Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Май Шеваль, Пер Вале Замкнена кімната Переклад Ольги Сенюк
XVIII
Якобсон був практичний чоловік. Навіщо дарма псувати собі нерви?
З Ульсоном він не був близько знайомий, але знав його становище й розумів, що змагатися нема сенсу, однаково його чекає невдача.
Лаштунки були скромні - гола кімната, письмовий стіл, два стільці і шафа з архівом. Навіть килима не було на підлозі.
Якобсон сидів за столом цілком спокійний.
Бульдозер натомість бігав по кімнаті, заклавши руки за спину й похиливши голову.
- Тільки одне важливе питання, суто технічне,-сказав він.- Маурітсон заарештований?
- Ще ні.
- Чудово,- втішився Бульдозер.- Знаменито. Отже, властиво, нема про що домовлятися.
- Може, й так.
- Якщо хочеш, то подзвони начальникові управління, або членові колегії, або заступникові...
Якобсон похитав головою. Він добре знав усю ту полі-ційну верхівку.
- Отже, домовились? - спитав Бульдозер. Якобсон нічого не відповів.
- І тобі не буде кривди, правда ж? Ти знаєш, хто він, і матимеш його на оці. В майбутньому.
- Що ж, я побалакаю з ним.
- Чудово.
Якобсон повернувся до Маурітсона, зміряв його поглядом і сказав:
- Ось що, Маурітсоне, я трохи подумав... Ти дістав торбу від невідомого чоловіка і мав передати її також невідомому. І таке часом буває. Довести, що ти кажеш неправду, буде важко. Отже, ми не будемо тебе арештовувати.
- Ясно,- сказав Маурітсон.
- Товар ми, звичайно, конфіскуємо. Але ж ти міг і не знати, що передаєш.
- То я вільний?
- Вільний, з тією умовою, що ти переходиш у руки Буль... у руки прокурора Ульсона.
Бульдозер, мабуть, слухав під дверима, бо раптом розчахнув їх і влетів до кімнати.
- Швидше їдьмо,- сказав він. [269]
- Таки зараз?
- Побалакаємо в мене,- сказав Бульдозер.
- Звичайно,- мовив Маурітсон.- 3 задоволенням.
- Ще б пак,- сказав Бульдозер.- До побачення, Якобсоне.
Якобсон провів їх порожнім поглядом. Він.до всього звик.
Через десять хвилин Маурітсона привезли до штабу спецгрупи. Йбго прийняли, мов почесного гостя, посадо-, вили в найкраще крісло, а навколо нього розташувалися блискучі детективи. Наприклад, Кольберг, що тримав у руках список Маурітсона ї читав його вголос:
- Десяток трусів і п'ятнадцять пар шкарпеток. Це для кого?
- Дві пари Муренові, а решта, мабуть, другому.
- Той Мальмстрем їсть білизну, чи що?
- Ні, просто ніколи не віддає її прати, поносить і викидає. І купує тільки найкращу. Французьку. її можна дістати лише в Моріса.
- З такими звичками хоч-не-хоч доведеться грабувати банки.
- А що таке астролябія? - поцікавився Ренн.
- Це давня модель секстанта,- пояснив Гунвальд Ларсон і в свою чергу спитав: - А навіщо їм чотири маски?
- Цього я не знаю. До речі, в них уже є дві, я купив їх минулого тижня.
- Шість коробок «дев'ятки» - що це означає? - знов спитав Ренн.
- Це суто чоловічий товар,- втомлено пояснив Маурітсон і додав не зовсім пристойний жарт.
- Та киньте ви той папірець,-добродушно сказав Бульдозер Ульсон.- Та й ваші дотепи, пане Маурітсон, нам необов'язково слухати. Жартувати ми й самі вміємо.
- Якби-то,- понуро мовив Кольберг.
- Все, приступаймо до справи,-Бульдозер радісно плеснув у долоні.
Він прискіпливо оглянув свої єили, в які входили, крім Кольберга, Ренна й Гунвальда Ларсона, ще два молодших інспектори, експерт по гранатах із сльозоточивим газом, технік-калькулятор і нездарний поліцай на ім'я Бу Цакрісон, якого, дарма що бракувало службовців, начальство залюбки відпускало для всіляких спеціальних завдань. [270]
Начальник управління поліції та інші високі чини, хвалити бога, після того перегляду кінострічки не з'являлись і навіть не дзвонили.
- Починаймо репетицію!- гукнув Бульдозер.- Рівно о шостій Маурітсон дзвонить у двері. Ану, подзвони ще раз.
Кольберг постукав об стіл. Маурітсон кивнув головою.
- Точно так,- сказав він. Потім додав: - Принаймні дуже схоже.
Короткий сигнал, відразу за ним довгий, пауза, чотири коротких, знов пауза, довгий і відразу дуже короткий.
-Я 6 зроду не запам'ятав,- сумно пожалівся Цакрісон.
- Ми доручимо тобі щось інше,- сказав Бульдозер.
- Що саме? - спитав Гунвальд Ларсон.
З усієї групи тільки він працював уже з Цакрісоном і не любив згадувати про це.
- А я що робитиму? - спитав технік-калькулятор.
- Отож-бо,- озвався Бульдозер.- Я з самого понеділка про це думаю. Хто тебе до нас послав?
- Не знаю. Хтось дзвонив з управління.
- Може, ти нам щось вирахуєш,- сказав Гунвальд Ларсон.- Наприклад, які номери виграють у найближчому тиражі.
- Неможливо,- понуро відповів технік.- Я вже багато років намагаюсь вирахувати їх кожного тижня і все помиляюся.
- Продумаймо ще раз усю операцію,- сказав Бульдозер.- Хто дзвонить у двері?
- Кольберг,- запропонував Гунвальд Ларсон.
- Так, він. Чудово. Мальмстрем відчиняє. Він сподіва-, ється, що це прийшов Маурітсон з астролябією, трусами та всім іншим добром. А натомість бачить...
- Нас,- промурмотів Ренн.
- Отож-бо! Мальмстрем і Мурен приголомшені. їх перехитрували. Уявляєте, які в них будуть фізіономії!
Він дріботів по кімнаті і вдоволено підсміювався.
- А уявіть собі, як ми приструнчимо Руса! Шах і мат одним ходом.
На мить Бульдозерові аж дух забило від такої втішної думки. Але він опанував себе й повів далі:
- Та не забуваймо, що Мальмстрем і Мурен Озброєні. Гунвальд Ларсон зневажливо здвигнув плечима.
- Нічого, якось дамо собі раду,- сказав Кольберг.
І він, і Гунвальд Ларсон уміли захистити себе, до того [271] ж Мальмстрем і Мурен навряд чи опиратимуться, коли побачать, що становище їхнє безнадійне. Бульдозер ніби прочитав його думки.
- А однаково треба рахуватися з тим, що з відчаю вони спробують прорватися. Тут уже доведеться тобі втрутитись.
Він показав на експерта по гранатах із сльозоточивим газом.
Той кивнув головою.
- У нас ще буде провідник із собакою,-- сказав Бульдозер.- Собака нападає...
- Тобто як? - спитав Гунвальд Ларсон.- Собака також буде в протигазі?
- Непогана думка,- сказав Маурітсон. Усі запитально глянули на нього.
- Отже, так,- знов озвався Бульдозер.- Перший можливий варіант: Мальмстрем і Мурен пробують опиратися, але не витримують нашого натиску, на них кидається собака, і врешті їх знешкоджують газом.
- Все одночасно? - засумнівався Кольберг!
Проте Бульдозер уже так розпалився, що ніякі тверезі зауваження на нього не діяли.
- Варіант другий: Мальмстрем і Мурен не опираються. Поліція вскакує до квартири з пістолетами в руках і оточує їх.
- Крім мене,- сказав Кольберг.
Він принципово іїіколи не носив зброї.
- Злочинців роззброюють і заковують у наручники,- мрійливо повів далі Бульдозер.- Я особисто заходжу до квартири й.оголошую їм, що вони заарештовані. їх виводять.- Він'кілька секунд утішався таким наслідком, тоді бадьоро повів далі: - І нарешті третій варіант: Мальмстрем і Мурен узагалі не відчиняють. Вони дуже обережні й уважно прислухаються до дзвінка. З Маурітсоном вони домовились, що коли дзвінок їм здасться підозрілим, той має десь перечекати поблизу, а тоді рівно через дванадцять хвилин вернутись і подзвонити ще раз. Отже, й ми так зробимо. Перечекаємо дванадцять хвилин і знов подзвонимо. Після цього автоматично виникає один із двох варіантів, які ми вже проаналізували.
Кольберг і Гунвальд Ларсон промовисто перезирну-лися.
- Четверта альтернатива...- почав Бульдозер. Кольберг перебив його:
- Альтернатива - це одна з двох можливостей.
- Не мороч мені голови. Отже, четверта альтернатива: [272] Мальмстрем і Мурен узагалі не відчиняють. У такому разі ми виламуємо двері...
- ...вскакуємо до квартири з пістолетами в руках і оточуємо злочинців,- зітхнув Гунвальд Ларсон.
- От-от,- погодився Бульдозер.- Так воно й буде. Тоді заходжу до квартири я і оголошую, що вони заарештовані. Чудово. Все запам'ятали? Тепер, здається, всі варіанти вичерпані.
Якийсь час панувала мовчанка, потім Цакрісон промурмотів:
- Альтернатива п'ята: гангстери відчиняють двері, косять з автоматів нас усіх і собаку також, а потім ушиваються.
- Ну й бевзь,- сказав Гунвальд Ларсон.- По-перше, Мальмстрема й Мурена вже не раз ловили, і вони ніколи не стріляли. По-друге, їх же тільки двоє, а біля дверей стоятиме шестеро нас і один собака, та ще десять чоловік на сходах, двадцять на вулиці і один прокурор на горищі чи де там він думає прилаштуватися.
Цакрісон знітився, але все ж таки недовірливо буркнув:
- Ніколи не можна бути певним.
- А мені їхати; з вами? - спитав технік-калькулятор.
- Ні,- відповів Бульдозер.- Там тобі нічого робити.
- Яка з тебе користь без твоєї машини,- сказав Кольберг.
- Можна викликати кран і підняти його машину на п'ятий поверх,- запропонував Гунвальд Ларсон.
- Розташування квартири, вхід до неї і вихід вам відомі,- почав підсумовувати Бульдозер.- Уже три години, як за будинком установлено таємний нагляд. За цей час, як .і слід було сподіватись, нічого не сталося. Мальмстрем і Мурен і гадки не мають, що на них чекає. Ми готові, панове.- Він витяг з нагрудної кишені старовинного срібного годинника, клацнув покришкою і додав: - Через тридцять хвилин наступ.
- А як вони спробують утекти через вікно...- почав Цакрісон.
- Хай пробують,- перебив його Гунвальд Ларсон.- Квартира, як тобі відомо, міститься на п'ятому поверсі, і пожежної драбини немає.
- А то була б шоста альтернатива,- все-таки докінчив Цакрісон.
Бульдозер звернувся до Маурітсона, який байдуже прислухався до їхнього обговорення:
- Гадаю, ви навряд чи захочете їхати з нами, пане [273] Маурітсон? Чи, може, бажаєте зустрітися зі своїми друзями?
Маурітсон ледь здригнувся чи просто здвигнув плечима.
- Тоді я пропоную вам спокійно посидіти десь у цьому будинку, поки ми впораємося. Ви людина ділова, і я по: своєму також, отже, ви розумієте мене. Коли виявиться, що ви нас ошукали, то доведеться переглянути нашу умову.
Маурітсон кивнув головою.
- Гаразд,- мовив він.- Але я знаю, що вони там.
- Ох і негідник же цей Маурітсон,;- сказав Гунвальд Ларсон, ні до кого не звертаючись.
Кольберг і Ренн востаннє оглянули план квартири, який войи накреслили за Маурітсоновим описом. Потім Кульберг згорнув аркушик, сховав його до кишені і сказав:
- Ну що ж, їдьмо вже. Тоді озвався Маурітсон:
- Хочу вас по-дружньому попередити, що Мальмстрем і Мурен - небезпечніші люди, ніж ви гадаєте. Вони неодмінно спробують прорватися. Тож дарма не ризикуйте.
- Ні, не будемо,- сказав Кольберг.
А Гунвальд Ларсон сердито глянув на Маурітсона й додав:.
- Зрозуміло, пан Маурітсон волів би, щоб ми вколо- шкали його приятелів, тоді йому не треба було б ціле життя тремтіти за власну, шкуру.
- Я тільки хотів попередити,- заперечив Маурітсон.- Чого ти сердишся?
- Не пащекуй, стерво,- буркнув Гунвйльд Ларсон. Він не любив виявів панібратства від тих людей, яких зневажав, чи те був виказувач, чи якесь високе начальство.
- Все ясно,- нетерпляче сказав Бульдозер.- Тепер до діла. їдьмо.
У будинку на Данвікскліпан усе відповідало описові Маурітсона, навіть висіла на дверях табличка з прізвищем «С. Андерсон», як він і казав.
Обабіч тих дверей, притулившись до стіни, стали Гунвальд Ларсон і Ренн з пістолетами в руках - у Ларсона був його власний «сміт-і-вессон 38 мастер», а в Ренна - звичайний «вальтер», калібр 7,65. Просто перед дверима стояв Кольберг, а за ним на сходах .повно людей: Цакрі-сон, експерт по гранатах із сльозоточивим газом, провідник із собакою, два інспектори та ще кілька звичайних полі цаїв з автоматами і в панцирних Ясилетах. [274]
Бульдозер Ульсон, мабуть, сидів у ліфті.
«У світі забагато зброї»,- подумав Кольберг, стежачи за секундною стрілкою на годиннику Гунвальда Ларсона.
Сам він був неозброєний.
Ще тридцять чотири секунди.
Гунвальд Ларсон мав дуже дорогий годинник, що завжди точно показував час.
Кольберг не відчував страху. Надто довго він працював у поліції, щоб боятися таких людей., як Мальмстрем і Мурен.
Цікаво, про що вони думають там усередині зі своїм арсеналом зброї, складом трусів та горами паштету й російського кав'яру?
Шістнадцять секунд.
Котрийсь із них, мабуть Мурен, любить добре попоїсти, коли вірити Маурітсонові. Він розумів його, бо й сам страшенно любив смачну їжу.
Вісім секунд.
Що станеться з усіма тими ласощами, коли Мальмстре-ма й Мурена закують у наручники й заберуть до в'язниці?
Може, Мурен відступить їх дешево йому? Чи це слід вважати скуповуванням краденого?
Дві секунди.
Російський кав'яр, а особливо той, що в коробках із золотавою накривкою...
Одна секунда.
Пора.
Він почав натискати правим вказівним пальцем на дзвоник.
Короткий дзвінок, довгий, пауза, короткий, короткий, короткий, короткий, пауза, довгий, короткий.
Усі напружено чекали.
Хтось голосно зітхнув.
Хтось рипнув черевиком.
Цакрісон примудрився брязнути пістолетом.
«От чортів брязкун!» - вилаявся про себе Кольберг.
Чи є таке слово?
У нього забурчало в животі, мабуть, тому, що він думав про кав'яр.
Щось ніби рефлекс у собак Павлова.
За дверима - цілковита тиша.
Минуло дві хвилини? а ніхто не відчиняв..
Згідно з планом належало почекати ще десять хвилин, тоді подзвонити вдруге.
Кольберг підняв руку, показуючи людям на сходах, щоб вони тим часом відступили. [275]
Тепер видно було тільки Цакрісона, собаку, його провідника і експерта по газові. Троє перших піднялися сходами вище, а останній спустився трохи нижче.
Ренн і Гунвальд Ларсон лишилися біля дверей.
Кольберг знав план до найменших подробиць, але так само знав, що Гунвальд Ларсон і в думці не покладає дотримуватись того плану.
Тому він відступив трохи вбік.
Гунвальд Ларсон також посунувся, опинився навпроти дверей і зміряв їх поглядом. Нічого, можна виважити.
«У Гунвальда Ларсона манія виважувати двері»,- подумав Кольберг. Щоправда, йому майже завжди щастило в цьому, але Кольберг у принципі був проти такого заходу, тому й тепер похитав головою, всім своїм обличчям виявляючи незгоду.
Але, звичайно, Гунвальд Ларсон не звернув на нього уваги. Він відступив до стіни і вперся в неї правим плечем.
Ренн приготувався допомагати йому.
Гунвальд Ларсон ледь пригнувся, виставивши ліве плече,- живий таран сто вісім кілограмів завважки і сто дев'яносто два сантиметри заввишки.
Певне, коли вже до такого дійщлося, Кольберг також налаштувався допомагати.
Того, що сталося далі, ніхто не міг передбачити.
Гунвальд Ларсон з усієї сили штовхнув двері, і вони подалися так легко, ніби їх зовсім не було.
Не зустрівши ніякого опору, він улетів до кімнати, мов повалений ураганом підіймальний кран, і головою вгатився в підвіконня з протилежного боку від дверей. Силою інерції його могутній тулуб описав дугу, і таку невдалу, що витиснув задом шибки й вивалився надвір у хмарі дрібніших і більших скалок. Аж останньої миті Гунвальд Ларсон випустив пістолет і вхопився за раму. Так він повис на висоті п'ятого поверху, відчайдушно тримаючись за вікно правою рукою і ще правим коліном. З порізаної склом руки цебеніла кров, холоша на нозі також почала червоніти. .
Ренн не був такий меткий, а проте встиг опинитися за порогом саме-тоді, коли двері на рипучих завісах відкинуло назад. Вони з розгону луснули йогЬ в лоб, він упустив пістолет і впав горілиць на сходовий помісток.
Коли двері, наштовхнувшись на Ренна, знов відчинились, до квартири вскочив Кольберг. З першого ж погляду він переконався, що в кімнаті нікого немає, тільки видніють [276] з вікна рука й нога Гунвальда Ларсона. Він кинувся до нього і обома руками вхопився за його ногу.
Гунвальд Ларсон от-от міг упасти й розбитися. Коль* берг, усією вагою свого тіла налігши на Гунвальдову ногу, правою рукою спіймав його другу руку, якою той силкувався дотягтись до рами. Кілька секунд їхнє життя висіло на волосині, здавалося, що вони обидва полетять униз. Проте Гунвальд Ларсон міцно тримався за раму порізаною правово рукою, і нарешті Кольберг, натужившись до краю, спромігся витягти свого невдатного колегу на підвіконня, де він, хоч і порізаний до крові,* все ж таки був уже не в такій небезпеці.
Ренн, падаючи» не зомлів, і тепер рачки переповз черзз поріг, шукаючи свого пістолета.
Наступним до квартири вбіг Цакрісон, а слідом за ним ускочив собака. Цакрісон побачив, що Ренн рачкує долі і з лоба в нього йде кров, побачив на підлозі пістолет, а коло розбитого вікна таких самих закривавлених Кольберга й Гунвальда Ларсона.
І він закричав:
- Ані руш! Поліція!
Тоді звів пістолет, вистрілив угору і влучив у скляну кулю під стелею. Лампа брязнула навсібіч скалками.
Царкісон обернувся на підборах, знов вистрілив і влучив у собаку. Той осів на задні лапи й страхітливо завив.
Третя Цакрісонова куля влетіла крізь відчинені двері до ванної і пробила трубу. З дірочки, засичавши, до кімнати довгою цівкою вдарила гаряча вода.
Примчав провідник собаки.
- Ці бандюги застрілили Боя! - заверещав він і витяг зброю.
Вимахуючи пістолетом, він почав гарячково шукати нішного, щоб номститися за собаку, який вив тепер ще моторошніше.
До квартири вбіг поліцай у синьо-зеленому броньованому жилеті й з автоматом у руках, перечепився об Ренна і простягся на підлозі. Падаючи, він випустив автомат, і той закотився в куток. Собака, що, видно, не був поранений смертельно, вп'явся зубами в його литку. Поліцай накричав не своїм голосоьк
- Рятуйте!
Кольберг і Гунвальд Ларсон на цей час опинилися ізж» в кімнаті, порізані склом і змучені. Проте голови в ній були ясні, й обидва зрозуміли, що, по-перше, у квартирі не було нікого - ні Мальмстрема, ні Мурена, а по-друге, [277] двері до неї стояли незамквені, може, навіть не зачинені як слід.
Струмінь гарячої води з труби у ванній ударив просто в обличчя Цакрісонові.
Поліцай у захисному жилеті поплазував у куток по свій автомат, тягнуча за собою собаку, який не відпускад із зубів його м'ясистої литки.
Гунвальд Ларсон підняв закривавлену руку й заревіві
- Перестаньте, хай вам грець!
Тієї самої миті експерт по газові кинув у квартиру дві гранати. Вони впали на підлогу між Ренном та провідником собаки й відразу вибухнули.
Гримнув ще один достріл. Хто, саме стріляв, невідомо, мабуть, провідник собаки. Куля влучила в батарею за сантиметр від Кольбергового коліна, свиснувши, відскочила рикошетом на сходовий майданчик і влучила в плече експертові по газових гранатах.
Кольберг хотів гукнути: «Ми здаємося! Ми здаємося!» - але замість голосу з горла в нього вихопилось якесь хрипке крякання.
Газ миттю поширився по квартирі, змішавшись із парою та пороховим димом. У'кімнаті стояла пекуча отруйна імла, в якій стогнали, плакали й кашляли п'ятеро чоловіків jсобака.
Шостий сидів на сходах і голосив, притискаючи праву долоную до лівого плеча.
Десь ізгори примчав Бульдозер Ульсон і схвильовано спитав:
- Що тут робиться? В чім річ? Га?
З наповненої газом кімнати долинали моторошні звуки: пес глухо скавулів, хтось жалісливо кликав на допомогу, хтось бурмотів прокльони.
- Припиніть операцію! - наказав Бульдозер, але голос у нього зірвався, він закашлявся й захарчав.
Він почав відступати сходами вгору, проте хмарка газу попливла слідом за ним. Він випроставсь і обернувся в напрямку дверей, яких майже не видно було крізь їдку імлу.
- Мальмстреме й Мурене! - владно гукнув він, заливаючись слізьми.- Кидайте зброю і виходьте! Ви заарештовані!
Книга: Май Шеваль, Пер Вале Замкнена кімната Переклад Ольги Сенюк
ЗМІСТ
На попередню
|
|
