Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Реймонд Чандлер Постріли в ресторані Сірано Переклад Мара Пінчевського
3
Товстун наблизив своє обличчя до Молвернового й сипло запитав:
- Гадаєш, вони змовилися, сусіде?
- Атож. На користь Верри.
- І скільки важить твій доказ?
- Спершу зваж свій гаман.
- Він тягне на десять півсотень, і місця в ньому ще на стільки ж.
- Іду на всі, - прошепотів Молверн, не зводячи очей з білявої голівки в першому ряду під рингом. Йому видно було блискучу хвилясту зачіску, біле пальто з білим хутряним коміром. Обличчя він не бачив. Але йому й не треба було бачити його.
Товстун поморгав очицями й обережно витяг із внутрішньої кишені піджака .туго набитий гаман. Поклавши його на коліно, він відлічив десять півсотенних асигнацій, згорнув їх трубочкою і сховав гаман на місце, туди, де ребрами відчував його вагу.
- Ти сам напросився, піжоне, - просичав він. - Показуй свої гроші.
Молверн відірвав погляд від дівчини, видобув пласку пачку новеньких стодоларових банкнот, черкнув великим пальцем по краю, розділяючи їх, витяг з-під паперової стрічки п'ять асигнацій і простяг товстунові.
- Оце по-нашому! - сказав той. Потім знову наблизив своє обличчя до Молвернового. - Мене звуть Скітс О'Ніл. А ти не вшиєшся, га?
Молверн усміхнувся своєю повільною усмішкою і сунув гроші товстунові в руку.
- Тримай їх сам, Скітсе. Мене звуть Тед Молверн. Я син старого Маркуса Молверна. Від мене ти не [10] вшиєшся, бо стріляю я швидше, аніж ти бігаєш, - і потім ні перед ким не виправдуюсь.
Товстун із шумом набрав у легені повітря і відкинувся на спинку стільця. Тоні Акоста з хвилину дивився, мов заворожений, на гроші, затиснуті в його пухкому кулаці. Потім облизав губи і, збентежено всміхаючись, зазирнув Молвернові в очі.
- Це ж викинуті гроші, містере Молверн, - прошепотів він. - Звісно, якщо... Якщо вам не відомо щось таке...
- Та дещо відомо - якраз на п'ятірку з двома нулями, - пробурчав у відповідь Молверн.
Пролунав дзвінок перед початком шостого раунду.
У перших п'ятьох важко було віддати комусь перевагу. Дьюк Тарго, русявий здоровань, навіть не пробував показати, що він уміє. Ну, а чорнявий Мастак Верра, дужий довгорукий поляк із пощербленими зубами й розплющеними вухами, то цей, хоч сили йому й не бракувало, з усіх прийомів добре знав тільки два: захват і свінг, який починав розмахом мало не від підлоги і який ще жодного разу не влучив у ціль. Але досі він і не пропустив жодного серйозного удару. Вболівальники вже хором глузували з Тарго.
Коли табуретки висмикнули з рингу, Тарго поправив свої чорні із срібними смужками труси і трохи силувано всміхнувся до дівчини у білому пальті. Його вродливе обличчя було зовсім чисте - ні синця, ні подряпини. На плечі в нього засохла кров, але не власна, а з роз'юшеного носа Мастака Верри.
Як тільки пролунав гонг, Верра кинувся через ринг, ухилився від правої Дьюка Тарго і хуком зліва таки зачепив супротивника. Удар був змазаний, але Тарго вдав, ніби цей хук потряс його. Він відкинувся на канати, спружинив уперед і ввійшов у клінч.
Молверн посміхнувся в темряві.
Рефері наказав боксерам розійтись, і Тарго враз відштовхнувся від Верри. Той спробував дістати його аперкотом, але схибив. З хвилину вони пританцьовували, обмінюючись випадами. На гальорці завели пісню в ритмі вальсу. Потім Верра відвів праву назад і вниз, готуючи свінг. Тарго, здавалося, чекав цього удару, навіть підставляв себе під нього. На обличчі його з'явилася дивна напружена посмішка. Дівчина в білому пальті раптом підвелась.
Удар Верри ковзнув по щелепі супротивника. Тарго лише ледь помітно хитнувся і прямим правою зацідив Веррі в голову, потім хуком зліва поцілив його в щелепу й перехресним правим влучив майже в те саме місце. [11]
Верра опустився навкарачки, потім осунувся вперед і впав ницьма, животом на рукавиці. Поки суддя рахував над ним, на гальорці лунав дикий свист.
Товстун звівся на ноги, посміхаючись аж до вух.
- Ну що, голубе? І досі віриш, ніби вони змовилися?
- В останню мить хтось передумав, - відповів Молверн тим безвиразним голосом, яким перемовляються між собою по радіо полісмени.
- Бувай, голубе, - сказав товстун. - Приходь сюди частіше. - Пробираючись повз Молверна, він ще й на ногу йому наступив.
Молверн сидів нерухомо, дивлячись, як порожніє зал. Боксери зі своїми секундантами зійшли сходами в приміщення під рингом. Дівчина в білому пальті зникла в натовпі. Юпітери погасли, і зал зразу став схожий на великий, брудний і похмурий сарай.
Тоні Акоста засовався на сидінні: до них наближався, підбираючи з підлоги сміття, служник у смугастому комбінезоні.
Зненацька Молверн підхопився і сказав:
- Тоні, я піду побалакаю з тим босяком. Почекай на мене в машині.
Він збіг пандусом у вестибюль, де ще юрмилися глядачі, проштовхався до сірих дверей з написом «Вхід заборонено», пройшов у ті двері й спустився до інших дверей з таким самим написом. Перед ними стояв охоронник у розстебнутому злинялому кітелі кольору хакі, з пляшкою пива в одній руці й бутербродом з котлетою - в другій.
Молверн махнув перед ним поліцейською карткою, охоронник миролюбно гикнув і відступив убік, навіть не глянувши на нього. Тепер Молверн опинився у вузькому коридорі з багатьма нумерованими дверима. На четвертих дверях ліворуч він побачив прикноплену картку з написом від руки: «Дьюк Тарго».
Молверн увійшов і почув шум викрученого на повну потужність душу - душова була, очевидно, за перегородкою. У вузькій з голими стінами кімнаті на краєчку заваленого спортивним одягом масажного столу сидів чоловік у білому светрі. Молверн упізнав у ньому головного секунданта Тарго.
- Де Дьюк? - спитав Молверн.
Секундант показав великим пальцем на перегородку, за якою шумів душ. Ту ж мить з дверей у перегородці вийшов і, трохи заточуючись, рушив до Молверна якийсь суб'єкт. Він був високий, кучерявий; у копиці каштанового волосся сталево поблискували сиві [12] пасма. У лівій руці він тримав майже повну склянку віскі. Обличчя його мало той сизувато-багряний колір, що проступає у дуже п'яних людей. Чуприна в нього була вогка від поту, очі налиті кров'ю, а губи сіпалися, раз у раз кривлячись у дурній посмішці.
- Забирайсь... звідс... - прохрипів він.
Молверн спокійно зачинив за собою двері, прихилився до них спиною і, розгорнувши поли свого синього пальта, поліз до жилетної кишені по портсигар. Він навіть не дивився на кучерявого.
Аж раптом той сунув вільну руку під піджак і вихопив з-під пахви пістолет. Боронована сталь замерехтіла на тлі його світлого костюма. Віскі вихлюпнулось із склянки.
- Замри! - гарикнув він.
Молверн дуже повільно витяг портсигар, показав його на розкритій долоні, потім вийняв сигарету і вставив собі в зуби. Бороноване дуло танцювало перед самими його очима, рука, що тримала віскі, здригалася в якомусь конвульсивному ритмі.
Молверн спроквола проказав:
- Так-так. Кому ж, як не тобі, шукати лиха... Чоловік у светрі зліз із масажного столу і завмер,
уп'явшись очима в пістолет.
- Ми з лихом побраталися, - сказав кучерявий. - Обшукай його, Майку.
- Ні, мене у це діло не вплутуй, Шенвере, - відповів чоловік у светрі. - І Бога ради, не гарячкуй. Ти ж уже цілу цистерну вижлуктив.
- Можете обшукати мене. Я неозброєний, - сказав Молверн.
- Нащо воно мені, - відповів чоловік у светрі. - Він - Дьюків охоронець. А я тут ні до чого.
- Так, я п'яний, - захихотів кучерявий.
- Ви Дьюків приятель? - спитав чоловік у светрі.
- Я маю дещо розповісти йому.
- А що саме? Молверн промовчав.
- Діло ваше, - ображено знизав плечима чоловік у светрі.
- Знаєш, чого йому треба, Майку? - раптом розлютився кучерявий. - Цей гад, певно, хоче влаштуватися на моє місце. їй-бо! Поглянь-но, яка бандитська пика. Слухай, а ти часом не детектив? - І він тицьнув Молверна в живіт дулом "пістолета.
- Ти вгадав, - відказав Молверн. - І забери свою пукавку.
Кучерявий напівобернувся й через плече підморгнув чоловікові в светрі. [13]
- Що я казав, Майку? Він нишпорка. Він хоче на моє місце. Ясно, як Божий день.
- Бовдуре, сховай свого пугача, - з огидою мовив чоловік у светрі.
Кучерявий обернувся до нього ще більше.
- Я тут для того, щоб охороняти Дьюка, а не панькатися з усяким набродом! - заявив він.
Молверн майже недбалим рухом руки, яка тримала портсигар, відбив пістолет убік. Кучерявий рвучко обернувся до нього. І тоді Молверн ступив уперед і врізав його кулаком у сонячне сплетіння, кистю другої руки не давши пістолетові опуститись. Кучерявий захрипів, вихлюпнув віскі Молвернові на пальто, склянка впала й розбилася, воронований пістолет відлетів аж у куток кімнати. Чоловік у светрі кинувся по нього.
В цю мить - Молверн навіть не почув, коли перестала шуміти вода, - з душової, енергійно розтираючись рушником, вийшов русявий боксер. Він аж рота розтулив з подиву, коли побачив, що робиться в роздягальні.
- З мене годі, - промовив Молверн, відсторонив від себе кучерявого, прямим ударом правої садонув його в щелепу й відступив до дверей. Кучерявий позадкував через усю кімнату, вдарився спиною об стіну й осів на підлогу.
Тим часом чоловік у светрі підняв пістолет і тепер закляк на місці, дивлячись на Молверна.
Молверн дістав хусточку й витер заляпане на грудях пальто. Тарго повільно стулив свої широкі гарні уста й знову заходився розтирати рушником груди. По хвилі він спитав:
- Хто ви, в дідька, такий?
- Я приватний детектив. Принаймні був ним. Звати мене Тед Молверн. По-моєму, вам потрібна допомога.
Обличчя Тарго було червоне після душу. Тепер воно почервоніло ще дужче.
- Звідки ви це взяли?
- Я чув, що ви мали програти цей бій, і бачив, як ви намагалися програти його. Та Верра виявився геть нікчемним слабаком. У вас не було іншої ради. А це означає, що ви вскочили у халепу.
- За такі слова з людини роблять відбивну, - спроквола мовив Тарго.
На мить у кімнаті запала тиша. П'яний підвів голову, закліпав очима, спробував підвестися, але не зміг, і голова його знову впала на груди.
Молверн спокійно додав:
- Бенні Сірано - мій приятель. Наскільки мені відомо, він протегує вам, так? [14]
Чоловік у светрі хрипко засміявся, витяг з пістолета обойму, повидавлював з неї патрони і кинув пістолет на підлогу. Потім попрямував до дверей і, грюкнувши ними, вийшов.
Тарго подивився на зачинені двері, перевів погляд на Молверна і, помовчавши, запитав:
- А звідки ви про це дізналися?
- Ваша подруга Джін Едрієн мешкає в моєму готелі, на одному поверсі зі мною. Кілька годин тому на неї напав якийсь бандюга - оглушив ударом по голові. Я саме йшов коридором і спочатку побачив того бандюгу - він тікав, - а потім дівчину, непритомну. Я подав їй допомогу, і вона в двох словах розповіла мені, що й до чого.
Тарго тим часом одягався. Він уже був у спідньому і в шкарпетках. Діставши із шафки чорну шовкову сорочку і надягаючи її, він сказав:
- Мені Джін не розповіла нічого.
- Воно й не дивно - перед боєм. Тарго злегка кивнув. Потім заговорив далі:
- Що ж, як ви й справді приятель Бенні, я вам скажу. Мені таки погрожували розправою. Може, все це взагалі ламаного мідяка не варте, а може це затіяв якийсь розумаха-букмекер, сподіваючись на дурничку нагріти руки. Хоч би як там було, я бився чесно. Тож ідіть собі, шановний, і спокійно дихайте повітрям.
Він натяг чорні штани з високим поясом і пов'язав на чорній сорочці білу краватку. Потім дістав із шафки й надяг піджак із тонкого білого сукна, окантований чорною плетеною тасьмою. З нагрудної кишеньки піджака стирчала трьома кінчиками чорно-біла хусточка.
Молверн оглянув його з голови до ніг, підійшов до дверей, став і подивився на п'яного.
- Ну що ж, - сказав він, - я бачу, охоронець у вас є. Вважайте, що мене привело до вас непорозуміння. Пробачте.
Він тихо причинив за собою двері, піднявся у вестибюль і вийшов на вулицю. Під дощем завернув за ріг будинку й попрямував до просторої, посиланої жорствою автомобільної стоянки.
Фари його машини засвітилися, поблимали, машина прошурхотіла по вогкій жорстві й зупинилася перед ним. За кермом сидів Тоні Акоста.
Молверн сів на сидіння справа й сказав:
- Давай під'їдемо до Сірано, Тоні, перепустимо по одній.
- Оце діло, містере Молверн! Там сьогодні виступає міс Едрієн. Знаєте - ота білявочка, про яку я казав вам. [15]
- Знаю. Я познайомився з Тарго. Чимсь він мені навіть сподобався - але не своїм одягом. Бр-р, його одяг мені не сподобався зовсім.
Книга: Реймонд Чандлер Постріли в ресторані Сірано Переклад Мара Пінчевського
ЗМІСТ
На попередню
|
|
