Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Франція (1982)
5.3. Гурток Маргарити Наваррської
Маргарита Наваррська (1492-1549), сестра короля Франціска І, була одним із активних діячів гуманістичного руху. Вона відзначалася всебічною освіченістю, захоплювалася античною культурою, італійською літературою, особливо творами Данте, Петрарки і Боккаччо, знала класичні мови. При її дворі у Наваррі групувалися вчені-гуманісти, художники, письменники, тут вони знаходили матеріальну підтримку, нерідко захист від переслідувань церковної реакції, а найважливіше - необхідну для творчості духовну й інтелектуальну атмосферу. Наваррська була талановитою письменницею, вона писала вірші, поеми, але найкращим її твором - і дійсно значним - є прозова збірка новел «Гептамерон». Писався цей твір поступово, очевидно, протягом багатьох років, і був надрукований уже після смерті письменниці в 1558 р. «Гептамерон» створений під значним впливом Боккаччо, зокрема в ньому прямо наслідується обрамовуюча композиція «Декамерона». «Гептамерон» - семиденник, він містить 72 оповідання, які об'єднуються вступом-обрамуванням. Десятеро дворян, мужчин і жінок, повертаючись з курортної місцевості, змущені затриматися в дорозі через негоду. Свій час вони заповнюють розповідями різних історій, які й становлять зміст збірки.
Ренесансний характер оповідань проявляється в досить широкому охопленні дійсності. В них діє величезна кількість різноманітних персонажів - придворних, городян, селян, слуг, ченців, розробляються теми любовні, морально-побутові, антиклерикальні. Письменниця висміює лицемірство й розпусність ченців, заперечує аскетичну мораль і відстоює право людини на земні задоволення, проте в її [238] новелах нема ні тієї сміливості думки, ні гостроти сатири, якими відзначається «Декамерон» Боккаччо. У «Гептамероні» послідовно проходить дидактична тенденція, поряд із новою мораллю співіснують старі поняття. Стиль і манера розповіді в письменниці ще сильно позначені впливом куртуазної літератури.
Одним із найбільш значних представників гуртка Маргарити Наваррської був Клеман Маро (1496- 1544) - талановитий поет, син Жана Маро - придвірного поета Анни Бретонської. Творчість Клемана Маро зросла на грунті національної й античної поетичних традицій. Він вважав себе послідовником Війона, звертався до жанрів французької народної поезії, засвоював ліричні форми Катулла й Овідія, стислий і гострий вірш Марціала. Маро писав поеми, балади, рондо, послання, еклоги, елегії, похвальні пісні, епіграми; він перший у Франції наслідував петрарківський сонет. Найкраще удавалися йому твори малих форм. У поезіях Маро йдеться про повсякденні пригоди, інтриги й урочисті події при королівському дворі, про кохання й розчарування, трапляються меланхолійні міркування про смерть, значне місце в них посідає сатира на ченців, суддів, схоластів із Сорбонни. Головна цінність поезій Маро полягає у чуттєво-матеріальному сприйнятті світу, в посиленому інтересі до всього земного, що є рисами нового, гуманістичного світогляду, спрямованого проти релігійної догматики. Це спричинило жорстокі переслідування Маро з боку як католицької, так і кальвіністської церкви. Він був гнаний не тільки католиками з Франції, а й зрештою і кальвіністами з Женеви.
Останні роки життя Маро провів самотньо і помер у Турині.
Другий учасник гуртка Маргарити Наваррської - Бонавентюр Депер'є (1510-1544) увійшов у французьку літературу як видатний сатирик. Він вийшов із демократичного середовища, мав добру освіту, знав класичні мови. Замолоду він почав писати вірші, заробляв на прожиття як переписувач, значну увагу приділяв науковій праці. У 1536 р. він приєднався до гуртка Маргарити Наваррської і був деякий час її особистим секретарем. У середовищі гуртка повною мірою розгорнулася його літературна творчість. Він захоплювався Маро і писав вірші в дусі його поезій. Створив збірку оповідань «Нові забави і веселі розмови», сатиричні діалоги «Кімвал світу». [239]
Оповідання були написані, як припускається, у 30-ті роки, але вийшли в світ уже після смерті Депер'є. У збірці 92 новели, які є правдивими картинками реальної дійсності. Вони побудовані на матеріалі спостережень письменника над французьким життям під час подорожей по країні. У нове-лі-вступі до збірника письменник зазначає, що він не ходив за своїми оповідками ні в Константинополь, ні у Флоренцію, а брав їх тут же, дома. Соціальний склад його персонажів дуже різноманітний, але головну увагу автор приділив змалюванню міського середовища. За будовою новели Депер'є неоднакові: одні мають складний логічний сюжет, інші становлять портретний малюнок, анекдот чи веселий діалог. Здебільшого оповідання мають характер невимушеної усної розповіді, яка без кінця переривається вставками, жартівливими звертаннями до читача. Автор використовує живу простонародну мову, каламбур, гру слів, дотепи, лайки тощо.
Хоч письменник не підноситься до великих художніх узагальнень і багато його новел мають суто розважальний характер, все ж їхній гуманістичний смисл є незаперечним. У них торжествують мирський погляд на світ, людський розум і здорові природні почуття, прославляється радість життя. Головний удар автор спрямовує проти схоластів, священиків, ченців. Він висміює їхню скупість, розбещеність, ненажерливість, невігластво і тупість. Ці новели, близькі до сатиричної народної літератури, мають спільні риси з твором великого Франсуа Рабле. Загалом збірка пройнята веселим сміхом, життєрадісністю. У сонеті, який додається в кінці збірки, поет говорить про тяжкі часи і визначає своїй збірці роль - не тільки смішити, а й підтримувати людей у лиху годину:
Старе з новим змішав я пополам.
Цікавого я вам повів чимало.
Щоб мрійники скорботи більш не знали.
Я вам все краще у душі віддам.
І геть печаль! Вона прийде сама,
Коли настане злигоднів зима.
Поки ще час - шукайте радість всюди!
Коли ж зачепить горе вас крилом,
Ви захищайтесь мужності щитом,
І смутку злий тягар вам легший буде.
(Переклад М. Терещенка)
«Кімвал світу» (1538) складається з чотирьох сатиричних діалогів, написаних на зразок творів [240] Лукіана. Книжка вийшла анонімно, її паризького видавця ув'язнили, а книгу визнали шкідливою і знищили.
У «Кімвалі світу» Депер'є виразив світогляд тих французьких гуманістів, які розуміли, що релігійні спори загрожують Франції величезним лихом. Він спрямовував свою книгу головним чином проти християнської релігії та релігійних ворожнеч. Три перші діалоги розповідають про пригоди і витівки Меркурія, посланого на землю Юпітером. За смішними ситуаціями, в яких переплітаються міфологія і сучасність, криється глибокий серйозний зміст. Особливо показовий у цьому плані є другий діалог. У ньому розповідається про те, як Меркурій, показавши людям «філософський камінь», роздробив його і розсіяв по землі. З того часу «філософи» шукають шматочки каменя в поросі, сваряться, б'ються і кожний силкується запевнити іншого, що саме він знайшов камінь і осягнув істину: «Одні говорять, що для успішних шукань необхідно одягатися в червоне й зелене, другий говорить, що для цього корисніше одягатися в жовте й блакитне. Один гадає, що слід їсти не більше шести разів на день і тільки певні страви, інший запевняє, що це необхідно робити із свічкою навіть серед білого дня. Кричать, біснуються, лаються і бозна-яких тільки не творять злодіянь». Меркурій прибуває на спір двох шукачів каменя - Ретулуса та Куберкуса (анаграма імен діячів релігійної реформації Лютера і Буцера) і признається їм, що він пожартував і філософський камінь - вигадка. Трігатус просить Меркурія навчити його змінювати свій образ, щоб легше було обдурювати людей. Веселий посланець Юпітера удає, ніби нашіптує на вухо Трігатусу бажаний засіб, насправді ж нічого не говорить і зникає.
Депер'є не тільки висміював богословів і сектантів, а й заперечував релігію взагалі. «Кімвал світу» пройнято духом сміливого вільнодумства і критики, що робить цю книгу особливо цінною.
За свій твір Депер'є зазнав жорстоких переслідувань, втратив покровительство Маргарити Наваррської. Останні роки життя він провів у Ліоні в гірких злиднях. Зацькований реакцією, Депер'є закінчив життя самогубством. [241]
Книга: М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Франція (1982)
ЗМІСТ
1. | М.С. Шаповалова Література доби Відродження: Франція (1982) |
2. | 5.2. Загальна характеристика французького Відродження З... |
3. | 5.3. Гурток Маргарити Наваррської Маргарита Наваррська... |
4. | 5.4. Рабле Творчість Франсуа Рабле (1494-1553) становить... |
5. | 5.5. «Плеяда». Ронсар Маніфест «Плеяди». Розвиток... |
6. | 5.6. Література останньої чверті XVI ст. Д'Обіньє. Монтень... |
На попередню
|