Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Публій Вергілій Марон Енеїда [уривки] Переклад М.Зерова
ПРОРОЦТВО АНХІЗА ПРО МАЙБУТНЮ СЛАВУ
(В. 679-853)
Батько Анхіз на той час у глибокій долині уважно
Переглядав до наземного світу призначені душі.
Пильно очима водив по власному племені; бачив
Щастя ііотомків і долю, і лік їх увесь незчисленний;
Постаті кращих героїв і подвиги ввік незабутні.
Та як побачив Енея, що йшов через луки назустріч,
Руки простяг пін до нього обидві; на радощах слізьми
Лиця старі окропив, і голосом зрушеним мовив:
«Так, ти нарешті прийшов. Твоя щира до батька прихильність
Всі подолала завади, усі перешкоди. Я можу
Глянути в очі тобі і голос почути знайомий.
Правда, я так і гадав. Я думав, прибудеш ти, сину.
Дні з нетерпінням я числив, і от моя мрія збулася...
Через які ж ти моря переплив? По яких суходолах
Ти перейшов? І в яких побував небезпеках, коханий?..»
«Батьку,- промовив Еней,- твій образ, такий сумовитий,
Часто являвся мені і кликав за брами підземні...
Наші човни на Тірренському морі. Дай стиснути руку,
Дай же, мій батьку, обняти тебе... Не тікай від обіймів».
Так говорив він і сльози струмив із очей неутішних.
Тричі хотів він обвити руками Анхізову шию,-
Тричі з обіймів йому уривався укоханий образ.-
Так, ніби вітер легкий, ніби сонна примара крилата.
От уже бачить Енеії захисну та глибоку долину,
Гаєм порослу зеленим і тихого шелесту повну,
Де супокійні оселі потік обмиває Летейський.
Над берегами, над плесом людські племена і народи
В'ються, літають, немовби улітку погожої днини
Бджоли по луках зелених, над цвітом рясним, розмаїтим [450]
І коло білих лілей: бринять і гудуть сіножаті.
Глянув Еней і, здригнувшись на вигляд, питається в батька:
«Що то за хвилі тремтять в далині і що то за люди
Геть понад плесом літають і луг укривають зелений?»
Відповідає Анхіз: «То душі, що вдруге судилось
Тіло їм земне узять. До Летейської хвилі припавши,
В водах спасенних її вони п'ють забуття довгочасне.
Хочу уже я давно тобі показати наочно
Рід твій майбутній і славних нащадків твоїх полічити,
Щоби зо мною радів ти, Латинського краю дійшовши».
Насамперед Анхіз пояснює Енееві піфагорійську (Піфагор - грецький філософ VI ст. до н. є., який залишив спогад про себе в нашій математиці) теорію походження, очищення і перевтілення душ («метемпсихоз»). Душі, яким судилося ще раз жити на землі, п'ють із ріки Лети забуття того, чим вони були до народження. Потім вони переселяються в Елізіум, де очищаються, і після того можуть вертатися на землю і знову жити. Далі Анхіз показує Енеєві його майбутніх нащадків і віщує про майбутню римську славу.
Син Енея, Асканій, або Юл, збудує місто Альба-Лонгу, де царюватиме Сільвіії [також син Енея від шлюбу з Лавінією, його наступник Сільвій Еней (763), Прока і Нумітор, дід Ромула й Рема, міфічних засновників Римської держави]. Близнята Ромул і Рем народились від дочки Нумітора, весталки Реї Сільвії (інакше Ілії), яку покохав бог Марс. Покинутих напризволяще, їх вигодувала вовчиця. За переказом, Ромул 753 р. заснував Рим. Від Ромула Анхіз переходить безпосередньо до цезаря Августа - захисника Вергілія: вшановується його царювання, яке відроджує «золотий вік» (в. 790-807).
«Нині Дарданського роду в майбутньому суджену славу,
Кращих нащадків твоїх італійського племені й крові,
Світлих героїв, що наше імення у спадщину візьмуть,-
Все я тобі покажу й прочитаєш ти власную долю...
Бачиш того юнака, що, списом підпираючись, ходить,
Він щонайближчий до світла. Він паростком першим, на славу
Роду твого італійського, ввійде в повітря нагірне.
Сільвій ім'я його буде, твоє поріддя останнє,
Старощів пізніх твоїх нагорода, Лавінія-мати
В лісі догляне його і на батьківське царство поставить.
І Альба-Лонгу стару він під скіпетр наш завоює.
Цей от, найближчий, це Прока, троянського племені слава;
Нумітор далі і Капій, і той, хто тебе нагадає
Іменем, честю, побожністю - Сільвій Еней, коли тільки
Доля дозволить йому царювати у місті Альбанськім...
Що за юнацтво, поглянь! Скільки сили у них бойової!
Скільки вінків горожанського дуба* їм чола вінчає;
Ці тобі Габії чесні осадять, Номент і Фідену;
Ті Коллатінські мури складуть на гірських стромовинах,
Болу, Пометію, Кору і Фавна святе городище! -
Назви повік голосні на землях, не названих нині.
«Далі за дідом, дивися, син Марса іде до престолу,
Ромул, що Ілія-мати (славетного кров Ассарака)
В світ приведе. Подивись: двоє пер на шоломі у нього. [451]
Так, його батько богів на діла призначає великі;
Так, під рукою у нього наш Рим величавий огорне
Міддю і владою землю, а духом сягне до Олімпу,-
Рівняву всю семигорбу єдиною взявши стіною,
Благословенний нотомством героїв... Так мати Кібела
Пишно в короні зубчатій по Фрігії йде в колісниці,
Родом божественним горда, сто внуків собі пригорнувши,
Сотню святих небожителів, що на ефірі панують.
Нині зверни свої очі, поглянь на цей рід незліченний.
Все - твої римські нащадки: тут Цезар, тут Юліїв плем'я.
Що попід небо високе величчям своїм піднесеться.
От перед нами і той, що так часто тобі віщували -
Август - герой і нащадок богів, що знову появить
Вік золотий у краю Італійськім, на нивах, де вперше
Щедрий Сатурн царював. І війною собі поневолить
Він гарамантів та індів, що в землях живуть краєсвітніх
За годовими кругами, по той бік од наших сузір'їв,
Де небодержець Атлант розпечені осі тримає.
Вже і тепер пам'ятаючи прикре богів віщування,
З жахом чекають його меотійці і царства Каспійські,
Ждуть і тремтять перед ним береги семигирлого Нілу.
Стільки землі не сходив ні Геракл у поході преславнім,
Як переслідував лань мідноногу і ліс Еріманта
Від кабана визволяв, і Лернейську поборював Гідру,
Ні переможний Ліей, що веселим ярмом виноградним
Від верхогір'їв Нізейських жене переможених тигрів...
Чи ти вагаєшся й досі у подвигах мужність явити?
Чи й тепер ти боїшся в Авзонських краях оселитись?..»
Далі швидко змінюють один одного образи міфічних римських царів, відомих діячів республіканської доби, доби Пунічних воєн і т. д. (яскравий приклад політичної спрямованості «Енеїди»). Центр ваги-в прикінцевих віршах (в. 845-855), де Вергілііі висловлює своє розуміння історичної місії Риму.
...«Інші майстерніш, ніж ти, відливатимуть статуї з міді,
З мармуру теж, я гадаю, різьбитимуть лиця живії,
Краще в судах промовлятимуть, краще далеко від тебе
Викреслять сферу небесну і зір кругове обертання,-
Ти ж пам'ятай, громадянине римський, як правити світом,-
Будуть мистецтва твої: у мирі тримати народи,
Милувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих».
[* Горожанський вінок (corona civilis) - золота корона з вирізьбленим на ній листям дуба, що давалась на відзнаку за громадські заслуги римським громадянам.]
Книга: Публій Вергілій Марон Енеїда [уривки] Переклад М.Зерова
ЗМІСТ
На попередню
|
|
