Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Дискусія між фізиками й ліриками закінчилася перемогою комерсантів. / Олександр Перлюк

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: В. І. Шпак. РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ (на прикладі Української видавничо-поліграфічної компанії “Експрес-Об’ява”)


1.3. Мале підприємництво у структурі національної економіки, особливості та проблеми розвитку

Досвід промислово розвинутих країн, таких, як США, Італія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, економіці яких нале-жить значне, а за низкою показників і провідне місце в світі, ілюструє важливу роль малого та середнього бізнесу. На долю останнього в

45

цих країнах припадає до 90-95 % усіх підприємств, 50-60 % виробництва валового національного продукту, він виступає роботодавцем для більш ніж 50 % працездатного населення60.

Для порівняння, кількість малих підприємств на 1000 одиниць на-селення (загальноприйнятий показник рівня розвитку МБ) України на середину 90-х років дорівнював 2 (на кінець 90-х — близько 2,7), що, наприклад, у 22,5 раза менше, ніж у країнах ЄС (45), майже в 37 разів менше, ніж у США (74,2). У країнах перехідної економіки: у Чехії — 12,4; Польщі — 51,3; Естонії — 16,7; Росії — 5,6.

Тут важливо зазначити, що за критеріями міжнародної практики критична маса комерційних структур для характеристики господар-ства як ринкового має складати не менше одного діючого підприєм-ства на 30-50 жителів конкретної території. (Під інтегральним поняттям малого бізнесу, як правило, мається на увазі ринкова діяльність окремих людей та членів їх родин (родинний бізнес), малі підприємства з чисельністю найнятих робітників (персоналу) до 100 чоловік працюючих та середні підприємства з чисельністю від 100 до 500 працюючих)61.

Визначення оптимальної кількості МП для повноцінного функціонування національної ринкової системи нині є досить проблема-тичним. Цей показник залежить від конкретних потреб конкретних товарів і послуг, рівня розвитку ринкової трансформації, якісних ха-рактеристик підприємницьких структур.

Наприклад, керівник проекту підтримки приватного підприємниц-тва Міжнародної Фінансової Корпорації Н. А. Масві обґрунтовує не-обхідність наявності 2-3 млн МП для повноцінного функціонування національних ринкових відносин62. На думку А. М. Лукашенка, для побудови національного ринкового господарства потрібно не менше 400-450 тис. підприємницьких структур63.

На наш погляд, за нинішніх обставин кількісний критерій МП не може слугувати виразником проблеми, що розглядається в книжці.

60 Бедринець М. Д. Податки в системі фінансової підтримки розвитку малого підприє-мництва // Фінанси України. — 1998. — № 9. — С 122.

61 Невелєв О. М. Мале підприємництво в регіоні: Економічні та правові засади. — К., 1998. — С 4.

62 Марьенко В. “Карапетик бедный, отчего ты бледный?..” // Діловий вісн. — 1996. — №2. — С. 22-23.

63 Громадянське суспільство і підприємництво в Україні: проблеми і шляхи становлення: 36. наук. пр. — К.: Манускрипт, 1996. — С 26-27.

46

Потрібна кількість МП визначатиметься еволюційно у контексті утвердження малого бізнесу. Більш вагомими постають якісні особливості, у зв’язку з чим вважаємо за доцільне проаналізувати його розвиток, місце й частку в суспільному виробництві та структурі на-ціональної економіки.

Власне структура суспільного виробництва визначається абсолютними розмірами і часткою (відносно загального обсягу виробництва) використаних ресурсів або поточних витрат, чисель-ністю зайнятих робітників, обсягом застосовуваних і споживаних за-собів виробництва64. Вона характеризується: відтворювальними (між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання); галузевими (у розвиткові галузей матеріального виробництва); територіальними (у розміщенні виробництва в окремих економічних районах чи областях); зовнішньоекономічними (між ек-спортом та імпортом продукції різних галузей і регіонів) пропорція-ми, що й дає можливість простежити і загальну ситуацію в секторі, і його окремі тенденції.

У свою чергу, в тісному взаємозв’язку зі складовими суспільного виробництва, як правило, визначається структура економіки. Так, на-приклад, академік В. Е. Коломойцев виділяє такі її основні площини:

Відтворювальна структура — пропорції відтворення, що склалися, і зрушення, що в них відбуваються (йдеться насамперед про співвідношення підрозділів суспільного виробництва, що відрізня-ються призначенням виготовленого продукту, про зрушення у пропорціях поділу сукупного суспільного продукту за вартістю і розподіл кожного з цих елементів).

Галузева структура — розподіл засобів виробництва і робочої сили між різними підгалузями і галузями (з одного боку, пропорції визначаються структурою кінцевих і проміжних потреб суспільства, з другого — технологічним рівнем, природними умовами виробни-цтва, певною мірою інерційністю попередньо сформованої галузевої структури тощо).

Технологічна структура — співвідношення традиційних і якісно нових напрямів науки і техніки, розподілом ресурсів між ними (за ступенем охоплення новітніми технологічними напрямами (мікро-електроніка, інформатика, біотехнології тощо) сфер виробництва і споживання роблять висновки про технічний рівень країни, її нау-

64 Коломейцев В. Е. Структурна трансформація промислового комплексу України. — С 9.

47

ково-технічний потенціал, за цим же показником визначається якіс-ний рівень національного сектора малого бізнесу).

Територіальна структура — пропорції в розміщенні й розвиткові продуктивних сил у межах національної (світової) економіки.

Відсоток малого та середнього підприємництва України у валовому національному продукті у 8-13 разів менший, ніж в економічно розвинутих країнах. За матеріалами міжнародної науково-практич-ної коференції “Напрямки подолання перешкод розвитку малого та середнього підприємництва в Україні”, що відбулася у Києві в квітні 2001 року, у США на підприємствах МСБ працює 70,2 млн чол., в краї-нах ЄС — 68 млн чол., зокрема у Німеччині — 18,5 млн чол., в Іта-лії — 16,8 млн, у Франції — 15,2 млн чол.

Частка зайнятих у малому підприємництві України, наприклад, станом на 1996 р. складала 5,7 % працюючого населення65, частка МСП у ВВП (%) — лише 7 %66. За цим же показником, за даними Держ-комітету України з розвитку підприємництва, Держкомстату України, — у Польщі — 60 %, Росії — 10 %, ЄС — 65 %, США — 51 %.

Частина балансового прибутку отриманого МП у загальному ба-лансовому прибутку в цілому в Україні постійно зменшується. Збит-кові підприємства складають майже 40 % від усіх МП.

Значимість малих та середніх підприємств в різних країнах можна зрозуміти за даними Держкомітету України з розвитку підприємництва, Держкомстату України (2000) з наступної таблиці:

Країни

Кількість МСП,

тис.

Кількість

МСП

на 1000

жителів

Працюють в МСП,

млн чол.

Частка

МСП

в загальній

чисельності

працюючих,

%

Частка МСП в ВВП,

%

1

2

3

4

5

6

Великобританія Німеччина Італія Франція

2630 2290 3920 1980

46

37 68 35

13,6 18,5 16,8 15,2

49 46

73 54

50-53 50-52 57-60 55-62

65 Бедринець М. Д. Податки в системі фінансової підтримки розвитку малого підприє-мництва // Фінанси України. — 1998. — № 9. — С 122.

66 Aksyonov I. How to Improve the Regulatory Conditions for Small Business // The Ukrainian Legal and Economic Bulletin. — 1997. — № 4. — P. 10.

48

Закінчення таблиці

1

2

3

4

5

6

США

19300

74,2

70,2

54

50-52

Японія

6450

49,6

39,5

78

52-55

Росія

844

5,65

8,3

13

10-11

Україна

217

4,4

1,7

10,8

6-7

Україна (2001)

234

4,8

1,8

12,1

7,3

При цьому однак варто враховувати певну відносність наявних даних про підприємницькі структури. Статистичні підрахунки не бе-руть до уваги тіньовий сектор, у якому, на думку багатьох спеціалістів, в Україні функціонує до 60 % МП. Наприклад, спеціалісти Світового банку визначають внесок МП у ВВП України в розмірі 40-50 %67.

Щороку зменшується питома вага діючих малих підприємств до кількості зареєстрованих, і це — також своєрідна особливість вітчиз-няного сектора малого бізнесу. Наприклад, у 1992 р. реально функ-ціонувало тільки 49,4 % МП від кількості зареєстрованих, у 1993 р. — 47,7 %, 1994 р. — 37,3 %68. У 1996 р. з 281,6 тис. зареєстрованих підприємств діяло тільки 91,6 тис, тобто майже третина (32,6 %)69. У 1997 p., відповідно, з 300 тисяч — 136238 (4,5 %)70. Подібна тенденція зберігалася у 1999-2001 pp.

Наведені показники яскраво ілюструють як несприятливі умови для діяльності МП, так і практику переходу багатьох з них у тіньовий сектор. Станом на середину 2000 р., за інформацією податкової адміністрації, в Україні діяло 2625 фіктивних фірм.

У процесі становлення малого бізнесу в Україні спостерігається тенденція нерівномірності, стрибкоподібності в кількісній динаміці підприємницьких структур.

Так, зростання МП припадає на 1992-1993 pp. За цей час їх кількість збільшилася майже в 1,5 раза (з 50496 до 75003). У наступні

67 Problems of Small Business in Ukraine // The Ukrainian Legal and Economic Bulletin. — 1997. — № 1-2. — P. 10.

68 Малий бізнес України: підприємці здатні відродити країну / Під ред. Д. В. Ляпі-на. — К.: Асоціація сприяння розвитку приватних підприємств в Україні “Єднання”, 1997. — С 63.

69 Троценко Р. Малий бізнес: чи є перспектива? // Діловий вісн. — 1997. — № 1. — С 18.

70 Греков Ю. Разработан проэкт программы развития малого бизнеса // Всеукраин-ские ведомости. — 1997. — № 3. — С. 2.

49

3 роки має місце уповільнення темпів росту, відповідно, 106,4%; 114,7 %; 101,6 % (79827; 91601; 93091)71. Нарешті, найвищі темпи росту МП припадають на 1997 р. — 146 % (136238).

За офіційними даними станом на 1997 р. в Україні вже налічувалося близько 136238 МП; 1200 тис. індивідуальних підприємців та 36 тис. фермерських господарств; у 1998 р. — 173404, у 1999 р. —197127, у 2000 р. — 217930, у 2001 р. — 233607 малих підприємств.

В умовах переходу до ринкових відносин в Україні було визначе-но три шляхи становлення малих підприємств: у процесі привати-зації державних підприємств; у процесі демонополізації, роздрібнен-ня державних підприємств; створення нових МП72.

Хоча у перехідний період найоптимальнішим, найреальнішим і найперспективнішим видається третій шлях становлення приватного підприємництва, в Україні, на жаль, він майже не реалізовується. Основна причина — пасивна державна політика. Окрім цього, у держбюджеті перманентно не вистачає фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення відповідних умов.

Щодо першого та другого шляхів очевидною постає їх неефек-тивність і мала активність. Як наслідок досить специфічною видається динаміка структури форм власності у малому бізнесі.

По-перше, чітко простежується зменшення питомої ваги державних МП:

1992 p.

1993 p.

1994 p.

1995 p.

1996 p.

1997 p.

1998 p.

1999 p.

2000 p.

2001 p.

18,7 %

7,8 %

3,7 %

2,7 %

1,7 %

0,9 %

1,7 %

1,6 %

1,5 %

1,3 %

По-друге, наявна стала тенденція росту МП колективної форми вла-сності на першому етапі перехідного періоду зі стабілізацією покаж-чиків в останні роки:

1992 р.

1993 р.

1994 р.

1995 р.

1996 р.

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

32,9 %

34,9 %

42,8 %

54,7 %

62,7 %

65 %

65 %

64 %

63 %

63 %

По-третє, дещо незвичною навіть для перехідних економік є дина-міка росту приватних малих компаній:

71 Вісник Держкомстату України. — 1992-1996.

72 Буряк Л. Д., Гапонюк М. А. Проблеми фінансового забезпечення розвитку малого бізнесу // Фінанси України. — 1998. — № 9. — С 102.

50

1992 p.

1993 p.

1994 p.

1995 p.

1996 p.

1997 p.

1998 p.

1999 p.

2000 p.

2001 p.

43,3 %

53,8 %

50,7 %

42,6 %

35,6 %

31,0 %

29,4 %

31,0 %

32,3 %

32,4 %

Окреслені особливості мають під собою спірне суб’єктивне підґрунтя. Наприклад, у 1992-1994 pp. спостерігається очевидне зволі-кання щодо проголошеного процесу приватизації з боку владних структур. Зокрема, це проявилося у суперечливості підготовки відповідної правової бази, необгрунтованій затримці в необхідних документах, затвердженні списків об’єктів, невиправданому завищенні цін, опорі органів місцевої влади, мораторії Верховної Ради на приватизацію, що діяв до кінця 1994 p., складності формування приватизаційних органів тощо. Поєднаність з іншими дестабілізую-чими факторами — бюрократизм, кримінальні структури, майже безперервна галопуюча інфляція в умовах поглиблення економічної кризи — зумовила відповідний результат: уже закінчена мала при-ватизація ні якісно, ні кількісно не відіграла важливої ролі каталіза-тора підприємницької активності. За 6 років в Україні було приватизовано 45 тис. підприємств. Для порівняння, лише в 1992 р. в Чехії вже було приватизовано 22 тис. з виставлених у 1990 р. 100 тис. об’єктів73.

Окрім цього, якщо лише побіжно кинути погляд на виступи ана-літиків у ЗМІ з приводу впливу можновладців на приватизаційні процеси, чітко прослідковується цікава особливість — основний ак-цент ставиться не на створенні оптимальних можливостей для функ-ціонування альтернативних стосовно неефективно діючих господарських структур, що базуються на державній власності (як, на-приклад, у країнах Центральної, Східної Європи), а на пошук утопічних моделей “соціальної справедливості”, недопущення “ка-піталістичного привиду” в Україну. В результаті процеси часто-гус-то деформуються на задоволення інтересів усіх — кого завгодно, — крім власника-підприємця.

У країнах Центральної і Східної Європи мала приватизація оз-начала насамперед приватизацію нерухомого майна, відбувалася, ефективно стимулюючи розвиток усієї ринкової інфраструктури і згладжуючи об’єктивні соціальні протиріччя перехідного етапу. В Україні (дещо подібно до російського аналога) перспектива викупу

73 Defillippi R. Stall Business Development in the Czech Republic // Review of Business. — 1995. — №3. — P. 4.

51

надається трудовим колективам, обмежується викуп найважливішого активу — приміщень (багато підприємств виносились на приватиза-цію лише з правом оренди приміщень, при цьому короткострокової, що практично робило неможливим створення сприятливого інвести-ційного клімату, ставило підприємців у пряму залежність від органів місцевої влади), нав’язується обов’язковість зберігати спеціалізацію об’єктів.

Ускладнили процес довгострокова невирішеність земельного питання, відсутність права продажу земельних ділянок тощо.

Дещо поліпшило ситуацію введення у 1995 р. в дію Указу Президента України “Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприєм-ницької діяльності”, згідно з яким санкціонувалося право приватизовувати земельні ділянки, на яких знаходяться МП, і вільно ними розпоряджатися, але кардинальних зрушень не відбулося. Стра-тегічну мету приватизації, визначену на початку 90-х років — найшвидший розподіл власності за найвищими цінами — реалізувати не вдалося. У 1996 р. тільки 29 % МП було приватизовано конкурентним способом, більше 50 % — неконкурентним (Кубай. — С 99). Це при тому, що практично завжди приватизація розглядалася як важлива стаття надходжень до державного бюджету. Однак хоча відомий історик і теоретик приватизації Олександр Пасхавер і стверджує, що “те, що в бюджеті немає грошей, створює приватизації могутнього союзника”, однак досвід минулих років не додає оптимізму.

Наприклад, проект бюджету-2001 передбачав, що 25 % доходів у ньому будуть складати надходження від паливно-енергетичного ком-плексу (у вигляді поточних платежів) і заходів від приватизації. Зокрема, очікувалося 9,1 млрд грн (або близько 1,44 млрд доларів США при запланованому середньорічному курсі гривні 6,3 грн/долар) приватизаційних надходжень, 25 % яких планувалося спрямувати на інвестиції і підтримку структурних змін у пріоритетних галузях економіки74.

На практиці за весь 1999 р. Фонд держмайна перерахував до бюд-жету лише 0,68 млрд грн. Відповідно до Закону про Державний бюд-жет на 2000 р. від приватизації мало поступити 2,575 млрд грн. За

74 Следзь С. Три миллиарда из воздуха? // Зеркало недели. — 2000. — 23 сент. — №37 (310). — С. 7.

52

вісім місяців 2000 p. було перераховано лише 1,206 млрд. При цьому з січня 2000 р. Фонд державного майна оголосив 169 конкурсів з продажу пакетів акцій загальною початковою вартістю близько 1,45 млрд грн, з яких на 75 конкурсах пропонувалися контрольні па-кети акцій. На початок вересня цього ж року відбулося лише 32 конкурси (близько 19 % з оголошених) на загальну суму 720,2 млн грн (49,69 % початкової вартості).

Зрозуміло, що переобтяжені боргами об’єкти приватизації на конкурсній основі не можуть виглядати надто привабливими ні для вітчизняних, ні, тим паче, для зарубіжних інвесторів (при цьому приватизація у гривневому секторі грошей загрожує росту рівня інфля-ції). Проте очищення від боргів (як, наприклад, у Східній Німеччині свого часу) вимагає додаткових витрат бюджету. Таким чином, знову — замкнуте коло. Як бачимо, механізм попереднього, допродаж-ного вивчення попиту на акції, детально регламентований у держ-програмі приватизації на 2000-2002 pp., поки що так і залишається побажанням.

Одним з найважливіших факторів впливу на структурну динаміку малого бізнесу та особливості його функціонування виступає податкова політика.

Так, у промислово розвинутих країнах остання, як дієвий важіль регулювання діяльності малих підприємств, досить ефективно роз-в’язує проблеми цілеспрямованого розвитку підприємництва, зокре-ма, через систему податкових пільг.

Хоча система пільгового оподаткування малого підприємства в різних країнах неоднакова, проте спільними залишаються:

1) пільги податку на прибуток підприємств у розмірі частки ка-піталовкладень у нове устаткування, будівництво; звільнення від сплати податку на суму доходу, що витрачається на придбання нового устаткування МП обробної промисловості (за підрахунками спеціалістів, у цілому держава відшкодовує близько 10 % вартості засобів виробництва);

2) неоподатковуваність створених за рахунок прибутків фондів спеціального призначення;

3) зниження податкових ставок на прибуток МП;

4) диференційований підхід до податку на прибуток, податку на додану вартість, прибуткового податку;

5) створення неоподатковуваного податком резерву;

53

6) застосування механізму прискореної амортизації75 .

В Україні податкова система, на жаль, виступає лише фіскальним засобом поповнення бюджету, а не механізмом заохочення ділової активності. При цьому упродовж 90-х років спостерігається тенден-ція до посилення жорстокості системи оподаткування в цілому, що зменшує власні засоби розвитку МП.

Уже в 1992 р. Декретом Кабміну “Про податок на прибуток підприємств і організацій” було відмінено існуючі податкові пільги, не компенсувавши жодними альтернативними засобами підтримки. Законом “Про державний бюджет України на 1994 р.” взагалі не пе-редбачалося будь-яких пільг в оподаткуванні МП. Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з 01.01.95 р. МП оподатковуються на загальних підставах єдиних для всіх суб’єктів ринкової економіки (нагадаємо, що попереднім Законом передбачалася сплата 50 % від сплати податку протягом першого року функціонування).

Проект Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” містив випадки, коли в податковому законодавстві були передбачені зміни, що, навпаки, погіршували навіть існуючі умови для малого підприємництва. Наприклад, останні мали підля-гати оподаткуванню на основі законодавства, яке діяло на момент їх державної реєстрації.

Не принесла суттєвого поліпшення податкової ситуації, хоч і прогресивна в багатьох відношеннях, реформа податкової системи 1997 р.

За найоптимістичнішими підрахунками спеціалістів, у вигляді різних податків з підприємств вилучається більше 80 % доходів76 .

Лише Фонд оплати праці обкладається 42,5 % податком (у 1995 р. — 52,5 %), що в першу чергу спричинює підвищення собівартості, подорожчання і падіння конкурентоспроможності продукції підприємств. При цьому, наприклад, на початок 1996 р. загальні питан-ня оподаткування регламентувалися 61 документом, ПДВ — 101; відповідно податок на прибуток підприємств і акцизний збір — 65 і 60 нормативними актами77.

75 Бедринець М. Д. Податки в системі фінансової підтримки малого підприємництва. — С 124.

76 Печерський В. Через разумные налоги — к выходу из кризиса // Діловий вісн. — 1996. — №12. — С. 18.

77 Малий бізнес України: підприємці здатні відродити країну / Під ред. Д. В. Лят-на. —К., 1997. — С. 38.

54

За інформацією “Українського ділового щотижневика”(2001. — лип. — № 29) протягом червня 2001 р. у рамках участі у програмі “Коаліції бізнес-асоціацій” проекту BIZPRO, що фінансує AMP США, у всіх регіонах України проводилося опитування суб’єктів підприєм-ницької діяльності про вплив податкової системи на їхній розвиток. Усього опитано 710 керівників малих підприємств і підприємців — фізичних осіб. Деякі результати дослідження малого бізнесу приголом-шують. Зокрема: 10 % малих підприємств віддають державі понад 60 % свого доходу.

21,8 % опитаних вважають, що податки і збори віднімають у них до 40 % їхніх доходів, 10 % заявили, що платять державі у виді подат-ків і зборів понад 60 %. Організатори дослідження дійшли висновку, що підприємництво в Україні терпить чи ледве не найважчий подат-ковий прес у світі. На їх думку, наведені дані відбивають лише факти-чно перераховані в бюджет податки і збори і не враховують інших витрат — перерахування в цільові фонди, витрати, пов’язані зі звітні-стю, перевірками, хабарами тощо.

У такій ситуації неважко зрозуміти підприємців, змушених приховувати від держави значну суму доходів. Серед опитаних таких було 39,3 %. Причому обсяги доходу, прихованого від оподатковування, складають приблизно 20 % — про це повідомив 81 % респондентів, що коли-небудь приховували доходи від оподатковування.

Окреслена картина спричинила відповідні результати: зниження темпів зростання кількості діючих МП, посилення процесу тінізації суб’єктів малого підприємництва.

Так, при абсолютному зростанні кількості малих промислових під-приємств впродовж 90-х років чітко простежується уповільнення тем-пів їх створення. Якщо в 1993 р. кількість діючих МП порівняно з попереднім роком зросла на 50 %, у 1994 р. — лише на 6 %, у 1995 р. —на 14 %,у 1996р. — на2 %,у1997р. — 2,9 %,у 1998р. — 1,3 %,у 1999 р.— 1,16 %, у 2000 р. — 1,14 %, у 2001 р. — 1,09 %.

Статистичні дані ілюструють дуже повільне збільшення чисель-ності працюючих у малому бізнесі.

У 1991 р. — 1192,4 тис. осіб; у1993 р. — 1038,2 тис. осіб, у 1994 2001 pp. — відповідно — 986,4; 1124,9; 1178,1; 1395,5; 1559,9; 1667,5; 1709,8; 1807,6 тис. осіб. Останні роки намітилася тенденція знижен-ня темпів росту кількості працюючих в МП. У 1997 р. зростання порівняно з 1996 р. складало 18,5 %, у наступні роки порівняно з попе-редніми: 11,8 %; 7,5 %; 1,9 %, у 2001 році воно складало 5,7 %.

55

Згідно з даними Міністерства внутрішніх справ України “чесно” сплачують державні податки лише близько 10 % комерційних під-приємницьких структур. При цьому не дуже різняться дані опиту-вання керівників 235 вітчизняних МП: 80 % підприємців не врахову-ють певну суму прибутку при оподаткуванні (з них: 26 % — приховують до 90 % прибутку; 26 % — від 30 % до 50 %; 28 % — не декларують 10-20 %. І тільки близько 20 % респондентів заявили, що сплачують усі державні податки78.

Таким чином, насамперед надмірний податковий тиск і зрозуміле бажання “вижити” у складних умовах перехідного періоду змушує підприємців діяти напівзаконно (подвійна бухгалтерія, фіктивна зарплата, відкриття МП, що зникають після кількох виконаних опе-рацій, тощо), штовхає їх у тіньовий сектор, у якому, за деякими підрахунками, перебуває близько 60 % суб’єктів економічної діяль-ності.

Власне, проблему наявності “тіньового бізнесу” як економічного явища не можна трактувати однозначно. Адже до цієї категорії на-лежать і господарські одиниці, які виробляють продукцію, здійсню-ють торговельні, посередницькі операції, надають послуги тощо в межах чинного правового поля (однак приховують діяльність від державних органів, щоб уникнути високих податків, адміністративних перепон; зареєстровані фірми, які не сплачують усіх податків, не звітують про свою діяльність; ведуть справи без спеціального дозволу — ліцензій тощо), і кримінальні структури, зацікавлені у швидкому збагаченні, які займаються економічною діяльністю, забороне-ною чинним законодавством.

Таким чином, тіньовий сектор, з одного боку, створює нові робочі місця, матеріальні блага, але з іншого — є сприятливим ґрун-том для зародження економічної злочинності.

Водночас тіньова діяльність суб’єктів господарювання яскраво ілюструє відносність багатьох кількісних показників у сфері малого бізнесу, на основі яких ґрунтуються і наукові дослідження, і визна-чення урядової стратегії.

Наприклад, за офіційними даними (у результаті приховування час-тини прибутків) станом на початок 1998 р. є збитковим кожне друге вітчизняне підприємство, за січень — листопад 2002 року за інформа-цією “Статистичного бюлетеня за 2002 р.” Державного комітету ста-

78 Погорелое А. Налоги и дураки. — К., 1997. — С. 23. 56

тистики України 44 % підприємств одержали збиток, що об’єктивно не може відповідати реальному станові справ. Або ще, фінансовий ре-зультат від звичайної діяльності МП до оподаткування у 2001 р. ста-новив — 94,7 млн грн.; (за формами власності: державна — 53,0 млн грн; комунальна — 62,9 млн грн.; приватна — + 333,2 млн грн.; коле-ктивна — 265,3 млн грн.; міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав — 46,7 млн грн.).

У цілому таку ситуацію не слід розглядати як унікальну особливість українського ринку. Наприклад, у Росії, згідно з деякими ек-спертними оцінками, так чи інакше причетні до “тіньового бізнесу” близько 90 % російських МП79.

Окрім цього, власне наявність “тіньової економіки” жодним чи-ном не обґрунтовано розглядати як закономірний наслідок ринкових реформ, скоріше, яскравою ілюстрацією адекватного результа-ту неефективної державної політики, яка ставить підприємців у нерівні умови.

В Україні першим реальним правовим кроком підтримки малого підприємництва стало видання Указу Президента України “Про спро-щену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого під-приємництва” від 03.07.98 № 727 (у редакції Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3.07.98 № 727).

Зазначений Указ дав значний імпульс у розвитку малого бізнесу, створюючи на державному рівні відповідні умови для ефективного використання його можливостей у рамках національної економіки. Спрощена система оподаткування шляхом заміни сплати встановле-них законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) спла-тою єдиного податку і введенням спрощеної форми бухгалтерського обліку і звітності істотно зменшила податкове навантаження на плат-ників, що сприяло реєстрації значного числа громадян як суб’єктів господарської діяльності та виведенню з тіньового обороту значних доходів.

Так, аналіз діючої спрощеної системи оподаткування для юридич-них осіб свідчить про те, що переведення їх на сплату єдиного податку позитивно вплинуло на діяльність збиткових підприємств. Так, у 2001 р., за інформацією Марії Орещенко, заступника начальника Головного

79 Социальная рыночная экономика в Германии и экономическая трансформация в России: Пер. с нем. — М.: ИНФРА-М., 1996. — С. 115.

57

управління методології ДПА України, що надрукована у тижневику Консультант (2002. — 16 груд. — № 50(373)), 5862 збиткових підпри-ємтсва, що працювали за загальною системою оподаткування, вза-галі не платили податок із прибутку. А коли перейшли на спрощену систему оподаткування, сплатили в бюджет 34,3 млн грн. єдиного податку.

Динаміка переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкта-ми підприємницької діяльності — фізичними особами за останні роки характеризується такими показниками.

У 1999 р. 66 тис. платників єдиного податку перерахували 58 млн грн., у 2000 р. 182 тис. платників — 226 млн грн., у 2001 р. 303 тис. платників — 439 млн грн.

Слід зазначити, що збільшилися не тільки кількісні, але й якісні показники. Якщо в 1999 р. одним платником єдиного податку в се-редньому перераховано 879 грн. за рік, у 2000 р. — 1242 грн., то в 2001р. —вже 1448,8 грн.

Висновок простий — сьогодні в більшості громадян, що здійсню-ють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, уже немає сумнівів у перевагах спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.

У процесі становлення малого бізнесу в Україні у 90-х роках на-глядно прослідковується неефективність його галузевої структури.

Найбільша питома вага МСП зайнята у посередницькій, торговельній сфері, зокрема, у сфері обертання продукції в основному імпортного виробництва.

Досить незначний відсоток малих та середніх фірм функціонує у виробничих галузях та сфері соціальних послуг.

У вітчизняній промисловості частка малих підприємств і коопера-тивів відносно до кількості працюючих у середньому становить близь-ко 15 %, у капітальному будівництві — 8,5 %, у сфері операцій з неру-хомістю — 10 %, у торгівлі та громадському харчуванні — понад 50 %.

Питома вага малих підприємств і кооперативів у загальному ви-пуску продукції, товарів і послуг в Україні після 5 років незалежності складала всього 5,6 % (за офіційними даними), з яких на будівницт-во припадало 24,4 %; торгівлю, матеріально-технічне постачання і посередницькі послуги — понад 30 %.

Частка промислової продукції, виробленої малими підприємства-ми і кооперативами, за даними на початок 1998 p., ледь перевищувала 3 %. При цьому понад 30 % складає поліграфічна продукція. Внесок

58

МП і кооперативів у харчову промисловість склав близько 3,6 %, у легку — 10,5 %. У 2000 р. частка МП у загальних обсягах виробницт-ва становила 6,9 %, у 2001 р. — 7,3 %. Дуже низький відсоток вітчиз-няних МП задіяно у виробничо-інноваційному секторі. Якщо у краї-нах з розвинутою ринковою економікою в ньому функціонує близько 60 % МСП, в Україні, навпаки, спостерігається тенденція до скорочення.

Детальніше основні тенденції і динаміку розвитку малого бізнесу в галузевому розрізі у 90-х роках та на початку нового сторіччя відображає наведена нижче порівняльна таблиця, складена за даними Держкомстату України.

Галузі

Роки

1992

1997

2001

Торгівля

Промисловість

Будівництво

Транспорт

Охорона здоров’я

Освіта

Сільське господарство

Інші

27,5 %

20,8 %

18,4 %

2,4 %

3,0 %

1,9 %

1,8 %

24,2 %

52,0 %

14,0 %

10,5 %

2,2 %

1,9 %

0,8 %

0,9 %

17,7 %

42,9 %

16.1 %

8,5 %

4.2 % 1,0 % 0,8 %

4.3 %

22.2 %

Як бачимо, наглядна яскрава тенденція концентрації МП у галу-зях, де швидше скуповується капітал, немає потреби у великих матеріальних затратах та інвестиціях. Аналогічна ситуація простежується у структурі зайнятості (в галузевому розрізі). З 1993 по 1997 pp. питома вага працівників МП у промисловості скоротилася з 25,1 до 20 %; у будівництві, відповідно, — з 25,5 до 16 %; у галузі науки та наукового обслуговування — з 6,1 до 1,7 %. Натомість у сфері торгівлі, громадського харчування, матеріального постачання, посередницької діяльності частка зайнятих помітно зростає: у 1993 р. — 24,3 %; 1994 р. — 29,1 %; 1995 р. — 34,5 %; 1997 р. — 41 %. І це небезпідставно.

Наприклад, взяти б до уваги хоч уже згадувану податкову систе-му. У багатьох розвинутих країнах податки на прибуток підприєм-ця, який займається виробничим бізнесом, складають не більше 20-30 % від прибутку, при цьому податки чітко диференціюються залеж-но від номенклатури виробництва продукції (для стимулювання пріоритетних галузей), в той час як податки на комерційне посеред-

59

ництво, як правило, у 2-3 рази вищі, що в кінцевому результаті є ва-гомим стимулятором перетікання капіталу у виробництво80.

В Україні податки однакові як для виробників, так і для посеред-ників. Отже, перетікання капіталу у сферу обігу і формування нового прошарку власників-підприємців насамперед на основі перероз-поділу доходів і власності слід розглядати як закономірне спрацювання ринкових механізмів у конкретних умовах, не шукаючи “морально-етичного підтексту”.

З іншого боку, значний відсоток концентрації ресурсів малих компаній у торгово-посередницькій сфері притаманний і для бага-тьох інших перехідних економік. Наприклад, на середину 90-х років у торгівлі було задіяно 36 % МП Чехії; у торгівлі й матеріально-тех-нічному забезпеченні — 54 % малих фірм Росії81. Близько 40 % усіх естонських приватних підприємств зосереджено у торгівлі. При цьому їх кількість з 1992 по 1995 pp. збільшилась майже в чотири рази і склала близько 30 тис. (на кожних 100 жителів припадає два під-приємства торгівлі)82.

Однак ніде не проявляється настільки небезпечно загальна тен-денція переміщення капіталу.

Водночас особливістю в діяльності багатьох МП України є значна поширеність такого явища, як диверенфікація. Основною причиною концентрації підприємницьких зусиль одночасно в різнобічних сфе-рах у принципі виступає переважно намір розширити свій потенціал (з огляду на перспективу), але в умовах розвитку вітчизняного підприємництва, в першу чергу, слід відзначити намагання знайти вихід зі скрутної економічної ситуації, вижити і мати можливість на-далі розвивати свій бізнес.

Досвід показує, що фірми з різноплановими комерційними інтересами отримують набагато більше шансів для розвитку, підживля-ючись з різних джерел. У випадку занепаду одного з напрямів діяльності завжди залишаються варіанти для збереження конкурентних позицій.

80 Бедринець. Податки в системі фінансової підтримки розвитку малого підприємництва. — С 126.

81 Small as Foreign investors: Case Studies from Transition Economics. — Paris: OECD, 1996. — P. 135.

82 Ллухто К. Развитие предпринимательства в Эстонии // Вопр. экон. — 1996. — № 5. — С. 94 .

60

За кількістю малих господарських суб’єктів Україна катастрофіч-но відстає не лише від економічно розвинутих країн, але й від більшості перехідних економік. Таким чином, умови становлення малого бізнесу в Україні характеризуються насамперед досить не-сприятливими моментами.

По-перше, слід відзначити несприятливий психологічний клімат, який стримує розвиток підприємницької ініціативи. Упереджене й негативне ставлення до ініціативних людей, які активно працюють і заробляють гроші, не лише в більшості наших пересічних співгромадян, але й у багатьох державних чиновників, тобто тих, хто без-посередньо впливає на зміст соціально-економічної політики в орга-нах законодавчої і виконавчої влади, чинить досить відчутний галь-мівний вплив на загальну ситуацію в галузі.

По-друге, економічні реформи, які проводяться щодо розвитку малого бізнесу, мають чимало хиб: державою встановлений високий рівень фіскального стягнення податків із прибутків підприємств, як наслідок — зникають стимули до збільшення обсягу виробництва, обмежується платоспроможний попит МП; спроба уряду забезпечи-ти перехід до ринку адміністративними методами, тобто зверху; практично відсутні джерела формування первісного капіталу для ма-сового створення МП.

По-третє, важливою проблемою розвитку підприємництва висту-пає суперечливість і нестабільність нормативно-правової бази у сфері малого бізнесу.

По-четверте, фінансові проблеми.

По-п’яте, адміністративні бар’єри у підприємницькій діяльності.

61


Книга: В. І. Шпак. РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ (на прикладі Української видавничо-поліграфічної компанії “Експрес-Об’ява”)

ЗМІСТ

1. В. І. Шпак. РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ (на прикладі Української видавничо-поліграфічної компанії “Експрес-Об’ява”)
2. ВСТУП
3. Розділ І. Малий бізнес: теоретичні основи і специфіка розвитку в перехідній економіці України. 1.1. Зміст, критерії, основні тенденції розвитку малого підприємництва
4. 1.2. Умови становлення малого бізнесу
5. 1.3. Мале підприємництво у структурі національної економіки, особливості та проблеми розвитку
6. Розділ 2. Малий бізнес на вітчизняному ринку рекламних і видавничо-поліграфічних товарів і послуг (на прикладі діяльності Української видавничо-поліграфічної компанії “ЕксОб”). 2.1. Друковані засоби масової інформації України на межі тисячоліть
7. 2.2. Видавничо-поліграфічна, рекламна діяльність УВПК “ЕксОб”: історія розвитку, досвід, основні принципи
8. Заключна частина
9. Список використаної та рекомендованої літератури

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate