Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Ромео і Джульєтта Переклад Ірини Стешенко
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА 1
Верона. Келія брата Лоренцо.
Входять брат Лоренцо й Паріс.
Брат Лор. В четвер, синьйоре? Надто строк короткий.
Паріс Бажає так мій батько, Капулетті;
І не мені спинять його поспішність.
Брат Лор. Сказали ви, що думки синьйорини
Ви ще не знаєте. Цей шлях кривий
Мені не до вподоби.
Паріс За Тібальтом
Вона без міри плаче, я й не міг
Поговорити з нею про кохання:
В оселі сліз Венера не сміється.
Але синьйор, її отець, вбачає
Веляку небезпеку в цій журбі
І мудро хоче поспішити з шлюбом,
Щоб зупинить бурхливу повідь сліз.
Самотність тільки збільшує нудьгу;
їй стане легше в товаристві мужа.
Тож знаєте, чого він поспіша.
Брат Лор.
(убік)
Хотів би я не знать отих причин,
Що зараз вам велять цей шлюб загаять!
Синьйоре, гляньте! Ось і синьйорина.
Входить Джульетта.
Паріс Щасливий я вітать мою дружину!
Джульетта Так буде, якщо стану за дружину.
Паріс Так мусить буть, коли нас повінчають.
Джульетта Що мусить буть, то буде.
Брат Лор. Бог те знає!
Паріс Прийшли ви сповідатись до отця?
Джульетта Я б, відповівши, сповідалась вам.
Паріс Не крийте перед ним любов до мене.
Джульетта Признаюсь вам, що я люблю його.
Паріс Признайтеся, що любите й мене...
Джульетта Якби призналась я, було б цінніше
Сказати це без вас, ніж вам в лице.
Паріс О бідна, як же ти від сліз змарніла!
Джульетта В тім невелика перемога сліз:
Моє лице й до сліз було негарне.
Паріс Сильніше сліз йому словами шкодиш.
Джульетта Таж істина - не наклеп, мій синьйоре,
І говорю я про моє лице.
Паріс Воно моє, а ти його ганьбиш.
Джульетта Можливо, й так: адже ж мені воно
Більш не належить. Отче мій святий,
Чи маєте ви зараз час для мене,
Чи, може, до вечерні я зайду?
Брат Лор. Я маю час, моя журлива доню.
Нам треба залишитись сам на сам;
Пробачте нам, синьйоре мій.
Паріс Крий боже,
Щоб благочестю став я на заваді!
Джульєтто, я збуджу вас у четвер.
Прийміть святий цілунок на прощання.
(Виходить)
Джульетта О, двері зачини!.. І плач зі мною...
Ні втіхи, ні надії, ні рятунку!..
Брат Лор. Ох, знаю я твою біду, Джульєтто!
Що діяти - я ради й сам не дам...
Я чув, що мусиш ти в четвер вінчатись
І шлюб отой відкласти неможливо.
Джульетта О, не кажи про це, коли не можеш
Мені сказать, як обминуть його!
Якщо твоя безсила зараз мудрість,
То мудрим рішення моє назви,
І мій кинджал пошле мені рятунок.
Бог нам з'єднав серця - мені й Ромео,
А ти нам, отче, руки тут з'єднав.
Раніше, ніж рукою оцією,
Що сам її Ромео ти віддав,
Я другий закріплю, новий союз,
Раніш ніж встигне зрадити це серце
І другому воно себе віддасть,
Я знищу їх обох: і руку, й серце!
Нехай твій досвід і твої літа
Мені порадять; а як ні - дивись!
Між мною і моїм великим горем
Я посередником візьму кинджал.
Хай ніж оцей кривавий нас розсудить -
Розв'яже з честю те, чого не зможуть
Ні розум твій, ні досвід розв'язати.
Я прагну смерті... О, відповідай!
Якщо нема рятунку, то - прощай!
Брат Лор, Стій, дочко! Стій! Я бачу тінь надії.
Рішучість одчайдушна тут потрібна.
Як той відчай, якому зараз ми
Повинні запобігти. Слухай, дочко:
Якщо ти зважилась себе убити,
Аби за графа не виходить заміж,
То зважся ти лиш на подобу смерті,
Щоб сором цей тяжкий тебе минув,
Який штовха гебе в обійми смерті.
Якщо ти згодна,- я допоможу.
Джульетта О, краще, ніж виходить за Паріса,
Звели мені стрибнути з тої вежі,
Або пошли мене в вертеп злочинців,
Або штовхни мене в кубло гадюче;
Чи до ведмедя хижого прикуй
Або вночі замкни мене у склепі,
Де торохтять кістки страшних мерців,
Де повно жовтих черепів беззубих,
Або в могилу свіжу поклади,
Мене з мерцем в один закутай саван...
Все, все, про що я й слухати не можу,
Щоб не тремтіти з жаху,- все зроблю
Без страху, без вагання, щоб Ромео
Знайшов в мені дружину незрадливу.
Брат Лор. То слухай же, іди тепер додому,
Весела будь і згоду дай на шлюб.
А взавтра, в середу, влаштуй все так,
Щоб уночі самій зостатись в спальні:
З тобою няня завтра хай не спить.
Візьми оцей фіал. Як ляжеш в постіль,
Усю до краплі випий рідину.
І вмить тобі по жилах піде холод,
І летаргічний сон тебе скує,
Твій пульс замре; ні тіла теплота,
Ні дихання слабке - ніщо й ніколи
Не викаже, що ти іще жива;
Троянди уст твоїх і щік зів'януть,
Обернуться на попіл неживий;
Очей твоїх зачиняться враз вікна
Так, ніби їх загородила смерть
Від світла ясного життя; зомліє
Все тіло в тебе так, неначе мертве.
І ось в такій подобі смерті ти
Пролежиш рівно сорок дві години
Й прокинешся, як від солодких снів.
Коли ж уранці прийде наречений,
Щоб розбудить тебе, ти будеш мертва.
Тоді тебе, як звичай наш велить,
В найкращім вбранні, у труні відкритій
Перенесуть у старовинний склеп,
Де здавна спочивають Капулетті.
Тим часом, доки спати будеш ти,
Я сповіщу про все листом Ромео;
Він з'явиться сюди, і разом з ним
Ми будем ждать пробудження твого,
Й до Мантуї Ромео тої ж ночі
Тебе з собою візьме. Вихід є.
І від ганьби тебе він урятує,
Якщо несталість і жіночий страх
Не стануть на заваді смілій справі.
Джульєтта О, дай же, дай! Не говори про страх!
Брат Лор. Візьми і йди. Будь непохитна й дужа
У рішенні своїм. Я надішлю
До Мантуї ченця з листом негайно
Й про все твого Ромео сповіщу.
Джульєтта Любове, сили дай! У ній - рятунок.
Прощай, мій отче!
Виходять.
СЦЕНА 2
Кімната в домі Капулетті.
Входять Капулетті, синьйора Капулетті, мамка та двоє слуг,
Капулетті Всіх запроси, хто тут стоїть у списку.
1-й слуга виходить.
Ти кухарів найми десятків зо два.
2-й слуга Я вам поганих не найму, синьйоре; я випробую
їх спочатку: подивлюся, чи облизують вони собі пальці.
Капулетті І що ж тобі ця проба доведе?
2-й слуга Еге, синьйоре: поганий той кухар, який не об-
лизує собі пальців. А через те таких, які пальців собі не обли-
зують, я й не приведу.
Капулетті Іди вже, йди!
2-й слуга виходить.
Замало часу... Що, як ми не встигнем?
А де дочка? Мабуть, в духівника.
Мамка Авжеж, синьйоре.
Капулетті Він, може, наведе її на розум:
Свавільне і розбещене дівчисько!
Мамка Вона прийшла зі сповіді весела!
Входить Джульєтта.
Капулетті Ну, що, уперта? Де тинялась ти?
Джульетта Там, де мене покуту скласти вчили,
Що не скорилася і гріх вчинила.
Святий Лоренцо наказав мені
До ніг упасти і просить прощення.
Прости, мій тату, я тебе благаю!
Віднині я твоїй скоряюсь волі.
Капулетті Послать до графа! Сповістить його.
І взавтра рано вузол ми зав'яжем.
Джульетта 3 ним стрілась я у келії Лоренцо
И була до нього чемна і привітна,
Наскільки це пристойність дозволяє.
Капулетті Раз так, то і гаразд. Я радий. Встань.
Отак і слід. Я хочу бачить графа.
Пошліть мерщій по нього, я ж сказав!
Як перед богом, наш отець - святий:
Йому недарма дякує все місто.
Джульєтта Ходімо, няню, у мою кімнату:
Ви допоможете мені як слід
Оздоби вибрать на ваш смак, пристойні,
Якими взавтра я себе прикрашу.
Синьйора Кап. Не взавтра, а в четвер, ще маєм час.
Капулетті Ідіть же, йдіть, бо взавтра ж і до церкви!
Джульєтта і мамка виходять.
Синьйора Кап. Не встигнемо все влаштувать на завтра:
Таж скоро ніч!
Капулетті Замовкни! Тсс... Я сам
Візьмусь за справу - і ручусь тобі,
Що буде все гаразд, моя дружино.
Іди ж мерщій Джульєтті поможи
Убрання вибрати. А я не ляжу,
Не спатиму я нині. Залиши
Мене самого. Нині - я хазяйка!
Гей, ви! Розбіглися? Ну, добре, я
Піду вже й сам і сповіщу Паріса,
Щоб він на ранок лагодивсь, на завтра.
І як мені на серці легко стало,
Коли отямилось дурне дівча!
Виходять.
СЦЕНА З
Кімната Джульєтти.
Входять Джульетта й мамка.
Джульєтта Так, це найкраще вбрання. А тепер
Лиши мене на самоті. Всю ніч
Молитися я мушу, люба няню,
Щоб небеса до мене усміхнулись,
Адже ж ти знаєш, чим я завинила.
Входить синьйора Капулетті.
Синьйора Кап. Клопочетесь? Чи вам допомогти?
Джульетта О ні, синьйоро. Вибрали ми все,
Що треба буде нам до шлюбу взавтра.
Будь ласка, залишіть мене саму;
А няня хай цю ніч вам допоможе,
Бо повні руки маєте турбот,
Так спішно все й раптово...
Синьйора Кап. На добраніч!
Лягай. Тобі спочинок необхідний.
Синьйора Капулетті й мамка виходять.
Джульєтта Прощайте! Чи побачимось ми з вами,
Те знає бог... Якийсь холодний страх
Проймає млосно жили і неначе
Морозом сковує гарячу кров...
Покличу їх... Мені самій так тоскно!
Вернися, няню! Що ж їй тут робити?
Зіграть цю сцену мушу я сама!
Сюди фіал!
А що, коли цей трунок не подіє?
Таж силою мене звінчають з графом.
Ні, ні!.. Ти порятуєш... Ляж отут!..
(Кладе поруч себе кинджал)
А що, як дав мені чернець отруту,
Щоб вбить мене підступно, боячись
Себе збезчестити, коли б відкрилось,
Що він мене з Ромео повінчав?
Боюсь, що так... Проте - не може бути:
Бо ж він уславився святим життям...
Ні, я не допущу лихої думки!
А що, як я лежатиму в труні
И прокинуся у склепі надто рано,
Раніше, ніж туди Ромео прийде,
Щоб визволить мене? Жахлива мить!
Тоді я задихнутись можу в склепі,
Якого паща темна і смердюча
Так рідко дихає повітрям чистим,
І вмерти там, Ромео не діждавшись!
Або, якщо я виживу, тоді...
Лиш уявить собі: навколо смерть,
І темна ніч, і це жахливе місце -
Могильний стародавній склеп, притулок,
Де сотні літ складають кістяки
Всіх наших предків, де лежить Тібальт
І де під саваном вже гнити став...
Де, кажуть, привиди мерців блукають
Вночі якоїсь певної години...
О боже, боже!.. Що, як я прокинусь
Занадто рано?.. Сморід навкруги...
Жахливий сморід... і глухе стогнання,
Що схоже на стогнання мандрагори,
Коли її висмикують з землі,-
Той звук доводить смертних до безумства...
О!.. Що, як я, прокинувшись від жаху.
Там збожеволію поміж страхіть
І кістяками гратися почну
Похованих прапращурів моїх,
Зірву з кривавого Тібальта саван
І, кістку предка раптом ухопивши,
Сама собі я череп розіб'ю?..
О, гляньте, гляньте! Там мій брат Тібальт!..
То дух його чигає на Ромео,
Який його рапірою вразив...
О, стій, Тібальте, стій! Я йду, Ромео!
Іду вже, йду... Цей трунок п'ю за тебе!
(Падає на постіль)
СЦЕНА 4
Зала в домі Капулетті.
Входять синьйора Капулетті й мамка.
Синьйора Кап. Візьми ключі і прянощів додай.
Мамка Айви і фініків в солодке просять.
Входить Капулетті.
Капулетті Ну, швидше, швидше, швидше! Другі півні!
Вже вибив дзвін на вежі три години.
Голубко Анжеліко, доглядай,
Щоб печиво, бува, не підгоріло,
Та не шкодуй припасів!
Мамка Годі вже.
Ідіть, ідіть. Горшки - то бабське діло.
Лягайте вже! Заслабнете на ранок,
Якщо не спатимете цілу ніч.
Капулетті Овва! Доводилось мені частенько
Не спать ночей задля речей пустих,
А ще ніколи я не слабував.
Синьйора Кап. О так, ти був колись гульвіса добрий!
Любив ночами полювать мишей.
Тепер вже я не спатиму ночей,
Для того щоб ти добре спав ночами!
Синьйора Капулетті і мамка виходять.
Капулетті Ох, ревнощі! Ох, ревнощі! Стривай.
Гей, хлопче, що несеш?
Входять троє чи четверо слуг з рожнами, дровами
й кошиками.
1-й слуга Для кухаря, синьйор, а що - не знаю.
Капулетті Мерщій! Мерщій!
1-й слуга виходить.
Гей, слухай, ти, малий!
Дров принеси сухих! Спитай у П'єтро,
Він знає, де вони.
2-й слуга Я знаю й сам.
На плечах маю голову, синьйоре.
Сухі ми дрова знайдемо й без П'єтро.
Виходять.
Капулетті Хороша відповідь! Веселий чорт!
Ох, ти ж байстря!.. А й справді, мабуть, маєш
На плечах дерев'яну головешку!..
Мій боже, вже світає!.. Скоро граф
Прибуде з музикантами до нас.
Так він сказав.
Музика за сценою.
Я чую, він вже близько.
Гей, мамко! Гей, дружино! Де ви там?
Входить мамка.
Біжи збуди і прибери Джульєтту.
А я піду зустрінути Паріса
И тим часом побалакаю. Хутчій!
Та не барись! Жених уже прибув.
Ну, швидше. Чуєш?
Виходять.
СЦЕНА 5
Спальня Джульєтти.
Входить мамка.
Мамка Синьйоро!.. Синьйоро!.. О Джульєтто!..
Ягняточко! Як довго бідна спить!
Голубонько, прокинься!.. Наречена!..
Ні слова?.. Серденько, ти наперед,
Мабуть, поспать за цілий тиждень хочеш?
Воно-то й добре, адже граф Паріс
Вночі і вдень не дасть тобі спочинку.
Ручуся я! Хай бог простить мені
За це. Та й міцно ж як вона заснула!
Збудити ж мушу. Встань-бо, синьйорино!
Бо як застане граф тебе в постелі,
По-своєму розбудить... Тож гляди!
Що? Вже прибралася!.. І знов лягла!..
Синьйоро! Гей, вставай же, синьйорино!
О боже милий! Поможіть! Померла!
О, нащо я родилася на світ!
Дать aqua vitae!.. Ax, синьйор! Синьйоро!
Входить синьйора Капулетті.
Синьйора Кап. Що тут за гам?
Мамка О, нещасливий деньї
Синьйора Кап. Що сталося?
Мамка О лишенько, погляньтеї
Синьйора Кап. Ох боже! Донечко! Життя моє,
Прокинься, глянь, бо вмру з тобою разом!
Рятуйте! Поможіть!
Входить Капулетті.
Капулетті Ведіть Джульєтту! Наречений тут.
Мамка Вона умерла! Нежива! О горе!
Синьйора Кап. О боже милий! Вмерла, вмерла, вмерла!
Капулетті Що?.. Дай же глянути... Рятуй нас, боже!
Вона холодна! Кров спинилась в жилах,
Заклякли всі суглоби! Вже давно
її уста покинуло життя...
Убила люта смерть її раптово,
Як убива мороз дочасний квітку,
Найкращу квітку із усіх квіток.
Будь проклятий цей час. О горе, горе!
Мамка День нещасливий.
Синьйора Кап. О скорботний час!
Капулетті Смерть, що взяла її, щоб нарікав я,
Язик зв'язала й мову відняла...
Входять брат Лоренцо й Паріс із музикантами.
Брат Лор. Готова йти до церкви наречена?
Капулетті Готова йти, щоб більше не вернутись!
(До Паріса)
О сину, знай: напередодні шлюбу
З твоєю молодою спала смерть...
Глянь, ось лежить вона - розкішна квітка,
З якої нагла смерть зірвала цвіт.
Мій зять тепера - смерть, а водночас
І спадкоємець... Тож і я помру!
Життя й добро - я все покину смерті!
Паріс Як довго ранку я цього чекав,
І як жахливо він мене стрічає...
Синьйора Кап. Ненависний, проклятий, день страшний!
О, це найтяжчий, найстрашніший день,
Якого у одвічнім мандруванні
Не бачив на шляху своєму час!
Одна, одна дочка моя, єдина,
Одна-єдина радість і утіха,
І ту жорстока відібрала смерть!
Мамка О горе! День гіркий, гіркий, гіркий!
Нещасний, найсумніший день гіркий,
Якого я не бачила ніколи!
О день, о день, о день! Проклятий день!
Чорнішого й на світі не бувалої
О день гіркий, о день гіркий!
ПарІс Одурений, розлучений, убитий!
О люта смерте, одурила ти!
Жорстока смерте, вбила ти мене!
Любов моя! Життя!.. О ні! О ні!
Ні, не життя - любов мою убито!..
Капулетгі Зневажений, збезчещений, убитий!
Пошарпаний і змучений украй!
Скорботний часе, ти прийшов сюди
Для того, щоб убити наше свято?
О доню люба!.. Ні, душа моя,
А не дочка! Ти мертва, мертва! Горе!
Дочка моя померла, разом з нею
Навік померли радощі мої!..
Брат Лор. Соромтесь! Досить! Сльози і відчай
Розпуки не загоять. Вам і небу
Належала ця дівчина прекрасна.
Тепер же всю її забрало небо.
Але для неї краще. Не змогли ви
Від смерті вберегти свою частину,
А небеса уберегли свою
І вічне їй життя подарували.
Ви мріяли її піднести в світі,
Хотіли до небес її піднять,
Чого ж ви плачете, коли її
Тепер піднесено над хмари, в небо?
О, не гаразд ви любите дочку,
Коли шалієте, що добре їй.
Не та щаслива, що в заміжжі довго,
А та, що рано вмерла у заміжжі.
Утріть же сльози і, як то годиться,
їй тіло розмарином уквітчайте,
В убрання щонайкраще приберіть
І віднесіть її до церкви. Хоч
Слабка природа, а, бува, ридає,
Тверезий розум в нас перемагає.
Капулетгі Збирались на весіллі ми гуляти,
А будем чорний похорон справляти.
І музика обернеться на подзвін,
На поминки печальні - шлюбна учта,
На панахиду - радісні пісні.
Вінчальний же вінок укриє трупа,
І все обернеться на протилежне!
Брат Лор. Ідіть, синьйоре. Ви, синьйоро,- з ним.
Ви теж ідіть, Парісе, і готуйтесь
Небіжчицю прекрасну провести.
Карають небеса за гріх... Бог з вами!
Не гнівайте ж їх зайвими сльозамиї
Капулетті, синьйора Капулетті, Паріс та брат Лоренцо виходять.
1-й музикант Що ж, заховать дудки і забиратись?
Мамка Ну звісно, люди добрі, заховайте!
Ви ж бачите, яке тут сталось лихо...
(Виходить)
1-й музикант Та хоч і лихо, а платити треба.
Входить П' є т р о.
П'єтро Музиканти, о музиканти! Заграйте «Радість
серця», «Радість серця»! Якщо хочете, щоб я зостався живий,
заграйте мені «Радість серця»!
1-й музикант Чому «Радість серця»?
П'єтро О музиканти! Бо моє серце само грає: «Ах,
серце, ти повне печалі!..» О, заграйте ж мені якоїсь веселої, тужли-
вої, щоб потішити мене.
1-й музикант Ніякої пісні не буде! Не такий зараз час, не до
пісень.
П'єтро Не хочете?
1-й музикант Ні.
П'єтро Ну, то я вам добре заплачу.
1-й музикант Чим же ви нам заплатите?
П'єтро Не грішми, звичайно; я вам своєї пісеньки за-
співаю, дударики-дударі!
1-й музикант Я тобі заспіваю, блюдолизе!
П'єтро Дивись! Як лизну тебе по мі-до-ре ножем, то
вмиєшся червоною юшкою! Зрозумів?
1-й музикант Стережись, бо зроблю з тебе не фа, а фе.
2-й музикант Будьте ласкаві, сховайте ваш гострий кинджал
і витягніть ваш гострий розум.
П'єтро Ну, стережіться! Я витягну мій гострий розум 1
заріжу вас без ножа. Відповідайте мені, як то личить розумним
людям:
Коли пекельні в грудях муки
І мрії чарівної жаль,
То музики лиш срібні звуки...
Чого «срібні звуки»? Чого «музики срібні звуки»? Що скажете ви
на це, Сімоне Смичок?
1-й музикант Чому, синьйоре? А тому, мабуть, що срібло при-
ємно дзвенить.
П'єтро Непогано! Ну, а ви що скажете, Гуго Гудок?
2-й музикант Я скажу: тому «срібні звуки», що музиканти
грають за срібло.
П'єтро Теж непогано! А що скажете ви, Джемсе Гор-
лань?
3-й музикант Далебі, не знаю що й сказати.
П'єтро О, прошу ласкаво пробачити мені! Адже ви тіль-
ки співаєте. Ну, то я відповім за вас. «Музики срібні звуки» тому,
що таким музикантам, як ви, рідко платять за музику золотом:
То музики лиш срібні звуки
Полегшують мою печаль!
(Виходить)
1-й музикант Ото в'їдливий бестія, як чума!
2-й музикант А ну його! Плюнь на нього, Джеку! Зайдімо по-
чекаємо, доки повернуться з похорону, і зостанемось пообідати.
Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Ромео і Джульєтта Переклад Ірини Стешенко
ЗМІСТ
На попередню
|
|
