Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
РАЙ
ПІСНЯ ПЕРША
1] Одвічне сяєво того, хто водить
2] Світи по колах, славу підійма
3] Угору більше і додолу сходить.
4] У небі, що найбільш його сприйма,
5] Я був і бачив те, чого віддати
6] По воротті ні в кого слів нема.
7] Бо, летячи на те, що смів жадати,
8] Наш розум досяга таких глибів,
9] Звідкіль несила пам'яті вертати.
10] З красот святого царства я зробив
11] В умі своїм коштовностей зібрання,
12] Які нестимуть до вершин мій спів.
13] О добрий Аполлоне, увостаннє
14] Ти душу оберни в сосуд мені
15] І лавром увінчай її старання!
16] Задовольняв мене у давні дні
17] Один Парнасу верх, тепер же сміло
18] Обох благаю на діла трудні.
19] Ввійди мені у груди, щоб світило
20] Натхнення, як було, коли, благий,
21] Ти витяг з піхов Марсієве тіло.
22] О Божа доблесте, як подих твій
23] Примножить сили цим писанням бідним
24] З відбитків, знятих в пам'яті моїй,
25] Мене ти під своїм галуззям рідним
26] Побачиш і даси мені вінок,
27] Мене зробивши цього змісту гідним.
28] Так рідко, батьку, листя рвуть з гілок
29] На шану цезаря або поета
30] (Одна з людських ганебних помилок!),
31] Що радісна була б для Дельф прикмета,
32] Якби людина в затінок зайшла
33] Пенейського гіллястого намета.
34] Великий пломінь іскра дасть мала;
35] Хтось після мене ліпшими піснями
36] Вблагає Кірру, щоб відповіла.
37] До смертних сходить через різні брами
38] Лампада світу; в тій, де заплелись
39] Чотири обводи трьома хрестами,
40] Гарнішає на всю небесну вись
41] Вона сама, й зоря її гарніша,
42] Щоб втиски в воску світовім вдались.
43] І майже звідти день устав, темніша
44] Ніч стала в нас, збіліла вся кругом
45] Півкуля та, а ця була чорніша,
46] Коли я Беатріче вздрів: з чолом,
47] Ліворуч звернутим, вона зорила
48] На сонця лик, змагаючись з орлом.
49] І так, як другий промінь родить сила
50] Проміння першого, щоб той вертавсь,
51] Немов блукач, кому оселя мила, -
52] Той вчин її крізь погляд мій діставсь
53] До почуття мого й відбивсь у вчині, -
54] І в сонце довше я, ніж хто, вглядавсь.
55] Багато з неприступного людині
56] Стає цілком приступним в місці тім,
57] Колись призначенім людській родині.
58] Недовго промінь я терпів, а втім,
59] Устиг помітити, що розсипався
60] Навколо жар, як в горні вогнянім.
61] Враз видалось, що день до дня додався,
62] Мов другим сонцем в небі на весь шир
63] Одразу Всемогутній розсіявся.
64] То Беатріче свій втопила зір
65] У віковічний повіз, я ж дивився
66] На неї лиш, забувши про ефір.
67] І, дивлячись, я тим в душі зробився,
68] Ким Главк зробивсь, коли його трава
69] Зробила богом, як її наївся.
70] Цього онадлюдинення в слова
71] Не вкласти. Приклад цей доступний зорам,
72] А сутність явить благодать жива.
73] Якби лишавсь я тим, який був твором
74] Твоїм, любове, що весь світ ведеш,
75] Ти піднесла б мене ясним простором!
76] Коли той рух, що колесу даєш,
77] Мою увагу привернув до нього,
78] Бо в нім гармонію і лад ти ллєш,
79] Такі простори з сонця огняного
80] Спахнули, що ні дощ, ні всі річки
81] Не налили б водоймища такого.
82] Нові ці звуки, цей огонь близький
83] Мені жаги до знань встромили жала,
84] Що досі пал не був такий різкий.
85] Мене, як сам я, знавши, побажала
86] Вона мій ум звільнить од дум хитких,
87] Уста розкрила й запитань не ждала,
88] А почала: «Під тягарем важких
89] Ти помилок того не споглядаєш,
90] Що споглядав би, якби збувся їх,
91] Бо вже не на землі ти, як гадаєш,
92] І полиск блискавок, що вниз майнув,
93] Не так летить, як вгору ти злітаєш».
94] І тільки знищений мій сумнів був
95] Коротким словом ласки та щедроти,
96] Коли нову непевність я відчув
97] І мовив: «З мене ти зняла турботи,
98] Та ще нова турбота виника:
99] Як я лечу над ці легкі істоти?»
100] Вона ж, сердечна й розумом тонка,
101] На мене глянула з зітханням гожим,
102] Як мати на цікавого синка,
103] І почала: «Тобі ми допоможем,
104] Все має лад, і формою він є,
105] Яка весь світ на Бога робить схожим.
106] Створінням вищим видний тут стає
107] Слід сили вічної, закон якої
108] Нагадувало слово вже моє.
109] У цьому ладі - різновидні строї
110] В природі, нахили і почуття,
111] Й далекі, й ближчі від мети ясної,
112] Великим морем вашого буття
113] Пливуть кудись, а їх стежки спрямляє
114] Той порив, наданий на все життя.
115] Він полум'я на місяць посилає,
116] Він в серці смертному - двигун основ,
117] Він в ціле землю з'єднує й скріпляє.
118] І лук цей всіх вражає знов і знов -
119] Не тільки безрозсудливі створіння,
120] А й ті, в яких є розум і любов.
121] Своїм тримає словом провидіння
122] Незрушну твердь, яка вбирає ту,
123] Що зазнає найшвидшого кружіння.
124] А нині нас помчала в вись святу
125] Потужна тятива, яка керує
126] Всім тим, що кида в радісну мету.
127] Це ж правда, що, як форма не пасує
128] До заповітних намірів митця,
129] Яких глуха матерія не чує, -
130] То й утвір збочує тоді з правця,
131] Бо, хоч прямує він до блага, мари
132] Зведуть його й до іншого кінця
133] (Отак ти можеш бачить, як із хмари
134] Йде вниз вогонь) і просто на загин,
135] Коли його облудні зваблять чари.
136] То з того, що ти сходиш до вершин,
137] Не більш дивуй, ніж бачивши, як води
138] Біжать із високості до низин.
139] Було б у дивину - без перешкоди
140] Тобі спинитися побіля дна,
141] Як полум'ю згасати без свободи».
142] Й звела у небо погляд свій вона.
Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ЗМІСТ
На попередню
|