Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами.



Додати книгу на сайт:

Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Еподи Переклад Андрія Содомори

3. ДО МЕЦЕНАТА

Якщо за горло свого батька схопить хтось

Рукою нечестивою,

З отрут щонайміцнішу- часнику хай з'їсть!

Ото в женців тих нутрощі!

І що то аж під серцем так пече мене?

Чи то гадючу кров сюди

Підлив хто нишком, чи сама Канідія

При тім обіді поралась?

Коли з-між аргонавтів лиш їх вождь ясний

Медеї до душі припав,-

Ось цим його й змастила, щоб биків запряг

Ясон в ярмо, незвичне їм.

Скропила цим же й шати для суперниці

Й на крилах змія злинула.

Такого жару й в спеку не зазнала ще

Засушлива Апулія.

Так заповзято й дужому Гераклові

Отруйний дар плечей не їв.

Якщо на жарт захочеш. Меценате мій,

Тієї страви спробувать -

Тоді від твого поцілунку дівчина

Як може хай рятується.

4. ДО ВИСКОЧНЯ

Гей, ти, чий бік прутами розмальовано,

А на ногах - шнура сліди!

Як вовк з ягням у дружбі, ото й нам така

З тобою дружба суджена!

Хоч нині походжаєш, гордий, в злоті весь,

Та хто ти - видно здалеку:

По вулиці Священній як ідеш, бува,

В довженну тогу вдягнений,

Усяк - хіба не бачиш - наче гидь яку

Тебе обходить, плюнувши.

"Отой, кого з наказу влади карної

Вістун шмагав донесхочу,

Посів поля Фалерна, жеребці ж його

Все б'ють дорогу Аппія.

У перший ряд засяде (гордість вершників!)

Закон Отона що йому?

Шлемо ми судна гостродзьобі, ковані

На страх рабам, розбійникам,

Виправу споряджаєм, на чолі ж її

Трибуном війська... він стоїть!"

5. ПРОТИ КАНІДІЇ

"В ім'я богів, що мають у руках своїх

І небо, й землю, й рід людський!

Що значить гам цей і чому так люто всі

Лишень у мене втупились?

Благаю дітьми - як Люціна й справді їх

Тобі колись приносила -

Тим пурпурним окрайком і Юпітером,

Який не схвалить злочину:

Чому вп'ялася в мене, мов та мачуха

Чи та звірюка зранена?"

Таке, схлипнувши, мовив і, роздягнений,

Він став, увесь здригаючись

Дитячим тілом, що могло б зворушити

Й фракійця нечестивого.

Канідія ж, волосся нерозчесане

Перехопивши змійками,

Велить галузку смокви надмогильної

Й перо нічного пугача,

Й траву, що десь в Іолку чи в Іберії

Отруйний сік землі спила,

І кість, голодній суці з пащі вирвану,

В колхідський пломінь кинути.

Сагана ж, підіткнувшись, кропить дім увесь

Водою авернійською,

Розпатлана, жахлива, мов їжак морський

Чи вепр, що з хащі вистрибнув.

А Вейя - ця згубила й крихту совісті -

На заступ налягаючи,

Вже яму риє, щоб у ній цей підліток,

До підборіддя вкопаний,

Мов той, що тоне й тільки рота виставить,

Конав повільно, бачачи,

Як двічі й тричі, поки день спливатиме,

Харч перед ним мінятимуть.

Коли ж зіниця хлопця потьмяніє вже

На недосяжній їжі тій,-

Тоді з печінки й мозку кісточок його

Напій любовний виварить.

Була при цьому й з Аріміна Фолія,

Що чоловічу хіть в собі

Таїть і владна - вірить в те Неаполь весь,

Як і міста довколишні -

Стягати ворожбою фессалійською

З небес і зорі, й місяць сам.

Злобливим зубом ніготь надгризаючи,

Що прорекла Канідія,

Що ж, люта, приховала: "О захисниці,

Діано й Ноче! Вас беру

За вірних свідків, бо священну тишу нам

Шлете в годину таїнства.

Тепер, тепер надлиньте й на негідника

Зверніть свій гнів божественний!

Коли на сон солодкий хижий звір іде

В дрімучий ліс - у пору ту

Хай пси субурські всім на сміх зненавидять

Старого перелюбника,

Що нардом найціннішим весь намащений,

Чудовим твором рук моїх.

Що сталось? Чи не діє нині зілля те,

Що ним Медея-варварка

Суперницю скарала, горду вродою

Дочку Креонта-владаря,

Їй шлюбний плащ подавши, що спалив її,

В страшній отруті змочений?

Нема ж такого зілля, хоч би де росло,

Щоб я не запримітила.

А він - вже знов на ложі, хоч на ложе те

Я одворотний лік лила.

Він знов гуляє: видно, помогла йому

Сильніша чародійниця.

Незнане зілля, Варе, приведе-таки

Тебе до мене! Сліз гірких

Сьорбнеш ти, й не розвіють дурману того

І марси-заклинателі.

Міцний - тобі в науку - я напій зварю,

Наллю - не шкодуватиму.

Скоріш осяде небо аж на дно морське,

Земля ж до хмар підніметься,

Ніж ти б не мав до мене, як смола, вогнем

Червоно-чорним бухнути!"

Тоді вже хлопчик не схиляв благаннями

Відьом тих; завагавшись мить,

Прокльонами він вибухнув нестримними,

Як то зробив Фієст колись:

"Не все ж отруті керувати долею,

Хоч і добро, і зло в ній є.

Я прокляну вас! І ніщо з прокльонів тих

Ніщо вже вас не вибавить.

Приречений, лиш згину - й шалом-привидом

Таки в ту ніч спаду на вас.

Схилюся тінню... над обличчям... кігтями:

Богів підземних міць така;

Щоб не здрімнулись - жахом вам у ніч глуху

На груди налягатиму.

Юрба ж камінням просто серед вулиці

Вас порішить, відьом старих.

Тоді останки ваші непоховані

Розтягне птах та вовк-хижак.

Батьки ж мої - о горе! - сина втративши,

Хай бачать це видовище!"

Книга: Квінт Горацій Флакк Еподи Переклад Андрія Содомори

ЗМІСТ

1.	Квінт Горацій Флакк Еподи Переклад Андрія Содомори
2.	3. ДО МЕЦЕНАТА Якщо за горло свого батька схопить...
3.	6. ДО НАКЛЕПНИКА Чого ж ти, псе, кусаєш перехожого?...
4.	13. ДО ДРУЗІВ Гляньте: негода страшна, затягнувши довкіл...
5.	17. ДО КАНІДІЇ Вже, вже хвалю могутнє ремесло твоє...

На попередню



Додати в закладки

  
Переклад Translate