Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата
LXXXIV
Знов каже Олів'єр: «Багато маврів,
А наших франків, знамо, мало дуже...
Гей, засурміть, Роланде, любий друже,
Почує і повернеться наш Карл!"
На те Роланд: Не мудро б я зробив,
Всю Францію ганьбою я б укрив!
Волію я своїм мечем разити,
Свій Дюрандаль в ворожу кров втопити.
Прийшли сюди на лихо сарацини.
Ручуся вам, що всі вони загинуть!"
LXXXIXРоланд вже бачить - буде бій великий,
Відважніший стає від лева й барса.
Скликає франків, каже Олів'єру:
Облиш цю мову, друже мій, тепер!
Нам досить війська володар залишив,
З найкращих двадцять тисяч вибирав,
І боягузів серед них не знав.
Васал повинен за свого сеньйора
Терпіть нестатки, спеку і мороз,
Віддати тіло й кров і все життя!
Є в тебе спис, а в мене Дюрандаль,
Мій добрий меч, самого Карла дар.
Помру - новий його хазяїн скаже:
Ним вірний, славний володів васал!"
CVЗагальний бій і дивний скрізь лютує,
Де більша небезпека, там Роланд;
Разить він списом, поки спис придатний,
Та спис з п'ятнадцятим зламавсь ударом.
Тоді Роланд вхопивсь за Дюрандаля,
Пустив коня, наскочив на Шернубля,
Розсік шолом, сіяючий алмазом,
Розтяв шишак сталевий і волосся, [170]
Лице і очі, груди і кольчугу,
Спинний хребет надвоє розрубав
Враз із сідлом, і луку золотую.
У кінськім крупі тільки меч спинився,
Розтявши й кінські кості всім на диво,-
Два трупи у траву зелену впало.
І мовив граф Роланд: "Нікчемні маври!-
Не в добрий час з'явилися сюди:
Ваш Мухамед вам тут не допоможе.
Така почвара нас не переможе!"
СХІІСтрашний, кривавий бій лютує далі.
Разять відважно Олів'єр з Роландом,
Турпін наніс свій тисячний удар.
І пери теж не відстають від них -
Всі франки б'ються дружно, як один.
Невірних сотні, тисячі упало,
Тим явна смерть, які не повтікали, -
Рад, чи не рад - прощаються з життям.
Але ж і франки кращих тратять там.
їх не побачать вже батьки й жінки,
Ні Карл король, що жде їх серед гір...
А що ж то сталося у франкській стороні?
Гримлять громи, бушують буруни,
Невпинний град і ливний дощ без краю,
І часті блискавки все небо криють,
І вся навкруг здригається земля:
Від церкви Сен-Мішель і аж до Санса,
Від Безансона до Гюйтсандських брам
Нема будівлі, де би мур не падав.
У самий південь скрізь там темно стало,
Он тільки й світла, як на небі спалах.
І люди всі навкруг вжахнулись з того,
І всі кричать: "Це судний день настав!"
Ніхто ж не знає з чого - ураган:
Природа тужить, що помре Роланд.
CXIVДолиною зближається Марсілій.
Велике військо скликать він зумів -
Веде на бій десятків два полків.
Горять шоломи злотом, самоцвітом,
Блищать щити та панцери дамаські,
Сім тисяч сурм ураз до бою грає,-
Несеться гомін по цілому краю.
"Мій Олів'єре, друже мій і брате,-
Сказав Роланд, - продав нас Ганелон.
Сховати зраду вже тепер не можна,
За нас помститься наш великий Карл!
А в нас тут буде бій тяжкий, кривавий,
Такого ще на світі не бувало.
Почну рубати маврів Дюрандалем,
Ти ж Альтеклером, друже мій, рубай!
Ми стільки світу вже сходили з ними,
Так ними виграли багато боїв,
Що пісні не складуть про нас лихої!
СХХІХ... Хто бачив Олів'єра і Роланда,
Як люто билися вони мечами,
Або Турпіна з списом у руках
Всього чотири тисячі невірних
Вони убили в січі цій кривавій,-
Пісні і кличі так порахували.
Чотири наступи відбили наші,
Останній, п'ятий згубний був, нещасний:
Загинули в бою барони франків,
Лиш шістдесят з усіх лишалось,-
За них пізніше маври заплатили.
CXXXПобачив згубу франків граф Роланд
І Олів'єру другові сказав:
"Мій любий друже, що ти тут поробиш?
Бач, скільки в нас загинуло відважних,
Які барони не живуть вже нині,
На жаль і смуток любої країни!
Великий Карле, наш королю славний,
Чом ти не тут? Ой, любий Олів'єре, [171]
Що ж нам робить? Як повідомить Карла?"
"Не знаю, друже, - мовить Олів'єр, -
Як ждать безчестя, краще смерть тепер!"
СХХХІ"Я засурмлю в свій ріг, у Оліфант,
В міжгір'ї Карл іде, - сказав Роланд, -
Ручуся, він почує й вернеться назад".
"Це був би сором, - каже Олів'єр, -
Цим тільки вкриєте себе ганьбою,
Себе і ввесь свій рід на цілий вік.
Було б тоді сурмити, як казав,
Тепер на це я згоди би не дав.
Тепер сурмить не честь і не хвала,
Коли вам кров всі руки залила".
Роланд на те: "То кров ще не моя!"
Книга: Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата
ЗМІСТ
| 1. | Пісня про Роланда [уривки] Переклад Василя Щурата |
| 2. | Пісня про Роланда (із скороченнями) Пісня про Роланда... |
| 3. | XIV Скінчив свою промову володар. Не годиться із... |
| 4. | XLII "Дивуюсь Карлу я, - сказав Марсілій, -... |
| 5. | LXXXIV Знов каже Олів'єр: «Багато маврів, А наших... |
| 6. | CXXXIV Але Турпін цю суперечку вчув, Коня свого... |
На попередню
|
|
