Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Артюр Рембо Осяяння Переклад Юрія Покальчука, Михайла Москаленко, Всеволода Ткаченка
XXX. ВИСОКИЙ МИС
Золотий світанок і тремтливий вечір застають наш бриг на просторі саме перед тією областю, що разом з околицями утворює високий мис, широкий як Епір, або Пелопоннес, або як великий японський острів, або як Аравія! Храми, осяяні відродженими вченнями, неосяжні краєвиди новітніх берегових укріплень; дюни, славні гарячими квітками і вакханаліями; великі карфагенські канали і набережні хисткої Венеції; повільне виверження Етни, барвисті й водянисті розколини льодовиків; пральні, обсаджені німецькими тополями; схили дивних парків, де спустилося віття японських дерев; і округлі фасади «Отель-Руайялів» чи «Гранд-Отелів» у Скарборо чи Брукліні; їхні поїзди сновигають навколо будов цього Готелю, що одібрані з-поміж найвитонченіших і найвеличніших споруд Італії, Америки та Азії,- їхні вікна й тераси, затоплені нині світлом, питвом та щедрим бризом, відкриті духові мандрівників і благородних людей,- вони протягом дня дають змогу всім тарантелам узбережжя, і навіть ритурнелям долин, уславлених мистецтвом, чудово окрасити фасади Палацу Високого мису.
XXXI. СЦЕНИ
Акорди стародавньої Комедії бринять, і вона ділиться на сонм Ідилій.
Бульвари риштувань.
Довгий дерев'яний пірс від краю і до краю кам'янистої галявини, де зграя дикунів блукає серед обшарпаних дерев.
У коридорах чорного флеру, слідом за людьми, які гуляють із ліхтарями та листов'ям.
Птахи містерій і таємниць враз падають на цегляний понтон - його похитує архіпелаг, що повен човнами глядачів.
Ліричні сцени під флейту й барабан схиляються у нішах під стелями, навкруг модерних клубних салонів або зал стародавнього Сходу.
Феєрія спливає, маневруючи у верхніх ярусах амфітеатру, який вінчає лісова гущавина, або тремтить, відлунюючи задля беотійців, у затінку дерев, що колихаються над межами полів.
Комічна опера розділена на нашій сцені, на перехресті десяти перегород, що протинають вогнесяйний ярус.
XXXII. ІСТОРИЧНИЙ ВЕЧІР
Якогось вечора, наприклад, коли трапиться наївний турист, далекий від наших економічних жахів, митцева рука оживляє клавесин зелених лук; грають у карти в глибині ставів,- у дзеркалі, що викликає спомини про королев і фавориток; там і святі жінки, й вітрила, і нитки гармонії, і легендарні хроматизми при заході сонця.
Він здригається, коли проходять орди та мисливські лови. Комедія спадає краплями на підмостки газону. І ніяковість кволих та убогих - на цьому дурному тлі!
Німеччина у рабському своєму мріянні будує риштування вгору, аж до місяців; прадавні заколоти постають у центрі Небесної Імперії; по кам'яних сидіннях і сходинах маленький світ, безбарвний і плаский,- і Захід, і Африка,- буде творити сам себе. А потім - балет давно відомих морів, ночей, нічого не варта хімія й немислимі мелодії.
Та сама буржуазна магія повсюди, куди б не віз нас диліжанс! Елементарний фізик відчуває: більше неможливо коритися цій особистій атмосфері, туманові фізичних докорів сумління; констатувати їх - це вже нещастя.
Ні! Година лазні, вкрадених морів, підземних спалахів, планети, несеної геть, і послідовних вини-щень,- несхибні факти, без жодного лихого заміру звістовані і Біблією, й Норнами,- все надаватиметься для спостереження розумної істоти.- Одначе це аж ніяк не буде наслідком легенди!
XXXIII. РУХ
Звивистий рух по кручах водоспадів,
Вир біля ахтерштевня,
Швидкість нахилу,
Величезний перебіг потоків
Ведуть крізь нечуване світло
Та крізь новизну хімічну
Мандрівників, оточених смерчами
Долин і течій.
Це - завойовники світу,
Шукачі власної хімічної долі;
Спорт і затишок подорожують разом із ними;
Вони везуть на цьому кораблі
Просвіту народів, верств і звірів,
Спокій і запаморочення
До зливи світла,
До жахливих вечорів навчання.
Тому що із розмови серед приладь і крові,
Квітів, вогню, коштовностей,
Із неспокійних рахунків на цьому
Кораблі, що втікає,
Видно їхній дивовижний учбовий склад,
Що суне, мов гребля, по той бік
Гідравлічного рушійного шляху,
Їх самих, загнаних у гармонійний екстаз
Та героїзм відкриття.
Серед найдивовижніших атмосферних явищ
Молода пара усамітнилась у ковчезі
(Хіба це давня дикість, якій пробачають?),
І влаштовується, і співає.
XXXIV. BOTTOM*
* Bottom (англ.) - дно, підніжжя, сутність, основа. Боттом - персонаж з шекспірівської комедії «Сон в літню ніч». Перша назва цього твору - «Метаморфози». (Прим. перекл.)
Хоч реальність була надто тернистою для могутнього характеру мого - опинився я все ж у Дами,- великим, сіро-блакитним птахом, підлітаючи до різьбленої стелі й волочачи крило поміж вечірніх тіней.
Біля підніжжя балдахіна, що підтримував її омріяні коштовності і пишноти її тіла, я був великим ведмедем із фіолетовими яснами, з шерстю, посивілою від переживань, з очима, втопленими в кришталь і срібло консолі.
Все стало тінню і акваріумом полум'я. Вранці - на світанку войовничого червня,- і я, осел, побіг через поля, голосячи й розвіюючи свою кривду, допоки сабі-нянки з передмість не кинулися мені на груди.
Книга: Артюр Рембо Осяяння Переклад Юрія Покальчука, Михайла Москаленко, Всеволода Ткаченка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
