Додати в закладки

  
Переклад Translate

Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.

Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Вільям Шекспір Тіт Андронік Переклад Бориса Тена та Віктора Гуменюка

Точна дата появи твору невідома. Сучасні дослідники відносять його написання до 1590-1593 років, тобто до початку творчого шляху Шекспіра. Перше анонімне видання «Тіта Андроніка» з'явилося в 1594 році; за життя Шекспіра вийшло ще два його видання - в 1600 і 1611 роках. Текст третього Quarto був передрукований у Folio 1623 року з додатком деяких сценічних вказівок і другої сцени з третьої дії, взятих із театрального рукопису п'єси. Багато критиків і дослідників XVIII-XIX ст. заперечували авторство Шекспіра, посилаючись на художню слабкість цієї п'єси, на переповненість її грубими й жорстокими сценами, проявами естетичного несмаку, на примітивність її структури. Вважалося, що ця п'єса недостойна генія Шекспіра, навіть більше - що вона його принижує. Однак існує немало переконливих доказів авторства Шекспіра, і насамперед той, що Гемінг і Кондел, його найближчі співробітники по театру, включили її до F 1623 року. Воднораз сучасні дослідники припускають, що Шекспір був не єдиним автором «Тіта Андроніка»; цілком вірогідно, що він, як це не раз бувало, переробляв уже існуючий текст п'єси, залишаючи без змін окремі його шматки.

Безпосереднє джерело «Тіта Андроніка» ще не виявлене; з певністю можна говорити лише про окремі мотиви п'єси, що йдуть від Овідія і Сенеки.

Перша спроба Шекспіра в трагедійному жанрі, «Тіт Андронік» якоюсь мірою відбиває також складнощі й слабості ранніх етапів формування цього жанру. Як відомо, середньовічна драматургія жанру трагедії не знала, і ренесансна трагедія виникала як відродження та оригінальний розвиток античного жанру. Проте за взірці для неї правили не найвищі його досягнення - давньогрецькі трагедії класичного періоду,- а головним чином трагедії Сенеки, римського драматурга І ст. н. є. До речі, все те, що розчаровувало й відштовхувало в «Тіті Андроніку» критиків і читачів XVIII й XIX ст., загалом було властиве новочас-ній трагедії на перших етапах її розвитку: італійській трагедії XVI ст., ранній іспанській та англійській трагедії тощо. її автори прагнули передусім до нагнітання жаху, вбачаючи в цьому трагедійний сенс твору. Вузько й спрощено розуміли вони моральну мету трагедії, вважаючи, що насамперед вона вчить не заноситися в щасті й стоїчно переносити страждання. Явний нахил мали вони до живописання всіляких жорстокостей і злодіянь, вибухів пристрастей та інстинктів, не контрольованих розумом і моральною свідомістю. В кричущій невідповідності зі змістом цих трагедій перебуває їхній стиль, де панує велемовна й тріс-куча риторика.

У ренесансній Англії довершеним зразком такого твору стала «Іспанська трагедія» (близько 1587) Т. Кіда. Здавалося б, неможливо досягти більшого нагромадження злодіянь, жорстокостей, кривавих розплат, убивств тощо. Проте Шекспір у своєму «Тіті Андроніку» перевершив «криваву трагедію» Кіда не тільки кількісно, а й, так би мовити, якісно: згадаймо хоча б сцену, де головний герой пригощає лиходійку Тамору засмаженим м'ясом її синів, а потім убиває її, що тягне за собою цілий ланцюг негайних убивств. А втім, немає потреби переповідати чи каталогізувати страхіття, якими наповнений «Тіт Андронік». Натомість зазначимо, що при всьому тому є у творі й немало фрагментів справжньої поезії, які провіщають майбутні шедеври Шекспіра в трагедійному жанрі.

З усіх тих визначень, які давалися «Тіту Андроніку» в науковій літературі, найбільш слушним, на нашу думку, є визначення «примітивна трагедія». Так, не саме примітивна трагедія і за розумінням трагічного як жахливого, і за його художнім вираженням, і за прагненням удовольнити примітивні «трагедійні» смаки тогочасних глядачів. Але ж примітивне в мистецтві означає і «першо-стадійне»: це те грубе, недосконале, елементарне, з якого потім розвиваються високі, завершені форми різних видів і жанрів художньої творчості. Якраз у такому відношенні й перебуває «Тіт Андронік» до наступних шедеврів Шекспіра в жанрі трагедії.

ПРИМІТКИ ДО «ТІТА АНДРОНІКА»

С. 428. ...котрий ще зветься Пій...- Від латинського Pius - «благочестивий».

С. 429. Капітолію хранитель - Юпітер.

...блукати По жаховійних Стіксу берегах! - За античним повір'ям, душі загиблих неприкаяно блукають по берегах Стіксу, ріки в царстві мертвих, доки їх тіла не віддані землі.

С. 431. ...цариці Трої Дали нагоду люто відплатити Фракійському тирану...- Троянська цариця- Гекуба помстилася за вбивство сина фракійському цареві Полімнестору, своєю рукою вирвавши йому очі.

С. 432. Він до Солонового щастя ближчий.- За легендою, афін-ський державний діяч і мудрець Солон (VII-VI ст. до н. є.) заявив, що справді щасливими можна вважати лише мертвих, які вже не підвладні примхам долі.

Цей чистий білий плащ... Ти названий... Достойним candidatus,- одягни...- В давньому Римі кандидати на високі посади одягали білий плащ (паллій).

С. 433. Титана промені...- Бога сонця Аполлона (Феба) називали також Титаном.

С. 436. Фебея - одне з імен богині мисливства Діани. С. 438. Лаертів мудрий син - Одіссвй (Улісс).

С. 443. ...носили І не такі Вулканову оздобу - тобто роги, оскільки Венера зраджувала свого чоловіка Вулкана з Марсом.

С. 447. Як та Дідона з принцом манд рівним...т-Тобто а Енеєм; далі йде парафраз із четвертої пісні «Еиеїди» Вергілія.

Моїми ж геть заволодів Сатурн.- За астрологічними викладками, люди, що народилися під знаком Сатурна, відзначаються холодністю почуттів.

Філомела- міфічна героїня, яку збезчестив Терей, чоловік її сестри Прокни, і, щоб вона не могла розповісти про злочин, відрізав їй язик. Із цим мотивом, запозиченим Шекспіром із «Метаморфоз» Овідія, пов'язана в трагедії лінія Лавінії.

С. 448. Актеон - міфічний мисливець, що підгледів купання Арте-міди (Діани); розгнівана богиня перетворила Актеона на оленя, і юнака розтерзали його ж собаки.

...цей темний кіммерієць...- В уявленні давніх греків кіммерійці - жителі віддалених країн темряви, але зовсім не темношкірі. У Шекспіра це слово наповнюється іншим змістом.

С. 449. Семіраміда - еллінізована форма імені ассірійської цариці Шаммураміт (IX ст. до н. є.). Легенда приписує їй не тільки будівництво висячих садів, а й велику жорстокість.

С. 452. Шрам - герой із сюжету Овідія про Пірама й Тізбу, створеного на міфічній основі. Прийшовши на побачення з Тізбою, Пірам побачив її покривало, яке пошматувала левиця. Гадаючи, що Тізба загинула, він заколов себе. Тізба, знайшовши тіло коханого, теж заподіяла собі смерть. До цього сюжету Шекспір звернувся в комедії «Сон літньої ночі», якоюсь мірою він використовує його також у трагедії «Ромео і Джульєтта».

Коціт - міфічна ріка в царстві мертвих.

С. 467. Корнелія так пильно не читала Своїм синам...- Корнелію, матір Тіберія і Гая Гракхів (II ст. до н. є.), великих римських реформаторів, шанували в Римі як зразкову виховательку.

С. 468. Тулліїв «Оратор» - трактат Марка Туллія Ціцерона (І ст. до н. є.).

С. 470. ...вітер Пісок розвіє, мов листки Сивіли...- За Вергілієм, пророчиця Сивіла писала свої пророцтва на аркушах, які нерідко розносив вітер.

С. 472.

Integer vitae, scelerisque purus

Non eget Mauri jaculis, nee arcu (лат.) -

Хто не чинить зла, хто з життям у згоді -

Нащо лук йому чи списи маврійські...

(Горацій, Ода XXII. Пер. А. Содомори)

С. 474. Енкелад і його батько Тіфон - титани в давньогрецькій міфології.

C. 476. Terras Astraea religuit (лат.) - Астрея покинула землю.

Цитата з «Метаморфоз» Овідія, де розповідається про те, як богиня справедливості Астрея покинула землю, коли настав «залізний вік».

С. 489. Гіперіон - у грецькій міфології, одне з імен бога сонця Геліоса.

С. 494. Чи слушно розлютований Віргіній Вчинив, убивши власною рукою Дочку, яку позбавили дівоцтва? - Насправді, за римською легендою, Віргіній вбив свою дочку, щоб її не зганьбив децемвір Аппій Клавдій.

С. 495. ...врочисто предок наш Оповідав засмученій Дідоні...- Мається на увазі Еней, легендарний родоначальник римлян.

С. 496. Сінон - див. примітки до третьої частини «Генріха VI».

Дмитро НАЛИВАЙКО

© Aerius, 2005

Додати в закладки

  
Переклад Translate