Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського
Розділ X НАСТУПНІ ЧОТИРИ ДНІ
Отже, Дік Сенд став капітаном «Пілігрима». Не гаючи жодної хвилини, він поклопотався підняти вітрила.
Пасажири жили одним-єдиним бажанням - якомога швидше добутись до "Вальпараїсо або хоч до першого-ліпшого американського порту. Дікові Сенду належало визначати напрямок і швидкість «Пілігрима», вираховувати середню швидкість і щодня наносити пройдений шлях на карту. Для цього, як уже говорилося, досить було мати лаг і компас. На судні був гвинтовий патент-лаг, що його стрілка показувала на циферблаті точну швидкість за певний проміжок часу. Цей корисний, простий у користуванні прилад міг їм неабияк знадобитися. Ним могли послуговуватись навіть негри.
Залишилось єдине джерело помилок - океанські течії. Ці помилки можна було точно визначити тільки астрономічними спостереженнями. Та молодий капітан іще не вмів проводити таких спостережень.
Спершу Дік Сенд хотів одвести «Пілігрим» назад до Нової Зеландії. Цей перехід був би коротший, і він би напевно його здійснив, якби супротивний вітер не змінився на супутний. Тепер стало легше плисти до Америки. [74]І справді, вітер змінився на зовсім протилежний. Повіяв норд-вест, котрий потроху дужчав. З цього треба було скористатися й пройти шд ним скількимога далі.
Дік Сенд мав намір іти в повний бакштаг(48).
На шхуні-бригові фок-щогла несе на собі чотири прямих вітрила: фок - на нижньому коліні щогли; вище - марсель на стеньзі(49); ще вище - брамсель(50) на брам-стеньзі і врешті бом-брамсель(51) на бом-брам-стень-зі.
Грот-щогла, навпаки, несе на собі менше вітрил. На нижньому коліні в неї тільки скісний грот, а над ним - топсель(62).
Між цими двома щоглами на штангах, що зміцнюють щогли спереду, можна поставити третій ярус трикутних вітрил.
І врешті на бушприті - похилій щоглі на носі - піднімають три клівери: зовнішній, внутрішній і бом клівер.
Кліверами, стакселем, скісним гротом, топселем та вітрилами третього ярусу легко керувати з палуби, і не треба здиратись на реї, бо жоден з них не прилаштований до них.
Зате обслуговування вітрил на фок-щоглі вимагав більшої вправності. Тут уже слід здиратися по вантах на стеньгу, брам-стеньгу або бом-брам-стеньгу - і то не тільки щоб підняти вітрило, а й щоб зменшити його площу з навітряного боку -«взяти риф». Тим-то матроси повинні вміти лазити по пертах - канатах, вільно підв'язаних під реями,- і працювати однією рукою, а другою триматись за канат. Це дуже небезпечно, а надто для новачків. Крім кільової та бортової хитавиці, яка відчувається тим дужче, чим вище здирається матрос, раптовий подув вітру може викинути його за
** Бакштаг - курс корабля, прокладений під тупим кутом до напрямку вітру. У бакштагові судно йде з найбільшою швидкістю.
(4)> Стеньга - верхня частила щогли, првкріллева до основ-:0Ї частики.
и Брамсель - трете знизу вітрило.
(51) Бом-брамсель - четверте коліно щогли, продовження брам-стеньги.
(52) Топсель - трикутне вітрило. Ставиться вершиною донизу над чотирикутним вітрилом. [76]борт. Справді небезпечна робота для Тома і його товаришів.
На щастя, вітер віяв помірний. Море ще не встигло розхвилюватися, й хитавиця була невелика.
Коли Дік Сенд, за сигналом капітана Халла, повів «Пілігрим» до місця побоїща, на судні було піднято тільки скісний грот, клівер, фок і марсель. Щоб вийти з дрейфу, досить було ввести в дію вітрила фок-щогли. Негри легко впоралися з цією роботою.
Тепер же треба повернути судно, щоб пустити його в повний бакштаг, а для цього слід підняти брамсель, бом-брамсель, топсель і стакселі.
- Друзі мої,- мовив молодий капітан до негрів,- робіть усе так, як я вам скажу, і все буде гаразд.
Він став за стерно.
- Томе! Травіть шкот!(53)
- Травити? - спантеличено перепитав Том.
- Так! Тобто послабте шкот! І ви, Бете, робіть те саме! От і гаразд! А тепер витягайте! Тягніть, Бете!
- Отак?
- Так, так! Дуже добре! А тепер ви, Геркулесе! Тут треба добре потягти! З усієї сили!
Казати Геркулесові тягти «з усієї сили» було вельми необачно. Велет так рвонув за канат, що мало не порвав снастей.
- Не так сильно! - крикнув, усміхнувшись, Дік Сенд.- Так ви звалите щоглу!
- Таж я тільки трішечки потяг! - винувато відповів Геркулес.
- Ну гаразд, тоді тільки вдавайте, що тягнете, цього досить! Так... потравіть ще... Іще! Тепер швартуйте... тобто в'яжіть! Отак! Добре! А тепер потягніть гуртом з того боку!
І всі вітрила фок-щогли, що їх браси було послаблено з бакборту, звільна повернулись. Вітер наповнив їх, і «Пілігрим» швидко рушив з місця.
Потім Дік наказав послабити шкоти клівера. Далі зібрав негрів на кормі.
- Маневр виконано, друзі мої, і виконано добре! - похвалив він.- А зараз займімося грот-щоглою. Тільки глядіть, Геркулесе, нічого не рвіть!
(53) Травити шкот - послабити снасть, що нею розтягуються нижні кути вітрил. [76]- Постараюсь,- відповів велет, який тепер орудував канатами надто обережно.
Другий маневр удався легше. Послабили шкот, і могутній скісний грот швидко наповнився вітром, відчутно посиливши дію передніх вітрил.
Потім над скісним гротом підняли топсель, а що його просто взяли на гітови(54), то досить було опустити й пришвартувати снасті. Але Геркулес зі своїм приятелем Актеоном - не кажучи вже про малого Джека, котрий теж допомагав їм,- так постарались, що порвався гордень.
Усі троє попадали навзнак, але, на щастя, не забилися. Джек аж нестямився від захвату.
- То пусте! - закричав молодий капітан.- Зв'яжіть кінці й тягніть далі, тільки легше!
Дік Сенд командував усіма цими маневрами, жодного разу не відійшовши від стерна. «Пілігрим» швидко йшов курсом на схід, і тепер доводилось тільки утримувати його на цьому курсі. Нічого не було легшого за це, бо вітер віяв помірний і судно не відхилялося від курсу.
- Чудово, друзі мої! - сказав Дік Сенд.- З вас будуть гарні моряки ще перш, ніж ми допливемо до порту.
- Постараємось робити все якнайкраще, капітане Сенд,- відповів старий Том.
Місіс Уелдон також похвалила цих славних людей. Навіть малий Джек дістав похвалу - адже він теж гарно попрацював.
- Містере Джек,- мовив усміхаючись Геркулес,- мені здається - то ви перервали гордень. Яка у вас дужа рука! Що б ми тільки без вас робили!
Малий Джек почервонів, запишавшись, і міцно потис руку своєму другові Геркулесу.
Однак «Пілігрим» поки що йшов не під усіма вітрилами. Йому ще бракувало вітрил горішнього ярусу, які при ході в бакштаг - аж ніяк не дрібниця. Брамсель, бом-брамсель і стакселі значно збільшують швидкість корабля, тож Дік Сенд вирішив підняти й ці вітрила.
Цей маневр мав бути важчим од попередніх, і то не через вітрила горішнього ярусу, якими легко орудувати просто з палуби, а через прямі вітрила фок-щогли. Щоб підняти ці вітрила, треба здертися на реї. Це
(54) Гітови - снасті для підняття вітрила. [77]небезпечно, і Дік Сенд, не бажаючи піддавати ризикові нікого зі своєї недосвідченої команди, сам узявся за це діло.
Отож він покликав Тома, поставив його за стерно й показав йому, як вести судно. Потім, поставивши Геркулеса, Бета, Актеона й Остіна біля горденів бом-брамселя і брамселя, поліз на щоглу. Лазити по вантах фок-щогли та марса на реї було юнакові заіграшки. Він умить здерся по пертах(55) брам-реї й розв'язав вузли шкотів, що стягували брамсель.
Далі переліз на бом-брам-рею(56) і там теж вивільнив вітрило.
Упоравшись з цією справою, Дік ковзнув по одному з фордунів(57) штирборту вниз на палубу.
Тут, за його настановами, матроси розтягли обидва вітрила, тобто підтягли їх за нижні кути до ноків(58) й закріпили реї блоками. Врешті підняли стакселі між грот-щоглою і фок-щоглою й на цьому впоралися з вітрилами.
Цього разу Геркулес нічого не порвав.
Тепер «Пілігрим» ішов майже під усіма вітрилами. Безперечно, Дік Сенд підняв би на додачу ще й ліселі(59), однак їх було важко ставити, а ще важче опускати, коли б схопився шквал. Тож молодий капітан вирішив обмежитися вже піднятими вітрилами.
Тома звільнили від стерна, і Дік Сенд знову став на своє місце.
А вітер чимдалі дужчав. Злегка накренившись на правий борт, «Пілігрим» неквапливо линув по воді, залишаючи за кормою плоский кільватер(60), що свідчив про високі, морехідні якості судна.
- Ось ми і йдемо належним курсом, місіс Уел-дон,- сказав Дік Сенд.- Тільки б утримався якомога довше супутний вітер!
(55) Перти - підвіски під реями, на яких стоять матроси, кріплячи вітрила.
(56) Б о м-б р а м-р є я - четверта знизу рея на щоглі.
(57) Фордуни - снасті, що з'єднують горішні частини щогли із бортами судна.
(58) Н о к - незакрінлений кінець реї.
(59) Ліселі - додаткові вітрила пообабіч двох передніх щогл, що їх піднімають при слабкому вітрі задля збільшення площі парусності.
(60) Кільватер - слід на воді за кормою судна. [78]Місіс Уелдон потисла руку юнакові. А потім, відчувши велику втому, викликану хвилюваннями останніх годин, пішла до себе в каюту й, упавши на койку, поринула у важку напівдрімоту.
Нова команда шхуни-брига залишилася на палубі, несучи вахту на носі. Негри були готові виконати перший-ліпший наказ Діка Сенда, тобто переставити вітрила. Та ні сила, ні напрямок вітру не змінювались, тож роботи не було ніякої.
А що ж поробляв увесь цей час кузен Бенедікт? Кузен Бенедікт вивчав крізь лупу комаху, яку врешті знайшов на борту «Пілігрима». То був представник простих прямокрилих, чия голова майже ховалася під передньогруддям, довговуса комаха з плоскими м'якими надкриллями, які перетворилися в передні крила, досить довгими задніми крильми й закругленим черевцем. Належала вона до родини тарганових, до виду' американських тарганів.
Цю дорогоцінну знахідку кузен Бенедікт здобув у камбузі, і саме тієї миті, коли корабельний кок намірився безжально розчавити ногою таргана. Кузен Бенедікт напався на Негору, однак той з холодною байдужістю пустив його гнівні слова повз вуха.
Та чи знав кузен Бенедікт про зміни, що відбулися на борту, відтоді як капітан Халл і його команда вирушили на злощасне полювання за смугачем? Безперечно, знав. До того ж, він стояв на палубі, коли «Пілігрим» підійшов до місця катастрофи, де на хвилях погойдувались рештки розбитої шлюпки. Команда шхуни-брига загинула в нього на очах.
Сказати, що ще лихо не завдало кузенові Бенедікту болю, означало б звинуватити його в жорстокості. Звісно, він, як і всі, шкодував за нещасливими мисливцями. Він також брав близько до серця становище, в якому опинилась його кузина. Саме тоді він підійшов до місіс Уелдон і потис їй руку, ніби кажучи: «Не бійтеся! Я тут!»
Потім він пішов до своєї каюти, безперечно, щоб обміркувати наслідки цієї трагічної події й визначити енергійні заходи, що їх належало вжити далі.
Та по дорозі він надибав уже згаданого таргана й умить забув про те, що на «Пілігримі» був капітан Халл і що цей нещасний загинув разом з командою! Гарган поглинув усю увагу кузена Бенедікта! Адже він плекав честолюбну мету: довести - всупереч [79] твердженням деяких ентомологів,- що певні таргани, знамениті своїми барвами, дуже відрізняються способом життя від звичайних тарганів. Він так захоплено милувався тарганом, неначе ця бридка комаха була золотим скарабеєм!
Життя на борту «Пілігрима» знову пішло своїм звичним плином, хоч кожен його пасажир іще довго перебував під враженням несподіваної і такої страшної катастрофи.
Того першого дня Дік Сенд просто-таки розривався на шматки, силкуючись дати всьому лад на борту, щоб бути готовим до будь-яких несподіванок. Негри старанно виконували всі його накази. На «Пілігримі» панував повний порядок. Можна було сподіватись, що й далі все йтиме гаразд.
Негору більше не поривався ставити під сумнів авторитет Діка Сенда. Здавалося, він мовчки визнав нового капітана. Він, як завжди, порався з ранку до вечора в своєму тісному камбузі, і його бачили на палубі дуже рідко. Зрештою, Дік Сенд вирішив замкнути кока у трюм, аж до кінця подорожі, якщо той бодай у чомусь його не послухається. На перший його знак Геркулес схопив би Негору на оберемок і відніс у трюм. Це не забрало б у дужого велета багато часу. Нен, яка вміла добре куховарити, заступила б Негору в камбузі. Кок, мабуть, розумів, що без нього могли б обійтися, і, тим паче, помітив; що за ним пильно стежать, тож поводився бездоганно.
Вітер чимдалі дужчав, однак не змінював свого напрямку, й аж до ночі не виникало потреби переставляти вітрила. Міцні щогли, добряче залізне кріплення дозволили б йому витримати й набагато дужчий вітер.
На ніч на багатьох кораблях звичайно зменшують площу вітрил: опускають горішні вітрила - брамселі, бом-брамселі, топселі тощо. Це обачно, бо тоді кораблю не страшні несподівані шквали. Але Дік Сенд не вдався до цього застережливого заходу: погода не віщувала жодних неприємностей, до того ж, молодий капітан вирішив провести першу ніч на палубі, щоб добре за всім пильнувати. В такий спосіб «Пілігрим» мав іти швидко і вночі: юнакові кортіло чим скоріше вибратися з цієї пустельної частини океану.
Як уже сказано, компас і лаг були єдиними приладами, якими міг послуговуватися Дік Сенд, щоб визначити напрямок і пройдений шлях. [80]Цього дня молодий капітан наказував щопівгодини опускати в воду лаг і сам записував дані.
На борту «Пілігрима» було два компаси. Один висів у стерновій рубці перед очима стернового, його картушка, освітлювана вночі двома лампочками, о будь-якій порі показувала напрямок ходу судна.
Другий компас був укріплений на стелі в каюті, що її колись займав капітан Халл. Завдяки цьому капітан, не виходячи з каюти, міг завжди бачити, чи стерновий правильно веде судно, а чи, може, через недосвідченість або ж недбальство дозволяє йому відхилятися від курсу.
До речі, на кожному судні, яке ходить у далекі плавання, щонайменше по два компаси і по два хронометри. Треба мати змогу порівнювати їхні дані, щоб упевнитись у їх справності.
На «Пілігримі» теж були ці прилади, і Дік Сенд просив команду обережно поводитися з компасами, які були йому вкрай необхідні.
Та, як на лихо, в ніч проти 13 лютого, коли Дік Сенд стояв на вахті біля стерна, з компасом у каюті сталася біда.
Міцне кільце, за яке було почеплено компас, переломилося, і він упав на підлогу. Помітили це тільки вранці.
Ніхто не міг пояснити, чому зламалося кільце. Припускали, що мідь роз'їв окис, і кільце зламалося від хитавиці. Адже море було таке бурхливе тієї ночі. Та хоч хай там як, а компас розбився.
Дікові Сенду було дуже прикро. Тепер доведеться обходитись тільки компасом на рубці. Ніхто, очевидно, не винен у тому, що розбився компас, однак це могло мати неприємні наслідки. І молодий капітан вжив усіх застережливих заходів, аби вберегти єдиний, що залишився, компас од усяких випадковостей.
За винятком цієї прикрої події, на борту «Пілігрима» досі все йшло гаразд.
Дік Сенд розподілив вахту так, що йому випадало стояти за стерном уночі. Спав він по п'ять-шість годин удень, і цього йому, здавалося, було досить, бо втоми він не відчував. На цей час Том і його син Бет заступали Діка біля стерна. Завдяки його порадам вони потроху ставали путящими стерновими.
Місіс Уелдон бачила спокій Діка Сенда, й до неї повернулася впевненість. Звісно, як і всі люди, вона [81] часом впадала у відчай, але швидко себе переборювала. Насамперед вона часом покладалася на божу волю. Щира і віддана католичка, вона черпала душевний спокій у молитвах. Місіс Уелдон часто розмовляла з Діком Сендом. Юнак дуже цінував поради цієї розумної і сміливої жінки. Він щодня показував їй на карті пройдений шлях, що його наносив приблизно, керуючись напрямком руху й швидкістю корабля.
- Як бачите, місіс Уелдон,- часто казав Дік,- при цьому супутному вітрі ми неодмінно, і то скоро, добудемось до берегів Південної Америки. Не стану говорити напевно, проте сподіваюсь, що коли ми побачимо землю, то це буде неподалік од Вальпараїсо!
Місіс Уелдон не сумнівалася, що «Пілігрим» іде правильним курсом, а надто при супутному норд-весті. Але як ще вони далеко від американського берега! І скільки небезпек чекав на них по дорозі до омріяної землі: задосить самих тільки небезпечних змін у небі й на морі!
Безтурботний, як і всі діти в його віці, малий Джек знову взявся до своїх забав: бігав по палубі, бавився з Дінго. Він, безперечно, помічав, що його приятель Дік приділяє йому менше уваги, однак мати пояснила йому, що не можна заважати Дікові в роботі. Малий Джек послухався і більше не турбував «капітана Сен-да».
Отак і йшли справи на «Пілігримі». Негри старанно виконували свою роботу, з кожним днем удосконалюючись у матроському ремеслі. Том став боцманом - товариші одностайно обрали його на цю посаду. Він був старшим по вахті, поки молодий капітан відпочивав. З ним стояли його син Бет і Остін. Актеон і Геркулес відбували другу вахту під керівництвом Діка Сенда. Отже, поки один стояв за стерном, інші два несли вахту на носі.
Молодий капітан, дарма що ця частина океану була далеко поза морськими шляхами, вимагав од нічної вахти якнайсуворішої пильності. Він ніколи не забував засвічувати бортові вогні: лівий - зелений, правий - червоний. І чинив вельми слушно.
Стоячи всю ніч за стерном, Дік Сенд подеколи відчував непереборну знемогу. Тоді його рука орудувала стерном майже механічно. То давалася взнаки втома, але Дік зовсім на неї не зважав. [82]В ніч проти 14 лютого молодий капітан, украй стомившись, врешті дав собі перепочинок на кілька годин. Його заступив біля стерна старий Том.
Небо заснували густі хмари, які надвечір опустилися зовсім низько разом з масами холодного повітря. Зробилось так темно, що було годі роздивитися горішні вітрила. Геркулес і Актеон несли вахту на бакові.
А на кормі з нактоуза(61) сочилося слабке світло, м'яко відбиваючись від металевого обруча стерна. Бортові вогні світили десь збоку, й палубу вкривав густий морок.
Під третю годину ранку старого Тома стало хилити на сон. Ніч він простояв, утупившись в освітлену кар-тушку компаса, тож очі його врешті втратили здатність бачити, і він заснув стоячи. Якби тієї миті хтось торкнувся його або навіть ущипнув, він навряд би щось відчув.
Тим-то він і не помітив, що по палубі прослизнула людська тінь.
То був Негору.
Прокравшись на корму, кок підклав під нактоуз якийсь важкий предмет. Потім він подивився на освітлену картушку і, ніким не бачений, пірнув у пітьму.
Якби вранці Дік Сенд помітив підкладений Негору предмет, то негайно забрав би його з-під нактоуза. Адже то була залізяка, під впливом якої стрілка компаса, замість того щоб показувати напрямок магнітного полюса, тобто майже на північ, відхилялася на північний схід. Це відхилення становило чотири румби(62), тобто половину прямого кута.
Том незабаром прокинувся від своєї важкої дрімоти. Він глянув на компас. І подумав - бо інакше подумати й не міг,- що «Пілігрим» од хилився від правильного курсу. Чому він одхилився?..
Том повфнув стерно, скеровуючи корабель на схід. Так він принаймні гадав...
Але через відхилення стрілки на чотири румби, якого Том навіть не підозрював, ніс судна тепер був , повернутий на південний схід.
(61) Нактоуз - металева - із спеціального немагнітного сплаву - або дерев'яна шафа, у верхній частині якої встановлено корабельний компас.
(62) Один румб дорівнює '/з2 кола, тобто 11° 15'. [83]Отак при супутному вітрі під усіма вітрилами «Пілігрим» мчав уперед, відхилившися від правильного курсу на цілих 45 градусів.
Книга: Жюль Верн П'ятнадцятирічний капітан Переклад Петра Соколовського
ЗМІСТ
На попередню
|
|
