Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Антоніо Мачадо-і-Руїс Вибрані поезії Переклад Олени Курченко
Із збірки "Самотності"
У 1903 році публікується перша книга Мачадо - «Самотності». Поезії цієї збірки характеризуються прозорою ясністю, простотою та змістовою наповненістю. Пейзажні замальовки, ніжні спогади дитинства огорнені меланхолійним та сумним, навіть тривожним настроєм. Плин часу, неминучість смерті, розчарування і неналагоджене особисте життя - ось причини переживань поета.
І Мандрівник
У темряві зали мій брат перед нами -
він ніби-то знов повернувсь у родину*.
Дитиною бачив яскравими снами,
як він від'їжджав у далеку країну.
Тепер вже у нього сріблястії скроні
і сивеє пасмо на лобі сумному,
в очах проглядає неспокій холодний -
немовби душею він весь захолонув.
Поскидали листя осінні корони
зів'ялого парку, старого сьогодні.
За вогкими шибками - дощ монотонний,
і мариться вечір в дзеркальній безодні.
Висвітлює промінь обличчя скорботу.
Що, мабуть, розквітли вже розчарування?
Чи, може, надвечір зійшла позолота
і спрага життя, й невтоленні бажання?
Чи знову пригадує юність минулу,
що зникла, як час проминув невмолимий -
мов біла вовчиця, навіки заснула
й боїться співати йому під дверима?
Та ні,- посміхається сонцю і зорям;
нездійснені мрії розкинули крила,
і бачить він свій корабель серед моря
і вітром напнутії білі вітрила.
Він бачить, як листя осіннє кружляє
навкруг ароматних гілок евкаліпту
і голі кущі жовтим шаром вкриває -
там білі троянди весною розквітнуть...
А біль цей сумний, що так стискує груди,
або недовіра - ще стримують сльози.
Однак чоловічої решта облуди
відбиток кладе на обличчя серйозне.
Портрет мого брата стає ще світлішим.
Ми тільки в думках марнословимо разом.
Відстукує хід свій годинник чіткіше.
Ми всі сидимо і сумуєм мовчазно...
* Мається на увазі брат Мачадо, Хоакін, який здійснив мрію Антоніо, відвідавши Гватемалу.
II
Я пройшов багатьма шляхами,
і проклав я стежок чимало.
Я бурхливими плавав морями -
В ста портах є мої причали.
Всюди бачив: мов летаргійні,
каравани журби змарнілі -
гордівливі, меланхолійні
скрізь обличчя п'яниць зчорнілі.
Й лицемірів бачив байдужих,
що під маскою милосердя
мовчки кривляться на недужих,
бо не п'ють вино у тавернах.
То негідні люди, напевно,
бо вони засмічують землю.
Ще я бачив, як обробляють
жалюгідні землі шматочки,
а, як випаде час, то грають
і танцюють до самої ночі.
І якщо кудись занесе їх,
опинились де - не питають.
Мов на конях скачуть - веселі,
хоч на мулах ледь шкандибають.
Не за звичай їм поспішати
навіть в свято; як є нагода
пить вино - п'ють вино завзято,
а немає - холодну воду.
Отакі ті люди хороші -
мріють марно і хилять спину,
а утомляться нести ношу -
як усі, підуть в домовину.
У колекції «Самотності» п'ятнадцять віршів складають цикл Гумор, фантазії, нотатки. Великі винаходи, назва якого говорить про орієнтацію та гумористичний настрій циклу.
L Невже?
Цікавився тільки собою -
довкола - не озирався,
та раптом побачив весною,
що світ і мені посміхався.
З набряклих бруньками гілок
з'явились листочки зелені,
килими барвистих квіток
укрили пейзажні терени.
Дощем золотим проливалось
на зелень проміння із неба;
у водах ріки милувались
мрійливо тополі на себе.
Уперше весняний той подих
відчув на життєвих дорогах.
В душі, наче пісня, бриніло:
- Чому ж ти спізнилася, весно? -
а потім з'явилися крила -
повірив, що знову воскресну,
повернеться юність чудесна!
LIV Поганий сон
Все на площі затихає;
тихо день вмирає.
Десь лунають дзвони.
А на вікнах і балконах
ніби грають вітражами
мертві відблиски різкі,
наче мертвого кістки
зі страшними черепами.
В цього вечора в очах
бачу жах.
День до заходу прямує.
тільки власні кроки чую.
- Це ти? Я давно тут чекаю...
- Я зовсім не тебе шукаю.
LVIII Варіація
Життя людське - неначе річка,
яка впадає в море вічно,
а отже, мре*. О спів величний!
Завжди у мене буде звичка
Манріке пригадать лірично.
Життя - велика насолода,
безглуздий біг до небуття -
це є омана, не життя.
Після жаху в мить відходу -
прийде радість прибуття.
Так прекрасно!
Дуже страшно!
Ось і на тобі - життя!
* Мачадо цитує Хорхе Манріке - іспанського ліричного поета XV ст.
Книга: Антоніо Мачадо-і-Руїс Вибрані поезії Переклад Олени Курченко
ЗМІСТ
| 1. | Антоніо Мачадо-і-Руїс Вибрані поезії Переклад Олени Курченко |
| 2. | Із збірки "Самотності" У 1903 році публікується... |
| 3. | Із збірки "Поля Кастилії" 20 вересня 1911 року... |
| 4. | CXXVI Хосе Марії Паласіо* Паласіо, мій... |
| 5. | III З одним це сталось моряком, що сад розвів... |
На попередню
|
|
