Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Реймонд Чандлер Золоті рибки Переклад Дмитра Стельмаха
3
Контора страхової фірми «Релайєнс» містилася в трьох невеличких простеньких кімнатах будинку «Грас-Білдінг». Компанія була надто солідна, щоб мати таке непривабливе приміщення. Управителя місцевої філії звали Лутін. Це був лисий чоловік середнього віку зі спокійними очима й тендітними пальцями, що весь час погладжували сигару в строкатій обгортці. Він сидів за великим, добре витертим столом і мирно дивився на моє підборіддя.
- Кажете, Кармаді? Чув про вас. - Лутін торкнувся сяючим мізинцем моєї візитної картки. - То що ви там задумали?
Я покрутив у руках сигарету і, стишивши голос, запитав:
- Пам'ятаєте Ліндерові перли?
Він ледве помітно і трохи знуджено всміхнувся.
- Навряд чи я забуду про них. Вони обійшлися компанії в сто п'ятдесят тисяч доларів. Я був тоді ще самовпевненим юним складальником.
- У мене є ідея, - перейшов я до діла. - Може, все це дурниці, і, мабуть, так воно і є. Але я хотів би спробувати своє щастя. Винагорода у двадцять п'ять тисяч ще в силі?
- Двадцять тисяч, Кармаді, - захихотів Лутін. - П'ять тисяч ми вже витратили на пошуки самі. Ви гаєте час.
- Це мій час. Хай буде двадцять. А на яку допомогу я можу розраховувати з вашого боку?
- Допомогу в чому?
- Чи можу взяти я у вас рекомендаційного листа до інших ваших філій? На той випадок, коли мені доведеться працювати в іншому штаті. Або коли я потребуватиму прихильного ставлення з боку представників місцевої влади.
- А в якому штаті ви збираєтесь працювати?
Я всміхнувся до нього. Лутін постукав сигарою по краю попільнички й усміхнувся до мене. Але ж які нещирі були наші усмішки!
- Листа не буде, - відрубав він. - Нью-Йорк цього не схвалить. У нас автономна система. Але ви можете розраховувати на нашу негласну допомогу. І на двадцять тисяч, якщо вам пощастить. Та тільки навряд.
Я закурив і, відкинувшись назад, пустив у стелю дим.
- Не буде? А чому не буде? Адже ви так і не знайшли тих камінчиків. Хоч вони й існували, правда ж?
- Та вже ж, чорти б їх ухопили, існували! І якщо існують і досі, то належать нам. Але такого ще [58] не було, щоб двадцять тисяч пролежали двадцять років поховані, а тоді їх хтось знайшов.
- Хай буде по-вашому. Але я ризикую тільки своїм часом.
Лутін струсив із сигари трохи попелу й перевів погляд на мене.
- Мені подобається ваше нахабство, - промовив він, - навіть якщо у вас не всі вдома. Але ж ми - велика організація. Припустімо, я приставлю за вами око. Що тоді?
- Тоді я програю. Я знатиму, що мене пасуть. Надто довго я граю в ці ігри, щоб проґавити таке. Я вийду з гри, розповім про все, що знаю, поліції і піду додому.
- А чому ви так зробите?
Я знову подався над його столом уперед.
- Тому що хлопця, який би міг навести мене на слід, - поволі промовив я, - сьогодні на той світ спровадили.
- Ну і ну! - потер носа Лутін.
- Не я спровадив його на той світ, - додав я. Якийсь час ми мовчали. Потім Лутін сказав:
- Ніякий лист вам не потрібен. Ви б його навіть не носили з собою. А після того, що ви мені сказали, я б - і ви це з біса добре знаєте - навіть не ризикнув дати вам листа!
Я встав, усміхнувся і попростував до дверей. Лутін хутко підхопився, оббіг навколо столу і поклав свою невеличку чепурну долоню мені на руку.
- Послухайте, я знаю, що ви псих. Та якщо ви все-таки доберетеся до них, поверніть їх через наших хлопців. Нам так потрібна реклама!
- Якого дідька?! А на що я, по-вашому, живу? - процідив я.
- Двадцять п'ять тисяч.
- А я зрозумів, двадцять.
- Двадцять п'ять. Та все одно ви ненормальний. У Сайпа тих перлів ніколи не було.» Якби він їх мав, то вже давно домовився б з кимось із нас.
- Гаразд, - мовив я. - У вас було вдосталь часу, щоб скласти про це свою думку.
Ми потисли один одному руки, всміхнулися з виглядом двох розумних людей, які знають, що обвести круг пальця ще нікого не вдалося, але полишити спроб не варто.
Коли я повернувся до своєї контори, була за чверть п'ята. Я кілька разів перехилив по маленькій, натоптав люльку і всівся, щоб трохи поворушити мізками. Але тут задзеленчав телефон. [59]
- Кармаді? - спитав жіночий голос. Він був високий, чіткий, холодний. І незнайомий.
- Еге.
- Вам треба зустрітися з Рашем Медером. Ви його знаєте?
- Ні, - збрехав я. - А навіщо мені з ним зустрічатися?
- У трубці несподівано пролунав дзвінкий, холодний, як лід, сміх.
- Бо в одного хлопця розболілися ноги, - пояснив голос.
Почулися гудки. Я поклав трубку, черкнув сірником і втупився в" стіну, аж поки полум'я обпекло мені пальці.
Раш Медер був «темна конячка» серед дрібних адвокатів з «Кворн-Білдінг». Такий собі продажний тип, що відразу прибігає на допомогу, коли комусь треба забезпечити фальшиве алібі. Медер хапався за все, що недобре пахло і на чому можна було нагріти руки. Але я ніколи не чув, щоб він брався за серйозні справи, як скажімо, підсмажити комусь п'яти.
Книга: Реймонд Чандлер Золоті рибки Переклад Дмитра Стельмаха
ЗМІСТ
На попередню
|
|
