Українська Банерна Мережа
UkrKniga.org.ua
Хто б знав, що ти дурень, якби ти не був відомою людиною? / Олександр Перлюк

Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate


Вхід в УЧАН
Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:
Завантажити книгу


Скачати одним файлом. Книга: Аґата Крісті Знахідка у бібліотеці Переклад ? (Повість)


12 Подруга міс Марпл була з Аделаїдою Джефферсон. Місіс Бентрі зупинилась перед сером Генрі й вигукнула:

— Ви?!

— Я, власною персоною. — Він тепло стис їй обидві руки. — Ви не уявляєте, як мені прикро за те, що сталося, місіс Бі!

— Не називайте мене місіс Бі, — мимохідь кинула місіс Бентрі. — Артура тут немає. Він сприйняв усе це дуже близько до серця. Ми з міс Марпл приїхали сюди розслідувати справу. Ви знайомі з місіс Джефферсон?

— Так, звичайно.

Сер Генрі потис руку Аделаїді Джефферсон, і та запитала:

— Ви вже бачили мого тестя?

— Так, бачив.

— Я дуже рада. Ми так боїмося за нього! Це був страшний удар.

— Ходімо на терасу. Вип'ємо чогось і поговоримо про справу, — запропонувала місіс Бентрі.

Всі четверо вийшли з вітальні і приєдналися до Марка Гаскелла, що самотньо сидів у віддаленому кутку тераси. Перемовилися про те, про се, і, коли подали напої, місіс Бентрі з притаманною їй енергією відразу ж завела мову про вбивство.

— А чом би нам не поговорити про злочин, га? — запитала вона. — Всі ми тут друзі, крім міс Марпл, а вона вже знає про все, що сталось, і хоче нам допомогти.

Марк Гаскелл трохи здивовано подивився на міс Марпл і недовірливо спитав:

— Ви... пишете детективи? — Він знав, що детективні оповідання пише багато хто — навіть такі люди, про яких і не подумаєш. А міс Марпл у своєму старомодному вбранні саме на таку людину й скидалася.

— О ні! Куди мені братися.

— Вона просто чудо! — вихопилось у місіс Бентрі. — Я не можу зараз пояснити, але вона... А тепер, Едді, розказуйте все-все. Яка вона була, та дівчина?

— Ну... — Аделаїда Джефферсон загнулася, глянула на Марка й усміхнулась. — Ну, ти вже геть відвертий.

— Вона вам подобалася?

— Ні, звісно, не подобалась.

— А якою вона була? — звернулася місіс Бентрі до Марка Гаскелла.

— Звичайнісінька. З тих, що копають золото просто під вікнами в садку, — непоспіхом відповів Марк. — Рубі знала, що робить. Вона міцно встромила свого гарпуна у Джеффа.

Марк і Аделаїда називали Конвея Джеффом. «Необачний ти чоловік. Не слід так відверто», — міркував сер Генрі, несхвальне дивлячись на Марка. Він завжди трохи недолюблював цього Гаскелла. З вигляду приємний, але ненадійний — багато говорить, часом просто хвалько. На такого покластися не можна.

Інколи серові Генрі було цікаво, чи Конвей Джеффер-сон теж такої думки про свого зятя.

— А хіба ви не могли якось зарадити? — допитувалась місіс Бентрі.

— Могли б, — сухо підказав Марк, — якби вчасно здогадались.

Він звів очі на Аделаїду, і вона почервоніла. У його погляді був докір.

— Марк вважає, що я повинна була бачити, до чого воно йде, — промовила Аделаїда.

— Ти надто часто й надовго залишала старого самого, Едді. Теніс і всяке таке...

— Але ж мені треба було якось розвіятись, — виправдовувалась вона. — До того ж у мене й гадки...

— Це правда, — сказав Марк. — Жоден з нас і гадки не мав. Джефф завжди був такий поміркований, врівноважений.

Міс Марпл уставила й своє слово.

— Джентльмени, — мовила вона тоном, яким стара дівка говорить про чоловіків, маючи їх за диких звірів, — дуже часто не такі розсудливі, як це здається.

— Яз вами цілком згоден, — мовив Марк. — На жаль, міс Марпл, ми цього не розуміли. Нам було цікаво: що ж такого знайшов старий у тій позбавленій смаку ляльці? Вона ж бо тільки й мала за душею, що кілька прийомчиків. Але ми раділи, бо він був щасливий, веселий, і не підозрювали в ній ніякого зла. І це в ній! Краще я б сам був скрутив їй в'язи.

— Марку! — вигукнула Аделаїда. — Ти хоч думай, що кажеш!

Він лагідно посміхнувся до неї:

— І то правда. Бо люди ще подумають, ніби це я порішив її. Та я, мабуть, і так під підозрою. Якщо хтось і хотів побачити ту дівку мертвою, то це ми з Едаі.

— Марку! — скрикнула місіс Джефферсон напівжартома, напівсерйозно. — Та припини ж!

— Гаразд, гаразд, — примирливо мовив Марк Гаскелл. — Але я люблю казати те, що думаю. П'ятдесят тисяч наш шановний тесть хотів покласти на ім'я тієї недолугої, дурнуватої кицьки!

— Марку, не смій! Вона покійна!

— Так, вона покійна, бідолашне бісеня. А чому, зрештою, дівці було не скористатися зброєю, наданою їй природою? Хто я такий, щоб її судити? Я ж бо й сам накоїв у житті стільки лиха... Отож краще буде сказати, що на долю Рубі випало плести інтриги, а нам належало покласти їм край. Із -самого початку. Ми зробили дурницю, що не зірвали її гру раніше.

— А що ви сказали Конвеєві, коли він надумав удочерити дівчину й повідомив вам про це? — спитав сер Генрі.

Марк розвів руками.

— А що ми могли сказати? Едді, ця покірна маленька леді, тримала себе в руках прекрасно. Вираз обличчя у неї був героїчний. А я намагався робити так, як вона.

— А я б зняла тривогу! — заявила місіс Бентрі.

— Ну, щиро кажучи, не наше діло знімати тривогу. Адже гроші Джеффові. Ми йому не кревні родичі. Він завжди був до нас дуже добрий. Не лишалось нічого іншого, як ждати. Але ми не любили маленьку Рубі.

— Коли б це була якась інша дівчина, — озвалась Аделаїда. — У Джеффа двоє онуків, знаєте. Якби це був котрийсь із них, ну, тоді ще можна зрозуміти... Джефф завжди наче був такий прив'язаний до Пітера...

— Я, звісно, знала, що Пітер від вашого першого шлюбу, — сказала місіс Бентрі. — Але я про це зовсім забула й завжди вважала його онуком містера Джефферсона.

— Я теж, — мовила Аделавда. її голос пролунав на такій ноті, що змусив міс Марші повернутися в кріслі й подивитися на неї.

— У всьому винна Джозі, — заявив Марк. — То вона її сюди привела.

— Але ж ти не думаєш, що вона зробила це навмисно? До того ж Джозі тобі завжди подобалась.

— Так. Мені подобалась. Вона здавалась мені славною.

— Те, що вона привела сюди Рубі, — звичайнісінька випадковість.

— Дівчинко, Джозі має голову на в'язах.

— Так, але ж не могла вона передбачити...

— Не могла, — перебив Аделаїду Марк. — Згоден. І не вважаю, що вона замислила все це сама. Але ні найменшого сумніву не маю в тому, що Джозі раніше за нас із тобою побачила, куди вітер віє, і мовчала.

— Я все ж таки гадаю, що не можна її за це звинувачувати, — зітхнувши, мовила Аделаїда.

— О, ми не можемо звинувачувати нікого! — погодився Марк.

— Рубі Кіні була гарнесенька? — поцікавилась місіс Бентрі.

Марк звів на неї здивований погляд:

— Я думав, ви її бачили...

— Так, звісно, бачила, — похопилася місіс Бентрі. — Мертву. Але ж її задушили, ви знаєте, і важко сказати... — Вона затремтіла.

— Як на мене, то Рубі не була гарненька, — замислено промовив Марк. — А без косметики взагалі ніяка. Обличчя худе, витягнуте, маленьке, нижня щелепа запала назад, бозна-який ніс...

— Огидний портрет! — кинула місіс Бентрі.

— О ні, гидка вона не була. Я ж кажу, з косметикою вона була досить симпатична... Ти як гадаєш, Едді?

— Так, косметику вона любила, і це її рятувало. У неї були чудові блакитні очі.

— Так, невинний дитячий погляд, а жирно підведені вії підкреслювали блакить очей. Волосся, звичайно, було вибілене. Знаєте, з білим волоссям — хай навіть вибіленим штучно — вона чимось нагадувала Розамунду, мою дружину. І, скажу вам, це й запало старому в око. — Марк зітхнув. — Так, історія дуже сумна... Але найстрашніше в ній те, що ми з Едді не можемо не радіти з її смерті. — Він не дав Аделаїді висловити протест. — Не треба, Едці. Я знаю, що в тебе на душі. У мене те саме. Я не хочу прикидатись! Але, зрозумійте правильно, у всій історії мене найбільше непокоїть Джефф. Тяжкий це був для нього удар. Я... — Він замовк і втупився у двері з вітальні на терасу. — Так, так. Ану поглянь, хто там?.. А ти безсовісна, Едді!

Місіс Джефферсон глянула через плече, охнула, почервоніла й схопилася на рівні. Вона швидко попростувала терасою до високого, середніх літ чоловіка з худорлявим, мідного кольору обличчям, що тримався якось непевно.

— Часом не Гуго Маклін? — спитала місіс Бентрі.

— Так, це він. Відомий під ім'ям Вільям Доббін.

— Дуже відданий чоловік, правда ж? — пробуркотіла місіс Бентрі.

— Собача відданість, — потвердив Марк. — Досить Едді лише свиснути — і Гуго примчить з іншого кінця світу. Він ще й досі сподівається одружитися з нею. І, скажу вам, вона вийде за нього.

Міс Марші спостерігала за ними радісними очима. Нарешті сказала:

— Он як! Роман?

— У дусі добрих давніх часів, — запевнив її Марк. — Роками тягнеться. Така вже вона жінка, Едді. — І, розмірковуючи вголос, додав: — Мабуть, вранці йому подзвонила. А мені й не сказала!

Едвардз непомітно перетнув терасу й зупинився біля Марка.

— Вибачте, сер. Містер Джефферсон хотів би вас бачити.

— Зараз іду. — Марк підхопився, кивнув усім головою, кинув: — До зустрічі! — І пішов у готель. Сер Генрі нахилився до міс Марпл і сказав:

— Ну, то як вам подобаються ті, що найбільше виграли від злочину?

Міс Марпл перевела погляд на Аделаїду Джефферсон, що стояла поруч зі своїм давнім другом, і замислено промовила:

— Знаєте, я б сказала, що вона дуже віддана мати.

— О, це правда, — погодилась місіс Бентрі. — Вона віддана Пітеру безоглядно.

— Едді з тих жінок, — мовила міс Марпл, — які всім подобаються і можуть виходити заміж скільки завгодно разів. Але це не та жінка, що не може існувати без чоловіка. Ні, вона зовсім інша.

— Я вас розумію, — сказав сер Генрі.

— Те, що ви обоє маєте на увазі, йде від її уміння слухати, — заявила місіс Бентрі. Сер Генрі засміявся і спитав:

— А Марк Гаскелл?

— О, — мовила міс Марпл, — то чоловік хитрий!

— Знаєте схожу сільську історію?

— Є один будівельник, містер Каржілл. Він стількох людей умовив обманом поприбудовувати всякої всячини!.. А скільки він із них за це здер! І щоразу вмів правдоподібно пояснити свою ціну. Хитрий чоловік. Одружився на грошах. Містер Гаскелл, як я розумію, теж.

— Він вам не до вподоби?

— До вподоби. Як і більшості жінок. Але мене він не проведе. Чоловік він привабливий. Але трохи нерозважливий, забагато говорить.

— Саме так, нерозважливий, — погодився сер Генрі. — І матиме чимало клопоту, якщо не одумається.

Високий чорнявий молодик у білому фланелевому костюмі підійшов до сходів на терасу й на хвилю зупинився, спостерігаючи Аделаїду Джефферсон та Гуго Макліна.

— А це, — люб'язно мовив сер Генрі, — містер X. Можна сказати, одна з цікавих дійових осіб. Професійний танцівник і тенісист. Раймонд Старр, партнер Рубі Кіні.

Міс Марпл з цікавістю подивилася на нього й промовила:

— Приємний чоловік, правда?

— Може, й так.

— Не кажіть дурниць, сер Генрі, — заперечила місіс Бентрі. — Він приємний без ніяких «може».

— Здається, місіс Джефферсон згадувала про те, що вчилася грати в теніс, — тихо промовила міс Марпл.

— Гадаєте, Джейн, тут щось є?

Міс Марпл не встигла відповісти на це запитання, бо до них саме підійшов малий Пітер Кармоді. Він звернувся до сера Генрі:

— Послухайте, ви теж детектив? Я бачив, як ви розмовляли зі старшим поліціиним офіцером? Отой товстун, — старший поліціиний офіцер, еге ж?

— Так і є, синку.

— Мені сказали, нібито ви страшенно важний детектив із Лондона. Начальник Скотлевд-Ярду чи щось таке.

— У книжках начальник Скотленд-Ярду завжди останній нікчема, адже так?

— Ні, тепер не так. Насміхатися над поліцією старомодно. Ви вже знаєте, хто вбивця?

— На жаль, ні.

— Тобто все це дуже подобається, Пітере? — поцікавилася місіс Бентрі.

— Так, трохи. Хоч якась переміна, еге ж? Я тут скрізь нишпорив, думав, може, знайду якісь речові докази, але мені не пощастило. Проте дещо на пам'ять я собі знайшов. Хочете, покажу? А мати чомусь сказала, щоб я його викинув. Ці матері часом просто нестерпні! — Він дістав із кишені сірникову коробку, відкрив і взяв з неї свою коштовність. — Погляньте, це ніготь, її ніготь! Я приклею до нього ярлика, напишу: «Ніготь убитої жінки», — й віднесу його до школи. Гарний сувенір, правда?

— Де ти його взяв? — спитала міс Марпл.

— Ну, мені просто пощастило. Бо тоді я ще не знав, що її збираються вбити. Це було вчора перед вечерею. Ніготь Рубі застряг у шарфі Джозі й порвав його. Мати відрізала ніготь і дала мені, щоб я його викинув. І я б так і зробив, але потім передумав і поклав його в кишеню. А сьогодні вранці згадав і вирішив поглянути, чи він на місці. Ніготь виявився на місці. Тепер ось маю Сувенір.

— Яка гидота! — вигукнула місіс Бентрі.

— Ви так гадаєте? — ввічливо спитав Пітер.

— А ще сувеніри в тебе є? — спитав сер Генрі.

— Хтозна. А втім, може, і є.

— Не розумію вас, юначе.

Пітер замислено подивився на нього, потім дістав із кишені конверта, а з нього щось схоже на рудий шнурочок.

— Це шматочок шнурка від черевика отого хлопця. Джорджа Бартлетта, — пояснив він. — Сьогодні вранці я побачив у коридорі під його дверима черевики й на всяк випадок відрізав собі шматочок шнурка.

— На який це випадок?

— Якщо Бартлетт виявиться вбивцею. Він бачив її останній, а це завжди страшенно підозріло, ви ж знаєте... Чи скоро вже вечеря, як ви гадаєте? Жах як хочу їсти. Від обіду до вечері так довго тягнеться час... О, та тут і дядько Гуго! Я й не знав, що мати викликала його. Мабуть, посилала по нього. Вона завжди так робить, коли їй не з медом. А он і Джозі... Агов, Джозі!

Побачивши місіс Бентрі та міс Марпл, Джозефіна Тернер зупинилася. Місіс Бентрі приязно мовила:

— Доброго здоров'я, міс Тернер! Ми приїхали дещо розслідувати.

Джозі винувато роззирнулася, потім тихо озвалась:

— Це жах! І досі ніхто нічого не знає. Тобто й досі не дійшло до газет. Тоді мене, мабуть, розпитуватиме кожен. А це просто жахливо. Сама не знаю, що казати.

Вона розпачливо втупилась у міс Марпл.

— Так, боюся, вам буде сутужно, — зітхнула та. Таке співчуття Джозі потішило.

— Розумієте, містер Прескотт наказав мені мовчати. Воно й добре, але ж кожен неодмінно схоче про щось у мене запитати, а людей же не можна ображати. Містер Прескотт сподівається, що я працюватиму й далі, а він, мовляв, був не дуже тактовний, отож я, звісно, докладу всіх зусиль... І справді, не розумію, чому все повинно окошитися на мені?

— Ви не проти, якщо я відверто про щось вас спитаю? — звернувся до неї сер Генрі.

— О, питайте про що завгодно! — якось нещиро відказала Джозі.

— У вас через усе це були якісь непорозуміння з місіс Джефферсон і містером Гаскеллом?

— Ви маєте на увазі вбивство?

— Ні, я не маю на увазі вбивство.

Джозі ніяково заламала пальці, потім трохи сумно відказала:

— І були й не були, якщо ви мене розумієте. Ніхто з них не сказав мені жодного слова. Та, гадаю, за те, що містер Джефферсон так прикипів серцем до Рубі, вони звинувачували саме мене. Але хіба я винна? Таке буває. Тоді я навіть не думала, що до цього дійде. Я... я була просто ошелешена! — Вона говорила щиро» сумніву не було.

— Я вам вірю, — привітно сказав сер Генрі. — І все ж таки до цього дійшло? Джозі підвела голову:

— Так, це була вдача. Кожен має право на свою вдачу в житті.

Вона обвела всіх зухвалим, запитливим поглядом і пішла в готель.

— Не думаю, що це зробила вона, — розважливо мовив Пітер.

— А цей ніготь — цікава штука, — стиха проказала міс Марші. — Знаєте, він не дає мені спокою. Як пояснити її нігті?

— Нігті? — здивувався сер Генрі.

— Нігті в убитої дівчини, — пояснила місіс Бентрі. — Вони були в неї короткі, але тепер, після розповіді Джейн... Тут щось не те. У таких дівчат нігті завжди довгі.

— Певна річ, якщо вона відірвала одного нігтя, то позрізала й решту, щоб усі були однакові, — зауважила міс Марші. — Цікаво, чи знайшли в її кімнаті зрізані нігті?

Сер Генрі вражено подивився на неї і сказав:

— Я запитаю Гарпера, коли він повернеться.

— Звідки повернеться? — поцікавилась місіс Бентрі. — Він хіба не поїхав до Госсінггона?

— Ні, — відповів сер Генрі. — Сталася ще одна трагедія. У кар'єрі знайшли спалену машину.

— А в ній хтось був? — насторожилась міс Марші.

— Боюся, що був.

— Гадаю, там була ота дівчинка зі скаутів, яку розшукують. Пейшенс... ні, Памела Рівз, — замислено промовила міс Марші.

Сер Генрі звів на неї очі:

— Заради всього святого, чому ви так вважаєте? Міс Марші зашарілася:

— По радіо оголошували, що вчора ввечері з дому зникла дівчинка. Вона живе у Данлей-Вейл —1 це там неподалік, — а востаннє її бачили на зборах дівчат-скаутів у Данбері-Даунз. А це вже й зовсім близько. Отож додому їй треба їхати через Дейнмут. Все збігається, так? Тобто вона або бачила, або чула щось таке, чого ніхто не повинен був ні бачити, ні чути. А коли так, то дівчинка ставала для вбивці небезпечною людиною, і її треба було усунути. Такі два випадки не можуть бути не пов'язані між собою, як ви гадаєте?

— Ви вважаєте, що це теж убивство? — тремтячим голосом спитав сер Генрі.

— А чом би й ні? — її спокійний, лагідний погляд зустрівся з його. — Вчинивши одне вбивство, людина не зупиняється перед другим, адже так? Навіть перед третім.

— Третім?! Невже ви думаєте, що буде й третє?

— Так, цілком можливо.

— Міс Марпл, ви мене лякаєте, — промовив сер Генрі. — Може, ви навіть знаєте, хто буде третій?

— У мене є чудова ідея! — відказала міс Марпл.

Книга: Аґата Крісті Знахідка у бібліотеці Переклад ? (Повість)

ЗМІСТ

1. Аґата Крісті Знахідка у бібліотеці Переклад ? (Повість)
2. 2 Поквапно ковтаючи запитий кавою останній шматочок грінки...
3. 3 У Мач-Бенхемі полковник Мелчетт слухав і аналізував у...
4. 5 Такого бурхливого ранку у Сент-Мері-Міді вже давно не...
5. 6 Полковник Мелчетт сидів навпроти дуже роздратованого...
6. 8 Ні портьє, ні бармен нічого не допомогли. Перший...
7. 9 Вже за дверима, вийшовши від Джефферсона, старший...
8. 10 Старший поліційний офіцер Гарпер був чоловік...
9. 11 Йдучи через вітальню в готелі «Меджестік», сер Генрі...
10. 12 Подруга міс Марпл була з Аделаїдою Джефферсон. Місіс...
11. 13 Полковник Мелчетт і старший поліційний офіцер Гарпер...
12. 14 Конвей Джефферсон здригнувся уві сні й потягся. Його...
13. 15 Меткаф був одним із найпопулярніших у Дейнмуті лікарів....
14. 16 На огородженому сіткою майданчику закінчився урок з...
15. 17 У тихому готельному номері Едвардз шанобливо слухав...
16. 18 Міс Марпл вийшла на терасу, попростувала доглянутою...
17. 19 Якусь мить Діна вражено дивилася на міс Марпл, потім...
18. 20 — Я вдома, Артуре! — оголосила, немов королівський...
19. 21 Сер Генрі був дуже похмурий. — Мені це не до...

На попередню


Додати в закладки



Додати в закладки zakladki.ukr.net Додати в закладки links.i.ua Додати в закладки kopay.com.ua Додати в закладки uca.kiev.ua Написати нотатку в vkontakte.ru Додати в закладки twitter.com Додати в закладки facebook.com Додати в закладки myspace.com Додати в закладки google.com Додати в закладки myweb2.search.yahoo.com Додати в закладки myjeeves.ask.com Додати в закладки del.icio.us Додати в закладки technorati.com Додати в закладки stumbleupon.com Додати в закладки slashdot.org Додати в закладки digg.com
Додати в закладки bobrdobr.ru Додати в закладки moemesto.ru Додати в закладки memori.ru Додати в закладки linkstore.ru Додати в закладки news2.ru Додати в закладки rumarkz.ru Додати в закладки smi2.ru Додати в закладки zakladki.yandex.ru Додати в закладки ruspace.ru Додати в закладки mister-wong.ru Додати в закладки toodoo.ru Додати в закладки 100zakladok.ru Додати в закладки myscoop.ru Додати в закладки newsland.ru Додати в закладки vaau.ru Додати в закладки moikrug.ru
Додати в інші сервіси закладок   RSS - Стрічка новин сайту.
Переклад Натисни для перекладу. Сlick to translate.Translate