Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ПІСНЯ ДЕСЯТА
1] Коли ми стали по той бік порогу,
2] Який моторна хитрість обмина,
3] Воліючи покручену дорогу,
4] Замкнулась знову брама голосна, -
5] Це я почув. Якби я озирнувся,
6] Чим виправдалась би моя вина?
7] Ми йшли вузьким шляхом, що простягнувся
8] В глухій розпадині туди й сюди,
9] Як в морі вал - набіг і вбік війнувся.
10] «Нам тут потрібні вмілість і труди, -
11] Почав вожай, - не вийти б ненароком
12] Звідтіль і звідси на свої ж сліди».
13] І ми таким повільним надто кроком
14] Посунули, що на спочин зайшов
15] Щербатий місяць шляхом одиноким,
16] Аж поки ми із кам'яних заков
17] Не вийшли на вершок стрімкої скелі,
18] Там, де гора униз пішла ізнов.
19] Я - стомлений, обидва - невеселі,
20] Непевні, досягли ми площини,
21] Відлюднішої, ніж тропа в пустелі.
22] Дорога йшла стрілою вздовж стіни,
23] Між прірвою й скалою край обриву
24] Й три людські зрости мала ширини.
25] Уступ тягнувсь направо і наліво,
26] І, скільки вистачало сил в очах,
27] Не видно змін було у нім, на диво.
28] Нога на цей ще не ступила шлях,
29] Коли побачив я перед собою
30] Широкі обводи по стрімчаках,
31] Всі біломармурові, із різьбою,
32] Що проти них не тільки Поліклет,
33] Сама природа вкрилася б ганьбою.
34] От ангел, щойно мов скінчивши лет,
35] Приносить вість, виплакувану звіку,
36] Про мир на всій землі, мету всіх мет,
37] З майстерністю на всю стіну велику
38] Зображений в величній красоті,
39] Не схожий на подобу без'язику,
40] Мов «Радуйся!», клянусь, казав він тій,
41] Що обертає, благосна, ключами,
42] Які любов хоронять в чистоті.
43] А вид її, осяяний словами,
44] Що «Се раба господня», виглядав,
45] Неначе образ, литий за взірцями.
46] «Для іншого увагу теж зостав», -
47] Сказав моєї керівник надії,
48] Що близько серця в нього я стояв.
49] І тут помітив я позад Марії,
50] Між образів, як вирослих з землі,
51] І обіч з тим, хто вів мене до мрії,
52] Іще картину, врізану в скалі.
53] Я обійшов Віргілія і вп'явся
54] У постаті на мармуровім тлі.
55] Ковчег, страшний для того, хто хапався
56] За діло не своє, тягли бики,
57] І віз під ним неначебто хитався.
58] Сім хорів створювали співаки,
59] І в мене сперечалось око з вухом:
60] Таки є звуки! Ні, нема-таки!
61] У зору спірка йшла також із нюхом
62] Про дим з кадильниць - витвір різьбаря, -
63] Чи пахне він, чи ні кадильним духом?
64] Перед ковчегом, сяйним, як зоря,
65] Ішов танцюючи псалмист побожний,
66] Що вищий був і менший за царя.
67] А на палаці - бачить міг би кожний -
68] Мелхола сумно поглядала вниз,
69] Як і належить пані цій вельможній.
70] Пішов я від Мелхоли й переніс
71] На інші образи свою увагу,
72] Вони ж біліли на увесь карниз.
73] Змальовано тут славу і повагу
74] Монарха, що чеснот його талан
75] Григорія подвигнув на звитягу.
76] Великий імператор цей - Траян.
77] Вдова, ридавши, за вузду спиняла
78] Коня в найліпшого з нехристиян.
79] Навкруг у корогвах з орлом стояла
80] Кіннота, і нечутна іздаля
81] Десь військова сурма похід співала.
82] Сердешна жінка наче примовля:
83] «Скарай убивць мого, владарю, сина.
84] Хай і мене поглине з ним земля!»
85] Він каже: «Кари не втече провина,
86] Як вернемо». Вона: «Ти б хоч зирнув,
87] А то ще набіжить лиха година,
88] Й не вернеш ти». А він: «Я б не вернув, -
89] Наступник зробить». А вона: «Що в тому,
90] Як викона хтось те, що ти забув?»
91] А він: «Веде обов'язок додому,
92] Бо справедливість дужча од війни,
93] І жалість заступає путь відому».
94] Для кого не існує новини,
95] Той тут створив для всіх видиму мову,
96] Нову для нас, бо ми - землі сини.
97] І поки милувавсь я знову й знову
98] На образи покори, любі тим,
99] Хто знає руку різьбаря чудову, -
100] «Багато духів кроком нешвидким, -
101] Шепнув поет, - з мого підходять боку, -
102] Угору ми за ними вслід ходім».
103] На все нове пожадливому оку
104] Слова ці стільки додали снаги,
105] Що вмить на стежку глянув я широку.
106] Хотів би я, читачу дорогий,
107] Щоб ти не знітивсь, звірившися чуду,
108] Як саме Бог велить платить борги,
109] І в формі мук побачив би полуду,
110] Бо суть настане після всіх страждань,
111] Які скінчаться в день Страшного суду.
112] Почав я: «Вчителю, там суне, глянь,
113] Щось неподобне зовсім, незбагненне,
114] І сповнивсь я непевності й вагань».
115] І він мені: «Моє хоч око вчене,
116] Та їх придавлює такий тягар,
117] Що помилився погляд навіть в мене.
118] Ти краще придивися до примар,
119] Що йдуть під брилами уздовж дороги, -
120] То й зможеш уявити ступінь кар».
121] Пихатий християнський роде вбогий,
122] В сліпих думках у тебе голова:
123] Ногам ти віриш, хоч задкують ноги.
124] Хіба не бачиш ти, що ми черва,
125] Що з нас метелик ангельський виходить
126] І мчить туди, де істина жива?
127] Чом півнем розум твій себе поводить?
128] Не знаєш ти, що ми - комахи, глей,
129] Де розвій лиш невивершений бродить?..
130] Коли як слупи статуї людей
131] Стоять, і кожна стелю підпирає,
132] Притиснувши коліна до грудей,
133] То вигляд їх несправжніх мук звертає
134] На справжні муки глядачів чуйних;
135] Я також співчуття звернув безкрає
136] На більш чи менш зігнутих духів тих,
137] Яких згинали більші й менші брили,
138] Й здавалося, найбільш терплячий з них
139] Немов зітхав: «Немає більше сили!»
Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ЗМІСТ
На попередню
|