Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Реймонд Чандлер Золоті рибки Переклад Дмитра Стельмаха
Реймонд Чандлер Золоті рибки Переклад Дмитра Стельмаха
© R.Chandler, Goldfish, 1936
© Д.Стельмах, переклад з англійської, 1988
Джерело: Р.Чандлер. Постріли в ресторані Сірано: Повісті. К.: Всесвіт, 1992. 208 с. /Майстри зарубіжного детективу. Вип. 3/. - С.: 51-91.
Сканування і коректура: Aerius, SK (ae-lib.org.ua), 2004
1Того дня роботи я не мав, отож нарешті випала нагода побайдикувати. Теплий поривчастий вітрець віяв у вікно контори, і сажа, що вилітала з димарів готелю «Меншн-Хаус» по той бік вулиці, пилком осідала на блискучу поверхню мого столу.
І ось тільки-но я подумав, що не гріх уже і пообідати, як до мене завітала Кейті Хорн.
Це була висока, вже підтоптана на вигляд білявка з сумними очима. Колись вона служила в поліції, але втратила роботу, вийшовши заміж за дрібного шахрая Джонні Хорна, - він виписував чеки на одержання грошей з банківських рахунків, яких насправді не існувало. Кейті сподівалася наставити його на путь істини. Та в неї нічого не вийшло! І тепер вона чекала, коли чоловіка звільнять з тюрми, щоб спробувати перевиховати його ще раз. А поки що торгувала сигаретами у вестибюлі «Меншн-Хаус» і все дивилася, як повз неї, попахкуючи дешевими сигарами, сновігають дрібні пройдисвіти. Час від часу вона позичала котромусь із них доларів десять за умови, що він ушиється з міста. Отака була Кейті Хорн.
Вона сіла, відкрила свою чималеньку лискучу сумочку, дістала коробку сигарет і прикурила від моєї настільної запальнички. Потім випустила цівку диму й, дивлячись на неї, наморщила носа.
- Ти коли-небудь чув про Лендерові перли? - спитала Кейті й відразу додала: - Ого! Шикарний костюмчик! Синій серж! Якщо судити з того, як ти одягнений, то на твоєму банківському рахунку є грошики!
- Ні, - відказав я. - Про Ліндерові перли я ніколи не чув і грошей на моєму рахунку немає. [51]
- Тоді як ти подивишся на пайку в двадцять п'ять тисяч?
Я взяв з її коробки сигарету, закурив. Кейті підвелася, зачинила вікно і промовила:
- Цього смердючого готелю з мене досить і на роботі. - Тоді знову сіла й повела далі: - Ця справа тягнеться вже п'ятнадцять років. Хлопцеві припаяли п'ятнадцять років, він відсидів їх у в'язниці в Лівенворті і вже чотири роки, як на волі. Один багатий лісоторговець з півночі на ім'я Сол Ліндер купив їх для дружини - я кажу про перли. Тобто він купив дві штуки. Викинув, двісті тисяч!
- Двісті тисяч! Видно, він повіз їх на тачці!
- Бачу, в перлах ти нічогісінько не тямиш, - сказала Кейті. - Річ не тільки в тому, які вони завбільшки. Так чи інакше, тепер вони коштують ще більше, та й винагорода в двадцять п'ять тисяч, яку запропонувала страхова компанія «Релайєнс», усе ще в силі.
- А-а, он що! - зрозумів я. - Виходить, їх хтось поцупив.
- Ну от, здається до тебе дійшло. - Вона поклала сигарету в попільницю, навіть не загасивши її, як це часто роблять жінки. Я загасив сигарету сам.
- За це, - провадила Кейті, - того хлопця й запроторили в Лівенворт. Але їм так і не вдалося довести, що перли взяв він. То було пограбування поштового вагона. Хлопцеві пощастило якось сховатися в ньому, потім десь у Вайомінгу він застрелив службовця, вигріб рекомендовані бандеролі і сплигнув з поїзда. Схопили його вже в Британській Колумбії*. Але перлів так і не знайшли - в усякому разі, тоді. А хлопця взяли. Дали довічне ув'язнення.
[* Західна провінція Канади.]
- Відчуваю, це довга історія.. Давай вип'ємо.
- Я ніколи вдень не п'ю. А то можна спитися.
- А що робити ескімосам? - спитав я. - У них там ціле літо день.
Кейті подивилась, як я дістав невеличку пласку пляшку, і повела далі:
- Його звали Сайп. Уоллі Сайп. Він упорав те діло сам. І нікому не прохопився й словом. Пізніше, через п'ятнадцять років, йому пообіцяли амністію, якщо він поверне гроші. Хлопець віддав усе, крім перлів.
- А де ж він їх сховав? Може, в капелюсі?
- Послухай, мені не до жартів. Я знаю, як дістатись до тих кругляків.
Я затулив долонею рота й прибрав серйозного вигляду. [52]
- Хлопець сказав, що ніколи не тримав цих перлів у руках, і йому майже повірили. Принаймні його амністували. І все ж таки перли в поштовому вагоні були серед рекомендованих бандеролей, і більше їх уже не бачили.
У мене задерло в горлі. Але я нічого не сказав.
- Кейті розповідала далі:
- Якось у Лівенворті, всього-на-всього один раз за всі ті роки, Уоллі Сайп вижлуктив цілу пляшку дешевого віскі, і в нього розв'язався язик. А в камері з ним сидів один маленький чоловічок на ім'я Чистильник Мардо. Він щось там підчищав на двадцятидоларових банкнотах і дістав за це два роки і три місяці. Сайп і розказав йому, що закопав свої перли десь в Адайхо.
Я трохи подався вперед.
- Помалу доходить, еге? - промовила Кейті. - Ну, слухай далі. Чистильник Мардо наймає в моєму будинку кімнату, а на думці у нього одне - кокаїн. До того ж він розмовляє вві сні.
Я посунувся назад і розчаровано сказав:
- О Боже, а я вже прикидав, як тринькатиму свою пайку.
Кейті холодно глянула на мене. Та за мить полагіднішала.
- Ну гаразд, - мовила вона якось безнадійно. - Я знаю, ти, мабуть, думаєш, що я схибнулась. Усі ці роки про ті перли міркувало чимало світлих голів - і з поштового управління, і з приватних агентств, і інші. А потім з являється якийсь кокаїніст і каже, де вони! Та він досить-таки симпатичний коротун, і я вірю йому. Він знає, де Сайп.
- Це він уві сні сказав? - поцікавився я.
- Звичайно, ні. Але ж ти мене знаєш. Я стільки років пропрацювала в поліції і вмію слухати. Може, я стромляю носа не в своє діло, але я здогадалась, що він своє відсидів, і мене хвилювало, що він так багато нюхає цієї гидоти. Тепер він єдиний мій пожилець. І я просто прислухаюся до його балачок із самим собою, коли проходжу в нього повз двері. Так я дізналася достатньо, щоб натиснути на коротуна, він розколовся й розповів мені про все. Він хоче облагодити це діло, але йому потрібна допомога.
Я знову подався вперед і спитав:
- Де Сайп?
Кейті всміхнулася й похитала головою.
- Це - одне з того, про що він нічого не каже. Про це, а також про те, як тепер Сайпа звати. Він десь на півночі, в Олімпії чи поблизу неї, у штаті [53] Вашінгтон. Чистильник бачив там хлопця, розпитав про нього, але його Сайп нібито не бачив.
- А що робить Чистильник у наших краях?
- Звідси його посадили до Швенворта. Ти ж знаєш, злочинець завжди повертається туди, де послизнувся. Але тепер у нього тут немає жодного товариша.
Я закурив другу сигарету і ще раз приклався до пляшки.
- Ти сказала, Сайп вийшов на волю чотири роки тому. А Чистильник відсидів два роки й три місяці. Що ж він робив увесь цей час?
Кейті співчутливо глянула на мене своїми великими синіми очима.
- Гадаєш, сидіти можна тільки в одній в'язниці?
- Ну гаразд, - мовив я. - Та чи схоче він розмовляти зі мною? Мені здається, йому потрібна допомога для спілкування із • страховим агентством за умови, що ті перли справді існують, що Сайп сам покладе їх у руку Чистильника й таке інше. Я не помиляюсь?
Кейті зітхнула.
- Так, він хоче поговорити з тобою. У нього вже терпець урвався. Але він чогось боїться. Іди зараз же, поки він не нанюхався тієї бридоти.
- Ну звісно... Якщо ти цього хочеш.
Вона дістала з сумочки плескатого ключа й записала мені адресу. Потім неквапно підвелася.
- Будинок має два крила. Я живу окремо. Між двома крилами є двері, вони замикаються з мого боку. Це на той випадок, якщо він не відчинить.
- Добре, - сказав я. Тоді випустив у стелю цівку диму й глянув на Кейті.
Вона рушила була до дверей, але зупинилась, вернулася назад і, не підіймаючи очей, промовила:
- На велику пайку в цій справі я не претендую. Може мені взагалі нічого не перепаде. Та коли б одержати тисячу-дві, поки вийде з в'язниці Джонні, то...
- То ти змогла б тоді наставити його на праведний шлях, - перебив я її. - Все це мрії, Кейті. Мрії. Та хай там як, а свою третину ти матимеш.
Вона перевела дух і втупилась у мене, стримуючи сльози. Потім підійшла до дверей, стала і знову повернулась назад.
- Це ще не все» - додала вона. - Той Сайп... Він відсидів п'ятнадцять років. Своє заплатив. Заплатив сповна. Тобі не здається, що ми задумали лихе діло?
Я похитав головою.
- Він їх украв, хіба ні? І вбив людину. Чим він заробляє собі на життя? [54]
- У його дружини є гроші, - відповіла Кейті. - Ну, а він просто бавиться собі з золотими рибками.
- З золотими рибками? - здивувався я. - Та ну його к бісу!
Кейті пішла.
Книга: Реймонд Чандлер Золоті рибки Переклад Дмитра Стельмаха
ЗМІСТ
На попередню
|
|
