Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Публій Вергілій Марон Еклоги (Буколіки) Переклад М.Зерова, М.Борецького, А.Цісика, В.Маслюка
ВОСЬМА ЕКЛОГА Дамон і Алфесібей
Ця наша пісня про музу і Дамона, й Алфесібея,
Про їх змагання, яким дивувалась корова, забувши
Навіть траву соковиту, і рисів вони чарували
Піснею, й ріки спиняли ходу, щоб хоч трохи спочити;
Тож заспіваймо про музу і Дамона, й Алфесібея.
Ти ж, що проходиш вже скелі Тімава високого, мабуть,
Чи опливаєш тепер береги Іллірійського моря,
То чи настане цей день, як твої я прославити зможу
Подвиги? Час хіба прийде, коли рознесу я по світу
Пісню твою чарівну, що котурна Софокла достойна?
З тебе почав і тобою закінчу. Пісні, що співаю
З волі твоєї, прийми й навкруги голови ти своєї
Вплести дозволь мені плющ оцей у переможнії лаври.
Тінь лиш холодної ночі спустилась із неба на землю,
Тільки з'явилась роса на траві, дуже милій худобі,
Спершись об круглу оливку, свою заспівав пісню Дамон:
"О Світлоносець, прийди й пошли ти нам день благодатний,
Ніси моєї негідне кохання мене обмануло,
Скаржусь богам я, хоч знаю: дарма допомоги шукаю,
Все ж в цю останню годину, вмираючи, ще раз звертаюсь.
Ти починай, моя флейто, зі мною менальськії вірші.
Ліс голосистий і сосни шумливі на горах Менальських
Слухають завжди вони про любов пастухів і про Пана,
Першим же він із усіх не стерпів некорисних тростинок.
Ти починай, моя флейто, зі мною менальськії вірші.
Мопсові віддана Ніса, а що нас чекає в коханні?
Грифів із кіньми любов поєднає, і підуть колись ще
Кози лякливі укупі з собаками до водопою.
Факелів, Мопсе, наріж ти нових, бо ведуть тобі жінку,
Сип, чоловіче, горіхи, бо ж Геспер минув уже Ету.
Ти починай, моя флейто, зі мною менальськії вірші.
Зв'язана з мужем достойним, коли до усіх є ненависть,
Також ненависна флейта тобі і мої милі кози,
І борода, вже відросла моя і наїжені брови.
Значить, не віриш, щоб бог турбувався про справи людськії.
Ти починай, моя флейто, зі мною менальськії вірші.
В наших садках я побачив тебе ще малою, як рвала [56]
Яблука мокрі із матір'ю (вам я тоді був вожатим),
Саме мені у цей час вже дванадцятий рік розпочався,
Вже і тоді до ламких я гілок із землі міг дістати.
Тільки побачив - загинув: мене охопив блуд поганий.
Ти починай, моя флейто, зі мною менальськії вірші.
Знаю тепер я, який є Амур: на суворих десь скелях
Тмар чи Родопе, чи десь на краю там землі гараманти
Хлопця не нашого роду, ні крові на світ породили.
Ти починай, моя флейто, зі мною менальськії вірші.
Матір навчив цей підступний хлопчак свої руки зганьбити
Кров'ю дітей своїх. Також ти, мати, жорстока й підступна!
Мати жорстокіша ще від цього лукавого хлопця!
Ти починай, моя флейто, зі мною менальськії вірші.
Вовк хай тікає тепер від овець, і дуби нехай родять
Яблука з золота, хай зацвітає нарцисом вільшина,
Хай із міріки кори кришталева смола пливе щедро,
Й з лебедем сови змагаються, Тітір хай стане Орфеєм,
Стане Орфеєм в лісах, між дельфінами ж хай - Аріоном.
Ти починай, моя флейто, зі мною менальськії вірші.
Все пропаде хай в бездонному морі! Ліси, вже прощайте:
Я стрімголов кинусь в хвилі холодні із скелі гірської:
Цей ось останній дарунок прийми ти від того, що гине.
Ти залиши вже менальськії вірші, лиши, моя флейто".
Так співав Дамон, а ви вже про відповідь Алфесібея
Нам розкажіть, Піеріди: не все бо у нашій є силі.
Алфесібей. "Винеси воду й звінчай ти м'якою пов'язкою вівтар,
Свіжі гілки запали й чоловічого ладану трохи,
Спробую я збаламутити милого розум здоровий
Дійством священним, магічним, бо все є у мене сьогодні.
Дафніса з міста додому ведіть же, мої заклинання!
Місяця ці заклинання є в силі стягнути із неба;
Кірка чаклунством в свиней замінила Уліесових друзів,
Гине від нього на луках огидна холодна гадюка.
Дафніса з міста додому ведіть же, мої заклинання!
Тричі, по-перше, тобі я обводжу нитками, що мають
Колір потрійний, несу кругом вівтаря тричі цей образ,
Бо непаристе число божеству лиш угодне самому,
Амариллідо, зв'яжи три кольори і тричі вузлами,
І говори, коли в'яжеш: "Плету я кайдани Венери".
Дафніса з міста додому ведіть же, мої заклинання!
Як у одному і цьому ж вогні твердне мокра цеглина
Й віск оцей топиться, так тане Дафніс у нашім коханні.
Сип же муку і ламкі оці лаври запалюй смолою:
Дафніс палить мене злий, я ж на Дафнісі спалюю лавр цей.
Дафніса з міста додому ведіть же, мої заклинання!
В Дафніса сильна любов, як в корови, яка ось шукає
Скрізь по лісах і високих дібровах теля і від втоми [57]
Впала й лежить безнадійно в зеленій траві близько річки,
Й не пам'ятає, як темрява пізньої ночі настала.
Хай же горить ця любов, і журби я не маю про ліки.
Дафніса з міста додому ведіть же, мої заклинання!
Цей колись одяг мені він лишив, віроломна людина,
Цінну заставу свою, я її ось на цьому порозі,
Земле, вручаю тобі, бо застава моя за це - Дафніс!
Дафніса з міста додому ведіть же, мої заклинання!
Трави оці та отрути, що зібрані ген аж на Понті,
Сам передав мені Мерід (росте їх чимало на Понті).
Часто ставав Мерід вовком від них і в лісах він ховався,
Часто він душ викликав із глибоких могил,- і це також
Бачила я, і багатий врожай він до іншого звозив.
Дафніса з міста додому ведіть же, мої заклинання!
Винеси попіл за двері, Амариллідо, і в річку
Кинь через голову, й не оглядайся; із цим я зустріну
Дафніса свого, хоч він ні богів не боїться, ні чарів.
Дафніса з міста додому ведіть же, мої заклинання!
Глянь: на жертовнику сам загорівся від себе дрижачим
Полум'ям попіл (його не взяла я), нехай буде благо!
Що означає, не знаю; ось пес на порозі загавкав:
Вірмо, закоханим часто мерещиться привид коханих.
Досить, бо з міста вже Дафніс іде, заклинань уже досить.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Публій Вергілій Марон Еклоги (Буколіки) Переклад М.Зерова, М.Борецького, А.Цісика, В.Маслюка
ЗМІСТ
| 1. | Публій Вергілій Марон Еклоги (Буколіки) Переклад М.Зерова, М.Борецького, А.Цісика, В.Маслюка |
| 2. | ПЕРША ЕКЛОГА Мелібей. Тітіре, ти в холодку... |
| 3. | ТРЕТЯ ЕКЛОГА Меналк. Стадо, скажи-но,... |
| 4. | ЧЕТВЕРТА ЕКЛОГА Музи Сіцілії! нині почнем поважнішої... |
| 5. | ВОСЬМА ЕКЛОГА Дамон і Алфесібей Ця наша пісня про музу і... |
На попередню
|
|
