - глянув на Рона Гаррі. - Може... може забігла в туалет?
Але Герміона так і не з’явилася на уроці.
- Підбадьорливі чари їй би не завадили, - сказав Рон, коли весь їхній клас, усміхаючись від вуха до вуха, чимчикував на обід. Після підбадьорливих чарів усім було весело.
Герміона не прийшла й на обід.
Коли вони доїли яблучний пиріг, підбадьорливі чари дещо вивітрились, і Гаррі з Роном занепокоїлися.
- Слухай, а Мелфой не міг їй щось зробити? - стурбовано припустив Рон, коли вони підіймалися до ґрифіндорської вежі.
Вони проминули тролів, сказали Гладкій Пані пароль (“Цокотуха”) і протислися крізь отвір у вітальню.
Герміона міцно спала за столом, поклавши голову на розгорнутий підручник з числомагії. Вони посідали поруч і Гаррі легенько її штурхнув.
- Щ‑що? - зірвалася Герміона, нестямно роззираючись довкола. - Пора вже бігти? Який з‑зараз буде урок?
- Віщування, але аж через двадцять хвилин, - заспокоїв її Гаррі. - Герміоно, а чому ти не прийшла на замовляння?
- Що? Ой, ні! - пискнула Герміона. - Я забула про урок замовлянь!
- Та як ти могла забути? - здивувався Гаррі. - Ти ж дійшла з нами до самих дверей!
- Хіба?!. - зойкнула Герміона. - Професор Флитвік на мене розгнівався? Це все через Мелфоя. Я думала про нього, і мені все переплуталось!
- Знаєш що, Герміоно? - сказав Рон, дивлячись на товстелезну “Числомагію”, яку вона використала замість подушки. - Здається, ти вже дійшла до ручки... Забагато на себе навалила.
- Ні, зовсім ні! - заперечила Герміона, відкинувши з очей волосся і безуспішно шукаючи свого портфеля. - Я просто помилилася, от і все! Зараз піду й вибачуся перед професором Флитвіком... Побачимось на віщуванні!
Через двадцять хвилин Герміона приєдналася до них біля драбини, що вела в клас професорки Трелоні. Вигляд у неї був явно причмелений.
- Як я могла пропустити підбадьорливі чари! Це ж екзаменаційна тема! Професор Флитвік мені на це натякнув.
Вони піднялися до темної й задушливої кімнати у вежі. На кожному столику сяяла кришталева куля, заповнена перламутрово‑білою мрякою. Гаррі, Рон і Герміона вмостилися за одним хитким столиком.
- Я думав, що кришталеві кулі почнуться аж наступного семестру, - Рон занепокоєно озирнувся, чи нема поблизу професорки Трелоні.
- Не нарікай, - прошепотів Гаррі. - Це означає, що ми закінчили хіромантію. Мене вже аж нудило, коли вона дивилася на мою долоню і щоразу здригалася.
- Усім добрий день! - пролунав знайомий примарний голос, і професорка Трелоні, як завжди, театрально з’явилася звідкись із затінку. Парваті й Лаванда затремтіли від хвилювання. Їхні лиця освітлювало молочне сяйво кришталевих куль.
- Я вирішила перейти до магічних кристалів трохи раніше, ніж планувала. - Професорка Трелоні сіла спиною до каміна й оглянула клас. - Долею визначено, що магічний кристал увійде до вашого червневого іспиту.
Герміона пирхнула.
- “Долею визначено!..” - що вона меле?! А хто планує іспити? Вона ж сама! Дивовижне пророцтво! - сказала Герміона, навіть не стишуючи голосу.
Було важко зрозуміти, чи професорка Трелоні це почула, бо її обличчя було затінене. Принаймні вона ніяк на це не зреагувала і вела далі:
- Споглядання магічного кристалу - витончене мистецтво, - мовила вона ніби крізь сон. - Я й не сподіваюся, що хтось із вас відразу зможе Бачити, зазирнувши в бездонну глибину кулі. Спочатку ми спробуємо відключити нашу свідомість і зовнішній зір... - Рон почав нестримно хихотіти і мусив затулити долонею рота, - ...для того, щоб очистити Внутрішнє Око і підсвідомість. Якщо нам пощастить, дехто з нас до кінця уроку, можливо, зможе Бачити.
Отож вони почали. Гаррі почувався як останній дурень, тупо зирячи в кришталеву кулю і намагаючись звільнити голову від усього зайвого, а насамперед - від упертої думки, що все це сон рябої кобили. Та це ніяк не вдавалося, оскільки під боком аж трусився від тамованого сміху Рон, а Герміона роздратовано клацала язиком.
- Щось побачили? - запитав їх Гаррі після п’ятнадцятихвилинного вдивляння в кулю.
- Так, бачу: тут на столі якась пляма, - показав Рон. - Мабуть, накрапало зі свічки.
- Марна трата часу, - прошипіла Герміона. - Я могла б зробити стільки корисного! Скажімо, прочитати про підбадьорливі чари...
Повз них прошелестіла професорка Трелоні.
- Може, допомогти комусь витлумачити таємничі перестороги в глибині їхніх куль? - ледь чутно мовила вона, подзенькуючи браслетами.
- Мені не треба, - прошепотів Рон. - Мені все й так зрозуміло: сьогодні буде сильний туман.
Гаррі й Герміона розреготалися.
- Ну, скільки можна! - не витримала професорка Трелоні. Всі на них озирнулися. Парваті з Лавандою обурено переглянулись. - Ви порушуєте вібрацію яснобачення!
Трелоні підійшла до їхнього столика і втупилася в кулю. У Гаррі замлоїло в животі. Він знав наперед, що зараз буде...
- Тут щось рухається! - прошепотіла професорка, наблизивши обличчя до кулі. - Але що це?..
Гаррі міг закластися на що завгодно, навіть на “Вогнеблискавку”, що нічого доброго вона не побачить. І справді...
- Любий мій... - зітхнула професорка Трелоні, дивлячись на Гаррі. - Він тут, його видно дуже виразно.. . він підкрадається дедалі ближче... цей Ґр...
- О Господи! - вигукнула Герміона. - Тільки не треба знову сюди приплітати того ідіотського Ґрима!
Професорка Трелоні глипнула на Герміону своїми велетенськими очима. Парваті зашепотіла щось на вухо Лаванді, і вони теж втупилися в Герміону. Погляд професорки був сповнений гніву.
- Як не прикро, але мушу сказати, що відколи ти, голубонько, з’явилася в моєму класі, мені було очевидно, що ти позбавлена всього, що необхідне для шляхетного мистецтва віщування. Я не зустрічала ще жодного учня, свідомість якого була б настільки безнадійно приземлена.
На мить запала тиша. А тоді...
- Чудово! - вигукнула раптом Герміона, зіскакуючи з місця і запихаючи в портфель “Розтуманення майбутнього”. - Чудово! - повторила вона і, закидаючи портфель на плече, ледве не зіштовхнула Рона на підлогу. - 3 мене вже досить! Я йду геть!
І на очах у враженого класу Герміона підійшла до люка, копнула його ногою і полізла вниз.
Минуло кілька хвилин, поки всі заспокоїлись. Професорка Трелоні, здається, навіть забула про Ґрима. Вона рвучко відвернулася від Гаррі й Рона і, важко дихаючи, щільніше закуталася у свою газову шаль.
- О‑о‑о‑ой! - вигукнула Лаванда так несподівано, Що всі аж здригнулися. - Пані професорко, знаєте, Що я пригадала? Ви ж передбачили, що вона покине нас, правда? “Десь біля Великодня один з нас відійде назавжди”. Ви це казали дуже давно, пані професорко!
Професорка Трелоні загадково усміхнулася.
- Так, моя люба, я справді знала, що міс Ґрейнджер нас покине. Хоча й завжди плекаєш надію, що хибно розтлумачив Знаки... Внутрішнє Око - то такий тягар...
Лаванда й Парваті були вражені до глибини душі. Вони посунулися, щоб професорка Трелоні могла сісти за їхній столик.
- Ну й деньочок сьогодні в Герміони, скажи? - прошепотів до Гаррі ошелешений Рон.
- Повний аут...
Гаррі глянув у кришталеву кулю, але не побачив там нічого, крім вирування білої мряки. Невже професорка Трелоні справді бачила Ґрима? Ось‑ось фінал з квідичу, і йому бракує тільки ще якоїсь пригоди.
* * *
Великодні канікули не принесли сподіваного відпочинку. Третьокласники ще ніколи не мали стільки домашніх завдань. Невіл Лонґботом був на межі нервового зриву, і він був такий не один.
- І це називається канікули! - обурювався Шеймус Фініґан у вітальні. - До екзаменів ще купа часу, чого вони від нас хочуть?
Але ніхто не мав стільки роботи, як Герміона. Навіть без віщування вона вивчала предметів незрівнянно більше за інших. Зазвичай вечорами вона останньою виходила з вітальні, а вранці першою з’являлася в бібліотеці. Під очима в неї з’явилися синці, як у Люпина, і щосекунди вона була готова розплакатися.
Рон засів за підготовку Бакбикової апеляції. Кожної вільної від домашніх завдань хвилини він перечитував товстелезні фоліанти: “Посібник із психології гіпогрифів” або “Птахи чи жахи? Дослідження гіпогрифської жорстокості”. Він був такий заклопотаний, що навіть забував знущатися над Криволапиком.
Гаррі мусив виконувати домашні завдання після щоденних тренувань та безкінечних Вудових напучувань. Матч Ґрифіндора зі Слизерином мав відбутися у першу суботу після великодніх канікул. Слизерин посідав у турнірі перше місце з відривом на двісті очок. А це означало (і Вуд постійно про це нагадував), що для здобуття кубка їм необхідно було виграти в Слизерину більше, ніж двісті очок. Це також означало, що перемога великою мірою залежала від Гаррі: зловивши снича, він здобував для команди сто п’ятдесят очок.
- Запам’ятай, - постійно торочив Вуд, - ти лише тоді можеш ловити снича, коли ми наберемо більше ніж п’ятдесят очок. - Тільки тоді, чуєш? Бо інакше ми виграємо матч, але не здобудемо кубок. Ти зрозумів? Тільки тоді можеш ловити снича, коли...
- Я ЗРОЗУМІВ, ОЛІВЕРЕ! - зарепетував Гаррі.
У ґрифіндорському гуртожитку тільки й було розмов, що про наступну гру. Ґрифіндор не здобував кубка, відколи ловцем був легендарний Чарлі Візлі (один зі старших Ронових братів). Але Гаррі не сумнівався, що ніхто, навіть Вуд, не жадав перемоги дужче за нього самого. Їхня ворожнеча з Мелфоєм сягнула найвищого ступеня. Мелфой і досі закипав при згадці про ту летючу грязюку в Гоґсміді. А найбільше його обурило те, що Гаррі якимось чином уникнув покарання. Гаррі ж пам’ятав, як Мелфой намагався дістати його псевдодементорами у матчі з Рейвенкловом. Але найбільше він палав бажанням помститися за Бакбика - перемогти Мелфоя на очах у всієї школи.
Ще жоден матч не очікувався в такій напруженій атмосфері. До кінця канікул стосунки між двома командами та їхніми гуртожитками були на грані вибуху. У коридорах раз по раз спалахували дрібні сутички, а кульмінацією стала сварка між ґрифіндорським четвертокласником та слизеринським шестикласником - як наслідок, обидва опинилися в шкільній лікарні, бо з їхніх вух почала рости цибуля.
Особливо діставалося Гаррі. Він не міг пройти коридором, щоб хтось зі слизеринців не спробував зробити йому підніжку. Креб і Ґойл виринали скрізь, куди б він не пішов, але, бачачи його в оточенні учнів, розчаровано відходили. Вуд розпорядився, щоб Гаррі постійно хтось супроводжував на випадок слизеринських підступів. Це розпорядження завзято виконував увесь ґрифіндорський гуртожиток, тож тепер, оточений галасливою юрбою, Гаррі весь час запізнювався на уроки. А сам Гаррі найбільше переймався безпекою “Вогнеблискавки”. Після тренувань він замикав її у своїй валізі, а на перервах часто бігав до ґрифіндорської вежі, перевірити, чи нічого з нею не сталося.
* * *
Увечері напередодні матчу ніхто в ґрифіндорській вітальні не займався звичними справами. Навіть Герміона відклала свої підручники.
- Не можу працювати, не можу зосередитися, - нервувалася вона.
Вітальня ходила ходором. Фред і Джордж знімали напругу тим, що відривалися з подвоєною енергією. Олівер Вуд, схилившись у кутку над макетом квідичного поля, пересував чарівною паличкою фігурки і щось бурмотів собі під ніс. Анжеліна, Алісія й Кеті реготали з Фредових та Джорджевих жартів. Гаррі сидів біля Рона й Герміони, ніби знятий з хреста. Він намагався не думати про завтрашній день, бо від самої лише згадки про це йому здавалося, що в животі починала ворушитись якась здоровенна мерзота.
- Усе буде гаразд, - заспокоювала його Герміона з переляканим виразом обличчя.
- У тебе ж “Вогнеблискавка!”, - втішав його Рон.
- Ага... - погоджувався Гаррі, а в животі у нього все переверталося.
Він полегшено зітхнув, коли Вуд зненацька наказав:
- Команда! Спати!
* * *
Гаррі спав погано. Спочатку йому наснилося, що він проспав, і Вуд на нього верещав:
- Де ти був? Нам довелося випустити Невіла! Тоді побачив сон про Мелфоя та його команду, що прилетіли на гру на драконах. Гаррі летів з карколомною швидкістю, уникаючи вогняного струменя з пащі Мелфоєвої потвори, і раптом усвідомив, що забув свою “Вогнеблискавку”. Каменем полетів додолу і прокинувся.
Минуло кілька секунд, доки Гаррі втямив, що матч іще не починався, що він безпечно лежить у своєму ліжку і що слизеринській команді ніхто не дозволить грати на драконах. Його мучила спрага. Він тихо встав і підійшов до вікна, де стояв срібний глечик з водою.
Надворі було тихо й спокійно. Верхівки дерев у Забороненому лісі нерухомо завмерли, а в Войовничої Верби був цілком мирний і безневинний вигляд. Скидалося на те, що погода для квідичу буде ідеальна.
Гаррі поставив кухля і вже збирався вертатися до ліжка, як раптом щось привернуло його увагу. Сріблястою галявиною скрадався якийсь звір.
Гаррі метнувся до ліжка, схопив з тумбочки окуляри і прожогом вернувся до вікна. Невже це Ґрим... ні... тільки не тепер... не перед самим матчем...
Він знову притиснувся до вікна, якусь мить відчайдушно вдивлявся, і врешті знайшов те, що шукав. Тепер той звір біг узліссям... і то не був Ґрим... то був кіт... Гаррі полегшено зітхнув і сперся на підвіконня, коли впізнав рудий пухнастий хвіст. То був лише Криволапик...
Лише Криволапик? Гаррі притулився носом до скла. Кіт, здавалося, зупинився. Гаррі був переконаний, що в затінку дерев рухався ще хтось.
Наступної миті з’явився гігантський кудлатий чорний пес, що крадькома перебігав галявину. Криволапик дріботів поряд з ним. Гаррі витріщив очі. Що це означало? Якщо Криволапик також бачив пса, то хіба ж той міг бути провісником Гарріної смерті?
- Роне! - зашепотів Гаррі. - Роне! Прокинься!
- Га?
- Ти можеш поглянути, хто там?
- Ще темно, Гаррі, - ледве ворушив язиком Рон. - Що на тебе найшло?
- Там унизу... - Гаррі знову визирнув з вікна.
Криволапик і пес уже десь зникли. Гаррі виліз на підвіконня, щоб зазирнути вниз, під темні мури замку, але їх і там не було. Куди вони щезли?
Гучне хропіння свідчило, що Рон знову заснув.
* * *
Коли зранку Гаррі разом з іншими ґрифіндорськими гравцями увійшов до Великої зали, їх зустріли бурхливими оплесками. Гаррі розплився у широкій усмішці, коли побачив, що їм аплодували також рейвенкловці та гафелпафці. А от слизеринці голосно свистіли їм у спини. Гаррі помітив, що Мелфой був ще блідіший, ніж завжди.
За сніданком Вуд наполягав, щоб усі гравці добре попоїли, хоч сам до їжі так і не торкнувся. А тоді, не давши нікому доїсти, поспішно вивів команду з зали. Коли вони виходили, їх знову проводжали оплесками.
- Щасливо, Гаррі! - гукнула Чо Чанґ. І Гаррі відчув, що червоніє.
- Що ж... вітру майже немає... сонце трохи заяскраве, може бити в очі... будьте уважні... земля пружненька, це добре, зможемо швидше злетіти...
Вуд крокував полем, а команда старалася від нього не відставати. Нарешті вони побачили, як відчинилися вхідні двері замку, і вся школа висипала на галявину.
- В роздягальні! - коротко кинув Вуд.
Вони мовчки переодяглися в яскраво‑червоні мантії. Гаррі було цікаво, як почувається решта команди, бо йому весь час здавалося, мовби за сніданком він з’їв якусь ящірку, що неспинно звивалася в шлунку. Час пролетів непомітно, і Вуд оголосив:
- Ну, що ж, пора... Пішли...
Вони вийшли на поле під оглушливе ревіння трибун. Три чверті глядачів мали на собі яскраво‑червоні стрічки, розмахували яскраво‑червоними прапорцями з ґрифіндорським левом чи підносили транспаранти: “ВПЕРЕД, ҐРИФІНДОР!” і “КУБОК - ЛЕВАМ!” За слизеринськими воротами сиділо біля двохсот учнів у зеленому вбранні, на їхніх прапорцях виблискувала срібна змія Слизерину, а в першому ряду, також у всьому зеленому, сидів професор Снейп і лиховісно підсміювався.
- Ось виходять ґрифіндорці! - заволав Лі Джордан, незмінний коментатор матчів. - Поттер, Бел, Джонсон, Спінет, Візлі, Візлі та Вуд. Усі знають, що Це найкраща гоґвортська команда за останні кілька років... - Коментар Лі потонув в обуреному гулі слизеринців.
- А ось і збірна Слизерину на чолі з капітаном Флінтом. Він замінив деяких гравців, і здається, надав перевагу розмірам, а не майстерності...
Слизеринські трибуни знову загули. Хоч, як на Гаррі, Лі казав правду: усі слизеринці, окрім Мелфоя, були напрочуд великими.
- Капітани, потисніть руки! - звеліла мадам Гуч.
Флінт і Вуд щосили стиснули один одному руки. Збоку здавалося, ніби кожен намагається зламати суперникові пальці.
- Сідлайте мітли! - вигукнула мадам Гуч. - Три... два... один...
Ревіння трибун заглушило її свисток, і чотирнадцять мітел зринули в повітря. Гаррі відчув, як вітер розвіває волосся на його чолі. Радість польоту заглушила хвилювання. Озирнувшись, він побачив позад себе Мелфоя. Рвучко додав швидкості, виглядаючи снича.
- Отже, м’ячем заволодів Ґрифіндор, ґрифіндорка Алісія Спінет рветься з квафелом прямісінько до слизеринських воріт, чудово, Алісіє! Ох, ні... Квафел перехоплює Ворінґтон. Він підіймається... БАБАХ!... Його зупиняє бладжер. Це постарався Джордж Візлі! Ворінґтон випускає квафел, і його підхоплює... Джонсон! Ґрифіндор знову з м’ячем! Давай, Анжеліно... Вона елегантно обходить Монтегю... пригнись, Анжеліно, там бладжер!.. ГОЛ! ВОНА ЗАБИВАЄ ГОЛ! 10:0 НА КОРИСТЬ ҐРИФІНДОРУ!
Анжеліна переможно викинула стиснутий кулак і облетіла слизеринські ворота. Внизу ревіло від захвату яскраво‑червоне море...
- ОЙ!
Анжеліна мало не зірвалася з мітли - у неї на повній швидкості врізався Маркус Флінт.
- Вибач! - вигукнув Флінт, а юрба внизу обурено загула. - Вибачте, я її не помітив!
Наступної миті Фред Візлі торохнув Флінта по потилиці своєю биткою. Флінт дзьобнув носом держак своєї мітли, і з носа заюшила кров.
- Припиніть! - крикнула мадам Гуч, підлітаючи до них. - Ґрифіндор отримує право на пенальті за безпричинний напад на загонича! За зумисне травмування їхнього загонича пенальті проб’є також і Слизерин!
- Що за вигадки, мадам! - обурився Фред, але мадам Гуч уже свиснула, і Алісія полетіла бити пенальті.
- Давай, Алісіє! - перервав напружену тишу Лі Джордан. - Є! ВОРОТАР БУВ БЕЗСИЛИЙ! 20:0 НА КОРИСТЬ ҐРИФІНДОРУ!
Гаррі різко розвернув “Вогнеблискавку” і побачив, як Флінт, з носа в якого й далі юшила кров, готувався пробивати пенальті. Вуд завис у повітрі перед ґрифіндорськими воротами і зціпив щелепи.
- Відомо, що Вуд прекрасний воротар! - прокоментував Лі Джордан, поки Флінт чекав свистка мадам Гуч. - Потрясний воротар! Йому дуже важко забити... неймовірно важко... ТАК! ВИ ЛИШ ПОГЛЯНЬТЕ! ВУД ВІДБИВАЄ ПЕНАЛЬТІ!
Гаррі полегшено здійнявся вгору, виглядаючи снича і, водночас, намагаючись не пропустити жодного слова коментатора. Найголовніше - не підпустити Мелфоя до снича, доки Ґрифіндор відірветься більше, як на п’ятдесят очок...
- М’яч у Ґрифіндора... ні, вже у Слизерина... ні!... Ґрифіндор знову перехоплює квафел, це Кеті Бел, вона мчить до слизеринських воріт... ЦЕ НАВМИСНЕ ПОРУШЕННЯ!
Слизеринський загонич Монтеґю налетів на Кеті, але замість того, щоб відбирати квафела, схопив її за голову. Кеті перекрутилася в повітрі й таки зуміла втриматися на мітлі, але випустила квафела.
Знову пролунав свисток. Мадам Гуч підлетіла до Монтеґю й почала щось йому кричати. За хвилину Кеті майстерно переграла слизеринського воротаря, забивши ще один пенальті.
- 30:0! ОЦЕ ВАМ ЗА БРУДНУ ГРУ, МУГИРЯКИ...
- Джордане, якщо не можеш коментувати неупереджено...
- Я ж кажу правду, пані професорко!
Гаррі раптом відчув піднесення. Він помітив снича - той мерехтів біля підніжжя ґрифіндорських воріт, але його ще не можна було ловити. Треба, щоб Мелфой не побачив...
Гаррі зробив стурбований вигляд, розвернув “Вогнеблискавку” і помчав у протилежному напрямку до слизеринських воріт.
Це спрацювало. Мелфой рвонув слідом, переконаний, що Гаррі побачив снича...
ФІТЬ.
Повз праве Гарріне вухо просвистів бладжер, запущений здоровенним відбивачем Слизерина Дериком. Наступної миті...
ФІТЬ.
Другий бладжер черкнув йому по ліктю. До нього мчав ще один відбивач - Боул.
Гаррі помітив краєм ока, як Боул і Дерик наближалися до нього з двох боків, замахуючись битками...
В останню мить він скерував “Вогнеблискавку” різко вгору, і Боул з Дериком врізалися один в одного.
- Ага‑а! - заволав Лі Джордан, побачивши, як слизеринські відбивачі розліталися, схопившись за голови. - Отож‑бо, хлоп’ята! Якби швидше рухалися, то тепер би не чухалися! Це ж “Вогнеблискавка”!.. І знову Ґрифіндор веде гру, з квафелом Джонсон... Флінт біля неї... дай йому в око, Анжеліно!.. (Це був жарт, пані професорко, звичайнісінький жарт...) Ой, ні!.. Флінт заволодів м’ячем, він летить до ґрифіндорських воріт, давай, Вуде, відбивай!..
Але Флінт закинув квафел у кільце. Гол. Слизеринські трибуни вибухли радісними криками, а в Джордана вирвалося таке непристойне слово, що професорка Макґонеґел намірилася забрати в нього магічний мегафон.
- Перепрошую, пані професорко, дуже‑дуже перепрошую! Більше такого не буде! Отже, Ґрифіндор попереду з рахунком ЗО: 10, і Ґрифіндор володіє м’ячем...
Гаррі ще ніколи не брав участі в такому брудному матчі. Озвірілі, що Ґрифіндор так легко повів у рахунку, слизеринці намагалися здобути квафел будь‑якою ціною. Боул ударив биткою Алісію, виправдовуючись, що переплутав її з бладжером. У відповідь Джордж Візлі заїхав Боулові ліктем в обличчя. Мадам Гуч покарала обидві команди штрафними ударами. Вуд і цього разу ефектно врятував свої ворота, після чого рахунок став 40:10 на користь Ґрифіндору.
Снич знову зник. Мелфой і далі тримався неподалік від Гаррі, що підіймався дуже високо, пильно приглядаючись... варто тільки Ґрифіндору відірватися на п’ятдесят очок, і тоді...
Кеті забила гол. 50:10. Фред і Джордж кружляли довкола неї з піднятими битками на випадок, якщо хтось зі слизеринців вирішить помститися. Боул і Дерик скористалися їхньою відсутністю і запустили бладжери у Вуда. Обидва важкі бладжери гупнули його в живіт, і Вуд, хапаючи ротом повітря, кілька разів перекрутився в повітрі, ледве втримавшись на мітлі.
Мадам Гуч просто знавісніла.
- Напад на воротаря! Ви не маєте права атакувати воротаря, коли поблизу немає квафела! - зарепетувала вона на Боула і Дерика. - Пенальті!
І Анжеліна забила гол. 60:10. Буквально за кілька секунд Фред Візлі запустив бладжером у Ворінґтона і вибив квафела з його рук. Алісія підхопила м’яча і закинула його у слизеринські ворота: 70:10.
Ґрифіндорські вболівальники верещали до хрипоти. Ґрифіндор був попереду на шістдесят очок, і якби Гаррі пощастило впіймати зараз снича - кубок їхній. Гаррі фізично відчував сотні прикутих до нього очей. Він літав високо понад полем, а від нього намагався не відставати Мелфой.
І тут він його побачив. Снич виблискував над ним на висоті якихось шести метрів.
Гаррі різко набрав швидкість, у вухах засвистів вітер, він уже витягнув руку, але раптом “Вогнеблискавка” сповільнила хід...
Він нажахано озирнувся - Мелфой ухопився за хвіст “Вогнеблискавки” і тягнув її назад.
- Ти...
Гаррі був такий розлючений, що, не роздумуючи, луснув би Мелфоя, але не міг до нього дотягтися. Мелфой, важко дихаючи, намагався втримати “Вогнеблискавку”, його очі зловісно поблискували. Він домігся свого - снич знову пропав.
- Пенальті! Пенальті! Я вперше бачу таке нахабство! - аж захрипла мадам Гуч, підлітаючи до Мелфоя, що знову вчепився у свого “Німбуса‑2001”.
- ПІДЛИЙ МЕРЗОТНИКУ! - верещав у мегафон Лі Джордан, завбачливо відбігши від професорки Макґонеґел. - ПІДЛЕ, НАХАБНЕ Г..
Але професорка Макґонеґел і не думала його перебивати. Вона погрожувала Мелфоєві кулаком і разом з усіма щось викрикувала, незважаючи на капелюшок, що впав на землю.
Алісія пробила пенальті, але зі злості промазала мало не на півметра. Ґрифіндорці втрачали самовладання, а слизеринці, натхненні Мелфоєвим трюком, почали діяти активніше.
- З м’ячем Слизерин, Слизерин наближається до воріт... Монтегю закидає м’яч... - простогнав Лі. - 70:20 на користь Ґрифіндору..
Гаррі тепер так пильно стежив за Мелфоєм, що вони аж торкалися коліньми. Він не міг допустити, щоб Мелфой першим торкнувся снича...
- Поттер, відвали! - волав роздратований Мелфой - Гаррі не давав йому розвернутися.
- Анжеліна Джонсон перехопила квафел... давай, Анжеліно, ДАВАЙ!
Гаррі озирнувся. Усі слизеринські гравці, окрім Мелфоя, навіть воротар, рвонули до Анжеліни, щоб перекрити їй шлях...
Гаррі розвернув “Вогнеблискавку”, нахилився так низько, що майже ліг на держак мітли, різко набрав швидкість і кулею помчав до слизеринців.
- А‑А‑А‑А‑А‑А‑А‑А‑А‑А!!!
Слизеринці, ухиляючись від “Вогнеблискавки”, розлетілися навсібіч - шлях для Анжеліни було розчищено.
- ВОНА ЗАБИЛА! ВОНА ЗАБИЛА! Ґрифіндор виграє з рахунком 80:20!
Гаррі, що ледь не врізався в трибуни, різко загальмував, розвернувся і помчав до центру поля.
І тут він побачив таке, від чого його серце похололо. Мелфой з тріумфальним виразом націлено ринув униз - там, над самою землею, мерехтів малесенький золотий м’ячик.
Гаррі теж скерував “Вогнеблискавку” донизу, але Мелфой був від нього надто далеко.
- Швидше! Швидше! Швидше! - підганяв Гаррі свою мітлу. Він поступово наздоганяв Мелфоя... Ухиляючись від бладжера, запущеного Боулом, притиснувся до держака... Він був уже біля Мелфоєвих ніг... біля плечей...
Гаррі метнувся вперед і випустив з рук мітлу. Відштовхнув Мелфоєву руку і...
- Є!!!
Він вийшов із піке, переможно скинувши руку догори. Стадіон вибухнув ревом. Гаррі летів над глядачами і відчував у вухах дивний дзвін. Він міцно стискав крихітний золотий м’ячик, що безпомічно тріпотів крильцями в його долоні.
Вуд, з чиїх очей текли потоки сліз, підлетів до Гаррі, обхопив його за шию і нестримно заридав у нього на плечі. Далі Гаррі відчув, як йому в спину врізалися Фред і Джордж, а тоді до нього долинув лемент Анжеліни, Алісії й Кеті: “Кубок наш! Кубок наш!”. Збірна Ґрифіндору, перетворившись на багаторуку й багатоногу химеру, хрипко ревучи, опустилася на землю.
На поле одна за одною накочувалися хвилі яскраво‑червоних уболівальників. Сотні рук тарабанили по їхніх плечах. У голові Гаррі все змішалося: галас, постаті, радісне шаленство. А тоді юрба підняла його та інших гравців на руки. Згори він помітив Геґріда, обвитого яскраво‑червоними стрічками. Геґрід кричав: “Ти їх побив, Гаррі, ти їх розбив! Я розкажу про це Бакбикови!” Навіть Персі, забувши про свою пиху, підстрибував як навіжений. Професорка Макґонеґел ридала голосніше за Вуда, витираючи очі велетенським ґрифіндорським прапором. Проштовхавшись до Гаррі, Рон з Герміоною не знаходили слів і просто сяяли, дивлячись, як його несуть до трибун, де стояв Дамблдор з величезним Кубком у руках.
Книга: Джоан К. Ролінг. ГАРРІ ПОТТЕР І В’ЯЗЕНЬ АЗКАБАНУ
ЗМІСТ
На попередню
|
|
