Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА
1] Ні мові нашій рух не був на шкоду,
2] Ні руху мова, - ми тепер неслись,
3] Немов судно в сприятливу погоду.
4] Мерці, що двічі трупами здались,
5] В дірки очей світили подив знову,
6] Що я живий, як і вони колись.
7] І, далі ведучи свою розмову,
8] Я проказав: «Ця тінь не поспіша,
9] Либонь, через нову якусь умову.
10] А де Піккарди чарівна душа?
11] І ще скажи, коли це тільки можна,
12] Хто з славних тут увагу полиша?»
13] «Сестра, не менш прекрасна, як побожна,
14] Святкує на Олімпі між святих
15] В своїм вінку, щаслива і вельможна».
16] Так він сказав, а потім: «Тут усіх
17] Назвати вільно, бо не зчинять бунту,
18] Такі спотворені обличчя в них.
19] Пізнай-но в цім, - вказав він, - Бонаджунту.
20] Це Бонаджунта з Лукки, а в лиці,
21] Сухішому від кам'яного ґрунту,
22] Того, хто взяв із церквою вінці, -
23] Тепер цей турець згадує голодним
24] Больсенську рибку, зварену в винці».
25] Він одного показував за одним,
26] І прикрості не взнав ані один
27] Із згадуваних духом благородним.
28] Тут марно зуби шкірив Убальдін
29] Із замку Піла, був там Боніфацій,
30] Що юрми пас жезлом серед рівнин.
31] То був месер Маркезе, що горляці,
32] Ще не сухій, заняття дав хмільне
33] Й ніяк не міг скінчить цієї праці.
34] Мов той, хто з різних обира одне,
35] Я врешті зупинивсь на тому, з Лукки,
36] Що начебто найбільше знав мене.
37] Почув я, як шептав ім'я Джентукки
38] Він ротом, що без їжі та води
39] Терпів тяжкі безперестанні муки.
40] «О душе, - я сказав, - а ти не жди
41] Моїх питань, а сам, як хочеш, далі
42] Зі мною втішну мову поведи».
43] «Іще та жінка не вдягла вуалі, -
44] Почав він, - що тебе розважить в нас,
45] На спільний осуд у міськім загалі.
46] Бодай пророцтва зміст в тобі не згас!
47] Коли ж в думки заводить помилкові
48] Тебе мій шепіт, - правді буде час.
49] Чи не того я бачу, хто чудові
50] Нові рядки створив і так почав:
51] «Ви, донни, знаєтеся на любові...»?
52] А я: «Що від любові я чував,
53] Все списував у зошит на роздачу
54] І сказане мені всім повідав».
55] «О брате, - мовив він, - тепер я бачу,
56] Чому Гвіттоне, нотарю й мені
57] Новий солодкий стиль явив задачу.
58] Бо ваші пера, бачу, запальні
59] І вірно пишуть, що любов диктує,
60] А наші в цьому надто забарні.
61] І саме цим, хай всякий занотує,
62] Новий різниться від старого стиль».
63] І, мов скінчивши, вдав, що більш не чує.
64] Як птаство, що летить до нільських хвиль
65] На зиму, по весні, зібравшись в зграї,
66] Ключами повертається звідтіль,
67] Так душі, схудлі у сумному краї,
68] Сухі, легкі, без гомону й пісень,
69] Звернули на стежки страждань безкраї.
70] І наче той, хто, втомлений за день,
71] Пускає інших наперед юрбою,
72] Аж поки стишить віддихи легень,
73] Форезе так пускав перед собою
74] Весь натовп, тихо йшовши до мети,
75] Питаючись: «Чи стрінемось з тобою?»
76] «Не знаю, - я промовив, - скільки йти
77] Ще мушу, та хоч як цей час пролине,
78] Хотів би швидше в гавань приплисти,
79] Бо місто, де життя у мене гине,
80] Збавляється щодня нових чеснот
81] І котиться по схилу до руїни».
82] І він: «То йди, бо мерзощів оплот
83] Звірюці, бачу, до хвоста прип'ятий,
84] В низину тягнеться, де край підлот,
85] І звір прискорює свій біг затятий,
86] Хвицаючи копитами щомить,
87] Щоб скинуть труп спотворений, розтятий.
88] Уже недовго сферам цим кружить, -
89] І очі зняв до неба, - і в усьому
90] Розглянешся, чого не пояснить.
91] Тут я тебе лишу, бо в царстві цьому
92] Час дорогий, я ж гаюсь, далебі,
93] В ходінні із тобою нешвидкому».
94] Як уперед виноситься в гоньбі
95] Кіннотник перед кінними бійцями,
96] Щоб першому почати лютий бій,
97] Так він помчав за іншими мерцями,
98] А я зостався знову із двома,
99] Що в світі славними були митцями.
100] Коли ж він загубивсь між усіма
101] І став не більш приступний нам для зору,
102] Ніж зміст його розмови для ума,
103] Побачив я, поглянувши під гору,
104] Ще яблуню в спокусливих плодах,
105] Розложисту, високу і простору.
106] І сила тіней заступила шлях,
107] Благально руки простягла до листу,
108] Як діти біля того, хто в руках
109] Показує їм звабу пломенисту,
110] І, поки казяться вередуни,
111] Він мовчки слуха просьбу голосисту.
112] Немов отямившись, пішли вони,
113] Й тоді ми підступили до глухого
114] На зойки дерева, як до стіни.
115] «Проходьте - не добудете нічого,
116] Згори мій предок віття нахиля, -
117] Колись-то Єва куштувала з нього», -
118] Так хтось проголосив тут із гілля,
119] І ми, притиснувшись до скель лускатих,
120] Пройшли вперед - Віргілій, Стацій, я.
121] «Згадайте, - мовив той, - п'яниць проклятих
122] Із кодла Хмари, що Тезей гатив
123] По грудях їх, подвійних та кошлатих;
124] І тих євреїв, хто в вигоді пив
125] І не придавсь у військо Гедеону, '
126] Як сходив той на Мадіан з горбів».
127] Ми слухали про неба заборону
128] І про ненащності гріх тяжкий,
129] Про справедливість кари та закону.
130] Коли ж на вільні вийшли ми стежки,
131] То далі сунули в мовчущім строї
132] І кожен з нас заглибивсь у думки.
133] «Куди йдете, замислені, всі троє?» -
134] Раптово хтось сказав, і я здригнув,
135] Мов звір, що чує раптом брязкіт зброї.
136] І зір на того, хто питав, звернув, -
137] Як в горні, склом розжареним надміру
138] Й розжевреним металом, враз сяйнув
139] Той хтось, що мовив: «Ясного ефіру,
140] Сюди пішовши, певно сягнете.
141] Іде сюди, хто прагне йти до миру».
142] Він засліпив мене, і, мов на те,
143] Щоб сказаному підкоритись, очі
144] Одвів назад на двійко я святе.
145] І, наче вдосвіта вітрець лоскоче
146] Траву і ніжні квіти на землі
147] І ледве в гарних пахощах шепоче,
148] Такий відчув я повів на чолі
149] І вчув, як од легкого колихання
150] Тонку амброзію, чутно в крилі,
151] Й почув: «Блажен, у кому пожадання
152] Солодких страв не може затулить
153] Високого до неба поривання,
154] Хто їсть, аби лиш сили поновить».
Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ЗМІСТ
На попередню
|
|
