Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Ромео і Джульєтта Переклад Ірини Стешенко

ДІЯ П'ЯТА

СЦЕНА І

Мантуя. Вулиця.

Входить Р о м є о.

Ромео Як можна вірити облесним снам,

То сни мої мені віщують радість:

У грудях,  ніби цар на троні - серце.

І дух якийсь на крилах ясних дум

Весь день мене підносить легко вгору.

Приснилася мені моя дружина;

Немов умер я, і вона прийшла...

О, дивний сон, в якому мертвий мислить!

Мене поцілувавши палко в губи,

Мені вдихнула враз нове життя,

І я ожив,  і був я імператор -

Яке ж солодке й справді ти, кохання,

Якщо лиш тінь твоя - велике щастя!

Входить Балтазар.

Звістки з  Верони! Що там, Балтазаре,

Листи привіз ти від ченця святого?

Моя дружина й батько мій здорові?

Ну, як Джульєтта? Вдруге я питаю.

Як добре  їй, лихого буть не може.

Балтазар  О, добре їй - лихого буть не може,

Джульєтти плоть - в гробниці Капулетті,

Душа між ангелів уже витає.

Я бачив сам, як в склеп її несли,

І поскакав, щоб сповістити  вас.

Простіть мені за звістку нещасливу,

Я виконав, синьйоре, ваш наказ.

Ромео То он як!.. Зорі, кидаю вам виклик!..

Ти знаєш, де живу я. Принеси

Мерщій мені паперу та чорнила

І коней роздобудь: вночі я їду.

Балтазар Благаю вас, синьйоре, заспокойтесь!

У вас палають очі, й ви бліді,-

Віщує це нещастя...

Ромео О, мовчи!

Це так тобі здалось. Облиш мене,

Зроби все так, як я тобі сказав.

То від ченця листів мені немає?

Балтазар Немає, мій синьйоре.

Ромво Все одно.

Іди мерщій! Найми скоріше коней.

Я зараз теж прийду. Не забарюсь.

Балтазар виходить.

З тобою  ляжу нині я вночі,

Моя Джульєтто! Засіб  лиш знайти...

Яке ж ти винахідливе, нещастя,-

Порадником стає в одчаї зло!

Аптекаря згадав я. Тут  живе він

Десь  поблизу. Його недавно бачив;

Обірваний, з нахмуреним чолом,

Він трави лікарські все  розбирав.

Такий худий, такий голодний!.. Мабуть,

Жорстокі злидні бідного зсушили.

В його халупі  висить черепаха,

І алігатор напханий, і шкури

Потворних риб. А на полицях в ряд

Порожніх скриньок в нього склад нужденний,

Горшки зелені з  глини й пляшечки,

Насіння плісняве, мотузок рештки,

Сухі троянди - весь убогий скарб,

Весь жалюгідний мотлох напоказ.

Помітивши ті  злидні, я подумав:

Коли  б отрути хто здобуть хотів,

Хоч в Мантуї за це  й карають смертю,

То тут живе такий шахрай злиденний,

Що не злякається її продати.

Ця думка попередила біду!

Так, цей  злидар  продасть мені  отруту...

Пригадую, його халупа тут.

Таж нині  свято,- замкнено крамницю.

Агей,  аптекарю!

Входить аптекар.

Аптекар Чого вам треба?

Ромео А йди сюди. Ти бідний, бачу я.

Бери!  Ось маєш, сорок тут дукатів.

За них отрути дай мені такої,

Щоб враз вона по жилах потекла!

І той,  хто жить стомився, мертвий впав,

І дух  його вмить вирвався з грудей

Так люто і так швидко, наче порох,

Що рветься з жерла грізної гармати.

Аптекар Я маю зілля згубного чимало,

Та Мантуї закон кара на смерть

Усякого, хто продає трутизну.

Ромео Таж змучений ти злиднями украй,

Однак боїшся вмерти? Бачу я,

Що з  голоду запали в тебе щоки,

Нудьга й скорбота дивляться з очей,

Тобі зневага й злидні горблять спину.

Цей світ - не друг тобі, не друг - закон.

Цей світ такого не створив закону,

Щоб допоміг тобі розбагатіти;

Тож злидні кинь, поруш закон, бери!

Аптекар Погоджуються злидні, а не  я.

Ромео  І не тобі плачу я, але злидням.

Аптекар Цей порошок змішайте з рідиною

І випийте; хай буде сил у вас .

На двадцятьох,- сконаєте за мить.

Ромео Ось золото твоє. Страшна отрута

Душі на втіху; в цім мерзеннім світі

Воно  убивств жорстоких більше чинить,

Ніж ця нікчемна бовтанка твоя,

Яку ти так боїшся продавати.

Не ти, а  я тобі продав отруту!

Купи собі харчів і відгодуйся!

Тебе  ж, мій порятунку чарівний,

В склеп до Джульєтти я візьму з собою

І там лиш скористаюся тобою!

Виходять.

СЦЕНА  2

Верона. Келія брата Лореицо.

Входить брат  Джованні.

Брат Джов. О францисканцю! Любий брате мій!

Входить брат  Лоренцо.

Брат Лор. Це  брат Джованні? Ти вже повернувся

Із Мантуї? Вітаю! Як Ромео?

Що він сказав? Чи він до мене пише?

Давай мерщій листа.

Брат Джов. З собою в путь

Хотів я взяти одного ченця

Із францисканців, тільки ж не застав;

Відвідував він тут у місті хворих.

Коли ж знайшов його, то нас обох

Не  випустила варта з карантину,-

Замкнула двері і печать наклала,

Підозріваючи, що ми були

В такому домі, де чума лютує.

То я й не міг до Мантуї добитись.

Брат Лор. А хто ж  одвіз мого листа Ромео?

Брат Джов. Листа послать не зміг я. Ось цей лист.

Я навіть посланця не зміг знайти

Для того, щоб тобі назад вернути,

Так налякала всіх зараза люта.

Брат Лср. Фатальний збіг! Я братством присягаюсь,

Той лист - то не дрібничка: зміст його

Аж надто був важливий, і затримка

Загрожує великою бідою.

Іди ж, мій брате, роздобудь мені

Залізний лом і принеси його

Скоріш до келії.

Брат  Джов. Я зараз,  брате.

(Виходить)

Брат Лор.  Тепер я мушу сам іти у склей.

За  три години має встать Джульєтта;

Вона мені ніколи не пробачить,

Що я не встиг Ромео сповістити.

Та знову в Мантую я напишу;

її ж у келії переховаю,

Аж доки сам Ромео не  прибуде.

О бідний труп живий в притулку мертвих!

(Виходить)

СЦЕНА З

Кладовище. Склеп родини  Капулетті.

Входять Паріс та його паж, який несе квіти і смолоскип.

Паріс Дай, хлопче, смолоскип і відійди.

Ні, погаси. Нехай мене не бачать.

Ляж там під тисами і, чуйним вухом

Припавши до землі, уважно слухай.

На кладовищі чутно кожний крок,

Земля-бо тут всередині порожня,

Покопана могилами й  хистка,

Ледь ступить хто - відразу відгукнеться.

Як щось почуєш, свисни голосніше,

Я знатиму, що хтось іде до склепу.

Дай квіти. І роби, як я звелів.

Паж

(убік)

Як страшно  тут самому серед мертвих!

Навколо домовини... Але зважусь.

(Відходить)

Паріс Я шлюбне ложе квітами укрию,

Солодка квітко! Постіль із граніту

Водою запашною я  омию

Або сльозами окроплю ці плити.

И  щоночі буду, вражений журбою,

Носити квіти й плакать над тобою!

Хлопець свище.

Знак подає слуга. Там хтось іде.

Чия нога ступає тут проклята

й  перебива  мені обряд любовний?

Із  смолоскипом?  Ніч, сховай мене!

(Ховається)

Входять Ромео й Балтазар зі смолоскипом, ломом, заступом тощо.

Ромео  Дай заступа мені й залізний лом.

Візьми цього листа і завтра вранці

Віддай моєму батькові його.

Дай смолоскип. Гляди ж, під страхом смерті,

Що б не побачив ти і  що б не чув,

До мене не підходь і не  втручайся.

В  це ложе смерті хочу я спуститись,

Щоб глянуть ще раз на  мою дружину;

А  головне - щоб зняти в неї з пальця

Коштовний перстень:  перстень той потрібен

Мені задля важливої мети.

Тепер іди звідсіль. Але гляди,

Якщо насмілишся ти повернутись

І підглядать, що буду  я  робити,

Клянусь, я розірву тебе  на шмаття

І члени всі твої розсію тут,

На цвинтарі голодному.  Бо  зараз

Ця ніч і замір мій - і дикі, й люті.

Вони лютіші, ніж голодний  тигр,

Вони грізніші, ніж бурхливе,море...

Балтазар  Я  йду, синьйоре, й турбувать не стану.

Ромео  І будеш другом. Ось, візьми собі.

Живи!.. Бувай щасливий і прощай!

Балтазар

(убік)

Я  все ж  сховаюся: мене  лякає

Цей погляд дикий. Зло він замишляє.

(Відходить)

Ромео  Огидна пащо!  Ти, утробо смерті!

Пожерла щонайкращий  дар землі!

Я  щелепи гнилі твої розкрию.

(Розбиває двері до склепу)

І силою новий напхаю корм.

Паріс  Як? Тут вигнанець той зарозумілий!

Отой Монтеккі, що убив кузена

Коханої  моєї?.. Горе це,

Як думають, звело її в могилу.

Це він прийшов знущатися  з мерців!

Схоплю його!

(Виходить наперед)

Спинись,  Монтеккі! Стій!

Покинь ганебну і гидку  роботу!

Невже й по смерті помста ще живе?!

Злочинцю підлий, мусиш ти скоритись.

Ходім, ти арештований і вмреш.

Ромео Авжеж, умру: того сюди й прийшов я.

Юначе добрий мій, о, не дратуй

Безумного, який  удався в  розпач.

Тікай, тікай звідсіль! Облиш мене...

Згадай хоч про померлих... Хай ця думка

Про долю їх злякає і тебе.

Благаю, не штовхай мене  на гріх

Іще новий і не гніви даремно...

О, йди собі! Клянуся небом,  я

Люблю тебе ще більше, ніж  себе;

Таж зброю маю я лиш проти себе...

Тікай хутчій!  Живи і пам'ятай:

Тебе безумний врятував. Прощай!

Паріс Я зневажаю всі твої закляття

Й беру тебе як підлого злочинця!

Ромео Примусить хочеш?.. Хлопче, стережись!

(Б'ються)

Паж О боже! Б'ються! Я покличу варту!

(Виходить)

Паріс

(падає)

О смерть моя!.. Як милосердий ти,

То поклади мене біля Джульетти...

(Вмирає)

Ромео Я обіцяю* слово  честі. Гляну

Йому в обличчя... Хто це?.. Граф Паріс!

Меркуціо то родич!.. Що казав

Дорогою слуга мій? Я не слухав,

Бо тяжко стиснула скорбота серце...

Здається,  він казав, що граф Паріс

Мав із Джульєттою ось повінчатись...

Чи він казав, чи  це мені приснилось?

Чи то, почувши про Джульєтту, я

Утратив розум - марити почав?

О, дай мені, дай  руку, бо  й тебе

Зі мною вписано в скорботну книгу

Лихої долі на одній сторінці!

Я покладу тебе в могилу  пишну...

В могилу? Ні. О ні, юначе вбитий.

Таж тут моя  Джульєтта спочиває;

її краса страшний, похмурий склеп

На променистий  оберта палац.

Лежи тут, смерть,- тебе ховає мертвий!

(Кладе Парка в склеп)

Буває часто, люди перед смертю

Стають веселі! А в уяві свідків

Це «передсмертна блискавка остання».

Чи ж це «остання блискавка» й моя?

Моя любове! О моя  дружино!

Смерть випила твого дихання мед,

Та не змогла твоєї вроди взяти.

Ти не подолана. Рум'янець твій

Ще на устах, на щоках пломеніє,

Ще смерті стяг блідий не тріпотить!

І ти, Тібальте, в савані кривавім?

Що міг би я для тебе більш  зробити,

Ніж те, щоб ця ж таки рука, якою

Завчасно втято молодість твою,

Так само знищила й твого убивцю?

Прости мені, кузене! Ох, Джульєтто,

Чому і зараз ти така прекрасна?

Подумать можна, що безплотна смерть

У тебе закохалась, що якийсь

Кістяк огидний тут тебе замкнув,

У темнім склепі, для утіх любовних!

Боюсь за тебе й залишусь тому

З тобою тут. Ніколи я не вийду

З цього похмурого палацу ночі.

Тут, тут зостанусь я із робаками,

Служницями твоїми. О, тепер

Знайду я тут для себе вічний спокій

І скину гніт моїх зловісних зір

З замученої й  стомленої плоті!

Милуйтесь, очі,- це в останній раз!

Ви, руки, пригорніть її востаннє!

А ви, уста мої, дихання брамо,

Скріпіть навік священним поцілунком

Довічну спілку зі скупою смертю!

Сюди, мій поводатарю гіркий!

Лихий стерничий, одчайдуху лютий,

Розбий об скелі мій нещасний човен!

За тебе п'ю, моя любов!

(П'є)

О чесний •

Аптекарю!  Швидка  твоя отрута...

Отак я з поцілунком умираю!..

(Падає)

З другого боку кладовища входить  брат Лоренцо з ліхтарем, ломом і  за-

ступом.

Брат  Лор.  Святий Франціску, поможи мені!

Вже стільки раз мої старечі ноги

Спіткнулись об могили цеї ночі...

Хто тут?

Балтазар

(виходячи наперед)

Це друг, який вас добре знає.

Брат  Лор.  Спаси вас боже! Друже мій, скажіть,

Що то за смолоскип, що марно світить

Для робаків та черепів безоких?

Здається, то у склепі Капулетті...

Балтазар  Так, отче пресвятий, і там також

Господар мій, ваш друг.

Брат  Лор. Який?

Балтазар Ромео.

Брат  Лор.  Він там давно?

Балтазар Вже, мабуть, з півгодини.

Брат  Лор.  Ходім зі мною в склеп.

Балтазар Не смію, отче.

Господар мій не знає, що я тут.

І він мені грозив страшною смертю,

Якщо за ним я стежити зостанусь.

Брат Лор.  То залишайсь. Я сам піду. Боюсь...

Боюся, щоб не трапилось нещастя.

Балтазар  Коли я тут під тисом спав, мені

Приснилось, що господар мій зітнувся

З якимсь синьйором і убив його.

Брат Лор.

(підходить до склепу)

Ромео! Боже мій! Чия це кров

Камінні  східці склепу багрянить?

Хто кинув закривавлені ці  шпаги

Тут, на порозі вічного спокою?..

(Входить до склепу)

Ромео! О, який блідий! Хто ще?..

Як? І Паріс?.. Увесь залитий кров'ю?..

Яка лиха година спричинилась

До цих фатальних і страшних подій?

Синьйора ворухнулись!

Джульєтта прокидається.

Джульєтта О мій отче!

Пораднику! А де мій чоловік?

Я знаю добре, де я маю бути;

І ось я тут. А де ж Ромео мій?

Шум за сценою.

Брат Лор. Я чую шум. Ходім з цього гнізда

Зарази, смерті  і тяжкого сну.

Наш замір вища  сила зруйнувала,

Не наша. Ми противитись не можем.

Ходім! Ходім! Джульєтто, поруч тебе

Лежить твій мертвий муж. Паріс також.

Тебе у монастир я прилаштую

Святих сестер.  Ходім, не зволікай.

Нічого не розпитуй. Близько варта.

Біжім хутчій. Джульєтто, люба сестро!

Шум наближається.

Загаємось - ускочимо в біду.

(Виходить)

Джульєтта Іди, мій  отче, сам. Я не піду.

Що любий мій  в руці стискає? Склянку,

Спорожнену, я  бачу, до останку.

І смерть страшна отрута завдала...

Який скупий! Все випив!  Не лишив

І краплі благодатної для мене,

Що помогла б мені піти за ним!

Я цілуватиму твої вуста...

Ще, може, трішки є на них трутизни,-

В підкріпленні  цьому я смерть знайду...

(Цілує його)

Твої вуста  ще теплі!..

1-й страж

(за сценою)

Де це, хлопче?

Веди нас!

Джульєтта Хтось  іде!.. Мерщій! О щастя:

Тут рятівний кинджал!

(Вихоплює кинджал Ромео з піхов)

Ось твої піхви!

(Заколює себе)

Зостанься в них і дай мені умерти!..

(Падає на труп Ромео і вмирає)

Входить сторожа з Парісовим  пажем.

Паж Це тут було, де смолоскип палає.

1-й страж Кров на землі! Оглянуть кладовище!

Кого б ви не знайшли, хапайте всіх!

Кілька стражів виходять.

Страшна картина! Граф лежить убитий...

Джульєтта теж спливає кров'ю... Що?..

Вона ще тепла!.. Щойно лиш померла,

Хоча два дні, як в склепі  поховали!..

До герцога! Покличте Капулетті!

Збудіть Монтеккі! Обшукайте цвинтар!

Виходять ще кілька стражів.

Ми бачимо лише трагічне місце;

Трагедії ж кривавої причину

Без слідства нам ніяк не розгадати.

Повертаються кілька стражів з  Балтазаром.

2-й страж Ось ми знайшли слугу Ромео, він

На кладовищі був.

1-й страж Не відпускати,

Аж доки герцог не прибуде сам!

Повертаються  інші стражі  з  братом Лоренцо.

3-й страж Ось тут чернець тремтить, зітхає й плаче;

У нього заступ відібрали  ми

І лом. А йшов він звідси, з кладовища.

1-й страж Це підозріло... Не пускать ченця!

Входить князь з почтом.

Князь Яке нещастя сталось тут зненацька,

Що нас так рано підняли з постелі?

Входять Капулетті,  синьйора Капулетті та інші.

Капулетті Що скоїлось? Чого це тут кричать?

Синьйора Кап. Народ по вулицях гука: «Ромео!»

А  хто - «Джульєтта!», хто - «Паріс!». Біжать

Всі з зойками до нашої гробниці.

Князь Який тут жах так нам тривожить  слух?

1-й страж  Володарю,  ось граф  лежить убитий,

Ромео мертвий, поруч з ним Джульєтта.

Вона була вже мертва, а тепер

її убито знов. Вона ше тепла...

Князь Шукайте скрізь негайно і дізнайтесь,

Хто б міг вчинити цей жахливий злочин!

1-й страж Слуга Ромео тут, ось і чернець;

При них ми захопили і знаряддя,

Яким гробницю можна розламати.

Капулетті О небо!. О дружино! Глянь сюди...

Таж наша доня вся спливає кров'ю!..

Він місцем помилився, цей кинджал!

Його оселя ось порожня висить

На поясі у мертвого Монтеккі,

А згубний ніж стирчить у грудях доньки!

Синьйора Кап. О горе! Жах - мов похоронний дзвін,

Мене у домовину кличе він!

Входять Монтеккі та інші.

Князь Підвівся нині рано ги, Монтеккі,

Щоб глянути, як рано ліг твій син!

Монтеккі Володарю, моя дружина вмерла...

Не винесла вона розлуки з сином

І от в могилу від журби зійшла.

Яке ж іще чека на мене горе?

Князь Глянь і побачиш сам!..

Монтеккі О ти, нечемо! Ти забув пристойність:

Раніш від батька ліг у домовину!

Князь Замкніть уста свої для скарг до часу,

Допоки ми подій не з'ясували,-

їх джерело, вершину і кінець.

Тоді вождем  я стану вашій тузі

І вам підпорою до смерті буду.

Тим часом підкоріть журбу терпінню:

Ведіть сюди осіб всіх підозрілих.

Брат Лор. Хоч без  вини, а ніби головний

Я в цій кривавій справі винуватець.

Все свідчить  проти мене - місце й час.

І ось стою тепер я перед вами,

Щоб засудить  чи виправдать  себе,-

Обвинувач я  свій і оборонець.

Князь Розповідай нам все,  що знаєш ти.

Брат Лор. Я коротко, бо дихання моє

Коротше, аніж розповідь широка.

Ромео, що лежить тут мертвий, був

Небіжчиці Джульєтті чоловіком;

І вірною дружиною йому

Була Джульєтта, що  лежить тут мертва.

Я повінчав таємно їх. В той день

Убитий був Тібальт, і смерть його

Ромео засудила на вигнання.

То плакала за ним, не за Тібальтом,

Дружина молода, Джульєтта.  Ви ж,

Бажаючи розвіяти їй тугу,

Хотіли повінчати силоміць

З Парісом. І тоді прийшла вона

У розпачі і з  поглядом безумним

До мене та благати почала,

Щоб засіб я знайшов і допоміг

Від другого їй шлюбу врятуватись.

А ні - то в мене в келії уб'є

Сама себе. І я їй випить дав

Снодійний трунок. Він подіяв  так,

Як я того бажав: вона заснула,

А виглядала зовсім наче  мертва.

Тим часом я Ромео написав,

Щоб він  сюди прибув цієї ночі

Й звільнив її з дочасної могили

В ту мить, коли минути мав той сон.

Та посланця мого, ченця Джованні,

Затримав прикрий випадок  нежданий,

І вчора він вернув мені листа.

Тоді я сам сюди подавсь, до склепу,

Щоб вивести її, коли вона

Прокинеться  зі сну. Хотів я в  себе,

У келії своїй, їй дать притулок,

Аж доки зможу сповістить Ромео.

Проте, коли до неї я  зайшов

За декілька хвилин до того часу,

Як мала підвестися, то побачив,

Що тут дочасно разом полягли

Паріс достойний і Ромео вірний.

Вона прокинулась. її благав я

Піти зі мною і скоритись небу;

Але нараз почувся гам зокола,

І я був змушений покинуть склеп.

Вона ж упала в розпач і не хтіла

Зі мною йти. І, як гадаю я,

Умить сама зняла на себе руки.

Це все, що знаю я. А щодо шлюбу -

То мамка теж про нього добре знає.

Якщо хоч трохи винен я в нещасті,

То заберіть моє старе життя

За декілька годин раніш до строку

І правосуддю в жертву принесіть.

Князь Твоє ми здавна знаєм благочестя.

А де слуга Ромео? Що він скаже?

Балтазар Я сповістив господаря свого

Про смерть Джульєтти. З Мантуї умить

Він верхи  прискакав на кладовище

І кинувся сюди, до цього склепу.

Листа ж звелів віддати вранці батьку

І наказав мені, під страхом смерті,

Щоб я  його самого тут лишив.

Князь Подай листа. Я гляну, що він пише.

Де графів паж, що викликав сторожу?

Скажи,  що тут господар твій робив?

Паж Прийшов сюди він, щоб покласти квіти

На свіжу домовину нареченій;

Мені ж  звелів він далі відійти.

Я виконав наказ. Коли це раптом

Ступив до склепу хтось із смолоскипом

І двері став ламати. Мій синьйор

Враз шпагу вихопив і вмить - на нього,

А я побіг, щоб викликать сторожу.

Князь Цей лист підтверджує слова ченця,

Шляхи кохання й новину про смерть.

Ромео додає, що він купив

В убогого аптекаря отруту

И прийшов сюди, щоб отруїтись тут

І поруч  із Джульєттою лежати.

О, де ж вони, ці вороги запеклі?

Монтеккі! Капулетті! Подивіться,

Який вас бич карає за ненависть:

Ваш цвіт любов'ю вбили небеса!

А я за те, що зносив ваші чвари,

Двох кревних нагло втратив. Кара всім!

Капулетті О брате мій, Монтеккі, дай же руку!

Вдовиний спадок це дочки моєї,

А більшого не можу я просити.

Монтеккі Але я можу дати більше. Я

їй статую із золота поставлю.

Покіль Вероною звемо Верону,

Любішого не буде силуета,

Аніж в коханні вірної Джульєтти.

Капулетті Ромео статуя не менш багата

Із нею поруч буде тут стоятиі

О, бідні юні жертви наших чвар!..

Князь Не визирає сонце з-поза хмар...

Похмурий мир приніс світанок вам.

Ходім звідсіль. Все треба з'ясувати.

Ще доведеться вирішити нам,

Кого помилувать, кого скарати...

Сумніших оповідей не знайдете,

Ніж про любов Ромео і Джульєтти.

Усі виходять.

Додати в закладки

  
Переклад Translate