Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Артюр Рембо Осяяння Переклад Юрія Покальчука, Михайла Москаленко, Всеволода Ткаченка
XXIV. ВУЛЬГАРНИЙ НОКТЮРН
Єдиний подих робить оперні проломи в суцільності перегород, змітає опори погризених дахів, стирає обриси домашніх вогнищ, затемнює просвітки вікон.
Пройшовши вздовж виноградинка, ногою спершись об ринву, я заліз у глибину карети, про давність якої свідчили опуклі шиби, круглясті боки й вигнуті сидіння. Самотні дроги мого сну, пастуша хатка мого безглуздя, карета завертає на газон великої і ледь помітної дороги: і в тріснутому правому віконці, угорі, кружляють тьмяні місячні обличчя, листя, груди. Густа блакить і зелень затоплюють весь краєвид. А розпрягатись - біля плями гравію.
- Чи будуть тут кликати свистом грозу, і всі Содоми, всі Солими, і диких звірів, і військові з'єднання (і візники, і звірі зі. сновидь - чи знов озвуться вони під найзадушливішими деревами, або занурити мене по самі очі в шовкове джерело).
- Чи будуть посилати нас, одшмаганих, крізь струмені плескучих вод і вилитих напоїв, під гавкотню бульдожу...
- Єдиний подих стирає обриси домашніх вогнищ.
XXV. МОРСЬКЕ
Колісниці зі срібла й міді -
Носи кораблів зі сталі й срібла -
Збивають піну,-
Підіймають коріння чагарників.
Потоки пустищ
Та нескінченні вибої відпливів
Розбігаються колонами на захід
До стовпів лісу,
До дерев'яних упорів дамби,
Чиї кути чіпляють коловороти світла.
XXVI. ЗИМОВЕ СВЯТО
Дзвенить водоспад за хижами комічної опери. В садах і алеях поблизу Меандра ракети фейєрверків - та сама зелень і червінь заходу сонця. Німфи Горація із зачісками Першої Імперії,- Сибірські Хороводи, китаянки Буше.
XXVII. РОЗПАЧ
Чи можливо, щоб Вона примирила мене з незмінним крахом усіх задумів, щоб легкий кінець увінчав роки вбогого животіння, щоб єдиний день тріумфу приспав нам сором за нашу фатальну безпорадність?
(О пальмові віті! О діаманти! Кохання, сило! Вищі за всяку радість і всяку славу! В усіх подобах, скрізь,- демон, Бог,- Молодість оцього створіння: я!)
Щоб випадковість наукової феєрії і рухи за суспільне братерство були леліяні як поступове відродження первісної щирості?..
Але Вампір, що робить нас покірними, велить, аби ми тішилися тим, що вона нам лишає, а ні, то бути нам іще кумеднішими.
Качатися від ран у виснажливому повітрі та в морі; від мук - у тиші вбивчих вод і вбивчого повітря; від сміхотливих тортур - у їхній жорстокій буряній тиші.
XXVIII. МЕТРОПОЛІТЕН
З індигової ущелини до Оссіанових морів, серед рожевого й жовтогарячого піску, омитого виновим небом, щойно поставши, переплелися кришталеві бульвари, умить заселені родинами убогого юнацтва, що купує собі харчі у зеленярів. Ніяких розкошів.- Місто!
Від асфальтової пустелі,- безладно, разом зі скатертинами імли, жахливими громаддями у небі, яке провисло, і відступає, і суне вниз, утворене з найлихо-віснішого диму, що лише й може породити жалобний Океан,- тікають каски, колеса, баркаси, кінські крупи.- Битва!
Зведи-но голову: аркоподібний дерев'яний міст; останні з городів Самарії; розмальовані маски під ліхтарем, що його так шмагає холодна ніч; юродива ундина у тріскотливім платті внизу, біля ріки; світлясті черепи на тлі горіхової барви та інші фантасмагорії - село.
Дороги, лямовані ґратами й мурами, що ледве стримують весь тиск своїх гаїв, жахітні квіти, що їх назвати б сестрицями й серцями, проклятий нескінченний Дамаск,- владарства феєричних аристократій - над-рейнських, японських та гуаранійських, ще й досі здатних сприймати музику далеких предків,- і також корчми, які ніколи не відчиняться,- і також принцеси, і, якщо ти ще не до краю змучений, також і зоряна наука - небо.
В той ранок, коли стався ваш двобій із Нею посеред сніжних спалахів, оці зелені губи, льоди, і чорні прапори, і сині промені, і пурпурові аромати сонця полюсів - твоя потуга.
XXIX. ВАРВАРСЬКЕ
Згодом, як минулися дні й пори року, і країни, й істоти,-
Прапор, немов кровоточиве м'ясо над шовком морів і полярних квіток (але їх не існує).
Коли відкладено вбік колишні фанфари героїзму - вони ще й досі врізаються нам у мозки та серця,- далеко від колишніх вбивць -
О! Прапор, немов кровоточиве м'ясо над шовком морів і полярних квіток (але їх не існує).
Розкіш!
Багаття, що ринуть зливою під шквалом інею, о Розкіш! - Вогні з дощами діамантового вітру, що їх пожбурено з серця землі: воно заради нас незмінно й повсякчасно стає вугіллям.- О світ!
(Далеко від давніх прихистків і давніх попелищ, які так само чутні й так само відчутні)
Багаття й шумовиння. Музика, кружеляння прірв і зіткнення крижин із зорями.
О Розкіш, о світ, о музика! І там - спливають обриси, піт, і волосся, й очі. І сльози - білі, кипучі - о Розкіш! - і жіночий голос, що долинув із глибини вулканів та арктичних печер.
Прапор...
Книга: Артюр Рембо Осяяння Переклад Юрія Покальчука, Михайла Москаленко, Всеволода Ткаченка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
