Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Квінт Горацій Флакк Сатири Переклад Андрія Содомори
4
Катію! Звідки? Куди? - «Мені ніколи: мушу вписати
Свіжі думки в ту науку нову, що стоїть нині вище,.
Ніж Піфагора й Сократа вчення, ніж Платонова мудрість!»
Ой, як не в пору тебе я гукнув! Ти вже вибач, будь ласка.
Мабуть, і думку якусь обірвав, але це вже дрібниця:
Пам'ять не зрадить тобі: чи така вже вона від природи,
Чи від мистецтва - однаково нею пишатися треба.
«Так! Я таки заклопотаний, як би то все спам'ятати,
Все-таки речі такі, та й у вірш вони вплетені тонко».
Хто ж твоїм вчителем був? Чи з наших людей він, чи зайшлий?
«Викладу лиш настанови, а хто їх уклав - таємниця.
Тож пам'ятай, що довгасте яйце - смачніше, ніж кругле:
В ньому й біліший білок і твердіший жовток; у такому
Замкнена стать чоловіча. Капуста з сухішого поля
Значно солодша, ніж та, яка з підміського городу:
Надмір вологи псує її смак. А коли в надвечір'я
Гість завітає до тебе, то перше, ніж курку варити,-
Кинь ще живою її у фалерн, та щоб він молодий був,-
М'ясо розм'якне й само по собі розтаватиме в роті.
Гриб луговий від природи найкращий; натрапиш на інший -
Будь обережний. Лиш той не хворітиме протягом літа,
Хто по обіді щодня буде їсти шовковицю темну,
Зірвану ще при росі, поки сонце не вбилося в силу.
Мед із фалерном міцним дораджував пити Авфідій.
Ти ж, навпаки, щось розріджене пий, поки шлунок порожній.
Мед щонайрідший, скажім, твої нутрощі краще промиє.
На затверділий живіт помагають дрібні черепашки
Та низькорослий щавель, але мусиш до того додати
Біле коське вино. Як лиш місяць, заледве наставши,
Знов починає рости, тоді й устриці повняться соком.
Тільки не в кожному морі виводиться рід їх поживний.
Навіть лукрінський слимак від багрянки байської кращий.
Устриці славні в Цірцеях, морські їжаки - з-під Місена;
Ну, а Тарент - гребенястими скойками хвалиться здавна.
Хай не посміє ніхто хизуватись мистецтвом обідів,
Поки найтонших відтінків смаку досконало не вивчить.
От накупи найдорожчої риби - того ще замало: [164]
Треба й підсмажити так, і підливою так присмачити,
Щоб пересичений гість на лікоть свій знову оперся.
Дикий умбрійський кабан, що жививсь жолудьми, хай вгинає
Тацю важку перед гостем, що прісного м'яса не зносить,
Бо лаврентійський, що їсть очерет,- нічого не вартий.
Де виноградник, там дика коза несмачна переважно.
Спинка зайчихи плідливої - це для знавця лакоминка.
Вік і властивості птиці чи риби на смак розрізнити
Досі ніхто не навчивсь; я один володію тим хистом!
Дехто все ласощі різні вигадує. Теж нерозумно
Лиш на однім зосередитись. В іншого тільки й турботи,
Щоб найсмачніше вино було в нього, і навіть не гляне,
Як там приправили рибу, яку їй підливу готують.
Виставиш масик надвір під зоряну ніч - і до ранку
Небо додасть чистоти йому й тонкості; легіт розвіє
Запах його терпкуватий. Затям: полотняним цідилком
Ти зіпсуєш те вино: пропаде його смак своєрідний.
Той, хто суррентське вино заправляє осадком фалерна,
Хай голуб'яче яйце в нього кине: жовток поступово
Йтиме до дна, забираючи й всю каламуть із собою.
Хто перепивсь, тому смажений краб і слимак африканський
Сил додають, а салат лише плаває в шлунку, неначе
В кадобі винному. М'ясом, ковбасами шлунок ослаблий
Рад покріпитись: тоді він усе споживати готовий,
Навіть таке, що з найгіршої кухні, аби лиш гаряче.
Варто й в підливах ще тямити смак. Ось проста, наприклад,-
Змішують свіжу солодку олію з вином загустілим.
Рибним розсолом її заправляють, але неодмінно
Тільки таким, який проїдає бочки візантійські.
Трав запашних ще наріж, доведи до кипіння ту суміш,
Потім корінфським шафраном посип, а коли вже відставиш,
Стільки олії додай, скільки містить оливка венафрська.
Яблука з Тібура начебто й кращі на вид, ніж піценські,
Соку в них обмаль зате. Виноград кампанський сушений
В глек засипай; альбанський - в диму якнайдовше видержуй.
Я його вперше до яблук подав; я ще винайшов першим
Осад розсолу й вина. Я навчив, щоб у блюдцях довкола
Білий перець яснів, поцяткований чорною сіллю.
Той он три тисячі видав за рибу й (небачена дурість!)
В мисці тісній подає її, звиклу гуляти по морю.
Нудно стає, коли келих береш, а на ньому - відбитки
Пальців раба, який ласував нишком. Або, вже допивши,
Осад в'язкий запримітиш на денці. Хіба ж то так важко
На мідяка тих шматин накупити, мітелочок, тирси?
Ні. А недбальство - ганьба, ще й яка! Он квітчасту долівку
Віник липкий заплямив. Там он постіль брудна визирає
З-під пурпурового тірського килима. Хай ти не в силі [165]
Стіл свій заставити так, як багач,- за таке не обмовлять.
Гірше, коли не подбаєш про те, на що зовсім не треба
Ні спорожняти свого гаманця, ні зусиль докладати».
Катію вчений! Богами молю тебе, щирістю дружби:
Йтимеш до вчителя - кликни й мене, піду на край світу.
Все ти, щоправда, по пам'яті виклав, але ж не завадить
З перших уст перейняти ту мудрість. До того ж обличчя,
Сам його вигляд... Ти був коло нього, щасливчику, й, може,
Звиклий, не ціниш того. Поможи мені, спраглому, швидше
Те джерело віднайти, щоб і сам я, припавши до нього,
Тих настанов зачерпнув, що ведуть до надземного щастя!
Книга: Квінт Горацій Флакк Сатири Переклад Андрія Содомори
ЗМІСТ
На попередню
|
|
