Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна
10
Генерал Артур Шерідан, убігши до кабінету, побачив свого помічника.
- Купера! - гаркнув Шерідан. Бейєрсдорф кивнув.
- Даю екстрений виклик, - швидко відповів він. - Я повідомлю вас, як тільки...
- Аз Крайдером зв'язалися?
- Онде, з другого апарата, - показав рукою Бейєрсдорф. - Намагаємося зв'язатися з Білим домом... Візьміть паралельну трубку, генерале.
Обидва припали до телефонних трубок.
- Слухайте, - холодно урвав Бейєрсдорф когось на тому кінці дроту, - це виклик надзвичайної екстреності! Зрозуміло? Над-зви-чай-ної... Мене не цікавить, де зараз генерал Купер і що він робить. Розшукайте його - і крапка... Він якраз приземлюється? Чудово, у вас там машина, негайно привезіть його на оперпункт. Генерал Шерідан чекає тут розмови з ним... Та ні, хаи'вам чорг! Не кладіть трубку! Залиште зв'язок відкритим і тицьніть трубку просто у вухо генералові Куперу, тільки-но він зайде. Виконуйте. - Бейєрсдорф прикрив мікрофон рукою і обернувся до Шерідана. - Ви все чули, генерале.
- Гаразд. - Шерідан поглянув на агента ФБР, який чергував біля другого апарата. - Додзвонилися до Білого дому? [205]
- Зараз з'єднають з Крайдером, сер.
Шерідан обернувся, побачивши Боба Вінсента та Лью Кербі, які підходили до нього.
З хвилини на хвилину мене з'єднають з Маркусом Купе-ром на Нортонській базі ВПС. Ваш агент намагається додзвонитися до Крайдера з другого апарата. А ви могли б... Кербі, викличте по лінії термінового зв'язку Пентагон. Начальника штабу ВПС. Використайте код номер шість «Червоне крило». За його допомогою ви зв'яжетесь із начальником штабу навпрямки, незалежно від того, де він і що робить. І не зважайте на Об'єднаний комітет начальників штабів. Цей код автоматично включить їх у розмову.
Вінсент з видимим нетерпінням чекав, коли можна буде поставити запитання.
- Генерале, а де вона, ця гора Горгоніо?
- Вона зветься Сан-Горгоніо, - поправив Шерідан. - Велика шпиляста гора, близько трьох з половиною кілометрів заввишки. В пасмі Сан-Бернардіно.
- А де це? - спитав Вінсент.
- Миль за двадцять на схід від містечка Сан-Бернарділо. За вісімдесять чи, може, дев'яносто миль на схід від Лос-Анджелеса.
Вінсент спохмурнів.
- Скажіть по щирості, генерале. Чи думаєте ви... Шерідан випередив його запитанням:
- Яка, в біса, користь з наших думок? Вони почали діяти - оце головне. Особисто я не знаю, чи заклали вони там одну з бомб, але що лишається нам робити, чорт забирай? Ми повинні виходити з припущення, що там є бомба. І зробити ївсе, щоб відшукати її протягом найближчих тридцяти хвилин. - Шерідан щосили вдарив кулаком по долоні:-Прокляття! Адже в тому районі цілі розсипи дрібних поселень. Що як та штука справді бабахне опівночі?.. А я певен, що вона таки там і вже на бойовому зводі... Ми повинні виступити із застереженням. Чи зможуть ваші люди поклопотатись про це?.. Гаразд. У районі небезпеки мають працювати всі радіо- і телевізійні станції. Вони підключені до екстрених каналів зв'язку. В разі потреби ми зможемо використати й постійно діючі лінії екстреного зв'язку протиповітряної оборони. Радіоповідомлення має бути стислим і переконливим. Кожному -в приміщення і залишатися там! На це якраз і вистачить часу. Пояснити їм, що літак з бомбою на борту зазнав аварії над Сан-Горгоніо, що він палає й існує загроза вибуху його бомбового вантажу. Це покладе край панічним чуткам про напад іззовні. Коли зв'яжетеся із штабом протиповітряної оборони - я до вас приєднаюсь, як тільки зможу, - роз-[206] тлумачте їм усе якомога переконливіше, щоб вони зопалу не натиснули там якісь червоні кнопки.
Вінсент обернувся до людей, які супроводжували його.
- Вам ясно? Негайно виконуйте. - Віддавши цей наказ, він знов обернувся до Шерідана.
- Ви говорили щось про пошуки бомби. Це реально?
- Шанс є.
- Який?
- Не знаю. Це залежить від... - Шерідан миттю урвав розмову, коли Бейєрсдорф показав йому на телефон. - Бобе, візьміть паралельну. Я хочу, щоб ви були в курсі справ. - Сам він вихопив трубку з рук Бейєрсдорфа. - Генерал Купер?.. Так, це Арт Шерідан. Хвилинку... Тут у нас Боб Вінсент з ФБР. Він слухатиме нашу розмову і, можливо, захоче включитись.
Вінсент, узявши паралельну трубку, кивнув Шеріданові.
- Генерале, не можна гаяти ні секунди. Слухайте мене уважно, - швидко й виразно промовив Шерідан.
Вінсент почув, як генерал-майор Маркус Купер затамував подих. Він оце тільки приземлився на реактивному винищувачі, телефонну трубку йому тицьнули просто в обличчя, тільки-но він убіг на оперативний пункт бази, і ось тепер офіцер, нижчий за нього званням, гарчить на нього тоном сержанта, який муштрує новобранців. Маркус Купер знав Артура Шерідана. Вони колись служили на одній базі, і він знав про високу репутацію цього бригадного генерала. Він також добре розумів, що в тих випадках, коли відбувається щось страхітливе, не слід чіплятися за субординацію.
- Я вас слухаю, Арте.
- Вам відомо про С-сто тридцять, який без вісті пропав з п'ятьма бомбами на борту, чи не так?
- Атож, я в курсі. А хіба...
- Поки що без запитань, сер. У нас немає часу вдаватися в деталі, але є всі підстави вважати, що одну з тих бомб закладено десь на вершині Сан-Горгоніо. За тридцять п'ять хвилин вона має вибухнути. Три сотні кілотонн: ви знаєте, що буде, коли вибухне.
Під час короткої паузи Купер гарячково обмірковував те, що вже було ясно Артурові Шерідану. Сан-Горгоніо стриміла за двадцять миль від Нортонської бази ВПС, якою командував він, генерал Маркус Купер. Під його началом перебували три ескадрильї вертольотів. Одна для рятувальних операцій на морі, друга для операцій особливого призначення і третя для учбових занять. Кожна ескадрилья мала по шість потужних машин конструкції Сікорського. З цих вісімнадцяти вертольотів у строю мало бути щонайменше дванадцять - п'ятнадцять і не менше чотирьох - у постійній бойовій готовності. Це означало, що [207] чотири швидкісні вертольоти уже за кілька хвилин можуть піднятися в повітря. Від двох до шести машин можна буде підняти трохи згодом, але вони навряд чи стануть у пригоді. Зараз дорога кожна мить. Адже до півночі лишається тільки тридцять чотири хвилини.
Ще тридцять чотири хвилини - і триста тисяч тонн пекла можуть вихопитись на волю.
Кілька секунд обидва генерали думали про одне й те саме. Далі їхні думки розійшлись.
- Генерале Купер, конче необхідно, щоб до Горгоніо негайно вилетіли вертольоти шукати бомбу. Ми повинні...
- Все ясно, Артуре, - відгукнувся Купер. - Часу я не гаяв. Оскільки нам потрібно ще кілька хвилин на розмову, я вже віддав наказ підняти в повітря вертольоти, які перебували в стані бойової готовності. Вони вже летять. Але, щоб досягти гори, їм потрібен час. Адже туди не просто двадцять миль льоту. До відома містера Вінсента... ви на проводі, сер?..
- Я слухаю, генерале.
- Так от, знайте, що вертольоти мають ще піднятися на три з половиною тисячі метрів, інакше вони не зможуть оглядати місцевість. І потрібен літак, який скидатиме для них освітлювальні бомби. Ми використаємо все, що є в нашому розпорядженні. Освітлювальні бомби, прожектори, а як треба буде, то й сірники. Поки ми з вами розмовляємо, мої льотчики одержують по радіо інформацію про обстановку. Ми подбаємо й про все інше, що в наших силах. Буде встановлено прямий зв'язок з Федеральним управлінням авіації, щоб жоден цивільний літак не залетів у небезпечну зону, і ми повідомимо губернатора Каліфорнії та інших офіційних осіб. Усе це вже робиться. Та, боюся, ви не уявляєте собі, як неймовірно важко відшукати щось на тій горі серед...
- А групи радіаційної розвідки? - втрутився Вінсент.
- Ха! Марна річ, містере Вінсент. Ці штуки не дають витоку радіації. Ви можете встановити дозиметр хоч під самою бомбою - він нічого вам не покаже. Ви повинні... тобто ми повинні побачити її на власні очі, а тоді спробувати знешкодити. - Генерал Купер зробив паузу. - Ось у чому проблема, Шерідан. Чи здатні будуть вони знешкодити цю клятущу штуку без експертів? Є якісь блискучі ідеї?
Шерідан вилаявся. Шукати експертів не було часу.
- Тут тільки дві можливості, - відповів він, намагаючись подолати відчуття нудоти. - Адже вони мають на вертольотах автоматичну зброю, так?
- Мають. По два кулемети на кожній машині.
- Якщо вони знайдуть бомбу, то хай негайно розстріляють її прямою наводкою. [208]
- Що-о?
- Саме так, - повторив Шерідан. - Механізм при цьому вийде з ладу, і ядерний пристрій не спрацює.
- А самопідривник бомби?
- Що ж, доведеться ризикнути. Друга можливість - забрати бомбу на борт і скинути її в якусь діру на зразок Долини Смерті, але на це не вистачить часу. Наша єдина надія, - Шерідан, як міг, наголосив ці свої слова, - це знайти бомбу і зруйнувати її ядерний механізм. Якщо ми цього не зробимо, - він знову підвищив голос, - рівно опівночі вона вибухне.
- Генерале Купер, говорить Вінсент. Яка вона з себе, та гора?
- Гірше бути не може, - сердито кинув Купер. - Висока, з дуже нерівною поверхнею - причому вся така. Там зовсім темно. Ми можемо використати тільки освітлювальні бомби та прожектори вертольотів. Але це ще не все. - Купер упіймав себе на тому, що наперед захищає своїх хлопців, які виконують завдання. - Вертольотники працюватимуть у нічній імлі, і сподіватися багато чого від них не доводиться. До всього ще й погода просто паскудна. Мінлива хмарність і сильниий вітер. І мрячитьдощ, якщо вірити метеозведенню. Враховуючи погодні умови, відстань та необхідність набрати висоту, вони матимуть усього хвилин п'ять або, в кращому разі, десять, власне, на пошук. - Чути було, як Маркус Купер глибоко втягнув повітря і додав: - Я хочу, щоб ви обидва знали: шансів виявити цю бомбу у нас не більше, ніж знайти у пеклі грудку снігу...
- Але ми повинні спробувати, генерале Купер!
- А якого біса, по-вашому, я послав свої вертольоти, Вінсент?
- Даруйте, генерале. Ми тут дійшли до межі...
- Тільки без паніки! - різко урвав Купер. - Я кінчаю розмову. Маю зв'язатися безпосередньо з екіпажами вертольотів.
- Чи можемо ми залишити відкритою цю лінію зв'язку?
- Безперечно. На цьому кінці проводу чергуватиме майор Уїлкінс.
- То що ми шукаємо?
- Ти хіба не чув, Туз? Атомну бомбу.
- Та ти, брате, з глузду з'їхав, не інакше.
Капітан Даймонд на прізвисько «Туз» вилаявся подумки, коли по його потужному вертольоту зашмагали пориви шкваль? ного вітру. І чим вище вони підіймалися, тим гіршою ставала погода. Під три чорти такі от ідіотські вертольоти. Якби хоч летіти низько, то нехай уже так. Бо важка машина Сікорського набирала висоту дуже повільно, скаржачись стрілками мало не [209] всіх приладів. Вони дістали наказ гнати машини на межі mow? ливостей, не шкодуючи двигунів.
- Джек, виклич-но базу. Скажи їм, що нам потрібен радар. Ми в густій хмарі, і, якщо за хвилину з неї не виберемось, я катапультуюся. Усе, чого ми досягнемо, - буркнув Даймонд, - це залишимо кілька подряпин на скелі.
Другий пілот включився в переговори з постом радіолокаційного контролю Нортонської бази ВПС. Звідти повідомили, що сигнали з вертольота приймають чітко і скеровуватимуть його політ. Досі вони летіли правильним курсом і тепер матимуть також радіолокаційне прикриття. Даймонд натиснув кнопку внутрішнього зв'язку, викликаючи свого радиста.
- Чак, розкажи-но мені ще раз усе до ладу. Ні, стривай. Усі включилися?
Радист не встиг відповісти.
- Сер, зараз говоритиме генерал Купер. Він виходить на прямий зв'язок з усіма нами.
Увага Даймонда поділилася: він вів вертоліт і водночас вслухався у надтріснутий голос, що бринів у його навушниках.
- Говорить Купер. Я викладу вам обстановку стисло й відверто. Надійшли вірогідні відомості, що десь на горі Сан-Горго-ніо розміщено ядерний пристрій. Ви повинні спробувати знайти цей пристрій. Хоч це не легше, ніж шукати голку в стіжку сіна. Потужність бомби триста кілотонн. За своїми розмірами вона не більша, ніж звичайна валіза, і, наскільки ми можемо здогадатися, її або закопано в землю, або якось замасковано. Але я вимагаю, щоб ви доклали всіх можливих зусиль. Я маю інформацію, що ядерний пристрій здетонуе рівно опівночі. Тобто о двадцять четвертій нуль-нуль, сьогодні. Зробіть усе, що у ваших силах. Я знаю, чого це вам коштуватиме, але важливість вашої місії неможливо переоцінити. Зараз літак почне скидати над горою освітлювальні бомби, щоб вам було видніше. Якщо ви матимете підстави вважати, що засікли ціль, - а найпевні-шою її прикметою буде антена того або іншого вигляду, - не намагайтеся узяти бомбу на борт. Вам належить розстріляти цей ядерний пристрій зі своєї автоматичної зброї. Повторюю: якщо вам здасться, що ви бачите бомбу, застосуйте проти неї вашу автоматичну зброю. Будьте готові до можливого вибуху. Бомба має хімічний заряд - складову частину ядерного пристрою, - і саме цей заряд ви повинні спробувати підірвати. Там десь кілограмів півтора пластичної вибухової речовини, тому по змозі тримайтеся віддалік. Щодо самого ядерного заряду, то його ви підірвати не зможете, це виключено.
- А зараз слухайте мене уважно, - після короткої паузи повів далі генерал Купер. - Ми підтримуватимемо з вами зв'язок протягом усього польоту. Та якщо з тієї чи іншої причини [210] радіозв'язок з нами урветься, тоді рівно о двадцять третій годині п'ятдесят п'ять хвилин, за п'ять хвилин до півночі, ви всі тікаєте звідти. Збагнули? За п'ять хвилин до дванадцятої - тікайте! На граничній швидкості вертольотів, увесь час на бриючому польоті! Я хочу негайно почути від вас підтвердження. Червоне крило один?
- Червоне крило один - вас зрозумів, підтверджую. Решта також вигукнули свої позивні:
- Червоне крило два - підтверджую...
- Червоне крило три - підтверджую...
- Червоне крило чотири - підтверджую...
У радіоперекличку включився транспортний літак, що кружляв над Сан-Горгоніо:
- Так, сер. Майк перший - вас зрозумів, підтверджую.
- Ну, хай вам щастить усім.
Генерал Маркус Купер відійшов од мікрофона. Його взяв, щоб підтримувати безперервний зв'язок, офіцер радіолокаційного посту.
Коли вони дісталися гори, на пошуки лишалося трохи більше, ніж дев'ять хвилин. І ось тоді час пошуку скоротився ще.
- Червоне крило три викликає червоне крило ведучого. Не-щастя, нещастя, нещастя!
Люди заціпеніли - і в повітрі, і на землі. Вертоліт у небезпеці- на висоті понад дві милі, вночі, за дуже поганих погодних умов...
- Ведучий викликає третього! Що там у вас?
Голос пілота звучав дуже спокійно, коли врахувати зміст його рапорту:
- У нас загорівся двигун. Вогонь охопив уже всю машину. Гадаю, нам доведеться викинутись. Прийом!
- А вогнегасники? - гаркнув Даймонд.
- Запізно, ведучий. Ми...
Втрутився Нортонський центр управління:
- Центр викликає червоне крило три. Намагайтеся протриматися у своїй шкаралупі якомога довше і йдіть за вітром. Як зрозуміли?
- Прийнято, центр. - Червоне крило три надзвичайно стисло доповів про своє становище. Решта льотчиків бачили, як з вертольота, що швидко знижувався, шугають густо-червоні язики полум'я. - Не знаю, скільки ще витримаємо. Стає дуже жарко. - Пауза. - Е-ге! Кепські справи, центре. Починаємо розвалюватись на шматки. Ми змушені негайно покинути...
Вони побачили, як нижче від охопленої вогнем машини спалахнули три білі цятки, - то розкрилися парашути. І майже відразу вертоліт вибухнув - до неба здійнявся стовп жовтогарячого полум'я. [211]
- Хто-небудь бачить іще парашути?
Але всі бачили тільки три куполи, що розгорнулися в небі нижче від вогняного смерчу.
- Ми бачимо тільки три, ведучий.
- Тільки три. - Пауза. - Більше нічого, ведучий.
Ще один спалах полум'я. То рештки вертольота впали на схил гори.
В ньому було п'ять чоловік екіпажу.
А парашутів розкрилося тільки три. Хтось із пілотів, забувши, що канал зв'язку відкритий, брутально вилаявся.
- Червоне крило ведучий викликає другого й четвертого. . Знижуємося. Починаємо шукати ту погань...
- Президента повідомили?
Вінсент, прикривши рукою мікрофон телефонного апарата, ствердно кивнув Шеріданові.
- Так, повідомили. Ми підтримуємо постійний зв'язок з його канцелярією. - Якусь мить Вінсент мовчав, поринувши в роздуми. - А як із зоною небезпеки?
- Все, що ми могли зробити негайно, уже зроблено, - відповів Шерідан. - Повідомлено всі польові аеродроми, всі інженерні частини. Оповістили населення. Піднято по тривозі весь, який тільки можна, медичний персонал. Якщо станеться вибух, ми негайно вишлемо на місця рятувальні команди. До речі, ви підтримуєте зв'язок з Білим домом?.. Гаразд. Повідомте їх, що ми уже вживаємо заходів проти можливого розповсюдження за вітром радіоактивних опадів. Піднято в повітря літаки дозиметричного контролю. Вони вже летять із Невади. І... коротше, скажіть їм, що ми готові до всього.
Вінсент мав занепокоєний вигляд.
- А я й не подумав про радіоактивні опади, генерале. Це справді небезпечно?
- Ще б пак.
Лаконічна відповідь генерала була красномовніша за довгу промову. Вінсент знов повернувся до телефону.
Шерідан і Бейєрсдорф уже провели коротку нараду з Нортон-с.ькою базою ВПС з приводу очікуваного розповсюдження за вітром величезних мас опадів з високим рівнем радіоактивності.
Бомба має вибухнути десь-на схилі гори. Вона зріже всю чершину і... Шерідан уявив собі вогненну кулю діаметром у шістсот метрів, яка спочатку стелиться по землі, а потім стрімко підноситься вгору, викинувши в небо десятки тисяч тонн радіоактивних уламків, більшість яких випаде невдовзі після вибуху. [212]
- Здається, я щось бачу!
- Що саме?
- Не знаю, Туз. Схоже на якусь гнучку антену. Посвітіть-но трохи ліворуч... Ага! Онде воно! Бачите, як від нього відбивається світло?
- Начхати, що воно таке! Більш нічого ми досі не засікли!.. Моріарті! Бекстер! Ви бачите ту штуковину?
Обидва стрільці, звісившись на своїх запобіжних поясах, висунулися крізь відкритий бічний люк і почали вдивлятись у темряву.
- Так, сер! Бачимо! Ви хочете, щоб ми по ній врізали?
- Саме так! - гаркнув Даймонд. - Я утримуватиму рівновагу, а ви цільтеся. Ведучий викликає другого й четвертого. Ви все чули?
- Так, ведучий. Четвертий зрозумів. Ми відходимо.
- Я другий. Наказ прийнято.
- Вогонь! - загорлав Даймонд.
Вертоліт здригнувся всім своїм великим корпусом: стрільці відкрили вогонь.
- Шерідан! Ви слухаєте?
- Слухаю, генерале.
- А Вінсент?
- Я тут, генерале Купер.
- Гаразд, - кинув у трубку Маркус Купер. -Ми закругляємось. Вийшли з ліміту часу. Я наказую вертольотам летіти геть від гори.
- Але, генерале...
- Вони не можуть більше лишатися там! - закричав Купер. - Ми зробили все, що могли. Лишається тільки чотири хвилини до півночі, і я не маю наміру вбивати тих хлопців. Вони підібрали одного з тих, що викинулись, але ми навіть приблизно не знаємо, де приземлилися двоє інших. Якщо вони негайно, на повній швидкості, не почнуть відходити, то їх розіб'є ударною хвилею. Отак!
У трубці почулися приглушені голоси пілотів, які підтвердили, що прийняли наказ летіти геть на максимальній швидкості.
- До вашого відома, - вів далі Купер, - вони зробили все, що було в людських можливостях. Ведучий навіть розстріляв якийсь підозрілий предмет, та, здається, вони розтрощили тільки якусь метеостанцію. Шкодую, але більш ми нічого зробити не можемо... Містере Вінсент!
- Я слухаю. [213]
- Якщо ви досі на зв'язку з Білим домом, вам слід би повідомити президента про ситуацію.
- Так, звичайно. Дякую.
Вінсентові руки були мов свинцем налиті, коли він узяв трубку другого телефону. Чекаючи, доки озветься президент, він подивився на стінний годинник.
Дві хвилини до півночі.
Сан-Горгоніо була від Сан-Франціско за чотириста двадцять миль по прямій. Вінсент усе ще тримав телефонну трубку, коли мимохіть виглянув у вікно.
Північ уже настала - він збагнув це відразу.
Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна
ЗМІСТ
На попередню
|
|
