Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА
1] «Це хто повз нас іде, хоч ще навіки
2] Смерть не дала ширяти тут і там,
3] І розтуля, й склепляє він повіки?»
4] «Не знаю, хто він, знаю, що не сам.
5] Ти ближче, так почни привітну мову,
6] Щоб не боявсь одповідати нам».
7] Так двоє тіней кинули по слову,
8] Одна одну старавшись підвести,
9] І підняли обличчя крізь закову.
10] Одна з них мовила: «О душе, ти
11] Прямуєш в небо, не лишивши тіла, -
12] Зроби ж нам втішну ласку, сповісти,
13] Звідкіль ідеш? І чим ти заслужила,
14] Що нагорода в тебе є така,
15] Яку дістати б кожна з душ хотіла?»
16] І я: «В Тоскані річка є вузька,
17] Що, свій початок взявши в Фальтероні,
18] Сто миль неутомимо протіка.
19] Там я з'явивсь у смертній оболоні,
20] А називать моє ім'я - дарма:
21] Його не досить знають ще сторонні».
22] «Як намір твій досяг мого ума,
23] То йдеться, зрозуміло всім, про Арно», -
24] Сказала тінь, що не була німа.
25] І друга мовила: «Мабуть, не марно
26] Він зараз назву річки проминув?
27] Хіба про чудисько говорять гарно?»
28] І дух, який питання це почув,
29] Так одповів: «Не знаю: хай би скоро
30] Із річкою весь діл її загув!
31] Бо з витоку її із гір (Пелоро,
32] Одірвана від пасма висота,
33] Панує десь удалині просторо)
34] До вустя аж, що воду поверта
35] У море, звідки небозвід розвіяв,
36] А в річку знов вода зібралась та, -
37] Цураються чеснот, неначе зміїв,
38] Чи то якесь нещастя в цих краях,
39] Чи інше щось-то плодить лиходіїв.
40] Ті, хто живе по клятих берегах,
41] Із власною природою не в ладі,
42] Мов паслись на Цірцеїних лугах.
43] Спочатку в порченім свинячім стаді,
44] Що гідне жолудів, не страв людських,
45] По вбогій річка ця тече леваді,
46] А там стікає до дворняг лихих,
47] Гавкучих, та з негострими зубами,
48] І верне пику, зневажавши їх.
49] Чим далі, то скоріше мчить пісками
50] Зловісна, нещаслива річка ця
51] Серед собак, які стають вовками.
52] І, визволившись раптом із кільця,
53] Біжить поміж шахраюватих лисів,
54] Що не бояться жодного сильця.
55] Я не замовкну, хоч той вуха звісив.
56] Хай пам'ята, що все це не байки,
57] Що справжній дух мої слова підвисив.
58] Я бачу, в гай край лютої ріки
59] Заходить твій племінник полювати,
60] А здобиччю йому стають вовки.
61] Та й ну живе їх м'ясо продавати
62] І різать їх, немов старих тварин, -
63] У них - життя, а честь - у себе брати.
64] А гай стає з кривавих цих годин
65] Такий, що протягом тисячоріччя
66] Не зеленітиме ніколи він».
67] Мов той, хто, вражений сумною річчю,
68] Якийсь-то роблячи непевний рух,
69] Зміняє вираз радого обличчя, -
70] Так і душа, напружуючи слух,
71] Вмить засмутилась, знітилась без сили,
72] Почувши, що промовив гнівний дух.
73] Слова цього й лице того збудили
74] До них мою увагу, я й спитавсь,
75] Як звуть їх і чого б вони хотіли.
76] І дух, що з першим вигуком звертавсь,
77] Сказав мені: «Ти ждеш од мене звука,
78] Якого я від тебе не діждавсь.
79] Та Бог - твій захист і твоя зарука,
80] А благодать - як місяцевий лик;
81] Отож ти знай, що Гвідо я дель Дука.
82] Так пломінь заздрощів мене пропік,
83] Що як, бувало, бачу радість в кому,
84] Ти б в мене бачив зеленавість щік.
85] Я тут з того насіння й жну солому.
86] О людство! Чом кохаєшся ти в тім,
87] Коли йому завада - ось у цьомуі
88] А це - Ріньєр, якого знатний дім
89] Да Кальболі пригадує смиренно,
90] Бо не зрівнятись у чеснотах з ним
91] Ані потомкам, що живуть шалено,
92] Ні всім, хто збудував собі житло
93] Між По й горою, й морем, аж до Рено.
94] Там всі ґрунти так зіпсувало зло
95] І стільки там отруйного коріння,
96] Що путнє щось уже б і не зросло.
97] Де добрий Ліцйо, Гвідо де Карпінья,
98] Манарді вчений, Траверсаро П'єр?
99] Перевелись романців покоління!
100] В Болоньї замість Фабро хто тепер?
101] В Фаенці, перейнявши Фоско вдачу,
102] Хто б зріс в мізерії й величним вмер?
103] Тосканцю, не дивуй, що гірко плачу,
104] Як Гвідо згадую да Прата я,
105] А Уголіно д'Адзо де побачу?
106] Тіньйозо Федеріго де сім'я?
107] Споруди Анастаджі й Траверсарі
108] (Там спадщина чеснот їх, де й моя!)?
109] А дами й рицарі! В якому чарі
110] Блискучих їх трудів і їх забав
111] Любов і чемність виступали в парі!
112] О Бреттіноро', чом ти не зникав,
113] Як вся твоя сім'я й ще дехто гідний,
114] Щоб ухилитись від злочинних справ?
115] Хвала Баньякавало - він безплідний.
116] А Кастрокаро - сором, Коньйо - теж,
117] їх замок стане всяким графам рідний.
118] В Пагані знов родитимуть без меж.
119] Хоча їх Демон у труну з собою
120] Не візьме всю неславу їхніх веж.
121] О Уголін де' Фантолін! З тобою
122] Гаразд, бо вже нема чого гадать,
123] Що вкриє хтось твоє ім'я ганьбою.
124] Іди, тосканцю! Хочеться ридать,
125] А не казати про нащадків злого!
126] Такі думки лиш серце нам гнітять».
127] Ми знали, що шляхетні душі строго
128] Пильнують нас; вони були німі,
129] То значило, що ми знайшли дорогу.
130] Нараз, коли ми рушили самі, -
131] Мов грім, що небо пронизав безкрає,
132] Розлігся голос у свинцевій тьмі:
133] «Хто стрінеться - мене забити має!»
134] І раптом щез, неначе грому вдар,
135] Що, хмару розпанахавши, зникає.
136] Ще слух наш не спочив од тих примар,
137] Як знов на всю загуркотало силу,
138] Неначе вдруге вдарило із хмар:
139] «Я -Аглавра, обернута на брилу!»
140] І крок назад ступив я, щоб зійтись
141] З поетом і вхопити руку милу.
142] Повітря заспокоїлося скрізь,
143] І він сказав: «Щоб людям не загинуть,
144] Міцні вудила їм би придались.
145] Але ви кидаєтесь все поглинуть,
146] І вудка ворога вас тягне враз, -
147] Вузда й поради мудрі марно линуть.
148] На себе глянуть небо кличе вас,
149] Показуючи світ в красі блискучій,
150] А ви у землю дивитесь весь час, -
151] За це вас і карає Всевидючий».
Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
