Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Джоан К. Ролінг. ГАРРІ ПОТТЕР І НАПІВКРОВНИЙ ПРИНЦ
Та несподівано в його голові виник образ того самого безлюдного коридору, тільки Джіні цілувалася вже з ним самим... потвора в грудях замуркотіла... а тоді йому уявився Рон, що відхиляє гобелен і направляє свою паличку на Гаррі зі словами “зрадив мене”... “а ще друг”...
- Думаєш, Герміона справді цілувалася з Крумом? - запитав зненацька Рон, коли вони підійшли до Гладкої Пані. Гаррі винувато здригнувся, бо щойно уявляв себе в коридорі, де не було ніякого Рона, а лише він і Джіні...
- Що? - почуваючись ні в сих ні в тих, перепитав він. - Ну... е-е...
Чесно було б сказати “так”, але він не хотів такого казати. Одначе Рон, мабуть, припустив найгірше лише з самого виразу його обличчя.
- Холодець з кропом, - похмуро буркнув він Гладкій Пані, й вони пролізли крізь отвір за портретом до вітальні.
Жоден з них більше не згадував про Джіні чи Герміону; вони взагалі того вечора майже не розмовляли й мовчки полягали спати, думаючи кожен про своє.
Гаррі довго не міг заснути й дивився на завісу свого ліжка зі стовпчиками на кожному розі, намагаючись переконати себе, що його почуття до Джіні - суто братерські. Хіба ж вони не прожили ціле літо, неначе брат і сестра, граючи в квідич, дражнячи Рона й насміхаючись над Біллем і Флегмою? Він уже багато років знав Джіні... природно, він відчував обов’язок її оберігати... природно, хотів її пильнувати... хотів роздерти Діна на шматочки, бо той її цілував... ні... треба, мабуть, стримувати це занадто братерське почуття...
Рон голосно захропів.
“Вона Ронова сестра, - категорично сказав сам собі Гаррі. - Ронова сестра. Вона недоступна”. Він нізащо не ризикуватиме дружбою з Роном. Трохи підбивши подушку, надаючи їй зручної форми, Гаррі приготувався поринути з сон, щосили проганяючи від себе думки про Джіні.
На ранок Гаррі прокинувся трохи збаламучений і спантеличений цілою низкою снів про Рона, що ганявся за ним з битою відбивача. Та ближче до полудня він радий був би мати справу з тим Роном зі снів, а не з реальним своїм другом, який поводився так, наче його ґедзь укусив, не тільки з Джіні й Діном, а й до Герміони, яку це боляче вразило, ставився з крижаною й презирливою байдужістю. Ба більше, за цю ніч Рона наче підмінили - новий гарячий і злісний хлопець кидався на всіх, наче вибухозадий скрут. Гаррі цілісінький день намагався помирити Рона з Герміоною, та так і не зумів: урешті-решт Герміона пішла спати, тамуючи глибоке обурення, а Рон поплентався до хлопчачої спальні, насваривши кількох переляканих першокласників за те, що ті на нього подивилися.
На превелике розчарування Гаррі, ця незвична Ронова агресивність не вгамувалася за наступні кілька днів. Та найгірше було те, що вона збіглася зі ще більшим спадом його воротарської гри. Від цього він ставав ще войовничіший, отож на останньому тренуванні перед суботнім матчем Рон не лише не впіймав жодного м’яча, пробитого в його бік загоничами, а й так на всіх горлав, що довів Демелзу Робінс до сліз.
- Замовкни і дай їй спокій! - крикнув Пікс, на дві голови нижчий за Рона, зате з важкою биткою в руках.
- ДОСИТЬ! - заревів Гаррі, побачивши, які громи й блискавки метає на Рона Джіні; він вирішив утрутитися, доки ситуація ще під контролем, бо пам’ятав про її репутацію видатної майстрині з виконання закляття “Кажанячі шмарки”. - Пікс, позбирай бладжери. Демелзо, заспокойся, ти сьогодні чудово грала. Роне... - він зачекав, поки всі віддалилися на безпечну відстань, а тоді сказав:
- Ти мій найкращий друг, але я тебе вижену з команди, якщо ти й далі будеш так з усіма поводитися.
На якусь мить Гаррі здалося, що Рон його вдарить, але сталося значно гірше: Рон раптом обвис на своїй мітлі; вся його войовничість вивітрилася й він сказав:
- Я йду з команди. Я повний нуль.
- Ти не нуль і нікуди ти не йдеш! - різко заперечив Гаррі, хапаючи Рона за мантію. - Коли ти в формі, тобі ніхто не може забити, але в тебе не все нормально з нервами!
- То ти хочеш сказати, що я ненормальний?
- Мабуть, що так!
Вони якусь мить сердито дивилися один на одного, а тоді Рон втомлено похитав головою.
- Я розумію, що ти вже не встигнеш знайти іншого воротаря, тому я завтра гратиму, але якщо ми програємо -а так воно й буде, - то я покину команду.
Ніякі вмовляння вже не помагали. За вечерею Гаррі намагався піднести Ронів дух, але Рон так затято плекав своє роздратування й обурення Герміоною, що нічого іншого не помічав. Згодом у вітальні Гаррі знову взявся за своє, навіть сказав, що вся команда буде страшенно пригнічена, якщо Рон піде, але команда, як на зло, зібралася в дальньому кутку, явно обсмоктуючи Ронові кістки й вовком зиркаючи в його бік. Потім Гаррі спробував зобразити гнів у надії пробудити в Ронові непокору й спротив, які йому знадобилися б для кращого захисту воріт, але ця хитрість мала такий самий успіх, що й підбадьорювання - Рон пішов спати у жахливому настрої.
Гаррі довго лежав у темряві й не засинав. Він не хотів програвати цей матч - не тільки тому, що це була його перша гра в ролі капітана, йому ще й кортіло перемогти Драко Мелфоя бодай у квідичі, якщо досі не зумів знайти доказів, які підтверджували б його підозри, що Драко - смертежер. Але якщо Рон гратиме так, як на останньому тренуванні, то їхні шанси на перемогу мізерні...
Якби ж він міг щось зробити, щоб Рон схаменувся... щоб зіграв на своєму найвищому рівні... щось таке, щоб цей день став для Рона по-справжньому добрим...
І рішення прийшло до Гаррі одним раптовим і прекрасним проблиском натхнення.
Сніданок наступного дня став дуже емоційною подією; слизеринці зустрічали голосним свистом і диким тютюканням кожнісінького гравця ґрифіндорської команди. Гаррі поглянув на стелю й побачив чисте, ясно-голубе небо: це був добрий знак.
Ґрифіндорці, чий стіл яснів червоно-золотими кольорами, радісно зустріли прихід Гаррі й Рона. Гаррі всміхнувся й помахав у відповідь рукою; Рон лише скривився й похитав головою.
- Веселіше, Роне! - крикнула Лаванда. - Я знаю, ти зіграєш блискуче!
Рон нічого їй не відповів.
- Чаю? - запитав у нього Гаррі. - Кави? Гарбузового соку?
- Та що завгодно, - похмуро буркнув Рон, надкушуючи грінку.
Минуло кілька хвилин, і Герміона, котрій за ці дні так набридла Ронова поведінка, що вона ходила на сніданок окремо, затрималася біля їхнього столу.
- І як ви почуваєтесь? - нерішуче спитала вона, дивлячись Ронові в потилицю.
- Добре, - відповів Гаррі, підсовуючи Ронові склянку з гарбузовим соком. - На, Роне. Випий.
Рон уже підніс було склянку до вуст, коли Герміона різко його зупинила.
- Не пий, Роне!
Хлопці здивовано глянули на неї.
- Чому? - спитав Рон.
Тепер Герміона дивилася на Гаррі, ніби не вірила своїм очам. - Ти туди щось влив.
- Вибач, не зрозумів? - перепитав Гаррі.
- Ти мене добре почув. Я бачила. Ти щось підлив у Ройову склянку. З тієї пляшечки, що в тебе у правій руці!
- Не розумію, про що ти говориш, - смикнувся Гаррі. гарячково ховаючи пляшечку в кишеню.
- Роне, я застерігаю, не пий! - повторила стривожена Герміона, але Рон уже взяв склянку, випив до дна й буркнув:
- Не вчи мене, Герміоно.
Дівчина була вражена. Нахилившись так низько, щоб лише Гаррі міг її почути, вона просичала:
- Тебе за це треба вигнати. Я від тебе, Гаррі, такого не сподівалася!
- Чия б казала, а чия б мовчала, - прошипів він у відповідь. - Ти останнім часом нікого не приголомшувала?
Вона розвернулася й пішла. Гаррі подивився їй услід без найменшого жалю. Герміона ніколи до пуття не розуміла, яка серйозна штука квідич. Тоді зиркнув на Рона, що прицмокував губами.
- Пора, - безтурботно сказав Гаррі.
Підмерзла травичка хрустіла під ногами, коли вони йшли на стадіон.
- Пощастило з погодою, правда? - запитав Гаррі.
- Угу, - відповів Рон, блідий і хворобливий на вигляд. Джіні й Демелза уже перевдяглися в квідичну форму й чекали на них у роздягальні.
- Умови для гри ідеальні, - сказала Джіні, мовби не помічаючи Рона. - І знаєш що? Слизеринськии загонич Вейзі... він учора на тренуванні отримав бладжером по голові, й тепер не зможе грати! Але й це ще не все... Мелфой теж захворів!
- Що? - обернувся до неї Гаррі. - Мелфой захворів? А що з ним?
- Не маю зеленого поняття, але для нас це класно, - радісно сказала Джіні. - Замість нього гратиме Гарпер, він мій одноліток і справжній ідіот.
Гаррі неуважно всміхнувся; механічно вдягаючи яскраво-червону форму, думками він був далеко від стадіону. Колись Мелфой уже заявляв, що не може грати через поранення, але тоді він зробив усе можливе, щоб матч перенесли на кращий для слизеринців час. Чому він зараз так легко погодився на заміну? Він справді захворів чи прикидається?
- Щось мені це не подобається, скажи? - впівголоса звернувся він до Рона. - Те, що Мелфой не грає.
- А я сказав би, що нам повезло, - стенув плечима Рон, що вже трохи пожвавішав. - І Вейзі теж не буде, а він їхній найкращий бомбардир. Не хотів би я... стоп! - завмер він раптом, так і не натягши воротарські рукавиці, і пильно подивився на Гаррі.
- Що?
-Я... ти... - Рон стишив голос; видно було, що він переляканий і водночас схвильований. - Я пив... гарбузовий сік... чи ти не?..
Гаррі підняв брови, але нічого не сказав, окрім:
- За п’ять хвилин початок, взувайся.
Вони вийшли на поле під шалене ревіння і гул трибун. Одна половина стадіону була всуціль червоно-золота; іншу залило зелено-срібне море. Багато гафелпафців і рейвенкловців також уболівали за певну команду: поміж усього того галасу й оплесків дуже виразно лунало гарчання славнозвісного капелюха Луни Лавґуд з левом нагорі.
Гаррі підійшов до мадам Гуч - судді, яка вже була готова випустити з ящика м’ячі.
- Капітани, потисніть руки, - звеліла вона, і рука Гаррі трохи не сплющилася від потиску нового слизеринського капітана Уркугарта. - Сідайте на мітли. Після свистка...три... два... один...
Пролунав свисток, Гаррі, як і всі інші, різко відштовхнувся від замерзлої землі й злетів угору.
Гаррі літав по периметру поля, вистежуючи снича й не зводячи погляду з Гарпера, що шугав зиґзаґами далеко внизу. Тоді почувся голос, такий неприємно інакший, ніж у звичного всім колишнього коментатора.
- Гра почалася. Думаю, усіх нас здивував склад команди, яку цього року зібрав Поттер. Багато хто вважав, що Рональд Візлі, враховуючи нестабільність його торішньої гри на воротах, буде відрахований з команди, але, зрозуміло, дружба з капітаном відіграла вирішальну роль...
Ці слова були підтримані оплесками й глузливим тютюканням зі слизеринського сектора трибун. Гаррі аж вигнувся на своїй мітлі, щоб глянути на коментаторський подіум. Там стояв високий худий білявий хлопець з кирпатим носом і говорив у магічний мегафон, що ним раніше користувався Лі Джордан; Гаррі впізнав Захаріаса Сміта, гафелпафського гравця, якого він відверто недолюблював.
- А ось і перша слизеринська атака на ворота, це Уркугарт мчить краєм поля і...
У Гаррі в грудях похололо.
- ... Візлі ловить м’яча. Колись же має і йому пощастити...
- Аякже, Сміт, має пощастити, - пробурмотів Гаррі, усміхнувшись собі під ніс, і знову почав шугати поміж загоничами, позираючи навсібіч у пошуках бодай натяку на невловний снич.
Минуло півгодини матчу, і Ґрифіндор уже був попереду з рахунком 60 : 0, до того ж Рон кілька разів ефектно рятував ворота, часом дотягуючись до м’яча лиш кінчиками пальців. Чотири з шести ґрифіндорських голів забила Джіні. Тепер Захаріас перестав ділитися вголос своїми припущеннями, що сестра й брат Візлі опинилися в команді лише завдяки сприянню Гаррі, а натомість перекинувся на Пікса й Кута.
- Зрозуміло, Кут не має, як для відбивача, належної статури, - зверхньо коментував Захаріас, - тут потрібні значно міцніші м’язи...
- Лусни його бладжером! - крикнув Гаррі Кутові, шугнувши повз нього, але Кут, усміхаючись на всі тридцять два, вирішив за краще обрати наступною мішенню для бладжера Гарпера, що саме пролітав повз нього.
Гаррі був радий почути глухий удар, який свідчив, що бладжер влучив у ціль.
Здавалося, Ґрифіндор просто неможливо перемогти. Він забивав і забивав, а Рон на тому краю поля легко ловив і відбивав усі м’ячі. Він навіть почав усміхатися, а коли глядачі вітали особливо вдалий його маневр, виспівуючи хором стару популярну пісеньку “Візлі наш король”, то вдавав, що диригує ними з висоти.
- Думає, що він сьогодні велике цабе? - пролунав уїдливий голос, і Гаррі мало не зірвався з мітли, коли з ним боляче й навмисно зіштовхнувся Гарпер. - Твій дружок - зрадник роду...
Мадам Гуч саме дивилася в інший бік, і хоч ґрифіндорці внизу обурено закричали, та поки вона озирнулася, Гарпер був уже далеко. Відчуваючи біль у плечі, Гаррі рвонув за ним з наміром дати здачі.
- Мені здається, що Гарпер зі Слизерину побачив снича! - вигукнув Захаріас Сміт. - Так, він явно побачив те, чого не помітив Поттер!
“Сміт просто ідіот, - подумав Гаррі. - Невже він не помітив, як ми зіткнулися?” Але наступної миті його серце стислося... Сміт сказав правду, а Гаррі помилявся: Гарпер недарма шугонув угору; він помітив те, чого не бачив Гаррі: високо над ними кулею летів снич, яскраво виблискуючи на тлі ясно-синього неба.
Гаррі почав набирати швидкість; вітер свистів у вухах, заглушуючи Смітові коментарі й галас юрби, але Гарпер і далі був попереду, а Ґрифіндор вигравав лише сто очок; якщо Гарпер його випередить, то Ґрифіндор програє... і ось уже Гарперові залишалось якихось тридцять сантиметрів, ось він простяг руку...
- Гей, Гарпер! - у відчаї крикнув Гаррі. - Скільки тобі заплатив Мелфой, щоб ти його замінив?
Він не знав, що змусило його це сказати, але Гарпер на мить розгубився; він дотягся до снича, але той вислизнув у нього з-під пальців й полетів собі далі; Гаррі метнувся за крихітним крилатим м’ячиком і зловив його.
- Є! - заволав Гаррі, він перекрутився й майнув униз, тримаючи снича в піднятій руці.
Коли глядачі збагнули, що сталося, вони заревіли, мало не заглушивши звук свистка, що сповіщав про завершення матчу.
- Джіні, ти куди? - крикнув Гаррі, затиснутий просто в повітрі могутніми обіймами гравців своєї команди, але Джіні промчала повз них і з жахливим гуркотом врізалася прямісінько в коментаторський подіум. На трибунах пролунали крики й сміх; ґрифіндорська команда приземлилася біля розтрощених дощок подіуму, під якими дриґався Захаріас; Гаррі почув, як Джіні безтурботно пояснила сердитій професорці Макґонеґел:
- Не встигла загальмувати, пані професорко, вибачте.
Сміючись, Гаррі вивільнився з обіймів і пригорнув Джіні, втім, лише на мить. Уникаючи її погляду, поплескав усміхненого Рона по спині, і вся ґрифіндорська команда, забувши про ворожнечу, злетіла над полем, тримаючись за руки й махаючи уболівальникам.
Атмосфера в роздягальні була тріумфальна.
- Шеймус переказав, що святкуємо у вітальні нагорі! - захоплено репетував Дін. - Ходімо, Джіні, Демелзо!
Рон і Гаррі затрималися в роздягальні найдовше. Вони вже збиралися виходити, коли туди зайшла Герміона. Вона м’яла свій ґрифіндорський шарф і мала засмучений, але рішучий вигляд.
- Гаррі, я хочу з тобою поговорити. - Вона тяжко зітхнула. - Не треба було так робити. Ти ж чув Слизорога, це заборонено.
- І що ти тепер зробиш? Донесеш на нас? - поцікавився Рон.
- Про що це ви говорите? - запитав Гаррі й відвернувся, щоб повісити форму і водночас приховати від них усмішку.
- Ти добре знаєш, про що ми говоримо! - пронизливо вигукнула Герміона. - Ти під час сніданку долив у Ронів сік відвар успіху! Фелікс-феліціс!
- Нічого я не доливав, - заперечив Гаррі.
- Ти, Гаррі, долив, от чому все так пішло гарно; у слизеринців не вистачало гравця, а Ронові неможливо було забити!
- Та не доливав я нічого! - повторив Гаррі, всміхаючись від вуха до вуха. Він поліз у внутрішню кишеню куртки і вийняв крихітну пляшечку, що її помітила зранку в його руці Герміона. Пляшечка була заповнена золотистим відваром, а корок надійно запечатаний воском. - Я хотів, щоб Рону здалося, ніби я долив його, тому я й прикинувся, що доливаю фелікс-феліціс, коли побачив, що ти дивишся. - Він глянув на Рона. - Тобі неможливо було забити, бо ти відчув, що тобі щастить. Це все тільки твоя заслуга.
Він заховав відвар у кишеню.
- То в гарбузовім соці нічого не було? - вражено перепитав Рон. - Але ж погода була чудова... і Вейзі не зміг грати... я чесно не пив відвар успіху?
Гаррі заперечливо похитав головою. Рон довго на нього дивився, а тоді раптом накинувся на Герміону, перекривлюючи її слова:
- “Ти під час сніданку долив у Ронів сік фелікс-феліціс, ось чому йому неможливо було забити!” Герміоно, я й без чужої допомоги можу захистити ворота!
- Я ж не казала, що не можеш... Роне, до речі, ти й сам думав, що випив фелікс-феліціс!
Але Рон уже пройшов повз неї з мітлою на плечі і зник за дверима.
- Е-е, - порушив Гаррі несподівану тишу; він не думав, що його план призведе до таких прикрих наслідків, - може... може, підемо й відсвяткуємо перемогу?
- Сам іди! - огризнулася Герміона, ледве стримуючи сльози. - З мене вже досить того Рона, не розумію, що я ще мала зробити...
І вона теж вибігла з роздягальні.
Гаррі поволі йшов до замку повз уболівальників, які голосно його вітали, і відчував сильне розчарування; він був переконаний, що коли Рон переможе в цьому матчі, то вони з Герміоною негайно помиряться. Він не знав, як пояснити Герміоні, що вона образила Рона вже тим, що цілувалася з Віктором Крумом, навіть якщо відтоді минула ціла вічність.
Гаррі не побачив Герміони на ґрифіндорській святковій вечірці, що була вже в повному розпалі, коли він прибув. Його поява викликала нову хвилю вигуків та оплесків, і незабаром його оточили вболівальники, вітаючи з перемогою. Минуло чимало часу, поки він зумів відкараскатися від братів Кріві, які хотіли почути детальний аналіз матчу, та від величенької групи дівчат, що оточили його, пускаючи бісики й регочучи з кожнісінького його найнуднішого зауваження. Нарешті він вирвався від Ромільди Вейн, яка відверто натякала на своє бажання піти з ним до Слизорога святкувати Різдво. Проштовхуючись до столика з напоями, він зіткнувся з Джіні, на плечі в якої сидів карликовий пух Арнольд, а біля ніг з надією нявкав Криволапик.
- Шукаєш Рона? - зневажливо посміхнулася вона. - Он він, нещасний лицемір.
Гаррі зиркнув у той куток, куди вона вказала. Там, на очах у всіх, Рон так щільно тулився до Лаванди Браун, що неможливо було розібрати, де чиї руки.
- Таке враження, що він хоче відгризти їй носа, скажи? - холоднокровно додала Джіні. - Але йому ще треба вчитися і вчитися. Гаррі, була класна гра.
Вона поплескала його по руці; Гаррі відчув дивну порожнечу в грудях, але Джіні вже пішла частуватися маслопивом. Криволапик подріботів за нею, не зводячи жовтих очей з Арнольда.
Гаррі відвернувся від Рона, що, мабуть, і не думав найближчим часом вивільнятися з обіймів, і встиг ще побачити, як затулився отвір за портретом. Йому навіть здалося, що він помітив, як там майнула й зникла буйна грива темно-русявого волосся, і це його насторожило.
Він кинувся туди, ледь ухилившись від Ромільди Вейн, і штовхнув портрет Гладкої Пані. Коридор був безлюдний.
- Герміоно?
Він знайшов її у першому ж незамкненому класі. Вона сиділа просто на вчительському столі сама-самісінька, якщо не зважати на зграйки жовтих пташечок, що цвірінькали, кружляючи в неї над головою, і яких вона явно щойно вичаклувала. Гаррі не міг не захопитися рівнем її майстерності в таку мить.
- О, Гаррі, це ти, - її голос тремтів. - Я тут собі тренуюся. - Ага... вони... е-е... гарно в тебе вийшло... - мовив Гаррі. Він зовсім не знав, що казати. Почав було думати, чи не могло так статися, що вона не помітила Рона й вийшла з вітальні просто тому, що свято стало занадто галасливе, але тут вона озвалася неприродно тоненьким голосом:
- Ронові, бачу, подобається святкувати.
- Е-е... справді? - перепитав Гаррі.
- Тільки не прикидайся, що ти його не бачив, - насупилася Герміона. - Не схоже, щоб він дуже ховався, він...
Двері раптом розчинилися навстіж. На превеликий жах Гаррі, до класу влетів, сміючись, Рон, який тягнув за руку Лаванду.
- О, - зупинився він, побачивши Гаррі й Герміону.
- Овва! - захихотіла Лаванда й позадкувала з класу.
Двері за нею зачинилися.
Запала жахлива тиша; вона роздувалася й набухала. Герміона дивилася на Рона; той відводив очі, а тоді вимовив з дивною сумішшю бравади й ніяковості:
- О, Гаррі! А я ще думаю, де ж це ти зник!
Герміона зіслизнула зі стола. Зграйка золотистих пташечок і далі кружляла, цвірінькаючи в неї над головою, і вона тепер була схожа на дивну пернату модель сонячної системи.
- Не залишай Лаванду за дверима, - тихенько сказала вона. - А то ще подумає, де ж це ти зник.
Вона гордо випросталася й пішла до дверей. Гаррі поглянув на Рона; той явно радів, що не сталося нічого гіршого.
- Опуґно! - почувся крик від дверей.
Гаррі крутнувся й побачив, як Герміона, мов розлючена кішка, націлилися чарівною паличкою в Рона - зграйка пташечок кинулася градом пухнастих золотистих кульок на нього; Рон зойкнув і затулив руками лице, але пташки нападали на нього, дзьобаючи й роздряпуючи кігтиками все, до чого могли дістати.
- Заберриїхвідменнне! - лементував Рон, але Герміона, кинувши на нього останній мстивий і лютий погляд, рвучко відчинила двері й вийшла.
Гаррі здалося, що перед тим, як двері з грюкотом зачинилися, він почув ридання.
Розділ п’ятнадцятий
НЕЗЛАМНА ОБІТНИЦЯ
За крижаними візерунками вікон знову кружляв сніг; стрімко наближалося Різдво. Геґрід власноручно поставив у Великій залі дванадцять традиційних різдвяних ялинок; поруччя сходів обвивали гірлянди з гостролиста й блискіток; невгасимі свічки сяяли в шоломах обладунків, а в коридорах висіли величенькі вінки омели. Дівчата зграйками збиралися під омелою щоразу, коли там мав проходити Гаррі, аж у коридорах ставало тісно; та, на щастя, численні нічні походеньки дали Гаррі змогу добре вивчити всі потаємні переходи замку, тож йому неважко було обрати вільні від цілунків під омелою маршрути з уроку на урок.
Рон, у якого необхідність вибору таких обхідних шляхів могла колись викликати приступи заздрості, а не сміху, тепер аж захлинався з реготу. Гаррі цей новий, усміхнений і жартівливий Рон подобався значно більше, ніж той похмурий і агресивний, якого довелося терпіти кілька попередніх тижнів, але за таку вдосконалену Ронову версію довелося заплатити чималу ціну. По-перше, Гаррі мусив миритися з постійною присутністю Лаванди Браун, якій здавалася марно згаяною кожнісінька мить, коли вона не цілувалася з Роном; а по-друге, Гаррі знову опинився в ролі найкращого друга двох людей, які, здавалося, вже ніколи одне з одним не заговорять.
Подзьобані й подряпані Ронові руки досі не загоїлися після нападу Герміониних пташок; тож Рон затаїв на неї образу і злість.
- Їй нема чого нарікати, - сказав він Гаррі. - Вона ж цілувалася з Крумом. А тепер з’ясувала, що хтось хоче цілуватися зі мною. Ми живемо у вільній країні. Я не зробив нічого поганого.
Гаррі нічого не відповів, прикидаючись, що його увагу поглинула книжка, яку вони мали прочитати перед завтрашнім уроком заклять (“Пошук квінтесенції”). Щоб залишатися другом і Ронові, й Герміоні, він тепер переважно мовчав як риба.
- Я ж Герміоні ніколи нічого не обіцяв, - бубонів Рон. - Тобто так, я збирався піти з нею святкувати Різдво до Слизорога, але ж вона не казала, що... Ми мали йти як друзі... Я вільний птах...
Гаррі перегорнув сторінку “Квінтесенції”, розуміючи, що Рон за ним стежить. Рон і далі щось собі бурмотів, але його голос заглушувало потріскування каміна, втім, Гаррі знову розчув слова “Крум” і “нема чого нарікати”.
Герміона мала такий напружений розклад, що Гаррі міг нормально з нею говорити лише вечорами, коли Рон так щільно приклеювався до Лаванди, що все одно не помічав, що робить Гаррі. Герміона відмовлялася перебувати у вітальні одночасно з Роном, тому Гаррі переважно зустрічався з нею в бібліотеці, а це означало, що розмовляли вони пошепки.
- Він може цілуватися з ким завгодно, - шепотіла Герміона, поки бібліотекарка мадам Пінс походжала поміж стелажами в них за спинами. - Мені на це взагалі начхати.
Вона схопила перо і з такою люттю поставила крапку над “і”, що проткнула пергамент. Гаррі промовчав і подумав, що незабаром узагалі розучиться говорити через відсутність такої потреби. Він нахилився над “Прогресивною методикою зіллєваріння”, роблячи нотатки про вічні еліксири, і час від часу зупиняючись, щоб розібрати закарлючки з вельми корисними Принцовими примітками до тексту Лібатія Бориджа.
- І ще, до речі, - знову зашепотіла Герміона, - будь обережний.
- Востаннє кажу, - Гаррі захрип, бо мовчав уже три чверті години, - я цієї книжки не віддам. Я більше дізнався від Напівкровного Принца, ніж Снейп зі Слизорогом навчили мене за...
- Та я не про твого дурного так званого Принца, - заперечила Герміона, з таким обуренням зиркаючи на книжку, немовби та їй нагрубіянила, - а про те, що сталося недавно. Я зайшла в дівчачий туалет перед тим, як іти сюди, і там було з десяток дівчат, серед них і Ромільда Вейн, і вони радилися, як тобі підсунути любовне зілля. Вони всі сподіваються, що ти візьмеш їх до Слизорога, і всі вони накупили любовного зілля у Фреда з Джорджем, а воно, боюся, може й подіяти...
- Чому ж ти його не конфіскувала? - здивувався Гаррі.
Важко було повірити, що Герміонине маніакальне прагнення стежити за чітким дотриманням правил відмовить у такій критичній ситуації.
- Вони не мали з собою зілля в туалеті, - презирливо зронила Герміона. - Вони просто обговорювали тактику дій. Між іншим, сумніваюся, що навіть Напівкровний Принц, - вона знову з огидою глянула на книжку, - міг вигадати протиотруту до десяти різновидів любовного зілля, застосованих одночасно, тому раджу тобі запросити якусь одну дівчину... тоді всі інші втратять надію. Вечірка вже завтра, тож вони можуть і ризикнути.
- Та не хочу я нікого запрошувати, - пробурмотів Гаррі, проганяючи від себе думки про Джіні, хоч вона все одно постійно з’являлася йому в снах у такому вигляді, що лишалося тільки дякувати долі, що Рон не володіє виманологією.
- Тоді дивися, що п’єш, бо в Ромільди Вейн серйозні наміри, - сумно порадила Герміона.
Вона присунула до себе довжелезний сувій пергаменту, на якому писала реферат з числомагії, і заходилися строчити пером.
- Стривай, - згадав Гаррі. - Філч начебто заборонив проносити товари з “Відьмацьких витівок Візлів”?
- А хто коли звертав увагу на Філчеві заборони? - знизала плечима Герміона, не відриваючись від реферату.
- Я думав, що всіх сов обшукують. Як же дівчата змогли пронести в школу любовне зілля?
- Фред і Джордж вислали його під виглядом парфумів та настоянок від кашлю, - пояснила Герміона. - Цю послугу надає їхня служба замовлень “Товари совиною поштою”.
- Ти так багато про це знаєш.
Герміона зміряла його поглядом не менш зневажливим, ніж перед цим його “Прогресивну методику зіллєваріння”.
- Це все було написано ззаду на пляшечках, які вони влітку показували нам з Джіні, - холодно пояснила вона. - Я не доливаю в чужі напої ні відварів, ні настоянок... і не імітую такого, бо це анітрохи не краще...
- Добре, річ не в цьому, - швидко урвав її Гаррі, - а в тому, що Філча ж обдурили. Цим дівчатам прислали до школи речі, замасковані під щось інше! Чому ж тоді й Мелфой не міг би пронести сюди намисто?..
- Ой, Гаррі... не починай...
- Чому не міг? - не вгавав Гаррі.
- Послухай, - зітхнула Герміона, - чуйники таємниць здатні виявляти пристріт, закляття й приховані заклинання, так? Вони знаходять усе, пов’язане з темною магією і з темними об’єктами. Вони миттєво зафіксували б таке потужне закляття, яким було зачакловане намисто. А рідину, просто перелиту в іншу пляшку, вони могли б і не помітити... до того ж, любовне зілля не належить до темного й небезпечного...
- Легко тобі казати, - Гаррі думав про Ромільду Вейн.
- ...тому Філч мав би самотужки визначити, що то не настоянки від кашлю, але ж він не дуже здібний чарівник, навряд чи він зумів би відрізнити відвар від настоянки...
Герміона раптом затнулася; і Гаррі зрозумів чому. Хтось підкрадався до них ззаду між темними книжковими стелажами. Вони завмерли, а наступної миті з-за стелажа, мов шуліка, вискочила мадам Пінс; її запалі щоки, жовтувата, мов пергамент, шкіра та довгий гачкуватий ніс були зловісно підсвічені ліхтарем, що його вона тримала в руках.
- Бібліотека вже зачинена, - повідомила вона. - Не забудьте покласти всі книжки, якими ви користувалися, на відповідну... що ти зробив з книжкою, паршивий хлопчиську?
- Це не бібліотечна, це моя! - поспіхом пояснив Гаррі, хапаючи зі столу “Прогресивну методику зіллєваріння”, у яку вже вчепилася її пазуриста рука.
- Зіпсував! - сичала бібліотекарка. - Споганив! Забруднив!
- Це просто книга, в якій робили позначки! - крикнув Гаррі, вириваючи підручника з її лап.
Здавалося, що в мадам Пінс почнеться припадок; Герміона поспіхом зібрала свої речі, а тоді схопила Гаррі за руку й мало її не відірвала, потягнувши до себе.
- Вона заборонить тобі користуватися бібліотекою, якщо не будеш обережний. Навіщо ти притяг з собою цей дурнуватий підручник?
- Я ж не винен, Герміоно, що вона якась скажена. А може, вона підслухала, що ти погано говорила про Філча? Мені завжди здавалося, що між ними якісь шури-мури...
- Ой, не сміши...
Раді, що знову можна говорити нормально, вони йшли безлюдними освітленими ліхтарями коридорами до вітальні, сперечаючись, чи могло бути у Філча й мадам Пінс таємне кохання.
- Ялинкові прикраси, - сказав Гаррі Гладкій Пані новий, святковий пароль.
- А вам яйця й ковбаси, - лукаво реготнула Гладка Пані й відхилилася, пропускаючи їх у вітальню.
Книга: Джоан К. Ролінг. ГАРРІ ПОТТЕР І НАПІВКРОВНИЙ ПРИНЦ
ЗМІСТ
На попередню
|
|
