Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Джордж Бернард Шоу: "Я впливав на Велику Жовтневу революцію..." (2001)
18 стала старухою?” або: “Ну і чого ж вони (її сестри. - Ю.К.) добилися своєю чесністю? Я тобі скажу. Одна працювала на фабриці свинцевих білил по дванадцять годин на день за дев’ять шіллінгів на тиждень, доки не померла від отруєння свинцем… Другу … завжди ставили за приклад, бо вона одружилася з робітником з продовольчого складу і утримувала його кімнату і трьох дітей чисто і охайно за вісімнадцять шіллінгів на тиждень … доки її чоловік не запив. Варто було задля цього бути чесними, як ти вважаєш?”19 Це писав Шоу, який у юнацькі роки працював збірщиком квартплати у Дублінських бідняцьких кварталах, і бачив життя “вулиці” на власні очі.
Отже, Елайза тоді обрала чесну бідність. А зараз, коли покуштувала рівень життя леді? Що їй робити зараз? Отож і кричить вона Гіггінсові прямо у вічі: “Я продавала квіти. Себе не продавала. А зараз, коли ви зробили з мене леді, мені не лишається нічого іншого, як торгувати собою. Краще б ви були залишили мене там, де знайшли”(V).
І це з її боку не кокетство, не набивання собі ціни або пошуки співчуття. На жаль, вона говорила правду. Викинути її тепер на вулицю, в хащі “Тотнем-корт-роуд”, це все одно, що відпустити назад, до лісової хащі, колись упіймане там і приручене вовченя, яке вже розучилося полювати: “Елайза. Ох, коли б я тільки могла вернутися до мого кошика з квітами! Я б тоді ні від кого не залежала - ні від вас обох з батьком, ні від будь-кого в світі! Нащо ви забрали у мене мою незалежність? Нащо я відмовилася від неї? А тепер я рабиня, попри всю мою гарну одіж” (V).
Гіггінс же не розуміє її, фразу “торгувати собою” він розуміє виключно як “вийти заміж із розрахунку”: “Гіггінс. Дурниці, Елайзо! Не плямуйте людських стосунків усім цим лицемірним ниттям про купівлю-продаж. Ніхто не присилує вас вийти заміж за того, хто вам не до вподоби” (V).
До речі, у тексті п’єси, крім згаданого вище (“канава”-“дно”-“грязюка”-“вулиця”) вимальовується ще один стрижневий функціонально-семантичний ряд ключових слів: “торгувати”-“продаж”-“купівля”-“ринок” та ін. Пор. вживання слів “торгувати /собою/”, “купівля-продаж” із останніх двох цитат із семантично близькими до них у контексті твору: “куплений”, “купити”, “торгувати”, “торгашеський” та ін.: “Альфред Дулитл. Я заляканий та й годі. Зламаний. Куплений” (V); “Гіггінс. Я висловлюю свою праведну зневагу до всякого Торгашества. Я не торгую і не буду торгуватися почуттям. Ви узиваєте мене тварюкою, бо не вийшло у вас купити мене тим, що ви приносили мені капці та розшукували окуляри” (V); або “Елайза. А мені байдуже до тих, кому байдуже до мене. Гіггінс. Торгашеські засади, Елайзо. От як (з професійною точністю відтворюючи її ковентгарденську вимову) “придавать хвіялки”, чи не так? (V; закінчення репліки - явний натяк на колишню “торгашеську” професію Елайзи).
Але найцікавіше те, що згадані два функціонально-семантичні ряди перехрещуються, а поняття ‘вулиця’ і ‘торгашество’ синонімізуються: “Місіс Пірс. …Вас викинуть на вулицю й ви повернетеся до свого кошика з квітами!” (ІІ).
Цікавий і показовий біографічний факт: Шоу вперто відмовлявся від шлюбу із “зеленоокою мільйонершою” (як він сам її називав у листах) Шарлотою Пейн-Таушенд аж до того моменту, коли отримав значний гонорар, і цей шлюб вже не міг сприйматися як вигідна для нареченого фінансова угода.
Але Гіггінс назвав шлюб одним із можливих для Елайзи шляхів улаштування подальшої долі. Ким же вона може стати: місіс Гіггінс? Місіс Ейнсворд-Гілл? Або навіть місіс Пікерінг? (“Місіс Гіггінс. Боюсь, ви зіпсували цю дівчину, Генрі! Я б потерпала за тебе й за неї, коли б вона не любила так полковника Пікерінга” /V/).
А якщо Елайза не схоче виходити заміж, чи зможе вона сама себе забезпечити? І тут знову пригадується “Професія місіс Уоррен”, де цинічна мати продовжує повчати свою доньку: “Єдиний шлях для жінки пристойно забезпечити себе - це завести мужчину, який спроможний утримувати коханку. Якщо вона одного з ним кола, хай виходить за нього заміж…”20 Але чим же тоді шлюб відрізняється від проституції, коли там і там - продаж, а різниця лише в “антуражі”? Значить, шлюб - це заохочувана суспільством проституція?
Мабуть, саме тому соціаліст Шоу заявив: “Я вважаю, що будь-яке суспільство, яке основу свою бачить у чесності і власній гідності своїх громадян, повинне бути влаштоване так, щоб кожний мужчина і кожна жінка могли б утримувати себе своєю працею, не торгуючи своїми вподобаннями і своїми переконаннями”21.
То на які кошти могла б жити Елайза? І тут вона згадує про знання, які отримала від Гіггінса, і заявляє йому: “Ви не можете забрати назад ті знання, що дали мені” (V). Звичайно, ця репліка може тлумачитися як по-жіночому нервовий сплеск, виклик байдужому грубіянові Гіггінсу, але справи це не міняє. Інтелектуальна праця - ось один із шляхів жінці забезпечити себе, “не торгуючи своїми вподобаннями і своїми переконаннями”, не стаючи нічиєю утриманкою, повією ні в прямому, ні в переноснім сенсі цього слова.
Водночас соціаліст Шоу не позбавив себе задоволення (у післямові до комедії) кинути шпильку на адресу одного з комуністичних принципів - ставлення до всього як до свого власного: “Елайза не була комуністкою, а тому ставилася до знань як до такої ж приватної власності, як, скажімо, годинник, і вважала, що не має права використовувати знання Гіггінса без його особистої згоди” (В, с.59).
Правда, був ще один шлях - прийняти подарунок від полковника Пікерінга: “Гіггінс. Пікерінг міг би допомогти вам відкрити магазинчик, адже має купу грошей. (Хихоче.) Доведеться йому заплатити за всі ці вбрання, в яких ви красувалися сьогодні, а коли приплюсувати сюди ще плату за прокат коштовностей, то й попрощайся, полковнику, з двома сотнями фунтів!” (V). Але цей шлях видається чимось схожим на різдвяне оповідання, солоденьку казочку, недаремно ж у різних народів світу існує мудра думка про те, що сир безкоштовний лише в мишоловці…
Як бачимо, запитань завжди більше, ніж відповідей - ось що значить драма-дискусія. Та це й не дивно, адже соціальні питання ніколи не перестануть бути актуальними. Надто ж коли вони переплітаються, як це трапилося в “Пігмаліоні”, із питанням жіночим, яке посідало помітне місце у всесвітній літературі ХІХ століття, чиї традиції драматург продовжив у столітті наступному. Найяскравіше втілення синтез згаданих питань отримав спочатку у французів
ЗМІСТ
На попередню
|
|
