Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Сон літньої ночі Переклад Юрія Лісняка
Примітки
Комедію «Сон літньої ночі» серед п'єс Шекспіра вперше згадує Ф. Мерес у 1598 р. Під іменем автора вона ввійшла in quarto 1600 p. Опублікована також in quarto 1619 p., з якого з урахуванням даних суфлерської книги, текст п'єси було перенесено до folio 1623 p.
Ряд мотивів споріднюють «Сон літньої ночі» з іншими творами цього періоду. Як у «Двох веронцях», основний конфлікт обумовлений непорозумінням між двома парами закоханих. Прийом «п'єси в п'єсі» формально нагадує «Приборкання норовливої» та «Марні зусилля кохання», а перипетії лінії Оберона та Тітанії сповнені такої ж таємничої романтики, як і монолог Меркуціо про королеву Меб («Ромео і Джульєтта»). Окремі сюжетні моменти підказані авторові творами Чосера і його улюблених Овідія та Плутарха, а все ж єдиного джерела комедія не мала. Оригінальність твору полягає також у тому, що типові для ранніх творів лірико-романтичний та побутово-комічний плани доповнені казковим сюжетом, у якому своєрідно відбились головні теми п'єси. Бездоганне відчуття пропорції, з яким здійснюється композиційний зв'язок усіх колізій, образність поетичного стилю, глибокий гуманізм зробили цей твір етапним у творчій еволюції Шекспіра.
Обрамлення п'єси - весілля Тезея та Іпполіти,- численні згадки про елементи шлюбного ритуалу, радісна й світла атмосфера комедії відповідають жанровим ознакам «святкової п'єси», частини урочистостей на аристократичному весіллі, на якому могла бути присутня сама королева. «Сон літньої ночі» скоріш за все був приурочений до весілля графа Вільяма Дербі в 1594 р. Художній рівень комедії та ряд її деталей,- наприклад, Тітаніїн опис безупинних стихійних лих (ІІЧ І), який нагадував реальні обставини літа 1594 p.,- дозволяють датувати комедію 1594-1595 pp. Написана майже водночас із «Венеціанським купцем», «Приборканням норовливої», трагедією «Ромео і Джульєтта», комедія «Сон літньої ночі» не поступається цим шедеврам багатством художнього змісту.
Афіни часів античності, навколо яких ростуть англійські трави й квіти, де живуть ремісники з типово англійськими іменами й психологією, а молодь, як і в часи Шекспіра, вступає в конфлікт із батьківським диктатом, завдяки казковому сюжету сприймаються як дивний, далекий, але поетичний і художньо цілісний світ. Магія романтики поширюється й на Тезея, і на Іпполіту, які в іншому випадку лишилися б аристократичними маріонетками - dei machina. Риси «освіченого монаха» в образі Тезея, на думку критиків, дозволяють бачити в ньому літературний прообраз Генріха V, але саме почуття переможного кохання допомагає йому, разом з чарівником Обероном, виступати мудрим і справедливим вершителем людських доль у фіналі п'єси.
Тема кохання - провідна в комедії. У трагедії «Ромео і Джульєтта» в цей час Шекспір обрав зародження й розвиток любовної пристрасті предметом різностороннього психологічного аналізу. Ліричні герої «Сну літньої ночі» більш однопланові, змальовані з незначною індивідуалізацією: Гермія маленька й смаглява, Гелена висока й білява, Деметрій рішучий та різкий у судженнях, а Лізандр має м'яку й ліричну вдачу. Героїв споріднює більше характерних рис, ніж різнить, що само собою створює умови для нічної «комедії помилок». Кохання-мана, кохання-безумство, любовне шаленство ламає дружбу Гелени та Гермії, змушує забути про клятви вірності Деметрія та Лізандра. Власне, не Оберон чи Пак, а всесильне кохання збиває на манівці, штовхає молодих героїв на сміливі або й нерозважні вчинки. Точність психологічного малюнка Шекспіра надає вічним пригодам закоханих найбільшого значення в розкритті моральної теми п'єси. Стильові образи інших планів комедії - від нехитрих афоризмів Навоя (III, 1) до монологу Тезея про подібність поета, закоханого й безумця (V, 1) - теж підпорядковані поетизації непереборної сили почуття.
Лірична драма героїв зумовлена не тільки суб'єктивними змінами їхніх почуттів, але й історично об'єктивними умовами: похмурою тінню на тлі напівказкових подій постає загроза смертної кари за непослух, що нависає над Гермією. Але жанр казкової феєрії вимагає щасливого кінця. Реставрація гармонії в сфері людських стосунків є наслідком відновлення її між Обероном і Тітанією, в світі природних сил.
Ще Семюел Джонсон, англійський критик і коментатор Шекспіра в XVIII ст., звернув увагу на те, що в назві комедії йдеться про ніч в середині літа (midsummer), в той час як її дія розгортається десь на початку травня. Очевидно, в середині літа відбувалась та шлюбна церемонія, до якої написано п'єсу. Вибір же часу основної дії не випадковість. Травневі свята в Англії за давнім, ще дохристиянським звичаєм присвячені весняному цвітінню землі. На початку травня буяння соків у квітах і травах відповідає буянню людських мрій та фантазій, і згаданий анахронізм у атмосфері п'єси-казки виглядає цілком органічно. Зілля, що викликає кохання з першого погляду, життєрадісний, бешкетливий Пак та тендітні ельфи прийшли в комедію Шекспіра з англійського фольклору. Оберен і Тітанія - це витвір авторської уяви, і не дивно, що ці образи багатопланові. Шекспір наділяє царствене подружжя, подібне до Тезея й Іпполіти, безмежною владою над людьми й стихіями, і в той же час прирівнює їх до простих смертних, коли й вони потрапляють у полон до химер власної уяви. Люди й боги в ренесансному нічному царстві Шекспіра рівні перед коханням. Парадоксальним доказом на користь цієї ідеї є і абсурдна закоханість Тітанії в Навоя, перетвореного на осла: високий «романтичний» план комедії таким чином поєднується з «низовим», фарсовим її рівнем.
Постановку афінськими ремісниками «Лютої смерті Пірама й Тізби» звичайно трактують як бурлескну версію теми кохання, а ткача Навоя вважають - разом з Довбешкою («Марні зусилля кохання»), Лансом («Два веронці») та мамкою Джульєтти - неперевершеним комічним героєм ранньої творчості Шекспіра. З іронією змалював автор відверте презирство Іпполіти до спектаклю, а також зверхність Тезея, нездатних зрозуміти щирі почуття, якими керувались незграбні простолюдці. Чи не з цього починається в мистецтві усвідомлення й художнє втілення тієї дистанції між митцем і «верхами» суспільства, яке набере самостійного значення в наступні літературні епохи? П'єса про Пірама й Тізбу - це художній документ великої ваги, який доніс до майбутніх поколінь, хай у стилізованому вигляді, народну комедію тих часів. Усі моменти побутової, фарсової лівії твору по-своєму розвивають ідеї ренесансного гуманізму: так, невичерпна енергія Навоя, який хотів зіграти й Лева, й Тізбу, а ще краще - Геракла з усіма його подвигами, Навоя - з його вмінням лишатися собою і в ослячій подобі, і перед реальними чи казковими монархами, свідчить про віру Шекспіра в невичерпні можливості людини у фантасмагорії життя.
Поетична казка Шекспіра привернула увагу його шанувальників на Україні ще в 30-і pp. XIX ст. (нарис про п'єсу І. Я. Кронеберга, спроби перекладу І. В. Розковшенка та В. М. Лазаревського). Великий вплив справила п'єса на задум драми-феєрії Лес? Українки «Лісова пісня». Поетеса присвятила комедії також однойменного вірша. В 1927 р. Г. Юра поставив комедію на сцені Київського українського драматичного театру ім. І. Я. Франка. На світовій сцені великого авторитету набули інтерпретації комедії в лондонському театрі «Олд Вік», де в ролях Оберона та Тітанії виступали талановиті виконавці ролєл шекспірівського репертуару Джон Плгуд (1929) та Вів’єн Лі (1337). Поетичний спектакль про всепереможну силу кохання створив також відомий режисер англійського театру та кіно Пітер Брук (1971).
Серед кіноекранізацій «Сну літньої ночі» варто згадати американську стрічку режисерів М. Рейягарта та І. Дітерле (1935) та напрочуд поетичну спробу чехословацького режисера Іржі Трнки розповісти історію шекспірівських героїв мовою лялькового мультигогікату (1959).
С 415. Тезей, князь Афінський.- Титул «князь» в античному контексті є анахронізмом, але саме такий титул легендарний Тезей (Тесей), син і спадкоємець афінського царя Егея, мав у «Розповіді лицаря» з «Кентерберійських оповідань»- Дж. Чосера, де згадується, зокрема, і завоювання Тезеєм Скіфії, і одруження його а царицею амазонок Іпполітою. Тезей у Чосера теж мав придворного Філострата. Відомості про Тезея Шекспір міг знайти також у «Життєписах, благородних греків і римлян» Плутарха (46-120 н. є.), англійський переклад цієї, книги вийшов 1579 р.
Амазонки-легендарне плем'я жінок-войовниць, які жили в Малій Азії й на берегах Меотіди (Азовського моря).
С. 417. Для тебе батько - есе одно, що бог,- Принцип патріархальних родинних стосунків, якого дотримувалися і в часи Шекспіра,
С. 418. Чи зможеш ти вдягти убір черниці...- Приклад анзхроніаму: в Стародавній Греції не існувало монастирів.
Діана - тут - богиня дівочої цноти.
С. 42СК Клянусь... стрілою щиро-залотою...- За міфом, золота стріла Еротз (Купідона) приносила щасливе кохання.
Веперані голубки - символ- чистоти, постійний- атрибут богині кохання Венери.
/ тим вогнем, котрий спалив Дідону...- В «Енеїді» Вергілія цариця Карфагена Дідона, покинута Енеєм, заподіяла собі смерть, спаливши себе на поховальному вогнищі.
С. 42f. Феба - одое з імен Діани, богині місячного світла.
С. 423. Тіірам і Тізба - герої трагічної історії про кохання з поеми «Метаморфози» Овідая, иро юнака і дівчину з ворожих сімей у Вавілоні. Одне з можливих джерел трагедії «Ромео і Джульєтти».
Та найдужче мені личить тиранів грати,- Є припущення, що Шекслір глузує з Едварда Алейна, провідного актора з трупи Лорда Адмірала, яка суперничала з трупою Бербеджа. Алейн славився патетичним виконанням ролей тиранів і злочинців.
Ракл - перекручене ім'я Геракла, грецького героя. Хвеб (Феб) - бог світла в греків.
С. 424. ...ти однаково гратимеш у мошкарі...- В єлизаветинському театрі жіночі ролі грали юнаки. Якщо зовнішності виконавця бракувало жіночності, йому доводилося грати в масці.
А роль Лева у вас переписана? - Столяр Гембель - буфонний образ. В .англійському тексті він зветься Snug, тобто «гладенький, акуратний, добре припасований» - звичайні прикмети столярного виробу. Комізм цієї натури привернув увагу К- Маркса, який порівняв англійського буржуазного радикала Юма, що хотів зробити «опозицію приємною»», із столяром «Снагом, який грає роль лева в «лютій смерті Пірама й Тісби» (Твори, Т. Ю, с. 85).
С. 425. А яку бороду мені найкраще начепити? - В єлизаветинському театрі колір бороди відповідав характеру персонажа. Руду або кармазинову бороду носили зрадники та інші негативні персонажі. Ці кольори, так саме, як і інші, запропоновані Навоєм, не відповідали темпераментові ніжного коханця Пірама.
Робін Паливода - в оригіналі Robin Good Wlow, тобто Робін Добряга, популярний образ англійської народної поезії. Фольклорний Пак був злим і підступним, але Шекспір наділяє його також рисами іншого гнома - Берта Добряги, який, зокрема, зробив чимало послуг легендарному Робін Гудові. Про Берта Добрягу писав Р. Скотт у трактаті «Відкриття відьомства» (Discovery of Witchcraft, 1584), де знаходимо також і мотив тимчасового перетворення на осла.
С. 426. Королеви фей слуга я.- Сучасники автора «приймали цю репліку як звертання до королеви Єлизавети, що могла бути присутня на першій виставі.
...зрошаю моріжки...- Існувало повір'я, що ельфи кроплять водою ті кола, що лишаються після ганців фей, і там виростає напрочуд свіжа трава, яку, проте, не хоче їсти худоба.
Украдене в індійського царя...- В часи Шекспіра вірили, що фея, яка допомагає породіллям, здатна підмінити новонародженого й забрати його до свого учту, лишивши в колисці малого ельфа.
Оберон - очевидно, Альберіх, карлик-охоронець підземних скарбів Нібелунгів, який у старофранцузькім тексті «Huon de Bordeax» перетворився на Оберона і під таким ім'ям вийшов на англійську сцену 1591 р. у драмі Р. Гріна «Яків IV».
С. 427. Тітанія - ім'я походить з «Метаморфоз» Овідія. Корін і Філіда - умовні імена закоханих пастушків у пасторальній поезії.
Перігена - дочка корінфського розбійника Сінікса, яка закохалася в Тезея, що вбив її батька.
Еглея - німфа, заради кохання якої Тезей покинув дочку крітського царя Аріадну на острові Наксосі.
Антіопа - амазонка, кохана Тезея, яку герой убив, бо вона не давала згоди на його шлюб з дочкою крітського царя Федрою. Оберон «згадує» події, які відбулися значно пізніше весілля Тезея та Іпполіти.
С. 428. Дощами переповнили річки...- Досить об'єктивний опис дощового літа 1594 р.
/ весь цей рій нещасть Із нашої зродився суперечки.- Репліка втілює ренесансну Ідею єдності й світової гармонії.
С. 429. Нептун - бог моря в римській міфології.
Ерот... Націлившися в осяйну весталку, Яка на небі західнім царює...- Цей образ вважають натяком на королеву Єлизавету, яка за офіційним міфом дала обітницю цноти.
С. 430. Весталки - жриці богині домашнього вогнища в римській міфології, які на 30 років давали обітницю зберігати цнотливість. . . ., .
С. 431. За Аполлоном Дафна хай женеться...- Гелена слушно пропонує Деметрію «вивернути легенду» - за міфом, Аполлон переслідував Дафну (див. прим, до «Приборкання норовливої», вступ, II).
Грифон - фантастичний звір з тулубом лева, головою та крилами грифа.
С. 432. По вбранню видно - той юнак з Афін.- Афіняни носили плащі особливого крою.
С. 438. ...цей пролог пояснить глядачам...- Актор, який виголошував пролог, звався Прологом.
...напишімо самими восьмискладовими.- В англійських баладах звичайно чергувалися восьмискладові та шестискладові вірші. Навій вважає, що чим довший рядок, тим поважніше виглядатиме вірш.
Випустити лева до дам... хай бог милує! - Сучасники Шекспіра знали про наслідки такого експерименту. На хрестинах старшого сина шотландського короля ЗО.VIII. 1594 р. у святковій процесії була колісниця, запряжена левом, що викликало загальну паніку.
...треба оголосити, як його звуть насправді...- На придворному святі 1575 р. в присутності королеви трапилась курйозна історія: актор Гаррі Голдінхем, що мав зіграти роль легендарного співця Аріона, якого від смерті рятує дельфін, чомусь
під час вистави скинув з себе костюм Аріона, запевняючи, що насправді він Гаррі Голдінхем.
А яка буде ніч?.. Чи місячна? - Дія відбувається за 4 дні до того, як місяць обновиться, але йдеться про «повний місяць». Нехтуючи точністю деталей, Шекспір, проте, зберігає головне - атмосферу фантастичної казки.
С. 440. Гробниці Ніна! - Нін - легендарний цар Ассірії і засновник її столиці Ніневії.
Що ти бачиш?.. Що ж, як не свою ослячу голову! - Популярний жарт часів Шекспіра.
С. 444. Скоріш повірю, що до антиподів Крізь землю можна продовбать віконце...- Антиподами стародавня наука називала жителів діаметрально протилежних пунктів земної кулі. В античному світі існування антиподів1 заперечували Лукрецій, Пліній, Плутарх, а в ранньому християнстві - Августін.
С. 445. Спивають кров зі щік гіркі зітхання.- В давнину вірили, що з кожним зітханням людина втрачає краплю крові.
Татарина стріла - тобто стріла з вигнутого лука Купідона (Ерота), який називали татарським на відміну від прямого англійського. , С. 447. Тавр (Торос) - гірський хребет у Малій Азії.
С. 450. Геть, ефіопко!..- Татарко смагла! - Свідчення зневаги до Гермії (див. примітки до «Двох веронців», II, 6).
С. 451. ...мальована жердина? - Високий стовп, прикрашений різнобарвними стрічками, який в Англії встановлювали на травневі свята.
С. 453. ...огорни їх млою, Чорнішою, ніж Ахерон...- Підземна ріка, через яку душі померлих переправлялись до Аїду, царства мертвих.
Дракони ночі вже беруть розгін...- За міфічними уявленнями, колісницю богині ночі та королеви духів Гекати везли чорні дракони.
Аврора - богиня вранішньої зорі в римській міфології.
А ті, чий вічний дім На роздоріжжі...- Самогубці, яких, за звичаєм, не ховали в освяченій землі, щоб їхні душі не знали спокою.
С. 457. Заграйте-но щось рублем по качалці.- Навій хоче послухати звичну для нього сільську шумову музику.
С. 459. Послухай, люба, пісню гончаків.- Образ має реальну основу: аристократи часів Єлизавети підбирали мисливських собак до зграї так, щоб гавкіт їхній звучав мелодійно.
С. 460. Кадм - герой грецького епосу, син фінікійського царя Аге-нора, засновник міста Фів.
Спартанські собаки - порода дуже лютих псів. .
Фессалія--область Греції біля Егейського моря, що славилась родючими землями. Валентинів день Давне минув...- За повір'ям, 14 лютого, день св. Валентина, птахи повертаються з півдня й починають збиватися в пари.
С. 461. Бо нині, як і ми, ці вірні пари... поєднаються навіки.- На початку п'єси до весілля лишалося 4 дні, які дивним чином минули за одну ніч. Авторський недогляд.
С. 462. ...хай складе баладу про мій сон.- Народні співці в часи Шекспіра часто писали балади на злобу дня.
С. 463. ...шести пенсів щоденно...- Вдячні патрони призначали своїм улюбленим акторам пенсію. Вілл Кемп, блазень з трупи Лорда Камергера, після вдалого виступу в Норвїчі отримав від мера цього міста довічну пенсію в 40 шілінгів щорічно.
С. 464. Ледина донка - Єлена Троянська (див. прим, до «Приборкання норовливої», І, 2).
Поетів зір в високому безумстві...- Існує думка шексщрознавців, що цей монолог про силу уяви та її здатність перетворювати світ Шекспір написав пізніше.
С. 465. «Бій з кентаврами».- Йдеться про битву з кентаврами Геракла і Тезея, які прийшли на допомогу цареві лапіфів Періфою.
Фракійський співець - Орфей; за легендою, став жертвою вакханок, прихильниць культу Діоніса (Вакха).
«Як дев'ять муз оплакують Науку...» - іронічний натяк на поему Едмунда Спенсера «Сльози муз» (1591), в якій автор з гіркотою писав про те, як нехтують ученістю й ученими людьми.
С. 469. Олеандр-перекручене від імені Леандр.
С. 470. Мегеро-перекручене від імені Геро. Майстри мають на увазі трагічних коханців Леандра і Геро (див. прим, до -«Двах веронців», І, 1).
Пехвал - і Прокруста - в оригіналі Прокруса - перекручені імена подружжя Кефала і Прокріди. За міфом, підозрюючи чоловіка у зраді, Прокріда стежила за ним під час полювання й випадково стала його жертвою. Образ Кефала як вірного коханого розрахований на комічний ефект.
С. 472. Фурії - богині помсти; парки - богині людської долі в римській міфології.
С 473. Бергамсьімй танець-італійський веселий селянський танок.
С. 475. Поклонники Гекати - в оригіналі «троїстої» Гекати (triple Hecate). Культ велительки підземного царства існував у трьох формах: Гекати під землею, Діани на землі, Місяця на небі.
А мене вперед послали - За дверима замести.- Перший фінал п'єси являє собою так звану «маску», тобто .інтермедію ельфів, які виконують різні весільні обряди. Ця кінцівка виконувалася, власне, на весіллі.
С. 476. А як ми вам не вгодили...- Другий фінал, яким завершували п'єсу в загальнодоступному театрі.
Наталя ЖЛУКТЕНКО
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Вільям Шекспір Сон літньої ночі Переклад Юрія Лісняка
ЗМІСТ
| 1. | Вільям Шекспір Сон літньої ночі Переклад Юрія Лісняка |
| 2. | ДІЯ ДРУГА СЦЕНА 1 Входять Ельф з одного боку і Пак (Робін... |
| 3. | ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Ліс. Тітанія спить. Входять актори: Клинець,... |
| 4. | ДІЯ ЧЕТВЕРТА СЦЕНА 1 Там-таки. Входять Т і т а н і я, королева... |
| 5. | ДІЯ П'ЯТА СЦЕНА 1 Афіни. Зала в Тезеєвім палаці. Входять Тезей,... |
| 6. | Примітки Комедію «Сон літньої ночі» серед п'єс Шекспіра вперше... |
На попередню
|
|
