Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака
14. ТУЛЛОВІ
Хай у легкій насолоді над жовтими хвилями Тибру
Вина лесбійські міцні п'єш ти із чар дорогих
Та поглядаєш довкола, як бистрі човни пропливають,
Як вантажеві плоти важко на лямах ідуть,
Як садове верховіття густе підіймається струнко
Вгору - немовби ліси, що прикрашають Кавказ:
Все те не може, проте, дорівнятись утіхам кохання.
Знай, не зважає Амур навіть на цінні скарби.
Чи супокою нічного приділить мені моя люба,
Чи насолоді віддасть довгий і радісний день -
Що мені справжній Пакто (він пливе під дахами моїми!),
Що мені перлів разки, зібрані в дальніх морях!
Втіхи сердечні мої підносять мене над царями.
Хай же тривають вони, поки живу і люблю.
Що за утіха скарби, як Амур неприхильний до мене!
Як непривітно зорять очі Кіприди грізні!
Владна зламати вона велетенську потугу героїв
І найтвердішим серцям ладна завдати жалю,
І не страшиться вона на пороги ступить аравійські,
І на багрець укривал сміливо важить вона.
Як вона, Тулле, коханця на ложі розкішному мучить,
То кольоровість тканин - не порятунок йому.
Дай мені усміх її золотий - і зневажливо гляну
Я на могутність царів і на коштовні скарби.
19. ДО КІНТІЇ
Я не боюся уже, моя Кінтіє, манів печальних,
Ні, не турбує мене мій похоронний вогонь.
Тільки боюсь, щоб твого не позбавила смерть нас кохання -
Це мене більше страшить, ніж та могила сама.
Ні, не для того грайливий Амур мені в очі заглянув, [148]
Щоб від кохання мій прах й пристрастей звільненим був.
Бо ж і герой Філакід не забув свою милу дружину
У підземеллі, яке світла не бачило ще,
А фессалійською тінню, бо прагнув руками примари
Щастя торкнутись свого, в батьківський дім свій прийшов.
Там, ким не був би я, скажуть про мене: він тінь її вірна,
І переступить межу смерті велика любов.
Хай навіть зійдуться там героїнь найпрекрасніші хори,
Що дав аргівським мужам гордої Трої кінець,
Жодна із них нам миліша від тебе не стане ніколи,
Хай справедлива Земля в цьому поможе мені.
Хоч би тобі до глибокої старості смерть забарилась,
Все ж будуть нашим сльозам кості твої дорогі.
О, щоб і ти так могла над моїм побиватися прахом -
Смерть би гіркою мені більш не здавалась тоді.
Кінтіє, як я боюся, аби від моєї могили
Геть силоміць не відвів несправедливий Амур,
Щоб він не змусив тебе осушити гірких сліз потоки:
Вперті погрози не раз вірність ламають дівчат.
Отже, давай, поки можна, кохатись і весело жити,
Завжди й тривала любов вмить пролітає в житті!
22. ПРО СЕБЕ САМОГО
Хто я і звідки мій рід, які в мене, Тулле, пенати -
Часто питаєш мене, приязнь бо зріднює нас.
Ти про Перузію чув, що могилою стала вітчизні
В ті незабутньо-важкі для Італійських земель
Дні, коли гнів до кровавих усобиць запалював римлян.
(Ти ж особливий в мені, земле Етрурії, біль
Ятриш: це ти мого родича й жменькою праху не вкрила.
Ти для останків його місця, на жаль, не знайшла).
Знай же, найближча до неї мене породила країна -
Умбрія, та, що до гір плідні поля простягла.
КНИГА ІІ 12. ПРО СЕБЕ САМОГО
Ким би не був той митець, що Амура хлоп'ям змалював нам,
Чи не признаєш, що мав він небуденний талант?
Перший же він зрозумів, що в закоханих розуму мало,
В легкій любовній грі гине багато добра.
І не даремно теж крила легенькі Амурові дав він,
Так щоб в серця до людей все залітати він зміг.
Отже, тому-то і кидає нами все з хвилі на хвилю,
І безупинні вітри з місця на місце женуть.
В бога ж усе, як годиться: в руках його загнуті стріли,
А із плечей, із обох критський звиса сагайдак.
Ранить зненацька він нас, поки встигнем його розпізнати, [149]
І від тих ран навісних ліків ніяких нема.
В серці моїм його стріли, у серці й він сам поселився,
Тільки напевне раніш крила свої загубив.
Бо і не думає він уже з серця мого вилітати,
Вічно у мене в крові війни жорстокі веде.
Серце моє ти зв'ялив, і приємно тобі в ньому жити?
Сорому трохи хоч май, стріли на інших скеруй,
Краще отруту свою випробовуй на зовсім невинних,
Це ж не мене мучиш ти, тільки мою бідну тінь.
Зовсім замучиш її, хто ж тоді прославлять тебе буде?
Муза ж свавільна моя славу створила тобі.
Хто ж оспіває дівочу красу, її чорнії очі,
Пальчики й ніжку прудку хто оспіває тоді?
19. ПРОЩАННЯ
Хоч проти волі моєї відходиш, Кінтіє, з Рима,-
Рад я, що житимеш ти, хоч і без мене, в селі.
Там, серед чистих полів, спокусник улесливим словом
Не перешкодить, щоб ти, Кінтіє, честь берегла.
Там під вікном твоїм бійки не зчинять уже серед ночі,
Закликом, сонну, тебе вже не стурбує ніхто.
Будеш сама й споглядатимеш, Кінтіє, гори самітні,
Вбогі поля рільника й мляву його череду.
Ось і видовища всі. Ніщо тебе не спокусить:
Навіть і храму нема - ти ж бо грішила й у нім.
Буде там віл тягнути в ярмі своє рало покірно,
Будуть під гострим серпом падати кучері лоз.
Там у капличку відлюдну ти зрідка носитимеш ладан,
Хай лиш на вівтар сільський козлик жертовний впаде.
Ось і вплетешся тоді, голонога, в коло танечне,
Лиш би нікому з чужих там не приглянулась ти.
Я ж полюванням займусь. Венері обіт занедбавши,
Радо Діані тепер буду складати дари.
Дикого звіра ловитиму, вішати буду на сосни
Роги й пускати з смича псів роз'ярілих своїх.
Правда, не зважусь піти на рудого велетня лева,
На кабана в гущині кроком не вийду легким.
Зваги моєї хай стане на те, щоб зайців полювати,
З лука пускати стрілу птиці прудкій навздогін
Там, де Клітумна гаї, де в їх тіні, звиваючись, річка
Сніжно білих биків хвилею мити спішить.
Щоб не задумала ти, кожен раз пригадай, що до тебе
Я через декілька днів, Кінтіє мила, прийду.
Ні осамотнений ліс, ні струмінь блукач, який з верху,
Вкритого мохом, біжить, не заважають мені.
Кінтіє, ймення твого на всякі лади повторяти, -
Лиш би ніхто не чинив зла поза очі мені. [150]
Книга: Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака
ЗМІСТ
| 1. | Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака |
| 2. | 2. КІНТІЯ Що дає, мила, ця зачіска пишна, ці складки, що... |
| 3. | 14. ТУЛЛОВІ Хай у легкій насолоді над жовтими хвилями... |
| 4. | КНИГА ІІІ 1. ПРО СВОЮ ПОЕЗІЮ... |
| 5. | 21. ВТЕЧА В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю,... |
На попередню
|
|
