Додати в закладки
Переклад Translate
Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
Скачати одним файлом. Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА
1] Коли я знітився із зором згаслим,
2] То з пломеня, який його згасив,
3] Почув я голос, що звернувся з гаслом
4] До мене так: «Як зір твій осклянів,
5] Уражений із вигляду мойого,
6] То втішся хоч самим лиш звуком слів.
7] Тож починай: скажи мені, до чого
8] Летить душа твоя, й забудь свій страх,
9] Бо змерхнув зір твій, а не вмер од того.
10] У владарки ж, яка по всіх містах
11] Небесної держави йде з тобою,
12] Є вплив Ананіїних рук в очах».
13] Я мовив: «Ліки волею благою
14] Вже йдуть, коли у зір, як в отвір брам,
15] Вона ввійшла яскравістю яркою.
16] Найвищого святого блага храм -
17] То альфа і омега книг, що втішив
18] Себе я ними, бо любов зрю там».
19] Той самий голос, що оце потишив
20] Мій лютий біль в раптовій сліпоті,
21] Мене без запитань ще не залишив
22] І мовив: «Ще раз на сита густі
23] Я перевірю. Тож які підстави
24] Твоїй стрілі знайшлись в такій меті?»
25] І я: «Філософічні всі розправи
26] ] впливи, що з небес до нас летять,
27] Карби дали мені любові й слави;
28] Бо благо, як його за благо взять,
29] Вогні любові в'є, тим більш розквітлі,
30] Чим добрістю багатша благодать.
31] До сутності, яка палає в світлі
32] Сліпучому, а все те, що не в ній, -
33] Лиш промені від неї напівсвітлі,
34] Хай той свої зусилля основні
35] З великою любов'ю направляє,
36] Хто правду зрить, бо доказ в ній одній.
37] Цю правду розумову розстеляє
38] Той, хто мені довів, що ту любов
39] Найперше сутність вічна виявляє,
40] Це розстеля Творець світобудов:
41] «Я благо покажу тобі, як просиш», -
42] Мойсею мовлячи, щоб був готов.
43] Ти розстеляєш теж, коли підносиш
44] Про зміст найвищих таїн річ свою
45] За всіх глашатаїв гучноголосіш».
46] Почув: «Розсудок, звичний в вас в краю,
47] І тонша влада, згодна з ним, із грубим,
48] Для Бога бережуть любов твою,
49] А може, й інші струни в'яжуть з любим?
50] Скажи, щоб відповідь ясна була, -
51] Яким тебе любов кусає зубом?»
52] Святі думки Христового орла
53] Господнє показали спрямування,
54] Щоб і моя ним сповідь поплила.
55] І мовив я: «Усі ті мордування
56] До Бога серце благосне ведуть
57] І зміцнюють любові поривання.
58] Бо путь всесвітня, і моя вся путь,
59] І смерть його, мого життя заради,
60] Чого, як я, всі віруючі ждуть,
61] Що й сказані слова, й живі поради -
62] Все з хвиль любові ложної взяло
63] Мене на берег справжньої відради.
64] Зелене листя, що у ріст пішло
65] Навік в саду, вславляю я уроче, -
66] Мене з садівником воно звело».
67] Скінчив я, й задзвеніли найсолодше
68] З усіх усюдів хори: «Свят, свят, свят!»
69] І владарка їм вторила охоче.
70] Як сонце, зазирнувши до кімнат,
71] Розбудить сонних на приємнім ложі,
72] Все зливши морем променистих шат,
73] І враз пробудженим страшне й вороже
74] Все видається, й все не до пуття,
75] Аж поки їм свідомість не поможе, -
76] Так із сліпих очей моїх сміття
77] Під чистим зором Беатріче спало
78] І зникло в дальніх далях забуття.
79] Гострішим ще прозріння в мене стало,
80] І, остовпівши, я спитав, чого
81] Чотири раптом сяєва засяло.
82] І владарка: «Із пломеня цього
83] Найперша з душ, твір першої чесноти,
84] Зорить в екстазі на творця свого».
85] Як стовбур хилиться, коли навпроти
86] Дме вітер, та гнучкі свої гілки
87] Випростує і ставить, як і доти, -
88] Так я вчинив на шани знак палкий,
89] І, раптом опинившись у полоні
90] Жадоби мовити, я, говіркий,
91] Почав: «О яблуко єдине, в лоні
92] Не зроджене, о праотче старий,
93] Кому жіноцтво - невістки і доні!
94] На мене зглянься з вишньої гори,
95] Молю тебе. Мою ти знаєш віру,
96] Тож я змовкаю, ти ж заговори».
97] Коли серпанки вкриють спину звіру,
98] То, ревно вивільняючись із них,
99] Він виявляє неспокійність щиру.
100] Цілком так само перша з душ земних
101] Явила вогняними язиками
102] Сліпучу радість після слів моїх,
103] І далі: «Хоч не виразив словами
104] Бажання ти свого, все знаю в нім,
105] Як ти - в найкраще знаній між речами.
106] Його я бачу в дзеркалі яснім,
107] Що відбива все чисто без підлогу,
108] Саме ж не відбивається ні в чім.
109] Ти хочеш знать, як, дякуючи Богу,
110] Я трапив у найвищий сад, звідкіль
111] Ця жінка повела тебе в дорогу,
112] Ще - скільки я втішався там суціль,
113] І ще про гніву Божого природу
114] Й про мову - наслідок моїх зусиль.
115] То, любий сину, сталось не від плоду
116] Моє вигнання, що в синах трива, -
117] То поламав я Божу загороду.
118] Чотири тисячі і триста два
119] Ждав роки я в тім місці, де Віргілій
120] Твоєї владарки почув слова,
121] А поки жив я ще в земному тілі,
122] То сонце дев'ятсот і тридцять раз
123] На кожному засяяло світилі.
124] Та мова, що гранив я, як алмаз,
125] До незавершеної зникла вежі,
126] Коли напав людей Немврода сказ.
127] Залежать дум людських складні мережі
128] Від вдач, а ті - від зір, що красять ніч,
129] Тому у них є визначені межі.
130] Людині розмовлять - природна річ,
131] Тож кожен має дозвіл од природи
132] Обрать собі бажану мову й річ.
133] Ще не ступав я на пекельні сходи,
134] А всеблагий звавсь «І» серед земель,
135] Кого шаную я й усі народи.
136] Пізніше він дістав наймення «Ель»,
137] Бо звичаї зникають у людини,
138] Як всохлий лист зника серед пустель.
139] А на верху, що на землі єдиний,
140] Гріхом жив я й не відав, що є смерть,
141] Од першої до другої години
142] За шостою, де сонце мінить чверть».
Книга: Данте Аліг'єрі Божественна комедія Переклад Євгена Дроб'язка
ЗМІСТ
На попередню
|