Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ПІСНЯ ТРЕТЯ
1] Коли переполох, для душ нежданий,
2] По всій рівнині розпорошив тих,
3] Що йшли на шпиль, для розуму жаданий,
4] Я притуливсь до друга днів моїх -
5] Без нього що робив би я з судьбою?
6] І як би вийшов з мандрувань тяжких? -
7] І вчув, що він обурений собою,
8] Святе сумління - як найтонший слух!
9] Вина й мала стає йому тяжкою.
10] Коли ж нарешті він притишив рух,
11] Поважність звичну повернувши крокам,
12] То мій розгублений спочатку дух
13] Згадав мету, що втратив ненароком,
14] І от я очі звів на дивогляд -
15] Він в небо муром зводився широким.
16] Проміння, червоніючи позад,
17] Переді мною зникло на стежинці,
18] Як перед найгустішою з завад.
19] І, боячись лишитись наодинці,
20] Я озирнувсь, - аж по землі крутій
21] Лежала лиш переді мною тінь ця.
22] Мій захисник сказав: «Кинь, сину мій!
23] Чого це обдивлятись закортіло?
24] Чи я не тут? Чи не вожай я твій?
25] Де нині вечір, мир знайшло там тіло,
26] Що відкидало тінь мою хоч де
27] Й не в Бріндізі - в Неаполі спочило,
28] І от від мене тінь вже не впаде.
29] Хай вигляд хмар тебе сильніш вражає:
30] На промінь промінь тіні не кладе.
31] І хоч небесна сила полишає
32] У тілі біль і студінь навісну,
33] Та саме як - розкрити не бажає.
34] Закрито й іншу людям таїну -
35] Збагнуть її лиш дурня вабить мрія! -
36] Як три особи містять суть одну.
37] Тому й лишайся, людський роде, з quia!
38] Якби ти міг здійснить свої ждання,
39] То понести не мусила б Марія.
40] Ти бачив тих, що ждали навмання,
41] Але натомість, волею Закона,
42] Засуджені на вічне незнання.
43] Кажу про Арістотеля, Платона
44] І багатьох ще». Тиша залягла,
45] Й чоло поникле вкрила дум запона.
46] Нарешті стежка до гори звела.
47] Перемогти ці урвища могучі
48] Нога найдужча, певне б, не змогла.
49] З Турбії стежка в Лерічі по кручі
50] Здалася б і широка, і пряма
51] Проти цієї кам'яної кучі.
52] «Шукать дороги тут, либонь, дарма, -
53] Учитель вимовив, - яка б до стелі
54] Тих довела, у кого крил нема».
55] І от коли він в думи невеселі
56] Заглибився, понуривши чоло,
57] Я ж озирався навкруги на скелі, -
58] Побачив я ізліва, як ішло
59] До нас багато духів так повільно,
60] Що руху вздріти око не змогло.
61] Я мовив: «Вчителю, поглянь-но пильно -
62] Он рада йде; то може б, ти спитав,
63] Коли стежок не знаєш безпомильно».
64] Поет зирнув і лагідніш сказав:
65] «Ходім до них, бо їхні кроки важчі.
66] Ти, сину, сумніви свої зостав».
67] Були вони далеко: мовив краще -
68] Коли ми кроків з тисячу пройшли,
69] Лишалась відстань, як кидок із пращі.
70] Та ось вони спинились край скали,
71] Мов ті, що стали раптом у ваганні
72] І зовсім розгубилися були.
73] «О ви, померлі в добрім сподіванні! -
74] Віргілій вигукнув. - Хай мир благий,
75] Яким усі ви марите в єднанні,
76] На гору шлях підкаже до снаги,
77] Бо зволікання гірше, ніж удари,
78] Для тих, що час їм надто дорогий».
79] Як перша із овець іде з кошари,
80] Позаду ж всі - за одною одна
81] Із простої й сумирної отари,
82] Те саме й інші роблять, що вона, -
83] На спини лізли б, якби та спинялась,
84] Хоч їм причина зовсім не ясна, -
85] Так перша з душ до нас тут приєдналась -
86] Печаткою чесноти на чолі
87] Вона й серед щасливців одрізнялась, -
88] Та глянувши, що сонця до землі
89] Моя особа зовсім не пустила
90] І тінь лягла праворуч по скалі,
91] Вона спинилась, потім одступила,
92] І кожна з тих, що натовпом густим
93] Позаду йшли, те ж і собі зробила.
94] «Без вашого питання відповім,
95] Що тіло це людське - живого роду,
96] Тому-то й рвуться промені на нім.
97] Ви не дивуйте на його свободу,
98] Бо дозвіл він дістав на небесах
99] І хоче подолати перешкоду», -
100] Сказав поет, і у таких словах
101] Всі духи радили: «Ходімо з нами», -
102] J з радістю показували шлях.
103] Один з них мовив: «Як ідеш з мерцями,
104] Мені увагу приділи живу, -
105] Чи не стрічав мене поміж бійцями?»
106] Оглянув постать я, мені нову:
107] Він був русявий, гарний і рухливий,
108] Та шрам надвоє розтинав брову.
109] Не розпізнав я, хто цей дух вродливий;
110] Той мовив: «Глянь-но! - Показав перед,
111] Де в грудях зяяв розруб страхітливий,
112] І посміхнувсь, додавши: - Я Манфред,
113] Констанци рідний внук, імператриці.
114] Прошу, як вирвешся із цих тенет,
115] У доні будь, в сім'ї, де міг родиться
116] Блиск Арагону і Сицилій блиск,
117] І правді всій допоможи розкриться.
118] Як збив мене з коня ворожий тиск,
119] Я вдавсь до того, хто крізь рани бачив
120] Мого життя уже пригаслий приск,
121] В сльозах благав, щоб він мене пробачив,
122] Бо вельми щедрі руки в Доброти
123] Для тих, хто шлях свій каяттям позначив.
124] Якби козенцький пастир зміг не йти
125] Виконувати Климента веління,
126] А глянув би в Господній лик святий, -
127] При Беневенто й досі жерло б тління
128] Побіля мосту прах моїх кісток
129] Під вартою важенного каміння.
130] А так їх мочить дощ, вкрива пісок
131] Над Верде, за кордоном, і зотліють
132] Із тягарем обернених свічок.
133] Але не сильно так прокляття діють,
134] Щоб вічна не вернулася любов,
135] Аж поки в нас надії зеленіють.
136] Хто без відпущення з життя пішов,
137] Хоч і розкаявся в хвилину смерті,
138] Зайти не може під святий покров
139] Аж тридцять строків, поки був упертий
140] В провинах протягом десятиліть,
141] Як присуду молитвою не стерти.
142] Тепер добрав ти сам, як звеселить
143] Констанцу розповідь твоя про мене, -
144] Де стрів мене й за що їй слід молить.
145] Молитва там - розправить тут рамена».
Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ЗМІСТ
На попередню
|