Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Два веронці Переклад Ірини Стешенко
ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Мілан. Покій у герцоговім палаці. Входять герцог, Турі о та Протей. Герцог Синьйоре Туріо, я попрошу вас: Лишіть нас на хвилину. Треба нам Поговорить про дещо по секрету. Туріо виходить. То що ж ви маєте мені сказати? Протей Володарю, все те, що мушу я Сказати вам, я мав би потаїти Заради дружби; та коли згадаю Про ласку ту, шо ви подарували Мені, негідному,- велить мені Моє сумління вам ту річ відкрити, Якої за обставин інших, пане, Ніхто від мене зроду б не дізнався. То знайте ж, пане: друг мій Валентин Наміривсь викрасти цієї ночі У вас дочку; він сам мені сказав те. Я знаю: ви бажаєте віддати її за Туріо, хоч цей юнак Шляхетній синьйорині оооружний. Коли б же так її у вас убрали, То це вразило б вас на схилі віку У серце прямо. Отже, я вважаю Це зараз за свою святу повинність Вам викрить їхній план; багато краще На друга виказать, аніж дозволить, Щоб замір той здійснився, і стягти На вашу голову біду, яка Дочасно вас звела б у домовину. Герцог Протею мій, я дякую тобі За чесне піклування! Не забуду Тобі цього повік. Я й сам не раз Кохання їхнє помічав, коли Здавалось їм, що міцно я заснув; І часто я збирався Валентина З дочкою роз'єднать, заборонивши Йому відвідувати мій палац. Та боячись, коли б не помилитись - Невинного не взяти на підозру (Чого я завжди уникав, синьйоре),- До нього був привітний я й ласкавий, Щоб непомітно з'ясувать все те, Про що мені ти щойно розповів. А щоб ти знав, як я того боявся,- Бо відав - юність спокусити легко,- Скажу тобі, що я свою дочку В високій вежі на ніч замикаю. Тож викрасти її немає змоги. Протей То знайте ж, ясний пане,- змога є. Він влізе по драбині мотузяній В її вікно і викраде кохану. Пішов він саме зараз по драбину. І має принести її сюди; Отут ви й можете його застукать. Але, прошу вас, будьте обережні, Мій герцогу шляхетний, щоб не міг Він здогадатися, що я відкрив вам Таємну змову їхню. Спонукала Мене на це лише любов до вас, А не ворогування проти друга. Герцог Клянуся честю, Валентин довіку Не знатиме, що викрив змову ти. Протей Ось Валентин; мій пане, прощавайте! (Виходить) Входить Валентин. Герцог Куди ви квапитеся, Валентине? Валентин Даруйте, ваша світлосте, чекає На мене посЛансць; він має взяти Листи мої до друзів. Отже, я Біжу, щоб швидше їх йому віддати. Герцог Листи оті, мабуть, важливі дуже? Валентин Я сповіщаю лиш про те, який Здоровий я і як живу щасливо При вашому дворі, мій ясний пане. Герцог Ну, то пусте!.. Побудь зі мною хвильку, Обговорить з тобою мушу я Одну таємну особисту справу. Таж, певно, знаєш ти, що я хотів Дочку за пана Туріо віддати. Валентин Я знаю, герцогу; то, безперечно, Чудова партія: жених багатий, До того ж доброчесний і вельможний, І в нього є всі якості, які Для мужа вашої дочки потрібні. Хіба ж він синьйорині не до серця? Герцог Ні, мій синьйоре,- ради з тим немає! Вона примхлива, вперта, гордовита, Зухвала, неслухняна, норовлива Й не визнає повинності; вона Себе не має за мою дочку Й мене як батька зовсім не шанує. Признаюся тобі, що все те разом В душі моїй любов до неї вбило... Я сподівався, що на схилі віку її любов мене догляне ніжно, Та помилився й вирішив я сам Удруге одружитися; нехай її бере, хто хоче. Лиш краса Тепер їй буде посагом за те, Що батька не схотіла шанувати. Валентин А чим же можу я допомогти вам? Герцог В одну прекрасну даму тут, в Мілані, Я закохавсь, мій друже; на біду ж - Вона сувора надто, і холодна, І не звертає жодної уваги На всю мою старечу красномовність... Тож я хотів би, щоб на певний час Ти став мені за вчителя, мій друже, (Я вже й забув, як упадати слід, Та й звичаї колишні відмінились). Навчи ж мене, що маю я вчинити, Аби прихильно глянули на мене Моєї дами очі променисті? Валентин Якщо слова безсилі - обдаруйте!.. Коштовні речі краще промовляють - Усі жінки їх вельми полюбляють... Герцог Вона назад дарунки відсилає... Валентин Бо удає, немов їх зневажає. Іще пошліть, і в розпач не впадайте, Та на любов надії не втрачайте: В байдужості красуня часом криє Майбутні любощі і нишком мріє... Як гнівається, свідчить це якраз - Здобути хоче більш кохання в вас. Як прожене вас, нічого боятись: Самотньою не любить залишатись! Від неї правди ви не сподівайтесь, Бо каже: «Йдіть!», а думає: «Лишайтесь»... Хваліть її, на лестощі ловіть; Хоч і бридка, ви ангелом зовіть. Невправний той мужчина поміж нами, Хто б жінки знадити не міг словами!.. Герцог Але ж оцю, що я тобі кажу, П рідня давно вже обіцяла Шляхетному синьйору молодому. А щоб не залицявсь до неї інший, П удень дбайливо стережуть. Валентин То я б ту панну уночі навідав. Герцог Таж двері замкнено, а ключ - у схові; До неї не потрапиш і вночі. Валентин Що ж заважа в вікно до неї влізти? Герцог Ох, надто високо її кімната, А мури застрімкі, і через те Немає способу до неї влізти, Не важачи життям. Валентин То я б нараяв Драбину мотузяну взять з гаками Й на вежу злізти до нової Геро, Якщо відважні ви, як той Леандр. Герцог Навчи мене, ти ж лицар бездоганний, Де міг би я знайти таку драбину. Валентин Коли її вам треба, ясний пане? Герцог Цієї ночі, бо ж любов,- дитина, Вона мерщій хапає все, що може. Валентин Годині к сьомій принесу драбину. Герцог І ще одно: туди піду я сам; То як мені драбину ту пронести? Валентин Вона легка, володарю, й не важко її сховати під рясним плащем. Герцог Під отаким, наприклад, як і твій? Валентин Так, пане мій. Герцог Дозволь його помірять, І я собі такого ж роздобуду. Валентин Тут кожен плащ, володарю, згодиться. Герцог Я зовсім розучився їх носити... Дозволь мені накинути твого! - (Стягує з Валентина плащ) Це що за лист?! До Сільвії?! Ого!.. Ось і драбина, що мені потрібна!.. Прошу пробачення, синьйоре мій, Але листа я мушу розпечатать. (Читає) «Раби мої - думки, всі мрії красні Мчать в далечінь до Сільвії моєї... Якби ж то й я у тиху нічку ясну Полинути так само міг до неї!.. Ті слуги їй на грудях спочивають, А я, господар їхній, гину з туги, Свою нещасну долю проклинаю Й ніяк не можу стерпіти наруги!.. Кляну себе за те, що їх послав Туди, де сам я раювати мав!» Так-так!.. А це що? «Я Сільвію звільню цієї ночі». То он в чім річ! Для того і драбина... А, Фаетоне (Меропсів синок), Наважився ти правити зухвало Небесним повозом і, мов шалений, Спалити всесвіт?! Та невже схотів ти, Побачивши, що світить і тобі, Зірвати з неба зірку?! Забирайся! Низький пролазо! Геть, зухвалий рабе! Мани усмішкою таких, як сам!.. І знай - якщо ти вийдеш звідси цілий, За те подякуй добрості моїй, А не твоїм заслугам. Ця-бо ласка - Понад усі, що ними так сердечно Тебе я ущедряв. Але ж, як ти В моїх лишишся володіннях довше, Ніж невідкладний вимага від'їзд, Клянуся небом, гнів мій переважить Мою любов до тебе й до дочки! Іди ж! Я слухать виправдань не буду!.. Як любиш ти життя, то забирайся!.. (Виходить) Валентин О, краще смерть, ніж жити на тортурах! Смерть - це вигнання від самого себе; А Сільвія - це я; таж у вигнанні Від Сільвії моєї - буду я В вигнанні сам від себе! Горе, горе!.. Смертельне те вигнання!.. Ясне світло-> Не світло вже, як Сільвії не бачу! І задля мене радість - то не радість, Як Сільвії нема. Чи ж можу я Лиш мріями живить моє кохання? Задовольнятись привидом блаженства? Як ніч без Сільвії я перебуду, Мене не тішить солов'їний спів!.. Коли удень я Сільвії не бачу, Нема для мене сонця в чистім небі... Без неї я - ніщо!.. Вона одна Дає мені життєву силу, й гріє, І бадьорить мене, й пильнує чуйно... Вигнанням я від смерті не врятуюсь! Зоставшись тут, від смерті не втечу... Утікши звідси, сам себе уб'ю я! Входять Протей та Ланс. Протей Біжи, хлопче, біжи, біжи і знайди мені його! Мерщій! Мерщій! Ланс Тю-гу! Тю-гу! Протей Що ти бачиш? Ланс Того, кого ми шукаємо; на його голові немає жодної волосинки, щоб не була вона Валентиновою. Протей Що? Валентин? Валентин Ні. Протей Хто ж ти? його примара? Валентин І не примара. Протей То що ж ти? Валентин Ніщо. Ланс А хіба ж ніщо годне розмовляти? Господарю, можна йому полатати спину? Протей Кому ти хочеш полатати спину? Ланс Нічому. Протей Забирайся, лобуряко! Ланс А чого ж то, господарю? Адже ж я хочу пола- тати спину нічому! Ну, зробіть ласку, дозвольте... Протей Геть! Забирайсь, негіднику, кажу я. Мій друже, Валентине, слово лиш... Валентин Я став глухий для добрих слів, мій друже. Бо повні вуха маю слів лихих... Протей Тоді свої - в мовчанні поховаю; Вони жорстокі, злі й немилозвучні. Валентин Померла Сільвія?! Протей Ні, Валентине. Валентин Немає Валентина вже для неї! То зрадила мене? Протей Ні, Валентине. Валентин Відтоді Валентина вже нема, Як зрадила мене моя кохана!.. Ну, то кажи, як щось казати маєш. Ланс Синьйоре, є наказ, щоб вас прогнати. Протей Що стать вигнанцем мусиш ти... Так-так,- Гіркі новини!.. Маєш ти покинуть І місто це, і Сільвію, й мене. Валентин О, я вже ситий горем цим нестерпним!.. Ще трохи, і воно мене задушить... А Сільвія про те вже знає? Протей Так, І присуду жорстокому цьому (Його-бо не скасовано ще й досі) Вона пожертвувала море перлів, Що їх усі сльозами звуть; і, впавши Своєму батькові до ніг, ридала й ламала білі рученьки свої, Які немовби крейдою взялися, Немов поблідли від тяжкого горя... Та ні благання, ані зойки тужні, Ні срібних сліз потоки, ні покірне Колінкування перед лютим батьком,- Ніщо йому не зворушило серця!! Ні, мовив він, як схоплять Валентина, То муситиме вмерти!..- і дочку, За те, що так за тебе обставала, Ту ж мить звелів він кинути в темницю И погрожував гнівливо залишити її в отім ув'язненні навік. Валентин Ні слова більш, якщо останнім словом Мене убить не хочеш! А коли Цього ти хочеш, то прошу сердечно: Шепни його мені на вухо, хай Кінцевим буде слово те акордом До неомірної моєї туги... Протей Ой, не журися тим, чого направить Не можеш сам. А краще пошукай, Як лихові зарадити найліпше,- Всі людські злигодні зціляє час. Як тут зостанешся, ти не побачиш Коханої і тільки наразиш Життя своє на небезпеку, друже. Підпорою в коханні є надія: Озбройся нею і скоріш тікай,- Вона-бо захист від думок тужливих... Твої листи летітимуть сюди, Хоча ти сам далеко будеш звідси; Шли їх мені, щоб я передавав їй, Щоб раз у раз на сніжно-білих грудях Могла ховати їх твоя кохана. Спливає час! Розмови ці даремні! Хутчій рушаймо! До міської брами Я проведу тебе; ми поговорим, Як раду на твою знайти біду. Якщо ти Сільвію кохаєш справді, То бережи себе, хоча б для неї. Обачний будь! Ну, поспішаймо, друже! Валентин Будь ласка, Лансе, як побачиш Спіда, Скажи, щоб він поквапивсь коло брами Північної мене догнати. Протей Дурню, Знайди його! Ходімо ж, Валентине. Валентин О Сільвіє! О Валентин бездольний! Валентин і Протей виходять. Ланс Я тільки дурень, бачте; а проте мені вистачило глузду, щоб збагнути, що господар мій - шахрай; атож, ніхто ін- ший, як негідник! Ні одна жива істота не знає й не відає, що я за- коханий; а проте я направду закоханий: цієї таїни не витягнеш з мене навіть цугом; і того не витягнеш нізащо, в кого я закоха- ний; а проте це - жінка! Але хто ця жінка, я не скажу й самому собі; а проте це сільська дівчина, керівниця; одначе вона не зовсім дівчина, бо в неї були вже хрестини; проте - вона таки дівчина, бо вона дівчина-служниця в свого господаря і працює у нього за плату. Вимуштровано її краще, ніж водолазного пса, а то вже дуже багато для простої християнської душі. Ось реєстр (добуває папірця) її чеснот. (Читає) «Imprimis *: вона може носити й приносити». Ну, що ж, адже ж більше зробити не здужає й коняка; ні, коняка приносити не може, * Перш за все (лат.). вона може тільки носити; виходить, моя корівниця краща, ніж будь-яка шкапа. «Item *: вона вміє доїти»; о, бачте, яка чудова якість у дівчини, якщо в неї чисті руки. Входить Спід. Спід Здоровенькі були, синьйоре Лансе! Куди це ви попливли з вашими думками? Ланс Поплив не я, а мій господар. Спід Завжди він усі слова поперекручує. Що новень- кого вичитав ти з отого папірця? Ланс Чорні новини,- найчорніші зі всіх, що ти їх будь-коли чував. Спід Тобто які чорні, хлопче? Ланс Еге ж, такі чорні, як чорнило. Спід А дай-но я почитаю. Ланс Чи ти ба, чого тобі, лобуряко, закортіло! Та ти й читати не вмієш. Спід Брешеш, бо вмію. Ланс Ну, стривай, ось я перевірю. Кажи: хто тебе породив? Спід Ото питання! А звісно хто - син мого дідуня. Ланс Ах ти ж невігласе, бараняча твоя голова! Син твого дідуня? Де ж пак!.. Тебе породив син твоєї бабуні! Он що!.. Чув? От і виходить, що ти читати не вмієш. Спід Давай-но! Покажи, що там написано, в тому папірці. Ланс На, дивись. І хай допоможе тобі святий Мико- лай! Спід (читає) «Imprimis: вона вміє доїти». Ланс Атож, це вона вміє. Спід «Item: вона варить добре пиво». Ланс А звідси, бач, і приказка: благословенні ті, що варять добре пиво. * До того ж, або: по-друге (лат.). Спід «Item: вона вміє шити». Ланс Виходить, коло неї буде з чого жити. Спід «Item: вона вміє плести». Ланс А чого ж іще чоловікові треба, коли він має жінку, яка постачатиме йому панчохи? То можна й без посагу обійтися! Спід «Item: вона вміє прати й качати». Ланс І це до діла! Аби було що вдягти, а брудна не ходитиме. Спід «Item: вона вміє прясти». Ланс Ловко! То мені не треба буде про неї дбати: сама прядкою зароблятиме собі на хліб. Спід «Item: вона має ще багато безіменних чеснот». Ланс Це, бач, означає, що в неї багато нешлюбних чеснот, тобто - байстрюків; а ті ж бо не знають своїх батьків, отож і ймення не мають. Спід А далі йдуть її вади. Ланс Так би мовити, на п'яти її чеснотам наступають. Спід «Item: не слід цілувати її натщесерце, в неї-бо неприємно тхне з рота». Ланс Пусте! Цю ваду можна виправити сніданком; читай далі. Спід «Item: вона любить солодко попоїсти». Ланс То й краще: що більше вона їстиме, то легше виправить свій дух. Спід «Item: вона балакає уві сні». Ланс То не біда,- аби вона не спала, балакаючи. Спід «Item: вона не балакуча». Ланс Ну й бевзь же! Записати таке до її вад! Таж небалакучість - то найвища чеснота в жінці. Прошу тебе, ви- кресли це звідси й постав першою з найголовніших чеснот. Спід «Item: вона норовлива». Ланс І це викресли: всі Євині дочки заражені цією вадою. Відібрати в жінок таку спадщину просто неможливо. Спід «Item: вона не має зубів». Ланс Ще й краще для мене, бо я дуже люблю шко- ринки. Спід «Item: вона сварлива». Ланс Дарма! Таж зубів вона не має,- виходить, куса- тися не зможе. Спід «Item: вона любить заглядати в чарку». Ланс То вже таке діло: якщо трунок добрий, то нехай частується; як вона не схоче, то й я не від того, щоб чарчину вихилити. Добрі речі треба шанувати. Спід «Item: вона надто щедра». Ланс На слова? Та де там! Адже тут сказано, що вона небалакуча; а на гроші не розщедриться, бо гаманець зав- жди буде при мені; ну, а на інше що - нехай собі! Нічого не вдієш. Гаразд, поїхали далі. Спід «Item: вона має більше волосся, ніж розуму, і більше вад, ніж волосся, і більше грошей, ніж вад». Ланс Годі, годі,- я її беру, хоч у цьому місці я двічі, а може, й тричі вагався: брати чи не брати... А прочитай-но ще разочок це саме місце. Спід «Item: вона має більше волосся, ніж розуму...» Ланс Більше волосся, ніж розуму... дуже можливо, і я це доведу. Покришка на солянці накриває сіль, виходить, її біль- ше, ніж солі; волосся покриває голову з розумом, виходить, його більше, ніж розуму в голові: адже більше завжди покриває мен- ше. Що далі? Спід «І більше вад, ніж волосся...» Ланс Це жахливо... О, коли б цього пункту не було! Спід «І більше грошей, ніж вад». Ланс Ах, просто розкіш!.. Це слово скрашає всі її вади. Гаразд, я її беру. А якщо буде весілля,- адже ж на світі немає нічого неможливого... Спід Що тоді? Ланс Тоді я скажу тобі, що твій господар чекає на тебе коло Північної брами. Спід На мене? Ланс На тебе. А ти ж хто такий? Йому траплялося чекати й не таких, як ти. Спід То я мушу йти до нього? Ланс Ти мусиш летіти до нього! Ти тут так довго бай- дикував, що, мабуть, і бігцем не поспієш. Спід То чом же ти, бовдуре, не сказав мені цього ра- ніше? А бодай тебе з корінням вигладило разом з твоїми любов- ними цидулками! (Виходить) Ланс Ех, та й нагорить же йому за те, що він читав мого листа! Так йому й треба! Бовдур неотесаний! Пхає свого носа до чужих таємниць!.. Піду і я за ним, помилуюся, як йому прочухана даватимуть. (Виходить) СЦЕНА 2 Покій у герцоговім палаці. Входять герцог і Турі о. Герцог Синьйоре Туріо, ви не турбуйтесь, Тепер вона полюбить вас напевне; Таж Валентина вигнано звідсіль, його вже не побачить. Туріо Ох, відтоді, Як вигнано його, мене ще більш Ненавидить вона та, як і завжди, Глузує з мене так, що на взаємність Я втратив будь-яку надію. Герцог Ат! Кохання те її колишнє схоже На крижану фігурку - ту, яка Відразу тане, лиш теплом війнуло, І губить форму. Так в дочки моєї Думки замерзлі теж розтануть з часом,- Забудеться негідний Валентин. Входить Протей. Ну що, синьйор Протею? Де земляк ваш? Поїхав звідси, як йому звелів я? Протей Поїхав, герцогу. Герцог його від'їзд Дочку мою страшенно опечалив... Протей Мине короткий час, і вмре печаль. Герцог Це й я кажу, а Туріо не вірить... Протею мій, мені довів твій вчинок І відданість твою, й твою прихильність; Та й я до тебе привернувся; отже, Просити в тебе хочу я поради. Протей Як вашої не буду вартий ласки, Нехай навік я втрачу вашу ласку! Герцог Ти ж знаєш, як я хочу одружити З синьйором Туріо мою дочку. Протей Так, герцогу. Герцог І знаєш ти також Що волі батьківській вона рішуче Не хоче улягать. Протей Не хтіла, пане, Допоки був тут Валентин. Герцог Е, ні! Вона стоїть уперто на своєму. Порадь мені, що маємо зробити, Щоб дівчина забула Валентина І покохала Туріо. Протей Є засіб: Хай наклепають їй на Валентина, Що він облудний, боягуз, що він Низького роду,- це такі три ґанджі, Що їх жінки ненавидять найбільше. Герцог Вона збагне, що то на нього наклеп. Протей Звичайно, так, якщо винити буде Його запеклий ворог; тож-бо мусить Сказать їй все його найкращий друг. Герцог То маєте ви взяти це на себе. Протей Звільніть мене від цього, ваша світлість! Шляхетному синьйорові не личить Негідно так брехати, ще й на друга!.. Герцог Як ваша похвала не помогла б, То й наклеп ваш йому вже не пошкодить; А через те - однаково для вас, Чим маєте мені ви прислужитись. Протей Я вам скоряюсь, герцогу шляхетний; Як зможе вплинути на неї наклеп, Вона розлюбить Валентина швидко. Та викинуть із серця ту любов Не значить закохатися у Турйо. Туріо От саме через те, як почнете Ви з неї витягать любов до нього, То щоб, бува, не сплуталась вона й не стала негодяща, постарайтесь Схилить її до мене; а для того Ви маєте мене так вихваляти, Як будете ганьбити Валентина. Герцог Тож ми звіряємось на вас, Протею; Нам Валентин розповідав, що ви Десь-інде маєте свою кохану І що нездатні зрадить ви й зламати Присягу. Через те я дозволяю Вам з Сільвією бачитися вільно. Вона сумує, плаче і нудьгує, Та вам, як другові його,- зрадіє; Ви зможете намовити її Забути Валентина й покохати Того, хто друг мені. Протей Зроблю я все, Що тільки зможу, пане мій. А ви, Синьйоре Туріо, не відступайтесь; Вам слід було б піймать її, мов пташку, В сильце пісень любовних та сонетів, Що в них бриніла б непохитна вірність. Герцог О так, поезія - небесний дар, І в ній могутня сила! Протей Заспівайте Про те, що на олтар її краси Ви офіруєте і ваші сльози, й зітхання ваші, й ваше чисте серце!.. Пишіть, допоки стане вам чорнила, А висохне - пишіть сльозами. Хай З отих рядків - і ніжних, і жагучих,- Кохання ваше промовля до неї. На чародійній лютні ув Орфея Бриніли замість струн поетів жили; І звук їх золотий, коли він грав, Пом'якшував гранітні скелі й крицю, І тигрів приручав, і викликав З безмірної морської глибини Левіафанів-велетнів на берег, І їх примушував іти в танець! Отож, сумні елегії зложивши, Ви прокрадіться нишком уночі До любки під вікно і, запросивши Музик чудових, в супроводі їх Співайте їй сумної серенади. Так щоб кохана врешті зворушилась? А безгомінна ніч була співзвучна Благанням тужним пісні про кохання... Оце єдиний шлях до серця панни. Герцог Так може вчить лиш той, хто сам кохає. Туріо Я цеї ночі виконаю все, Що ти мені порадив. Отже, мій Наставнику, ласкавий мій Протею, Прошу тебе, ходім до міста разом, Щоб там музик чудових напитати; Я маю вже добрячого сонета І ним чудовий задум твій почну. Герцог Час добрий вам, синьйори. Протей Ваша світлість, Ми до вечері ваші вірні слуги; По тому ж візьмемось до справ... Герцог Ні-ні! Не гайтеся, я відпускаю вас. Виходять.
Книга: Вільям Шекспір Два веронці Переклад Ірини Стешенко
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Два веронці Переклад Ірини Стешенко |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Мілан. Світлиця в герцоговім палаці. Входять... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Мілан. Покій у герцоговім палаці. Входять... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Ліс поблизу Мантуї. Входить кілька... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Мілан. Абатство. Входить Е г л а м у р. Егламур... |
| 6. | Примітки На думку більшості дослідників, комедія «Два веронці»... |
На попередню
|
|
