Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Роберт Луїс Стівенсон Діамант Раджі Переклад Петра Таращука
ПРИГОДА КНЯЗЯ ФЛОРІЗЕЛЯ І ДЕТЕКТИВА
Князь Флорізель провів містера Роллеса аж до дверей невеличкого готелю, де той винаймав номер. Вони дуже довго розмовляли, і священик не раз захлинався сльозами, слухаючи то суворі, то лагідні докори князя.
- Я зруйнував своє життя, - сказав він урешті. -Допоможіть мені, скажіть, що мені діяти. Я, на жаль, не маю ні священичих чеснот, ні шахрайської спритності.
- Тепер ви нарешті присоромлені, - мовив князь. - Я тут уже не командую, каятись треба перед Богом, а не перед князями. Та коли хочете почути мою пораду, то їдьте колоністом до Австралії, працюйте фізично на повітрі і намагайтеся забути, що ви були священиком і що ваші очі бачили колись той проклятий камінь.
- Таки справді проклятий! - погодився Роллес. - Де він тепер? Чи не діє він людям знову яке-небудь зло?
- Ні, зла він більше не коїть, - відповів князь. - Зараз він у моїй кишені. І ці мої слова, -додав він лагідно, - показують, що я трохи вірю у ваше каяття, ви ще надто юні.
- Дозвольте мені потиснути вашу руку, - попросив містер Роллес.
- Ні, - заперечив князь Флорізель, - ще не зараз.
Тон, яким було вимовлено ці останні слова, приємно вразив молодого священика, і коли Флорізель пішов, він іще кілька хвилин стояв на порозі, проводжаючи очима дедалі меншу постать і закликаючи небо благословити людину, що так добре вміє розраджувати.
Кілька годин князь блукав одинцем безлюдними вулицями. Голова його повнилася клопотом: адже що діяти з діамантом, [285] повертати його власникові, який, на його думку, негідний мати таку рідкісну річ, чи вдатися до швидких та сміливих заходів і назавжди зробити його недосяжним для людства - проблема надто поважна, щоб вирішувати зразу. Цей діамант у його руки вклало немов саме Провидіння, а коли князь діставав самоцвіт і розглядав його при світлі вуличних ліхтарів, розміри й дивовижний блиск каменя все дужче й дужче схиляли його до думки, що це страшне й небезпечне зло для всього світу.
"Господи, поможи мені! - думав він. - Якщо я дивитимусь на нього частіше, то сам уже жадатиму його!"
Зрештою, так і не дійшовши якогось певного висновку, Флорізель повернув до невеликого, проте гарненького будиночка на березі річки, що вже кілька століть належав його князівському родові. Над дверима й на високих коминах красувалися різьблені богемські герби, перехожі могли бачити зелений двір з найнезвичайнішими квітами і єдиним на весь Париж лелекою, що цілими днями стояв на гребені даху, збираючи юрби перед будинком. У дворі час від часу походжали поважні слуги, іноді відчинялася висока брама і під арки заїздила карета. З багатьох причин ця резиденція була найлюбіша серцю князя Флорізеля: завжди, підходячи до неї, йому здавалося, - почуття серед можновладців дуже рідкісне, - ніби він повертається додому. Тож і тепер, побачивши черепичний дах і лагідно освітлені вікна, князь відчув щире вдоволення і полегшу.
Підходячи до бічних дверей, якими він звичайно послуговався, повертаючись одинцем, Флорізель побачив, як з темряви вийшов чоловік і, шанобливо вклонившись, заступив йому шлях.
- Я маю честь розмовляти з князем Флорізелем Богемським? - спитав він.
- Так, це мій титул, - відповів князь.- Чого вам потрібно від мене?
- Я, - пояснив чоловік, - детектив і маю показати вашій високості оцей лист від префекта поліції.
Князь узяв листа і при світлі ліхтаря прочитав, що йому, попри численні перепрошення, пропонують негайно прийти до префектури разом із подавачем листа.
- Одне слово, - сказав Флорізель, - я заарештований.
- Ваше високосте, - заперечив детектив, - я певен, що префект такого і в гадці не мав. Адже, бачите, він не дав ордера на арешт. Це просто формальність або, якщо хочете, зобов'язання, яке накладає влада на вашу високість.
-1 все ж, - запитав князь, - якщо я відмовлюсь іти з вами? [286] - Я не ховатиму від вашої високості, що мені надано дуже широкі повноваження, - вклонився детектив.
- Слово честі, - крикнув Флорізель, - ваше нахабство обурює мене. Вам, як агентові, я мушу вибачити, але ваше начальство поводиться непристойно. Ви хоч знаєте, що є причиною такого неввічливого і неконституційного заходу? Ви ж бачите, що я досі ще не погодився і не відмовився, так що чимало залежатиме від вашої швидкої і щирої відповіді. Дозвольте вам нагадати, інспекторе, що це справа вельми серйозна.
- Ваша високосте, - смиренно проказав детектив, - генерал Ванделер і його брат набралися неймовірного зухвальства звинувачувати вас у крадіжці. Вони пишуть, ніби у ваших руках славетний діамант. Ваша заперечна відповідь цілком задовольнить префекта. Ба більше, коли ваша високість так ушанує простого інспектора, що скаже про своє цілковите невідання мені, то я зразу ж проситиму дозволу покинути вас.
Флорізель до останньої миті вважав свою пригоду дрібницею, яка може стати, щоправда, причиною серйозних міжнародних ускладнень. Та коли він почув Ванделерове ім'я, перед ним розкрилася страшна правда: він не тільки заарештований, а ще й винен - це вже не просто докучлива притичина, а загроза його честі. Що відповісти? Що діяти? Діамант Раджі справді проклятий камінь, здається, він сам стане його останньою жертвою.
Одне було безперечним. Він не міг дати детективові потрібних запевнень. Треба виграти час. Флорізелеві вагання не тривали й секунди.
- Що ж, нехай буде так, - сказав він. - Ходімо разом до префектури.
Чоловік знов уклонився і, тримаючись на шанобливій відстані, пішов ззаду за Флорізелем.
- Підійдіть, - звелів князь. - Мені хочеться поговорити, а по-друге, якщо не помиляюсь, ми колись бачилися, це вже не перша наша зустріч.
- Я вважаю для себе честю, що ваша високість пам'ятає моє обличчя. Вісім років тому я мав приємність розмовляти з вами.
- Пам'ятати обличчя, - пояснив Флорізель, - така ж прикмета мого фаху, як і вашого. Справді, коли подумати як слід, і державець, і детектив служать в одній когорті. Ми обидва боремось проти злочину, тільки мій спосіб грошовитіший, а ваш небезпечніший, так що, по суті, для порядної людини ці два способи боротьби однаково почесні. Я, хоч це, може, видасться вам дивним, за вдачею і покликанням радше детектив, а не безсилий і негідний володар. [287]
Інспектор був приголомшений.
- Ваша високість віддячує добром за зло, - сказав він. - На зухвальство ви відповідаєте найлюб'язнішою поблажливістю.
- Звідки вам знати, - заперечив Флорізель, - що я не прагну підкупити вас?
- Нехай Господь убереже мене від такої спокуси! - вигукнув детектив.
- Радий почути вашу відповідь, - усміхнувся князь. - Це слова мудрої і чесної людини. Адже світ широкий, сповнений багатства і краси і можна пропонувати яку завгодно винагороду. Наприклад, той, хто погордує мільйоном, може продати свою честь за владу або жіноче кохання. Навіть я сам, що оце розмовляю з вами, кілька разів відчував таку гостру, таку принадну спокусу, що їй здається, не могла опиратитись ніяка сила людської чесноти,- і я охоче чинив так, як ви, й доручав себе милосердю Господньому. Отже, лише завдяки цій скромній і такій неоціненній звичці, - додав князь, - ми з вами можемо йти разом по місту з чистим серцем.
- Я завжди чув, що ви дуже сміливі, - проказав інспектор, - але не знав, що ви мудрі й побожні. Ви кажете правду, і так, що вона доходить мені до самого серця. Цей світ справді мов тяжке випробування.
- Ми зараз, - сказав Флорізель, - на середині мосту. Зіпріться ліктями на парапет і подивіться вниз. Як вода, що мчить уперед, - так пристрасті й недоля вимивають чесність у слабкої людини. Ось послухайте.
- Я корюся вашій високості, - відповів чоловік, спираючись, як і князь, ліктями на парапет і готуючись слухати. Місто вже поринуло в сон; якби не безмежжя вогнів на вулицях і контури будинків супроти зоряного неба, здавалося б, що вони стоять десь над річкою серед лук і ланів.
- Офіцер, - почав князь Флорізель, - чоловік відважний і порядний, що завдяки своїм заслугам уже досяг високого рангу, здобувши не тільки захоплення, а й повагу, навідав, у нещасливу для спокою свого розуму годину, колекції індійського раджі. Там він побачив діамант таких небачених розмірів і краси, що з тієї миті мав у житті тільки одне бажання, був ладен пожертвувати честю, славою, дружбою, любов'ю до батьківщини задля того блискучого кристала. Три роки він слугував тому напівдикому царкові, мов Яків Лаванові*: перекроював кордони, покривав злочини, несправедливо обвинуватив і стратив колегу офіцера, який мав нещастя розгнівити раджу якоюсь чесною відвертістю; і нарешті в часи [288] небезпеки для своєї рідної землі зрадив усіх своїх товаришів-солдатів, завівши їх у засідку, так що бідолах забивали тисячами. Кінець кінцем він стягнув величезне багатство і повернувся додому з пожаданим діамантом.
- Минули роки,- провадив далі князь,- і зрештою діамант випадково пропав. Він потрапив у руки простого і роботящого молодика, вченого, Господнього слуги, що тільки-но ступив на священичий шлях, уже маючи певні відзнаки. Отож чари подіяли й на нього, він усе покинув, знехтував свій духовний сан, занедбав науку і втік разом з каменем у чужу країну. Офіцер мав брата, меткого відчайдушного безсоромного чоловіка, що довідався про таємницю священика. Що ж він робить? Каже братові, повідомляє поліцію? Ні, й на цього чоловіка теж подіяли сатанинські чари, він надумав забрати камінь собі. Ризикуючи скоїти злочин, він приспав молодого священика і викрав свою здобич. Після цього внаслідок випадку, неважливого з погляду моралі, самоцвіт перейшов з його рук до іншого чоловіка, який, злякавшись того, що тримав у руках, дав його до сховку людині високого становища й бездоганної порядності. Ім'я того офіцера - Томас Ванделер, - казав Флорізель. - Той самоцвіт зветься Діамантом Раджі. І, - він раптом розкрив долоню, - ось він перед вашими очима!
Інспектор, зойкнувши, відсахнувся.
- Ми говорили про підкуп, - вів далі князь. - Мені оцей блискучий кристал - гидкий, на ньому ніби повзають могильні хробаки, він пече, мов застигла грудка невинної крові, і я знаю, що сяє в ньому пекельний вогонь. Я розповів вам тільки соту частину його історії, перед тим, що відбувалося в попередні віки, до яких злочинів та зрад він спонукав людей минулих поколінь, тремтить навіть людська уява. З давніх-давен він вірно служив пекельним силам і, кажу, досить уже крові, досить злочинів, досить скалічених життів і зраджених друзів, усе має свій кінець, і лихе, і добре, і пошесті, і чарівна музика, а щодо діаманта, - нехай Бог простить мені, якщо я помиляюсь, - то його влада скінчилася цієї ночі.
Князь зненацька махнув рукою, і діамант, описавши світляну дугу, шубовснув у текучу воду.
- Амінь, - повагом проказав Флорізель, - я вбив василіска!*
- На Бога! - заволав детектив. - Що ви накоїли! Тепер я пропащий!
- Гадаю, - всміхнувся князь, - що чимало забезпечених людей цього міста позаздрило б вашій пропащості.
- Ох, ваша високосте! - мовив детектив. - Після всього ще й купуєте мене? [289]
- Здається, тут нема іншої ради, - відповів Флорізель. - А тепер ходімо до префектури.
Невдовзі в найвужчому родинному колі відбувся шлюб Френсіса Скрімджера і міс Ванделер, князь Флорізель був там за свідка. Обидва Ванделери здогадались, що сталося з діамантом, їхні пірнальні операції в річці Сені довго дивували і тішили нероб і дармовисів. Правда, вони помилились у розрахунках і вибрали не той рукав річки. Щодо князя, то ця висока особа, виконавши свою ролю, могла разом з арабським автором забиратись куди завгодно. Та якщо читач прагне докладніших вісток, то я радий сповістити його, що внаслідок недавньої революції князя скинули з богемського трону, оскільки він завжди був відсутній і нечувано занедбав громадські справи. Тож тепер його високість тримає на вулиці Руперта тютюнову крамницю, яку часто відвідують інші емігранти.
Я іноді ходжу туди покурити й побалакати. Флорізель такий же величний, як і в часи свого можновладдя: він мов олімпієць сидить за прилавком і, хоч сидяче життя вже позначилося на його роздутій камізельці, Флорізель, напевне, якщо взяти все до уваги, найчарівніший торгівець тютюном на цілий Лондон.
Примітки
(250) Вустершир - графство в центральній Англії. Бендіго - місто в Південній Австралії.
Тринкомалі - місто на острові Цейлон (тепер Шри-Ланка).
(251) Твори св. Амвросія, св. Йоана Золотоустого - теологічні писання отців церкви св. Амвросія Медіоланського (бл. 340-397) та св. Йоана Золотоустого (бл. 350-407).
(252) Ілі - місто на сході Англії, відоме своїм собором ХІ-ХУІ ст.; Кельн - місто на заході Німеччини із славнозвісним готичним собором ХП-ХГХ ст.
(253) Собор святого Павла - головний кафедральний собор Лондона.
(254) Ґаборіо, Еміль (1832-1872) - французький письменник, автор численних кримінальних романів.
Бісмарк, Огто фон Шенгавзен (1815-1898) - князь, перший рейхсканцлер німецької імперії в 1871-1890 рр.
(255) Лекок - детектив, герой романів Е. Габоріо. Кінгс-Крос - залізничний вокзал у Лондоні.
Його звитяги і звірства, коли він був диктатором Парагваю -йдеться про події 1865-1870 рр., коли Англія підтримала уряди Аргентини, Бразилії і Уругваю у війні проти Парагваю; внаслідок цієї війни країна була окупована, а значна частина її людності винищена.
Індійське повстання - народне повстання 1857-1859 рр. проти англійського панування в Індії, жорстоко придушене колонізаторами. [377]
(257) Томас чи Джон, Петро чи Павло - Хома, Йоан, Петро, Павло - апостоли Христа; диктатор Ванделер називає імена Петра й Павла за аналогією з ім'ям брата (Томас, себто Хома) і своїм власним (Джон, себто Йоан).
(259) Йорк - місто в графстві Йоркшир.
(268) Евклідова "Геометрія" - йдеться про книгу давньогрецького математика Евкліда "Початки", в якій уперше систематично викладено основи геометрії.
(284) Сіам - давніша назва Таїланду.
(288) Лаван - біблійний патріарх, якому служив, узявши за дружин його дочок, Яків - родоначальник ізраїльтян.
(289) Василіск - казкова тварина з головою півня, тулубом жаби, хвостом змії з короною на голові, що вбиває своїм поглядом усе живе.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Роберт Луїс Стівенсон Діамант Раджі Переклад Петра Таращука
ЗМІСТ
| 1. | Роберт Луїс Стівенсон Діамант Раджі Переклад Петра Таращука |
| 2. | ПРИГОДА МОЛОДИКА В СВЯЩЕНИЧІЙ РЯСІ Велебний містер Симон... |
| 3. | ОПОВІДЬ ПРО БУДИНОК ІЗ ЗЕЛЕНИМИ ВІКОННИЦЯМИ Френсіс... |
| 4. | ПРИГОДА КНЯЗЯ ФЛОРІЗЕЛЯ І ДЕТЕКТИВА Князь Флорізель провів... |
На попередню
|
|
