Додати в закладки
Переклад
Translate
 Вхід в УЧАН Анонімний форум з обміну зображеннями і жартами. |
|
|
Скачати одним файлом. Книга: Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака
21. ВТЕЧА
В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю,
Хай від любові та путь визволить душу мою.
В любої тут на очах невпинно вона виростала:
Щедру поживу собі - муку - Ерот постачав.
Все перепробував я, щоб од серця його одігнати,
Та ізусюди мене бог невблаганний тіснив.
Засіб тут буде єдиний, о Кінтіє: землю змінити.
Зникне далеко з очей, зникне і з серця любов.
Гей, товариство веселе, женім корабель на простори,
Весла легкі раз у раз в темну пускаймо глибінь.
В добру годину напнімо вітрила на щоглі високій;
Чуєте: віє на нас вітер уже ходовий.
Вежі столичні, прощайте! І ви, мої друзі недавні,
І - невблаганна, черства - діво моя,, прощавай!
Поколихають мене Адріатики води суворі,-
Буду благати не раз я бурепінних богів;
А як блакить іонійська мій човен домчить до Лехею,
Там, на спокійній воді, білі вітрила впадуть;
Трохи зостанеться ще суходолом себе потрудити,
Де розмежовує Істм води блакитних морів.
А наостанку Пірей привітає нас берегом славним,
І довгоруким шляхом підемо ми до Афін.
Там я віддамся душею Платоновій дивній науці,
Там завітаю в твої, о Епікуре, сади;
Там я до мови візьмусь, що дзвеніла, як меч, в Демосфена,
Дотепом, сіллю була в творах, Менандре, твоїх.
Там живописці славетні мистецтвом мене причарують,
Славні різьбярські дива очі мої прикують...
Так пропливатимуть роки: і час і віддалення наше
Вигоять серце трудне, болі нестерпні твої.
А як судилася смерть,- не від муки любовної згину:
Гідно - без туги й бажань - стріну останній я день. [153]
КНИГА IV 11. ВТЕЧА
Годі вже, Павле, могилу мою все тривожить сльозами:
Жодні благання твої чорних не зрушать воріт.
Хто в підземелля спустився, хто смерті піддався законам,
Брами сталеві йому вже не дадуть вороття.
Може, благання почув би володар підземного царства.
Сльози твої все одно скелі поглинуть глухі.
Просьби зворушать всевишніх, та гроші узяв перевізник,
Й двері закрились бліді, вже на багатті лежу.
Сурми скорботно ридали, коли смолоскип похоронний
Знизу підклали і з мар впала моя голова.
Що ж помогло мені те, що Павло був моїм чоловіком,
Славні тріумфи дідів, доказ великих чеснот?
Доля не стала для мене жорстокою менше і ось я -
Попелу жменька, яку можеш рукою зібрать.
Ох, ви, проклятії ночі, болото в'язке і калюжі,
Води, що стали кругом, ноги зв'язали мені.
Хоч передчасно прийшла я сюди, та прийшла безневинно,
Тож нехай тіні моїй ласку проявлять боги.
Може, судити мене Еак справедливий засяде,
Хай захищає мене, кості нещасні мої.
Хай засідають при ньому брати на Міноєвім кріслі,
Площу заповнить гучну строга юрба Евменід.
Камінь, Сізіфе, лиши, Іксіонове коло, спинися,
Спраглий Тантал нехай п'є воду, що вічно тіка.
Цербер нахабний сьогодні хай тіням покійних дасть спокій,
Зсунувшись впаде ланцюг і нерухомо лежить.
Я захищатимусь: може, неправду скажу, то тоді вже
Плечі хай давить мені урна сестер Данаїд.
Може, трофеї дідів можуть внукам прикрасою бути,
То нумантійців моїх згадує Африка вся.
З ними зрівняти я можу і матері рід Лабонійський:
Почестю двох цих родів дім мій прикрашений був.
Потім я жінкою стала і, знявши прикраси дівочі,
Жінки пов'язку нову стала я гордо носить.
Павле, тебе лиш кохала й до смерті була тобі вірна,
Напис на гробі моїм всім хай про це розповість.
Свідком мені тіні предків, шанованих, Риме, тобою,
Славне імення яких Африку всю потрясло.
Свідком і муж, який знищив Персеєве царство могутнє,
Хоч той хваливсь, що Ахілл доблесний - предок його.
Що не порушила я ніколи законів цензури,
Сорому не принесла жодного нашій сім'ї.
Славних дідівських трофеїв ніколи ганьбою не вкрила,
Гідною часткою я славного дому була.
Роки мене не змінили, від закиду всякого вільна,
Чиста в подружжі жила, чиста в могилу лягла. [154]
Кровних законів держатись мені повеліла природа,
Краще прожити життя навіть суддя не звелить.
Тож, як би строго мене не судили табличками з урни,
Сорому не принесе всім вам присутність моя.
Клавдіє, навіть тобі, найвірнішій служниці Кібели,
Тій, що канатом одна статую зрушить змогла.
Й також тобі, жрице Вести, що вогнище згасле богині
Одягом білим своїм знов запалити змогла.
Матінко рідна моя, не зазнала образ ти від мене,
Тільки лиш долю мою ти побажала б змінить.
Мати за мною ридає, жалобою вкрилося місто,
Цезаря сльози також - захист останкам моїм.
Сам він сказав, що я гідна дочці його бути сестрою,
Бачимо, що і боги плакати можуть слізьми.
Я заслужила, одначе, на шану і одяг почесний,
Зараз я в смерті руках, дім мій, однак, не пустий.
Павле і Лепіде милий - відрада моя і по смерті,
В ваших обіймах, сини, спокій я вічний знайшла.
Двічі доводилось брата побачити в кріслі курульнім,
Саме він консулом став в час, коли вмерла сестра.
Донечко, ти вже будь гідною цензорських почестей батька,
Матір наслідуй свою: мужа люби одного.
Рід мій піддержать нащадки, у човен спокійно вступаю,
Думка про милих внучат скрашує смертний мій час.
Це ж бо для жінки тріумф превеликий, коли по заслугах
Слава оточить довкіл вогнище смертне її.
Павле, тобі доручаю дітей, що від нас народились,
Вічна турбота про них в попелі навіть живе.
Батько, ти мусиш, одначе, і матір'ю зараз їм бути,
Хай же відраду вони знайдуть в обіймах твоїх.
В горі втішатимеш їх, приголуб, поцілуй і за матір,
Сам вже нестимеш тепер цілий сімейний тягар.
Смуток огорне тебе, нехай діти цього не побачать,
Прийдуть, осушуй сльозу, з радістю їх зустрічай.
Досить вже, Павле, тобі у розпуці проводити ночі,
Знай, що я часто тобі буду з'являтись у сні.
Потайки, може, колись до мого заговориш портрета,
Мовчки хвилину постій, ніби на відповідь ждеш.
- Згодом, можливо, появиться ложе нове в нашій спальні.
Мачуха займе тоді місце подружнє моє.
Батькову подругу, діти, хваліть і привітними будьте,
Чемності вашій вона ласкою теж відповість.
Матір не дуже хваліть ви, таке порівняння зі мною
Може сприйняти вона, ніби образу свою.
Батько, якщо збереже тільки пам'ять про тінь мою бідну
Й почесті гідні віддасть тлінним останкам моїм,
Зараз же вчіться, як в старості втіхою бути для нього, [155]
Всякі турботи ви геть завжди від нього женіть.
Вік ваш хай Доля продовжить роками, віднятими в мене:
Павле, хай старість твою діти зігріють мої.
Доля щадила мене: я ніколи жалоби не знала,
Всі мої діти прийшли, щоб хоронити мене.
Мову свою я скінчила, встаньте, заплакані свідки,
Вдячна земля мені дасть плату за чесне життя.
Небо для чесних відкрите: я гідно туди піднімуся
Й швидко зустрінуся там з тінями предків моїх.
© Aerius, 2004
Текст з ae-lib.org.ua
Книга: Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака
ЗМІСТ
| 1. | Секст Проперцій Елегії Переклад А.Содомори, М.Зерова, М.Борецького, Ю.Кузьми, Ю.Мушака |
| 2. | 2. КІНТІЯ Що дає, мила, ця зачіска пишна, ці складки, що... |
| 3. | 14. ТУЛЛОВІ Хай у легкій насолоді над жовтими хвилями... |
| 4. | КНИГА ІІІ 1. ПРО СВОЮ ПОЕЗІЮ... |
| 5. | 21. ВТЕЧА В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю,... |
На попередню
|
|
