Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна
3
Підполковник Пол Бейєрсдорф дивився у вікно на шерегу дерев із прив'ялим від гарячого каліфорнійського сонця листям. Військово-повітряна база Нортон таки непогане місце, але ця триклята спека, та ще смог, який подеколи насувається з узбережжя...
Бейєрсдорф обернувся до генерала Шерідана.
«Він здається незворушним, наче робот, - подумав підполковник. - Якщо я добре знаю старого, то в нього всередині зараз усе кипить. Йому конче треба швидко розплутати цю історію, інакше вона може коштувати йому кар'єри».
В цю мить до кімнати, де мала відбутися нарада, зайшов сержант, і підполковник Бейєрсдорф був змушений урвати свої роздуми. Сержант мав вигляд, ніби щойно зійшов з призовного рекламного плаката, - такий він був блискучий і прилизаний. Він підійшов до генерала точно за статутом, тільки що підборами не клацнув:
- Повідомлення з оперативного відділу, сер. - Генерал мовчки чекав, що буде далі. - 3 приводу полковника Рейдера, сер. - Усі в кімнаті насторожилися. - Він приземляється через кілька хвилин. Його літак горів - вийшов з ладу лівий двигун, сер. Були також неполадки в енергосистемі. Він оце тільки тепер зумів зв'язатися з нами і просить негайно доповісти вам.
Генерал поважно кивнув.
- Дякую, сержанте.
І нічого більше. Досвідчений сержант, добре знаючи генерала, навіть не запитав, чи треба щось передати Рейдерові. Якби генерал мав таке бажання, то не чекав би запитань. Сержант так хвацько виконав поворот «кругом», що йому позаздрив би й бувалий прусський служака.
Артур Шерідан ніколи по-справжньому не боявся смерті. Щоправда, під настрій він полюбляв говорити про свій «останній виліт». У небі на військового льотчика постійно чигає смерть. Коли ескадрилья величезних бомбардувальників пробивається крізь потужний вогонь зенітних батарей, хтось неодмінно має стати жертвою бездушного закону середніх чисел. Але кожен вірить, що це буде хтось «інший». Коли скрізь навколо тебе смерть, ти зрештою звикаєш не помічати її.
До смерті, вважав Артур Шерідан, треба ставитися так само, як стародавні греки ставились до головного болю. Із зневагою.
«Цікаво, чи знає Бейєрсдорф, що в мене мало не розколюється голова, - подумав Шерідан. - Взагалі ніколи не збагнеш, що [151] знає й чого не знає мій помічник. Справжній ходячий комп'ютер. Причому найвищої якості. Він завжди знає, куди хилить шеф, і без жодних розпитувань приходить на допомогу. А саме зараз я потребую допомоги, і то негайно. Як могло статися, чорт забирай, що серед білого дня в самому центрі Сполучених Штатів мов крізь землю провалився великий транспортний літак?»
Питання поставлено, відповіді немає. А всі навколо вимагають, щоб саме він, Артур Шерідан, дав відповідь. Негайно. Адже загубився не звичайний собі транспортний літак. Хіба можна вважати звичайним літак, який несе у своєму череві п'ять ядерних бомб? Генерал-лейтенант Девід А. Браунелл, генеральний інспектор Військово-повітряних сил, віддав наказ начальникові служби безпеки польотів бригадному генералові Артуру С. Шерідану: «Облиште все. Негайно... Запряжіться в цю справу і знайдіть той бісів літак. Знайдіть атомні бомби, хай вони будуть тричі прокляті». Цей С-130 ще не так довго пропадає не знати де, щоб офіційно доповідати Білому дому, але чекати цього лишилось лічені години, не більше доби. Наказ Браунелла спричинив лавину всіляких заходів, серед них і оцю нараду, затриману до прибуття Рейдера.
Артур Шерідан мав 188 сантиметрів зросту, важив близько 95 кілограмів. Вигляд спортсмена, який постійно тренується, хода професійного льотчика, широкі плечі й плаский живіт - усе це створювало враження великої фізичної сили та впевненості в собі. Так воно й було. Цей опис пасував би й тисячам інших льотчиків. Усіх їх викувано з одного сплаву. До їхнього фізичного та психічного стану ставилися однаково жорсткі вимоги, думати їм доводилося про одне й те саме. Коли людині доручають машину вартістю в дванадцять мільйонів доларів і життя десятьох людей, коли кладуть на неї відповідальність за дві водневі бомби потужністю в тридцять мільйонів тонн тринітротолуолу кожна, кого ж маєте побачити в лівому кріслі кабіни бомбардувальника - продавця з галантерейного магазину?
Подібно до багатьох таких, як він, Артур Шерідан прагнув командувати. Не одним літаком, а ланкою, ескадрильєю, ба навіть полком. Він жадав мати на своїх погонах зірки!
Кожен, він це знав твердо, повинен хапатися за виняткові щасливі нагоди, що їх, як кістку, шпурляє йому життя. Доля, певно, добре посміялася, коли подарувала Шеріданові його нагоду. Таке нерідко трапляється з льотчиками, які водять велетенські машини з жахливим ядерним вантажем. Неминуча надзвичайна ситуація, що виходить за межі твого особистого життя або смерті, життя або смерті твого екіпажу, коли йдеться навіть не про врятування літака вартістю в дванадцять мільйонів [152] доларів. Ось тоді боги кидають жереб і обирають ту єдину особу, від чийого досвіду, мужності й розуму, можливо, залежить, скоїться чи не скоїться грандіозне національне лихо.
Того разу, коли боги кинули жереб, їхнім обранцем виявився Артур Шерідан.
Він виконував далекий переліт над Арктикою на умовну ціль з бойовим ядерним зарядом на борту. Вісімнадцять льотних годин. Та вже через п'ятнадцять хвилин після зльоту вийшла з ладу енергосистема. Одночасно доповіли, що в бомбовому відсіку почалась пожежа. Не встиг він отямитися після цього повідомлення, від якого впало серце, коли раптом важелі відмовились підкорятися, і вони з другим пілотом змушені були вести двохсоттонну машину за допомогою ручного управління. Шерідан, наказавши екіпажеві надягти кисневі маски, розгерметизував літак, щоб можна було дістатися до відсіку, де лежали дві величезні тридцятимегатонні водневі бомби. Радист передав сигнал лиха, і всі на контрольному пункті САК* заціпеніли від жаху.
* Стратегічне авіаційне командування. (Тут і далі - прим. пер.)
Боги кинули жереб і поклали все на Шеріданові плечі. Ніхто не міг прийти йому на допомогу.
Доклавши величезних зусиль, Шерідан вивів літак у пустельну місцевість. Унизу була рівнина, і він наказав екіпажеві викидатися. Вісім чоловік один за одним покинули потерпілий бомбардувальник. План Шерідана був простий: викинути екіпаж, підшукати безлюдний район на північ від бази, перевести свій Б-52 у пікірування, а самому катапультуватись.
Раптом на панелі спалахнув застережливий сигнал. У Шерідана кров захолола в жилах. Другий пілот у кріслі праворуч, який готувався викинутись із літака, зблід і повільно опустився на своє сидіння.
Механізм підривника однієї з водневих бомб включився в бойове положення.
Може, сигнал спалахнув помилково? Цього вони не знали. Але добре усвідомлювали, що викинутися з літака і дати йому впасти вони не можуть. Навіть у безлюдній місцевості. Вибух, який міг статися, дорівнював би вибухові тридцяти мільйонів тонн потужної вибухівки. Ні, вони мусили якнайшвидше, в будь-який спосіб посадити літак. Як згадували потім Шерідан та його другий пілот, тієї миті вони не думали про власне життя. Не можна було думати про це, тримаючи в руках тридцятимегатонну бомбу, годинниковий механізм якої відлічував хвилини.
Те, що було потім, стало історією. Десь за двісті миль на [153] північ лежало засипане сніговими заметами льотне поле САК. Шерідан дав радіограму на найближчий аеродром про те, що збирається робити. Звідти ракетами підтвердили, що повідомлення його одержали. Шерідан повернув літак з пекельним вантажем на північ. Тут уже працювали. Працювали несамовито. Усі бульдозери та снігоочисні машини, які були на аеродромі, було пущено в діло. Але вони не розчищали льотне поле від снігу, а нагортали величезну кучугуру в кінці найдовшої посадочної смуги.
Вони посадили вже майже неконтрольованин бомбардувальник на черево, нестямно обертаючи кермо управління, щоб хоч утриматись на смузі й потрапити в сніговий відвал. Б-52 врізався в кучугуру, збивши в небо велетенські снігові смолоскипи, і, на ходу втрачаючи швидкість, проповз іще тисячу метрів, а тоді знехотя зупинився. Ніхто в момент посадки не покинув аеродрому. Евакуації не було оголошено. Якби Шерідан припустився найменшої похибки, бомба могла вибухнути, і утворився б кратер діаметром у шість миль. На п'ятнадцять миль навколо не лишилося б нічого живого. Нікуди було бігти, ніду було сховатися.
Літак спинився, напівзасипаний снігом, востаннє заскреготівши, немов обурювався й протестував. Шерідан навіть не ворухнувся, відмовився від допомоги і не покинув літак, аж поки аварійна команда не проникла до бомб крізь запасний люк і не знешкодила їх.
За тиждень його густе волосся майже цілком посивіло.
Шерідана відзначили. На його погонах засяяла срібна зірка. А з-за перевалу вже світила йому й друга.
І ось це трикляте зникнення С-130. Та ще й з п'ятьма атомними бомбами. Мов крізь землю провалився. Генерал розумів, що коли не розв'яже цієї карколомної загадки, то другу зірку, яка так вабить і притягає його, затулить великий знак запитання. Знову - або виграв, або програв. Але тепер хід подій не підкорявся йому. Він не мав усіх відомостей, так конче йому потрібних. Він зумів тоді підкорити напівмертвий літак. Але той літак, з яким він має справу тепер, безслідно розтанув у повітрі.
- Нам довелося поморочитись, поки збагнули, в чім річ, - мовив Фред Елліот, - та, коли ми склали докупи перші деталі, інші самі стали на своє місце.
Фред замовк і поглянув у свої записи. Він прибув на Нортонську базу з Лос-Анджелеського відділення Федерального управління авіації за екстреним викликом. Елліота вважали у ФУА фахівцем з повітряних трас, і тому його негайно підключили до розслідування таємничого зникнення С-130. [154]
- Той, хто встругнув цю штуку, - вів далі Елліот, - справжній професіонал.
- Чому ви так вважаєте? - спитав Шерідан.
Елліот посміхнувся.
- Генерале, ці люди аж ніяк не новачки в льотній справі. І кожен їхній крок виказує неабияку майстерність. Комар носа не підточить.
Генерал Шерідан намагався приховати свою тривогу. С-130, виявляється, не просто зник. Хтось його захопив. Змусив приземлитися.
Але хто й як може змусити приземлитися транспортний літак Військово-повітряних сил, що перебуває над територією США? І звідки ті люди знали, коли й де вчинити напад? Пентагон за таке по голівці не погладить. Полковникові Хенку Рейдеру зі штабу Тактичного авіаційного командування, який сидить за столом усе ще в льотному костюмі, доведеться поплатитись. Дарма що він ніякого відношення до цієї справи не має. Рейдер - зі штабу ТАК, зниклий С-130 з п'ятьма бомбами був їхній, отож більш нема кого й винуватити.
Шерідан поглянув на учасників наради. Крім Бейєрсдорфа, Хенка Рейдера та Фреда Елліота, тут був ще Білл Торп з Управління цивільної авіації. Відомий як в УЦА, такі за його межами своєю сварливою вдачею, Торп мав, проте, репутацію природженого детектива. Управління цивільної авіації було офіційним урядовим органом розслідування всіляких надзвичайних випадків з літаками.
Шерідан звернувся до Елліота:
- Розкажіть нам усе, що вам пощастило з'ясувати. Я хотів би, щоб кожен з присутніх робив у процесі наради свої зауваження. Це допоможе заповнити ті або ті прогалини.
Він кивнув Елліотові і той почав:
- Як я вже казав, у цій історії, без сумніву, не обійшлося без професіоналів. Дуже важливо усвідомити це з самого початку.
- Ви можете дещо додати до цього, Фреде, - перепинив його Щерідан і, не чекаючи відповіді, повів далі: - Ті, що захопили літак або винні в його зникненні, мали знати більше, ніж просто те, як провадити подібні операції. Вони повинні були мати точний льотний розклад літака ВПС. Більше того, льотний розклад з обмеженим доступом. Полковнику, - звернувся він до Рейдера, - як класифікуються перельоти транспортних літаків з ядерною зброєю?
- Як таємні, сер.
Шерідан знав це, але хотів почути відповідь Рейдера,
- І хто має до цього доступ?
- Один примірник розкладу звичайно отримують відповів [155] дальні за зброю, - відказав Рейдер. - Оперативна служба має три примірники, з них один передають екіпажу і один - службі безпеки. Всі примірники реєструються у штабі ВПС, і розклад також передається шифром на місце призначення.
- А як же Федеральне управління авіації?
- Їм нічого не відомо, сер, - сказав Рейдер. - Вони, природно, знають розклад польотів, але ми ніколи не повідомляємо їх, навіть шифром, про транспортування ядерної зброї. Ми шифруємо політ як «особливий», але під цю категорію підпадає кілька видів перельотів.
Шерідан кивнув Елліотові, і той повів далі:
- Повернімось до того моменту, коли служби спостережень ря втратили літак з поля зору. Припинився як радіозв'язок, так. і радіолокаційне стеження. Вам відомо, що станція Моньюмент-Веллі не стежила за польотом. За кілька хвилин перед тим, як літак мав увійти в її зону, повністю припинилась подача електроенергії. - Елліот поглянув на присутніх. - І це не була аварія на лінії, - з притиском мовив він і взяв один з аркушів, які лежали перед ним. - Протягом тридцяти п'яти хвилин «сто тридцятка» мала перебувати в зоні контролю станції Моньюмент-Веллі. Ви всі знаєте загальне правило: якщо екіпаж чомусь не доповідає на чергову станцію, а надто при такому перельоті, негайно оголошується тривога. Ми за кілька хвилин перевіряємо всю лінію і знаходимо останню станцію, на якій екіпаж доповідав. Ті, хто полював на літак, знали про це. - Елліот спохмурнів. - Вони знали все до найменших дрібниць і тому влаштували так, щоб відсутність зв'язку з літаком не викликала підозри, оскільки станція не працювала.
Літак мав увійти під контроль Моньюмент-Веллі, як ми змогли встановити, о п'ятнадцятій чотирнадцять за місцевим часом. - Елліот відірвався від паперів і обвів поглядом усіх присутніх. - І ось о п'ятнадцятій нуль-дев'ять, знов-таки за місцевим часом... - Елліот наголосив останні два слова, давши зрозуміти, що йдеться саме про місцевий час, а не за Грінвічем чи ще про якийсь. - ...Атож, о п'ятнадцятій нуль-дев'ять за місцевим часом енертокомплекс станції Моньюмент-Веллі було висаджено в повітря. Радіостанція та радар Моньюмент-Веллі розташовані на відстані трьох миль від енергокомплексу, тож злочинцям пощастило зруйнувати там усе дощенту, а їх ніхто й не бачив.
- І немає ніякого способу дізнатися, хто ж це був? - Бейєрсдорф поставив запитання, не сподіваючись дістати на нього задовільну відповідь.
- Поки що ми нічого не виявили, тільки з'ясували, де саме сталися вибухи, - замислено промовив Елліот. - Тепер, правда, там провадить розслідування ФБР...
Генерал Шерідан був відверто невдоволений цим повідомленням. [156]
Вони й так під саму зав'язку ситі неприємностями, а тут ще зрушив свої легіони Гувер. І, як знав Шерідан, ФБР лише розпочне кампанію. Всякі розвідувальні та контррозвідувальні служби хлібом не годуй, а тільки дай їм таку ситуацію. Якщо найближчим часом вони не знайдуть «сто тридцятку», за ними крізь замкову шпарку почне підглядати ЦРУ, схильне за всім бачити підступи росіян. Ну, а коли вже ЦРУ з ногами забереться до них у ліжко, то й Управління національної безпеки неодмінно суне свого носа під простирадла. «Тільки цього нам бракувало», - думав до краю засмучений Шерідан. Тим часом Елліот вів далі:
- Єдине повідомлення, варте уваги в цьому зв'язку, це донесення з центру, що в Сан-Франціско. Надвечір, через кілька годин після подій на станції Моньюмент-Веллі, в їхній зоні було зафіксовано появу великого літака, що летів курсом на захід. Само по собі це не являє чогось незвичайного, - додав Елліот, - проте в нас існують певні траси, а цей літак прямував точно на захід, до Тихого океану. Він не значився в жодному розкладі польотів, і саме тому оператор вирішив доповісти про нього.
- А як же ПАПО*? - обурено рикнув Рейдер. - Чому вони не...
- Вони зробили все, що слід було зробити, полковнику, - випереджаючи Шерідана, відповів Бейєрсдорф. - ПАПО одержало повідомлення про невідомий літак, який увійшов у ОЗПО** і...
*ПАПО (Північноамериканська протиповітряна оборона) - об'єднана система протиповітряної оборони Північноамериканського континенту.
**ОЗПО - опізнавальна зона протиповітряної оборони.
Шерідан знав усі подробиці. В небо піднялися два винищувачі, щоб перевірити невідомого. На жаль, вони його не наздогнали. Переслідуваний ними літак летів з великою швидкістю. Правда, винищувачі, швидкість яких перевищує тисячу миль на годину, рано чи пізно перехопили б його. Але над узбережжям невідомий літак увійшов у зону важких метеоумов, і винищувачі загубили його. Потужні повітряні потоки, а потім і град перепинили їм шлях і не дозволили розпізнати літак, який зник у невідомому напрямку.
Отже, поки що вони не просунулися вперед ні на крок.
Тільки-но Артур Шерідан одержав перші відомості про зникнення С-130, він, не гаючи ні хвилини, взявся до діла. Замкнувшись із Полом Бейєрсдорфом, вони за наявною інформацією спробували відновити хід подій. Чи могло статися, що внаслідок якоїсь аварії на борту пілот зробив вимушену посадку? В такому разі це сталося над місцевістю, де не було радіолокаційного спостереження. Тієї ж таки ночі, коли Шерідан одержав екстрене [157] повідомлення, він усіх поставив на ноги. Над підозрюваним районом за ретельно спланованою схемою негайно полетіли пошукові літаки. Не обмежуючись тим, Шерідан попросив штаб САК відрядити в район пошуків льотну лабораторію РС-71. Не для аерофотозйомки. Для зйомки в інфрачервоному промінні.
Пошукові літаки нічого не виявили, зате результати польоту РС-71 винагородили за все. Вони дали один з небагатьох ключів до розгадки того, що сталося. Пілот РС-71, який летів виключно за показаннями приладів, мав обстежити двадцять два покинуті аеродроми. Колись давно, десятки років тому, ще під час другої світової війни, їх спорудили для тренування молодих льотчиків. Шерідан інтуїтивно відчував, що літак С-130 з невідомої причини приземлився на одне з тих льотних полів. А коли так, то існує, хоч і незначний, шанс, що події, які сталися на полі, залишили певні термальні сліди. Ці сліди, невидимі вдень, уночі можуть були зафіксовані за допомогою апаратури, яка фотографує в інфрачервоному промінні.
Його передбачення цілком виправдалося. На знімку однієї занедбаної злітно-посадочної смуги, якою не користувалися вже багато років, видно було кілька теплових точок. Звідки вони взялися? Старі бетонні смуги, нагріті за день сонцем, хоч остигали й не так швидко, як навколишній грунт пустелі, - але все-таки остигали, причому з однаковою щільністю розсіювання тепла. А на цій смузі, яка привернула їхню увагу, виявилось кілька місць з підвищеною температурою. Немов бетон там нагрівся дуже сильно і тому досі не остиг.
Знімки було доставлено Шеріданові та його експертам о четвертій годині ранку. А о шостій Шерідан і Бейєрсдорф уже летіли літаком Т-38 на найближчий від того льотного поля аеродром ВПС. Там вони пересіли на вертоліт і вирушили до місця, що зацікавило їх.
Коли вони оглянули стару злітно-посадочну смугу, їхні здогадки підтвердилися. Шерідан і Бейєрсдорф одразу ж побачили відбитки шин важкого С-130. Помилки бути не могло - вони стояли на тому самому місці, де приземлився літак. Там-таки вони виявили сліди, залишені літаком під час зльоту. Знайшли й інші сліди, які доповнювали картину. Вони обидва дійшли одного висновку: там був слід «п'ятдесят першого». Та у. ВПС уже не було на озброєнні винищувачів П-51. А втім, ні, зупинив себе Шерідан. У першому авіадесантному полку в Егліні на Флоріді було кілька переобладнаних винищувачів П-51. Він доручив Бейєрсдорфові з'ясувати, де був кожний із них протягом останніх сорока восьми годин, хоч наперед знав відповідь. Тх повідомлять, де саме перебували ті винищувачі. І жоден із них, - щодо цього він не мав сумніву, - не літав над пустелею.
На тій занедбаній смузі вони виявили й інші сліди - відбитки коліс ще одного літака. На перший погляд, то були сліди триколісного шасі досить важкого літака, можливо, двомоторного. Шерідан наказав своїм людям зі штабу якнайшвидше прибути на місце і визначити його тип.
Знайшли вони й те, чого Шерідан ніяк не чекав. Три порожні гільзи. Вони лежали там добу або дві. Мідь ще вилискувала на яскравому сонці пустелі. Калібр тридцять. Патрони до потужної мисливської гвинтівки. Стріляли з неї зовсім недавно.
В кого?
Шерідан знав, що ціль могла бути тільки одна. Екіпаж С130.
Але знайшли вони всього три гільзи. Чому тільки три?
- Оце й усе, що ми знаємо на сьогодні, - підсумував Шерідан, звертаючись до учасників наради, що зібралась у його кабінеті. - Замало фактів, забагато припущень. Отже, зник літак з п'ятьма атомними бомбами на борту. Зник за добрих метеоумов, не маючи будь-яких перешкод до польоту. Не подавши ніяких радіосигналів. Можемо вважати доведеним, що він не міг зазнати аварії. Дуже схоже на те, що його в якийсь спосіб примусили сісти на покинутому льотному полі. Це сталося відразу після того, як радіо- та радіолокаційні установки було зумисне виведено з ладу. Як доводить містер Елліот, здійснено це було на високому професійному рівні.
Тепер перейдемо до старої злітно-посадочної смуги. Експертиза підтвердила, і я з цим згоден, що С-130 на ній приземлявся, - власне, його змусили приземлитися. Хто це був, ми не знаємо. Є докази, що в цьому брав участь якийсь П-51, принаймні один, але ймовірніше - два або три. Можна також дійти висновку - і досить обгрунтованого, - що якісь люди вже чекали на цьому льотному полі приземлення «сто тридцятки». Там виявлено ще сліди якогось двомоторного літака. Для мене очевидно, поки мені не доведуть протилежне, що саме двомоторний літак завчасно доставив туди людей, які підготували смугу для посадки С-130. - Артур Шерідан пильно глянув на присутніх. - Ми підійшли до головного, йдеться не просто про зниклий літак та його екіпаж. І навіть не про те, що кудись заподілися п'ять атомних бомб. Суть у тому, що з відомих нам фактів... - Він завагався, намагаючись дібрати точні слова, щоб висловити побоювання, яке вже поділяли й інші. - ...Суть у тому, що група людей, про яких ми нічого не знаємо, захопили з невідомою метою транспортний літак ВПС. І до їхніх рук потрапили п'ять атомних бомб.
Наступне запитання ставити не було потреби. Що вони робитимуть з тими бомбами? [159]
Книга: Мартін Кейдін Майже опівночі Переклад Вадима Хазіна
ЗМІСТ
На попередню
|
|
