Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака
2. КІНТІЯ
Що дає, мила, ця зачіска пишна, ці складки, що ними
Коська тканина тонка плеще круг стану твого,
Нащо той запах оронтської мірри в волосі, навіщо
З тим чужоземним добром наче й себе продаєш?
Придбаним, штучним товаром природну красу свою губиш,
Не дозволяючи їй сяйвом пробитись своїм.
Вроді твоїй аж ніяк не залежить на тому мистецтві,
Вір мені: голий Амур любить красу без прикрас.
Глянь, які барви на кожному кроці земля розсипає, [145]
Як розростається, глянь, хоч і неплеканий плющ.
Чи не стрункіше й арбут в ущелинах диких зростає,
Чи не грайливіше мчить річка в природнім руслі?
Берег, природним камінням оздоблений, очі милує,
Співом природним своїм пташка чарує наш слух.
Кастора не убраннями Левкіппова Феба скорила,
Поллукс-герой не тому до Гілаїри спішив.
І не тому поміж пристрасним Фебом на батьківській річці
Й Ідом Евена дочка гнів запалила колись.
Гіпподемія не штучністю вабила мужа-фригійця,
Не за підроблений блиск повіз чужий її мчав.
Ні! Не у відблисках перлів - цвіли вони барвами тими,
Що на полотнах своїх ще Апеллес повторяв.
Не упадають такі за коханцем на кожному кроці:
Вроду дівочу свою скромністю множать вони.
Я не боюсь, що в очах твоїх видамся гіршим, ніж інші:
Дівчина в шані й красі, навіть як любить один.
Ти - в першу чергу: тобі ж Калліопа дала аонійську
Ліру до рук; тебе Феб гордої пісні навчив.
Ти й у словах найсолодша, і все, що миле Венері,
Як і Мінерві, те все - ти поєднала в собі.
Тим і до віку мені найдорожчою будеш, як тільки
Стане бридкою тобі розкіш нікчемно-марна.
3. КІНТІЇ
Мовби царівна кноссійська, як човен Тесея відчалив,
Сонна зосталась сама на узбережжі глухім;
Мов Андромеда, Цефеєва кров, у дрімоту запала,
Скоро відкуто її від неподатливих скель;
Чи то, натомлена смертно нестямним кружінням танечним,
Млосно фракійка там спить на апідонських лугах -
Так уявилась мені, супокоєм якимсь оповита,
Кінтія (біле чоло в плетиві зламаних рук),
Як повертав я додому, обтяжений Вакхом, і слуги
В сірий світанок несли факели димні свої.
Ще не до краю сп'янілий, не всі почуття загубивши,
Спершись на ложе м'яке, хочу край неї лягти;
І хоч подвійним огнем спонукали мене безнастанно
Звідси Амур, а там Вакх - дужі обидва боги,
Щоб підступив я і руки простяг і, лагідно обнявши,
На мармуровім чолі ніжний цілунок поклав -
Втім не наважився я потривожити сон господині,
Бо вже не раз зазнавав вибухів гніву її.
То лиш в'язався до неї очима нестямними - ніби
Аргус до рогів чудних доні Інаха Іо.
Тільки й надумався я, що знімати вінки свої в'ялі
І у гірлянди з квіток скроні вбирати твої,
Та порозкудлані кучері в зачіску знов укладати
І у долоні тобі яблука класти важкі.
Тільки ж невдячному сну подарунки мої діставались
І, не втримавшись в руках, круто котилися з перс.
Іноді груди кохані в зітханні легкому здіймались,
І забобонним сумним мучився я почуттям,
Що у нічниці важкій її марище зле непокоїть
Чи, може, нелюб лихий силує серце її.
Поки світило нічне, перейшовши по вікнах помалу,
Сяйвом, що в досвітній млі ще не хотіло згасать,
Променем пізнім очей не розплющило їй невпокійно [147]
І не сказала мені, спершись на лікоть, вона:
"От коли лихо тебе привело до постелі моєї?
Інша коханка, либонь, двері замкнула тобі?
Довгої ночі моєї ти марно години розтратив
І повернувся без сил з першим аж сяєвом дня.
Сам ти, безсовісний, сам заробив на ці ночі самотні,
Що через тебе всякчас мушу висиджувать я.
Прядивом я намагаюсь дрімоту важку розігнати,
Втомлена брала до рук ліру Орфея дзвінку;
Плакала потім, що ти на недолю мене прирікаєш,
В інший попавши полон і призабувши мене.
Поки солодким крилом не укрив мене сон легковійний
І на скорботу важку пільги мені не подав".
5. ДО ЗАЗДРІСНИКА
Годі вже, заздрісний, злобні слова нам услід посилати,
Годі! Дозволь нам іти в парі по стежці одній.
Що ти затіяв, безумне,- моїм заразитися болем?
Прагнеш пізнати й собі горе безмежне моє?
Рвешся в огонь ще незвіданий, квапишся з трав фессалійських
Жовто-зелений напій швидше до губ піднести?
Дівчина ця - не як інші, хисткі та блудливі: образиш:
Тут же й звідаєш гнів, гордий, тяжкий її гнів.
Навіть якщо посприяє бажанням твоїм випадково,-
Скільки-то - навіть тоді - матимеш, бідний, турбот!
Сон відбере тобі й зір затуманить вона, яка може
Гнути собі під ярмо й диких, суворих мужів.
Скільки разів на поріг ти мій станеш, погорджений нею,
Разом з гіркими слізьми гнівні слова проковтнеш.
Сумно ридаючи, ти затремтиш, на чолі спохмурнілім
Страх борозну прокладе, вже незгладиму нічим.
Схочеш поскаржитись - слова не вимовиш і, жалюгідний,
Не спом'янеш і того, звідки ти й хто ти такий.
Ось і пізнаєш ти, що значить бути рабом у моєї
Кінтії, що це таке - бути вигнанцем її.
Вже й моя блідість тебе не здивує, не будеш питати, [146]
Що це зі мною, що я - геть усім тілом ізсох.
Хай благородний ти, знатність в любові - тобі не підмога:
Що для Амура, скажи, прадідів зліпки старі?
Хай завиниш перед нею хоч трохи, а як заплямує
Тут же лихий поговір славне те ймення твоє!
Вже ж не мені, хоч благатимеш, біль твій тоді гамувати:
Сам я від болю свого ліків ніяк не знайду.
Здружені горем в любові однаковій, знаю, обнявшись,
Врешті, взаємно слізьми зросимо груди собі.
То ж не випитуй мене, Галле, на що моя Кінтія здатна:
Той, який кличе її, - сам покарає себе.
Книга: Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака
ЗМІСТ
| 1. | Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака |
| 2. | 2. КІНТІЯ Що дає, мила, ця зачіска пишна, ці складки, що... |
| 3. | 14. ТУЛЛОВІ Хай у легкій насолоді над жовтими хвилями... |
| 4. | КНИГА ІІІ 1. ПРО СВОЮ ПОЕЗІЮ... |
| 5. | 21. ВТЕЧА В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю,... |
На попередню
|
|
