Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Юрій Іванович Ковбасенко Джордж Бернард Шоу: "Я впливав на Велику Жовтневу революцію..." (2001)
1. Тут і далі цитую переклад з англійської О.Мокровольського (Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури, 1999. - № 2. – С. 2-79), вказуючи номер дії.
2. Всесвіт, 1999. - № 11-12. – С.8. Далі під час посилань на це число журналу вказується перша літера його назви (В) і сторінка.
3. Навколо Парнасу. Літературні бувальщини. – К.: Дніпро, 1989. – С. 89.
4. Бернард Шоу. Пігмаліон // Зарубіжна література ХХ століття: Посібник. – К.: Академія, 1998. – С.207.
5. Навряд чи можна погодитися з тлумаченням образу Альфреда Дулитла як «Пігмаліона №1», який, образно кажучи, створив алмаз (дав життя Елайзі), надавши Гіггінсові («Пігмаліону №2») можливість шліфуванням перетворити цей алмаз (Елайзу-квіткарку) на діамант (Елайзу-«леді») (див.: Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, 2000. - № 2. – С.48). Хоча б тому, що старий Дулитл занадто легко фактично продав (згадаймо про 5 фунтів, а про 50 – і згадувати не хотілося б) цей алмаз «шліфувальникові» (ІІ).
6. А чому б і ні, додав же Бальзак до свого “Гобсека” (аж у третій його редакції) абсолютно не вмотивований ані логікою розвитку образу лихваря, ані міметичною логікою реалізму фінал – детальний, прямо-таки каталогізований опис комірчини кініка-Гобсека з гнилими продуктами.
7. Мифы народов мира: Энциклопедия. В 2-х тт. – Т.2. – М.: Российская энциклопедия, 1994. – С. 312.
8. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – С. 1001.
9. “Кóкні (англ. cockney) – 1) зневажливо-презирливе прізвисько лондонця з середніх або низьких суспільних прошарків; 2) назва діалекту, на якім говорять представники низьких суспільних прошарків населення Лондона” (Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1989. – С.239).
10. Це улюблений мотив античної міфології та літератури: так само в “Іліаді” моровицю було наслано богами на табір ахеїв за образу жерця Хріса, або в “Едіпі-тирані” – на Фіви за злочини Едіпа.
11. Принаймні Гіггінс так і не запропонував Елайзі свої руку й серце: «Ви та я, та Пікерінг – буде нас троє заклятих самітників замість якихось там двох чоловіків і дурного дівчиська» (V).
12. Цит. за роб.: Гладишев В., Шошура С. Б.Шоу. «Пігмаліон». До розуміння твору через його ключові моменти // Всесвітня література …, 2000. - №.2. – С.47.
13. Але це добре розуміли і їхні вороги: вогнища із книг неодноразово палали на майданах різних цивілізованих європейських міст (майже за Грибоєдовим: «Собрать все книги да и сжечь»). Вольтер, після чергового спалення його книг, заявив, що палять книги ті, в кого нема розуму на них відповісти.
14. Зарубіжна література: Хрестоматія для 9-го класу. – Ч. І. – К.: УАВЗЛ, 1999. – С.59.
15. Ніцше // Рассел Бертран. Історія західної філософії. – К.: Основи, 1995. – С. 634
16. Куліш М. Мина Мазайло // Микола Куліш. П’єси. – К.: Наукова думка,1998. – С.38-39.
17. Там само, с.65.
18. Пор. майже текстуальний збіг: “Гіггінс. Жінка цього класу за рік після одруження виглядає такою зношеною від виснажливої праці, мовби їй минуло п’ятдесят?” (І).
19. Шоу Б. Профессия миссис Уоррен // Бернард Шоу. Пьесы. – М.: Правда, 1982. – С. 47-48.
20. Там само, с. 50.
21. Шоу Б. Передмова до “П’єс неприємних”(1898) // История западноевропейского театра. – Т. 6. – М.: Искусство, 1974. – С. 46.
22. На моє прохання чудовий філолог доцент Б.Б.Ремізов узяв у Нантерському університеті (Париж) програму з історії французької літератури (1997). Цікаво, що ХІХ століття в ній презентоване проблемою «Роман і суспільство» (“XIXème siècle: Roman et société”), а та, в свою чергу, “питанням грошей і статусу жінки” (“…à la question de l’argent et au statut de la femme” /р. 27, F1 302/).
23. Шоу Б. Нова драматургічна техніка у п’єсах Ібсена // Всесвітня література…, 2000. - № 2. – С.53.
24. Так, у Німеччині п’єса “Ляльковий дім” у первісному, “непідсолодженому” вигляді була заборонена, як така, що підриває священні засади сім’ї.
25. Правда, на театральній афіші вказано два автори тексту: Шоу і Лернер.
26. История западноевропейского театра. – Т. 6. – М.: Искусство, 1974. – С.40.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
ЗМІСТ
На попередню
|
|
