Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Сон літньої ночі Переклад Юрія Лісняка
ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Афіни. Зала в Тезеєвім палаці. Входять Тезей, Іпполіта, Філострат, вельможі й слуг*и. Іпполіта Чудна, Тезею, розповідь коханців! Тезей Така чудна - аж віри щось не йметься. В байки про фей ніколи я не вірив. У всіх коханців, як у божевільних, Кипить у голові: уява їхня Таке витворює, що й не збагне Його холодний розум. Навіженець, Коханець і поет - бредня суцільна. Шаленець бачить більше чортівні, Ніж є у цілім пеклі. А коханці Вбачають Ледину дочку в циганці. Поетів зір в високому безумстві Блукає поміж небом і землею, І, як уява створює подобу Речей незнаних, так перо поета І плоть, і назву, й місце надає Тому, що є лише пустим повітрям. Таку уява буйна має силу, . Що; тільки-но якусь зачувши втіху, Вже й бачить, хто ту втіху принесе. А страх її посяде - то вночі Ведмедя вгледить в кожному кущі. Іпполіта Е ні: все те, що сталося за ніч І почуття їм так перемінило, Не про саму лиш гру уяви свідчить: Якась правдива суть у ньому є. І все ж - яке воно чудесне й дивне! Входять закохані - Лізандр, Деметрій, Гермія й Гелена. Тезей Ну, ось вони, щасливі та веселі. Вітаю вас; нехай любов і радість Вас супроводять. Лізандр Хай же й вас, наш князю, Вони ведуть і до стола, й до ложа. Тезей Що ж нас розважить - маскарад чи танці? Як збавити ці довгі три години, Що від вечері і до сну лишились? Де наш постійний розпорядник свят? Що нас потішить?-Чи нема вистави, Щоб розігнать нудьгу годин повільних? Покличте Філострата. Філострат (виходить наперед) Тут я, князю. Тезей Що нам приготував ти на сьогодні? Чи маскарад? Чи танці? Чим заповнить Нудні години? Чим розвеселитись? Філострат (подає йому папір) Ось список підготованих розваг. Високосте, я вам лишаю вибір. Тезей А! «Бій з кентаврами». «Афінський євнух Співатиме у супроводі арфи». Не треба. Це я вже читав коханій На честь Геракла, родича мого. «Як п'яні жриці Вакха в дикій люті Фракійського співця живцем роздерли». Це даиня п'єса - грали ще тоді, Як я з-під Фів вернувся переможцем. «Як дев'ять муз оплакують Науку, Що в злиднях богу душу віддала». Це, певно, гостра, в'їдлива сатира, Непідходяща для весільних свят. «Коротка п'єса про Пірама й Тізбу, Трагедія весела і тривала». Трагедія - і водночас весела? Коротка і тривала воднораз? Так це ж гарячий лід і чорний сніг! Ну як знайти у цім безглузді глузд? Філострат У п'єсі, князю, лиш десяток слів, І я коротшої не чув ніколи, Але й того десятка забагато, Тому вона тривала. В ній немає Ні слова до ладу, немов навмисне. Трагедія вона лише тому, Що в ній герой Шрам себе вбиває. Я плакав, репетицію дивившись, Але, признаюсь, плакав я зі сміху. Тезей А хто ж актори? Філострат Все афінські люди, Ремісники звичайні, що навикли Руками працювать, не головою, І ось тепер свою невправну пам'ять Заради вас обтяжить захотіли. Тезей Ну, коли так, подивимось виставу. Філострат Не варто, князю! Я її дивився. Немає в ній цікавого ні крихти, Хіба що вас побавить їхня щирість У тих незграбних і тяжких зусиллях Вам догодити. Тезей Хочу цю виставу Побачити, бо простосердя й ревність Чогось поганого створить не можуть. Сідайте, дами. Приведи акторів. Філострат виходить. Іпполіта Я не люблю, коли надмірна ревність Бере на себе ношу затяжку. Тезей Такого ти, кохана, й не побачиш. Іпполіта Ти ж чув - вони не здатні ні до чого. Тезей Ми тим щедріші будемо, коли Подякуємо їм за те «ніщо». Те, що вони наплутають, ми будем Розплутувать - і хай це нас потішить. Ми будемо поблажливі до них - Оцінимо не успіх, а зусилля. Коли мене в якому-небудь місті Вітальними промовами стрічають Учені люди, часом бачу я, Як затинаються вони від страху Чи від збентеження, тремтять, і бліднуть, І, не дійшовши ще до слів вітання, Нарешті уривають ту промову, Укладену й розучену давно; . Я в скромнім та збентеженім мовчанні Гостинність чую більшу та щирішу, Ніж у речах улесливо-сміливих Майстерного й пустого красномовця. Любов і простота небалакучі В небагатьох словах багато скажуть. Входить Філострат. Філострат Пресвітлий князю, вже Пролог чекає. Тезей Нехай увійде. Сурми. Входить Клинець у ролі Пролога. Клинець Не думайте. Що мало в нас бажання Вам догодити - вірте. Думка в нас В усіх одна - і перша, і остання: Наш хист малий. Розважить, може, вас, Як ви подумаєте, ніби нами Керує капость. Лихо буде нам, Як вам догодимо цими словами. Ми будемо щасливі. Вірте нам - Актори тут. І хочуть показати Вам те, що ви самі хотіли знати. Тезей Цей чолов'яга не зважає на такі дрібниці, як крапки та коми. Лізандр Він погнав свій пролог, як невиїждженого лоша- ка, що не вміє зупинятись, коли треба. Добра наука, мій князю: мало тільки говорити, треба говорити вміючи. Іпполіта Справді, він зіграв свій пролог, як дитина грає на флейті: звук є, та нот нема. Тезей Його мова -як заплутаний ланцюг: усі ланки цілі, але без ніякого порядку. Що ж далі? Входить Навій у ролі Пірама, Дудка в ролі Тізби, Носик у ролі Муру, Замірок у ролі Місячного сяйва і Гембель у ролі Лева; перед ними - сурмач. Пролог Чудна, панове, ця картина вам? Стривайте, зараз все вам стане ясно. Цей чоловік, щоб знали ви,- Пірам, І Тізба зветься дама ця прекрасна. Цей чоловік у тиньку та вапні - То мур, що цих коханців розділяє. Лише ота шпарина у стіні Поговорити бідним дозволяє. Оцей, із хмизом, псом та ліхтарем,- То місяць. Він стоїть тут недаремно: При місяці між диким чагарем Коханці пробиралися таємно. Цей хижий звір, що лев йому ім'я, Побачив Тізбу, що в кущах скрадалась. Вона його на смерть перелякалась. Тікаючи, плаща згубила там. Його скривавила левина паща... Враз нагодився красень наш - Пірам. Побачив кров і думає: «Пропаща Моя кохана!» Вихопив кинджал - І заколовся ним. А діва мила Мерця угледіла, запала в шал І віку теж собі укоротила. Хай місяць, лев і мур, та й молодята Докажуть те, що можна ще сказати. Клинець, Навій, Дудка, Гембель і Замірок виходять. Тезей Цікаво, чи й лев говоритиме? Деметрій Що ж тут за диво, вельможний князю: скільки ослів уміють говорити, то чом лев не зможе? Мур Лудильник я, мене Том Носик звати, І в цій виставі мур я маю грати. Цей мур такий, що в ньому є шпарина, Розколина, чи дірка, чи щілина. Пірам і Тізба, наші молодята, Крізь неї прихитрялись розмовляти. Я справді мур, змурований руками: Показують це й тиньк, і глина, й камінь. А це щілина, і крізь неї знову Пірам і Тізба поведуть розмову. Тезей Чи можна сподіватися, щоб камінь і тиньк гово- рили краще? Деметрій Справді, такого дотепного муру я ще не зустрі- чав, вельможний князю. Входить Навій у ролі Пірама. Тезей Тихо! Пірам підходить до муру. Пірам О темна ніч! Не світла ти, о ні! Ти настаєш тоді, як день минає. О ніч, о ніч! Біда, біда мені! Свою присягу Тізба забуває! А ти, о мур, прегарний, славний мур, Що розгороджуєш мене й кохану! Скажи, о мур, прегарний, славний мур, Де шпарка? Дай-но, я крізь неї гляну! Носик піднімає розчепірені пальці. Нехай за це віддасть тобі Зевес! Та що я бачу? Тізби я не бачу! Проклятий мур, бодай пропав ти ввесь! Хай долю він пошле тобі собачу! Тезей Я гадаю, що цей мур, коли вже він має живу душу, мав би теж відповісти лайкою. Пірам Ні, високосте, нізащо в світі. Бо після слів «пошле тобі собачу» - Тізбина репліка. Вона має зараз вийти, а я виглядатиму її крізь шпарку. Ось побачите, все буде точнісінь- ко, як я сказав. Он вона вже йде. Входить Дудка в ролі Тізби. Тізба О муру, часто нарікала я, Що розлучаєш ти мене з Шрамом. Твій камінь, тиньк і глина вся твоя Моїми обціловані вустами. Пірам Чийсь голос бачу. Треба підійти До шпарки - може, Тізбин вид почую. О Тізбо! Тізба Ти? Це справді, любий, ти? Пірам А хто ж? Чи, може, думаєш - брешу я? Як Олеандр, я відданий тобі. Тізба А я - твоя Мегеро, далебі? Лірам Пехвал Прокрусту не кохав так вірно! Тізба Як він її - тебе люблю безмірно. Лірам О, поцілуй мене крізь цю шпарину! Тізба Цілую, тільки не тебе, а глину! Лірам Ти прийдеш до гробниці нині, мила? Тізба Прийду, хоч би чигала там могила! Навій і Дудка виходять. Мур На цьому вся моя скінчилась роль. О князю наш, піти мені дозволь. (Виходить) Тезей Ну що ж, тепер цей мур уже не розгороджує сусідів. Деметрій Що вдієш, високосте, коли він із тих мурів, котрі мають вуха. Іпполіта Такої дурної вистави я ще зроду не бачила. Тезей Таж актори, хай навіть найкращі,- лише тіні. А найгірші не дуже їм поступаються, коли їм підсобляє уява. Іпполіта Але наша уява, не їхня. Тезей Коли ми уявлятимем їх не гіршими, ніж вони самі себе уявляють, то вони можуть здатися чудовими людьми. Та оєь ідуть двоє благородних створінь: людина й лев. Входить Гембель у ролі Лева і 3 а м і р о к у ролі Місячного сяйва. Лев О дами! Знаю, серцем ви м'які - Малої мишки боїтесь, як діти. Які ж то вас ухоплять дрижаки, Коли прегрізний лев почне ревіти! То знайте: я не лев і не левиця, Я - столяр Гембель, невелика птиця. Який би справжній лев прийшов сюди Собі шукати халепи й біди! Тезей Який-бо ввічливий і совісний звір! Деметрій Я такого славного звіра ще й не бачив, високосте. Лізандр Відвагою цей лев - чисто лисиця. Тезей Правда; а розважністю - чисто гусак. Деметрій Не зовсім так, мій князю: його відвага не поду- жає його розважності, а лисиця завше подужає гусака. Тезей А я певен, що його розважність не подужає його відваги, бо гусак не подужає лисиці. Отож полишімо все це на його розважність, а самі послухаймо, що скаже місяць. Місяць Оцей ліхтар - то сам дворогий місяць... Деметрій То слід би йому начепити на голову роги. Тезей Це ж повний місяць, а не молодик, тому рогів не видно. Місяць Оцей ліхтар - то сам дворогий місяць, А я - той дядько, що живе у ньому. Тезей Оце найбільша хиба в усьому: цьому акторові слід би залізти в ліхтар. А так - який же з нього «дядько, що живе в місяці»? Деметрій Він боїться туди залізти, бо на свічці, бачте, вже нагоріло. Іпполіта Мені вже обрид цей місяць. Хоч би вже він об- новився! Тезей Та він, певне, вже повернув на ущерб. Адже ро- зум у нього не дуже світлий. Та заради ввічливості нам доведеться досидіти до кінця. Лізандр Ну ж бо далі, місяцю! Місяць Та я тільки маю вам сказати, що цей ліхтар - місяць, я - той чоловік, що живе в ньому, оця в'язка хмизу - моя в'язка, а оцей собака - мій собака. Деметрій Ну, то все це повинне бути в ліхтарі, бо ж воно все в місячному кружалі. Але тихо: он іде Тізба. Входить Носик у ролі Тізби. Тізба Це Нінова гробниця. Де ж мій милий? Лев Р-р-р! Тізба втікає. Деметрій Добре рикнув, леве! Тезей Добре чкурнула, Тізбо! Іпполіта Добре посвітив, місяцю! Справді, місяць світить дуже гарно. Лев роздирає Тізбин плащ і вибігає. Тезей Добре шарпонув, леве! Деметрій А тоді з'являється Пірам. Лізандр І лев зникає. Входить Навій у ролі Пірама. Пірам О, дякую тобі, нічне світило, За сонячне твоє проміння ясне. Адже воно мені покаже милу, Осяявши лице її прекрасне! Та що це? Стій! О боже мій, Яка жахлива рана! Що бачу я? Це кров твоя, Q люба, о кохана! Хто плащ порвав, Життя відняв У тебе, найрідніша? О фурій лють! Хай парки йдуть Урвати нить скоріше! Тезей Така розпука, та ще смерть близької людини справді можуть засмутити нас. Іпполіта їй же богу, мені його шкода. Пірам Природо, нащо левів ти створила? Щоб нищила людей левина паща? Щоб смерть у ній спіткала Тізба мила, У світі найлюбіша і найкраща? Сльоза, течи! Ти, меч, січи! Удар Пірама в груди! У лівий бік! У серце штрик! Хай і мене не буде! (Заколюється) І оеь тепер Уже я вмер, Душе, лети до раю! Язик, змовкай! Місяць, тікай! Місяць виходить. Вмираю, умираю! (Вмирає) Деметрій Склав кості, бідолаха. Лізандр Та ні, не склав, а скоріше кинув кості. Тезей Такі кості кидай не кидай, багато очок однаково не випаде. Іпполіта А чого це місяць пішов зі сцени перше, ніж Тіз- ба вернулась і знайшла коханого? Тезей Вона знайде його при світлі зірок. Та ось і во- на: словами її відчаю і скінчиться вистава. Входить Тізба. Іпполіта Мені здається, за таким Пірамом довго тужити не варт. Сподіваюся, що ті слова відчаю не дуже затягнуться. Деметрій Вони одне одного варті: покладіть на одну шаль- ку Пірама, а на другу Тізбу, то досить буде порошинки, щоб пере- тягло будь-яку шальку. Пірам такий, що хай бог боронить, а Тіз- ба така, що хай бог милує. Лізандр О, вона вже нагледіла його своїми чарівними очицями. Деметрій І зараз почне голосити. Тізба ГІіраме, спиш? Чи так лежиш? Озвись - прибігла мила! Чи ти німий? Ні - неживий, І жде тебе могила! Лілеї губ, Вишневий чуб І щік зелена м'ята - Де ви? Нема! В душі пітьма! Забрала смерть проклята! Ти, парко зла, Перетяла Життя шовкову нитку! Берись за ніж, Мене заріж, Умерти хочу швидко! ЯЗИК МОВЧИТЬ) А меч стирчить - І серце вже пробите! (Заколюється) Не хочу жить. Хай кров біжить! Прощай же, білий світе! (Умирає) Входять Лев, Місяць і Мур. Тсзей Зосталися місяць і лев, щоб поховати мертвих. Деметрій Так, і мур теж. Навій (підхоплюється) Ні, запевняю вас, ні: той мур, що розгороджував садиби їхніх батьків, завалився. Зволите додивитись епілог чи, може, волієте послухати бергамський танець у виконанні двох акторів нашої трупи? Тезей Не треба епілогу, прошу вас, бо ваша, вистава ніяких виправдань не потребує. Нащо ж виправдовуватись: коли актори всі мертві, то нема кого й ганити. їй-богу, якби той, хто склав цю п'єсу, сам грав Пірама та повісився на Тізбиній підв'яз- ці, ото була б чудова трагедія. Але вона й так чудова і виконана дуже гарно. Тож давайте ваш бергамський танець. Обійдемось без епілогу. Танець. Навій, Дудка, Гембель, Замірок і Носик виходять. Вже північ язиком своїм залізним Дванадцять вибила. Пора до ложа! Бо скоро вже запіють півні. Як би Уранці не заспати нам, бо ми Засиділися звечора. Вистава, Хоч недоладна, збавила нам час. На ложе, друзі! Ще два тижні цілих Нічних розваг веселих нас чекають. (Виходить) З'являється П а к із мітлою. Пак Леви рикають вночі, Десь на місяць виє вовк. Сплять по праці орачі, День скінчився, гамір змовк. Дотліва червоний жар, Ухкає на стрісі сич - Вісник саванів та мар. У таку пречорну ніч, У години пізні ці Розкриваються гроби, І виходять з них мерці - Духи страху та журби. Й ми, поклонники Гекати, Ночі дочки і сини, Що від сонця утікати Теж повинні, ніби сни,- В цю годину жваві стали: Маєм щастя в дім внести. Щоб усі тут мирно спали, Мишко, й ти не шелести! А мене вперед послали - За дверима замести. Входять Оберон і Тітанія з усім своїм почтом. Оберон Всю оселю освітіте Сонним мертвенним вогнем. Всі покої облетіте, Ельфи й феїі Розпочнем Заклинальні танці й співи. Підхопіть за мною всі виї Тітанія Спершу пісню розучіть - Нота в ноту щебечіть, Потім весело й грайливо Освятім палати співом. Співають і танцюють. Оберон Нумо, феї, обійдім До світанку весь цей дім Та благословімо нині Ложе князя і княгині, Щоб зачатий в ньому рід Щасно жив багато літ. Хай ні зради, ані чвари Вік не знають всі три пари, Хай ніякий гандж природи Не позначить їх породи: Близни, родимки, рубці І на тілі, й на лиці їхніх діток не спотворять, А недуги не заморять. Польову росу зберіть, Всі покої окропіть. Мир і щастя в цих палатах Мають вічно панувати. І, такий діставши дар, Хай спокійно спить владар-. Поспішіться, не баріться, Вдосвіта сюди верніться. Оберон, Тітанія і їхній почет виходять. Пак (до глядачів) А як ми вам не вгодили, Все направим любо-мило: Думайте, що ви заснули Й перед вами сни майнули. За виставу, хоч погану, Не висловлюйте догану: . Це ж бо сон лише, вважайте, І за це нам попуск дайте. Як обійдеться без свисту Й совість матимемо чисту, Це всім нам додасть охоти Вади наші побороти, Й дальша п'єса краща буде. На добраніч всім вам, люди, Трохи оплесків, будь ласка,- І скінчилась наша казка. (Виходить)
Книга: Вільям Шекспір Сон літньої ночі Переклад Юрія Лісняка
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Сон літньої ночі Переклад Юрія Лісняка |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Входять Ельф з одного боку і Пак (Робін... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Ліс. Тітанія спить. Входять актори: Клинець,... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Там-таки. Входять Т і т а н і я, королева... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Афіни. Зала в Тезеєвім палаці. Входять Тезей,... |
| 6. | Примітки Комедію «Сон літньої ночі» серед п'єс Шекспіра вперше... |
На попередню
|
|
